Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 149/1100/17 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із трудових правовідносин; Спори, що виникають із трудових правовідносин про виплату заробітної плати.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 24.07.2018. Забезпечено надання загального доступу: 24.07.2018.
Дата набрання законної сили: 23.07.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Ухвала
		Іменем України
		 
		23 липня 2018 року
		м. Київ
		 
		справа № 149/1100/17
		провадження № 61-35758ск18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
		 
		Ступак О. В. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Усика Г. І.,
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_4,
		відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Санаторій «Поділля»,
		 
		розглянув касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 на ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 12 квітня 2018 року у складі колегії суддів: Шемети Т. М., Панасюка О. С., 
		Зайцева А. Ю., та касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 на рішення Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 04 грудня 2017 року у складі судді Вергелеса В. О. та постанову Апеляційного суду Вінницької області від 12 квітня 
		2018 року у складі колегії суддів: Шемети Т. М., Панасюка О. С., Зайцева А. Ю.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Санаторій «Поділля» (далі - ТОВ «Санаторій «Поділля») про стягнення заробітної плати у розмірі 29 805,87 грн, посилаючись на те, що за період роботи з 01 січня 2010 року по день звільнення - 13 липня 2015 року відповідач, порушуючи умови колективного договору не виплачував йому щоквартальну премію у розмірі 50 % від окладу та кошти на оздоровлення, а також порушуючи вимоги статті 33 Закону України «Про оплату праці» не здійснював індексацію заробітної плати.
		 
		Рішенням Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 04 грудня 
		2017 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «Санаторій «Поділля» на користь ОСОБА_4 індексацію заробітної плати за період із 01 січня 
		2010 року по 13 липня 2015 року у розмірі 1 197,87 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.
		 
		Постановою Апеляційного суду Вінницької області від 12 квітня 2018 року апеляційні скарги ОСОБА_4, представників останнього - ОСОБА_7, 
		ОСОБА_5 задоволені частково. Рішення Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 04 грудня 2017 року в частині відмови у задоволенні позову про стягнення премії та в частині розподілу судових витрат скасовано та ухвалено нове рішення.
		 
		Позовні вимоги у цій частині задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «Санаторій «Поділля» на користь ОСОБА_4 невиплачену премію за період з 2014 року по червень 2015 року включно у розмірі 3 969,00 грн. Стягнуто з ТОВ «Санаторій «Поділля» на користь держави 232,24 грн судового збору. В іншій частині рішення залишено без змін.
		 
		Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 12 квітня 2018 року визнано подані представником позивача ОСОБА_4 - ОСОБА_5 заяви від 10 квітня 2018 року та заяви від 12 квітня 2018 року про відвід колегії суддів: Шемети Т. М., Зайцева А. Ю., Панасюка О. С. зловживанням процесуальними правами та залишено ці заяви без розгляду. Стягнуто з ОСОБА_5 1 700,00 грн штрафу на користь держави.
		 
		У березні 2018 року представник ОСОБА_8 - ОСОБА_5 подав касаційні скарги на ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 12 квітня 
		2018 року, рішення Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області 
		від 04 грудня 2017 року та постанову Апеляційного суду Вінницької області 
		від 12 квітня 2018 року, у яких, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 04 грудня 2017 року та постанову Апеляційного суду Вінницької області 
		від 12 квітня 2018 року, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, а також скасувати ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 12 квітня 2018 року в частині накладення штрафу, постановити окрему ухвалу про встановлення факту порушення суддями права позивача на безсторонній суд у вирішенні заявленого відводу, а також факту наведення суддями апеляційної інстанції в оскаржуваній ухвалі завідомо недостовірної інформації. 
		 
		Касаційне провадження не підлягає відкриттю з таких підстав.
		 
		Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Згідно з положеннями пункту 5 частини другої статті 394 ЦПК України суд в порядку, передбаченому частинами четвертою, п'ятою цієї статті, відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою.
		 
