Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 807/294/18 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з відносин публічної служби, зокрема справи щодо:; звільнення з публічної служби.
Надіслано для оприлюднення: 21.07.2018. Зареєстровано: 23.07.2018. Забезпечено надання загального доступу: 25.07.2018.
Дата набрання законної сили: 03.12.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		і м е н е м  У к р а ї н и
		 
		16 липня 2018 року м. Ужгород№ 807/294/18 
		Закарпатський окружний адміністративний суд  у складі:
		головуючого судді Плеханова З.Б. 
		при секретарі Цапфел Е.О.
		за участю:
		позивача:  ОСОБА_1 ,- представник адвокат ОСОБА_2
		відповідача: Головне управління Національної поліції в Закарпатській області ,- представник ОСОБА_3
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом   ОСОБА_1 до Головне управління Національної поліції в Закарпатській області  про скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області, яким просить:
		 
		1. Прийняти адміністративний позов до розгляду та відкрити провадження у справі.
		 
		2. Скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Закарпатській області № 495 від 07.03.2018 року про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ;
		3. Скасувати        наказ        Головного       управління Національної поліції       в Закарпатській області   N   55   о/с   відіб.03.2018   року       по   особовому   складу   про звільнення зі служби в поліції ОСОБА_1, за п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби,     накладеного відповідно     до     Дисциплінарного     статуту Національної поліції У країни);
		4. Поновити старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 на посаді інспектора сектору реагування патрульної поліції № 1 Виноградівського відділення поліції  Берегівського   відділу  поліції  Головного  управління  Національної  поліції  в Закарпатській області;
		5. Стягнути з Головного управління Національної поліції в Закарпатській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток (грошове забезпечення) за час вимушеного прогулу з 16 березня 2018 року і до моменту фактичного поновлення на посаді.
		 
		1. Позиції сторін.
		 
		Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Наказом ГУНП в Закарпатській області № 495 від 07.03.2018 року на позивача  було накладено дисциплінарне стягнення - звільнення зі служби в Національній поліції України. Наказом ГУНП в Закарпатській області № 55 о/с від 16.03.2018 року його було звільнено з посади інспектора сектору реагування патрульної поліції № 1 Виноградівського відділення поліції Берегівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області з 16 березня 2018 року. Підставою притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності стало те, що нібито 02.02.2018 року близько 18.20 він, ОСОБА_1, керуючи автомобілем марки «Мерседес-Бенц», номерний знак Польської Республіки НОМЕР_1 на перехресті вулиць Миру-Копанська в м. Виноградів не впорався з керуванням та спричинив ДТП. Однак позивач зазначає, що за кермом вказаного автомобіля він не знаходився та жодного ДТП не вчиняв. Окрім  цього, на момент отримання ним наказу про звільнення навіть протокол про адміністративне правопорушення стосовно позивача  не складався. Відтак на підставі наведеного просить суд позов задовольнити повністю.
		 
		В судовому засіданні  відповідачем було надано суду відзив на адміністративний позов,  де зокрема, зазначає що позовні вимоги позивача не визнає повністю і вважає, що вони не ґрунтуються на законі, є безпідставними і тому не підлягають задоволенню.
		02.02.2018 року в Головному управлінні Національної поліції в Закарпатській області прийнято наказ № 227 «Про призначення службового розслідування». За наслідками проведення службового розслідування видано наказ ГУНП в Закарпатській області «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» від 07.03.2018 року № 495, згідно якого за грубі порушення вимог статті 7 Закону України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх України, статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», пунктів 4, 5 розділу II Інструкції про порядок ведення єдиного обліку в органах поліції заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події, затвердженої наказом МВС України від   06.11.2015   №   1377,   пункту   1   розділу   II   Правил   етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 №1179, наказу ГУНП в Закарпатській області від 03.08.2016 № 811 "Про затвердження Положення про сектори реагування патрульної поліції у відділах та відділеннях поліції ГУНП в Закарпатській області", що проявилося у скоєння вчинку, який компроментує поліцейського та дискредитує поліцію в цілому та виразилося в недотриманні службової та транспортної дисципліни, Правил дорожнього руху України, залишенні місця пригоди, неповідомлення керівництва та органу поліції про факт ДТП, проявлену нещирість під час проведення службового розслідування, інспектора сектору реагування патрульної поліції №1 Виноградівського ВП Берегівського ВП ГУНП старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1, відповідно до пункту 8 статті 12 Закону України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх України, звільнено зі служби в Національній поліції України. На підставі наведеного, просить суд у задоволенні адміністративного позову повністю відмовити.
		 
		Заслухавши представників сторін, розглянувши надані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
		 
		2. Обставини , встановлені судом.
		 
		В ході судового розгляду судом було встановлено, що 03.12.2014 року позивач був  прийнятий на службу в органи внутрішніх справ України згідно Наказу УМВС України в Закарпатській області № 237 о/с від 01.12.2014 року.
		 
