Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 922/201/18 : Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Право власності на землю у тому числі:; Інший спір про право власності на землю; невиконання або неналежне виконання зобов’язань; оренда; зміна, розірвання та визнання недійсним договору оренди.
Надіслано для оприлюднення: 27.07.2018. Зареєстровано: 27.07.2018. Забезпечено надання загального доступу: 31.07.2018.
Дата набрання законної сили: 23.07.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
		проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
		 
		ПОСТАНОВА
		 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		"23" липня 2018 р. Справа № 922/201/18 
		 
		Колегія суддів у складі: головуючий суддя Пушай В.І., суддя Барбашова С.В. , суддя Медуниця О.Є. 
		секретар судового засідання Казакова О.В.
		За участю представників сторін:
		позивача ОСОБА_1, довіреність № 32-20-0.14-7/6718 від 10.01.2018;
		відповідача  ОСОБА_2, довіреність б/н від 16.02.2018;
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (вх. № 1044 Х/З) на рішення господарського суду Харківської області від 23 квітня 2018 р. у справі № 922/201/18 (суддя Буракова А.М., повний текст рішення складено 27.04.2018 р.)
		за позовом - Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, м. Харків
		до - Фермерського господарства «Фортуна», с. Артемівка
		про внесення змін до договору оренди земельної ділянки
		 
		ВСТАНОВИЛА:
		 
		Головне управління Держгеокадастру у Харківській області (далі  ГУ Держгеокадастру у Харківській області, позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Фермерського господарства «Фортуна» (далі  ФГ «Фортуна», відповідач) про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 12.04.2006 р., укладеного між Печенізькою районною державною адміністрацією Харківської області (далі  Печенізька РДА Харківської області) та ФГ «Фортуна», який зареєстровано за номером 040670100002 від 12.05.2006 р., виклавши преамбулу договору в такій редакції:
		«ГУ Держгеокадастру в Харківській області (код ЄДРПОУ 39792822), в особі виконуючого обовязки начальника Головного управління ОСОБА_3, який діє на підставі положення про ГУ Держгеокадастру в Харківській області, затвердженого наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 17.11.2016 № 308, надалі «Орендодавець», з однієї сторони та ФГ «Фортуна» (код ЄДРПОУ 23009452), в особі голови ОСОБА_4, який діє на підставі Статуту, надалі «Орендар», уклали цей договір про нижченаведене.»
		Позивач також просив господарський суд:
		- викласти пункт 5 договору оренди землі в такій редакції:
		«Нормативно грошова оцінка земельної ділянки станом на 01.01.2017 відповідно до витягу з технічної документації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки складає 1 953 825,25 грн. (один мільйон девятсот пятдесят три тисячі вісімсот двадцять пять гривень 25 копійок)»;
		- викласти пункт 6 договору оренди землі в такій редакції:
		«Договір укладено на 7 (сім) років (до 01.01.2025 включно). Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію»;
		- викласти п. 7 договору оренди землі в такій редакції:
		«Орендна плата вноситься орендарем в грошовій формі у розмірі 8% від нормативно грошової оцінки земельної ділянки, що становить 156 306,02 грн. (сто пятдесят шість тисяч триста шість гривень дві копійки) на рік.»;
		- викласти п. 9 договору оренди землі в такій редакції:
		«Орендна плата вноситься орендарем відповідно до статті 287 Податкового кодексу України рівними частками щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця».
		В обґрунтування позову позивач посилався на постанову Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 р. № 413, якою затверджено Стратегію удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними (далі  Стратегія).
		За доводами позивача на теперішній час законодавчо встановлений розмір орендної плати за земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у розмірі не нижче 8 % нормативної грошової оцінки земельної ділянки.
		Крім того, позивач зазначив, що відповідно до Стратегії одним з пріоритетів управління у сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними є передача земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності переважно на умовах оренди на строк не більше як 7 років.
		Рішенням господарського суду Харківської області від 23.04.2018 р. у цій справі у задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі.
		Рішення суду мотивоване, зокрема, відсутністю внесення змін до порядку визначення розміру орендної плати та строку оренди, передбаченого Земельним кодексом України, Податковим кодексом України, Законом України «Про оренду землі» у звязку із затвердженням Стратегії та відсутністю істотної зміни обставин, якими сторони керувались при укладенні спірного договору, тощо.
