Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 760/3314/17 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про захист немайнових прав фізичних осіб; Спори про захист честі, гідності та ділової репутації.
Надіслано для оприлюднення: 27.07.2018. Зареєстровано: 29.07.2018. Забезпечено надання загального доступу: 01.08.2018.
Дата набрання законної сили: 28.08.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Провадження №2/760/326/18
		Справа №760/3314/17
		Р І Ш Е Н Н Я
		 
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		17 липня 2018 року Солом'янський районний суд м. Києва 
		у складі головуючого судді Оксюти Т.Г.
		при секретарі Горупа В'.В.
		за участю представника позивача ОСОБА_1
		представника відповідача ТОВ «Голдберрі» Єфімчук О.Є.
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Голдберрі» про захист ділової репутації та спростування недостовірних відомостей, -
		 
		В С Т А Н О В И В :
		 
		Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача та просив визнати недостовірними та такими, що не відповідають дійсності, порушують права свободи, ганьблять честь, гідність, ділову репутацію ОСОБА_3 відомості: 
		«ІНФОРМАЦІЯ_2»;
		ІНФОРМАЦІЯ_3,
		Опубліковані телеканалом «Еспресо» ІНФОРМАЦІЯ_4 року у телепередачі «Шустрова Live» (відеосюжет «ІНФОРМАЦІЯ_5»).
		Зобов'язати ТОВ «Голдберрі» спростувати вищезазначені відомості опубліковані ІНФОРМАЦІЯ_4 року у телепередачі «Шустрова Live» (відеосюжет «ІНФОРМАЦІЯ_5»), у спосіб найбільш близький до способу їх поширення, шляхом публікації на телеканалі «Еспресо» офіційного вибачення перед ОСОБА_3
		Зобов'язати ТОВ «Голдберрі» опублікувати спростування вищезазначених відомостей поширених телеканалом «Еспресо» ІНФОРМАЦІЯ_4 року у телепередачі «Шустрова Live» (відеосюжет «ІНФОРМАЦІЯ_5»).
		Витрати пов'язані із спростуванням та опублікуванням даного спростування покласти на ТОВ «Голдбері» та стягнути з останнього судові витрати. 
		Свої вимоги обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_4 року у телепередачі «Шустрова Live» на телеканалі «Еспресо» вийшов відеосюжет «ІНФОРМАЦІЯ_5», в якому була викладена інформація, що не відповідає дійсності та принижує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_3
		До зазначеної інформації відноситься «ІНФОРМАЦІЯ_2»;
		ІНФОРМАЦІЯ_3.
		Зазначений відеосюжет також був опублікований на відео-каналі «Еспресо.TV» хостингу «YouTube» за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_6, а також на веб-сайті «espresso.tv» за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_7.
		Станом на 16.02.2017 року хостингом «YouTube» зафіксовано 1146 переглядів даного відео через мережу Інтернет. 
		Вважає, що розповсюджена інформація негативно позначилась та позначається на особистому, діловому та загалом соціальному житті позивача та перешкоджає йому здійснювати свої немайнові права.
		Так, у відеосюжеті «ІНФОРМАЦІЯ_5» з 36 сек по 41 сек. було зазначено, що «ІНФОРМАЦІЯ_2» тобто, під втечею слід розуміти незаконний перетин державного кордону, однак виїзд сім'ї ОСОБА_3 відбувався офіційно, без будь-яких обмежень з боку державних органів, що підтверджується закордонним паспортом позивача та відмітками у ньому.
		У відеосюжеті «ІНФОРМАЦІЯ_5» з 7 хв. 55 сек. по 8 хв. 09 сек. було зазначено ІНФОРМАЦІЯ_3. При цьому, суб'єктом зазначених дії не може бути власник компанії, яким був ОСОБА_3, оскільки господарсько-розпорядчі та фінансові операції відносяться до компетенції директора та бухгалтера компанії. Крім того, на даних секундах сюжету авторами проілюстровано пошук на сайті «Offshore Leaks Database» за ключовим словом «ІНФОРМАЦІЯ_8», де знайдено декілька результатів, які нібито підтверджують виведення коштів позивачем та його сім'єю. Дана ілюстрація жодним чином не підтверджує факт виведення коштів, оскільки є виключно ілюстрацією пошуку в базі даних за ключовим словом.
