Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 357/9239/16-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та інші злочини проти здоров'я населення; Злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів (усього), з них; Незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання чи збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів.
Надіслано для оприлюднення: 24.07.2018. Зареєстровано: 25.07.2018. Забезпечено надання загального доступу: 27.07.2018.

Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа № 357/9239/16-к      Головуючий у І інстанції  ОСОБА_1 Провадження № 11-кп/780/694/18    Доповідач у 2 інстанції         ОСОБА_2 Категорія 41    17.07.2018 
		 
		 
		 
		У Х В А Л А 
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 
		17 липня 2018 року      м. Київ
		 
		Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Київської області у складі : 
		головуючого  судді ОСОБА_2 
		суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 
		при секретарі: ОСОБА_5 
		за участю прокурора: ОСОБА_6 
		обвинуваченого: ОСОБА_7 та його захисника: ОСОБА_8 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника на вирок Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 16 квітня 2018 року, яким  ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,громадянина України,з середньоюспеціальною освітою,одруженого,маючого наутриманні двохнеповнолітніх дітей:2001та 2005року народження,працюючого молодшимінспектором відділунагляду ібезпеки ДУ«Білоцерківська виправнаколонія №35»МЮ України,старший сержантвнутрішньої служби,проживаючого заадресою:   АДРЕСА_1 , раніше не судимого,-
		визнано винним за ч.3 ст. 15 ч.2 ст. 307 КК України та призначено покарання із застосуванням ч.1 ст. 69 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років з конфіскацією 1/3 частки майна, яке є його власністю; 
		за ч.1 ст. 368 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки з позбавленням права обіймати посади службової особи, представника влади чи місцевого самоврядування у установах пенітенціарної служби, правоохоронних органах, органах державної влади і місцевого самоврядування на строк 3 (три) роки.
		 
		На підставі ст. 70 ч.1 КК України, шляхом поглинення менш суворого основного покарання більш суворим, складання додаткових покарань, призначено ОСОБА_7 остаточне покарання за сукупністю злочинів у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років з конфіскацією 1/3 частки майна, яке є його власністю, з позбавленням права обіймати посади службової особи, представника влади чи місцевого самоврядування у установах пенітенціарної служби, правоохоронних органах, органах державної влади і місцевого самоврядування на строк 3 (три) роки.
		 
		В С Т А Н О В И Л А:
		 
		Згідно вироку, наказом начальника Білоцерківської виправної колонії № 35 Державної пенітенціарної служби України в м. Києві та Київській області № 41о/с від 01.08.2012 ОСОБА_7 призначено на посаду молодшого інспектора відділу нагляду і безпеки Білоцерківської виправної колонії УДПтС України у м. Києві та Київській області № 35.
		 
		Відповідно до наказу начальника Білоцерківської виправної колонії № 35 Державної пенітенціарної служби України в м. Києві та Київській області №4о/с-пр від 20.01.2015 ОСОБА_7 присвоєно спеціальне звання - старший сержант внутрішньої служби.
		 
		Відповідно до посадової інструкції № 14/173 молодшого інспектора відділу нагляду і безпеки Білоцерківської виправної колонії УДПтС України у м. Києві та Київській області № 35, затвердженої начальником Білоцерківської виправної колонії УДПтС України у м. Києві та Київській області № 35 20.11.2012, ОСОБА_7 в своїй роботі керується законами України, наказами і розпорядженнями ДПтС України, МВС України та іншими нормативно-правовими актами, які регламентують діяльність ДПтС України.
		 
		Згідно з ст.ст. 1, 2 та 3 Закону України «Про Державну кримінально - виконавчу службу України» на Державну кримінально-виконавчу службу України покладається завдання щодо здійснення державної політики у сфері виконання кримінальних покарань, основними принципами діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України є: законність; повага та дотримання прав і свобод людини та громадянина; гуманізм; позапартійність; єдиноначальність; колегіальність при розробці важливих рішень; взаємодія з органами державної влади, органами місцевого самоврядування, об`єднаннями громадян, благодійними і релігійними організаціями; відкритість для демократичного цивільного контролю, правовою основою діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України є Конституція України, цей та інші закони України, акти Президента України і Кабінету Міністрів України, чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також видані відповідно до них нормативно-правові акти Міністерства юстиції України.
		 
