Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 922/78/18 : Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Орендні правовідносини.
Надіслано для оприлюднення: 25.07.2018. Зареєстровано: 25.07.2018. Забезпечено надання загального доступу: 26.07.2018.
Дата набрання законної сили: 17.07.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
		проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
		 
		ПОСТАНОВА
		 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		"17" липня 2018 р.                                                                Справа № 922/78/18  
		 
		Колегія суддів у складі:
		   головуючий суддя Тарасова І.В., суддя Гетьман Р.А., суддя Слободін М.М.
		  при секретарі Кладько А.С. 
		за участю представників сторін:
		позивача за первісним позовом - Лисенко В.І., довіреність від 06.02.2018
		відповідача за первісним позовом  - Тоцька К.М.,  ордер ХА №   000029   від 10.11.17
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського  апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Бабіна Андрія Олександровича, м. Харків (вх.№ 437 Х/2-6)
		на рішення господарського суду Харківської області від 28.03.2018 по справі №922/78/18 (суддя Байбак О.І., повний текст рішення складено 30.03.2018)
		за первісним позовом Фізичної особи-підприємця Бабіна Андрія Олександровича, м. Харків 
		до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мідас Оіл", м. Харків 
		про стягнення 613085,75 грн.
		та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мідас Оіл", м. Харків  
		до Бабіна Андрія Олександровича, м. Харків 
		про визнання недійсним договору оренди, - 
		 
		ВСТАНОВИЛА:
		 
		          У січні 2018 року Фізична особа-підприємець Бабін Андрій Олександрович звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просив стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мідас Оіл" 613085,75 грн., з яких: 570000,00 грн. - заборгованості за договором оренди № 111 від 01.11.2016; 33060,00 грн. - інфляційних витрат; 10025,75 грн. - 3% річних.
		Позовні вимоги ФОП Бабін А.О. обґрунтовував неналежним виконанням з боку ТОВ "Мідас Оіл" умов укладеного між сторонами договору оренди № 111 від 01.11.2016 щодо своєчасної та повної сплати орендних платежів.
		У лютому 2018 Товариство з обмеженою відповідальністю "Мідас Оіл" звернулось до господарського суду Харківської області з зустрічною позовною заявою до Бабіна Андрія Олександровича та просило суд : 
		1) визнати недійсним договір оренди спеціалізованих транспортних засобів № 111 від 01.11.2016, укладений між Фізичною особою-підприємцем Бабіним Андрієм Олександровичем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мідас Оіл";
		2) застосувати наслідки недійсності правочину: стягнути з Бабіна Андрія Олександровича на користь ТОВ "Мідас Оіл" 30100,00 грн.
		Вимоги зустрічної позовної заяви ТОВ "Мідас Оіл" обґрунтовані тим, що Бабін А.О., виконуючи обов'язки директора ТОВ "Мідас Оіл", від імені товариства уклав з собою, як фізичною особою - підприємцем, договір оренди № 111 від 01.11.2016. На думку ТОВ "Мідас Оіл", даний договір має бути визнано недійсним в зв'язку з його невідповідністю вимогам ст. ст. 92, 203, 207, 238 ЦК України  та, в зв'язку з цим, просив  застосувати наслідки недійсності правочину, стягнувши з ФОП Бабіна А.О. на користь  ТОВ "Мідас Оіл" сплачену останнім орендну плату за цим договором.
		Рішенням господарського суду Харківської області від 28.03.2018 по справі №922/78/18  в задоволенні первісного позову відмовлено. 
		Зустрічний позов задоволено.  Визнано недійсним договір оренди спеціалізованих транспортних засобів № 111 від 01.11.2016, укладений між Фізичною особою-підприємцем Бабіним Андрієм Олександровичем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мідас Оіл". Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Бабіна Андрія Олександровича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мідас Оіл"  грошові кошти в сумі 30100 грн. та судовий збір в сумі 3524 грн.
