Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/24473/16 : Господарські справи (до 01.01.2019); Захисту права власності; визнання незаконним акта, що порушує право власності.
Надіслано для оприлюднення: 18.07.2018. Зареєстровано: 19.07.2018. Забезпечено надання загального доступу: 19.07.2018.
Дата набрання законної сили: 12.07.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		12 липня 2018 року 
		м. Київ
		 
		Справа №  910/24473/16 
		 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
		Краснова Є.В. - головуючого, Мачульського Г.М., Кушніра І.В., 
		 
		за участю секретаря судового засідання - Шевченко Н.А.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельта-ПФ" на постанову Київського апеляційного господарського суду у складі колегії суддів: Агрикової О.В., Мальченко  А.О., Чорногуза М.Г. від 22.02.2017 у справі 
		за позовом Київської місцевої прокуратури № 9 в інтересах держави в особі Київської міської ради до: 1) Головного територіального управління юстиції у місті Києві; 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельта-ПФ", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Солом'янська районна в місті Києві державна адміністрація; третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів: Корпорація "Лексафін Бізнес С.А.", про визнання недійсності свідоцтва про право власності та визнання права власності, 
		за участю представників:
		прокуратури - Попенко О.С., посвідчення № 042031;
		позивача - Тетерятник О.В., посвідчення № 88;
		відповідача-1 - не з'явилися;
		відповідача-2 - Чепурний С.М., керівник; Струць М.П., адвокат;
		третьої особи на стороні позивача - Бойко О.С., посвідчення № НОМЕР_1; 
		третьої особи на стороні відповідачів - не з'явилися,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
		У грудні 2016 року Київська місцева прокуратура № 9 (далі - прокуратура) в інтересах держави в особі Київської міської ради звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельта-ПФ" (далі - ТОВ "Дельта-ПФ") про визнання недійсним свідоцтва про право власності та визнання права власності.
		Позовні вимоги обґрунтовані посиланнями на відсутність законних підстав для набуття ТОВ "Дельта-ПФ" права власності на цілісний майновий комплекс "Кінотеатр "Тампере" загальною площею 2    052,1 м2 по вул. Героїв Севастополя, 42 у місті Києві, оскільки Київська міська рада не приймала рішення щодо передачі комунального майна ТОВ "Дельта-ПФ" у власність, спірне майно було закріплено за комунальним підприємством "Кінотеатр "Тампере" на праві повного господарського відання та перебувало у нього на балансі, тому при його передачі ТОВ "Дельта-ПФ" за передавальним актом від 27.02.2009, правовий статус майна не змінювався. У зв'язку з вибуттям з комунальної власності поза волею власника зазначеного цілісного майнового комплексу, порушуються майнові права територіальної громади міста Києва, які підлягають захисту на підставі вимог статті 392 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
		Рішенням господарського суду міста Києва від 21.11.2017 (суддя Пукшин Л.Г.) в позові відмовлено.
		 
		Рішення суду мотивовано тим, що підстави оформлення права власності на спірний об'єкт нерухомості для ТОВ "Дельта-ПФ" були визначені у рішенні Київської міської ради від 26.04.2007 № 473/1134 "Про передачу на конкурсних засадах у найм (оренду) цілісного майнового комплексу комунального підприємства "Кінотеатр "Тампере" (пункт 6); розпорядженнях виконавчого органу Київської міської ради "Про припинення діяльності комунального підприємства "Кінотеатр "Тампере" від 29.09.2008 № 1334 (пункт 3.4) та "Про організаційно-правові заходи, пов'язані з реорганізацією шляхом приєднання комунального підприємства "Кінотеатр "Тампере" до ТОВ "Дельта-ПФ" від 17.04.2009 № 433, які є чинними, їх незаконність чи недійсність не доведена у встановленому порядку. Також суд першої інстанції виходив з того, що на час звернення з даним позовом до суду та на час прийняття рішення у справі ТОВ "Дельта-ПФ" не є власником спірного майна.
		 
		Постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.02.2018 рішення скасовано, постановлено нове рішення про задоволення позову.
		 
		Визнано недійсним свідоцтво про право власності від 06.11.2013, видане Реєстраційною службою Головного управління юстиції у місті Києві на нежитловий будинок (кінотеатр) літ. А загальною площею 2    052,1 м2 по вул. Героїв Севастополя, 42 у місті Києві.
		 