		Відповідно до Положення про Державну пенітенціарну службу України ч. ч. 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12 та 15 ст. 4 ДПтС відповідно до покладених на неї завдань: узагальнює практику застосування законодавства з питань, що належать до її компетенції, розробляє пропозиції щодо вдосконалення законодавчих актів, актів Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правових актів міністерств та в установленому порядку подає їх Міністрові юстиції; подає Міністрові юстиції пропозиції щодо визначення основних напрямів діяльності територіальних органів управління ДПтС, кримінально-виконавчої інспекції, установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, воєнізованих формувань, навчальних закладів, закладів охорони здоров`я, підприємств установ виконання покарань, інших підприємств, установ та організацій, утворених для забезпечення виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби; аналізує результати діяльності органів і установ, готує на їх основі та подає Міністрові юстиції пропозиції щодо підвищення ефективності функціонування органів і установ; забезпечує виконання державних цільових програм розвитку органів і установ; бере участь у розробленні та виконанні державних комплексних програм протидії злочинності; організовує та контролює виконання вироків суду та інших судових рішень і застосування передбачених законом засобів виправлення засуджених; забезпечує дотримання вимог законодавства в органах і установах; забезпечує здійснення заходів стосовно запобігання вчиненню кримінальних правопорушень і дисциплінарних проступків засудженими та особами, узятими під варту, а також заходів щодо них для припинення кримінальних правопорушень і дисциплінарних проступків; забезпечує виявлення кримінальних правопорушень, учинених в органах і установах; організовує здійснення контролю за поведінкою осіб, звільнених від відбування покарання з випробуванням; забезпечує контроль за організацією охорони установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, дотриманням правопорядку та забезпеченням безпеки в них; організовує забезпечення безпеки осіб, які тримаються в установах виконання покарань і слідчих ізоляторах, підрозділами таких установ та слідчих ізоляторів.
		 
		Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» ОСОБА_7 , займаючи посаду молодшого інспектора відділу нагляду і безпеки Білоцерківської виправної колонії УДПтС України у м. Києві та Київській області № 35, є працівником правоохоронного органу, тобто відповідно до пункту 1 примітки до статті 364 КК України, є службовою особою, яка постійно здійснює функції представника влади.
		 
		Наприкінці червня 2016 р., точна дата та час не встановлено, ОСОБА_9 зателефонував його знайомий засуджений на ім`я ОСОБА_10 , який на той час утримувався у Білоцерківській виправній колонії УДПтС України у м. Києві та Київській області № 35, та попросив передати йому через працівника Білоцерківської виправної колонії УДПтС України у м. Києві та Київській області ОСОБА_7 заборонені речі - мобільний телефон та психотропну речовину «амфетамін», за що надати ОСОБА_7 неправомірну вигоду у сумі 3 000 грн.
		 
		14 липня 2016 р. о 09 годині ОСОБА_7 у телефонній розмові підтвердив ОСОБА_9 що він може пронести вищевказані заборонені речі ОСОБА_10 , який відбуває покарання у зазначеній установі, за що бажає отримати неправомірну вигоду у сумі 3 000 грн.
		14 липня 2016 р. об 11 годині 30 хвилин ОСОБА_9 прибув до раніше обумовленого місця за адресою Київська область, м. Біла Церква, вул. Леваневського, навпроти будинку № 83 біля зупинки громадського транспорту, де зустрівся із ОСОБА_7 , який сів на переднє пасажирське сидіння автомобіля ОСОБА_9 .
		 
