Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 761/12665/14-ц : Справи про адмінправопорушення (з 01.01.2019); У порядку процесуального законодавства; В порядку ЦПК України.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 18.07.2018. Забезпечено надання загального доступу: 18.07.2018.
Дата набрання законної сили: 04.07.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ОКРЕМА   ДУМКА
		Суддів Великої Палати Верховного Суду
		Прокопенка О. Б., СитнікО.М.
		04 липня 2018 року 
		м. Київ
		 
		Справа № 761/12665/14-ц
		Провадження № 14-134цс18
		 
		у справі за скаргою ОСОБА_3 на рішення, дії та бездіяльність державного виконавця відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві (далі - ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві) Салеомона Артема Андрійовича, заінтересована особа - Приватне акціонерне товариство «Авіакомпанія «Міжнародні Авіалінії України» (далі - ПАТ «Авіакомпанія «МАУ») за касаційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 20 жовтня 2016 року та постанову Апеляційного суду м. Києва від 10 січня 2018 року.
		 
		Постановою Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року касаційну скаргу ОСОБА_3 задоволено. Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 20 жовтня 2016 року та постанову Апеляційного суду м. Києва від 10 січня 2018 року скасовано.
		 
		Постанову державного виконавця ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві від 30 серпня 2016 року про закінчення виконавчого провадження № 47915448 визнано протиправною та скасовано. 
		 
		Визнано протиправною бездіяльність державного виконавця ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві Салеомона А.А. щодо вчинення виконавчих дій на виконання рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 17 листопада 2014 року у справі № 761/12665/14-ц. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
		 
		Задовольняючи скаргу ОСОБА_3, ВеликаПалата Верховного Суду погодилася з висновком колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду про необхідність відступити від правової позиції Верховного Суду України щодо застосування пункту 8 частини першої статті 49 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 606-XIV) у подібних правовідносинах, викладеної в постанові від 13 вересня 2017 року у справі № 6-1445цс17.
		 
		Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що у статті 53 Закону № 606- XIV закріплено особливості звернення стягнення на кошти боржника в іноземній валюті на виконання рішень при обчисленні боргу в іноземній валюті.
		У разі зазначення у судовому рішенні про стягнення суми коштів в іноземній валюті з визначенням еквіваленту такої суми у гривні стягувачеві має бути перерахована вказана у резолютивній частині судового рішення сума в іноземній валюті, а не її еквівалент в гривні.
		Перерахування стягувачеві суми у національній валюті України чи іншій валюті, аніж валюта, зазначена у резолютивній частині судового рішення, не вважається належним виконанням судового рішення.
		 
		При визначенні зобов'язання в іноземній валюті суд не вправі змінювати грошовий еквівалент зобов'язання і в резолютивній частині рішення суд зазначає саме розмір іноземної валюти, що підлягає стягненню. Гривневий еквівалент іноземної валюти, що підлягає стягненню, визначається за офіційним курсом Національного банку України (далі - НБУ) на момент виконання грошового зобов'язання, яким є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі йому готівки. 
		 
		Повністю погоджуємося з висновком про необхідність розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду для визначення єдиного підходу при вирішенні справ у спорах про належне виконання зобов'язання, визначеного у іноземній валюті та необхідність відходу від правової позиції, зазначеної у постанові Верховного Суду України від 13 вересня 2017 року у справі № 6-1445цс17.
		 
		Разом з тим із висновками ВеликоїПалати Верховного Суду, викладеними у пунктах 55?59 постанови, не погоджуємося з огляду на таке.
		 
		Справа передана на розгляд ВеликоїПалати Верховного Суду у зв'язку з необхідністю, на думку колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, відступити від висновку щодо застосування пункту 8 частини першої статті 49 Закону № 606-XIVу подібних правовідносинах, викладеного в постанові Верховного Суду України від 13 вересня 2017 року у справі № 6-1445цс17, тому саме у цьому контексті Велика Палата Верховного Суду розглядала справу. 
		 
		У постанові № 6-1445цс17 Верховний Суд України зробив такий висновок: згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. 
		 
		Положеннями статті 1 Закону № 606-XIVпередбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів - це сукупність дій органів і посадових осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів, які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
		 
		Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України «Про державну виконавчу службу»(частина друга статті 2 Закону № 606-XIV).
		 
		Згідно з частиною другою статті 4 Закону № 606-XIV державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів (посадових осіб), виконання яких покладено на державну виконавчу службу, у порядку передбаченому законом.
		 
		Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 Закону № 606-XIV державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом. 
		 