		Не погоджуючись з рішенням господарського суду Харківської області від 23.04.2018 р., позивач звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на зазначене рішення, в якій просить оскаржуване рішення суду скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
		В обґрунтування апеляційної скарги, заявник посилається, зокрема, на те, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.
		Позивач вважає, що суд першої інстанції навів мотиви та аргументи виключно щодо безпідставності і необґрунтованості вимог про внесення змін до договору в частині строку його дії та розміру орендної плати (пункти 6, 7 договору), не зазначивши підстав та нормативно-правового обґрунтування відхилення запропонованих ГУ Держгеокадастру у Харківській області змін до договору оренди землі в частині внесення змін до преамбули, пунктів 5, 9 даного договору.
		Скаржник стверджує, що на теперішній час органом виконавчої влади, який розпоряджається земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності в межах Харківської області та орендодавцем земельної ділянки, що є обєктом договору, є ГУ Держгеокадастру у Харківській області, чим обумовлюється необхідність внесення відповідних змін до преамбули договору оренди землі відносно особи орендодавця.
		Щодо внесення змін до пункту 5 договору оренди землі позивач зазначає, що нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який не може бути меншим, ніж встановлено положеннями ст. 288 ПК України. Таким чином, на думку позивача, внесення змін до договору оренди землі в судовому порядку в частині оновлення, приведення у відповідність нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що перебуває в оренді відповідача, є обґрунтованим.
		Головне управління також вважає, що порядок сплати орендної плати, визначений у договорі оренди землі, не відповідає порядку, встановленому ПК України, відтак запропоновані зміни до умов п. 9 зазначеного договору є доречними.
		Посилаючись на Стратегію, позивач наголошує, що законодавчо встановлений розмір орендної плати за земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності визначений у розмірі не нижче 8 % нормативної грошової оцінки земельної ділянки, в той час як передача даних земельних ділянок в оренду можлива на строк не більше 7 років, тощо.
		Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 04.06.2018 р. апеляційну скаргу заявника залишено без руху та зобовязано останнього усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, шляхом надання до суду належним чином засвідчених копій документів надсилання апеляційної скарги та доданих до неї матеріалів відповідачеві.
		15.06.2018 р. через канцелярію суду апеляційної інстанції від позивача надійшло клопотання № 963 від 13.06.2018 р. про долучення до матеріалів апеляційної скарги заявника оригіналів доказів надсилання відповідачеві апеляційної скарги на оскаржуване рішення суду.
		Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 20.06.2018 р. вищезазначене клопотання позивача задоволено, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ГУ Держгеокадастру у Харківській області на рішення господарського суду Харківської області від 23.04.2018 р. у справі № 922/201/18, справу призначено до розгляду на 09.07.2018 р.
		У звязку з неможливістю проведення судового засідання 09.07.2018 р. з огляду на відрядження судді-доповідача ОСОБА_5 та суддів Барбашової С.В., Медуниці О.Є., а також відсутністю підстав для здійснення повторного автоматизованого розподілу даної справи судове засідання ухвалою суду апеляційної інстанції від 05.07.2018 р. призначено на 18.07.2018 р.. У судовому засіданні 18.07.2018 р. оголошено перерву до 23.07.2018 р. о 15:30. 
		09.07.2018 р. Харківським апеляційним господарським судом від відповідача отримано відзив на апеляційну скаргу, в якому ФГ «Фортуна» просить оскаржуване рішення суду залишити без змін, апеляційну скаргу позивача  без задоволення.
		23.07.2018 р. позивачем о 15:25 нарочно до канцелярії суду апеляційної інстанції подано додаткові пояснення щодо окремих питань № 1194 від 23.07.2018 р., що підтверджується відбитком штампу вхідної кореспонденції на зазначеному документі, в яких останній просить скасувати оскаржуване рішення суду та прийняти постанову, якою позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
		Представники позивача у судових засіданнях підтримали апеляційну скаргу у повному обсязі.
		Представник відповідача у судових засіданнях проти апеляційної скарги заперечив за доводами, викладеними у відзиві на апеляційну скаргу.
		Частинами 1-2 статті 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
		Дослідивши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.
		 
		Як вбачається з матеріалів справи, розпорядженням Печенізької РДА Харківської області від 14.02.2006 р. № 33 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та передачі цієї ділянки в оренду ФГ «Фортуна» затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ФГ «Фортуна» для ведення товарного сільськогосподарського виробництва у користування на умовах оренди із земель запасу Артемівської сільської ради; надано в оренду ФГ «Фортуна» земельну ділянку загальною площею 56,0016 га, із них рілля 56,0016 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель сільськогосподарського призначення на території Артемівської сільської ради терміном на 50 років; зобовязано ФГ «Фортуна» в місячний термін укласти договір оренди земельної ділянки.
