Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 264/2902/17 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів; Спори, що виникають із договорів позики, кредиту, банківського вкладу.
Надіслано для оприлюднення: 19.07.2018. Зареєстровано: 20.07.2018. Забезпечено надання загального доступу: 24.07.2018.
Дата набрання законної сили: 17.07.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		                                                                                22-ц/775/12/2018(м) 
		                                                                                264/2902/17 
		                                               
		Категорія 27                                                                                  
		 
		 
		 
		 
		П О С Т А Н О В А 
		І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И
		 
		17 липня  2018 року                                                                                                                   м. Маріуполь
		 
		                                                                                                     Єдиний унікальний номер 264/2902/17
		                                                                                                     Номер провадження  22-ц/775/12/2018(м)
		 
		Апеляційний суд  Донецької області  у складі  суддів   Кочегарової Л.М.,  Зайцевої С.А., Пономарьової О.М.
		секретар судового засідання Сидельнікова А.В.
		 
		сторони : 
		 
		позивач -  ОСОБА_1
		 
		представник позивача - ОСОБА_2
		 
		відповідач - сільськогосподарське товариство з обмеженою   відповідальністю    «Агрофірма «Оржицька»
		 
		представник відповідача -  ОСОБА_3
		 
		відповідач  - ОСОБА_4,
		 
		представник  відповідача - ОСОБА_5,
		 
		розглянув у судовому засіданні апеляційну скаргу  сільськогосподарського товариства з обмеженою   відповідальністю    «Агрофірма «Оржицька» на рішення Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 04 липня 2017 року,  у складі судді Мирошниченка Ю.М.,  
		 
		в с т а н о в и в:
		                 У червні 2017 року ОСОБА_1  звернулася до суду з  позовом  до  боржника ОСОБА_4 та поручителя сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Оржицька» (далі СТОВ «Агрофірма «Оржицька»)  про стягнення боргу за договором позики. 
		                 Позов мотивований тим,  що  01 квітня 2014 року між   нею  та  ОСОБА_4 було укладено письмовий договір позики № 010414, за умовами якого  вона передала відповідачу грошові кошти готівкою в сумі 28 000 000 грн. Того ж дня між  нею  та СТОВ «Агрофірма «Оржицька»  укладено договір поруки № 010414/2, згідно з яким товариство зобов'язалось відповідати перед позивачем за виконання  ОСОБА_4  обов'язку, що випливає  з договору позики. Відповідач ОСОБА_4 зобов'язаний був повернути суму позики шляхом передачі готівкових коштів до 01 квітня 2017 року, але  суму боргу не повернув, що свідчить про відмову виконувати боргові зобов'язання.  Просила стягнути з відповідачів солідарно суму боргу в розмірі 28 000 000 грн., 23% річних від простроченої суми та 8000 грн. судового збору.
		 
		 
		 
		 
		 
		                Рішенням Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 04 липня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_4 та сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Оржицька»  на користь ОСОБА_1  суму заборгованості за договором позики № 010414 від 01 квітня 2014 року в розмірі 28 000 000 грн.,   23% річних від простроченої суми у розмірі 1 658 520,55 грн. Стягнуто з ОСОБА_4  та сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Оржицька»  на користь ОСОБА_1  судовий збір по 4000 грн.   з кожного.
		                В апеляційній скарзі СТОВ «Агрофірма «Оржицька» просить рішення суду скасувати   в частині стягнення  грошових коштів з товариства  та прийняти нове рішення, яким відмовити  ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог до  СТОВ «Агрофірма «Оржицька», посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Зокрема зазначає, що СТОВ «Агрофірма «Оржицька» не укладало з ОСОБА_1 договір поруки на виконання договору позики.
		                В решті частини рішення суду не оскаржується.
		                Позивач ОСОБА_1, відповідач ОСОБА_6 та їх представники  неодноразово були повідомлені апеляційним судом про дату, час і  місце розгляду справи, однак до суду не з'явилися, своє відношення до апеляційної скарги не   висловили, письмових пояснень  чи заперечень не надали,   оригіналів  документів, на підставі яких було заявлено позов,  апеляційному суду не представили.   
		                Відповідно до ч.2 ст.305 ЦПК України апеляційний суд розглянув справу у відсутності       ОСОБА_1 та ОСОБА_4, які  належним чином повідомлені про  дату,  час і місце розгляду справи.  
		 