		Згідно Наказу УМВС України в Закарпатській області № 252 о/с від 06.11.2015 року позивач був звільнений з органів внутрішніх справ і одночасно 07.11.2015 року прийнятий на службу в Національній поліції згідно Наказу ГУНП в Закарпатській області № 28 о/с від 07.11.2015 року на посаду інспектора сектору реагування патрульної поліції № 1 Виноградівського відділення поліції Берегівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області. Вищенаведе18не стверджується копією трудової книжки позивача ( а.с.18).
		 
		Наказом ГУ НП в Закарпатській області Про призначення та проведення службового розслідування" від 02.02.2018 року  №227 призначено службове розслідування за фактом скоєння дорожньо - транспортної пригоди за участю інспектора СРПП № 1 Виноградівського ВП Берегівського ВП ГУНП ОСОБА_1І.( а.с.27).
		 
		Матеріалами проведення службового розслідування, оригінал якого досліджувався  судом та  копії яких наявні у справі, підтверджено наступні обставини.
		 
		Встановлено, що 02.02.2018 року о 18.40 год. зі служби « 102» до Виноградівського ВП Берегівського ВП ГУНП надійшло звернення гр.ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_2 про те, що на перехресті вулиць Миру-Копанська в м.Виноградів сталася дорожньо-транспортна пригода за його участі (ЄО № 843 від 02.02.2018).
		 
		Виїздом на місце події працівниками ВІОС УКЗ ГУНП в Закарпатській області та Закарпатського управління ДВБ Національної поліції України встановлено, що інспектор СРПП №1 Виноградівського ВП Берегівського ВП ГУНП в Закарпатській області старший лейтенант поліції ОСОБА_1 керуючи автомобілем марки «Мерседес Бенц» номерний знак Польської Республіки  НОМЕР_1 близько 18.20 на перехресті вулиць Миру-Копанська в м.Виноградів не впорався з керуванням та допустив зіткнення з двома автомобілями, а саме ззаду зіткнувся з автомобілем марки «Фольцваген Пасат» номерний знак Польської Республіки НОМЕР_2, а в подальшому від зіткнення автомобіль марки «Мерседес Бенц» д.н.з. НОМЕР_1 відкинуло і він зіткнувся з автомобілем марки «Опель Вектра» номерний знак Чеської Республіки НОМЕР_3, після чого ОСОБА_1  з місця пригоди втік., залишивши  свій автомобіль  на місці ДТП і про вказану подію  чергову частину та керівництво Виноградівського ВП Берегівського ВП ГУНП не проінформував. ОСОБА_1 перебував поза службою у цивільному одязі, без табельної вогнепальної зброї.
		Окрім цього, до ГУНП в Закарпатській області надійшли скарги гр. ОСОБА_5 з Комітету Верховної Ради України з прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин, Національної поліції України та прокуратури Закарпатської області.(а.с.39).
		Факт ДТП за участі поліцейського був висвітлений неодноразово в мережі Інтернет на сайті Інтернет-видання Голос Карпат та YouTube.
		 
		Судом також встановлено та підтверджено матеріалами даної адміністративної справи, що в ході службового розслідування були відібрані пояснення у позивача, який повідомив, що 02.02.2018 року в період з 13.00 по 14.00 годин він знаходився на ОГП в с.Підвиноградів Виноградівського району. В користування він брав у батька автомобіль марки «Мерседес Бенц» н.з. НОМЕР_1 іноземної реєстрації. Після закінчення ОГП ОСОБА_1 поїхав в с.Фанчиково Виноградівського району, де віддав автомобіль своєму батькові ОСОБА_7, а сам пішов додому в м. Берегово. 02.02.2018 року  близько 21.00 годин йому зателефонував батько і повідомив, що їх автомобіль марки «Мерседес Бенс» н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_8 потрапив у ДТП в м.Виноградів. В зв'язку з погіршенням стану здоров'я ОСОБА_1 03.02.2018 року звернувся в амбулаторію загальної практики сімейної медицини с.Фанчиково Виноградівського району, де перебував на амбулаторному лікуванні з 03.02.2018 року  по 07.02.2018 року (листок непрацездатності АДМ №692859), а також з 08.02.2018 року  по 20.02.2018 року перебував на амбулаторному лікуванні в ЦРЛ м.Берегова (листок непрацездатності АДМ №635153). Свою причетність до ДТП ОСОБА_1 категорично заперечив. При цьому проявляючи нещирість, заперечив відомості щодо будь-яких дзвінків на його мобільний телефон керівництва та працівників Виноградівського ВП.( а.с.48-50, 52-53).
		 
