Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 522/1252/14-ц : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 24.07.2018. Забезпечено надання загального доступу: 24.07.2018.
Дата набрання законної сили: 18.07.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		18 липня 2018 року
		м. Київ
		 
		справа № 522/1252/14-ц
		провадження № 61-11255св18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі:
		 
		головуючого - Луспеника Д. Д.,
		 
		суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І., Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф., 
		 
		учасники справи:
		 
		позивач - ОСОБА_2, 
		відповідач - ОСОБА_7,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_7 на рішення Приморського районного суду м. Одеси, у складі судді Івченка В. Б., від 24 грудня 2015 року таухвалу Апеляційного суду Одеської області, у складі колегії суддів: Кравця Ю. І., 
		Таварткіладзе О. М., Фальчука В. П., від 29 липня 2016 року,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		У січні 2014 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до 
		ОСОБА_7 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, визнання нерухомого майна спільною сумісною власністю, поділ майна.
		 
		Позовна заява мотивована тим, що з січня 2006 року вона та відповідач, який є громадянином США, проживали однією сім'єю, вели сумісне господарство, разом відпочивали, мали взаємні права та обов'язки, але так і не зареєстрували свої відносини в органах реєстрації актів цивільного стану. ІНФОРМАЦІЯ_1 у період проживання однією сім'єю у сторін народилася донька, ОСОБА_3. Перебуваючи у фактичних шлюбних відносинах, для поліпшення житлових умов вони разом із відповідачем придбали квартиру АДРЕСА_1 та квартиру АДРЕСА_2, які позивач вважала спільною сумісною власністю. Сторони більше не бажають проживати разом, однак відповідач спірне нерухоме майно спільною сумісною власністю не визнає та вважає себе його власником.
		 
		Посилаючись на зазначені обставини, позивач, уточнивши позовні вимоги, просила суд встановити факт її проживання з ОСОБА_7 без реєстрації шлюбу з 01 січня 2006 року по 25 грудня 2013 року, визнати спільною сумісною власністю квартиру АДРЕСА_1 та квартиру АДРЕСА_2, поділити майно шляхом виділення ОСОБА_2 у власність квартири АДРЕСА_1, а квартиру АДРЕСА_2 залишити у власності              ОСОБА_7, зобов'язати останнього сплатити ОСОБА_2 компенсацію у сумі, яка дорівнює половині різниці ринкової вартості квартир.
		 
		Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 24 грудня 
		2015 року позов ОСОБА_2 задоволено. Встановлено факт проживання однією сім'єю ОСОБА_7 та ОСОБА_2 з 01 січня 2006 року 
		по 25 грудня 2013 року. Визнано спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_7 квартиру АДРЕСА_1 та квартиру АДРЕСА_2. Поділено майно, що є об'єктом спільної сумісної власності ОСОБА_2 та ОСОБА_7 Визнано за ОСОБА_2 право власності на ? частину квартири АДРЕСА_1. Визнано за ОСОБА_2 право власності на ? частину квартири АДРЕСА_2. 
		 
		Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач довела факт проживання однією сім'єю з відповідачем без реєстрації шлюбу, відповідач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження того, що з 
		1979 року та по теперішній час він перебуває у зареєстрованому шлюбу з громадянкою США ОСОБА_9, а тому майно, набуте сторонами під час фактичних шлюбних відносин підлягає поділу у порядку, передбаченому 
		СК України.
		Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 29 липня 2016 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
		 
		Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши при цьому, що районний суд у повному обсязі з'ясував обставини справи та надав їм належну юридичну оцінку. Суд апеляційної інстанції виходив із того, що відповідач з 1993 року постійно перебуває на території України, а після народження доньки ОСОБА_3 він отримав посвідку на постійне місце проживання в Україні та мав усталені відносини, що притаманні подружжю, з ОСОБА_2
		 
		У касаційній скарзі, яка надійшла до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ 01 вересня 2016 року, 
		ОСОБА_7 просить скасувати оскаржені судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що суди не дослідили належним чином надані відповідачем докази стосовно перебування його у шлюбі з іншою жінкою ОСОБА_9 з 1979 року. Застосовуючи норми статті 69 СК України, суди не встановили факту, що джерелом набуття спірних квартир у власність були спільні кошти або спільна праця подружжя, обмежившись лише встановленням факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу. Суди не взяли до уваги преюдиційне судове рішення від 06 квітня 2015 року у справі № 522/19495/14-ц, яким встановлено факт наявності зареєстрованого шлюбу між відповідачем та ОСОБА_9 Оскаржені судові рішення можуть вплинути на права та обов'язки дружини відповідача - ОСОБА_9 як співвласника спірного майна, проте остання не була залучена до участі у справі. 
		 
		У запереченні (відзиві) на касаційну скаргу, яке надійшло до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ 
		20 грудня 2016 року, ОСОБА_2 просить залишити касаційну скаргу ОСОБА_7 без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін, посилаючись на їх законність та обґрунтованість.
		 
		05 вересня 2016 року ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ відкрито касаційне провадження в указаній справі.
		 
		Статтею 388 ЦПК України, в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року
		№ 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів»
		(далі - ЦПК України), який набув чинності 15 грудня 2017 року, визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
		 
		Пунктом 4 Перехідних положень ЦПК України передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		 
		27 лютого 2018 року справу передано до Верховного Суду.
		 
		Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступного висновку.
		 
		Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		 
		Суди встановили, що ОСОБА_7 є громадянином Сполучених Штатів Америки, який постійно мешкає на території України, починаючи                     з 1993 року.
		 
