Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 382/1039/16-ц : Справи про адмінправопорушення (з 01.01.2019); У порядку процесуального законодавства; В порядку ЦПК України.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 27.07.2018. Забезпечено надання загального доступу: 27.07.2018.
Дата набрання законної сили: 25.07.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		25 липня 2018 року
		м. Київ
		справа №382/1039/16-ц
		провадження № 61-12386св18
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Стрільчука В. А.,
		суддів:Кузнєцова В. О., Олійник А. С., (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Усика Г. І.,
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_3,
		відповідач - Національна телекомпанія України, 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Національна суспільна телерадіокомпанія України» на рішення Яготинського районного суду Київської області від 12 серпня 2016 року у складі головуючого судді Литвин Л. І. та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 18 січня 2017 року у складі суддів: Голуб С. А., Білоконь О. В., Таргоній Д. О.,
		ВСТАНОВИВ:
		У липні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Національної телекомпанії України про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. 
		Позов обгрунтовано тим, що він працював в Національній телекомпанії України з 01 червня 1998 року на посаді електромеханіка, 20 грудня 2000 року був переведений на посаду інженера. 17 квітня 2006 року переведений на посаду старшого інженера, а 01 жовтня 2007 року  на посаду інженера 1 категорії.
		НаказомНаціональної телекомпанії України № 364-к від 21 червня 2016 року він звільнений із займаної посади 30 червня 2016 року на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці а саме, через скорочення штату працівників. 
		Своє звільнення вважає незаконним та таким, що не відповідає вимогам статті 42 КЗпП України, оскільки вважає ступінь своєї кваліфікації та продуктивності праці такими, що надають йому переважне право на залишення на роботі. Крім того, на його утриманні перебувають двоє неповнолітніх дітей, а дружина не працює. Його безперервний трудовий стаж в Національній телекомпанії України складає 19 років. До цього часу до нього з боку адміністраціїне надходило жодних зауважень, до дисциплінарної відповідальності він не притягувався. На засіданні профкому з приводу скорочення штатної чисельності працівників від 08 червня 2016 року профспілковий комітетзгоди на його звільнення не надав. Позивач просив поновити його на роботі на посаді інженера першоїкатегорії. Стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.
		Рішенням Яготинського районного суду Київської області від 12 серпня 2016 року позов задоволено. Визнано незаконним та скасовано наказ Генерального директора Національної телекомпанії України № 364 к від 21 червня 2016 року про звільнення ОСОБА_3 з 30 червня 2016 року на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України. Поновлено ОСОБА_3 на посаді інженера першоїкатегорії цеху техніки відео-монтажу творчо-виробничого обєднання інформаційно-аналітичних програм Національної телекомпанії України з 30 червня 2016 року. Стягнуто з Національної телекомпанії України на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01 липня 2016 року по 12 серпня2016 року у розмірі 18370,86 грн.
		Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що під час звільнення позивача відповідач порівнював між собою кваліфікацію лише двох працівників структурного підрозділу,в якому працював позивач, а саме:кваліфікацію позивача та іншого інженера 1 категорії, хоча мав порівнювати інженерів першої
		 категорії не окремого структурного підрозділу, а всієї телерадіокомпанії. Після проведення скорочення штату працівників утелерадіокомпанії залишилось працювати 19 інженерів першоїкатегорії і їх кваліфікація не порівнювалась з кваліфікацією позивача. Відповідач не врахував, що позивач є єдиним працюючим членом сім'ї,на утриманні якого двоє неповнолітніх дітей, а томупозивач мав переважне право на залишення на роботі. Суд першої інстанції також виходив з того, щопрофспілковий комітет не надав своєї згоди на звільнення позивача.   
		Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 18 січня 2017 року відхилено апеляційну скаргу Національної телекомпанії України. Рішення Яготинського районного суду Київської області від 12 серпня 2016 року залишено без змін.
		Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду про задоволення позову, що під час звільнення позивача відповідач порівнював між собою кваліфікацію лише двох працівників структурного підрозділу,в якому працював позивач, а саме:кваліфікацію позивача та іншого інженера 1 категорії, хоча мав порівнювати інженерів 1 категорії не окремого структурного підрозділу, а всієї телерадіокомпанії. Після проведення скорочення штату працівників утелерадіокомпанії залишилось працювати 19 інженерів 1 категорії і їх кваліфікація не порівнювалась з кваліфікацією позивача. 
		Суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідач не врахувавпереважне право позивача на залишення на роботі.