		Опитаний ОСОБА_5 повідомив, що 02.02.2018 року близько 18.30 годин він разом з ОСОБА_9, мешканцем АДРЕСА_4, ОСОБА_10, мешканцем АДРЕСА_5, ОСОБА_11, мешканцем АДРЕСА_3 та ОСОБА_12, мешканцем АДРЕСА_6 рухався на своєму автомобілі марки «Фольцваген Пасат» д.н.з. НОМЕР_2 іноземної реєстрації по вул. Миру в напрямку центра в м.Виноградів. На перехресті вулиць Миру-Копанська в м. Виноградів автомобіль марки «Мерседес Бенц» д.н.з. НОМЕР_1 на великій швидкості допустив зіткнення з його автомобілем, вдарившись в багажне відділення та автомобілем марки «Опель Вектра» д.н.з. НОМЕР_3. Відразу після зіткнення гр. ОСОБА_5 вийшов з свого автомобіля і побачив, що біля автомобіля марки «Мерседес Бенц» д.н.з. НОМЕР_1 знаходилося двоє осіб, один з яких ОСОБА_1, який в подальшому зник з місця події. В кінці оформлення ДТП до працівників поліції, які виїхали на місце події, підійшов невідомий чоловік, який представився ОСОБА_8 і заявив, що він власник автомобіля марки «Мерседес Бенц» д.н.з. НОМЕР_1 і являється винуватцем ДТП. ОСОБА_5 відразу заявив працівникам поліції, що дана особа не була за кермом автомобіля марки «Мерседес Бенц» д.н.з. НОМЕР_1 і відповідно не була учасником ДТП. У Виноградівському відділенні поліції під час дачі пояснень з приводу ДТП гр. ОСОБА_5 по фото впізнав ОСОБА_1, як водія автомобіля марки «Мерседес Бенц», який допустив зіткнення з його автомобілем.( а.с.56-57).
		 
		Інший учасник ДТП, ОСОБА_14, ІНФОРМАЦІЯ_3 мешканець АДРЕСА_1 вказав, що 02.02.2018 року  близько 18.30 годин він разом з гр. ОСОБА_15, ІНФОРМАЦІЯ_4 мешканкою АДРЕСА_1 та ОСОБА_16, ІНФОРМАЦІЯ_3 мешканкою АДРЕСА_7 на своєму автомобілі «Опель Вектра» номерний знак Чеської Республіки НОМЕР_3, рухався по вул. Миру в м. Виноградів. На перехресті вулиць Миру-Копанська в м. Виноградів він побачив, що автомобіль марки «Мерседес Бенц» д.н.з. НОМЕР_1 рухаючись на великій швидкості допустив зіткнення з автомобілем марки «Фольцваген Пасат» д.н.з. НОМЕР_2. Від зіткнення автомобіль марки «Мерседес Бенц» д.н.з. НОМЕР_1 відкинуло і він зіткнувся з його автомобілем. З автомобіля марки «Мерседес Бенц» д.н.з. НОМЕР_1, який скоїв ДТП, вийшов ОСОБА_1, який згодом зник з місця події. В кінці оформлення ДТП до працівників поліції підійшов невідомий чоловік, одягнутий в темну шкіряну куртку, представився ОСОБА_8 і повідомив, що він є винуватцем ДТП та власником автомобіля марки «Мерседес Бенц» д.н.з. НОМЕР_1. ОСОБА_14 відразу заявив працівникам поліції, що дана особа не була за кермом автомобіля марки «Мерседес Бенц» д.н.з. НОМЕР_1 і відповідно не була учасником ДТП. У Виноградівському ВП під час дачі пояснень з приводу ДТП ОСОБА_14 на фото впізнав ОСОБА_1, як водія автомобіля марки «Мерседес Бенц» д.н.з. НОМЕР_1, який допустив зіткнення з його автомобілем ( а.с.58-59). Разом з цим, ОСОБА_14 зазначив, що 12.02.2018 до нього підійшов батько ОСОБА_1 - ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_5, мешканець АДРЕСА_2, Виноградівського району, який відшкодував збитки завдані його сином за пошкоджений автомобіль марки «Опель Вектра» д.н.з. НОМЕР_3 та попросив відповідну розписку, яку останній власноручно і написав. ОСОБА_14 заперечив відомості щодо тиску на нього працівників поліції, які опитували його на місці події та в приміщенні Виноградівського ВП і повідомив, що вказані слова в розписці йому диктував ОСОБА_7І.( а.с.60-61). 
		 
		Опитаний ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_6 мешканець с. Підвиноградів вул. Миру, 2 Виноградівського району вказав, що він 02.02.2018 на автомобілі марки «Мерседес Бенц» д.н.з. НОМЕР_1 на перехресті вулиць Миру-Копанської в м.Виноградів допустив зіткнення з двома автомобілями марки «Фольцваген Пасат» д.н.з. НОМЕР_2 та «Опель Вектра» д.н.з. НОМЕР_3. Так як він розгубився, то відійшов в бік від місця події, а згодом підійшов до працівників поліції і повідомив, що він є винуватцем скоєння ДТП та власником автомобіля марки «Мерседес Бенц» д.н.з. НОМЕР_1. Як вказує гр. ОСОБА_8 під час ДТП він тілесних ушкоджень не отримав.( а.с.54-55).
		 
