Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 906/181/17 : Господарські справи (до 01.01.2019); Укладення, зміни, розірвання, виконання договорів (правочинів) та визнання їх недійсними, зокрема:; Невиконання або неналежне виконання зобов’язань; інші договори.
Надіслано для оприлюднення: 24.07.2018. Зареєстровано: 25.07.2018. Забезпечено надання загального доступу: 26.07.2018.
Дата набрання законної сили: 23.07.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		23 липня 2018 року 
		м. Київ
		 
		Справа №  906/181/17 
		 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова  Є.В. - головуючого, Мачульського Г.М., Кушніра І.В.,
		 
		розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Державного підприємства "Словечанське лісове господарство" на постанову Рівненського апеляційного господарського суду колегія суддів: Бучинська Г.Б., Філіпова Т.Л., Василишин А.Р. від 07.11.2017 та рішення Господарського суду Житомирської області суддя: Маріщенко  Л.О. від 25.07.2017 у справі 
		 
		за позовом Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" ПАТ "Українська залізниця" до: 1)Державного підприємства "Словечанське лісове господарство"; 2)  Закарпатської митниці Державної фіскальної служби України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-2: 1)  Головне управління Державної казначейської служби України у Закарпатській області; 2) Закарпатська обласна державна адміністрація про стягнення 621  276,38 грн,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
		У лютому 2017 року Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" ПАТ "Українська залізниця" (далі - ПАТ "Українська залізниця") звернулося до Господарського суду Житомирської області з позовом до: 1) Державного підприємства "Словечанське лісове господарство" (далі - ДП "Словечанське лісове господарство"); 2) Закарпатської митниці Державної фіскальної служби України (далі - Митниця), треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-2: 1)  Головне управління Державної казначейської служби України у Закарпатській області; 2) Закарпатська обласна державна адміністрація про стягнення нарахованих платежів за час затримки вагонів в сумі 621 276,38 грн.
		 
		Позовні вимоги мотивовані тим, що ДП "Словечанське лісове господарство", як вантажовласник та вантажовідправник вантажу, який переміщувався через митний кордон України та був предметом митного огляду, відповідно до статей 22, 28, 31, 32 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення та статей 218, 338 Митного кодексу України має нести перед залізницею майнову відповідальність у вигляді відшкодування витрат, пов'язаних із перевезенням, здійсненням розвантажувальних, навантажувальних та перевантажувальних операцій та затриманням вантажу, понесення яких залізницею є доведеним та підтверджується складеними актами загальної форми за період з травня по серпень 2016 року. 
		 
		Рішенням Господарського суду Житомирської області від 25.07.2017, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 07.11.2017, позов задоволено.
		 
		Вирішено стягнути з ДП "Словечанське лісове господарство" на користь ПАТ "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" ПАТ "Українська залізниця" 621 276,38 грн за час затримки ваганів. Відстрочено виконання рішення до 31.12.2017.
		 
		Рішення обґрунтовані тим, що відповідно до Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення, статті 218 Митного кодексу України, яка підлягає застосуванню до спірних правовідносин як спеціальна норма права, відповідач-1 як вантажовідправник повинен відшкодувати позивачу понесені додаткові витрати під час проведення митного огляду вантажу. Суди дійшли висновку, що позивачем не пропущено строк позовної давності для звернення з даним позовом, оскільки до спірних правовідносин підлягає застосовуванню дев'ятимісячний строк позовної давності за правилами статті 31 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення.
		 
		Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу.
		У касаційній скарзі ДП "Словечанське лісове господарство" посилається на порушення судами попередніх інстанцій положень статей 218, 325, 338 Митного кодексу України (далі - МК України), частини 5 статті 315 Господарського кодексу України (далі - ГК України), статті 261 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 137 Статуту залізниць України, статей 43, 47, 82, 84 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України; у редакції, чинній до 15.12.2017) та зазначає про невідповідність розрахунків позивача вимогам статті 46 Статуту залізниць України.
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги.
		У касаційній скарзі ДП "Словечанське лісове господарство" просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в позові.
		 