		Під час вказаної зустрічі ОСОБА_7 підтвердив свої злочинні наміри та отримав від ОСОБА_9 поліетиленовий пакет із порошкоподібною речовиною рожевого кольору, будучу впевненим, що це є амфетамін, який згідно з списком № 2 постанови КМУ № 770 від 06.05.2000 «Про затвердження переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», є психотропною речовиною, обіг якої обмежено, а також мобільний телефон чорно-сірого кольору SAMSUNG «DUOS» IMEI: НОМЕР_1 та IMEI: НОМЕР_2 , при цьому підтвердив, що пронесе вказані речі ОСОБА_10 на територію Білоцерківської виправної колонії УДПтС України у м. Києві та Київській області, за що отримав від ОСОБА_9 раніше обумовлену неправомірну вигоду у вигляді грошей у сумі 3 000 грн.
		Після цього, ОСОБА_7 вийшов із автомобіля та був затриманий в порядку ст. 208 КПК України.
		 
		Таким чином, ОСОБА_7 14 липня 2016 р. приблизно о 11 год. 30 хв., перебуваючи на посаді молодшого інспектора відділу нагляду і безпеки Білоцерківської виправної колонії УДПтС України у м. Києві та Київській області № 35, маючи спеціальне звання старший сержант внутрішньої служби та будучи службовою особою, перебуваючи за адресою Київська область м. Біла Церква, вул. Леваневського, навпроти будинку № 83 біля зупинки громадського транспорту, діючи умисно, з метою власного незаконного збагачення, отримав від ОСОБА_9 імітаційну психотропну речовину для передачі її на територію Білоцерківської виправної колонії УДПтС України у м. Києві та Київській області № 35, проте з причин, що не залежали від його волі не вчинив усіх дій, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця та не довів свій злочинний умисел, спрямований на передачу психотропної речовини у місця позбавлення волі до кінця, оскільки був затриманий в порядку ст. 208 КПК України.
		 
		Крім того, наприкінці червня 2016 р., точна дата та час не встановлено, ОСОБА_9 , зателефонував його знайомий засуджений на ім`я ОСОБА_10 , який на той час утримувався у Білоцерківській виправній колонії УДПтС України у м. Києві та Київській області № 35, та попросив передати йому через працівника Білоцерківської виправної колонії УДПтС України у м. Києві та Київській області ОСОБА_7 заборонені речі - мобільний телефон та психотропну речовину «амфетамін», за що надати ОСОБА_7 неправомірну вигоду у сумі 3000 грн.
		14 липня 2016 р. о 09 годині молодший інспектор відділу нагляду і безпеки Білоцерківської виправної колонії УДПтС України у м. Києві та Київській області № 35, ОСОБА_7 , маючи спеціальне звання старший сержант внутрішньої служби та будучи службовою особою, у телефонній розмові підтвердив ОСОБА_9 що він може пронести вищевказані заборонені речі ОСОБА_10 , який відбуває покарання у зазначеній установі, за що бажає отримати неправомірну вигоду у сумі 3 000 грн.
		 
		14 липня 2016 р. об 11 годині 30 хвилин ОСОБА_9 прибув до раніше обумовленого місця за адресою Київська область, м. Біла Церква, вул. Леваневського, навпроти будинку № 83 біля зупинки громадського транспорту, де зустрівся із ОСОБА_7 , який сів на переднє пасажирське сидіння автомобіля ОСОБА_9 .
		 
		Під час вказаної зустрічі молодший інспектор відділу нагляду і безпеки Білоцерківської виправної колонії УДПтС України у м. Києві та Київській області № 35, ОСОБА_7 , маючи спеціальне звання старший сержант внутрішньої служби та будучи службовою особою, підтвердив свої злочинні наміри та діючи умисно, з метою власного незаконного збагачення, в інтересах третьої особи отримав від ОСОБА_9 раніше обумовлену неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів у сумі 3 000 грн. за передачу поліетиленового пакету із порошкоподібною речовиною рожевого кольору, сприймаючи її за амфетамін, який згідно з списком № 2 постанови КМУ № 770 від 06.05.2000 «Про затвердження переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», є психотропною речовиною, обіг якої обмежено, а також мобільного телефону чорно-сірого кольору SAMSUNG «DUOS» IMEI: НОМЕР_1 та IMEI: НОМЕР_2 на територію Білоцерківської виправної колонії УДПтС України у м. Києві та Київській області.
		 