		В своїх поясненнях гр. ОСОБА_15 та ОСОБА_16 вказали, що 02.02.2018 вони були учасниками ДТП на перехресті вулиць Миру-Копанська в м.Виноградів. З автомобіля марки «Мерседес Бенц» д.н.з. НОМЕР_1, який скоїв ДТП, вийшов ОСОБА_1, який зник з місця події. В кінці оформлення ДТП до працівників поліції підійшов невідомий чоловік, одягнутий в темну шкіряну куртку, представився ОСОБА_8 і повідомив, що він є винуватцем ДТП та власником автомобіля марки «Мерседес Бенц» д.н.з. НОМЕР_1. Гр. ОСОБА_15 та ОСОБА_16 відразу заявили працівникам поліції, що дана особа не була за кермом автомобіля марки «Мерседес Бенс» д.н.з. НОМЕР_1 і не була учасником ДТП.( а.с.106-109).
		 
		Опитані начальник СРПП №4 Виноградівського відділення поліції Берегівського ВП ГУНП Турок Ю.Ю., інспектор СРПП №4 Виноградівського відділення поліції Берегівського ВП ГУНП Сочка В.В. та інспектор СРПП №1 Виноградівського відділення поліції Берегівського ВП ГУНП Чізмар В.Ю. зазначили, що 02.02.2018 року близько 18.30 годин вони отримали повідомлення про ДТП на перехресті вулиць Миру-Копанська в м.Виноградів. На місці події до них підійшов учасник ДТП ОСОБА_5 та повідомив про те, що винуватець ДТП, водій автомобіля марки «Мерседес Бенц» д.н.з. НОМЕР_1 являється працівник Виноградівського відділення поліції ОСОБА_1, який втік з місця ДТП. Про дану інформацію Турок Ю.Ю. відразу доповів начальникові Виноградівського ВП ГУНП ОСОБА_13 і отримав вказівку встановити місце знаходження ОСОБА_1 Турок Ю.Ю. для охорони місця ДТП та регулювання дорожнього руху залишив один наряд поліції, а з іншим поїхав в с.Фанчиково Виноградівського району по місцю проживання ОСОБА_1 За місцем проживання ОСОБА_1 був відсутній, зв'язку по мобільному телефону з ним не було, а батько останнього ОСОБА_7 повідомив, що місце заходження його сина йому не відоме.( а.с.76-82).
		 
		Опитані ОСОБА_9, ОСОБА_12, ОСОБА_10, та ОСОБА_11 повідомили, що за кермом автомобіля марки «Мерседес Бенц» д.н.з. НОМЕР_1 був ОСОБА_1 і саме він є винуватцем ДТП, яке мало місце 02.02.2018 в м.Виноградів, а також вказують, що на місці події поліцейський, який оформляв ДТП в них пояснення з даного приводу не відбирав не зважаючи на те, що вони повідомляли дані про причетність поліцейського до ДТП. 04.02.2018 року гр. ОСОБА_9 звернувся в ЦРЛ м.Виноградів з тілесними ушкодженнями, які були отримані під час ДТП (забій грудної клітки, забій спини). ( а.с.98-105)
		Однак, як встановлено під час службового розслідування, медичний заклад та ОСОБА_9 не повідомляли Виноградівське відділення поліції про даний факт.
		 
		Установлено, що ОСОБА_1, з метою уникнення від відповідальності, під час службового розслідування проявив нещирість, категорично заперечивши свою причетність до ДТП, яка мала місце 02.02.2018 в м.Виноградів, не зважаючи на те, що його причетність до ДТП підтверджується опитаними свідками ОСОБА_5, ОСОБА_14, ОСОБА_9, ОСОБА_12. ОСОБА_20, ОСОБА_10, ОСОБА_21, які вказують, що винуватцем ДТП є саме ОСОБА_1, який був за кермом автомобіля марки «Мерседес-Бенц» д.н.з. НОМЕР_1.
		 
		За результатами проведеного службового розслідування складено висновок від 02 березня 2018 року, в якому зафіксовано грубі порушення вимог статті 7 Закону України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх України, статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», пунктів 4, 5 розділу II Інструкції про порядок ведення єдиного обліку в органах поліції заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події, затвердженої наказом МВС України від   06.11.2015   №   1377,   пункту   1   розділу   II   Правил   етичної поведінки  поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 №1179, наказу ГУНП в Закарпатській області від 03.08.2016 № 811 "Про затвердження Положення про сектори реагування патрульної поліції у відділах та відділеннях поліції ГУНП в Закарпатській області", що проявилося у скоєння вчинку, який компрометує поліцейського та дискредитує поліцію в цілому та виразилося в недотриманні службової та транспортної дисципліни, Правил дорожнього руху України, залишенні місця пригоди, неповідомлення керівництва та органу поліції про факт ДТП, проявлену нещирість під час проведення службового розслідування, інспектора сектору реагування патрульної поліції №1 Виноградівського ВП Берегівського ВП ГУНП старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1, відповідно до пункту 8 статті 12 Закону України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх України, звільнено зі служби в Національній поліції України.(а.с.130-137).
		Наказом ГУНП в Закарпатській області № 495 від 07.03.2018 року на позивача  накладено дисциплінарне стягнення - звільнення зі служби в Національній поліції України.( а.с.151-152).
		Наказом ГУНП в Закарпатській області № 55 о/с від 16.03.2018 року позивача звільнено з посади інспектора сектору реагування патрульної поліції № 1 Виноградівського відділення поліції Берегівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області з 16 березня 2018 року.( а.с.153).
		 
