Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 826/5785/16 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та спорів у сфері публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо:; соціального захисту; соціального захисту та зайнятості інвалідів; соціальних послуг, у тому числі:.
Надіслано для оприлюднення: 19.07.2018. Зареєстровано: 20.07.2018. Забезпечено надання загального доступу: 20.07.2018.
Дата набрання законної сили: 18.07.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		18 липня 2018 року 
		м. Київ
		справа № 826/5785/16 
		провадження № К/9901/6303/18
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		судді-доповідача  Анцупової Т. О.,
		суддів: Берназюка Я. О., Гриціва М. І., 
		розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу № 826/5785/16 
		за позовом ОСОБА_1 до Генерального штабу Збройних Сил України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії;
		за заявою ОСОБА_1 про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України (у складі судді Стародуба О. П.) від 09 березня 2017 року, встановив: 
		І. ПРОЦЕДУРА
		1. У квітні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Генерального штабу Збройних Сил України, в якому просив:
		- визнати протиправною відмову Генерального штабу Збройних Сил України включити щомісячну додаткову грошову винагороду у розмірі 60 % грошового забезпечення, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» (далі  Постанова КМУ № 889) до складу грошового забезпечення, з якого ОСОБА_1 нараховано одноразову грошову допомогу при звільненні;
		- зобов`язати Генеральний штаб Збройних Сил України виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу, передбачену п. 2 ст. 15 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі  Закон № 2011-ХІІ) в розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за 25 повних календарних років з врахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди в розмірі 60 % грошового забезпечення, яка передбачена Постановою КМУ № 889, з урахуванням раніше виплаченої суми одноразової грошової допомоги. 
		2. В обґрунтування вказаних вимог позивач зазначав, що наказом Міністерства оборони України від 01 жовтня 2015 року № 736 його звільнено з військової служби у запас за п. «б» (за станом здоров`я) ч. 6 ст. Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». При звільненні, відповідно до вимог п. 2 ст. 15 Закону № 2011-ХІІ, позивачу було виплачено одноразову грошову допомогу в розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби без врахування щомісячної додаткової грошової винагороди у розмірі 60 %, передбаченої Постановою КМУ № 889, що, на думку позивача, порушує його право на належне грошове забезпечення при звільненні.
		3. Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 грудня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2017 року, ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні позовних вимог.
		4. Вищий адміністративний суд України ухвалою від 09 березня 2017 року на підставі п. 5 ч. 5 ст. 214 Кодексу адміністративного судочинства України (далі  КАС України; в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 грудня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2017 року.
		5. Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, 11 травня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду України із заявою про її перегляд.
		6. Ухвалою судді Верховного Суду України від 22 травня 2017 року відкрито провадження за вказаною заявою з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 237 КАС України,  неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права.
		7. У зв`язку із початком роботи Верховного Суду, на виконання пп. 1, 7 п. 1 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року), 19 січня 2018 року матеріали вказаної заяви передано на розгляд до Верховного Суду.
		8. Ухвалою Верховного Суду від 04 липня 2018 року справу прийнято до провадження та витребувано з Вищого адміністративного суду України матеріали касаційної скарги № К/800/6680/17 для перегляду ухвали Вищого адміністративного суду України від 09 березня 2017 року.
		9. Ухвалою Верховного Суду від 16 липня 2018 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження. 
		10. Станом на 18 липня 2018 року заперечень на заяву про перегляд судового рішення до суду не надходило.
		IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
		11. Судами попередніх інстанцій встановлено, що полковник запасу ОСОБА_1 , проходив військову службу в Центральному ракетно-артилерійському управлінні Збройних Сил України Озброєння Збройних Сил України на посаді заступника начальника відділу планування організаційно-планового управління (особистий номер 2694608170).
		12. Наказом Міністра оборони України від 01 жовтня 2015 року № 736 позивача звільнено з військової служби у запас за п. «б» (за станом здоров`я), ч. 6 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».