		Узагальнений виклад позиції та прохання інших учасників справи.
		У відзиві на касаційну скаргу ПАТ "Українська залізниця" просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів та зазначає, що господарські суди повно і всебічно з'ясували всі обставини справи і надали їм належну правову оцінку. При цьому ПАТ "Українська залізниця" зазначає про те, що правова позиція щодо подібних правовідносин сторін наведена у постановах Верховного Суду від 31.01.2018 у справі № 910/20643/16 та від 06.03.2018 у справі №911/4079/16. 
		 
		Доводи, за якими суд касаційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої та апеляційної інстанцій.
		Відповідно до частин 1, 2 статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
		 
		Переглянувши у касаційному порядку на підставі встановлених фактичних обставин справи судові рішення, враховуючи визначені ГПК України межі такого перегляду, суд касаційної інстанції виходить із наступного.
		 
		Господарськими судами встановлено, що 15.05.2016, 20.05.2016 та 23.05.2016 на територію залізничної станції "Батьово" Закарпатської митниці Державної фіскальної служби України для здійснення митних процедур були подані товаросупровідні документи на товар лісоматеріалів, що слідував у вагонах № 67869982, № 67852608, № 66727538, № 67395525, № 65296261 по накладним з номерами відправки 490813, 491902, 491928, 496646, 497669. Вантажовідправником у документах зазначено ДП "Словечанське лісове господарство", вантажоотримувачем - фірма "Interspan Kft." (Угорщина). Вантаж був відправлений зі станції Велидники Південно-Західної залізниці.
		 
		На дати надходження вказаних вантажів на Закарпатську митницю надійшли орієнтування стосовно здійснення додаткових заходів митного контролю.
		 
		Судами встановлено, що відповідно до листів Відділу митного оформлення № 4 (Батьово) митного посту "Залізничний" (т.1 а.с. 58-60), на підставі статей 325, 338 МК України та усного розпорядження начальника митного посту "Залізничний", в.о. начальника ст. Батьово було направлено заявки з проханням подати вагони за номерами, зокрема, № 67869982, № 67852608, № 66727538, № 67395525, №65296261 для повного або часткового вивантаження та проведення митного огляду згідно з пункту 5 ПКМУ № 467 та пункту 1.5 наказу МФУ № 602.  
		 
		За фактом затримки вагонів з метою проведення митного огляду працівниками залізниці було складено акти загальної форми (ГУ-23) № 10920 від 15.05.2016, №  10954 від 20.05.2016 та № 10974 від 23.05.2016.
		 