		З матеріалів особової справи , яка була досліджена в судовому засіданні - позивач за час проходження служби у поліції заохочень та нагород не отримував, проте  у 2015  та у 2017 році на нього були два накладені дисциплінарні  стягнення. За результатами складання підсумкових заліків під час навчання отримав оцінки "задовільно"по пятибальній системі.
		 
		3. Мотиви суду та норми права, застосовані судом.
		 
		1.У відповідності до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		 
		2. Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України «Про Національну поліцію» (далі -Закону № 580-VIII) . Відповідно до статті 17 Закону № 580-VIII поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції..
		Стаття 18 Закону № 580-VIII визначає основні обовязки поліцейського. Зокрема, поліцейський зобов'язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва; інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді (пункти 1, 2, 6 частини першої). Статтею 19 Закону № 580-VIII визначає види відповідальності поліцейських: У разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону (частина перша).
		 
		3. Відповідно до пункту 6 частини першої статті 77 Закон України «Про Національну поліцію» поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України. Згідно із пунктом 9 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України «Про Національну поліцію» від 23.12.2015 року №901-VІІІ до набрання чинності Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції» поширити на поліцейських дію Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» (далі - Дисциплінарний статут).
		 
		Статтею 1 Дисциплінарного статуту передбачено, що службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.
		Відповідно до статті 7 Дисциплінарного статуту службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу: - дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; - захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров'я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу; - дотримуватися норм професійної та службової етики; берегти державну таємницю; - у службовій діяльності бути чесною, об'єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об'єднань та інших юридичних осіб; - стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов'язані зі службою; - постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень; - сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету; - з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють; - берегти та підтримувати в належному стані передані їй в користування вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і техніку.
		 
		Дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни (стаття 2 Дисциплінарного статуту).
		 
		Відповідно до статті 5 Дисциплінарного статуту за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. Статтею 12 Дисциплінарного статуту встановлено, що на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: 1) усне зауваження; 2) зауваження; 3) догана; 4) сувора догана; 5) попередження про неповну посадову відповідність; 6) звільнення з посади; 7) пониження в спеціальному званні на один ступінь; 8) звільнення з органів внутрішніх справ.
		 
		Згідно із ст. 14 Дисциплінарного Статуту з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.
		 
		          Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення.                     Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення.                     
		          Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ. При цьому, при визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо. 
		          Звільнення осіб рядового і начальницького  складу  з  органів внутрішніх    справ   як   вид   стягнення   є   крайнім   заходом дисциплінарного впливу. 
		 
		Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 12.03.2013 року №230 затверджено Інструкцію про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України (далі - Інструкція).
		 
		Пунктом 2.1. Інструкції  визначені  підстави для проведення службового розслідування, а саме: порушення особами РНС службової дисципліни, у тому числі скоєння кримінальних або адміністративних правопорушень, знищення або втрата службових документів, доручених або охоронюваних матеріальних цінностей, вчинення особами РНС діянь, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, інші події, пов'язані із загибеллю (смертю) осіб РНС чи їх травмуванням (пораненням), а також події, які сталися за участю осіб РНС і можуть викликати суспільний резонанс.
		 
