Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 148/1211/15-к : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Справи в порядку виконання судових рішень у кримінальних провадженнях.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 19.07.2018. Забезпечено надання загального доступу: 19.07.2018.
Дата набрання законної сили: 10.07.2018
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		ВЕРХОВНИЙ СУД
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		10 липня 2018року 
		м.Київ
		справа № 148/1211/15-к
		провадження № 51-1330км18
		Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючогоОСОБА_1 ,суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,за участю: секретаря судового засідання прокурора захисника ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,розглянув у судовому засіданні касаційні скарги захисника ОСОБА_6 вінтересах ОСОБА_7 та захисника ОСОБА_8 в інтересах ОСОБА_9 навирок Апеляційного суду Вінницької області від 08 листопада 2017 року щодо 
		ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Маяків Тульчинського району, жителя АДРЕСА_1 ,
		та
		ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Журавлівки Тульчинського району Вінницької області, жителя АДРЕСА_2 ,
		засуджених за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених частиною3 статті 185 та частиною 3 статті 186 Кримінального кодексу України (далі  КК).
		Оскаржені судові рішення
		1.За вироком Тульчинського районного суду Вінницької області від 07 червня 2016року ОСОБА_7 та ОСОБА_9 засуджено кожного до покарання у виді позбавлення волі: за частиною3 статті 185 КК  на строк 4роки; за частиною 3 статті 186 КК  на строк 5років. На підставі статті 70 КК за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, кожному із засуджених визначено остаточне покарання у виді позбавлення на строк 5 років. Відповідно до статті 75КК обох засуджених звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки. ОСОБА_7 виправдано за частиною 2 статті 185 КК.
		2.За цим же вироком засуджено ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , судові рішення щодо яких у касаційному порядку не оскаржено.
		3.Судом ОСОБА_7 та ОСОБА_9 визнано винуватими у вчиненні за попередньою змовою між собою та іншими особами повторно ряду злочинів проти власності на території Тульчинського району Вінницької області, а саме: 
		 20 вересня 2014 року приблизно о 22:00 ОСОБА_7 , ОСОБА_9 та ОСОБА_12 , проникнувши у приміщення на АДРЕСА_3 , таємно викрали телевізор вартістю 4401,90грн, що належав Тульчинському вищому професійному училищу № 41; 
		 у період з 18 по 22 листопада 2014 року у вечірній час ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , проникнувши в домоволодіння на АДРЕСА_4 , таємно викрали майно ОСОБА_14 загальною вартістю 5038,33 грн;
		 22 листопада 2014 року приблизно о 04:00 ОСОБА_7 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , проникнувши у будинок на АДРЕСА_5 відкрито викрали майно ОСОБА_15 загальною вартістю 45000 грн;
		 у грудні 2014 року вночі ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , проникнувши у склад на АДРЕСА_6 , таємно викрали майно СТ «Шпиківській молокозавод» загальною вартістю 7600грн; 
		 у період з 27 грудня 2014 року по 22 січня 2015 року вночі ОСОБА_7 та ОСОБА_11 , проникнувши у дачний будинок в с. Капках, таємно викрали майно ОСОБА_15 загальною вартістю 4474,36 грн;
		 у першій половині січня 2015 року приблизно о 04:00 ОСОБА_7 , ОСОБА_9 ОСОБА_10 та ОСОБА_12 , проникнувши у склад на території Тульчинської філії «СП Агромаш» у м. Тульчині, таємно викрали майно ОСОБА_16 загальною вартістю 11000 грн;
		 у період часу з 20:00 12 січня до 06:00 13 січня 2015 року ОСОБА_7 та ОСОБА_11 , проникнувши у складське приміщення на АДРЕСА_7 , таємно викрали майно ОСОБА_17 загальною вартістю 9633 грн;
		 у період часу з 21 січня по 22 січня 2015 року вночі ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_11 та ОСОБА_13 проникнувши у будинок на АДРЕСА_8 , таємно викрали майно ОСОБА_18 загальною вартістю 1235,85 грн;
		 01 лютого 2015 року у вечірній час ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_12 та ОСОБА_10 , проникнувши у гараж домоволодіння на АДРЕСА_9 , таємно викрали майно ОСОБА_19 загальною вартістю 40000грн;
		 у ніч з 17 на 18 лютого 2015 року ОСОБА_7 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 ,. проникнувши в будинок на АДРЕСА_10 , таємно викрали майно ОСОБА_20 загальною вартістю 2546,15 грн;
		 цієї ж ночі ОСОБА_7 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 ,. проникнувши у будинок на АДРЕСА_11 , таємно викрали майно ОСОБА_21 загальною вартістю 1847,2 грн.
