Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 638/5769/18 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із житлових правовідносин.
Надіслано для оприлюднення: 20.07.2018. Зареєстровано: 22.07.2018. Забезпечено надання загального доступу: 24.07.2018.
Дата набрання законної сили: 10.07.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		10 липня 2018 року 
		м. Харків
		 
		Справа № 638/5769/18
		Провадження № 22-ц/790/3551/18
		 
		Апеляційний суд Харківської області в складі: 
		головуючого  Бровченко І.О.,
		суддів  Яцини В.Б., Хорошевського О.М., 
		за участю секретаря  Сінченко І.В., 
		імена (найменування) сторін: 
		позивач  ОСОБА_1 ,
		відповідач  Військова частина НОМЕР_1 Міністерства оборони України,
		інші учасники справи: 
		третя особа - Квартирно-експлуатаційний відділ міста Харків,
		розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 05 травня 2018 року в складі судді Цвірюк Д.В. по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , поданого представником ОСОБА_2 , до військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України, третя особа Квартирно-експлуатаційний відділ м. Харків про скасування рішень та зобов`язання вчинити певні дії,
		 
		в с т а н о в и в:
		 
		ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України, третя особа Квартирно-експлуатаційний відділ м.Харків, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення житлової комісії військової частини НОМЕР_1 про зняття з квартирного обліку капітана запасу Збройних Сил України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та його доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , оформлене протоколом засідань №75 від 02 лютого 2018 року та зобов`язати військову частину НОМЕР_1 поновити на квартирному обліку ОСОБА_1  та його доньку ОСОБА_3  з 10 вересня 1997 року у загальному списку військовослужбовців та осіб, звільнених з військової служби, які перебувають на черзі поліпшення житлових умов (одержання житла для постійного проживання) та списку осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень з 08 лютого 2017 року.
		 
		Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 05 травня 2018 року відмовлено у відкритті провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , поданого представником ОСОБА_2 , до військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України, третя особа Квартирно-експлуатаційний відділ м. Харків про скасування рішень та зобов`язання вчинити певні дії.
		 
