Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 826/788/18 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з відносин публічної служби, зокрема справи щодо:; проходження служби.
Надіслано для оприлюднення: 18.07.2018. Зареєстровано: 19.07.2018. Забезпечено надання загального доступу: 23.07.2018.
Дата набрання законної сили: 17.08.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м.  Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		місто Київ
		16 липня 2018 року                                                    №826/788/18
		Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., при секретарі судових засідань Огнивому Д.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку  спрощеного позовного провадження адміністративну справу 
		за позовомОСОБА_2 до  проПершого заступника Голови Національної поліції України - начальника кримінальної поліції Аброськіна Вячеслава Васильовича  визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії, 
		  за участі:
		позивача -  ОСОБА_2
		представника відповідача - Сабірова Р.Ф.
		 
		На підставі частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 16 липня 2018 року проголошено скорочену (вступну та резолютивну) частини рішення. Виготовлення рішення у повному обсязі відкладено, про що повідомлено осіб, які брали участь у розгляді справи, з урахуванням вимог частини шостої  статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України.
		 
		ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
		ОСОБА_2 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до першого заступника Голови Національної поліції України - начальника кримінальної поліції Аброськіна Вячеслава Васильовича, у якому просить суд:
		- визнати здійснення Аброськіним Вячеславом Васильовичем своїх службових повноважень першого заступника Голови Національної поліції України - начальника кримінальної поліції під час проведення брифінгу щодо результатів розслідування вбивства ОСОБА_5 недержавною мовою - протиправним;
		- зобов'язати першого заступника Голови Національної поліції України - начальника кримінальної поліції Аброськіна Вячеслава Васильовича використовувати при здійсненні своїх посадових повноважень українську мову, як державну.
		Позовні вимоги мотивовані протиправними діями відповідача, що полягають у веденні брифінгу щодо результатів розслідування вбивства ОСОБА_5 на російській мові, що суперечить нормам Конституції України, якими визначено, що державною мовою в Україні є українська мова, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Відповідач проти позову заперечив, зазначивши, що згідно з приписами Закону України «Про засади державної мовної політики», які були чинними на момент виникнення спірних правовідносин, органи державної влади при проведенні конференцій, зборів та інших офіційних зібрань, можуть використовувати й інші мови, ніж українська, у разі необхідності забезпечується відповідний переклад. Крім того, відповідач наголосив, що позивач при зверненні до суду вказує на власне суб'єктивне уявлення про порушене право, тоді як, наразі порушення прав позивача відсутнє, що є підставою для відмови від позову. Також відповідач зазначив, що позивачем заявлено вимоги зобов'язального характеру на майбутнє, проте такі вимоги не можуть підлягати задоволенню з огляду на те, що судовому захисту підлягають лише порушені права, свободи та інтереси, при цьому не відомо чи відбудеться таке в майбутньому.
		Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,-
		ВСТАНОВИВ:
		Як встановлено судом, 10.01.2018 відбувся брифінг першого заступника Голови Національної поліції України - начальника кримінальної поліції Аброськіна Вячеслава Васильовича щодо результатів розслідування вбивстві ОСОБА_5.
		Здійснюючи свої посадові обов'язки, перший заступник Голови Національної поліції України - начальник кримінальної поліції Аброськін Вячеслав Васильович проводив вказаний брифінг на російській мові, на підтвердження чого позивачем надано суду відповідний відеозапис, який відтворено і продемонстровано в судовому засіданні.
		ОСОБА_2, вважаючи, що діями першого заступника Голови Національної поліції України - начальника кримінальної поліції Аброськіна Вячеслава Васильовича, які полягали у використанні російської мови при проведенні брифінгу, було порушено його конституційні права та свободи, звернувся до суду з даним позовом.
		Представник відповідача проти цього заперечив, наголосив на відсутності порушеного права позивача, а також на тому, що Аброськін Вячеслав Васильович вільно володіє українською мовою, яку застосовує при здійснення своїх посадових обов'язків, на підтвердження чого представником відповідача також надано суду відповідний відеозапис, який відтворено і продемонстровано в судовому засіданні.
		Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.
		Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		          Статтею 10 Конституції України встановлено, що Державною мовою в Україні є українська мова. Держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України. В Україні гарантується вільний розвиток, використання і захист російської, інших мов національних меншин України. Держава сприяє вивченню мов міжнародного спілкування. Застосування мов в Україні гарантується Конституцією України та визначається законом. 
		Виключно законами України визначається, зокрема, порядок застосування мов (стаття 92 Конституції України).
		Згідно з рішенням Конституційного суду України від 14.12.1999 № №1-6/99, положення частини першої статті 10 Конституції України, за яким "державною мовою в Україні є українська мова", треба розуміти так, що українська мова як державна є обов'язковим засобом спілкування на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування (мова актів, роботи, діловодства, документації тощо), а також в інших публічних сферах суспільного життя, які визначаються законом (частина п'ята статті 10 Конституції України). 