		4.Апеляційний суд Вінницької області, частково задовольнивши апеляційну скаргу прокурора, скасував вирок суду першої інстанції в частині призначеного ОСОБА_7 та ОСОБА_9 покарання і 08 листопада 2017 року ухвалив новий вирок, яким призначив кожному із засуджених покарання у виді позбавлення волі: за частиною3 статті 185 КК  на строк 4роки; за частиною 3 статті 186 КК  на строк 5років. На підставі статті 70 КК за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, кожному із засуджених визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. Урешті вирок місцевого суду залишено без змін.
		Вимоги і доводи касаційних скарг 
		5.За змістом касаційних скарг захисники ОСОБА_6 та ОСОБА_8 , наводячи майже аналогічні доводи, просять на підставах, визначених пунктами 13 частини1 статті 438 КПК, змінити вирок апеляційного суду в частині призначеного покарання, застосувавши до ОСОБА_7 та ОСОБА_9 положення статті 75 КК.
		6.На думку захисників вирок апеляційного суду не відповідає приписам статей370, 374, 420 КПК, оскільки всупереч вимогам статті 65 КК суд неврахував повною мірою всіх даних про особи засуджених і наявних у справі пом`якшуючих обставин, зокрема щирого каяття, добровільного відшкодування заподіяної шкоди, та дійшов необґрунтованого висновку про неможливість виправлення ОСОБА_7 та ОСОБА_9 без ізоляції від суспільства. Захисники стверджують, що засуджені стали на шлях виправлення, про що свідчить їх посткримінальна поведінка, а тому заслуговують на звільнення від відбування покарання з випробуванням. 
		7.Крім того, захисник ОСОБА_6 звертає увагу, що суд апеляційної інстанції безпідставно визнав неможливим застосування до засуджених положень статті69-1 КК.
		8. Учасникам кримінального провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду, клопотань про його відкладення до суду касаційної інстанції не надходило. 
		Позиції інших учасників судового провадження
		9.Потерпілі ОСОБА_22 , ОСОБА_21 , ОСОБА_19 , ОСОБА_14 , ОСОБА_20 , ОСОБА_18 , представник потерпілого ОСОБА_15  ОСОБА_23 , директор Тульчинського вищого професійного училища № 41 подали письмові заяви вяких зазначили про відсутність будь-яких претензій до засуджених та висловили свою підтримку позиції сторони захисту ОСОБА_7 . 
		10.До початку розгляду справи захисник ОСОБА_8 подав Суду заяву про відмову від своєї касаційної скарги в інтересах ОСОБА_9 .
		11.З огляду на вимоги частини 1 статті 403 КПК касаційний розгляд було відкладено, а засудженому ОСОБА_9 разом із ухвалою Верховного Суду від 05червня 2018 року було надіслано копію заяви захисника ОСОБА_8 з метою з`ясування думки засудженого щодо відклику касаційної скарги .
		12.Згідно з наявної в матеріалах судового провадження розписки ОСОБА_9 отримав згадану ухвалу, проте згоду на відмову від касаційної скарги захисника до касаційного суду не висловив, натомість надіслав до Суду клопотання про розгляд справи без його участі.
		13.За таких обставин, оскільки вимог статті 432 у сукупності з частиною першою статті 403 КПК не виконано, з метою недопущення порушення прав засуджених та дотримання розумних строків судового провадження Суд, порадившись на місці, ухвалив не брати до уваги відмову захисника ОСОБА_8 від касаційної скарги вінтересах ОСОБА_9 та розглянути цю скаргу в передбаченому законом порядку.
		14.У судовому засіданні захисник ОСОБА_6 підтримала свою касаційну скаргу, просила змінити рішення апеляційного суду та призначити ОСОБА_7 покарання, не пов`язане з реальним позбавленням волі.
		15.Прокурор заперечив проти задоволення касаційних вимог сторони захисту та просив залишити вирок апеляційного суду без зміни, вважаючи його законним іобґрунтованим.
		Оцінка Суду
		16.Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника та прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши наведені вскаргах доводи, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що подані скарги не підлягають задоволенню зогляду натаке.
		17.Правильність висновків судів про винуватість ОСОБА_7 та ОСОБА_9 увчиненні кримінальних правопорушень, за які їх засуджено, в касаційних скаргах неоспорюється. 