		Отже, відповідачем всупереч нормам діючого законодавства України було розповсюджено недостовірну інформацію, що призвело до порушення законних прав та інтересів позивача.
		На підставі викладеного просив позов задовольнити. 
		Ухвалою судді Солом'янського районного суду м. Києва від 21.02.2017 року позовну заяву залишено без руху.
		Ухвалою судді Солом'янського районного суду м. Києва від 03.04.2018 року у справі відкрито провадження та справу призначено до розгляду.
		25.07.2017 року у судовому засіданні було задоволено клопотання представника відповідача про долучення до матеріалів справи письмових заперечень.
		15.11.2017 року у судовому засіданні було задоволено клопотання представника позивача про долучення письмових пояснень на відзив та задоволено клопотання представника відповідача про долучення до матеріалів справи додаткових пояснень до справи.
		Також, у судовому засіданні 15.11.2017 року було відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про допит свідка. 
		01.02.2018 року у судовому засіданні було задоволено клопотання представника відповідача про долучення до матеріалів справи відзиву. 
		Також, у судовому засіданні було відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про допит свідка.
		Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила їх задовольнити.
		Представник відповідача ТОВ «Голберрі» в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечувала посилаючись на те, що у цитатах, які позивач просить спростувати, відсутні жодні фактичні дані, які можна було б вважати недостовірними та такими, що порушують права позивача, натомість в них міститься ніщо інше як оцінка обставин.
		Щодо фрази «ІНФОРМАЦІЯ_2» зазначила, що відповідач не стверджував про незаконність перетину державного кордону родиною ОСОБА_3, а лише зазначив, що вони перебували за кордоном на тлі подій, що розгорталися в той час в Україні (оголошення агрохолдингу «Мрія» банкрутом, початок розслідування кримінального провадження щодо позивача, оголошення його в розшук тощо), використовуючи для цього мовностилістичний засіб. 
		Таке оціночне судження базується зокрема на інформації, що оприлюднена була народним депутатом України, радником Міністра внутрішніх справ України ОСОБА_4 на своїй сторінці у соціальній мережі Facebook.
		Те саме стосується і фрази ІНФОРМАЦІЯ_3.
		Вважає, що зазначені фрази є узагальнено оцінкою ситуації навколо агрохолдингу «Мрія», не звинуваченням позивача.
		На підставі викладеного просила відмовити у задоволенні позову. 
		Суд, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача ТОВ «Голберрі», дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про відмову у задоволенні позову, виходячи з наступного. 
		Відповідно до ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та/або/членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
		Згідно зі ст. 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі.
		Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_4 року в ефірі телеканалу «Еспресо» був здійснений випуск передачі «Шустрова Live» з відеосюжетом «ІНФОРМАЦІЯ_5», який також був опублікований на відео-каналі «Еспресо.TV» хостингу «YouTube» за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_6, а також на веб-сайті «espresso.tv» за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_7.
		Власником веб-сайту «espresso.tv» є ТОВ «Голдберрі».
		Як зазначає позивач, у телепередачі «Шустрова Live» на телеканалі «Еспресо» вийшов відеосюжет «ІНФОРМАЦІЯ_5», в якому була викладена інформація, що не відповідає дійсності та принижує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_3
		У відеосюжеті «ІНФОРМАЦІЯ_5» з 36 сек по 41 сек. було зазначено, що «ІНФОРМАЦІЯ_2» тобто, під втечею слід розуміти незаконний перетин державного кордону, однак виїзд сім'ї ОСОБА_3 відбувався офіційно, без будь-яких обмежень з боку державних органів, що підтверджується закордонним паспортом позивача та відмітками у ньому.