		В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1  ОСОБА_2 просить ухвалу суду скасувати та справу направити для продовження розгляду, посилаючись на порушення судом норм процесуального права. Вважає, що суд не надав належної оцінки доказам у справі, не звернув уваги на те, що спір, за вирішенням якого він звернувся до суду, не є публічно-правовим, тому підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
		Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення з`явившихся учасників справи, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу представника ОСОБА_1  ОСОБА_2 необхідно задовольнити, ухвалу судді - скасувати.
		Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що оскільки спір є публічно - правовим, він не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
		Проте, з таким висновком суду погодитися не можна, виходячи з наступного.
		Частиною 1 статті 2ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
		Відповідно достатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободкожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
		Європейський суд з прав людини у справі «Zand v. Austria» у рішенні від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині 1 статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів».
		Відповідно до статей 55, 124 Конституції Українита частини 1 статті 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
		Як вбачається з матеріалів справи, згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 281 від 29 грудня 2017 року капітан ОСОБА_1 був виключений зі списків особового складу частини, всіх видів забезпечення та направлений на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_3 . 
		На підставі рапорту позивача рішенням житлової комісії військової частини НОМЕР_1 від 08 лютого 2017 року було внесено зміни до квартирної справи позивача, а саме: позивача та його доньку зараховано на першочергове отримання житлової площі згідно ст. 45 ЖК України. 
		Станом на 29 грудня 2017 року позивач мав вислугу років в Збройних Силах України 25 повних календарних років військової служби.
		В квітні 2018 року позивач звернувся за довідкою про місце своєї реєстрації, проте йому було зазначено, що його та його доньку зняли з квартирного обліку та місця реєстрації за місцем дислокації військової частини, оскільки він був звільнений з військової служби у зв`язку з закінченням строку контракту. Підставою для зняття з квартирного обліку був лист за підписом ТВО начальника квартирно-експлуатаційного відділу м. Харків від 29 січня 2018 року, де були викладені дані підстави та було запропоновано житловій комісії військової частини розглянути питання про зняття з квартирного обліку позивача та його доньку. 
		Враховуючи, що позивача було знято з квартирного обліку, останній звернувся до суду з позовом та просив визнати протиправним та скасувати рішення житлової комісії військової частини НОМЕР_1 про зняття з квартирного обліку капітана запасу Збройних Сил України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та його доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , оформлене протоколом засідань №75 від 02 лютого 2018 року та зобов`язати військову частину НОМЕР_1 поновити на квартирному обліку ОСОБА_1  та його доньку ОСОБА_3  з 10 вересня 1997 року у загальному списку військовослужбовців та осіб, звільнених з військової служби, які перебувають на черзі поліпшення житлових умов (одержання житла для постійного проживання) та списку осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень з 08 лютого 2017 року.
		Згідно з статтею 4ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.
		Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (стаття 2 КАС України).
		Відповідно до статті 19ЦПК України у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства, а також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами, крім випадків, коли розгляд таких справ за КАС України(стаття 19), Господарським процесуальним кодексом України(статті 2, 20), Кримінальним процесуальнимкодексом України або Кодексом Українипро адміністративніправопорушення віднесено до компетенції адміністративних, господарських судів, до кримінального провадження чи до провадження в справах про адміністративні правопорушення. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.
		Відповідно до пунктів 1, 5 статті 19КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом.
		Пунктами 1, 2 частини 1 статті 4КАС України передбачено, що адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір. Публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.
		Характерною ознакою публічно-правових спорів є сфера їх виникнення - публічно-правові відносини, тобто передбачені нормами публічного права суспільні відносини, що виражаються у взаємних правах та обов`язках їх учасників у різних сферах діяльності суспільства, зокрема пов`язаних з реалізацією публічної влади.
		Публічно-правовим вважається також спір, який виник з позовних вимог, що ґрунтуються на нормах публічного права, де держава в особі відповідних органів виступає щодо громадянина не як рівноправна сторона у правовідносинах, а як носій суверенної влади, який може вказувати або забороняти особі певну поведінку, надавати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.
		Отже, основною визначальною рисою адміністративних правовідносин є владне підпорядкування однієї сторони цих відносин іншій стороні. Сторони в адміністративному спорі ще до його виникнення повинні перебувати у відносинах вертикального підпорядкування.
		Таким чином, законодавець чітко визначив, що суттю адміністративного судочинства є судовий контроль за діяльністю органів влади та місцевого самоврядування в сфері дотримання прав та свобод громадян та юридичних осіб за допомогою процесуального закону з певними особливостями, зокрема, обов`язку доказування правомірності своєї діяльності органами влади чи самоврядування. Тобто, однією з визначальних особливостей КАС України є те, що позивачем в адміністративній справі може бути фізична чи юридична особа, чиї права, свободи чи інтереси вони вважають порушеними, а відповідачем - орган влади, орган місцевого самоврядування, їхні посадові чи службові особи.
		Відповідно до частини 4 статті 46КАС України громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, громадські об`єднання, юридичні особи, які не є суб`єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб`єкта владних повноважень: про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності громадського об`єднання; про примусовий розпуск (ліквідацію) громадського об`єднання; про затримання іноземця або особи без громадянства чи примусове видворення за межі території України; про встановлення обмежень щодо реалізації права на свободу мирних зібрань (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо); в інших випадках, коли право звернення до суду надано суб`єкту владних повноважень законом.
		Правовий аналіз пунктів 1-4 частини четвертої статті 46КАС свідчить, що всі наведені підстави, коли громадяни, іноземці чи особи без громадянства, їх об`єднання, юридичні особи, які не є суб`єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами за адміністративним позовом суб`єкта владних повноважень лише у випадках превентивного (попереднього) судового контролю за рішеннями, діями органів влади, які при реалізації своїх владних управлінських повноважень можуть порушити права чи свободи фізичних чи юридичних осіб.
		Однак і в цих випадках, водночас із перевіркою дій чи бездіяльності згаданих осіб, обставин, що стали підставою для втручання суб`єктів владних повноважень, суд має перевірити на відповідність чинному законодавству рішення, дії чи бездіяльність самих суб`єктів владних повноважень.
		Крім того, пункт 5 частини четвертої статті 46 КАС, який є частиною норми процесуального права, існує як послідовне продовження випадків превентивного судового контролю і має розумітися та застосовуватися судами саме в такому значенні, а не як норма, що давала би право для розширеного тлумачення права суб`єкта владних повноважень на адміністративний позов.
		Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»Держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
		У порядку цивільного судочинства розглядаються спори щодо права особи на житло (приватизація житла, взяття на облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, або зняття з такого обліку, надання житла, користування жилим приміщенням у будинку державного чи приватного жилого фонду, житлово-будівельних кооперативів, у гуртожитках, встановлення автономного опалення у приміщенні державного житлового фонду, зняття з реєстраційного обліку місця проживання за наявності спору, зобов`язання органу влади чи органу місцевого самоврядування здійснити необхідні дії щодо утримання в належному стані житлового будинку, виселення, а також спори щодо забезпечення житлових прав мешканців гуртожитків тощо). Такі спори є житловими (цивільними) спорами, незалежно від участі у справі суб`єкта владних повноважень як відповідача.
		Житлові спори - особливий різновид спорів, що стосується житлових прав та інтересів громадян і організацій.
		Аналіз наведених вище правових норм свідчить про те, що спори про поновлення на квартирному обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки в такому випадку особа звертається до суду за захистом порушеного цивільного права, отже, цей спір не стосується захисту прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, а пов`язаний з вирішенням питання щодо права на житло.
		Як установлено матеріалами справи, позивач звернувся до суду з позовом, направленим на поновлення порушеного відповідачем права на отримання житла. Отже, цей позов поданий на поновлення прав позивача у сфері житлових відносин.
		Оскільки спірні правовідносини пов`язані із захистом порушених житлових прав ОСОБА_1 , колегія суддів дійшла висновку, що цей спір не є публічно-правовим і має вирішуватися судами за правилами ЦПК України.
		Постановляючи ухвалу, суд першої інстанції не надав належної оцінки поданим заявником доказам, не з`ясував належним чином фактичних обставин справи щодо заявлених вимог і того, яка саме правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин, що має суттєве значення для правильного вирішення спору, та дійшов помилкового висновку щодо відмови у відкритті провадження у справі.
		Виходячи з того, що ухвалу суду постановлено з порушенням норм процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали, судова колегія вважає за необхідне відповідно достатті 379 ЦПК Україниапеляційну скаргу - задовольнити, ухвалу суду - скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
		Керуючись ст. ст.367,368, п.6 ч.1 ст.374, ст.379, ст.ст.381-384,389 ЦПК України
		п о с т а н о в и в:
		 
		Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задовольнити.
		 
		Ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 05 травня 2018 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. 
		 
		Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
		 
		Повне судове рішення складено 13 липня 2018 року. 
		 
		Головуючий- 
		 
		Судді:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...