		Суд апеляційної інстанції не взяв до уваги доводи відповідача про те, що відмова профспілкового комітету у наданні згоди на звільнення не була мотивована, оскільки підставою відмови у наданні згоди на звільнення ОСОБА_3 з роботи зазначено пункт 1 частини другої статті 42 КЗпП України.
		Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції,що  профспілковий комітет не дав згоди на звільнення ОСОБА_3 із займаної посади і ця відмова була обгрунтованою. Вказана обставина не уможливлювала звільнення позивача за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України.
		Суд апеляційної інстанції також погодився з висновком суду першої інстанції, що неможливопорівнювати кваліфікацію працівників лише в окремому структурному підрозділі, а не на підприємстві в цілому. 
		Апеляційний суд також зазначив, що матеріали справи не містять відомостей щодо всіх працівників, які обіймали посади інженера 1 категорії зі спеціальністю радіозв'язок, радіомовлення та телебачення на підприємстві відповідні відомості: стаж роботи, кваліфікація, наявність утриманців тощо. Такі відомості також не надавалися до профспілкового комітету.
		10 лютого 2017 року Публічне акціонерне товариство «Національна суспільна телерадіокомпанія України» (далі - ПАТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України»), яке є правонаступником Національної телекомпанії України звернулося до суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в позові.
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 березня 2017 року відкрито касаційне провадження в указаній цивільній справі.
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 червня 2017 року призначено справу до розгляду.
		05 березня 2018 року вказану справу разом із матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду.
		Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII«Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII«Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		Касаційну скаргу мотивовано тим, що рішення судів прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, суди безпідставно зазначили, що порівнювати кваліфікацію працівників необхідно на всьому підприємстві, не врахувавши, що інші інженери підприємства різних категорій не входять до кола працівників, серед яких визначаються особи, які мають таке переважне право. Неправильним є посилання суду на те, що профспілковий комітет не надавав згоди на звільнення працівника, оскільки суд взяв до уваги витяг з протоколу профспілкового комітету Національної телекомпанії України №32, яким останній відмовив у звільненні позивача на підставі пункту 1 частини другої статті 42 КЗпПУкраїни, в той час як позивач був звільнений на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України. В рішенні відсутнє обгрунтування відмови в наданні згоди на розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника), що узгоджується з правовим висновком, викладеному Верховним Судом України від 01 липня 2015 року у справі № 6-119цс15.
		Оскільки пункт 2 витягу з протоколу № 32 засідання профспілкового комітету Національної телекомпанії України від 08 червня2016 року, який знаходився у відділі кадрів на момент звільнення позивача ОСОБА_3,є лише посилання на норму права (пункт 1 частини другої статті42 КЗпП України) та взагалі не містить будь-які обгрунтування, мотивації або аргументації відмови унаданні згоди на звільнення позивача ОСОБА_3, а тому звільнення позивача з займаної посади інженера першоїкатегорії цеху техніки відеомонтажу ТВО інформаційно-аналітичних програм відбулося на підставі вимог пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, частин першої, сьомої статті 43 КЗпП України, частини шостої статті 39 Закону Україні «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» та судової практики з розгляду трудових спорів, з дотриманням вимог чинного законодавства України. При звільненні позивача з займаної посади, відповідачем не застосовувалося положення частини другої статті 42 КЗпП України, оскільки існувала між працівниками різниця у кваліфікації і продуктивності праці. 
		Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. 
		Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.
		Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що з 01 червня 1998 року ОСОБА_3 прийнятий на посаду електромеханіка відділу техніки відеомонтажу ЦТЗ ТВО «УТН» та з цього часу працював у різних структурних підрозділах, у тому числі на посаді інженера 1 категорії.
		Згідно із частиною першою статті 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2, 5, 7 частини першої статті 40 пунктами 2 і 3 частини першої статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації, членом якої є працівник. 
		Наказом Національної телекомпанії України № 123 від 29 березня 2016 року щодо змін в організації виробництва і праці передбачено у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці скорочення з 01 липня 2016 року штату працівників відповідно до посад, перелік яких затверджений додатком 1 цього Наказу.
		У додатку № 1 зазначений перелік посад Національної телекомпанії України, які скорочуються щодо окремих структурних підрозділів, зокрема в Творчому об'єднанні публіцистичних та соціальних програм  скороченню підлягали дві посади «інженер 1 категорії», три посади «інженер».