		Після цього, ОСОБА_7 вийшов із автомобіля та був затриманий в порядку ст. 208 КПК України.
		 
		Таким чином, ОСОБА_7 14 липня 2016 р. приблизно o 11 год. 30 хв., перебуваючи на посаді молодшого інспектора відділу нагляду і безпеки Білоцерківської виправної колонії УДПтС України у м. Києві та Київській області № 35, маючи спеціальне звання старший сержант внутрішньої служби та будучи службовою особою, з використанням наданого йому службового становища, перебуваючи за адресою: Київська область, м. Біла Церква, вул. Леваневського, навпроти будинку № 83 біля зупинки громадського транспорту, діючи умисно, з метою власного незаконного збагачення, в інтересах третьої особи, отримав від ОСОБА_9 неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів в розмірі 3 000 грн. за передачу імітаційної психотропної речовини та мобільного телефону на територію Білоцерківської виправної колонії УДПтС України у м. Києві та Київській області № 35.
		 
		 В апеляційнійскарзі захисникпросить вирок суду змінити в частині правової кваліфікації кримінального правопорушення і застосувати статтю закону України про кримінальну відповідальність про менш тяжке кримінальне правопорушення. На думку апелянта місцевим судом при винесенні вироку неправильно застосовано закон України про кримінальну відповідальність, а висновки суду, викладені в судовому рішенні не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження Зазначає, що суд безпідставно визнав ОСОБА_7 суб`єктом такого злочину, як одержання неправомірної вигоди службовою особою в інтересах третьої особи з використанням наданого йому службового становища.
		 
		 Вапеляційній скарзіпрокурор просить вирок суду скасувати та ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_7 покарання за ч.3 ст.15, ч.2 ст.307 КК України у виді позбавлення волі строком на сім років з конфіскацією майна, що належить обвинуваченому; за ч.1 ст.368 КК України у виді позбавлення волі строком на три роки з позбавленням права займати посади у Державній пенітенціарній системі України, органах державної влади і місцевого самоврядування строком на три роки.
		На підставі ч.2 ст.70 КК України призначити ОСОБА_7 остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на сім років з конфіскацією майна, що належить обвинуваченому та з позбавленням права займати посади у Державній пенітенціарній системі України, органах державної влади і місцевого самоврядування строком на три роки.
		Відповідно до ст.54 КК України позбавити ОСОБА_7 спеціального звання  старший сержант внутрішньої служби.
		Вважає вирок суду незаконним в зв`язку з невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, внаслідок м`якості та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність  ст.69 КК України. Вважає, що суд в порушення вимог закону, безпідставно призначив обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі строком на п`ять років, мотивуючи своє рішення відсутністю судимості, вчиненням злочину вперше та наявністю двох неповнолітніх дітей. Вказує, що судом не враховано, що ОСОБА_7 як в ході досудового розслідування так і під час судового слідства, не визнава своєї вини, не розкаявся у вчиненні інкримінованих йому злочинів та не бажав сприяти суду у встановленні об`єктивної істини у кримінальному провадженні. Призначення судом за ч.3 ст.15, ч.2 ст.307 КК України додаткового покарання у виді конфіскації 1/3 частки майна, яке є власністю ОСОБА_7 є незаконним, оскільки не наведено мотиви, з яких суд застосував конфіскацію майна саме в такому розмірі, а не в повному, що не відповідає тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого.
		Вислухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченого та його захисника в підтримку поданої апеляційної скарги, думку прокурора, який підтримав подану прокурором апеляційну скаргу, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
		 
		Винність ОСОБА_7 у вчиненні злочинів, за які він засуджений, підтверджується сукупністю зібраних та досліджених в судовому засіданні доказів.
		 