		           ФОП Бабін А.О. з рішенням суду першої інстанції не погодився,  звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення господарського суду Харківської області від 28.03.2018 по справі №922/78/18  скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ФОП Бабіна А.О. до ТОВ "Мідас Оіл" .
		В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначав, що вважає безпідставним та таким, що не відповідає обставинам справи посилання ТОВ "Мідас Оіл" та суду першої інстанції  на частину 3  статті 238  ЦК України, якою встановлена заборона  на вчинення правочину, в якому один представник одночасно виступає від імені орендаря і орендодавця,  оскільки укладаючи спірний договір Бабін А.О. діяв на підставі наданих йому повноважень та не перевищував їх; спеціалізований транспортний засіб було передано орендарю на підставі актів приймання-передачі від листопада 2016 до травня 2017, які від імені ТОВ "Мідас Оіл" підписувала та ставила печатку ТОВ "Мідас Оіл" уповноважена особа ОСОБА_4,  що, на думку скаржника, свідчить про обізнаність  керівництва ТОВ "Мідас Оіл" про укладення спірного договору та його умови, оскільки перебуваючи на посаді директора ТОВ "Мідас Оіл", Бабін А.О. міг би розраховуватись за договором оренди щомісячно, водночас всі дії та розрахунки з контрагентами він узгоджував з керівництвом товариства, що в подальшому призвело до заборгованості за договором.   
		          Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 27.04.2018 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Бабіна Андрія Олександровича, розгляд скарги призначено на 29.05.2018 року. Встановлено учасникам справи строк для подання відзивів на апеляційну скаргу та відповіді на відзиви. 
		           18.05.2018 ТОВ "Мідас Оіл" надано відзив на апеляційну скаргу в якому товариство  спростовує наведені скаржником доводи, заперечує повністю вимоги, викладені в апеляційній скарзі, вважає рішення господарського суду  Харківської області від 28.03.2018 по справі №922/78/18  законним та прийнятим за умов повного дотримання норм матеріального та процесуального права. Просить залишити оскаржуване рішення без змін, апеляційну скаргу - без задоволення. 
		Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 29.05.2018 було задоволено клопотання представника ТОВ "Мідас Оіл" та відкладено розгляд справи на 07.06.2018.
		     07.06.2018 в судовому засіданні було оголошено перерву до 17.07.2018 року. 
		В судовому засіданні 17.07.2018 представник ФОП Бабіна А.О. підтримав вимоги апеляційної скарги та просив суд скасувати рішення суду першої інстанції. Представник ТОВ "Мідас Оіл"  просив в задоволенні апеляційної скарги відмовити та залишити оскаржуване рішення без змін. 
		У відповідності до вимог частини 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. 
		Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. 
		Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. 
		У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
		Як вбачається з матеріалів справи, 01.11.2016 між ФОП Бабін А.О., як орендодавцем, та ТОВ "Мідас Оіл", в особі директора Бабіна А.О. як орендарем, укладено договір оренди спеціалізованих транспортних засобів №111, згідно з умовами якого орендодавець зобов'язався передати орендарю в тимчасове платне володіння та користування  спеціалізований напівпричеп визначений у цьому договорі (далі іменується "Спеціалізований транспортний засіб"), а орендар зобов'язався прийняти в тимчасове платне володіння та користування  зазначений Спеціалізований транспортний засіб орендаря і сплачувати орендарю плату встановлену цим договором.
		За змістом п 2.1.  договору, під спеціалізованим транспортним засобом розуміється: 
		- спеціалізований вантажний сідловий тягач-Е марки: МАN ТGХ 18.400. - Реєстраційний номер НОМЕР_1;
		- спеціалізований напівпричем н/пр. - цистерна НЕБЕЗ-Е: марки BC HUTNIK NCG-46, реєстраційний номер: НОМЕР_2
		Згідно з п. 3.1. договору, спеціалізований транспортний засіб передається орендарю на підставі акту приймання-передачі.