		Згідно з додатком № 2 до наказу Національної телекомпанії України № 123 від 29 березня 2016 року наведено список працівників, які підлягають звільненню 30 червня 2016 року у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці, а саме: скороченням штату працівників, у тому числі й посада позивача.
		08 квітня 2016 року ОСОБА_3 був ознайомлений про майбутнє звільнення з роботи відповідно до вимог пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України у зв'язку зі змінами в організації праці, а саме: скороченням штату працівників, відповідно до наказу Національної телекомпанії України від 29 березня 2016 року № 123.
		30 червня 2016 року ОСОБА_3 звільнений відповідно до наказу № 364к від 21 червня 2016 року на підставі пунктів 1, 2, 3 частини першої статті 40 КЗпП України. 
		З витягу з протоколу № 32 засідання профспілкового комітету Національної телекомпанії України від 08 червня 2016 року вбачається, що профспілковий комітет не надав згоди на звільнення працівника ТВО «Інформаційно-аналітичних програм» ОСОБА_3 на підставі пункту 1 частини другої  статті 42 КЗпП України.
		Доводи касаційної скарги про те, що профспілковий комітет відмовив у звільненні позивача на підставі пункту 1 частини другої статті 42 КЗпП України, в той час як позивач був звільнений на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України є неприйнятними, оскільки суперечать змісту положень чинного законодавства з урахуванням установлених судами фактичних  обставин у справі.
		Відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини другої статті 42 КЗпП України переважне право на залишення на роботі при вивільнені працівників у зв'язку із змінами в організації виробництвапри рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації надається сімейним при наявності двох або більше утриманців, особам, в сім'ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком; працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації;
		З аналізу цієї норми права випливає, що положення цієї статті не встановлюють підстави для звільнення, на відміну від пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, а лише визначають підстави для залишення працівників на роботі під час їх звільнення у зв'язку з наявністю переважного права на таке залишення.
		Судами встановлено, що саме наявність у ОСОБА_3 двох утриманців стала підставою для відмови профкому у звільненні цього працівника і така відмова є обґрунтованою.
		Посилання у касаційній скарзі на те, що в рішенні про відмову у звільненні ОСОБА_3 профспілковий комітет неправильно послався на пункт 1 частини другої статті 42 КЗпП України не заслуговують на увагу.
		Суд апеляційної інстанції надав оцінку висновку профспілкового комітету, зазначивши, що підставою відмови у наданні згоди на звільнення ОСОБА_3 з роботи пункт 1 частини другої статті 42 КЗпП України, яка регулює переважне право залишення на роботі при вивільненні працівників. Згідно із вказаною нормою матеріального права при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається, зокремасімейним - при наявності двох і більше утриманців.
		Працівники відділу кадрів мали можливість встановити причину відмови у наданні згоди профспілковим комітетом на звільнення позивача.
		Аргументи касаційної скарги про те, що інші інженери підприємства різних категорій не входять до кола працівників, серед яких визначаються особи, які мають таке переважне право, не можуть бути також розцінені судом як обґрунтовані, оскільки при звільненні за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗПП України діють переваги на залишення на роботі, що встановлені статтею 42 цього Кодексу. До кола працівників, серед яких визначаються особи, які мають переважне право на залишення на роботі, і працівники, які не мають таких переваг, а тому підлягають звільненню, входять всі працівники, що займають таку ж посаду і виконують таку ж роботу на підприємстві, а не тільки тих, хто працює в структурному підрозділі, в якому виконував роботу чиобіймав посаду працівник, який підлягає звільненню
		Суди встановили, що після звільнення позивачана підприємстві залишилось                     19 інженерів першоїкатегорії. Відповідач не довів, що посади інженерівнеможливо порівняти через різні функціональні обов'язкиінженерів.
		З урахуванням установлених судами фактичних обставин справи, Верховний Суд дійшов висновку про те, що звільнення позивача відбулося у порушення вимог чинного законодавства, а інші наведені у касаційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками суду першої та апеляційної інстанцій стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами. 
		Відповідно до статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.
		Згідно із частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Враховуючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін.
		Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Національна суспільна телерадіокомпанія України» залишити без задоволення.
		Рішення Яготинського районного суду Київської області від 12 серпня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 18 січня 2017 року залишити без змін. 
		Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Головуючий                                                                                               В. А. Стрільчук
		Судді:                                                                                                            В. О. Кузнєцов
		А. С. Олійник
		С. О.Погрібний
		                                                                                                            Г.І. Усик

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...