Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 645/5699/16-к : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Справи в порядку виконання судових рішень у кримінальних провадженнях; про звільнення від призначеного покарання з випробовуванням після закінчення іспитового строку.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 18.07.2018. Забезпечено надання загального доступу: 18.07.2018.
Дата набрання законної сили: 10.07.2018
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем України 
		10 липня 2018 року
		м. Київ
		справа № 645/5699/16-к
		провадження № 51-2496 км18
		Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого  ОСОБА_1 ,
		суддів    ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю:
		секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
		прокурора   ОСОБА_5 
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу адвоката  ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 на ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 25липня 2017 року про повернення апеляційної скарги на вирок Фрунзенського районного суду м. Харкова від 1 грудня 2016 року щодо  ОСОБА_8 . 
		 
		Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		За вироком Фрунзенського районного суду м. Харкова від 1 грудня 2016 року затверджено угоду про визнання винуватості, укладену 28 листопада 2016 року, в межах кримінального провадження № 22016220000000259, між прокурором відділу прокуратури Харківської області юристом першого класу ОСОБА_9 та обвинуваченим ОСОБА_8 .
		ОСОБА_8 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 Кримінального кодексу України (далі  КК) та призначено покарання із застосуванням ст. 69 КК у виді позбавлення волі на строк п`ять років без конфіскації майна. На підставі ст. 75 КК ОСОБА_8 звільнено від відбування покарання з випробуванням із іспитовим строком три роки та покладенням на нього обов`язків, передбачених п.п. 1, 2 ч.1, п. 2 ч. 2 ст. 76 цього Кодексу
		На зазначений вирок адвокатом ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 подано апеляційну скаргу.
		Ухвалою судді Апеляційного суду Харківської області від 25 липня 2017 року повернуто апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 , подану в інтересах  ОСОБА_7 на вищевказаний вирок щодо ОСОБА_8 .
		 
		Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала
		У касаційній скарзі адвокат ОСОБА_6 , посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції. На обґрунтування своїх вимог вказує, що рішення апеляційного суду про повернення апеляційної скарги суперечить приписам ст. ст. 7 та 24 Кримінального процесуального кодексу України (далі  КПК) й порушує його право на доступ до правосуддя.
		Узапереченнях на касаційну скаргу адвоката ОСОБА_6 адвокат ОСОБА_10 в інтересах ОСОБА_8 просить залишити її без задоволення як безпідставну. 
		 
		Позиції інших учасників судового провадження
		Прокурор ОСОБА_5 вважала касаційну скаргу адвоката ОСОБА_6 обґрунтованою і просила її задовольнити.
		 