		12.04.2006 р. між Печенізькою РДА та орендарем ФГ «Фортуна» укладено договір оренди землі, за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку із земель запасу (землі сільськогосподарського призначення  рілля), які знаходяться на території Артемівської сільської ради.
		Згідно з п. 2 договору оренди землі в оренду передається земельна ділянка загальною площею  56,0016 га в тому числі: рілля  56,0016 га.
		Відповідно до п. 4 договору оренди землі нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 591 867,94 гривень.
		Умовами п. 5 договору оренди землі визначено, що земельна ділянка, яка передається в оренду, має такі недоліки, що можуть перешкоджати її ефективному використанню: недоліків немає.
		Згідно з п. 6 договору оренди землі договір укладено на 50 (пятдесят) років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 90 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.
		Пунктом 7 договору оренди землі сторонами погоджено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 1 % від грошової оцінки земельної ділянки в сумі 5 919,0 грн. за кожен рік.
		Відповідно до п. 8 договору оренди землі обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється автоматично (без окремої угоди сторін) і індексується відповідно до офіційно встановленого індексу інфляції за місяць.
		За приписами п. 9 договору оренди землі, орендна плата вноситься у такі строки: щомісячно у розмірі 1/12 частини річної орендної плати в сумі 493,25 грн. протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного/податкового/ місяця.
		Умовами п. 11 договору оренди землі встановлено, що розмір орендної плати переглядається у разі:
		- зміни умов господарювання, передбачених договором;
		- зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції;
		- погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами;
		- в інших випадках, передбачених законом.
		Розділом «Умови використання земельної ділянки» сторонами погоджено, що земельна ділянка передається в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Цільове призначення земельної ділянки: землі сільськогосподарського призначення (рілля).
		Згідно з п. 33 договору оренди землі, зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розвязується у судовому порядку.
		Договір оренди землі підписано представниками сторін без зауважень чи заперечень, підписи яких скріплено печатками сторін.
		Даний договір зареєстрований у Печенізькому районному відділі реєстрації Харківської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру» про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 12.05.2006 за № 040670100002.
		Відповідно до акту про передачу та прийом земельної ділянки в натурі б/н 12.05.2006 р., Печенізька РДА передала, а ФГ «Фортуна» прийняло земельну ділянку в присутності суміжних власників земельних ділянок: Артемівської сільської ради і Фермерського господарства «Віра», та представника відділу земельних ресурсів ОСОБА_6: в розмірі 56,0016 га, з таким складом угідь: рілля  56,0016 га. У вказаному акті також зазначено про те, що передачу та прийом земельної ділянки в натурі із земель сільськогосподарського призначення на території Артемівської сільської ради здійснено на підставі розпорядження Печенізької РДА від 14.02.2006 р. № 33 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та передачі цієї ділянки в оренду ФГ «Фортуна». Акт про передачу та прийом земельної ділянки в натурі б/н від 12.05.2006 р. підписано головою Печенізької РДА ОСОБА_7 та головою ФГ «Фортуна» ОСОБА_4, підписи яких скріплено печатками сторін договору оренди землі.
		Пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, (далі - Положення), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 р. № 15 встановлено, що Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.
		Відповідно до підпункту 31 пункту 4 Положення, Держгеокадастр розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених ЗК України, безпосередньо або через визначені в установленому порядку його територіальні органи.
		Згідно з підпунктом 13 пункту 4 Положення про ГУ Держгеокадастру у Харківській області, затвердженого наказом Держгеокадастру від 17.11.2016 р. № 308 Головне управління розпоряджається землями сільськогосподарського призначення державної власності в порядку, визначеному чинним законодавством, на території Харківської області.
		Отже, на теперішній час органом виконавчої влади, що розпоряджається земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності в межах Харківської області є позивач.
		Таким чином, станом на день прийняття оскаржуваного рішення суду сторони перебували у договірних відносинах.