		Відповідно до п. 5.1.-5.2. договору, розмір орендної плати становить 190000,00 грн. за кожний місяць, без ПДВ. Орендна плата вноситься за поточний місяць не пізніше 05 числа поточного місяця оренди шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок орендодавця.
		Звертаючись до суду з позовом, ФОП Бабін А.О. зазначав, що умови зазначеного договору ним виконані в повному обсязі, що підтверджував наданими до матеріалів справи актом здачі-приймання робіт (надання послуг) від 30.11.2016 на суму 190  000,00 грн., актом здачі-приймання робіт (надання послуг) від 31.12.2016 на суму 190  000,00 грн.; актом здачі-приймання робіт від 31.01.2017  на суму 190  000,00 грн., актом здачі-приймання робіт (надання послуг) від 28.02.2017 на суму 190  000,00 грн., актом здачі-приймання робіт (надання послуг) від 31.03.2017 р. на суму 190  000,00 грн., актом здачі-приймання робіт (надання послуг) від 30.04.2017 р. на суму 190  000,00 грн. актом здачі-приймання робіт (надання послуг) від 31.05.2017 р. на суму 190 000,00 грн. В той же час,  ТОВ "Мідас Оіл" не в повному обсязі виконало свої зобов'язання щодо сплати орендних платежів, сплативши на користь ФОП Бабіна А.О.  орендну плату лише в сумі 760  000,00 грн. Решта  заборгованості в сумі 570  000,00 грн. залишилася несплаченою орендарем, що і стало підставою звернення ФОП Бабіна А.О. до господарського суду із позовом про стягнення з ТОВ "Мідас Оіл" 570  000,00 грн. основного  боргу та нарахованих на суму боргу в порядку ст. 625 ЦК України інфляційних та 3% річних в розмірі 33060 грн. 
		ТОВ "Мідас Оіл" не визнаючи первісний позов, звернулося до суду з зустрічним позовом до ФОП Бабіна А.О. в якому просило  укладений між сторонами договір оренди № 111 від 01.11.2016 визнати недійсним, посилаючись на його невідповідність вимогам ст. ст. 92, 203, 207, 238 ЦК України, а також те, що вказаний договір укладено однією особою - Бабіним А.О. у своїх власних інтересах та   на вкрай невигідних для ТОВ "Мідас Оіл" умовах, що підтверджував наданим до матеріалів справи висновком  експерта-оцінювача Харківської торгово-промислової палати № 9-ЦЗ від 25.01.2018, згідно з яким вартість оренди сідлового тягача-Е марки МАN ТGХ 18:400, 2012 року випуску складає до 30000 грн. на місяць, вартість оренди напівпричепу - цистерна марки LDS модель NG-43 L, 2005 року випуску на місяць становить до 7210,00 грн., що разом становить 37210,00 грн., в той час як умовами договору передбачено що за оренду таких транспортних засобів ТОВ "Мідас Оіл" має сплачувати 190000 грн. щомісячно.
		Крім того, ТОВ "Мідас Оіл" просив застосувати наслідки недійсності правочину, стягнувши з ФОП Бабіна А.О. на користь  ТОВ "Мідас Оіл" сплачену останнім орендну плату за цим договором в сумі 30 100 грн., надавши в обґрунтування факту сплати на користь  ФОП Бабіна А.О. цієї суми платіжне доручення № 2731 від 18.11.2016.