		          Пунктом 2.6. Інструкції встановлено , що підстави для призначення службового розслідування можуть міститися в службових документах осіб РНС, матеріалах перевірок, письмових зверненнях громадян України, осіб без громадянства та іноземців, депутатських запитах та зверненнях народних депутатів України, повідомленнях уповноважених органів досудового розслідування, заявах і повідомленнях інших правоохоронних органів, підприємств, установ і організацій незалежно від їх підпорядкування і форм власності, об'єднань громадян, засобів масової інформації або в інших документах, отриманих в установленому законодавством України порядку.
		2.6. Підставою для проведення службового розслідування є належним чином письмово оформлений наказ уповноваженого на те начальника. 
		3.1.Начальники ГУМВС, УМВС мають право призначати службові розслідування стосовно осіб РНС тих органів чи підрозділів внутрішніх справ, діяльність яких вони координують або контролюють.
		           6.2.1. Виконавець (голова, члени комісії) з метою забезпечення повного, всебічного і об'єктивного дослідження обставин подій, що стали підставою для призначення службового розслідування, має право:
		- виїжджати на місце скоєння дисциплінарного проступку, кримінального чи адміністративного правопорушення, іншої події, що стала підставою для призначення службового розслідування. При цьому він не повинен перешкоджати здійсненню компетентними особами огляду місця події в межах кримінального процесуального чи адміністративного законодавства;
		- викликати осіб РНС, стосовно яких проводиться службове розслідування, а також інших працівників ОВС, інших осіб (за їх згодою), які обізнані або мають відношення до обставин, що стали підставою для призначення службового розслідування, й одержувати від них письмове пояснення, форма якого наведена в додатку до цієї Інструкції, або усні пояснення, а також документи, які стосуються службового розслідування;
		- проводити одночасні опитування осіб, у поясненнях яких про обставини порушення є суттєві розбіжності. Одночасне опитування проводиться за згодою опитуваних осіб, про його проведення складається довідка;
		- здійснювати фіксацію технічними засобами за згодою особи, з якою проводиться бесіда, її усних пояснень. Така згода оформлюється в письмовому вигляді, підписується опитуваним та приєднується до матеріалів службового розслідування;
		- ознайомлюватися і вивчати в установленому порядку відповідні документи, що мають відношення до службового розслідування, у разі потреби - знімати з них копії і приєднувати до матеріалів службового розслідування;
		- користуватися в установленому порядку обліками та інформаційними базами МВС, ГУМВС, УМВС, ВНЗ;
		залучати в разі потреби відповідних фахівців і отримувати від них консультації, пояснення, роз'яснення з питань, що можуть сприяти проведенню службового розслідування;
		- отримувати та збирати згідно із законодавством України матеріали, що стосуються службового розслідування, у тому числі від інших органів державної влади та місцевого самоврядування, юридичних і фізичних осіб, за запитом начальника, який призначив службове розслідування, чи інших уповноважених осіб;
		- у разі необхідності проведення значного обсягу дій звертатися з рапортом до начальника, який призначив службове розслідування, про продовження строку службового розслідування та (або) додаткове залучення працівників з метою своєчасного його завершення.
		 
		Судом встановлено, що Службове розслідування у даному випадку проводилось у відповідності до Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженої наказом МВС України від 12.03.2013 №230. З матеріалів справи вбачається та судом встановлено, що відповідачем дотримано строки та порядок проведення службового розслідування, а висновок службового розслідування відповідає вимогам, встановленим розділом 8 Інструкції № 230.
		Під час службового були допитані свідки ДТП, які всі вказали, що позивач знаходився в автомобілі під час даної події та залишив місце пригоди. Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи , що не заперечував і сам позивач, що автомобіль , який був причетний до ДТП знаходиться у користуванні у батька позивача, який надав  його в користування сину ОСОБА_1 Свідчення позивача та гр. ОСОБА_8 протирічать свідченням всім свідкам ДТП., з чого  відповідачем був зроблений висновок про нещирість показів ОСОБА_1 з метою уникнення відповідальності за скоєне ДТП. Також позивач під час  службового  не надав належних доказів щодо свого місця перебування в іншому місці під час ДТП.
		 
		Пунктом 5 розділу II Інструкції про порядок ведення єдиного обліку в органах поліції заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.11.2015 № 1377, передбачено, що посадова особа органу поліції при виявленні чи отриманні інформації про вчинене кримінальне правопорушення та іншу подію негайно повідомляє про це чергову частину органу поліції.
		 
		Відповідно до статті 37 Закону України від 14.10.2014 № 1700-VII «Про запобігання корупції», Закону № 580-VIII, з метою формування в поліцейських почуття відповідальності стосовно дотримання професійно-етичних норм поведінки під час виконання службових обов'язків, а також сприяння посиленню авторитету та довіри громадян до Національної поліції України, наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.11.2016 № 1179, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 06.12.2016 за № 1576/29706, затверджено Правила етичної поведінки поліцейських (далі - Правила).
		Відповідно до пункту 1 Розділу І Правил встановлено, що вони поширюються на всіх поліцейських, які проходять службу в Національній поліції України (далі - поліція). Дотримання вимог цих Правил є обов'язком для кожного поліцейського незалежно від займаної посади, спеціального звання та місцеперебування.
		Згідно з пунктом 1 Розділу ІІ Правил під час виконання службових обов'язків поліцейський повинен, зокрема, поводитися стримано, доброзичливо, відкрито, уважно і ввічливо, викликаючи в населення повагу до поліції і готовність співпрацювати; контролювати свою поведінку, почуття та емоції, не дозволяючи особистим симпатіям або антипатіям, неприязні, недоброму настрою або дружнім почуттям впливати на прийняття рішень та службову поведінку; дотримуватися норм ділового мовлення, не допускати використання ненормативної лексики.
		 