		Водночас судами встановлено, що у зв'язку із затримкою вагонів для митного догляду з травня по серпень 2016 року, відповідачу були нараховані додаткові платежі, понесені залізницею, розрахунок яких проведено за ставками Збірника тарифів № 1, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 26.03.2009 № 317, із застосуванням коригувального коефіцієнта 2,302, про що складено акти загальної форми ГУ-23 на загальну суму 621  276,38 грн, а саме: на підставі актів загальної форми № 10920 від 15.05.2016, № 4571 від 15.05.2016, № 21 від 15.05.2016, № 11016 від 16.06.2016, № 572 від 05.08.2016, № 4628 від 06.08.2016, № 170 від 09.08.2016, № 178 від 15.08.2016, № 25 від 23.08.2016 (т. 1 а.с. 26-33, 40-45) за користування вагоном № 67869982 на станціях Батьово, Чоп та Мукачево було нараховано платежів на загальну суму 136 837,33 грн (без ПДВ), з яких: плата за користування вагоном (код 117) на суму 85 777,60 грн, за маневрову роботу 9 код 1  150 на суму 6 062,10 грн, за зберігання вантажу (код 116) - 34 503,70 грн, за зважування вантажу (код 118) - 173,10 грн, за телеграфне повідомлення (код 118) на суму 373,60 грн, за подавання/збирання вагону на під'їзну колію (код 118) на суму 3  073,20 грн, за навантажувально-розвантажувальні роботи засобами МЧ-Львів (код 118) - 1 920 грн. Також, застосований коефіцієнт 1,290 -- тариф Батьово - Чоп, Чоп - Батьово, Батьово - Чоп, Чоп - Мукачево складає 4 544 грн. Всього до сплати без ПДВ - 136 837,33 грн (т. 2 а.с.8,14); на підставі актів загальної форми № 10920 від 15.05.2016, № 4567 від 15.05.2016, № 21 від 15.05.2016, № 11016 від 16.06.2016, № 572 від 05.08.2016, № 4625 від 06.08.2016, № 172 від 10.08.2016, №179 від 15.08.2016, №  25 від 23.08.2016 (т. 1 а.с. 26-39) за користування вагоном № 67852608 на станціях Батьово, Чоп та Мукачево було нараховано платежів на загальну суму 122 364,20 грн (без ПДВ), з яких: плата за користування вагоном (код 117) на суму 85 777,60 грн, за зберігання вантажу (код 116) - 29 797,10 грн, за зважування вантажу (код 118) - 173,10 грн, за участь представника залізниці при зважуванні (код 118) на суму 152,40 грн, за навантажувально-розвантажувальні роботи засобами МЧ-Львів (код 118) - 1  920 грн. Також, застосований коефіцієнт 1,290 - тариф Батьово - Чоп, Чоп - Батьово, Батьово - Чоп, Чоп - Мукачево складає 4 544 грн. Всього до сплати без ПДВ - 122  364,20 грн (т. 2 а.с. 9,13); на підставі актів загальної форми № 10920 від 15.05.2016, № 4570 від 15.05.2016, № 21 від 15.05.2016, № 11016 від 16.06.2016, № 572 від 05.08.2016, № 4624 від 06.08.2016, № 171 від 09.08.2016, №175 від 12.08.2016, №  25 від 23.08.2016 (т. 1 а.с. 18-33) за користування вагоном № 66727538 на станціях Батьово, Чоп та Мукачево було нараховано платежів на загальну суму 126 661,76 грн (без ПДВ), з яких: плата за користування вагоном (код 117) на суму 85 777,60 грн, за зберігання вантажу (код 116) - 33 948 грн, за зважування вантажу (код 118) - 173,10 грн, за навантажувально-розвантажувальні роботи засобами МЧ-Львів (код 118) - 2  219,06 грн. Також, застосований коефіцієнт 1,290 -- тариф Батьово - Чоп, Чоп - Батьово, Батьово - Чоп, Чоп - Мукачево складає 4 544 грн. Всього до сплати без ПДВ - 126  661,76 грн (т. 2 а.с. 10,15); на підставі актів загальної форми № 10954 від 20.05.2016, № 570 від 05.08.2016, № 4627 від 06.08.2016, № 169 від 08.08.2016, № 174 від 11.08.2016, № 25 від 23.08.2016 (т. 1 а.с. 32-33, 46-51) за користування вагоном №  67395525 на станціях Батьово, Чоп та Мукачево було нараховано платежів на загальну суму 120 565,26 грн (без ПДВ), з яких: плата за користування вагоном (код 117) на суму 81 468,20 грн, за маневрову роботу (код 115) - 4 714,90 грн, за зберігання вантажу (код 116) - 29 347,70 грн, за зважування вантажу (код 118) - 173,10 грн, за участь представника залізниці при зважуванні (код 118) на суму 152,40 грн, за телеграфне повідомлення (код 118) - 122 грн, за навантажувально-розвантажувальні роботи засобами МЧ-Львів (код 118) - 2 080,96 грн. Також, застосований коефіцієнт 1,290 - тариф Батьово - Чоп, Чоп - Мукачево складає 2  506 грн. Всього до сплати без ПДВ - 120 565,26 грн (т. 2 а.с. 11, 17); на підставі актів загальної форми № 10974 від 23.05.2016, № 571 від 05.08.2016, № 4626 від 06.08.2016, № 168 від 08.08.2016, № 173 від 11.08.2016, № 25 від 23.08.2016 (т. 1 а.с. 32-33, 52-57) за користування вагоном № 65296261 на станціях Батьово, Чоп та Мукачево було нараховано платежів на загальну суму 114 847,83 грн (без ПДВ), з яких: плата за користування вагоном (код 117) на суму 78 842,70 грн, за маневрову роботу (код 115) - 3  367,80 грн, за зберігання вантажу (код 116) - 27  638,70 грн, за зважування вантажу (код 118) - 173,10 грн, за участь представника залізниці при зважуванні (код 118) на суму 152,40 грн, за телеграфне повідомлення (код 118) - 122 грн, за навантажувально-розвантажувальні роботи засобами МЧ-Львів (код 118) - 2 145,13 грн. Також, застосований коефіцієнт 1,290 -- тариф Батьово - Чоп, Чоп - Мукачево складає 2  506 грн. Всього до сплати без ПДВ - 114 847,83 грн (т. 2 а.с. 12, 16).
		 