		Мотиви Суду
		Заслухавши доповідь судді, думку прокурора ОСОБА_5 та перевіривши матеріали кримінального провадження, суд вважає, що касаційна скарга адвоката ОСОБА_6 підлягає задоволенню з таких підстав.
		Відповідно до ч. 1 ст. 55, п. 8 ч. 2 ст. 129 Конституції України та офіційного тлумачення відповідних правових норм, наведеного у Рішенні Конституційного Суду України від 25квітня 2012 року № 11-рп/2012, право на оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій є складовою конституційного права особи на судовий захист. Воно гарантується визначеними Конституцією України основними засадами, які є обов`язковими для всіх форм судочинства та судових інстанцій. Однією з таких засад є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду.
		Перегляд судових рішень судом вищого рівня гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина.
		Таким чином, конституційний принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскарження гарантує право звернення до суду зі скаргою в апеляційному чи в касаційному порядку, яке має бути реалізовано.
		Виходячи з наведеного, відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної в постанові від 03 березня 2016 року № 5-347кс15, відсутність у вичерпному переліку суб`єктів оскарження, передбаченому ст. 394 КПК, осіб, прав, свобод та інтересів яких стосується судове рішення, не є перешкодою в доступі їх до правосуддя та зверненні до суду вищої інстанції, що передбачено ч. 2ст. 24 КПК. 
		Згідно вказаної норми закону кожному гарантується право на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується його прав, свобод чи інтересів, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом, незалежно від того, чи брала така особа участь у судовому розгляді.
		Цих вимог апеляційним судом дотримано не було.
		Повертаючи апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 , суд обмежився формальним посиланням на положення ч. 4 ст. 394 КПК.
		При цьому апеляційний суд не перевірив, чи стосується вирок прав, свобод та інтересів ОСОБА_7 і чи у змозі він з урахуванням норм процесуального закону реалізувати своє право на судовий захист в інший спосіб, ніж шляхом апеляційного оскарження такого вироку.
		Відповідно до ч. 2ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ч.2 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, ч. 1 ст. 11 Загальної декларації прав людини кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
		В національному законодавстві презумпцію невинуватості як один з основоположних конституційних принципів судочинства відображено вч. 1ст. 62 Конституції України, ч. 1ст. 17 КПК. Згідно з цими правовими нормами особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.
		Відповідно до практики Європейського суду з прав людини ця презумпція вважається порушеною, якщо судове рішення відображає думку про винуватість особи у вчиненні злочину до того, як її вину буде доведено відповідно до закону. При цьому навіть за відсутності офіційних висновків достатньо деякого припущення, що суд розглядає особу як винувату («Мінеллі проти Швейцарії» (Minelli v. Switzerland), п.37; «Нераттіні проти Греції» (Nerattini v. Greece), п. 23; «Діду проти Румунії» (Didu v. Romania), п. 41). Попереднє висловлення судом такої думки неминуче порушує презумпцію невинуватості («Нестак проти Словаччини» (Nestak v. Slovakia), п. 88; «Гарицкі проти Польщі» (Garycki v. Poland), п. 66).
		Так, з тексту вироку Фрунзенського районного суду м. Харкова від 1 грудня 2016 року слідує, що особи, матеріали щодо яких виділені в окреме провадження, зокрема  ОСОБА_7 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 та інші особи, діяли у складі організованої злочинної групи, про діяльність якої ОСОБА_8 не був обізнаний, але дав згоду на спільну участь з цими особами у вчиненні цих правопорушень.
		Крім того, зіставлення прізвищ та ініціалів осіб, зазначених у вироку Фрунзенського районного суду м. Харкова, з обвинувальним актом по кримінальному провадженню №12015220480002517 від 16.05.2015 року дає можливість їх ідентифікувати, оскільки зі змісту останнього випливає, що ОСОБА_8 був залучений до діяльності організованої злочинної групи, до якої нібито входили ОСОБА_7 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 .
		Таким чином, констатація у вироку Фрунзенського районного суду м. Харкова від 1грудня 2016року, яким затверджено угоду про визнання винуватості з обвинуваченим ОСОБА_8 , причетності ОСОБА_7 до вчинення злочину грубо порушує передбачені ст. 7 КПК загальні засади кримінального провадження, зокрема засади презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, верховенства права й законності, а також входить у колізію з нормами КПК щодо вільної оцінки доказів.
		Натомість міжнародні стандарти у галузі судочинства послідовно стверджують про неприпустимість нехтування презумпцією невинуватості та правом на справедливий судовий розгляд.
		За наведених обставин ОСОБА_7 , хоча і не був визнаний учасником судового провадження щодо ОСОБА_8 , вправі захищати свої права, свободи та інтереси, яких стосується вирок у цьому провадженні, шляхом його апеляційного оскарження.
		Цей висновок відповідає і змісту ст. 2 Протоколу № 7 до Конвенції, згідно з якою кожен, кого суд визнав винним у вчиненні кримінального правопорушення, має право на перегляд судом вищої інстанції факту визнання його винним або винесення йому вироку.
		Отже, обвинувальний вирок щодо ОСОБА_8 , ухвалений на підставі угоди про визнання ним винуватості, безпосередньо стосується прав, свобод й інтересів ОСОБА_7 та інших осіб, вказаних у вироку, і на цій підставі адвокат ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 , реалізуючи конституційне право й керуючись загальними засадами кримінального судочинства, в тому числі пунктами1, 2, 10, 17 ст. 7, ч. 6 ст. 9, частин 1 та 2 ст. 24 КПК, вправі звернутися до суду вищої інстанції з оскарженням цього судового рішення.
		Дотримання вказаних засад є гарантією реалізації права на доступ до правосуддя, а їх нехтування означає, що судове рішення про відсутність у адвоката ОСОБА_6 , який діє в інтересах ОСОБА_7 , права на звернення з апеляційною скаргою постановлено без дотримання вимоги справедливості судового розгляду, приписів ст. 370 КПК щодо законності та обґрунтованості судового рішення, що є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
		Враховуючи викладене, ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, під час якого суду слід усунути порушення, зазначені у цій постанові, та прийняти законне, обґрунтоване і вмотивоване рішення.
		Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, пунктом 4 параграфу 3 розділу 4 Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року, Суд
		ухвалив:
		Касаційну скаргу адвоката ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 задовольнити.
		Ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 25липня 2017 року про повернення апеляційної скарги адвоката ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 на вирок Фрунзенського районного суду м. Харкова від 1 грудня 2016 року щодо ОСОБА_8 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
		Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:
		 
		 
		 
		 
		ОСОБА_1  ОСОБА_2  ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...