		Визнано право власності на цілісний майновий комплекс "Кінотеатр "Тампере" загальною площею 2 052,1 м2 по вул. Героїв Севастополя, 42 у місті Києві за територіальною громадою міста Києва в особі Київської міської ради.
		 
		Постанова обґрунтована тим, що на час проведення реєстрації права власності з видачею оспорюваного свідоцтва від 06.11.2013, об'єкт нерухомості не був включений до переліку об'єктів, що підлягають приватизації, оскільки 08.07.2010 Київська міська рада прийняла рішення № 1011/4449 про внесення змін до рішення від 08.02.2007 № 62/723 "Про Програму приватизації комунального майна територіальної громади міста Києва на 2007-2010 роки" та виключила з переліку об'єктів, що підлягають приватизації, цілісний майновий комплекс кінотеатру "Тампере", тобто відповідного рішення власника комунального майна Київської міської ради щодо його відчуження, на момент оформлення спірного свідоцтва про права власності за ТОВ "Дельта-ПФ" не приймалось. Відновлення становища, яке існувало до незаконного оформлення ТОВ "Дельта-ПФ" свідоцтва про право власності та незаконної державної реєстрації неіснуючого права власності, має відбуватися шляхом усунення відповідних наслідків такого порушення, якими є видане свідоцтво про право власності на нерухоме майно та державна реєстрація відповідного неіснуючого права.
		Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу.
		У касаційній скарзі ТОВ "Дельта-ПФ" посилається на порушення судом апеляційної інстанції приписів статей 257, 261, 328, 392 ЦК України, статей 16, 26, 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та частину 4 статті 3 Закону України "Про приватизацію державного майна", частину 2 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та статей 365, 367 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), а також зазначає про розгляд справи судом апеляційної інстанції за відсутності третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - Корпорації "Лексафін Бізнес С.А.", яка є власником спірного майна, та за відсутності доказів повідомлення останньої про розгляд справи.
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги.
		У касаційній скарзі ТОВ "Дельта-ПФ" просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
		 
		Узагальнений виклад позиції і прохання інших учасників справи.
		У відзиві на касаційну скаргу прокуратура зазначає про правильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права та просить залишити оскаржувану постанову без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
		У відзиві на касаційну скаргу Солом'янська районна в місті Києві державна адміністрація просить залишити оскаржувану постанову без змін, а касаційну скаргу - без задоволення з підстав її відповідності нормам матеріального та процесуального права. Крім того, третя особа на стороні позивача наголошує на тому, що Корпорація "Лексафін Бізнес С.А." уповноважила громадянина ОСОБА_10 на представництво її інтересів, а тому її повідомлення за місцезнаходженням призведе до затягування судового процесу.
		18.06.2018 в судове засідання з'явилися представники прокуратури, позивача, відповідача-2, третьої особи на стороні позивача та третьої особи на стороні відповідачів.
		У судовому засіданні відповідач-2 просив задовольнити касаційну скаргу, а прокурор, позивач та третя особа на стороні позивача заперечили проти касаційної скарги та просили залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
		Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів підтримав касаційну скаргу відповідача-2 та наголошував на тому, що судом апеляційної інстанції Корпорацію "Лексафін Бізнес С.А." не було повідомлено про час, місце та дату розгляду апеляційної скарги.
		18.06.2018 в судовому засіданні оголошено перерву до 12.07.2018 о 15:40 про що учасників спору, які не прибули в судове засідання було повідомлено ухвалою Верховного Суду від 18.06.2018.
		 
		Учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час і місце розгляду касаційної скарги, однак відповідач-1 та третя особа на стороні відповідачів не скористалися наданим законом правом на участь представника у судовому засіданні.
		 
		У судовому засіданні відповідач-2 просив задовольнити касаційну скаргу, а прокурор, позивач та третя особа на стороні позивача заперечили проти касаційної скарги та просили залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
		 
		Доводи, за якими суд касаційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої та апеляційної інстанцій.
		Відповідно до частин 1, 2 статті 300 ГПК України (у редакції, чинній після 15.12.2017) переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
		 
		У касаційній скарзі ТОВ "Дельта-ПФ" зазначає, зокрема, про розгляд справи судом апеляційної інстанції за відсутності доказів повідомлення про розгляд справи третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - Корпорації "Лексафін Бізнес С.А.", яка згідно Державного реєстру речових прав на нерухоме майно є власником спірного майна та знаходиться за адресою: ADR Білдінг, 13-поверх, Самюель Льюїс Авеню та 58 вулиця, Обарріо, місто Панама, Республіка Панама.
		 