		У відеосюжеті «ІНФОРМАЦІЯ_5» з 7 хв. 55 сек. по 8 хв. 09 сек. було зазначено ІНФОРМАЦІЯ_3. При цьому, суб'єктом зазначених дії не може бути власник компанії, яким був ОСОБА_3, оскільки господарсько-розпорядчі та фінансові операції відносяться до компетенції директора та бухгалтера компанії. Крім того, на даних секундах сюжету авторами проілюстровано пошук на сайті «Offshore Leaks Database» за ключовим словом «ІНФОРМАЦІЯ_8», де знайдено декілька результатів, які нібито підтверджують виведення коштів позивачем та його сім'єю. Дана ілюстрація жодним чином не підтверджує факт виведення коштів, оскільки є виключно ілюстрацією пошуку в базі даних за ключовим словом.
		Позивач стверджує, що відповідачем всупереч нормам діючого законодавства України було розповсюджено недостовірну інформацію, що призвело до порушення законних прав та інтересів позивача. 
		При цьому, суд вважає, що у цитатах, які позивач просить спростувати відсутні жодні фактичні дані, які можна було б вважати недостовірними та такими, що порушують права позивача, натомість зазначені цитати містять оціночні судження, з огляду на наступне.
		Відповідно до п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 року вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням. 
		Відтак, принциповим при вирішенні спорів такого характеру є виокремлення з поширеної інформації фактичних даних та відмежування їх від оціночних суджень. Факт - це явище об'єктивної дійсності. Конкретні події, які об'єктивно виникли у минулому, і які існують незалежно від поглядів і ставлень до них інших осіб. У випадку з поширенням фактів суд має перевірити їх істинність та достовірність. Така перевірка здійснюється простим вивченням питання, чи мали певні факти місце в минулому, і чим вони підтверджуються. Натомість, якщо йдеться про оціночні судження, вони такій перевірці підлягати не можуть, що прямо вказано у статті 30 Закону України «Про інформацію».
		Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема, з огляду на характер використання мовностилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири).
		Іншими словами, оціночне судження - це звичайна думка особи, висловлювання свого особистого ставлення до певних подій, суб'єктивне судження, засноване на здатності людини критично мислити та висловлювати власні думки. Зрозуміло, що оцінити правдивість суб'єктивного судження неможливо саме через те, що воно є суб'єктивним. Перевірці можуть підлягати лише об'єктивні факти, а не суб'єктивні судження.
		Таким чином, обов'язковою умовою для спростування інформації є, зокрема, доведення позивачем, що поширювана інформації стосується позивача, не відповідає дійсності, а її поширення завдає шкоди особистим немайновим правам позивача.
		Відповідно до ст. 30 Закону України «Про інформацію» ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. 
		На характер висловлювання як оціночного судження вказують використані відповідачем мовностилістичні засоби, які за своєю суттю не є негативними як вказує позивач. 
		Зокрема, позивач вдається до вільної інтерпретації поняття «втеча», визначаючи його як незаконний перетин державного кордону, при цьому не вказує справжнє його значення.
		Загальновідоме в українській мові слова «втеча» означає швидкий відхід, біг, від'їзд і т. ін.. з метою уникнення небезпеки, неприємного становища тощо; таємний самовільний відхід, від'їзд. 
		Отже, відповідач не стверджував про незаконність перетину державного кордону родиною ОСОБА_3, а лише зазначив, що вони перебували за кордоном на тлі подій, що розгорталися на той час в Україні (оголошення агрохолдингу «Мрія» банкрутом, початок розслідування кримінального провадження щодо позивача, оголошення його в розшук та інше), використовуючи при цьому мовностилістичний засіб. 