		Дослідивши обставини справи та надавши правову оцінку правовідносинам сторін з урахуванням вимог ст. ст. 92, ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215, ч. 2 ст. 207, 238  ЦК України, суд першої інстанції дійшов висновку, що дії Бабіна А.О. щодо підписання спірного договору як від імені орендаря, так  і від імені орендодавця, є порушенням приписів ч. 3 ст. 238 ЦК України; Бабіним А.О. не доведено факту того, що при укладенні договору оренди №111 від 01.11.2016 він діяв як комерційний представник в розумінні ст. 295 ГК України; договір №111 від 01.11.2016 направлений на реалізацію інтересів однієї особи Бабіна А.О. та укладений всупереч інтересів ТОВ "Мідас Оіл"; сума орендної плати за спірним договором є значно вищою за ринкову вартість оренди аналогічного майна. За таких обставин суд дійшов висновку про відмову в задоволенні первісного позову про стягнення з ТОВ "Мідас Оіл" на користь ФОП Бабіна О.А. 570 000,00 грн. заборгованості за договором оренди № 111 від 01.11.2016 та нарахованих в зв'язку з її простроченням 33060,00 грн. інфляційних витрат та 10025,75 грн. 3% річних. Також,  встановивши, що на виконання умов договору оренди № 111 від 01.11.2016 який визнано судом недійсним ТОВ "Мідас Оіл" сплатило на користь ФОП Бабіна О.А. 30 100 грн., прийнявши до уваги, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів фактичної передачі ФОП Бабіним О.А. в оренду ТОВ "Мідас Оіл" спеціалізованих транспортних засобів, а платіжним дорученням №2731 від 18.11.2016 підтверджується факт сплати ТОВ "Мідас Оіл" на користь ФОП Бабіна А.О. за спірним договором 30100,00 грн., суд дійшов висновку про наявність  підстав  для задоволення зустрічного позову про визнання недійсним договору №111 від 01.11.2016  та застосування наслідків недійсності правочину шляхом стягнення з ФОП Бабіна О.А. на користь ТОВ "Мідас Оіл" коштів в розмірі 30  100,00 грн.
		Переглядаючи оскаржуване рішення в межах вимог апеляційної скарги,  дослідивши матеріали справи, надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи з урахуванням фактичних та правових підстав вимог та заперечень учасників судового процесу, колегія суддів зазначає наступне.
		Спірні правовідносини у даній справі виникли з приводу укладеного між сторонами договору оренди спеціалізованих транспортних засобів №111 від 01.11.2016 року, на неналежному виконанні якого з боку  орендаря наполягав позивач за первісним позовом та недійсність якого просив визнати позивач за зустрічним позовом. 
		Надаючи оцінку умовам укладеного договору оренди, колегія суддів зазначає наступне. 
		Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
		Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. 
		Відповідно до частини 1 статті 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. 
		Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. 
		Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5 ст. 203 ЦК України).
		Частинами 1, 3 ст.215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
		Згідно зі ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
		Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин (п. 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними"). 
		Матеріали справи свідчать, що між ФОП Бабіним А.О. та ТОВ "Мідас Оіл" укладено договір оренди спеціалізованих транспортних засобів №111 від 01.11.2016, відповідно до умов якого орендодавець зобов'язується передати орендареві, а орендар зобов'язується прийняти у тимчасове строкове платне володіння та  користування Спеціалізований транспортний засіб. 
		Як вбачається з преамбули вказаного договору, від імені орендодавця - ФОП Бабіна А.О. та орендаря - ТОВ "Мідас Оіл", вказаний договір підписаний Бабіним А.О., який на час укладання зазначеного договору був директором ТОВ "Мідас Оіл".
		Статтею 92 ЦК України передбачено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. У випадках, встановлених законом, юридична особа може набувати цивільних прав та обов'язків і здійснювати їх через своїх учасників. 
		Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.
		Представництвом, відповідно до частини 1 статті 237 ЦК України, є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.
		Згідно з частиною 3 статті 237 ЦК України представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.
		Статтею 62 Закону України "Про господарські товариства" (в редакції від 28.03.2014) передбачено, що у   товаристві  з  обмеженою   відповідальністю    створюється виконавчий  орган:  колегіальний  (дирекція)   або    одноособовий (директор).  Дирекцію  очолює  генеральний    директор.    Членами виконавчого органу можуть бути також і особи, які не є  учасниками товариства.