		Відповідно до статті 306 ГК України перевезенням вантажів визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Суб'єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі. Загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
		 
		Згідно зі статтею 119 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998, за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх вантажовласнику. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50 відсотків зазначених розмірів плати. Зазначена плата стягується також з вантажовідправників, вантажоодержувачів у разі затримки вагонів (контейнерів), пов'язаної з митним оформленням.
		 
		Відповідно до пунктів 2, 13 Правил користування вагонами і контейнерам, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 № 113, за користування вагонами і контейнерами вантажовідправники, вантажоодержувачі, власники під'їзних колій, порти, організації, установи, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності (далі - вантажовласники) вносять плату. Плата за користування стягується з вантажовласника також у разі затримки вагонів (контейнерів) під час перевезення в усіх випадках, крім тих, які залежать від залізниці.
		 
		Пунктами 8, 9 Правил зберігання вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, визначено, що збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо). За зберігання на місцях загального користування та на коліях станції відправлення вантажів, завантажених у вагони (контейнери), які простоюють в очікуванні оформлення перевезення (у тому числі під митним оформленням та з інших причин, не залежних від залізниці), збір сплачується з моменту ввезення вантажу на станцію до моменту закінчення затримки.
		 
		Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
		 
		Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин: невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах; у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу; псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу; повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу. В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми.
		 
		Крім того, частиною 1 статті 26 Закону України "Про залізничний транспорт" передбачено, що обставини, які можуть служити підставою для майнової відповідальності перевізників, відправників та одержувачів вантажу, багажу, вантажобагажу, пасажирів, засвідчуються актами.
		 
		Як встановлено судами попередніх інстанцій, факт затримки вагонів документально підтверджено наявними в матеріалами справи доказами, зокрема, переліченими вище актами загальної форми, які були складені позивачем відповідно до вимог чинного законодавства та на підставі яких було розраховано плату за користування вагонами, за маневрову роботу, за зберігання вантажу, за зважування вантажу, за участь представника залізниці при зважуванні, за телеграфне повідомлення, за навантажувально-розвантажувальні роботи, які були виконані залізницею через затримку вагонів на загальну суму 621  276,38 грн. 
		 
		Зазначені акти загальної форми відповідно до частини 1 статті 26 Закону України "Про залізничний транспорт", статті 129 Статуту залізниць України, є підставами для матеріальної відповідальності вантажовідправника - ДП "Словечанське лісове господарство".
		 
		Відповідно до частини 1 статті 4 МК України митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку. При цьому, митні формальності - сукупність дій, що підлягають виконанню відповідними особами і органами доходів і зборів з метою дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи.
		 
		Згідно зі статтею 318 МК України митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України. Митний контроль здійснюється виключно органами доходів і зборів відповідно до цього Кодексу та інших законів України. Митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи. Митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.
		 
		Відповідно до статті 336 МК України митний огляд (огляд та переогляд товарів, транспортних засобів комерційного призначення) є формою митного контролю, який здійснюється безпосередньо посадовими особами органів доходів і зборів.
		Враховуючи викладене, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що дії щодо здійснення митного огляду після митного оформлення є митними формальностями, а тому на них розповсюджуються положення статті 218 МК України.
		 
		Згідно з частиною 2 статті 218 МК України розвантажувальні, навантажувальні, перевантажувальні та інші операції, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, проводяться підприємствами залізниці за рахунок власників товарів або уповноважених ними осіб.
		 
		Суди попередніх інстанцій правильно застосували зазначену норму до спірних правовідносин, що виникли між сторонами у даній справі, як спеціальну норму, що стосується проведення митних процедур саме на залізничному транспорті.
		 