		Зокрема, показами свідка  ОСОБА_11 , який пояснив, що знав ОСОБА_7 особисто як працівника колонії, неодноразово з ним спілкувався, також йому відомо, що ОСОБА_7 приносить за винагороду до колонії для засуджених заборонені предмети, особисто йому він заносив амфетамін, метадон, траву, яку він вживав, перебуваючи в колонії та у зв`язку з цим бажав вживати їх у майбутньому, підшуковуючи можливість їх отримання, вказує, що дійсно дзвонив ОСОБА_9 просив його зустрітися з ОСОБА_12 та передати ОСОБА_7 мобільний телефон, психотропну речовину для нього за винагороду; показами свідка  ОСОБА_9 , який пояснив, що до нього зателефонував ОСОБА_11 , який відбував покарання у Білоцерківській виправній колонії № 35 та попросив передати через працівника колонії ОСОБА_7 за грошову винагороду мобільний телефон та психотропну речовину, проте він після цієї розмови зателефонував до СБУ та погодився на співробітництво з ними, працівники СБУ дали йому мобільний телефон, імітаційний порошок та гроші, після чого він домовившись про зустріч з ОСОБА_7 , зустрівся з ним у м. Біла Церква та передав йому в машині мобільний телефон, імітаційну психотропну речовину та гроші в сумі 3000 гривень, після виходу з машини ОСОБА_7 був затриманий працівниками СБУ; показами свідка ОСОБА_13 та ОСОБА_14  , які були понятими при затриманні ОСОБА_7 та пояснили, що під час затримання у ОСОБА_7 було вилучено гаманець із грошима, 2 мобільних телефони, речовину білого кольору, якісь ключі; заявою ОСОБА_9 від 01.07.2016р. про те, що йому стало відомо, що співробітник Білоцерківської ВК 35 ОСОБА_7 планує отримати незаконну грошову винагороду в сумі 3000 грн. за проніс на територію колонії мобільного телефону та амфетаміну для засудженого на ім`я ОСОБА_10 , який відбуває покарання у колонії; 
		протоколом провикористання заздалегідьідентифікованих засобіввід 14.07.2016р.,з ксерокопіямигрошових купюр, відповідно до якого оглянуто імітаційну схожу на психотропну речовину «амфетамін» вагою 2 г., у прозорому пакеті полімерного матеріалу, мобільний телефон SAMSUNG «DUOS» IMEI: НОМЕР_1 та IMEI: НОМЕР_2 , грошові кошти по 200 грн. 15 штук в сумі 3000 грн., із зазначенням їх серії та номера; протоколом затриманняособи,підозрюваної увчинені злочинувід 14.07.2016р., з фото таблицями, відповідно до якого ОСОБА_7 затриманий 14.07.2016 р. об 11 годині 34 хвилини, під час особистого обшуку у нього виявлено і вилучено грошові кошти по 200 грн. 15 штук в сумі 3000 грн., із зазначенням їх серії та номера, порошкоподібна речовина у прозорому пакеті полімерного матеріалу, мобільний телефон SAMSUNG «DUOS» IMEI: НОМЕР_1 та IMEI: НОМЕР_2 , з додатком у виді відеозапису на DVD-R диску; протоколами оглядуречей тадокументів від14.07.2016р., відповідно до якого оглянуті: прозорий поліетиленовий пакет з 15 купюр номіналом 200 грн. в сумі 3000 грн., мобільних телефонів, службове посвідчення, які були вилучені у ОСОБА_7 під час особистого обшуку при його затриманні; постановою про визнання і приєднання до матеріалів кримінального провадження речових доказів від 1.08.2016 р., відповідно до якої визнані та приєднанні в якості речових доказів: 15 купюр номіналом 200 грн.. із зазначенням серії; мобільний телефон Нокіа Х2 з сім-картою оператора Київстар, мобільний телефон Самсунг, з зазначенням 2 imei, несправжня імітаційна психотропна речовина «амфетамін» вагою 2 г., в поліетиленовому пакеті з пазовим замком; протоколами про результати проведення негласної слідчої дії від 15.07.2016 р., за результатами проведення негласної розшукової дії аудіо, відео контроль особи від 14.07.2016 р. з додатками у виді DVD-R дискуз аудіо, відеозаписом, мікро СД; висновком експерта№19/7-02/861від 23.08.2016р., відповідно до якого представлені на експертизу порошкоподібні речовини рожевого кольору у двох пакетиках з пазовими замками видані ОСОБА_9 , а в подальшому вилучена під час затримання ОСОБА_7 , з речовиною (контрольним зразком), містить у своєму складі сполуку  гуанозін та іншими доказами.
		 