		                Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників  СТОВ «Агрофірма «Оржицька» ОСОБА_7 та ОСОБА_3,   дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга    підлягає задоволенню, а рішення суду  в частині задоволення позовних вимог до   СТОВ «Агрофірма «Оржицька»  скасуванню з відмовою  ОСОБА_1 у позові,  з таких підстав.
		 
		               Відповідно до ст. 263 ЦПК України  судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.  Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		                 Вказане судове рішення зазначеним вимогам не відповідає. 
		    Відповідно до вимог ст.376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:
		1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;
		2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
		3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
		4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
		 
		 
		 
		 
		 
		     Порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов'язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.
		     Як вбачається з матеріалів справи, позовна заява ОСОБА_1 надійшла до  Іллічівського районного суду м.Маріуполя   16 червня 2017 року і розгляд справи було призначено  на 26 червня 2017 року.  Про призначення судового розгляду  СТОВ «Агрофірма «Оржицька»  повідомлено телефонограмою (а.с.15)
		     Про наступні судові засідання - 30 червня 2017 року на 04 липня 2017 року СТОВ «Агрофірма «Оржицька» не повідомлялося.
		     До матеріалів справи   долучена довіреність  СТОВ «Агрофірма «Оржицька» від  10 квітня 2017 року  на ім'я ОСОБА_8 з правом  представлення інтересів товариства (а.с.47).
		    Між тим,  не погоджуючись з рішенням суду СТОВ «Агрофірма «Оржицька»  в  апеляційній скарзі посилалося на те, що  СТОВ «Агрофірма «Оржицька»    не  отримувало повідомлення про час і місце розгляду справи за позовом ОСОБА_1;  про ухвалене рішення  дізналося з Єдиного державного реєстру судових рішень;  в Іллічівському районному суді м.Маріуполя  від імені товариства    приймала участь  невідома підприємству  особа ОСОБА_8, яка  подала суду підроблені документи та ввела суд в оману,  визнаючи позовні вимоги ОСОБА_1 та не заперечуючи проти їх задоволення в повному обсязі (а.с.53-59).
		   Відповідно до ст. 74 ЦПК України (в редакції  від  18 березня 2004 року)   судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик, які разом із розпискою надсилаються поштою рекомендованим листом із повідомленням або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною. Особи, які беруть участь у справі, можуть бути повідомлені або викликані в суд телеграмою, факсом чи за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику. Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за три дні до судового засідання.
		 
		     Оскільки матеріали справи не містять відомостей про належне повідомлення відповідача і відсутні дані про отримання СТОВ «Агрофірма «Оржицька»   судових повісток про час і місце судового розгляду, колегія вважає, що розгляд справи та ухвалення рішення  відбулося   з порушенням норм процесуального права, а тому, судове рішення постановлене відносно  СТОВ «Агрофірма «Оржицька»    підлягає скасуванню.
		                 Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення суми за договором позики, суд першої інстанції виходив з того, що  боржник  ОСОБА_4  своєчасно не повернув суму позики, а тому, за  вимогами цивільного законодавства та положеннями  договорів позики і  поруки, сума заборгованості  - 28 000 000 грн. та двадцять три проценти річних від простроченої суми, що визначено судом в розмірі  1 658 520,55 грн., підлягають солідарному стягненню з   ОСОБА_4 та поручителя  -  СТОВ  «Агрофірма «Оржицька».
		                 З висновками суду  щодо  відповідальності   СТОВ  «Агрофірма «Оржицька»   за невиконання умов договору позики  від  01 квітня 2014 року  погодитися не можна.
		                 Судом встановлено, що 01 квітня 2014 року  між  ОСОБА_1 та ОСОБА_4 був укладений договір безпроцентної  позики № 010414, за умовами якого ОСОБА_1 передала, а  ОСОБА_4 отримав  в борг  28 000 000 грн., що еквівалентно 2 547 770, 70 доларів США з терміном повернення позики до 01 квітня 2017 року.
		 