		    Дирекція  (директор)  вирішує    усі    питання    діяльності товариства, за винятком тих, що належать до виключної  компетенції загальних  зборів  учасників.  Загальні збори учасників товариства можуть  винести  рішення  про  передачу  частини  повноважень,  що належать їм, до компетенції дирекції (директора).
		    Дирекція  (директор)  підзвітна  загальним зборам учасників і організує  виконання  їх  рішень.  Дирекція  (директор)  не вправі приймати рішення, обов'язкові для учасників товариства.
		    Дирекція  (директор)  діє  від  імені  товариства  в   межах, встановлених даним Законом та установчими документами.
		У відповідності до п. 9.6. Статуту ТОВ "Мідас Оіл", затвердженого протоколом Загальних зборів товариства від 22.08.2014, виконавчим органом Товариства , що здійснює управління його поточною діяльністю , є Директор, який є посадовою особою Товариства (п. 9.8. Статуту.).
		У відповідності до п. п. 9.6.4. Статуту, Директор: без довіреності здійснює дії від імені Товариства; від імені Товариства укладає угоди та чинить юридичні дії; у межах своєї компетенції розпоряджається майном та грошовими коштами Товариства; організовує ведення бухгалтерського обліку та статистичної звітності у відповідності до вимог діючого законодавства; здійснює безготівкові та готівкові розрахунки з громадянами та суб'єктами підприємницької діяльності;  укладає та підписує договори, цивільно-правові угоди від імені Товариства; має право звертатися до Загальних зборів Учасників для погодження будь-яких проектів правочинів до їх вчинення (в тому числі договорів, угод) та інших юридично-значущих дій. 
		Як вбачається з наявного в матеріалах справи витягу з державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та підтверджено представником ТОВ "Мідас Оіл" в судовому засіданні суду апеляційної інстанції, з 22.08.2014 по 09.06.2017 Бабін А.О. був  керівником  та підписантом ТОВ "Мідас Оіл".
		Згідно з ч. 2    ст. 207 ЦК України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства та скріплюється печаткою.
		Як вже зазначалось, Бабін А.О. підписав договір оренди спеціалізованих транспортних засобів № 111 від 01.11.2016 як від імені орендаря - ТОВ "Мідас Оіл", як директор товариства, так і від імені орендодавця - ФОП Бабіна А.О.,  діючи одноособово. 
		Згідно Статуту ТОВ "Мідас Оіл" у директора товариства Бабіна А.О. на момент укладення спірного договору обмежень в повноваженнях на його укладання не було.
		Відповідно до частин 1, 3 статті 237 Цивільного кодексу України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.
		Водночас, інститут представництва передбачає певні законодавчі обмеження. 
		Так, частиною 3 статті 238 вказаного Кодексу визначено, що представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом. 
		Таким чином, норма  частини 3 статті 238 Цивільного кодексу України  визначає заборону на укладення  саме правочину, в якому один представник одночасно виступає від імені декількох контрагентів.
		Разом з тим, спірний договір оренди спеціалізованих транспортних засобів №111 від 01.11.2016 всупереч вимогам ч. 3 ст. 238 ЦК України, було укладено від імені орендодавця та орендаря однією і тією ж особою, тобто фактично спірний договір № 111 від 01.11.2016 був направлений на реалізацію інтересів однієї особи, що суперечить  приписам ч. 3 ст. 238 ЦК України.
		Аналогічна правова позиція з цього питання викладена в постановах Верховного Суду України від 16.05.2011 у справі № 3-31гс11 та № 3-110гс14 від 23.09.2014.
		При цьому, з огляду на норму  ст. 238 ЦК України такі дії сторін оспорюваного договору законом не допускаються, а укладений договір підлягає визнанню недійсним за позовом однієї із сторін договору, яким є товариство або учасника такого товариства.
		Правова позиція з цього приводу викладена в постанові Вищого господарського суду України від  09.03.2017 по справі № 910/12144/16. 
		Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідно до статті 638  ЦК України  договір вважається укладеним, коли між сторонами досягнуто згоди з усіх істотних умов. Вичерпного переліку умов, істотних для договорів оренди (найму), ЦК України і  ГК України  не містять. Однак за змістом статей 759 - 762 ЦК України слід дійти висновку, що істотними для даного виду договорів є умови про предмет договору, плату за користування майном та строк такого користування. Таким чином, договір оренди вважається укладеним з моменту досягнення сторонами згоди щодо  його істотних умов. Разом з тим, в даному випадку, підписуючи договори з обох сторін, Бабін А.О. одночасно прийняв на себе подвійні зобов'язання, тобто істотні умови узгоджувати не було з ким. 
		Вказані обставини також підтверджують, що підписання спірного договору оренди спеціалізованих транспортних засобів №111 від 01.11.2016 одночасно однією особою  від імені орендаря і від імені орендодавця є порушенням вимог частини 3 статті 238 ЦК України. 
		Крім того, ТОВ "Мідас Оіл" до матеріалів справи надано висновок експерта-оцінювача Харківської торгово-промислової палати № 9-ЦЗ від 25.01.2018, згідно з яким вартість оренди сідлового тягача-Е марки МАN ТGХ 18:400, 2012 року випуску складає до 30000 грн. на місяць, вартість оренди напівпричепу - цистерна марки LDS модель NG-43 L, 2005 року випуску на місяць становить до 7210,00 грн. 
		Таким чином, ринкова вартість оренди тягача та причепу разом становить до 37210,00 грн. на місяць, що в п'ять разів менше встановленої договором № 111 від 01.11.2016   вартості оренди тягача та причепу. 
		Вказані докази підтверджують, що договір оренди спеціалізованих транспортних засобів № 111 від 01.11.2016  був вчинений Бабіним А.О. в своїх інтересах за значно завищеною ціною, а отже укладення оспорюваного договору  є наслідком недобросовісних дій директора, який діяв всупереч інтересам юридичної особи, яку він представляв, з порушенням принципів справедливості, розумності, наявності економічної мети у вигляді прибутку, що також підтверджує правомірність заявлених у справі вимог зустрічного позову. 
		Враховуючи те, що договір № 111 від 01.11.2016 було укладено з порушенням  вимог частини  3 статті  238 ЦК України, а також  був направлений на реалізацію інтересів однієї особи - Бабіна А.О. та укладений всупереч інтересам ТОВ "Мідас Оіл", колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права, на підставі яких дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення зустрічного позову ТОВ "Мідас Оіл" та визнання недійсним договору оренди спеціалізованих транспортних засобів №111 від 01.11.2016. 
		Статтею 236 ЦК визначено, що нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов'язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.
		За змістом положень ст. 207 ГК господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Виконання господарського зобов'язання, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення. У разі якщо за змістом зобов'язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.
		Правові наслідки недійсності правочину та наслідки визнання господарського зобов'язання недійсним визначено ст. 216 ЦК та ст. 208 ГК відповідно. Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави. У разі визнання недійсним зобов'язання з інших підстав кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за зобов'язанням, а за неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість грошима, якщо інші наслідки недійсності зобов'язання не передбачені законом.
		Отже, правові наслідки недійсності правочину та господарського зобов'язання регулюються спеціальними правовими нормами, ст. 216 ЦК і          ст. 208 ГК відповідно, а тому до таких правовідносин загальні норми про виконання зобов'язання та про відповідальність за його порушення не застосовуються. 
		Таким чином, враховуючи, що суд першої інстанції прийшов до висновку про визнання спірного  договору оренди спеціалізованих транспортних засобів № 111 від 01.11.2016 недійсним, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову у задоволенні первісного позову про стягнення з ТОВ "Мідас Оіл" на користь ФОП Бабіна О.А. 570000,00 грн. заборгованості за договором оренди № 111 від 01.11.2016, та нарахованих в зв'язку з її простроченням 33060,00 грн. інфляційних витрат та 10025,75 грн. 3% річних, оскільки вимога про виконання зобов'язань за недійсним договором не ґрунтується на законі.