		З наведеного слідує, що при проходженні служби в поліції особи рядового та начальницького складу мають дотримуватися Присяги на вірність Українському народові, згідно з якими працівники поліції повинні додержуватись норм професійної етики, з гідністю і честю поводити себе поза службою, бути прикладом у додержанні громадського порядку, утримувати інших від порушень правопорядку, виконувати накази начальників та інше.
		 
		Під час службового розслідування також був встановлений факт, що відразу після ДТП позивач не відповідав та телефонні дзвінки та був відсутній за місцем проживання.
		 
		Суд піддає критичній оцінці посилання позивача на те, що висновок службового розслідування, який  став підставою для  його звільнення базується тільки на надуманих поясненнях ОСОБА_5 та інформації з мережі Інтернет, що є  сумнівними доказами щодо вини позивача у дорожньо-транспортній пригоді Дане твердження позивача спростовується показами  всіх допитаних  свідків, які були на місці ДТП і вказали, що позивач був в автомобілі під час скоєння ДТП та залишив місце пригоди.
		 
		          Стаття 77 Закону України "Про Національну поліцію" встановлює вичерпний перелік підстав для звільнення  зі служби в поліції, де серед іншого зазначено, що:
		 
		1. Поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється:6) у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
		 
		          Підсумовуючи вищевикладене, суд констатує, що закон не повязує наявність обоязкових підстав для звільнення наявність протоколу про вчинення адмінправопорушення, наявність рішення суду про притягнення до адмінвідповідальності, без яких проведення  службового розслідування, його висновки та як наслідок - звільнення з посади не є можливими. Навпаки, в даному випадку відсутність рішень судів щодо  встановлення судом особи яка скоїла ДТП. зокрема , як вказує позивач -громадянина ОСОБА_8 або іншої особи спростовує мотиви , на яких грунтуються позовні вимог, оскільки належним та допустимим доказом щодо непричетності позивача до ДТП є тільки рішення суду, яке набуло законної сили та якого  станом на день даного судового розгляду немає. А в межах службового розслідування встановлено причетність позивача до вказаної події.
		 
		Позивач  у своєму позові посилається на рішення ЄСПЛ  "Гриненко проти України", яке саме  і  вказує, що доведення повинно будуватись на сукупності досить надійних , чітких і послідовних припущень або аналогічних неспростовних презумпцій фактів. І саме проведене службове розслідування  і встановлює причетність позивача  до події ДТП та порушення ним при цьому  як моральних так і законодавчих норм, що призвели до застосування  самого суворого виду дисциплінарної відповідальності, що  в даному випадку відповідає обставинам , меті та цілі  його застосування.
		 
		          Суд вважає за необхідне зазначити, що проведеним службовим розслідуванням було встановлено, позивачем допущено  грубі порушення вимог статті 7 Закону України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх України, статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», пунктів 4, 5 розділу II Інструкції про порядок ведення єдиного обліку в органах поліції заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події, затвердженої наказом МВС України від   06.11.2015   №   1377,   пункту   1   розділу   II   Правил   етичної поведінки  поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 №1179, наказу ГУНП в Закарпатській області від 03.08.2016 № 811 "Про затвердження Положення про сектори реагування патрульної поліції у відділах та відділеннях поліції ГУНП в Закарпатській області", що проявилося у скоєння вчинку, який компрометує поліцейського та дискредитує поліцію в цілому та виразилося в недотриманні службової та транспортної дисципліни, Правил дорожнього руху України, залишенні місця пригоди, неповідомлення керівництва та органу поліції про факт ДТП, що в сукупності становить склад дисциплінарного проступку, за який його й було притягнуто до дисциплінарної відповідальності. 
		 
		Отже суд погоджується із висновком відповідача, що  службовим розслідуванням проведеним на підставі Наказу ГУ НП в Закарпатській області Про призначення та проведення службового розслідування" від 02.02.2018 року  №227 установлені та підтверджені порушення службової дисципліни з боку інспектора СРПП № 1 Виноградівського ВП Берегівського ВП ГУНП ОСОБА_1
		 
		Відповідно до Конституції України права і свободи людини і громадянина та їх гарантії, основні обов'язки громадянина визначаються виключно законами України (пункт 1 частини першої статті 92), громадянам гарантується захист від незаконного звільнення (частина шоста статті 43).
		 
		Під час судового розгляду справи судом встановлено, що позивач вчинив дії, які є несумісними з проходженням служби в поліції, проігнорував вимоги Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ, Закону України "Про Національну поліцію", а отже своїми діями вчинив дисциплінарний проступок, за що передбачена дисциплінарна відповідальність.
		 
		Оцінюючи покликання позивача на протиправність звільнення як найсуворішого заходу впливу, суд вважає їх безпідставними та необґрунтованими, оскільки ні у висновку службового розслідування не зазначено обставин, ні матеріали справи не містять доказів, які б пом'якшували відповідальність поліцейського за вчинене порушення службової дисципліни.
		 