		Відповідно до частини п'ятої статті 394 ЦПК України у разі якщо суддя-доповідач дійде висновку, що подана касаційна скарга є необґрунтованою, вирішення питання про відкриття провадження здійснюється постійною колегією суддів, до складу якої входить суддя-доповідач.
		 
		Разом із тим, як зазначено у частині п'ятій статті 394 ЦПК України, якщо жоден суддя із складу колегії не дійде висновку про необхідність відкриття касаційного провадження через необґрунтованість скарги, колегія суддів постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження.
		 
		Зі змісту оскаржуваних судових рішень вбачається, що касаційні скарги є необґрунтованими, а наведені в них доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності оскаржуваних судових рішень.
		 
		Такого висновку суд дійшов з огляду на таке.
		 
		Судами встановлено, що з 18 червня 1992 року по 13 липня 2015 року 
		ОСОБА_4 працював у ТОВ «Санаторій «Поділля» на посаді машиніста котельні. 
		 
		Спір між сторонами виник із приводу не нарахування та не виплати позивачу за період із 01 січня 2010 року по 13 липня 2015 року премії та коштів на оздоровлення, а також не здійснення індексування заробітної плати за квітень 2010 року, серпень - вересень 2011 року, квітень - грудень 2014 року.
		 
		Відповідач не заперечує, що ним не було проведено індексацію заробітної плати за визначений позивачем період, а також ним не виплачувалися премії та кошти на оздоровлення у зв'язку з відсутністю фінансової можливості на підприємстві.
		 
		Відповідно до частини третьої статті 15 Закону України «Про оплату праці» оплата праці працівників підприємства здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються підприємством після виконання зобов'язань щодо оплати праці.
		 
		Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не проводив індексацію заробітної плати позивача, що є порушенням вимог статті 33 Закону України «Про оплату праці». Також суд встановив, що відповідачем не нараховані та не виплачені позивачу преміальні та матеріальну допомогу на оздоровлення, як це передбачено колективним договором. Відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення сум невиплаченої премії, суд обґрунтовував своє рішення тим, що умовою виплати преміальних згідно колективного договору є фінансова можливість підприємства, і оскільки такої не було, тому підприємство обґрунтовано не виплачувало премії. Підставою для відмови у стягненні виплат на оздоровлення суд зазначив не написання позивачем відповідних заяв.
		 
		Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову про стягнення премії та ухвалюючи в цій частині нове рішення про часткове задоволення зазначених вимог, апеляційний суд виходив з того, що відповідач у період із 2010 року по 2013 рік включно не отримував прибуток, тому правомірно не виплачував премії, однак отримавши у 2014 та 2015 роках прибуток, відповідач у порушення умов колективного договору та законодавства про оплату праці безпідставно не виплачував позивачу щоквартальну премію у розмірі 0,5 окладу за зазначений період. 
		 
		Разом з тим, погоджуючись із результатом розгляду спору в частині відмови у стягненні матеріальної допомоги на оздоровлення, апеляційний суд не погодився із мотивами відмови та зазначив, що позивачем пропущено тримісячний строк звернення до суду із зазначеними вимогами, оскільки останній ставить питання про стягнення невиплаченої допомоги за період 2010 - 2014 років, а із позовом до суду звернувся у квітня 2017 року, доказів поважності пропуску такого строку не навів.
		 
		Інші доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів по вирішенню зазначеного спору по суті та зводяться до переоцінки доказів, що у відповідності до статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції.
		 
		Доводи касаційної скарги про ухвалення оскаржуваного рішення апеляційного суду суддями, яким заявлено відвід, є необґрунтованими, оскільки зі змісту оскаржуваної також в касаційному порядку ухвали апеляційного суду від 12 квітня 2018 року вбачається, що заяви про відвід суддів були розглянуті, про що судом постановлено ухвали від 01 березня 2018 року та 03 березня 2018 року.
		 
