Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 522/13001/16-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про право власності та інші речові права.
Надіслано для оприлюднення: 27.07.2018. Зареєстровано: 28.07.2018. Забезпечено надання загального доступу: 01.08.2018.
Дата набрання законної сили: 17.07.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Номер провадження: 22-ц/785/4286/18 
		Номер справи місцевого суду: 522/13001/16-ц
		Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
		Доповідач Сегеда С. М.
		 
		 
		АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		17.07.2018 року                                 м. Одеса
		 
		Апеляційний суд Одеської області, у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: 
		   головуючого                 Сегеди С.М.,
		суддів:                 Гірняк Л.А.,
		ОСОБА_2,
		за участю:
		секретаря                 Лопотан В.І.,
		представника ОСОБА_3      адвоката ОСОБА_4,
		представника ОСОБА_5  адвоката ОСОБА_6,
		           представника ДП «Житлосервіс»  ОСОБА_7,
		 
		розглянувши увідкритому судовомузасіданні апеляційнускаргу ОСОБА_3на рішенняПриморського районногосуду м.Одеси від14лютого 2018року уцивільній справі за позовом ОСОБА_5до Департаменту міського господарства Одеської міської ради, ОСОБА_3, ОСОБА_8 про визнання недійсним та скасування розпорядження Управління житлово-комунального господарства Одеської міської ради та свідоцтва про право власності на житло, виданого Управлінням житлово-комунального господарства Одеської міської ради, за участю третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог: Дочірнє підприємство державної акціонерної компанії «Хліб України» «Одеського комбінату хлібопродуктів», Дочірнє підприємство «Житлосервіс» Дочірнього підприємства державної акціонерної компанії «Хліб України», ОСОБА_9, КП «Міське агентство з приватизації житла»,Одеської міської ради,
		 
		                встановив:
		   
		15 липня 2016 року позивач ОСОБА_5 звернулася до суду з позовною заявою, в якій просила суд визнати недійсним та скасувати Розпорядження Управління житлово-комунального господарства Одеської міської ради від 29 травня 2006 року № 196214 та свідоцтво № 8-18661 від 29 травня 2006 року про право власності ОСОБА_3, ОСОБА_8 на однокімнатну квартиру 11, житловою площею 19,9 кв.м, загальною площею 50,9 кв.м, у буд. 17 по вул. Єлісаветинській, м. Одеси, видане Управлінням житлово-комунального господарства Одеської міської ради.
		Свої позовнівимоги позивачОСОБА_5обґрунтовувала тим,що 29травня 2006року, в порядку передбаченому Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду», на підставі наданих відповідачем - ОСОБА_3 підроблених документів, Управлінням житлово-комунального господарства Одеської міської ради було прийнято розпорядження №196214 про передачу ОСОБА_3, ОСОБА_8 в рівних частинах однокімнатної квартири площею 50,9 кв.м, за адресою: м. Одеса, вул. Щепкіна (Єлісаветинська), 17, кв. 11. На підставі розпорядження Управління житлово-комунального господарства Одеської міської ради видане свідоцтво № 8-18661 від 29 травня 2006 року про право власності на однокімнатну квартиру пл. 50,9 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1. Підроблення документів полягало у внесенні до них недостовірної інформації про наявність технічних характеристик фактично неіснуючої на той час квартири площею 50,9 кв.м, за номером 11, у будинку №17, у вигляді окремої будівлі  лівопоротнього флігелю.
		В подальшому, під виглядом реконструкціїквартири площею 50,9 кв.м, ОСОБА_3 була побудована нова двоповерхова будівля площею 79,8 кв.м, з тією ж адресою, що і квартира позивачки, на яку відповідачами отримано свідоцтво про право власності на нерухоме майновід 24.06.2014р. № 23380234.
		Від представника відповідача ОСОБА_3 надійшли заперечення на позов, у яких в обґрунтування правової позиції зазначено, що вимога про скасуваннясвідоцтва № 8-18661 від 29 травня 2006 року на квартиру площею 50,9 кв.м. не обґрунтована, порушення прав позивачки не доведено, у кімнаті, яка є сусідньою з кімнатою позивачки площею 11,8 кв.м. відповідачі не зареєстровані та не проживають, у цій кімнаті зареєстрований та проживає син відповідача - третя особа - ОСОБА_8 Також від відповідача надійшла заява про застосування до позовних вимог строків позовної давності.
		У судовому засіданні представник позивачки позов підтримав, просив суд його задовольнити з підстав наведених у позовній заяві та відповіді на заперечення відповідача.
		ВідповідачОСОБА_3 у судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив відмовити у задоволенні позову та застосувати наслідки спливу строку позовної давності.
		Представник Департаменту міського господарства Одеської міської радидо суду не з`явився.
		Представник третьої особи ДП «Житлосервіс» ДП ДАК «Хліб України» «ОКХП»позов підтримав, просив суд його задовольнити.
		Представники третіх осіб: Дочірного підприємства державної акціонерної компанії «Хліб України», «Одеського комбінату хлібопродуктів», ОСОБА_8, Одеської міської ради, КП «Міське агентство з приватизації житла» до суду не з`явились.
		Рішенням Приморськогорайонного судум.Одеси від14лютого 2018року ?озов ОСОБА_5 було задоволено.
		Визнано недійсним та скасовано Розпорядження Управління житлово-комунального господарства Одеської міської ради від 29 травня 2006 року № 196214.
		Визнано недійсним та скасовано свідоцтво № 8-18661 від 29 травня 2006 року про право власності ОСОБА_3, ОСОБА_8 на однокімнатну квартиру 11, житловою площею 19,9 кв.м, загальною площею 50,9 кв.м, у будинку 17, по вул. Єлісаветинській м. Одеси, видане Управлінням житлово-комунального господарства Одеської міської ради.
		 