		В матеріалах справи також міститься незасвідчена копія договору оренди земельної ділянки від 14.04.2006 р., укладеного між Печенізькою РДА та ФГ «Фортуна», відповідно до розділу 1 якого орендодавець у відповідності з розпорядженням Печенізької РДА від 14.02.2006 р. за № 33 надає, а орендар приймає на 50 років в платне володіння і користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення із земель запасу для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Артемівської сільської ради Печенізького району Харківської області. 
		В оренду передається земельна ділянка загальною площею  56,0016 га, в тому числі: рілля  56,0016 га. Грошова оцінка земельної ділянки  591 867,94 грн.
		Зазначений договір підписаний представниками Печенізької РДА та ФГ «Фортуна», підписи яких скріплено печатками вказаних установ, а також посвідчений державним нотаріусом Печенізької державної нотаріальної контори ОСОБА_8 та зареєстрований в реєстрі за № 330. Відомостей про реєстрацію цього договору у Печенізькому районному відділі реєстрації Харківської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру» матеріали справи не містять, вимог відносно умов цього договору позивачем не заявлено, тому договір оренди земельної ділянки б/н від 14.04.2006 р. судовою колегією до уваги не приймається.
		Матеріали справи також свідчать про те, що в подальшому рішенням Печенізької районної ради Харківської області ХХХVІІІ сесії VІ скликання від 25.12.2014 р. «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення селянського фермерського господарства (КВЦПЗ 01.02), для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (КВЦПЗ 01.01) які знаходяться у постійному користуванні фізичних осіб та в користуванні на умовах оренди у юридичних осіб на території Артемівської сільської ради Печенізького району Харківської області (за межами населених пунктів) вирішено затвердити технічну документацію з нормативної грошової оцінки земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення селянського фермерського господарства (КВЦПЗ 01.02), для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (КВЦПЗ 01.01) які знаходяться у постійному користуванні фізичних осіб та в користуванні на умовах оренди у юридичних осіб на території Артемівської сільської ради Печенізького району Харківської області (за межами населених пунктів), зокрема, гр. ОСОБА_4 земельна ділянка 56,0016 га вартістю 1 303 593,04 грн.
		Згідно з витягом відділу Держгеокадастру у Печенізькому районі Харківської області № 97-20.27-0.4-120/14-17 від 10.02.2017 р., нормативна грошова оцінка земельної ділянки (площа сільськогосподарських угідь  56,0016 га; площа ріллі  56,0016 га) станом на 01.01.2017 р. склала 1 953 825,25 грн., в той час як нормативна грошова оцінки вказаних сільськогосподарських угідь станом на 01.01.2014 р. становила 1 303 593,04 грн.
		Наказом ГУ Держгеокадастру у Харківській області від 11.07.2017 р. № 305-ДК «Про здійснення державного контролю за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності» доручено Управлінню з контролю за використанням та охороною земель ГУ здійснити заходи державного контролю за дотриманням земельного законодавства шляхом проведення перевірки при використанні земельних ділянок, розташованих на території Борщівської та Артемівської сільських рад Печенізького району Харківської області усіх категорій і форм власності, які надавалися у користування ФГ «Фортуна».
		11.08.2017 р., на підставі зазначеного наказу позивача, в.о. начальника відділу контролю за використанням та охороною земель у Великобурлуцькому, Вовчанському, Печенізькому, Чугуївському районах Управління з контролю за використанням та охороною земель ГУ ОСОБА_9, головним спеціалістом зазначеного відділу ОСОБА_10 складено акт обстеження земельної ділянки № 305-ДК/403/АП/09/01/-17, відповідно до якого земельна ділянка площею 56,0016 га з цільовим призначенням  товарне сільськогосподарське виробництво, використовується для ведення товарного сільськогосподарського виробництва  під посівами сільськогосподарських культур; межові знаки земельної ділянки не виявлено.
		Згідно з актом № 305-ДК/403/АП/09/01 від 11.08.2017 р. перевірки дотримання вимог земельного законодавства за обєктом  земельної ділянки, складеного вищевказаними особами, проведена перевірка з питання дотримання вимог земельного законодавства при використанні земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 56,0016 га. У результаті перевірки встановлено, що земельна ділянка сільськогосподарського призначення площею 56,0016 га  рілля, використовується для ведення товарного сільськогосподарського виробництва ФГ «Фортуна» на підставі договору оренди земельної ділянки, який зареєстровано за № 040670100002 від 12.04.2006 р., строком на 50 років. Відповідно до п. 7 цього договору орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 1% від грошової оцінки, що суперечить вимогам ст. 288 ПК України. Крім того, земельну ділянку не зареєстровано у Державному земельному кадастрі в порядку визначеному законом, чим порушено вимоги ст. 202 Земельного кодексу України.