		Відповідно до статті 28 § 6, статті 32 § 1 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення якщо перешкода до перевезення вантажу чи його видачі виникла по причинам, незалежним від перевізника, перевізнику повинні бути сплачені додаткові провізні платежі і витрати, понесені ним у зв'язку з перешкодами, а також неустойки, якщо вони передбачені національним законодавством. Перевізнику повинні бути відшкодовані всі витрати, пов'язані з перевезенням вантажу, не передбачені застосованими тарифами і викликані причинами, які не залежать від перевізника. 
		 
		З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що системний аналіз змісту положень статей Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення від 01.11.1951, статей 218, 325, 338 МК України, статей 119, 121 Статуту залізниць України, пунктів 2, 3, 8, 10 - 13, 15, 16 Правил користування вагонами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 №  11, пунктів 8, 9 Правил зберігання вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, свідчить про те, що вартість проведених залізницею розвантажувальних, навантажувальних та перевантажувальних робіт, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, має в будь-якому випадку оплачуватися вантажовласниками (вантажовідправниками) незалежно від того, чи виявлено митницею факт незаконного переміщення товару під час здійснення митного контролю. 
		 
		Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постановах від 06.03.2018 у справі № 911/4079/16, від 03.04.2018 у справі № 911/4080/16, від 16.04.2018 у справі № 911/1318/17 та від 02.05.2018 у справі № 927/526/17.
		 
		У разі відсутності виявлення такого факту вантажовідправник може стягнути в судовому порядку понесені ним збитки у розмірі вартості сплачених залізниці витрат з того органу, за ініціативою якого було проведено затримку товару на станціях залізниці чи на підходах до них.
		 
		Положеннями статті 121 Статуту залізниць та пункту 16 Правил користування вагонами і контейнерами визначені підстави для звільнення вантажовідправника, вантажоотримувача від плати за користування вагонами і контейнерами, до яких віднесено: 1) стихійне лихо, що спричинило припинення руху на залізничних під'їзних коліях, а також стихійне лихо або аварія на підприємстві, внаслідок яких згідно з чинними положеннями заборонено виконувати вантажні роботи; 2)  подання локомотивом залізниці вагонів і контейнерів на фронти навантаження (вивантаження) у кількості, що перевищує їх максимальну переробну спроможність; 3) затримка прийняття залізницею вагонів, які пред'явлено їй до здачі, з причин, що залежать від залізниці.
		 
		Здійснення митних процедур не входять до цього переліку та не є підставою для звільнення вантажовідправника від плати за користування вагонами та контейнерами, а існування передбачених законодавством підстав для звільнення вантажовласника (відповідача-1) від плати за користування вагонами у спірних правовідносинах судами попередніх інстанцій не встановлено. 
		 
		Відмовляючи у застосуванні наслідків спливу строку позовної давності для заявлених позивачем вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що перебіг строку позовної давності розпочався від дати складання останнього акту загальної форми про закінчення затримки вагонів, а саме з 23.08.2016 акт № 25, тоді як позивач звернувся до суду з позовом 23.02.2017, тобто в межах шестимісячного строку позовної давності для звернення з даними позовними вимогами. 
		 
		Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.07.2018 у справі №904/5743/16 виклала свої висновки про те, що затримка вагонів на станції призначення є єдиною подією, яка фіксується як порушення одноразово та, водночас, триває певний проміжок часу, і щодо якої як єдиної події й розпочинається перебіг позовної давності.
		 
		Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. 
		 
		Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (статті 257 ЦК України).
		 
		Згідно з частино 1 статті 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. 
		 
		Відповідно до вимог частини 5 статті 315 ГК України та статті 137 Статуту залізниць України для позовів перевізника до вантажоодержувача чи вантажовідправника, що випливають з перевезення встановлено шестимісячній строк позовної давності.
		 
		Статтею 926 ЦК України та частиною 6 статті 315 ГК України встановлено, що позовна давність, порядок пред'явлення позовів у спорах, пов'язаних з перевезеннями у закордонному або міждержавному сполученні, встановлюються міжнародними договорами України, транспортними кодексами (статутами).
		 
		Приписами статті 31 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення встановлено, що претензії та позови відправника або одержувача до залізниць по договору перевезення, а також вимоги та позови залізниць до відправників та одержувачів про сплату провізних платежів, штрафів та про відшкодування шкоди можуть бути заявлені протягом 9 місяців.
		 