		18.Відповідно до статей 50, 65КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення тапопередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності таіндивідуалізації покарання, воно повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують і обтяжують. 
		19.Апеляційний суд дотримався цих вимог закону. Ухвалюючи свій вирок участині призначеного ОСОБА_7 та ОСОБА_9 покарання, апеляційний суд урахував ступінь тяжкості вчинених злочинів, особи винних й усі інші обставини, які мають правове значення, і дійшов висновку про неправильне застосування місцевим судом положень статті 75КК. 
		20.При визначенні ступеня тяжкості вчинених злочинів апеляційний суд виходив ізтого, щовони відповідно до статті 12КК відносяться до категорії тяжких. Крім того, суд урахував значну кількість вчинених ОСОБА_7 та ОСОБА_9 корисливих злочинів та дійшов обґрунтованого висновку, що їх злочинна діяльність має систематичний характер і свідчить про підвищену суспільну небезпечність засуджених.
		21.З огляду наці обставини в їх поєднанні з характером установлених конкретних дій винних апеляційний суд визнав неможливим досягти мети попередження вчинення злочинів йвиправлення засуджених безізоляції їх від суспільства.
		22.Водночас суд апеляційної інстанції не залишив поза увагою інші дані про особи засуджених та обставини, що пом`якшують покарання, у тому числі й ті, на які єпосилання вкасаційних скаргах. Зокрема, суд зважив на визнання засудженими своєї вини та їх щире каяття у скоєному, а також відсутність претензій з боку потерпілих.
		23.Урахувавши все це, суд апеляційної інстанції призначив ОСОБА_7 та ОСОБА_9 покарання у розмірі, наближеному до нижньої межі санкції закону, за яким їх засуджено. При цьому визначаючи остаточне покарання за сукупністю злочинів відповідно до статті 70 КК, суд застосував принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим.
		24.Переконливих аргументів, які б доводили явну несправедливість такого покарання, в касаційних скаргах не наведено. 
		25.Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційний суд не порушив вимог статей 50, 65КК, а призначене ОСОБА_7 та ОСОБА_9 покарання відповідає визначеним законом загальним засадам. Вирок апеляційного суду не суперечить вимогам ст. 420 КПК.
		26.Суд не погоджується з позицією апеляційного суду, який визнав, що наявність лише однієї з перелічених у пункті 1 частини першої статті 66 КК пом`якшуючих обставин, а саме щирого каяття, за відсутності іншої  з`явлення із зізнанням, унеможливлює застосування правил статті 69-1 цього Кодексу при визначенні розміру покарання. Суд вважає, що формулювання пункту 1 частини першої статті66 КК передбачає, що наявність будь-якої зобставин, перелічених в ньому,  тобто, або «з`явлення із зізнанням», або «щирого каяття», або «активного сприяння розкриттю злочину»  означає, що вимогу цього пункту виконано. Таким чином, положення статті 69-1 КК застосовуються, якщо судом установлено будь-яку з обставин, зазначених у пункті 1 частини першої статті 66 КК, та будь-яку з обставин, вказаних у пункті 2 частини першої статті 66 КК. 
		27.Разом із тим, враховуючи, що призначені ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на строк 4 років за частиною 3 статті 185 та на строк 5 років за частиною 3 статті 186 цього Кодексу не перевищують двох третин максимальних строків, передбачених відповідними санкціями зазначених норм закону, Суд не вважає, що положення статті 69-1 КК у цьому випадку порушені апеляційним судом. 
		28.З огляду на викладене доводи захисників щодо істотного порушення вимог кримінального процесуального закону при постановленні вироку та стосовно суворості призначеного засудженому покарання слід відхилити, а касаційні скарги залишити без задоволення. 
		На підставі викладеного, керуючись статтями 433, 436, 441, 442 КПК, пунктом 15 розділу ХІ «Перехідні положення» КПК (в редакції Закону України від3жовтня 2017року № 2147-VIII), Суд 
		ухвалив:
		Вирок Апеляційного суду Вінницької області від 08 листопада 2017 року щодо ОСОБА_7 та ОСОБА_9 залишити без зміни, а касаційні скарги захисників ОСОБА_6 та ОСОБА_8  без задоволення.
		Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення йоскарженню не підлягає. 
		 
		Судді:
		 
		 
		 
		ОСОБА_1   ОСОБА_2  ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...