		13.09.2017 р. Управлінням з контролю за використанням та охороною земель ГУ Держгеокадастру у Харківській області ОСОБА_4 - голові ФГ «Фортуна» винесено припис № 305-ДК/0230Пр/03/01/-17, яким зобовязано усунути виявлені порушення вимог земельного законодавства України (ст. 202 ЗК України) та вимог ст. 288 ПК України у 10-денний термін.
		Вбачається, що акти №305-ДК/434/АО/10/01/-17, № 305-ДК/403/АП/03/01/ від 11.08.2017 р., які складені посадовими особами позивача і припис № 305-ДК/0230Пр/03/01/-17 від 13.09.2017 р. не містять підпису повноважної особи підприємства відповідача у відповідних графах. При цьому, позивачем не надано до матеріалів справи жодних доказів про направлення зазначених документів на адресу відповідача.
		Позивач звернувся до відповідача з листом - пропозицією № 27-20-14,3-16920/0/19-17 від 15.12.2017 р., яким з метою приведення у відповідність до вимог Закону України «Про оренду землі», Закону України «Про оцінку земель» та ПК України договору, укладеного з ФГ «Фортуна» та місцевою державною адміністрацією, направлено проект додаткової угоди про внесення змін до договору для розгляду та підписання на наступних умовах: строк дії договору 7 років, розмір орендної плати  8 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Доказів надсилання даного листа-пропозиції позивачем до позовної заяви не додано.
		Відповідачем листом № 01 від 04.01.2018 р., (зміст якого свідчить про отримання зазначеного листа-пропозиції позивача), надано позивачеві наступну відповідь: ФГ «Фортуна» вважає більше-менше прийнятними умови до збільшення розміру орендної плати до 8 % від грошової оцінки землі , але неприйнятними до зменшення строку оренди до 7 років в додатковій угоді до договору оренди запропонованих господарству управлінням Держгеокадастру у Харківській області, оскільки постанова Кабінету Міністрів України № 413 від 07.06.2017 р. «Деякі питання удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними» юридично не дає підстав на внесення змін до даного договору оренди, тому фермерське господарство вважає передчасними прийняття рішень про зміни умов договору оренди, поки всі питання, розглянуті в Стратегії, не приведуть до відповідності всім вимогам законодавства України.
		В матеріалах справи міститься не засвідчена копія спірної додаткової угоди про внесення змін до договору оренди землі від 12.04.2006 р., яка не підписана сторонами. До даної додаткової угоди позивачем додано розрахунок розміру орендної плати за земельну ділянку державної власності, де в графі «Прийнятний для розрахунку розміру орендної плати, відсотків нормативної грошової оцінки земельної ділянки» зазначено 12 %, проте загальний розмір орендної плати у сумі 156 306,02 грн. відповідає розрахунку із застосуванням 8 % та визначеній у додатковій угоді умовам, що свідчить про помилку позивача.
		Враховуючи викладені обставини, позивач, посилаючись на ч.ч. 3-5 ст. 188 Господарського кодексу України, (далі  ГК), звернувся з відповідним позовом до господарського суду.
		Відповідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший субєкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.
		Підстави виникнення господарських зобов'язань визначені в ст. 174 ГК України. Зокрема, господарські зобов'язання можуть виникати:
		з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать;
		внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав;
		внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.
		При цьому, відповідно до ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобовязання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
		Майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
		Відповідно до ст. 193 ГК України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
		Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, (далі  ЦК), підставою виникнення цивільних прав і обовязків (зобовязань) є, зокрема, договір.
		Статтею 188 ГК України встановлено порядок зміни та розірвання господарських договорів, зокрема, сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором; сторона, яка отримала пропозицію, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду; у разі, коли сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
		Відповідно до ст.1 Закону України «Про оренду землі», оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
		Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно- правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі (ст. 2 Закону України «Про оренду землі»).
		Відповідно до ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.
		Згідно з ст. 13 Закону України «Про оренду землі», договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
		Істотними умовами договору оренди землі, зокрема, є орендна плата із призначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату, а також строк дії договору оренди (ст. 15 Закону України «Про оренду землі»).
		Згідно з ч. 3 ст. 19 Закону України «Про оренду землі», при передачі в оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства, особистого селянського господарства строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може бути меншим як 7 років.