		 
		 
		                 На забезпечення  зобов'язання позичальника за договором позики   цього ж дня між ОСОБА_1   та    СТОВ  «Агрофірма «Оржицька», в особі  директора товариства ОСОБА_9,  було укладено договір поруки, згідно якого поручитель взяв на себе зобов'язання  відповідати перед кредитором за виконання  ОСОБА_4  зобов'язань останнього, що випливають  з договору позики.
		               Станом на  01 квітня 2017 року боржник   ОСОБА_4  взятих на себе зобов'язань не виконав  і борг  не повернув.
		                 Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
		 
		                 Відповідно до ст.526 ЦК України  зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів  цивільного законодавства, а за відсутності  таких умов та вимог - відповідно  до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		 
		                 Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона    (позикодавець)  передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або   інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути   позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму  позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
		 
		                 Статтею 1047 ЦК України встановлено, що договір позики укладається у письмовій  формі,  якщо  його сума  не  менш  як  у  десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
		                Як вбачається з позовної заяви ОСОБА_1, її   вимоги до СТОВ  «Агрофірма «Оржицька» обґрунтовані тим, що   товариство є поручителем   ОСОБА_4  за договором позики  від 01 квітня 2014 року, а оскільки  боржник умови договору по поверненню грошових коштів не виконує, то  наступає солідарна відповідальність  товариства та ОСОБА_4  по поверненню 28 000 000 грн. та оплаті процентів  за порушення виконання зобов'язання.  
		                 Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх умов договору (частина перша статті 638 ЦК України).
		                 Згідно з положеннями ст.627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними і укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
		 
		                 Частиною 1 ст. 554 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.  Відповідно до ч. 2 ст. 554 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
		                Частиною 1 ст. 543 ЦК України передбачено, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
		 
		                Згідно  пункту 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом.
		                Стаття 203  ЦК України визначає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.  Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. 
		                Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК України, саме на момент вчинення правочину.
		                Заперечуючи проти позовних вимог ОСОБА_1  та судового рішення відповідач     посилав на те, що підприємство ніколи не мало будь-яких відносин ні з ОСОБА_1, ні з ОСОБА_4; вказані особи  сільсьгосподарському товариству не відомі; ніяких договірних відносин з вказаними особами СТОВ  «Агрофірма «Оржицька»  не укладало; договір поруки не міг бути підписаний колишнім керівником товариства, оскільки він хворів і не міг у квітні 2014 року знаходиться у м.Маріуполі, де нібито був підписаний цей договір; факт протиправних дій щодо заволодіння майном  СТОВ «Агрофірма «Оржицька»  розслідується  правоохоронними органами,  а тому, підприємство не згодне відповідати перед ОСОБА_1 за зобов'язаннями   ОСОБА_4
		               У відповідності з  вимогами ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів;3) показаннями свідків.
		  
		                Відповідно ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.  Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
		 
		               За вимогами ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		 
		               Стаття  89 ЦПК України визначає, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		 
		                  Наведені  СТОВ «Агрофірма «Оржицька»  заперечення проти позовних вимог  ОСОБА_1, викладені в апеляційній скарзі,  підтверджуються наступними доказами.
		                  Так, зі справи вбачається, що  Голова правління СТОВ  «Агрофірма «Оржицька»    ОСОБА_9  тривалий час хворів і помер  ІНФОРМАЦІЯ_2 року (а.с.114-119).
		 