		    В апеляційній скарзі ОСОБА_3 ставить питання щодо скасування рішення Приморського районного суду м. Одеси від 14 лютого 2018 року та ухвалення нового рішення, яким у позові ОСОБА_5 відмовити в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. 
		Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, заперечень проти неї, колегія суддів дійшла висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав.
		Ухвалюючи судове рішення, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачі ОСОБА_3 і ОСОБА_8 незаконно отримали свідоцтво про право власності на житло №8-18661 від 29 травня 2006 року, чим порушили право власності позивача ОСОБА_5 Однак про те, що відповідачі стали власниками окремої квартири, житловою площею 19,9 кв.м, загальною площею 50,9 кв.м, у будинку 17 по вулиці Єлісаветинській м. Одеси позивач ОСОБА_5 дізналась лише після звернення до ДАК Хліб України ДП «Житлосервіс» та отримання висновку комісії, яку створило ДАК Хліб України ДП «Житлосервіс» за проханням ОСОБА_5 лише у 2016 році.
		Однак, повністю з таким висновком суду погодитись не можна, з огляду на наступні обставини.
		Так,квартира №11,яка знаходитьсяу будинку№17по вул.Єлісаветинській вм.Одесі,на часвселення донеї відповідачівОСОБА_8,складалась здвох квартир,відповідно дотехнічного паспорту загальною площею 105,3 кв.м, та прощею 50,9 кв.м. житлової і 19,9 кв.м., яке було окремо збудовано у дворі будинку. 
		 
		ДП «Житлосервіс» Дочірнього підприємства державної акціонерної компанії «Хліб України» «Одеського комбінату хлібопродуктів» був управителем даного будинку, та надав відповідачам ОСОБА_8 ордер на вселення у кімнату №11 будинку №17 по вул. Єлісаветинській, прощею 50,9 кв.
		В свою чергу, позивач ОСОБА_5 стала співвласником окремого (приміщення) квартири №11, яка знаходиться у будинку №17 по вул. Єлісаветинській на підставі договору купівлі  продажу № 168, від 23.06.1998 року, реєстраційний номер нерухомості 818122351101, спільна часткова, розмір частки: 460/1000. 
		Іншою співвласницею квартири позивачки є ОСОБА_10, якій належить 383/1000 частки квартири - на підставі рішення Приморського районного суду м. Одеси від 03.07.2007 року, справа № 2-6708/07, яка не була залучена до участі у даній справі в якості сторони. 
		Частка вказаної квартири розміром 157/1000 неприватизована. 
		 