		Відповідно до вимог ст. 21 Закону України «Про оренду землі», орендна плата за землю це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.
		Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).
		Відповідно до ст. 30 Закону України «Про оренду землі», зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін.
		У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.
		Статтею 651 ЦК України встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
		Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
		Відповідно до ч. 1 ст. 652 ЦК України, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.
		Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
		З моменту укладення спірного договору оренди землі законодавцем було змінено розмір нормативної грошової оцінки землі та ставки за якими обчислюється розмір орендної плати.
		Відповідно до ч. 1, 2 ст. 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.
		У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.
		Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.
		У звязку з введенням в дію Податкового кодексу України з 01.01.2011 р. (від 02.12.2010 р. за №2755-УІ), Закон України «Про плату за землю» втратив чинність згідно ч. 2 Прикінцевих положень Кодексу. Питання сплати податку на землю та оплати орендної плати за користування земельною ділянкою з 1 січня 2011 року регулюється виключно Податковим кодексом України.
		Статтею 10 Податкового кодексу передбачено, що податок на майно належить до місцевих податків; місцеві ради обов'язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю).
		Відповідно до п.п.14.1.72, 14.1.73 ст. 14 Податкового кодексу України земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів;
		землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.
		Плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (п. 14.1.147 ст. 14 Податкового кодексу України).
		Пунктами 14.1.136, 14.1.137 ст. 14 Податкового кодексу України встановлено, що орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.
		Відповідно до ст. 288 Податкового кодексу України, розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки; не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.
		Статтею 289 Податкового кодексу України встановлено, що для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.
		Статтею 1 Закону України «Про оцінку земель» встановлено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок визначена як капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами.
		Нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, державного мита при міні, спадкуванні та даруванні земельних ділянок згідно із законом, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також при розробці показників та механізмів економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель (ч. 5 ст. 5 Закону України «Про оцінку земель»).
		Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться, зокрема, у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (ст. 13 Закону України «Про оцінку земель»).
		Згідно зі ст. 18 Закону України «Про оцінку земель», нормативна грошова оцінка розташованих за межами населених пунктів земельних ділянок сільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років.
		У п. 2 ст. 20, п. З ст. 23 Закону України «Про оцінку земель» зазначено, що дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається відповідним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів.
		Аналіз зазначеного свідчить про те, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок не залежить від волевиявлення сторін договору оренди землі, а є способом регулювання державою плати за користування землею. Зміна нормативної грошової оцінки земельних ділянок не може ототожнюватися як зміна розміру орендної плати, а є лише її передумовою.
		В той же час, вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин, а також затвердження конкретних ставок земельного податку відповідно до Податкового кодексу України віднесено пунктом 35 частини 1 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до виключеної компетенції сільської, селищної, міської рад, яка реалізується шляхом прийняття відповідних рішень на пленарних засіданнях ради.
		Відповідно до ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування» рада в своїх положеннях приймає нормативні та інші акти у формі рішень, які згідно до Конституції України є обов'язковими до виконання на відповідній території та встановлюються у встановленому законом порядку.
		Отже, мінімальний граничний розмір орендної плати залежить від розміру земельного податку, який, у свою чергу, обчислюється від нормативної грошової оцінки землі.
		Відповідно до п. 2.19 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. № 6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин», оскільки орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, то законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору. При цьому надсилання відповідачеві пропозицій щодо внесення змін до договору оренди є правом, а не обовязком позивача, тому недотримання останнім вимог частини другої статті 188 ГК України щодо надсилання іншій стороні пропозицій про зміну умов договору не позбавляє його права звернутися до господарського суду з позовом про зміну умов договору.
		Отже, оскільки сторонами в договорі оренди передбачено можливість збільшення розміру орендної плати, а орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, то законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору.
		Таким чином, нормами чинного законодавства передбачено можливість зміни умов договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у випадках встановлених договором або законом, оскільки сторонами в договорі оренди передбачена можливість збільшення розміру орендної плати, а орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною.
		Щодо вимоги позивача про внесення змін до преамбули договору оренди землі судова колегія зазначає наступне.
		Матеріали справи свідчать про те, що договір оренди землі від 12.04.2006 р., зареєстрований у Печенізькому районному відділі реєстрації Харківської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру» про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 12.05.2006 р. № 040670100002, укладений Печенізькою РДА як орендодавцем. Проте, на теперішній час розпорядником земель, що є предметом зазначеного договору, є саме позивач.