		13. Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 31 жовтня 2015року № 251, позивача з 31 жовтня 2015 року було виключено зі списків особового складу військової частини, всіх видів забезпечення в зв`язку зі звільненням у запас. Цим же наказом прийнято рішення про виплату позивачеві одноразової грошової допомоги в розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за 25 календарних років служби.
		14. Зі змісту грошового атестату Ф.2 серії ЗУ № 174931 від 31 жовтня 2015 року, довідки Ф.21 вих. № 305/616 від 04 листопада 2015року та листа від 29 березня 2016 року № 305/448 встановлено, що до переліку складових одноразової грошової допомоги при звільненні, яку розраховано позивачу, щомісячна додаткова грошова винагорода, передбачена Постановою КМУ № 889 у розмірі 60 % грошового забезпечення, не включена.
		15. У листі фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України від 29 березня 2016 року № 305/448, на запит представника позивача, повідомлено, що розмір щомісячної додаткової грошової винагороди не враховано до одноразової грошової допомоги у разі звільнення на підставі п. 8 Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 15 листопада 2010 року №595 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 листопада 2010 року за № 1194/18489; далі  Інструкція). 
		16. Не погоджуючись з діями відповідача щодо невключення у розрахунок одноразової грошової допомоги при звільненні щомісячної додаткової грошової винагороди, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
		IІІ. ОЦІНКА СУДІВ 
		17. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, виходив з того, що згідно положень Постанови КМУ № 889 у системному зв`язку із нормами ст. 9 і 15 Закону № 2011-ХІІ та правилами Інструкції, винагорода, встановлена Постановою КМУ № 889, не входить до структури і складу грошового забезпечення військовослужбовців, з якого нараховується й виплачується одноразова грошова допомога при звільненні. Ця винагорода має окремий, особливий і разовий вираз виплати, позаяк виплачується тільки тим категоріям військовослужбовців, перелік яких наведений у цій постанові, і тоді, коли у фонді грошового забезпечення наявні (передбачені) кошти для її виплати; вона виплачується як доповнення до суми грошового забезпечення.
		18. Вищий адміністративний суд України відмовляючи у відкритті касаційного провадження на підставі п. 5 ч. 5 ст. 214 КАС України погодися з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про правомірність дій відповідача щодо не включення позивачеві у розрахунок одноразової грошової допомоги при звільненні щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою КМУ № 889.
		19. Вищий адміністративний суд України зазначив, що такі висновки ґрунтуються на правовій позиції Верховного Суду України, висловленій в постановах Верховного Суду України від 17 жовтня 2011 року, від 21 лютого 2012 року, від 25 вересня 2012 року, від 05 листопада 2013 року, від 30 вересня 2014 року та від 30 червня 2015 року (№ 21-226а11, 21-463а11, 21-241а12, 21-210а13, 21-297а14, 21-1446а15 відповідно).
		IV. ДОВОДИ ЗАЯВИ
		20. У заяві про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 09 березня 2017 року ОСОБА_1 , посилається на неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права. Заявник просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 грудня 2016 року, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2017 року та ухвалу Вищого адміністративного суду України від 09 березня 2017 року і ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.
		21. На обґрунтування заяви надано копії ухвал Вищого адміністративного суду України від 28 травня 2014 року (№ К/800/17400/14), від 25 вересня 2014 року (№ К/800/23928/14), від 06 листопада 2014 року (№ К/800/4397/14), у яких суд по-іншому і, на переконання заявника, правильно застосував одні й ті самі норми матеріального права у подібних правовідносинах, а саме ст. 9 і 15 Закону № 2011-ХІІ та Постанову КМУ № 889.
		22. У вказаних рішеннях Вищого адміністративного суду України, наданих як приклад неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права у подібних правовідносинах, суд дійшов висновку що щомісячна додаткова грошова винагорода, передбачена Постановою КМУ № 889 виплачувалася позивачам щомісячно з дня її запровадження і до дня звільнення їх з військової служби, тобто мала постійний характер, а тому повинна включатися до розрахунку грошової допомоги при звільненні. 