		Згідно з пунктом 8 частини першої статті 49 Закону № 606-XIV, чинного на час виникнення спірних правовідносин,виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом. 
		 
		Оскільки законодавством державного виконавця не наділено правом змінювати суму заборгованості, розраховану та визначену у рішенні суду, а тому обґрунтованим є висновок про законність винесення державним виконавцем постанови про закінчення виконавчого провадження з підстави, передбаченої пунктом 8 частини першої статті 49 чинного на час виникнення спірних правовідносин Закону № 606-XIV.
		 
		Тобто, тлумачення можливих дій державного виконавця щодо виконання судового рішення, резолютивна частина якого містить два визначення суми, що підлягає стягненню: її визначення в іноземній валюті та еквівалент у валюті України на день ухвалення судового рішення.
		 
		Разом з тим Верховний Суд України зазначив, що стягненню підлягає саме гривневий еквівалент, визначений на день ухвалення судового рішення, тоді як в інших постановах висловлена протилежна правова позиція та зазначено, що такий еквівалент підлягає визначенню на день фактичного виконання судового рішення.
		 
		У зв'язку з цим виникають питання про межі повноважень державного виконавця втручатися у резолютивну частину судового рішення.
		 
		Оскільки на розгляді судів перебуває значна кількість справ про неналежне виконання грошового зобов'язання, визначеного в іноземній валюті, чи яке передбачало його виконання у еквіваленті до іноземної валюти, питання як викладення у такому разі резолютивної частини судового рішення, так і обсяг повноважень державного чи приватного виконавця мав бути роз'яснений при перегляді вказаної справи.
		 
		Однак при виготовленні постанови Велика Палата Верховного Суду на вказану специфіку цивільної справи не зважила і зробила висновки, які виходять як за межі доводів касаційної скарги, так і підстави прийняття справи до розгляду.
		 
		Крім того, такі висновки є небезпечними з огляду на Конституційні приписи щодо компетенції суду ухвалювати рішення іменем України, обов'язковості судового рішення та державних гарантій його виконання у визначеному законом порядку (стаття 129-1 Конституції України).
		 
		Відповідно до частини другої статті 5 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускається. Особи, які привласнили функції суду, несуть відповідальність, установлену законом.
		 
		Зазначена вимога знаходить своє підтвердження і у процесуальних кодексах, що були чинними і на час розгляду справи судами попередніх інстанцій, і на час розгляду справи судом касаційної інстанції.
		 
		Відповідно до частини першої статті 259 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у редакції від 03 жовтня 2017 року суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду.
		 
		У частині восьмій статті 268 ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року передбачено, що після проголошення рішення суд, який його ухвалив, не може сам скасувати або змінити це рішення, крім випадків, визначених цим Кодексом.
		 
		У разі необхідності виправлення описок та арифметичних помилок у судовому рішенні, зробити висновки щодо певної вимоги, яка була предметом розгляду, однак щодо неї не ухвалено рішення, роз'яснення судового рішення є виключним правом суду (статті 269, 270, 271 ЦПК України).
		 
		У постанові Верховного Суду України № 6-1445цс17 зроблено висновок про відсутність у виконавця права змінювати суму заборгованості, розраховану та визначену у рішенні суду, що є законним і обґрунтованим, і на розгляд Великої Палати Верховного Суду не ставилося питання про можливість відходу від цих висновків.
		 
		Разом з тим Велика Палата Верховного Суду фактично відступила і від вказаної правової позиції, зробивши висновки, які не у повній мірі ґрунтуються на вимогах чинного законодавства України та принципах судочинства, визначених як у міжнародних договорах, так і рішеннях Європейського суду з прав людини, передавши повноваження визначати розмір коштів, зазначених у резолютивній частині судового рішення, державному чи приватному виконавцю, що з одного боку звужує повноваження суду, а з іншого - наділяє представників органу виконавчої влади непритаманними їм повноваженнями можливості ревізувати та тлумачити на власний розсуд висновки суду з приводу розміру стягнення та визначення грошової одиниці такого стягнення.
		 
		У вказаній справі встановлено такі обставини. 
		Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 17 листопада 2014 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 26 березня 2015 року, стягнуто з ПАТ «Авіакомпанія «МАУ» на користь ОСОБА_3 308 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 17 листопада 2014 року еквівалентно 4 746,28 грн.
		 
		Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 10 листопада 2015 року відмовлено у задоволенні заяви ПАТ «Авіакомпанія «МАУ» про роз'яснення рішення від 17 листопада 2014 року у частині щодо валюти, яка підлягає стягненню на користь ОСОБА_3. 
		 