		Всупереч доводам адвоката, місцевий суд у відповідності до вимог ст. 94 КПК України, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів  з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття рішення, прийшов до обґрунтованого висновку про доведеність вчинення ОСОБА_7 злочинів, передбачених ст. 15 ч. 3 ст. 307, ст. 368 ч. 1 КК України.
		 
		З огляду на вищевикладене апеляційну скаргу захисника про невідповідність висновків суду викладених в судовому рішенні фактичним обставинам кримінального провадження, однобічність судового розгляду, неправильне застосування Закону України про кримінальну відповідальність слід визнати безпідставними.
		 
		Посилання в своїй апеляційній скарзі адвоката ОСОБА_8 на недотримання вимог кримінально-процесуального закону при збиранні доказів також є непереконливими, оскільки при перевірці кримінального провадження в суді апеляційної інстанції таких порушень норм КПК України, які б могли бути підставою для визнання доказів, які покладені в основу вироку, неналежними, недопустимими чи недостатніми для прийняття рішення по кримінальному провадженню, не виявлено.
		 
		Доводи захисника про те, що суд безпідставно визнав ОСОБА_7 суб`єктом такого злочину, як одержання неправомірної вигоди службовою особою в інтересах третьої особи з використанням наданого йому службового становища, є необґрунтованими.
		 
		Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» ОСОБА_7 займаючи посаду молодшого інспектора відділу нагляду і безпеки Білоцерківської виправної колонії УДтС України у м. Києві та Київській області № 35, є працівником правоохоронного органу, тобто відповідно до п. 1 примітки до ст. 364 КК України є службовою особою, яка постійно здійснює функції представника влади.
		 
		Службове становище ОСОБА_7 також підтверджується дослідженими в судовому засіданні та наведеними у вироку доказами, а саме: наказами начальника Білоцерківської ВК № 41 від 1 серпня 2012 року, № 214 від 23 серпня 2012 року, № 4 від 20 січня 2015 року, відповідно до яких обвинуваченого призначено на вказану вище посаду та присвоєно військове звання, а також посадовою інструкцією.
		 
		Як вбачається матеріалів провадження і судового рішення, обвинувачений на момент вчинення злочинів працював на посаді молодшого інспектора відділу нагляду і безпеки Білоцерківської виправної колонії УДПтС України у м. Києві та Київській області № 35, маючи спеціальне звання старший сержант внутрішньої служби та будучи службовою особою пенітенціарної служби, у силу специфіки своєї роботи із засудженими, які відбувають покарання у виправній колонії, достовірно знав про заборону вступу в контакти з особами, які діючи в інтересах засуджених, можуть просити про вчинення незаконних дій, спонукати різними способами до їх вчинення, провокувати до вчинення протиправних дій в інтересах засуджених. Саме завдяки своєму службовому становищу ОСОБА_7 мав доступ до засуджених та одержав неправомірну вигоду в сумі 3000 гривень за незаконну передачу імітаційної психотропної речовини та мобільного телефону на територію виправної колонії для засудженого.
		 