		Апелянти ОСОБА_3 і ОСОБА_8 у 2003 році вселилися в окрему квартиру №11, на підставі ордеру на вселення у неприватизовану частину окремої кімнати №11, яка знаходиться у будинку №17 по вул. Єлісаветинській (у дворі будинку) на підставі договору оренди житла та зареєстрували своє місце проживання. 
		29 травня 2006 року апелянти ОСОБА_8 приватизували дану квартиру, після чого стали співвласниками квартири (приміщення) у рівних частках, а саме  по 1/2 часки квартири у будинку №17 по вул. Єлісаветинській, дана квартира мала площу у розмірі 50,9 кв.м., та відповідно до технічного плану станом на 2006 рік, мала кімнату у розмірі 19,9 кв.м., кухню, вбиральню та коридор. Реєстраційний номер нерухомості 391598451101, на цей час загальна площа квартири становить 79,8 кв.м.
		11 травня 2006 р. ОСОБА_3 звернувся до Малиновського районного агентства з приватизації житла із заявою від 26 січня 2006 р., зареєстрованою за № 214, про передачу в приватну власність квартири. Разом з заявою ОСОБА_3 були додані: технічний паспорт КП «ОМБТІ та РОН» від 20.04.2006 р.; ордер № 021202-04 серії ДПЖ, довідка про склад сім'ї наймача ізольованої квартири (одноквартирного будинку). На підставі наведених документів, 29 травня 2006 р. Управлінням житлово-комунального господарства Одеської міської ради було прийнято розпорядження №196214, згідно з яким було видане свідоцтво № 8-18661 від 29 травня 2006 року про право власності ОСОБА_3, ОСОБА_8 на однокімнатну квартиру площею 50,9 кв.м, за адресою: кімната №11, у будинку 17 по вулиці Єлісаветинській м. Одеси.
		В свою чергу, районне агентство з приватизації житла при проведенні приватизації виготовило технічний паспорт.
		При реконструкції окремої квартири №11 площею 50,9 кв.м., у будинку 2011 році ДП «Житлосервіс» ДП Державної Акціонерної Компанії «Хліб України», були переданні всі необхідні документи, та введено приміщення у експлуатацію. Саме в результаті реконструкції цієї кватири і збільшилась площа квартири №11, яка належить відповідачам ОСОБА_8. Збільшення площі відбулось з надбудовою та реконструкцією криши квартири.
		 
		Таким чином, починаючи з часу заселення, тобто з 2003 року по теперішній час позивачка ОСОБА_5 знала про те, що у даній квартирі проживають і зареєстровані відповідачі ОСОБА_8. 
		Як було вказано вище, ОСОБА_5 стала власником частини кімнати на підставі купівлі продажу від 23.06.1998 р. та з часу купівлі по цей час звернення до суду, позивач не заявляла жодної заяви до відповідачів, Департаменту міського господарства Одеської міської ради - про намір приватизувати дані приміщення (кімнати), також вона не є членом родини відповідачів. Жодних заяв від неї про заборону реконструкції квартири, з 2003 року по 2016 рік не надходило. Тобто на протязі 13 років права позивача не були порушені. 
		 
		Ухвалюючи судове рішення, суд першої інстанції зазначив, що використання апелянтом ОСОБА_3 та його родичами частини квартири позивачки на підставі свідоцтва № 8-18661 від 29 травня 2006 року, яке було видане на підставі підроблених документів, порушує права та законні інтереси позивачки.
		 