		Аналогічна правова позиція з цього питання викладена в постанові Верховного Суду України від 19.10.2016 у справі № 3-826гс16.
		Крім того, у відповідності до п. 3.1. договору, спеціалізований транспортний засіб передається орендарю на підставі акту приймання-передачі.
		           Факт передачі спеціалізованого транспортного засобу за спірним договором ФОП Бабін А.О. підтверджував наданими до матеріалів справи актами здачі-приймання робіт (надання послуг) з  січня  2016  до травня 2017 року. Разом з тим, матеріали справи не містять доказів складання сторонами акту приймання-передачі спеціалізованих транспортних засобів в оренду, як того вимагає п. 3.1. договору оренди спеціалізованих транспортних засобів № 111 від 01.11.2016. При цьому, щомісячне складання  актів здачі-приймання робіт (наданих послуг) не передбачено умовами договору оренди. Крім того, з боку ТОВ "Мідас Оіл" вказані акти підписано ОСОБА_4, доказів наявності у якої повноважень на представництво інтересів ТОВ "Мідас Оіл" щодо підписання вказаних актів матеріали справи не містять. 
		Таким чином, колегія суддів вважає, що ФОП Бабіним А.О. не доведено факт надання послуг орендарю  - ТОВ "Мідас Оіл" за спірним договором № 111 від 01.11.2016.
		Отже, враховуючи, що ТОВ "Мідас Оіл" платіжним дорученням № 2731 від 18.11.2016 сплатило на користь ФОП Бабіна О.А. 30100 грн. на виконання умов договору оренди № 111 від 01.11.2016 який визнаний судом  недійсним, а матеріали справи не містять належних та допустимих доказів фактичного користування ТОВ "Мідас Оіл"  майном на підставі  спірного договору оренди спеціалізованих транспортних засобів № 111 від 01.11.2016, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком  суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення вимог зустрічної позовної заяви ТОВ "Мідас Оіл"  в частині застосування наслідків недійсності правочину та стягнення з ФОП Бабіна О.А. на користь ТОВ "Мідас Оіл" грошових коштів в сумі 30100 грн. 
		Колегія суддів апеляційної інстанції  вважає необґрунтованими  доводи заявника апеляційної скарги, що при укладанні договору оренди спеціалізованих транспортних засобів № 111 від 01.11.2016 він діяв як комерційний представник.
		Згідно ст. 243 Цивільного кодексу України комерційним представником є особа, яка постійно та самостійно виступає представником підприємців при укладенні ними договорів у сфері підприємницької діяльності.
		Комерційне представництво одночасно кількох сторін правочину допускається за згодою цих сторін та в інших випадках, встановлених законом.
		Повноваження комерційного представника можуть бути підтверджені письмовим договором між ним та особою, яку він представляє, або довіреністю.
		Отже, комерційний представник при вчиненні правочину може виступати лише представником інших підприємців, на підставі договорів, укладених з кожним підприємцем окремо.
		Як свідчать матеріали справи, спірний договір укладено Бабіним А.О. як посадовою особою - директором ТОВ "Мідас Оіл", яка наділена повноваженнями, обсяг яких визначено у Статуті ТОВ "Мідас Оіл". Разом з тим, інститут комерційного представництва , в силу приписів ЦК України, встановлює інший порядок представництва, а саме,  комерційний представник при вчиненні правочину може виступати лише представником інших підприємців, на підставі договорів, укладених з кожним підприємцем окремо. Бабін А.О. не надав суду доказів наявності відповідних договірних відносин з ТОВ "Мідас Оіл", а укладаючи спірний договір діяв як посадова особа товариства - директор. До того ж, як правомірно зазначено судом першої інстанції, частиною 4 ст. 295 ГК України передбачено, що комерційний агент не може укладати угоди від імені того, кого він представляє, стосовно себе особисто.