		Встановлено, що таке оціночне судження базується зокрема на інформації, що оприлюднена народним депутатом України, радником Міністра внутрішніх справ України ОСОБА_4 на своїй сторінці у соціальній мережі Facebook (ІНФОРМАЦІЯ_9). У ній зазначалось, що ОСОБА_3 був оголошени в загальнодержавний розшук з 14.01.2015 року, а 20.01.2015 року в міжнародний розшук Міжнародною організацією кримінальної поліції (Інтерпол) за ч. 4 ст. 190 КК України. Відповідна інформація містилась також на офіційних сайтах Міністерства внутрішніх справ та Інтерполу. 
		Відповідно до ч. 2 ст. 302 ЦК України фізична особа не несе відповідальності за поширення інформації, отриманої з офіційних джерел. 
		Частина 1 ст. 91 ЦК України визначає, що юридична особа здатна мати такі ж цивільні права, як і фізична особа, крім тих, що за своєю природою можуть належати лише фізичній особі. 
		Пункт «а» ст. 67 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» містить норму про звільнення як юридичних (телерадіоорганізацій), так і фізичних осіб (її працівників) від відповідальності за поширення офіційної інформації. 
		Крім того, як зазначає у своєму рішенні Європейський суд з прав людини у справі Бладет Тромсо проти Норвегії від 20.05.1999 року від ЗМІ не можна вимагати проведення незалежного розслідування з метою перевірки фактів, що містяться в офіційних джерелах, які у свою чергу були використані у якості джерела інформації для тверджень, що визнаються національними судами як дифамацій ні. 
		Зазначене дає підстави відповідачу використовувати термін «втеча» при характеристиці дій позивача, оскільки оспорюване позивачем твердження є нічим іншим як оціночним судженням, яке базується на аналізі відомостей поширених журналістами, громадськими діячами, народними депутатами, ЗМІ.
		Вислів «ОСОБА_5 втекла за кордон» дає читачу чітке розуміння того, що автор висловлює своє бачення обставин, яке ґрунтується на певних відомостях, які стали йому відомими в ході підготовки матеріалу. 
		Так, на веб-сайті «ЕКОНОМІЧНА ПРАВДА», за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_10 оприлюднена публікація під заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_11» де зазначалось, що «ІНФОРМАЦІЯ_12».
		У іншій публікації на веб-сайті проекту «РБК-Україна за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_13 також зазначається, що ІНФОРМАЦІЯ_14.
		Аналогічні твердження неодноразово повідомлялись й на багатьох інших ресурсах, та дана інформація не спростована і не визнана недостовірною у встановленому законом порядку. 
		Неможливість притягнення ЗМІ до відповідальності за поширення інформації, яка раніше була поширена іншими ресурсами, підтверджується рядом рішень ЄСПЛ.
		Так, у справі «Редакція газети «Правое дело» і Штекель проти України» ЄСПЛ розглянув питання правомірності використання представниками ЗМІ інформації, розміщеної в Інтернеті, та повторної публікації такої інформації. 
		У постанові по даній справі ЄСПЛ визнав, що відсутність чітких, зрозумілих, доступних положень у національному законодавстві щодо використання журналістами інформації з Інтернет-джерел призводить до неможливості передбачення ними наслідків своїх дій. 
		Суд зазначив, що «відсутність на національному рівні достатньої законодавчої бази, яка б дозволяла журналістам використовувати отриману з Інтернету інформацію без страху наразитися на санкції, серйозно перешкоджає пресі відігравати свою роль «сторожового пса суспільства». На думку суду повне виключення такої інформації зі сфери застосування законодавчих гарантій журналістських свобод може саме по собі спричинити неправомірне втручання в свободу преси, гарантовану статтею 10 Конвенції. 
		У іншій справі «Газета «Україна-Центр» проти України» ЄСПЛ знову повторив свою позицію щодо прав журналістів на використання опублікованої інформації і доступної інформації, без страху бути притягнутим до відповідальності. 
		Відповідно до ст. 6 Закону України «Про інформацію» ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом. 
		Статтею 10 Європейської конвенції про права людини захищає не тільки зміст, поширюваних ідей, але також і форму, в якій вони поширюються.