		ПАТ «Авіакомпанія «МАУ» оскаржила бездіяльність державного виконавця ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві з тих підстав, що нею виконано судове рішення у повному обсязі та перераховано на депозитний рахунок ВДВС 4 746,28 грн.
		 
		Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 25 березня 2016 року скаргу ПАТ «Авіакомпанія «МАУ» задоволено частково: визнано протиправною бездіяльність державного виконавця ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві СалеомонаA.A. у виконавчому провадженні № 47915448. У задоволенні іншої частини скарги відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат (а. с. 31?33, т. 1).
		 
		Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 30 червня 2016 року ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 25 березня 2016 року у частині визнання протиправною бездіяльності державного виконавця ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві залишено без змін (а. с. 92?94, т. 1).
		 
		У мотивувальній частині ухвали апеляційного суду колегія суддів вказала, що у рішенні Шевченківського районного суду м. Києва від 17 листопада 2014 року зазначено про стягнення з ПАТ «Авіакомпанія «МАУ» на користь ОСОБА_3 на відшкодування шкоди грошових коштів у валюті - у гривні України та про необхідність виконувати судове рішення саме у гривні України.
		 
		Аналогічне обґрунтування відмови у скарзі зазначено і в ухвалах, які переглядалися Великою Палатою Верховного Суду як судом касаційної інстанції.
		 
		При цьому погоджуємося із посиланням у мотивувальній частині постанови на частину другу статті 19 Конституції України про обов'язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України.
		 
		Згідно з вимогами статті 14 ЦПК України (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) при набранні рішенням законної сили воно є обов'язковим до виконання на всій території України, а державна виконавча служба як єдиний орган примусового виконання зобов'язана прийняти всі необхідні заходи для його виконання.
		 
		Будь-яке судове рішення має низку властивостей. Однією із властивостей судового рішення як акта правосуддя є його незмінність. У редакції ЦПК України, яка діяла на час розгляду справи, це було закріплено у частині другій статті 218, згідно з якою після проголошення рішення суд, який його ухвалив, не може сам скасувати або змінити це рішення, крім випадків, визначених цим Кодексом. 
		 
		У статті 1 Закону № 606-XIV зазначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. 
		 
		Згідно з абзацом першим частини другої статті 11 Закону № 606-XIV державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.
		 
		Законодавство про виконавче провадження не дає виконавцям можливості здійснювати перерахування валютного курсу. Виконавець стягує з боржника ту суму у гривнях, яка була зазначена у судовому рішенні на момент його проголошення і відповідала на той час офіційному курсу валют.
		 
		На державного виконавця відповідно до чинного на момент виникнення спірних відносин законодавства покладався обов'язок дотримання способу та порядку примусового виконання судового рішення відповідно до виконавчого документа та Закону № 606-XIV.
		 
		Державний виконавець позбавлений права самостійно обирати моделі поведінки при виконанні судових рішень, якщо таке право прямо не передбачено законодавством.
		 
		Виконуючи судове рішення, державний виконавець зобов'язаний вчинити дії, які необхідні для того, щоб визнане судом та перенесене до виконавчого документа зобов'язання вважалось виконаним.
		 
		Зазначення судом у своєму рішенні двох грошових сум, які необхідно стягнути з боржника, є недосконалим підходом до вирішення спорів передусім через те, що вносить двозначність до розуміння суті обов'язку боржника, який має бути виконаний примусово за участю державного виконавця.
		 
		Не можна погодитися з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у пунктах 55?57 постанови, оскільки вони логічно не випливають із попереднього мотивування та обставин справи, адже при розгляді скарги на бездіяльність ДВС вбачається, що на виконанні перебувало рішення суду про стягнення відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2002 року №1535 «Про застосування Порядку і правил проведення обов'язкового авіаційного страхування цивільної авіації» з перевізника на користь пасажира страхового відшкодування за втрату багажу, розмір якого визначається за кожен кілограм ваги суми, еквівалентної 20 доларам США за офіційним курсом НБУ.
		 
		Тобто, судом при розгляді позову про виплату страхового відшкодування необхідно було визначитися із правовою природою вказаного зобов'язання і визначити, чи є це зобов'язання таким, що визначене виключно в іноземній валюті. Також саме при розгляді справи за вказаним позовом суд повинен був визначити розмір відшкодування та зазначити, на яку дату цей еквівалент розраховується, відшкодування підлягає стягненню в іноземній валюті чи в еквіваленті у національній валюті України.
		 
		Перебравши на себе повноваження суду, який розглядав позов ОСОБА_3 по суті, у процедурі перегляду судових рішень за скаргою ОСОБА_3 на бездіяльність ДВС, Велика Палата не врахувала вимоги ЦПК України щодо розподілу повноважень між судами не лише у разі визначення предметної та суб'єктної юрисдикції, але й інстанційної.
		 