		Однак, судом не зазначено, яким чином були порушені права позивача ОСОБА_5 під час приватизації ОСОБА_3 у 2006 році квартири. 
		Посилання позивача ОСОБА_5 на те, що їй стало відомо про приватизацію майна відповідачами лише після отримання висновку комісії, яку створило ДАК Хліб України Дочірнього підприємства «Житлосервіс» за проханням ОСОБА_5 лише у 2016 році, не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи.
		 
		Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, відповідач ОСОБА_3 робив у 2011 році реконструкцію у окремому приміщенні, квартири №11, за згодою жильців будинку №17 по вул. (Щепкіна) Єлісаветинській, та всі необхідні документи були передані третій особі - ДП «Житлосервіс» ДП Державної Акціонерної Компанії «Хліб України». На зазначені обставини суд взагалі не звернув уваги, що доводить те, що третя особа за позовом ДП «Житлосервіс» погоджувалась із законністю проведеної приватизації а як наслідок  і з законністю проведеної реконструкції.
		З часу реконструкції окремої квартири №11 загальною площею - 50,9 кв.м., площа майна збільшилась і на цей час загальна площа квартири становить 79,8 кв.м.
		ЖУ «Ренесанс» надала довідку №14 від 06.01.11р., ЖУ «Ренесанс» ЛТД - 92 для пред'явлення в міське управління Архітектури і містобудування, про те що квартира №11 по вул. Щепкіна (Єлісаветинській), м. Одеса знаходиться у внутрідворовій споруді і вікон сусідніх квартир не має.
		Таким чином, судом першої інстанції не було враховано, що дозвіл на реконструкцію частини квартири відповідача ОСОБА_3 підписаний позивачем ОСОБА_5 ще у 2011 році. При цьому слід зазначити, що у кімнаті №11 площею 11 кв.м. користується та зареєстрований ОСОБА_9, який не є відповідачем по даній справі. При цьому відповідачі ОСОБА_3 і ОСОБА_8 не користуються даною кімнатою. 
		Тобто, до кімнати площею 11 кв.м. відповідачі ОСОБА_8 не мають ніякого відношення.
		 
		Більше того, як ОСОБА_5, так і її представник ОСОБА_6 в суді апеляційної інстанції зазначили, що приватизована і реконструйована квартира, в якій проживають відповідачі ОСОБА_8 (спірна квартира) знаходиться зовсім в іншому крилі будинку №17 по вулиці Єлісаветинській м. Одеси, ніж квартира ОСОБА_5
		Зазначені обставини додатково свідчать про те, що ОСОБА_5 не надала суду доказів того, що приватизацією квартири ОСОБА_8 порушуються права її як власника іншої квартири, яка знаходиться в тому ж будинку, однак в іншому крилі, які не межують між собою.
		 
		Крім викладеного, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідач ОСОБА_8 є неповнолітнім, однак, вирішуючи питання про фактичне позбавлення останнього права власності на спірну квартиру, суд не залучив до участі у справі орган опіки і піклування, чим порушив права неповнолітнього відповідача ОСОБА_8
		Доводи представника позивача ОСОБА_5 про те, що суд залучав до участі орган опіки і піклування, є безпідставними і спростовуються матеріалами справи, які не мають про це відповідних відомостей або ухвали суду.
		 
		Колегія суддів також вважає за необхідне зазначити, що Конституція України та Закон України «Про приватизацію державного житлового фонду» надають право кожному громадянину на приватизацію державного житлового фонду, у тому числі із використанням житлових чеків.
		Відповідно до ст. 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», приватизація державного житлового фонду - це відчуження квартир (будинків), кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України. Державний житловий фонд - це житловий фонд місцевих Рад народних депутатів та житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, організацій, установ.
		 