		Відповідно до статті 2 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення на її умовах здійснюється перевезення вантажів в прямому міжнародному вантажному сполученні між станціями, зазначеними в статті 3 за накладними, передбаченими цією Угодою, і тільки по мережі доріг-учасників цієї Угоди. Ця Угода має обов'язкову силу для залізниць, відправників та отримувачів вантажів і діє незалежно від державної належності сторін договору перевезення. 
		 
		Таким чином, у вирішенні спорів, пов'язаних з перевезенням вантажів у прямому міжнародному сполученні, слід виходити з вимог статті 31 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення, що не було враховано судами під час розгляду даного спору, проте це не вплинуло на правильність їх висновків про звернення позивачем до суду в межах строків позовної давності.
		 
		Доводи касаційної скарги ДП "Словечанське лісове господарство" про не правильне застосування судами попередніх інстанцій до спірних правовідносин сторін приписів статті 218 МК України, замість частини 2 статті 325 та частини 5 статті 338 МК України, які підлягають застосуванню, відхиляються колегією суддів, оскільки не спростовують правильних висновків судів попередніх інстанцій про те, що дії щодо здійснення митного огляду після митного оформлення є митними формальностями, а тому на них розповсюджуються положення статті 218 МК України.
		 
		Твердження скаржника про пропуск позивачем строку позовної давності для звернення з даним позовом, спростовується вищенаведеним. При цьому, доводи ДП "Словечанське лісове господарство" у касаційній скарзі про те, що початок перебігу строку позовної давності слід відраховувати з моменту складання акту загальної форми про затримання вагонів, а не з дати з дати складення акту про закінчення затримання вагонів спростовуються зазначеною вище позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 04.07.2018 у справі № 904/5743/16.
		 
		Колегія суддів також не приймає до уваги твердження скаржника про неправильність проведених позивачем розрахунків, які на його думку є завищеними, оскільки перевірка розрахунків та правильності визначення сум, пред'явлених позивачем до стягнення, не є компетенцією суду касаційної інстанції, а судами попередніх інстанцій за наслідками розгляду даної справи було встановлено, що заявлена до стягнення сума платежів за затримку вагонів була визначена правильно відповідно до вимог чинного законодавства, що визначає порядок проведення розрахунку таких платежів.
		 
		Щодо посилань ДП "Словечанське лісове господарство" на невмотивованість оскаржуваних судових рішень, що є порушенням вимог статей 43, 47, 82, 84 ГПК України (у редакції, чинній до 15.12.2017) та практики Європейського Суду з прав людини, слід зазначити наступне. 
		 
		У справах Руїс Торіха проти Іспанії, Суомінен проти Фінляндії, Гірвісаарі проти Фінляндії Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" від 27.09.2001).
		 
		Оскаржувані судові рішення відповідають вимогам статті 43 ГПК України (у редакції, чинній до 15.12.2017) щодо всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а їх мотивування - вимогам статті 84 ГПК України (у редакції, чинній до 15.12.2017), є достатніми та обґрунтованими. 
		 
		Враховуючи викладене, посилання заявника касаційної скарги на порушення і неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваних рішень, не знайшли свого підтвердження при перегляді справи судом касаційної інстанції.
		 
		Доводи ПАТ "Українська залізниця", наведені у відзиві на касаційну скаргу, зводяться до законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, з чим колегія суддів касаційної інстанції погоджується. 
		 
		У відповідності з вимогами статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
		 
		Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації", у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації") повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.
		 
		Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
		 
		Отже, зазначені рішення Європейського суду з прав людини суд касаційної інстанції застосовує у цій справі як джерело права.
		 
		За таких обставин, оскільки фундаментальних порушень не встановлено, оскаржувані судові рішення прийняті з додержанням вимог матеріального та процесуального права, тому підстав для їх зміни чи скасування немає.
		 
		Керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		1.Касаційну скаргу Державного підприємства "Словечанське лісове господарство" залишити без задоволення.
		 
		2. Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 07.11.2017 та рішення Господарського суду Житомирської області від 25.07.2017 у справі №  906/181/17 залишити без змін.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                          Є. Краснов
		 
		Судді:                                                                                                    Г. Мачульський
		 
		                                                                                                    І. Кушнір

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...