		 
		V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
		23. Перевіривши наведені у заяві доводи, Суд дійшов висновку про неоднакове застосування судом касаційної інстанції ст. 15 Закону № 2011-ХІІ та Постанови КМУ № 889 при вирішенні спорів, пов`язаних з виплатою військовослужбовцям грошової допомоги при звільненні.
		24. Усуваючи розбіжності у застосуванні судом касаційної інстанції зазначених норм матеріального права, Суд виходить з наступного. 
		25. Частиною 2 ст. 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		26. Відповідно до п. 3, 4 ст. 9 Закону № 2011-ХІІ грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення виплачується в розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та має забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
		27. Пунктом 2 ст. 15 Закону № 2011-ХІІ встановлено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової служби, які звільняються з військової служби, зокрема, у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби за умови наявності у військовослужбовця вислуги 10 років і більше.
		28. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
		29. Постановою від 22 вересня 2010 року № 889 Кабінет Міністрів України встановив щомісячну додаткову грошову винагороду (далі  винагорода) для окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій.
		30. На час установлення і початку виплати  01 жовтня 2010 року  винагорода мала виплачуватися військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які займали посади плаваючого та льотного складу Збройних Сил, Державної прикордонної служби та льотного складу внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ (пункт 1).
		31. Відповідно до п. 2 цієї Постанови граничні розміри, порядок та умови виплати винагороди, передбачені п. 1, визначаються Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ та Адміністрацією Державної прикордонної служби за погодженням з Міністерством праці та соціальної політики і Міністерством фінансів у межах затвердженого фонду грошового забезпечення.
		32. Надалі до Постанови КМУ № 889 вносилися зміни, які розширювали перелік категорій військовослужбовців та інших осіб, яким відповідно до п. 1 цієї постанови встановлювалася винагорода.
		33. 13 березня 2013 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 161 (далі  Постанова КМУ № 161), згідно з якою назва і п. 1 Постанови КМУ № 889 викладені в новій редакції. Зокрема, у п. 1 передбачена виплата винагороди:
		1) військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які займають посади у Військово-Морських Силах Збройних Сил та Морській охороні Державної прикордонної служби, посади у військових частинах, підрозділах, закладах, установах та організаціях Збройних Сил (за переліком згідно з додатком), посади наземних авіаційних спеціалістів, що забезпечують безпеку польотів літаків та вертольотів, у військових частинах і підрозділах Повітряних Сил та Сухопутних військ Збройних Сил, посади у військових частинах і підрозділах високомобільних десантних військ та спеціального призначення Збройних Сил, і військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) льотного складу Збройних Сил, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та Державної прикордонної служби  у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення;
		2) військовослужбовцям Збройних Сил (крім тих, що зазначені у пп. 1 цього пункту, та військовослужбовців строкової військової служби):
		- з 01 квітня 2013 року  у розмірі, що не перевищує 20 відсотків місячного грошового забезпечення;
		- з 01 вересня 2013 року  у розмірі, що не перевищує 40 відсотків місячного грошового забезпечення;
		- з 01 січня 2014 року  у розмірі, що не перевищує 60 відсотків місячного грошового забезпечення;
		- з 01 квітня 2014 року  у розмірі, що не перевищує 80 відсотків місячного грошового забезпечення;
		- з 01 липня 2014 року  у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення;
		3) особам начальницького складу, які проходять службу на посадах льотного складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій,  у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.
		34. Згідно з п. 2 Постанови КМУ № 161 Міністерство оборони зобов`язувалося забезпечити здійснення видатків, пов`язаних з набранням чинності цією постановою, в межах видатків на оплату праці, передбачених Міністерству в Державному бюджеті України на 2013 рік.
		35. Водночас зміни, що вносилися до Постанови КМУ № 889, істотно не зачіпали положень п. 2 цієї постанови.
		36. На виконання Постанови КМУ № 889 Міністр оборони України наказом від 15 листопада 2010 року № 595 затвердив Інструкцію про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, положення якої стали застосовуватися з 01 жовтня 2010 року.
		37. У цьому акті визначені умови та порядок виплати особам офіцерського складу винагороди, окреслено перелік військовослужбовців, яким вона виплачується, регламентовано повноваження командира (начальника) військової частини (організації, установи) щодо підстав та розміру її виплати.