		 
		 
		Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону до об'єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, які використовуються громадянами на умовах найму.
		Відповідно до ч. 3 ст. 9 ЖК Української РСР, громадяни мають право на приватизацію квартир державного житлового фонду, житлових приміщень гуртожитках, тощо чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законом.
		На момент відносин, які виникли, для приватизації квартири необхідно було надати до КП «Міське агентство з приватизації житла» наступні документи:
		- заяву на приватизацію;
		- довідку про склад сімї наймача квартири та займані ним приміщення;
		- договір найму житлового приміщення.
		 
		   Зазначені документи були надані відповідачами ОСОБА_8 при приватизації спірної квартири. При цьому, жодної претензії зі сторони органів, які відповідають за надання дозволів, до відповідачів не надходило. Всі документи, а також довідки (технічні паспорти) були досліджені при проведенні приватизації. Однак, жодного встановленого факту підробки, або не відповідності до фактів при приватизації не було. 
		Таким чином, будь-яких доказів для визнання недійсним Розпорядження Управління житлово-комунального господарства Одеської міської ради від 29 травня 2006 року № 196214 про приватизацію квартири №11, будинку №17 по вул. (Щепкіна) Єлісаветинській в м. Одесі, загальною площею - 50,9 кв.м, матеріали справи не містять.
		Також суд першої інстанції не звернув уваги на те, що в матеріалах справи містяться копії книжок на оплату комунальних послуг, які були видані керівництвом ДП «Житлосервіс» відповідачу ОСОБА_3 при його вселенні в спірне житло, що ні третьою особою по справі, ні позивачем не оспорюється. 
		Окрім цього, в матеріалах справи міститься заява сусідки ОСОБА_10, на яку посилається суд першої інстанції, в якій зокрема, зазначено, що ОСОБА_3 жодного разу не порушив правил комунального співпроживання, прохід до квартири вільний, що в свою чергу спростовує твердження позивачки ОСОБА_5 про порушення її прав.
		 
		Таким чином, факт підробки документів, а саме ордеру на вселення, довідки про склад сімї стороною позивача не доведено, а про їх підробку суд зробив висновок на підставі міркувань одного зі свідків та тексту відповіді на запит адвоката ОСОБА_6 №01/19-16 від 19.01.2016 року зацікавленою особою  ДП «Житлосервіс», як колишнього утримувача майна, без подальшого надання будь-яких письмових підтверджень щодо незаконності отримання відповідачем первинних документів на житло, які в подальшому лягли в основу проведення процедури приватизації житла. 
		Слід також зазначити, що для того, щоб визнати незаконними або недійсними та скасувати акти індивідуальної дії або інші акти органів влади потрібно довести, що вони протирічать закону, що їх видано з порушенням процедури, що ці акти прямо або опосередковано порушують існуюче речове право позивача тощо. 
		Однак, як було зазначено вище, матеріалами справи не встановлено порушення прав позивачки на її частину квартири ні технічно, ні юридично, що в свою чергу не давало підстав для скасування правовстановлюючих документів, отриманих відповідачами ОСОБА_3 на законних підставах.
		Крім того, судом першої інстанції за ініціативою сторони позивача було витребувано у головного слідчого управління МВС України в Одеській області дані матеріалів кримінальної справи №12014160000000075 за ознаками кримінального порушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України (службове підроблення).
		В цій кримінальній справі вирішувалося питання щодо законності отримання технічного паспорту від 20.05.2006 року замовником ОСОБА_3 та законності проведення приватизації спірного приміщення. Мова йшла про законність складання технічного паспорту працівниками КП БТІ та РОН ОМР на спірний будинок (приміщення).
		 
		   Так, постановою головного слідчого Управління МВС України в Одеській області від 26.12.2014 року установлено, що посадові особи КП «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації обєктів нерухомого майна» в 2006 році виготовили та видали завідомо неправдивий офіційний документ, а саме технічний паспорт на квартиру №11, розташовану в будинку №17 по вул. Єлісаветинській в м. Одеса на імя ОСОБА_3 
		В ході досудового розслідування встановлено, що згідно інвентаризаційної справи на зазначений обєкт зареєстрований на родину ОСОБА_3 та на 460/1000 частин квартири спільного заселення родини Бахчеван (колишня власниця майна позивачки ОСОБА_5В.).
		Таким чином, право власності на житло ОСОБА_3 отримав на законних підставах, що свідчить про відсутність події кримінального правопорушення (т. 3, а.с. 201).
		 