		Аналізуючи доводи позивача щодо необґрунтованості застосування до нього найсуворішого дисциплінарного стягнення за вчинення зазначеного вище дисциплінарного проступку, суд виходить з того, що підставою для притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності є наявність самого дисциплінарного порушення, при цьому вид дисциплінарного стягнення визначається особою, яка вирішує питання про його накладення.
		 
		Крім того, Дисциплінарний статут не визначає чіткої послідовності та черговості накладення дисциплінарних стягнень за ступенем їх суворості. Це в свою чергу наділяє уповноважену особу правом самостійно визначити вид стягнення в залежності від конкретних обставин дисциплінарного проступку.
		 
		Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року № 3477-ІV, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
		 
		У рішенні Яременко проти України (Заява N 32092/02) Страсбург, 12 червня 2008 року 12/09/2008 ЄСПЛ зауважив: «Завдання Суду не полягає в тому, щоб принципово визначати, чи можуть бути прийнятними певні види доказів (наприклад, докази, здобуті, з точки зору національного закону, в незаконний спосіб) або чи був заявник справді винуватим. Питання, яке Суд має вирішити, полягає у визначенні, чи було справедливим провадження у справі загалом, включаючи спосіб, у який були отримані докази. При цьому має бути оцінена відповідна незаконність і, якщо це стосується порушення іншого конвенційного права, має бути оцінений характер виявленого порушення».
		 
		Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України» - визначає ч. 2 ст. 6 Конституції України,
		 
		З огляду на положення Основного закону та Кодексу адміністративного судочинства щодо компетенції адміністративного суду останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу. Таким чином, суди не вправі втручатися в діяльність державних органів та органів місцевого самоврядування при здійсненні ними функцій та повноважень, визначених законодавством, не вправі перебирати на себе функції субєктів владних повноважень, оскільки не наділені правом створювати норми права, а вповноважені лише перевіряти вже створені норми на їх відповідність вищим нормативно-правовим актам.
		 
		Субєкти владних повноважень застосовують надані їм у межах закону повноваження на власний розсуд, без необхідності узгодження в будь-якій формі своїх дій з іншими субєктами. Втручання в дискреційні повноваження субєкта влади виходить за межі завдань адміністративного судочинства.
		 
		Згідно з рекомендаціями Комітету міністрів ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятими 11.03.80, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке вважає найкращим за певних обставин.
		 
		Відповідно до наказу Міністерства юстиції «Про затвердження Методології проведення антикорупційної експертизи» від 23.06.2010 №1380/5 дискреційні повноваження це сукупність прав та обовязків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що дають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з кількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.
		 
		Згідно п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію", поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється, у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
		 
		Отже вищенаведені фактичні обставини справи у своїй сукупності, які були встановлені судом під час розгляду справи та підтверджені належними письмовими доказами, які були досліджені та долучені до матеріалів справи, свідчать про те, що позивачем у справі було допущено грубе порушення службової дисципліни.
		 
		Враховуючи вищенаведене, судом встановлено, що відповідач при звільненні позивача з органів внутрішніх справ, дотримався вимог статей 14, 18 Закону України «Про дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України».
		 
		          У п.23  у справі "Проніна проти України" (Заява N 63566/00)  Страсбург, 18 липня 2006 року Європейський Суд з прав людини нагадує,  що  "п.  1  статті  6 Конвенції ( 995_004 ) зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень,  але це не може  сприйматись   як  вимога  надавати  детальну  відповідь  на  кожен аргумент.  Межі цього обов'язку можуть бути різними  в  залежності від характеру рішення.  Крім того,  необхідно брати до уваги,  між іншим,  різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства,  традиції,  юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.  Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування,  що  випливає  зі  статті  6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи."
		 
		          Суд для встановлення обставин  справи керується вимогами  статті 72 та 73 КАСУ ,  де зазначено , що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
		 
		Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
		 
		Позивач не  підтвердив належним та допустимими доказами мотиви, на які посилається у позові та вимоги , з якими звернувся до суду.
		 
		Відповідно до вимог ч.1, 2 ст. 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		 
		          Під час даного  судового розгляду суд вирішував:1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;
		2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;3) яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин і перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову, в зв'язку з чим в його задоволенні слід відмовити. Оскільки суд приймає рішення про відмову у задоволені позову, понесені позивачем судові витрати слід покласти на нього.
		 
		Керуючись статтями 242-246  КАС України, суд,-
		 
		В И Р І Ш И В:
		 
		1.В позові  ОСОБА_1 до Головне управління Національної поліції в Закарпатській області про скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - відмовити  повністю. 
		 
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його  проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (з урахуванням особливостей, що встановлені Розділом VII КАС України).
		 
		СуддяЗ.Б. Плеханова
		 
		 
		 
		 
		 
		Повний текст рішення складено 20 липня  2018 року.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...