		Відповідно до частин 2, 3 статті 2 ГПК України (у редакції, чинній після 15.12.2017, яка діяла на час розгляду справи апеляційним господарським судом) суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема: верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін.
		 
		Згідно пункту 87 рішення Європейського суду з прав людини від 06.09.2005 у справі "Салов проти України" принцип рівності сторін у процесі є лише одним з елементів більш широкого поняття справедливого судового розгляду, яке також включає фундаментальний принцип змагальності процесу (див. Ruiz-Mateos v. Spain, рішення від 23.06.1993, серія A, N 262, с. 25, § 63). Більш того, принцип рівності сторін у процесі - у розумінні "справедливого балансу" між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (див. Dombo Beheer B. V. v. the Netherlands, рішення від 27.10.1993, серія A, N 274, с. 19, § 33 та Ankerl v. Switzerland, рішення від 23.10.1996, Reports 1996-V, стор. 1567-68, § 38). Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (див. рішення у справі Ruiz-Mateos, наведене вище, с. 25, § 63). 
		У Рішенні Європейського суду з прав людини від 02.02.2017 у справі "Лопушанський проти України" (Заява N 27793/08) суд зазначив, що з огляду на відсутність будь-яких доказів того, що заявник був належним чином повідомлений про судове засідання, апеляційний суд мав відкласти засідання, але не зробив цього. Європейський суд вказав, що апеляційний суд не виконав свого зобов'язання щодо забезпечення присутності заявника на судовому засіданні та надання заявнику можливості прокоментувати апеляційну скаргу відповідачів. З огляду на зазначене Європейський суд дійшов висновку, що у цій справі було порушено принцип рівності сторін, гарантований пунктом 1 статті 6 Конвенції.
		Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
		 
		Отже, зазначені рішення Європейського суду з прав людини суд касаційної інстанції застосовує у цій справі як джерело права.
		 
		Колегія суддів вважає за необхідне зазначити про те, що хоча не існує вичерпного переліку мінімальних вимог до принципу рівності сторін, повинні існувати відповідні процесуальні гарантії, які відповідають характеру справи та залежать від того, що опиняється під загрозою для сторін, зокрема, необхідно надати сторонам можливість навести свої доводи щодо спірних питань. Не можна надавати привілеїв на відстоювання своєї думки сторонам, присутнім у судовому засіданні, поки інша сторона, яку не було повідомлено належним чином про дату, час та місце проведення судового засідання, відсутня.
		 
		Однак право на присутність не означає, що суд зобов'язаний забезпечити присутність сторін в судовому засідання, якщо вони самі не проявляють для цього достатніх зусиль. При цьому, суд зобов'язаний інформувати учасників справи про майбутні судові засідання.
		Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 310 ГПК України судові рішення підлягають обов'язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.
		З огляду на викладене, та враховуючи, що третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - Корпорація "Лексафін Бізнес С.А." не приймала участі при розгляді справи судом апеляційної інстанції, а в матеріалах справи відсутні докази належного повідомлення останнього про дату, час та місце проведення судового засідання, оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції для забезпечення рівності та змагальності сторін у судовому процесі і винесення законного та обґрунтованого судового рішення. 
		Дослідження суті та висновків ухвалених рішення та постанови, за наявності вищевказаного порушення норм процесуального права судом апеляційної інстанції, є передчасним.
		Судові витрати.
		У зв'язку із скасуванням постанови суду апеляційної інстанції і передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, розподіл судового збору у справі, в тому числі й сплаченого за подання апеляційної та касаційної скарги, здійснює апеляційний господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.
		 
		Керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 310, 314, 315, 316, 317 ГПК України, Верховний Суд
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельта-ПФ" задовольнити частково.
		 
		2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.02.2018 у справі № 910/24473/16 скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                          Є. Краснов
		 
		Судді:                                                                                                    Г. Мачульський
		 
		                                                                                                    І. Кушнір

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...