		Відповідно до ч. 4 ст. 16 Закону України «Про оренду землі», зміна найменування сторін договору оренди землі, зокрема внаслідок реорганізації юридичної особи або зміни типу акціонерного товариства, не є підставою для внесення змін до договору оренди землі та/або його переоформлення. 
		Статтю 16 Закону України «Про оренду землі» доповнено частиною четвертою згідно із Законом № 1983-VІІІ від 23.03.2017 р. «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення рівня корпоративного управління в акціонерних товариствах», який набрав чинності 04.06.2017 р., в той час як позовна заява ГУ Держгеокадастру у Харківській області надійшла до суду першої інстанції 01.02.2018 р., про що свідчить відбиток штампу вхідної кореспонденції канцелярії суду на першому аркуші зазначеного документа, тобто хронологічно пізніше за доповнення ст. 16 Закону України «Про оренду землі» зазначеною правовою нормою.
		При цьому, оскільки у відзиві на апеляційну скаргу відповідач посилається на те, що він не заперечував щодо внесення змін по особі орендодавця, відтак позивач звернувся до суду без достатніх підстав для зміни преамбули договору, що позивачем не спростовано, тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
		Крім того, згідно із заявленими позовними вимогами позивач просить суд апеляційної інстанції внести зміни в п. 5 договору оренди землі щодо визначення нового розміру нормативної грошової оцінки землі у сумі 1 953 825,25 грн. станом на 01.01.2017 р., в обґрунтування якого до позовної заяви додано рішення Печенізької районної ради Харківської області ХХХVІІІ сесії VІ скликання від 25.12.2014 р. (а.с. 34) та витяг відділу Держгеокадастру у Печенізькому районі Харківської області № 97-20.27-0.4-120/14-17 від 10.02.2017 р. (а.с. 36), відповідно до якого нормативна грошова оцінка земельної ділянки, що є предметом договору оренди землі з урахуванням коефіцієнту 1,4988 станом на 01.01.2017 р. становить 1 953 825,25 грн.
		Як зазначає відповідач, відповідні розміри нормативної грошової оцінки землі, коефіцієнти та відсотки для сплати орендної плати обраховуються ним на підставі вимог закону, Податкового кодексу та рішення органу місцевого самоврядування і оплата здійснюється у відповідному розмірі станом на 01.01.2017 р., з додержанням вимог законодавства та умов договору.
		Проте, як зазначено вище, в описовій частині даної постанови, умовами п. 5 договору оренди землі сторонами договору визначено, що земельна ділянка, яка передається в оренду не має недоліків, що можуть перешкоджати її ефективному використанню.
		Натомість, пунктом 4 договору оренди землі визначена сума нормативної грошової оцінки землі у розмірі 591 867,94 грн.
		У відповіді на відзив (а.с. 71-78) позивач зауважує, що пункти 4, 7 договору не відповідають оновленій нормативній грошовій оцінці земельної ділянки, вимогам чинного законодавства, тому існує підстава для внесення змін до договору в цій частині, але не змінив та не уточнив позовні вимоги в частині конкретизації пункту договору оренди землі, відносно якого слід внести зміни про розмір нормативної грошової оцінки станом на 01.01.2017 р., у звязку з чим позовні вимоги щодо внесення змін до умов п. 5 договору оренди землі є безпідставними.
		Наполягаючи на внесенні змін до умов п. 6 договору оренди землі шляхом встановлення строку дії договору у 7 років та до умов п. 7 договору оренди землі відносно застосування 8 % від нормативної грошової оцінки землі при визначенні розміру орендної плати позивач посилається на Стратегію як на нормативно-правовий акт, що регулює спірні правовідносини.
		Так, позивач стверджує, що необхідність застосування саме 8 % від нормативної грошової оцінки землі встановлена розділом Стратегії «Система організації процесу Стратегії», яким визначено, що Держгеокадастр та його територіальні органи під час передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної форми власності в користування (оренда, емфітевзис) повинні встановлювати розмір орендної плати за земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності не нижче 8 % нормативної грошової оцінки земельної ділянки.
		Щодо зміни такої істотної умови договору оренди землі як строк дії цього договору позивач зазначає, що одним з пріоритетів управління, визначених Стратегією, у сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними є передача земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності переважно на умовах оренди на строк не більше, як 7 років.