		З січня 2006 року сторони почали проживати спільно.
		 
		ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін народилася донька ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про народження дитини серії НОМЕР_1, виданим 07 травня 2008 року, актовий запис №429.
		 
		13 лютого 2008 року ОСОБА_7 придбав у власність квартиру АДРЕСА_1 та квартиру АДРЕСА_2 на підставі договорів купівлі-продажу.
		 
		Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходив із того, з 01 січня 2006 року по грудень 2013 року сторони проживали разом однією сім'єю без реєстрації шлюбу. 
		 
		Встановлюючи факт проживання сторін однією сім'єю, місцевий суд послався на покази свідків, заяви мешканців суміжних квартир, завірені житлово-експлуатаційними органами, фотографії, на яких відповідач зображений разом із позивачем та їх спільною дочкою, за різний період часу, інформацію, надану на запит суду, відповіддь Державної прикордонної служби України стосовно перетинання ОСОБА_2 державного кордону України, письмові пояснення ОСОБА_7, надані УІМ СУІМ Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області Куцак В. В. 
		19 листопада 2012 року (т.1, а.с. 179-182).
		 
		Заперечуючи проти позову, відповідач зазначав, що з 10 липня 1979 року він перебуває у зареєстрованому шлюбі з іншою жінкою, на підтвердження чого надав свідоцтво про реєстрацію шлюбу, засвідчене клерком у 
		м. Нью-Йорку (США) 05 березня 2014 року, автентичність підпису якого підтверджено апостилем, перекладене з англійської мови на українську, відповідно до якого ОСОБА_7 зареєстрував шлюб з громадянкою США ОСОБА_9
		 
		У відповідності до частини першої статті 60 Закону України «Про міжнародне приватне право» правові наслідки шлюбу визначаються спільним особистим законом подружжя, а за його відсутності - правом держави, у якій подружжя мало останнє спільне місце проживання, за умови, що хоча б один з подружжя все ще має місце проживання у цій державі, а за відсутності такого - правом, з яким обидва з подружжя мають найбільш тісний зв'язок іншим чином. 
		Право власності та інші речові права на нерухоме та рухоме майно визначаються правом держави, у якій це майно знаходиться, якщо інше не передбачено законом (частина перша статті 38 Закону України «Про міжнародне приватне право»).
		 
		Відповідно до статті 25 СК України жінка та чоловік можуть одночасно перебувати лише в одному шлюбі. Жінка та чоловік мають право на повторний шлюб лише після припинення попереднього шлюбу.
		 
		Згідно з частиною першою статті 74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.
		 
		У пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 
		2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» судам роз'яснено, що при застосуванні статті 74 СК України, що регулює поділ майна осіб, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, судам необхідно враховувати, що правило зазначеної норми поширюється на випадки, коли чоловік та жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі і між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.
		 
		Суд апеляційної інстанції у порушення вимог статей 212-214, 303 ЦПК України (у редакції, чинній на момент розгляду справи) неповно встановив фактичні обставини справи. Відповідно до змісту свідоцтва про реєстрацію шлюбу ОСОБА_7 та ОСОБА_9 НОМЕР_2 та афідевіту від 30 липня 2015 року, шлюб між вказаними особами був укладений 10 липня 1979 року. При цьому свідоцтво про реєстрацію шлюбу містить інформацію про розірвання шлюбу між особами, які уклали шлюб, 07 березня 1979 року. Отже, апеляційний суд на підставі неналежних доказів встановив, що ОСОБА_7 та ОСОБА_9 не перебувають у зареєстрованому шлюбі.
		 
		У відповідності до частини статті 58 Закону України «Про міжнародне приватне право» шлюб між іноземцями, шлюб між іноземцем та особою без громадянства, шлюб між особами без громадянства, що укладені відповідно до права іноземної держави, є дійсними в Україні.
		 
		У відповідності до статті 1 Конвенції про отримання за кордоном доказів у цивільних або комерційних справах, 18 березня 1970 року, судовий орган Договірної Держави може відповідно до положень законодавства цієї  Держави шляхом надіслання судового доручення звернутися до компетентного органу другої Договірної Держави з проханням отримати  докази або провести інші процесуальні дії. 
		 
		З урахуванням вищенаведених обставин, ухвала суду апеляційної інстанції не може вважитись обґрунтованою, оскільки суд не дослідив зібрані у справі докази та не витребував докази, про які зазначала сторона відповідача.
		Ураховуючи вищезазначене, суд апеляційної інстанції дійшов передчасного висновку про те, що відповідач не перебуває у зареєстрованому шлюбі.
		 
		Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, коли суд не дослідив зібрані у справі докази.
		 
		Таким чином, ухвала суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції відповідно до вимог статті 411 ЦПК України.
		 
		При новому розгляді справи суду необхідно об'єктивно дослідити вказані в даній постанові докази у сукупності з іншими доказами у справі, достовірно встановити наявність або відсутність зареєстрованого шлюбу відповідача з іншою жінкою у США, надати оцінку доводам та поданим сторонами доказам в обґрунтування своїх вимог та заперечень, як в цілому, так і кожному доказу окремо.
		 
		Керуючись статтями 400, 402, 409, 411 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_7 задовольнити частково. 
		 
		Ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 29 липня 2016 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                  Д. Д. Луспеник
		 
		Судді:                                                                                             О. В. Білоконь
		 
		                                                                                                          Б.І. Гулько
		 
		Є.В. Синельников
		 
		С.Ф. Хопта

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...