		В апеляційній скарзі заявник також зазначає, що  укладаючи спірний договір Бабін А.О. діяв на підставі наданих йому повноважень та не перевищував їх; спеціалізований транспортний засіб було передано орендарю на підставі актів приймання-передачі від листопада 2016 до травня 2017, які від імені ТОВ "Мідас Оіл" підписувала уповноважена особа ОСОБА_4 та ставила печатку ТОВ "Мідас Оіл", що, на думку скаржника свідчить про обізнаність  керівництва ТОВ "Мідас Оіл" про укладення спірного договору та його умови. 
		У зв'язку з цим колегія суддів зазначає, що п. 9.6. Статуту ТОВ "Мідас Оіл" встановлено, що директор Товариства здійснює управління його поточною діяльністю. Підпунктом 9.6.4 Статуту визначені питання, які належать до компетенції Директора товариства. Статутом зокрема, не передбачено необхідності отримання директором згоди Загальних зборів учасників на укладення будь-яких договорів від імені товариства, а також будь -яких обмежень щодо укладення    правочинів в силу того, що Статутом передбачено, що директор уповноважений від імені товариства на укладення та підписання договорів, цивільно-правових угод, у межах своєї компетенції він  розпоряджається майном та грошовими коштами Товариства. Отже, у директора ТОВ "Мідас Оіл" Бабіна А.О.  на момент укладення спірного договору не було обмежень в повноваженнях на його  укладання, згода керівництва на укладення спірного договору вимогами Статуту не встановлювалась. 
		При цьому, як вбачається зі Статуту товариства, Директор має право звертатися до Загальних зборів Учасників для погодження будь-яких проектів правочинів до їх вчинення (в тому числі договорів, угод) та інших юридично-значущих дій. Разом з тим, будь-яких доказів звернення до Загальних зборів з приводу укладення договору оренди спеціалізованих транспортних засобів № 111 від 01.11.2016 скаржником не надано, що спростовує доводи апелянта  щодо обізнаності керівництва ТОВ "Мідас Оіл" з  умовами спірного договору та його виконанням. 
		Доказів того, що бухгалтер ОСОБА_4, якою від імені ТОВ "Мідас Оіл" підписані акти здачі-приймання робіт (надання послуг)  з листопада 2016 по травень 2017, була уповноважена ТОВ "Мідас Оіл" на їх підписання, матеріали справи не містять. При цьому Статутом встановлено, що Директор організовує ведення бухгалтерського обліку та здійснює безготівкові та готівкові розрахунки з громадянами та суб'єктами підприємницької діяльності, тобто ведення бухгалтерського обліку підприємства відносилось до повноважень директора товариства. 
		Відповідно до ст.ст.  74,  77 ГПК України  кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
		При цьому, обов'язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
		Виходячи із встановлених обставин, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час перегляду судового рішення судом апеляційної інстанції. 
		Виходячи з наведеного, судова колегія вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає чинному законодавству та матеріалам справи, ґрунтується на належній оцінці зібраних по справі та досліджених судом доказів, у зв'язку з чим рішення господарського суду Харківської області від 28.03.2018 по справі №922/78/18 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.
		Судові витрати на підставі  ст.129 ГПК України  покладаються на апелянта.    
		 Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 ГПК України, колегія суддів,- 
		 
		ПОСТАНОВИЛА:
		 
		Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Бабіна Андрія Олександровича, м. Харків  залишити без задоволення. 
		Рішення господарського суду Харківської області від 28.03.2018 по справі №922/78/18 залишити без змін.
		Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.
		 
		 
		Повний текст постанови складено   23.07.18 
		 
		Головуючий суддя                                                                    Тарасова І. В.
		 
		Суддя                                                                                           Гетьман Р.А.  
		 
		Суддя                                                                                           Слободін М.М.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...