		Посилання автора апеляції на ту обставину, що 14 липня 2016 року о 7 годині 45 хвилин ОСОБА_7 звільнився зі своєї зміни на службі у БВК № 35 і приступити до виконання своїх службових обов`язків міг лише через дві доби, не може вплинути на правильність кваліфікації його дій, оскільки на той час він не був звільнений зі служби і не був відсторонений від виконання своїх службових обов`язків.
		 
		Що стосується доводів адвоката про недоведеність умислу ОСОБА_7 на пронесення у місце позбавлення волі амфетаміну та телефону, то вони спростовуються показами свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_9 , письмовими доказами, дослідженими судом, у тому числі аудіо записом розмови ОСОБА_9 та ОСОБА_7 .
		 
		Також на думку апеляційного суду є непереконливими твердження захисника про підбурювання ОСОБА_7 на вчинення незаконних дій з боку правоохоронних органів, оскільки дана обставина належним чином перевірялась судом першої інстанції при розгляді кримінального провадження та не знайшла свого підтвердження.
		 
		Посилання адвоката на те, що суд однобічно оцінив покази свідка ОСОБА_9 , то на думку апеляційного суду, це є власною суб`єктивною оцінкою апелянта, оскільки його покази згідно з технічним записом судового засідання в суді першої інстанції повністю узгоджуються з іншими дослідженими доказами та не спростовують висновків суду про доведеність вини обвинуваченого у вчиненні злочинів.
		 Підставдля змінивироку вчастині правовоїкваліфікації дій   ОСОБА_7 і застосування статті закону України про менш тяжке кримінальне правопорушення, про що просить захисник в апеляційній скарзі, колегія суддів не вбачає.
		 
		Як вбачається з матеріалів провадження, судом першої інстанції при призначенні покарання враховано ступінь тяжкості вчинених злочинів, дані про особу обвинуваченого, який характеризується посередньо, раніше не судимий, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, обставини, що пом`якшують покарання наявність на утриманні двох неповнолітніх дітей ОСОБА_15 , 2001 та ОСОБА_16 , 2005 року народження, яка є дитиною, що має інвалідність, перенесла складну операцію, страждає на тяжкі захворювання, відсутність обтяжуючих покарання обставин.
		 
		Зважаючи на наявність кількох обставин, що пом`якшують покарання, ступінь тяжкості вчинених злочинів, з урахуванням даних про особу ОСОБА_7 суд обґрунтовано призначив покарання обвинуваченому із застосуванням вимог ст.69 КК України, нижче від найнижчої межі, передбачене санкцією ч.2 ст.307 КК України та належним чином мотивував дане рішення у вироку.
		 
		На думку апеляційного суду, суд призначаючи додаткове покарання обвинуваченому у виді конфіскації майна, зважаючи на сімейний стан ОСОБА_7 наявність двох малолітніх дітей, одна з яких хвора та потребує лікування, в зв`язку з чим його родина перебуває у скрутному матеріальному становищі, дійшов обґрунтованого висновку про призначення ОСОБА_7 за ст.15 ч.3, ст.307 ч.2 КК України додаткового покарання в розмірі саме 1/3 частки майна, яке є його власністю.
		 
		 Зважаючи на конкретні обставини вчинених злочинів, а також наведені у вироку пом`якшуючі обставини, на думку апеляційного суду, підстав вважати призначене судом першої інстанції покарання ОСОБА_7 , явно несправедливим через м`якість чи суворість не вбачається. 
		 
		За таких обставин, колегія суддів вважає, що вирок суду відповідає вимогам закону, у зв`язку із чим залишає цей вирок без змін, а апеляційні скарги прокурора та захисника - без задоволення.
		 
		Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 409, 419 КПК України, -
		 
		У Х В А Л И Л А:
		 
		Апеляційні скарги захисника та прокурора залишити без задоволення, а вирок Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 16 квітня 2018 року щодо ОСОБА_7  без змін.
		 
		Головуючий: 
		Судді:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...