		                 За повідомленням Маріупольської місцевої прокуратури  від 10 листопада 2017 року за заявою  СТОВ  «Агрофірма «Оржицька»   внесені відомості до  Єдиного реєстру досудових розслідувань   за ч.1 ст.358 КК України.  Фабула справи:  невідомі особи шляхом підроблення договору позики  № 010414 звернулися до суду з позовом про  стягнення коштів з  СТОВ  «Агрофірма «Оржицька»    на користь ОСОБА_1 у сумі 28 млн.грн. (а.с.120-121).
		                 За висновком  експерта  Полтавського  науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України  від 14 грудня 2017 року,  представленого відповідачем  апеляційному суду у зв'язку із  розслідуванням справи  від  17 жовтня 2017 року за № 12017170090003723,  відбитки круглої печатки виконаної  на деяких документах (заява про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу та  довіреності від 12 жовтня 2017 року)  від  імені  СТОВ  «Агрофірма «Оржицька»,  нанесені не печаткою  СТОВ  «Агрофірма «Оржицька»    (а.с.123-154).
		                 На підтвердження доводів про  відсутність  волевиявлення СТОВ  «Агрофірма «Оржицька»   на укладення договору  поруки відповідач  суду апеляційної інстанції  надав  копію рішення  Оржицького районного суду Полтавської області  від 15 травня 2018 року, яке набрало чинності  15 червня 2018 року, за яким  договір поруки від 01 квітня 2014 року № 010414/2, укладений  між СТОВ  «Агрофірма «Оржицька»   та  ОСОБА_1 визнано недійсним (а.с.232-238).
		                Зі змісту  вказаного  рішення суду вбачається, що  під час розгляду позовних вимог  членів товариства  ОСОБА_10 та ОСОБА_11 про визнання договору поруки недійсним встановлено, що  директор СТОВ  «Агрофірма «Оржицька»   ОСОБА_9   з 04 березня 2014 року був відсторонений від виконання службових обов'язків за станом здоров'я; не мав повноважень на підписання цього договору;  тяжко хворів   та проходив лікування  в   Полтавському обласному клінічному  онкологічному диспансері в м.Полтава  і не міг підписати за станом здоров'я  спірний договір поруки від 01 квітня 2014 року та бути присутнім в м.Маріуполі;  ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_9 помер;  договір  поруки укладено з порушенням волевиявлення   учасника правочину.
		                Відповідно до ст.82 ЦПК України, встановлені при розгляді цієї справи обставини, не підлягають доказуванню. 
		                Таким чином, з урахуванням норм матеріального права та представлених доказів, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Іллічівського районного суду м.Маріуполя від 04 липня 2017 року, як таке, що суперечить вимогам  ст.263 ЦПК України щодо законності та обґрунтованості, підлягає скасуванню з відмовою ОСОБА_1 у позові про стягнення з СТОВ «Агрофірма «Оржицька» на  користь позивача суми позики та процентів  від простроченої суми, оскільки  встановлено,  волевиявлення товариства на укладення договору поруки в забезпечення виконання договору позики від 01 квітня 2014 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_4  було відсутнє, договір поруки є недійсним.
		                Оскільки рішення суду апеляційної інстанції в частині  задоволення позову   ОСОБА_1 до ОСОБА_4  про стягнення  боргу  не  оскаржується, тому, відповідно до положень частини першої статті 367  ЦПК  України,  законність ухваленого в цій частині судового рішення колегією суддів не перевіряється.
		                 Задовольняючи апеляційну скаргу СТОВ «Агрофірма «Оржицька» та ухвалюючи нове рішення про відмову ОСОБА_1 у позові про стягнення  суми за договором позики від 01 квітня 2014 року, колегія суддів вважає за необхідне, на підставі ст.141 ЦПК України, стягнути з ОСОБА_1  на користь підприємства   судові витрати по оплаті судового збору, понесені у  зв'язку з  переглядом справи у суді апеляційної інстанції в розмірі  8800 грн.(а.с.63).
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		                 Керуючись п.2 ч.1 ст.374, ст. 376  ЦПК України,  
		п о с т а н о в и в :
		 
		         Апеляційну скаргу  сільськогосподарського товариства з обмеженою   відповідальністю    «Агрофірма «Оржицька»    задовольнити. 
		 
		          Рішення Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від  04 липня 2017  року в частині стягнення з  сільськогосподарського товариства з обмеженою   відповідальністю    «Агрофірма «Оржицька»  на користь  ОСОБА_1   заборгованості за договором  позики  в  розмірі 28 000 000 грн.,  23% річних від простроченої суми -  1 658 520,55 грн.,   судового збору  в розмірі  4 000 грн. - скасувати.
		 
		          У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до   сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Оржицька» про стягнення боргу за договором позики  від  01 квітня 2014 року   відмовити.
		 
		               Стягнути з  ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, НОМЕР_1, реєстраційний номер  облікової картки платника податків - НОМЕР_2, проживає АДРЕСА_1,  телефон НОМЕР_3) на користь сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Оржицька»  судові витрати в розмірі  8 800 (вісім тисяч вісімсот) грн.
		 
		         Постанова суду апеляційної інстанції  набирає законної сили з дня   прийняття  і може бути оскаржена  у касаційному порядку протягом тридцяти  днів  з  дня    складення повного судового рішення. Касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції.
		 
		    Дата складення повного судового рішення    19 липня  2018 року.
		 
		Головуючий                                                                                        Л.М. Кочегарова 
		 
		 
		 
		Судді:                                                                                                   С.А. Зайцева 
		 
		 
		 
		                                                                                                              О.М.Пономарьова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...