		Водночас у тому випадку, якщо викладена у виконавчому документі резолютивна частина рішення є незрозумілою, державний виконавець не наділений повноваженнями самостійно коригувати або уточнювати його зміст. За відповідних обставин виконавець або сторона виконавчого провадження повинні звернутися до суду із заявою про роз'яснення відповідного рішення (стаття 34 Закону № 606-XIV).
		 
		Положення статей 14, 213 ЦПК України у редакції, що діяла на час розгляду справи, не змінюють цю ситуацію, оскільки не наділяють виконавця повноваженнями роз'яснювати або тлумачити рішення суду, яке набрало законної сили і надійшло до примусового виконання. Державний виконавець є процесуальною фігурою, а отже, сферою його компетенції є лише дотримання процедурних норм Закону № 606-XIV.
		 
		З іншого боку, очевидно, що жодні дії державного виконавця не можуть вносити зміни до судового рішення, адже такою компетенцією наділений виключно суд у порядку, встановленому процесуальним законом. Дії державного виконавця можуть лише відповідати або не відповідати рішенню суду, але самі по собі вони не призводять до зміни судового рішення. 
		 
		При перегляді ухвали суду за скаргою сторони виконавчого провадження на дії державного виконавця таких повноважень не має і суд вищої інстанції. 
		 
		Шевченківський районний суд м. Києва у рішенні від 17 листопада 2014 року та у виконавчому листі, виданому 08 червня 2015 року, вказав про стягнення з ПАТ «Авіакомпанія «МАУ» на користь ОСОБА_3 грошових коштів у розмірі 308 доларів США, що в еквіваленті за офіційним курсом НБУ станом на 17 листопада 2014 року складало 4 746,28 грн, тобто суд визначив суму завданої позивачу майнової шкоди внаслідок втрати відповідачем багажу як в іноземній валюті, так і в національній валюті України на день ухвалення рішення.
		 
		З огляду на викладене та враховуючи зміст резолютивної частини рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 17 листопада 2014 року і виконавчого листа, в яких зазначено про стягнення коштів саме у гривні (в еквіваленті), у державного виконавця не було підстав змінювати суму стягнення, оскільки це призвело б до зміни резолютивної частини судового рішення, що є недопустимим, і про що правильно вказали суди попередніх інстанцій.
		 
		На нашу думку, при розгляді вказаної касаційної скарги з урахуванням підстав для її розгляду Великою Палатою Верховного Суду, необхідно було зазначити:
		1.   Суд встановлює, чи визначено зобов'язання в іноземній валюті, чи у національній валюті України з визначенням грошового еквівалента в іноземній валюті.
		2.   У разі визначення зобов'язання в іноземній валюті суд не вправі змінювати грошовий еквівалент зобов'язання і у резолютивній частині рішення має зазначити розмір і вид іноземної валюти, що підлягає стягненню.
		3.   Гривневий еквівалент іноземної валюти, що підлягає стягненню, визначається за офіційним курсом НБУ на момент виконання грошового зобов'язання, яким є дата зарахування коштів на рахунок стягувача або видачі йому готівки.
		4.   Особливості виконання рішень при обчисленні боргу в іноземній валюті передбачені у статті 53 Закону № 606-XIV.
		5.   Державний чи приватний виконавці не наділені повноваженнями самостійно визначати розмір заборгованості, визначеної у судовому рішенні.
		6.   Виконавець не наділений повноваженнями здійснювати перерахунок валютного курсу, визначеного у резолютивній частині рішення.
		7.   Якщо резолютивна частина судового рішення не зрозуміла, як виконавець, так і сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із заявою про роз'яснення судового рішення.
		Кількість таких звернень ЦПК України не обмежено.
		 
		Вважаємо, що правові позиції, висловлені Верховним Судом України в постановах від 12 липня 2017 року в справі № 6-708цс18, від 01 листопада 2017 року в справі № 6-1063цс17, не поширюються на спірні правовідносини, оскільки у справі, що розглядається, суди керувалися встановленими в ухвалі Шевченківського районного суду м. Києва від 25 березня 2016 року, залишеній без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 30 червня 2016 року, обставинами, та неможливістю зміни резолютивної частини судового рішення в силу вимог статті 14 ЦПК України (у редакції, що діяла до 15 грудня 2017 року).
		 
		 
		Судді:                                                                                                   О. Б. Прокопенко 
		 
		                                                                                                             О.М. Ситнік

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...