		Наступні заяви про відвід суддів також були розглянуті, про що судом постановлені ухвали від 16 березня 2018 року та від 20 березня 2018 року.
		 
		Подання 22 березня 2018 року представником позивача ОСОБА_5 заяви про відвід колегії суддів ухвалою від 22 березня 2018 року визнано зловживанням процесуальними правами та залишено указану заяву без розгляду у відповідності до положень статті 44 ЦПК України.
		 
		Ухвалою апеляційного суду від 04 квітня 2018 року також визнано зловживанням процесуальними правами подання представником позивача 02 квітня 2018 року заяви про відвід головуючому судді, у зв'язку з чим указану заяву залишено без розгляду. 
		 
		Оскаржуваною ухвалою від 12 квітня 2018 року втретє визнано зловживанням процесуальними правами подання представником позивача 10 квітня 2018 року та 
		12 квітня 2018 року заяв про відвід колегії суддів, указані заяви залишено без розгляду, стягнуто з представника позивача ОСОБА_5 на користь держави штраф у розмірі 1 700,00 грн. 
		 
		Постановляючи ухвалу про визнання дій представника позивача ОСОБА_5 щодо подання заяв про відвід суддям та стягуючи з останнього 1 700,00 грн штрафу на користь держави, апеляційний суд правильного виходив із того, що подання чисельних безпідставних заяв про відвід суперечить завданням цивільного судочинства, визначеним статтею 2 ЦПК України, якими повинні керуватись всі учасники цивільного процесу. Також суд дійшов обґрунтованого висновку, що такі дії представника позивача спрямовані на безпідставне затягування розгляду справи.
		 
		Оскільки зловживання процесуальними правами носить системний характер, тому суд дійшов висновку про наявність підстав, передбачених пунктом 2 частини першої статті 148 ЦПК України для накладення штрафу на представника позивача за зловживання процесуальними правами. 
		 
		Такі висновки суду є законними, обґрунтованими та справедливими, оскільки відповідно до пункту 2 частини першої статті 148 ЦПК України суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі до від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству.
		 
		Доводи касаційної скарги про те, що оскаржувана ухвала від 12 квітня 2018 року постановлена з порушенням вимог статті 40 ЦПК України щодо порядку розгляду заяви про відвід є необґрунтованими, оскільки у разі визнання судом дії по поданню заяви про відвід зловживанням процесуальними права у відповідності до частини другої статті 44 ЦПК України, така заява про відвід на підставі частини третьої цієї статті може бути залишена без розгляду, у такому випадку не застосовуються положення частини третьої статті 40 ЦПК України про передачу заяви про відвід на розгляд судді, який не входить до складу суду, що розглядає справу, оскільки у такому випадку заява про відвід не розглядається по суті, а залишається без розгляду самим складом суду, що розглядає справу. 
		 
		Вищевикладене дає підстави для висновку, що апеляційний суд із дотриманням вимог процесуального закону стягнув із представника позивача - ОСОБА_5 на користь держави штраф у розмірі 1700,00 грн у зв'язку із зловживанням останнім процесуальними правами.
		 
		Отже, оскаржуване рішення суду першої інстанції у незмінній частині та рішення суду апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими, ухваленими із додержанням норм матеріального та процесуального права.
		 
		Оскільки правильне застосування судами норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів і касаційна скарга є необґрунтованою, суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження. 
		 
		Керуючись пунктом 5 частини другої, частинами четвертою, п'ятою і шостою статті 394, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		У відкритті касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Санаторій «Поділля» про стягнення заробітної плати, за касаційною скаргою представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 на ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 12 квітня 2018 року, та касаційною скаргою представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 на рішення Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 04 грудня           2017 року та постанову Апеляційного суду Вінницької області 
		від 12 квітня 2018 року, відмовити. 
		 
		Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційні скарги. 
		 
		Ухвала оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Судді:О. В. Ступак       С. О. Погрібний       Г. І. Усик

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...