		Поряд з державною мовою при здійсненні повноважень місцевими органами виконавчої влади, органами Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування можуть використовуватися російська та інші мови національних меншин у межах і порядку, що визначаються законами України. 
		Одночасно нормами частини четвертої статті 11 Закону України «Про засади державної мовної політики» передбачено, що мовою роботи конференцій, зборів та інших офіційних зібрань, які проводяться органами державної влади та органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями, є державна мова. В їх роботі можуть використовуватися й інші мови. У межах території, на якій відповідно до умов частини третьої статті 8 цього Закону поширена регіональна мова (мови), у роботі конференцій, зборів та інших офіційних зібрань може використовуватися і ця регіональна мова (мови). У разі необхідності забезпечується відповідний переклад.
		          Тобто, з вказаного вище вбачається, що при проведенні конференцій, зборів та інших зібрань, органи державної влади можуть в своїй роботі використовувати й інші мови, і у тому числі, але не виключно, регіональну мову, яка поширена у межах певної території.
		          Брифінг, в свою чергу, являє собою зустріч офіційних осіб з представниками засобів масової інформації, на якій лаконічно висловлюється офіційна позиція з певного питання або ж інформація про хід переговорів, конференцій, засідань тощо.
		          Як вбачається з матеріалів справи, та є загальнодоступною інформацією, 10.01.2018 відбувся брифінг першого заступника Голови Національної поліції України - начальника кримінальної поліції Аброськіна Вячеслава Васильовича щодо результатів розслідування вбивстві ОСОБА_5, при цьому позивач наголошує на протиправності дій відповідача при проведенні вказаного брифінгу російською мовою.
		          Так, суд погоджується з твердженнями позивача, що Конституцією України та рішенням Конституційного суду України від 14.12.1999 № №1-6/99 встановлено, що державною мовою в Україні є українська мова, крім того, українська мова як державна є обов'язковим засобом спілкування на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування.
		          При цьому, суд звертає увагу позивача на приписи частини четвертої статті 11 Закону України «Про засади державної мовної політики», якими передбачено, що органи державної влади  та органи місцевого самоврядування при проведенні конференцій, зборів та інших офіційних зібрань можуть використовувати в своїй діяльності й інші мови, при цьому, суд трактує дані приписи не лише виключно як такі, що передбачають використання лише регіональної мови, але і застосування інших мов також.
		          Крім того, приписами Конституції України також передбачено вільний розвиток, використання і захист російської, інших мов національних меншин.
		          Відповідно до пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про доступ до публічної інформації» доступ до інформації забезпечується шляхом систематичного та оперативного оприлюднення інформації, зокрема, на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет.
		          Згідно з частиною другою статті 24 Закон України «Про засади державної мовної політики» у разі поширення офіційної інформації мовою, яка відрізняється від державної, поширювач повинен забезпечити автентичний переклад з мови, на якій поширюється ця інформація, на державну мову.
		          Також, відповідно до пункту 16 Порядку оприлюднення у мережі Інтернет інформації про діяльність органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.01.2002 №3, інформація на офіційному веб-сайті подається українською мовою, а також за потребою - англійською мовою і мовами національних меншин. Обсяг інформації, що підлягає перекладу на інші мови, визначається рішенням органу виконавчої влади.
		          Як вбачається з офіційного сайту Національної поліції України, за адресою https://www.npu.gov.ua/news/Informacziya/article-2222200 розміщено фотографію та інформаційну статтю на українській мові, в якій надано вичерпні відомості про хід розкриття вбивства ОСОБА_5, що оголошувалась відповідачем під час брифінгу 10.01.2018.
		          Наведені обставини спростовують твердження позивача щодо порушення права громадян на доступ до публічної інформації, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, Національною поліцією України було своєчасно та в повні мірі забезпечено відповідне право громадян, шляхом опублікування інформації стосовно брифінгу саме на українській мові на своєму офіційному сайті.
		          При цьому, твердження позивача стосовно породження відповідачем правопорушень у виді дискримінації та створенні привілеїв за мовною ознакою, знищення основних ознак національної ідентичності титульної нації України, однією з яких є українська мова, розпалення міжнаціональної ворожнечі за мовною ознакою, сприймаються судом критично, оскільки відповідачем було донесено відповідну інформацію до громадськості на українській мові, що не порушує прав громадян України, а навпаки закріплює їх, та відповідно озвучено інформацію російською мовою, що також сприяє інтересам російськомовної частини населення. При цьому, суд вбачає в поясненнях позивача явне перебільшення можливих наслідків спірних правовідносин, які в свою чергу, нічим не підтверджуються з боку останнього та не мають явного підґрунтя, на яке посилається позивач.
		          Матеріали справи також не місять доказів того, що спірні дії відповідача, які за посиланням позивача, принижують його честь та гідність (хоча конкретно в чому саме полягає таке приниження суду також не доведено), оскаржувались в порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі (вищестоячому керівнику) шляхом подання скарги до чинного законодавства. Враховуючи наведене, суд також звертає увагу на наступне.
		Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
		Завданням адміністративного судочинства згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
		Статтею 5 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено право на судовий захист і передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
		У справі за конституційним поданням щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) Конституційний Суд України в Рішенні від 1 грудня 2004 року №18-рп/2004 дав визначення поняттю "охоронюваний законом інтерес", який вживається в ряді законів України, у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "право" (інтерес у вузькому розумінні цього слова), який розуміє як правовий феномен, що: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.
		Поняття "охоронюваний законом інтерес" у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "право" має один і той же зміст.
		При тлумаченні вищезгаданих норм права, Верховний Суд України в постанові від 15 грудня 2015 року (справа № 800/206/15) вказав на те, що обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
		Тобто, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка стверджує про їх порушення.
		Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.
		Наведені положення не дозволяють скаржитися щодо законодавства або певних обставин абстрактно, лише тому, що заявники вважають начебто, що певні положення норм законодавства впливають на їх правове становище.
		Аналіз вищезгаданих норм права дає підстави вважати, що судовому захисту підлягають порушені права, свободи та інтереси, належні безпосередньо заявнику.
		Так, суд наголошує, що під час розгляду кожної справи, суд повинен встановити чи має місце порушення прав та інтересів позивача, адже без цього неможливо виконати завдання судочинства.
		Як зазначено відповідачем та не спростовано позивачем в процесі розгляду адміністративної справи, позивач питань при проведенні брифінгу 10.01.2018 не ставив, відповідей на російській мові не отримував, крім того, на офіційному сайті Національної поліції України викладено інформаційну статтю на українській мові за результатами проведеного брифінгу.
		Так, суд наголошує, що порушення має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав чи інтересів позивача.
		Звернення до суду є способом захисту порушених суб'єктивних прав, а не способом відновлення законності та правопорядку у публічних правовідносинах. Так, право позивача на використання української мови, отримання відповіді чи інформації на українській мові порушено не було.
		Суд також звертає увагу, що правова позиція щодо обов'язкової умови надання правового захисту судом, як наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень  прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду за захистом, висловлена Верховним судом України в постановах від 15.12.2015 у справі №21-5361а15, від 01.12.2015 у справі №21-3222а15 та від 08.12.2015 у справі №21-5435а15.
		          Крім того, щодо позовних вимог, в яких позивач просить зобов'язати першого заступника Голови Національної поліції України - начальника кримінальної поліції Аброськіна Вячеслава Васильовича використовувати при здійсненні своїх посадових повноважень українську мову, як державну, суд звертає, що згідно з позицією Верховного суду України, викладеною в постанові від 24.05.2017 №6-951цс16 вимоги щодо вчинення чи утримання від вчинення певних дій в майбутньому не можуть бути задоволені, оскільки захисту підлягає тільки порушене право.
		Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, а тому суд не може здійснювати захист прав та законних інтересів позивача на майбутнє, оскільки немає можливості встановити чи будуть порушені права певної особи в майбутньому.
		          З урахуванням наведеного, оцінивши усні та письмові пояснення сторін, суд приходить до висновку, що позивачем не обґрунтовано порушення його прав та інтересів та не доведено суду протиправності дій відповідача, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, обов'язок щодо надання доступу до інформації українською мовою Національною поліцією України було виконано, крім того, аналізуючи в сукупності приписи законодавства щодо використання державної мови, можна дійти висновку, що при проведенні брифінгу, відповідачем не було порушено ні чиїх прав та інтересів, оскільки передбачено можливість застосування інших мов саме при проведенні такого роду заходів, як конференція, збори, інші офіційні зібрання, в тому числі - брифінг, до того ж, особами, що приймали участь у брифінгу 10.01.2018 та безпосередньо ставили запитання та отримували відповіді на російській мові, дії відповідача не оскаржуються.
		Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені  Конституцією та законами України.
		Згідно з вимогами статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
		Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи сторін, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
		Керуючись статтями 241 - 246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
		ВИРІШИВ:
		          В задоволенні позову відмовити.
		          
		Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статями 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України, із урахуванням положень пункту 15.5 Перехідних положень (Розділу VII) Кодексу адміністративного судочинства України
		 
		          Суддя                                                                                                    Літвінова А.В.
		          
		          Повний текст рішення виготовлено 18.07.2018.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...