		У відповідності до ст. 150 ЖК України, громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.
		Положення ст. 155 цього Кодексу визначають, що жилі будинки (квартири), що є у приватній власності громадян, не може бути в них вилучено, власника не може бути позбавлено права користування жилим будинком (квартирою), крім випадків, установлених законодавством України.
		 
		Крім викладеного, колегія суддів зазначає, що в силу положень ч. 1 та ч. 2 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
		Більше того, за змістом ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини у справі «Стретч проти Сполученого Королівства» від 24 червня 2003 року, самі по собі допущені органами влади порушення при передачі майна у власність особи не можуть бути безумовною підставою для повернення цього майна державі, якщо вони не допущені внаслідок винної, протиправної поведінки самого набувача майна.
		 
		Колегія суддів також вважає за необхідне зазначити, що судом не було враховано правової визначеності щодо правомірності набуття відповідачами права власності на житлові приміщення та того, що відповідачі ОСОБА_3 у встановленому законом порядку стали власниками спірного житлового приміщення в порядку приватизації, у звязку з цим у суду не було правових підстав для вирішення питання про позбавлення їх права власності, яке є непорушним, у тому числі щодо неповнолітнього, про що вказано вище.
		 
		Крім викладеного, слід також зазначити, що внаслідок зроблених ОСОБА_3 поліпшень те реконструкції житла, відповідачі отримали свідоцтво про право власності № 23380234 від 24.06.2014 року (т.4, а.с. 67), яке було в свою чергу отримане на підставі декларації про готовність обєкту до експлуатації від 08.05.2014 року (т.4, а.с. 79), яким відповідачами шляхом зроблених поліпшень було збільшено приватизоване спірне майно, збільшено його площу та в цілому  створено інший новий обєкт нерухомості, який на сьогодні належить їм на підставі цих документів, як нових правовстановлюючих документів, що ні позивачкою ні судом не заперечуються і не спростовані. 
		Таким чином, викладені вище обставини в своїй сукупності свідчать про те, що суд першої інстанції мав відмовити у задоволенні позову з причин його недоведеності.
		 
		Згідно ч.ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		 
		Колегія суддів зазначає, що заявник апеляційної скарги надав суду достатні, належні і допустимі докази існування обставин, на які він посилається як на підставу своїх заперечень проти позовних вимог, оскаржуваного судового рішення та доводів апеляційної скарги. 
		Згідно ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.
		За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення не відповідає зазначеним вимогам, доводи апеляційної скарги його спростовують, оскільки рішення ухвалено не у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у звязку з чим апеляційну скаргу задовольнити, оскаржуване рішення суду скасувати і прийняти у справі постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_5 відмовити у повному обсязі.
		Крім того, у відповідності до ст. 141 ЦПК України колегія суддів також вважає за необхідне стягнути ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 1653,60 грн. (т.4, а.с.192).
		 
		Керуючись ст.ст. 141, 367, 368, п.2 ч.1 ст. 374, п.4 ч.1 ст. 376, ст.ст. 381  384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд
		                 постановив:    
		 
		Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.
		 
		Рішення Приморськогорайонного судум.Одеси від14лютого 2018року скасувати і прийняти постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_5 відмовити у повному обсязі.
		Стягнути ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 сплачений судовий збір у сумі 1653,60 грн. (одна тисяча шістсот пятдесят три гривні 60 копійок).
		 
		Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції України протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. 
		 
		Повне судове рішення складено 27.07.2018 року.
		 
		Судді апеляційного суду Одеської області:    С.М. Сегеда    
		 
		 
		 
		 
		                                   ОСОБА_11 
		                                    
		 
		ОСОБА_2

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...