		З аналізу змісту апеляційної скарги вбачається, що позивач вважає вищезазначені істотні умови законодавчо встановленими з огляду на Стратегію, з чим судова колегія не погоджується з наступних підстав.
		В світлі теорії держави та права, нормативно-правовий акт визначається, як письмовий документ органу державної влади, спрямований на встановлення, зміну та припинення правових норм.
		За юридичною силою нормативно-правові акти підрозділяються на два види, або дві групи: закони та підзаконні акти.
		Закон  це нормативно-правовий акт, прийнятий в особливому порядку (шляхом законодавчої процедури) вищим представницьким органом держави (Верховною ОСОБА_2 України) або безпосередньо народом (шляхом референдуму), володіє вищою юридичною силою та регулює найбільш важливі суспільні відносини.
		Підзаконний акт  це нормативно-правовий акт, який видається на основі і відповідно до законів, проте має меншу юридичну силу, ніж останні.
		Таким чином, позивачем помилково ототожнюються поняття закону та підзаконного акту, оскільки Стратегія удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними затверджена постановою Кабінету Міністрів України № 413 від 07.06.2017 р. і є саме підзаконними нормативно-правовим актом, що обумовлює пріоритетність застосування законів, які регулюють спірні правовідносини.
		При цьому, судом першої інстанції вірно зазначено, що будь-яких змін до порядку визначення розміру орендної плати та строку оренди, передбаченого ЗК України, ПК України, Законом України «Про оренду землі», у звязку із затвердженням Стратегії, не внесено.
		Договором оренди землі строк дії договору встановлений у 50 років, що кореспондується з ч. 1 ст. 19 Закону України «Про оренду землі», відповідно до якої строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років. При цьому, 7 років є мінімальним строком дії такого договору з огляду на предмет  земельні ділянки сільськогосподарського призначення і, відповідно, регулюється ч. 3 ст. 19 даного Закону.
		Статтею 288 Податкового кодексу України встановлений мінімальний розмір річної сума платежу з орендної плати - 3 % нормативної грошової оцінки та максимальний - 12 % нормативної грошової оцінки.
		Посилання відповідача на те, що ним з моменту внесення змін до ПК України про мінімальний розмір орендної плати за договором оренди землі сплачується орендна плата у розмірі 3 % від нормативної грошової оцінки землі судовою колегією до уваги не приймається за недоведеністю, оскільки відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження викладених обставин. Крім того, питання виконання обовязків відповідача щодо своєчасної та повної сплати орендної плати за землі сільськогосподарського призначення, які є предметом договору оренди, виходить за межі даного позову, тому судовою колегією не досліджується.
		Наразі, позивачем не доведено належними доказами в контексті приписів глави 5 ГПК України «Докази та доказування» необхідність зміни істотних умов договору оренди землі у судовому порядку, тому позовні вимоги в частині внесення змін до пунктів 6, 7 даного договору задоволенню не підлягають.
		Враховуючи безпосередню повязаність пункту 9 із пунктом 7 договору оренди землі з огляду на приписи ч. 1 ст. 15 Закону України «Про оренду землі» позовні вимоги в цій частині також не підлягають задоволенню.
		При цьому, посилання заявника апеляційної скарги на постанову Верховного Суду у справі № 911/3289/14 від 19.04.2018 р. судовою колегією оцінюється критично, оскільки у зазначеній постанові та у справі, що наразі розглядається правовідносини не є тотожними. Так, у справі № 911/3289/14 прокурор звернувся з позовом до господарського суду про внесення змін до договору та додаткового договору на підставі рішення Городище-Пустоварівської сільської ради від 24.03.2014 р. № 340-28(п)-VІ, тобто на підставі рішення органу місцевого самоврядування, а не на підставі Стратегії, що має місце в даному випадку.
		Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку, що оскаржуване рішення суду ґрунтується на повному і всебічному дослідженні всіх обставин справи, прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, є законним та обґрунтованим, а тому, підлягає залишенню без змін.
		Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.
		Керуючись статтями 269, 270, 275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -
		 
		ПОСТАНОВИЛА:
		 
		Рішення господарського суду Харківської області від 23.04.2018 р. у справі № 922/201/18 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 20-ти днів.
		Повний текст постанови складено 27.07.18 
		 
		Головуючий суддя Пушай В.І.
		 
		Суддя Барбашова С.В. 
		 
		Суддя Медуниця О.Є.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...