		38. Зокрема, в п. 3 Інструкції (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) наводиться перелік складових грошового забезпечення, з якого має обраховуватися й виплачуватися винагорода і який за обсягом є меншим за перелік, встановлений у п. 2 ст. 9 Закону № 2011-ХІІ.
		39. Згідно з п. 5 Інструкції винагорода виплачується як окремий платіж разом (одночасно) з грошовим забезпеченням.
		40. Пунктом 8 Інструкції встановлено, що грошова винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
		41. У п. 9 Інструкції передбачено, що розміри винагороди встановлюються наказами Міністра оборони України (начальника Головного управління розвідки Міністерства оборони) з урахуванням конкретної військової частини, займаної посади та особливостей умов проходження служби в межах видатків на грошове забезпечення, передбачених для Міністерства оборони (Головного управління розвідки Міністерства оборони) в Державному бюджеті України на відповідний рік.
		42. Відповідно до положень п. 10 Інструкції, командир військової частини за наявності обставин, передбачених у цьому пункті, має право зменшувати розмір винагороди.
		43. У первинній редакції Інструкція передбачала, що підставою для видання наказу командира (начальника) військової частини (установи, організації) про виплату винагороди є витяги з вахтових журналів, засвідчені командиром або старшим помічником командира корабля (судна) і скріплені гербовою печаткою корабля (судна). У витягах зазначаються номер і дата наказу про зарахування корабля (судна) в кампанію, а також дні плавання на кораблі (судні) за межами зовнішнього рейду (абз. 2, 3 п. 5 Інструкції в редакції від 15 листопада 2010 року).
		44. Отже, виходячи зі змісту наведених норм, щомісячна додаткова грошова винагорода, яка передбачена Постановою КМУ № 889, не входить до структури і складу грошового забезпечення військовослужбовців, з якого нараховується й виплачується одноразова грошова допомога, передбачена п. 2 ст. 15 Закону № 2011-ХІІ. Ця винагорода має окремий, особливий і разовий характер виплати, позаяк виплачується тільки тим категоріям військовослужбовцям, перелік яких наведений у цій постанові, і тоді, коли у фонді грошового забезпечення наявні (передбачені) кошти для її виплати; вона (винагорода) виплачується як доповнення до суми грошового забезпечення. Виплата цієї винагороди ставиться в залежність від порядку й умов, що нормативно встановлені розпорядником коштів, відповідно до яких, зокрема, щомісячна її виплата можлива, коли військовослужбовець перебуває на військовій службі, і водночас вона не включається до складу одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби.
		45. Подібний підхід регулювання встановлений і щодо розміру винагороди, відповідно до якого до складу грошового забезпечення, з якого обраховується і виплачується винагорода, не введені всі його складові.
		46. Аналогічний підхід застосування означених норм права висловлений Верховним Судом України у постановах від 15 жовтня 2013 року (справа № 21-368а13), від 04 листопада 2014 року (справа № 21-473а14), від 03 березня 2015 року (справа № 21-32а15), від 19 травня 2015 року (справа № 21-466а15), Верховним Судом у постановах від 01 березня 2018 року (справа № 761/17387/17), від 19 червня 2018 року (справа № 825/1138/17).
		47. Аналіз наведених норм матеріального права, юридична оцінка обставин справи дають підстави вважати, що рішення Вищого адміністративного суду України у справі, що розглядається, ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права, а тому відповідно до ч. 1 ст. 244 КАС України у задоволенні заяви слід відмовити.
		На підставі викладеного, керуючись ст. 241, 242, 244 КАС України, пп. 1 п. 1 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України в редакції Закону № 2147-VІІІ, 
		ПОСТАНОВИВ:
		У задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 09 березня 2017 року у справі № 826/5785/16 за позовом ОСОБА_1 до Генерального штабу Збройних Сил України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії  відмовити.
		Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Суддя-доповідачТ. О. Анцупова
		СуддіЯ. О. Берназюк
		М. І. Гриців

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...