		Крім того, позивач не заперечує проти свого перебування за кордоном в зазначений період, та проти того, що у згаданий період там перебували члени його родини, та того, що у зазначений період він був оголошений в розшук МВС та Інтерполом. 
		Отже, публікуючи матеріал, який став причиною звернення позивача до суду, відповідач діяв добросовісно і не вийшов за межі наданих йому, як засобу масової інформації, прав та свобод і не порушив його прав.
		Отже, вимоги позивача про спростування такої інформації є необґрунтованими. 
		Зазначене також стосується і фрази ІНФОРМАЦІЯ_3.
		Позивач зазначає, що у спірному матеріалі його звинувачено у ряді незаконних дій, які він в дійсності не вчиняв, як то «виведення коштів на офшори», «виведення активів за фіктивними договорами» тощо.
		Однак, аналіз матеріалу свідчить, що цитати, на які позивач посилається в обґрунтування своїх вимог, в дійсності не стосуються його особи.
		З урахування того, що право на захист честі, гідності та ділової репутації є особистим немайновим правом, невіддільним від самої особи, необґрунтовано та безпідставно стверджувати про порушення прав позивача інформацією, яка його не називає.
		Такі фрази є узагальненою оцінкою ситуації навколо агрохолдингу «Мрія», а не звинуваченням на адресу позивача. Оспорювана фраза не містить згадки про позивача та будь-якого персонального звинувачення на його адресу.
		Натомість, така інформація є фаховою оцінкою об'єктивно існуючої ситуації.
		Встановлено, що така оцінка отримана відповідачем в ході інтерв'ю з ОСОБА_6, який з 2015 року займає посаду заступника генерального директора з юридичних питань агрохолдингу «Мрія».
		Крім того, підгрунттям таких оціночних суджень також є інформація, розміщена на інформаційному ресурсі «ЛІГА. Бізнес» під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_15» за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_16, а також інформація розміщена на веб-сайті fakty.ua у статті під заголовком ІНФОРМАЦІЯ_17.
		Щодо твердження позивача про те, що матеріали відомі під назвою ІНФОРМАЦІЯ_18» не підтверджують факт виведення коштів, оскільки є виклчно ілюстрацією пошуку в базі даних за ключовим словом, то слід зазначити наступне.
		Міжнародний консорціум журналістів-розслідувачів ІНФОРМАЦІЯ_19 року у німецькій газеті опублікував дані про 200000 компаній з офшорних юрисдикцій. У них вказані власники фірм, дати і місця реєстрації. 
		Інформація була отримана з анонімного джерела, документи опрацювали представники 107 ЗМІ з 78 країн.
		Доступ до цих матеріалів має будь-яка особа, оскільки вони розміщені у відкритому доступі https://offshoreleaks.icij.org/. На пошуковий запит база надає дані по офшорним компаніям, юридичним та фізичним особам, що фігурують в цих компаніях чи будь-яким чином з ними пов'язані, про посередників та власників акцій на пред'явника, їх імена та прізвища тощо.
		За пошуковим запитом прізвища позивача система видає дані, що й наводяться у сюжеті від ІНФОРМАЦІЯ_4 року. Саме такі дані, у сукупності з іншою інформацією, отриманою журналістами при підготовці сюжету, могли стати базисом для формулювання оціночних суджень, викладених в ньому.
		Крім того, про це також писали ЗМІ, зокрема відомий портал «Цензор» у матеріалі під заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_20».
		Отже, такі фрази не містять будь-яких фактичних даних, та таких які б стосувалися позивача, а відтак не порушують його прав та не можуть бути спростованими. 
		Право на висловлення суб'єктивної позиції здійснене цілком у межах свободи вираження поглядів, гарантовані статтею 10 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. При цьому, жодна із підстав обмеження такої свободи, вичерпно визначених цією ж статтею, не наявна. 
		Слід звернути увагу на те, що позивач у позовній заяві здійснює тлумачення слів відповідача, а не констатує реальне сказане на підставі цитування, а тому виходить за межі поширеної відповідачами інформації. 
		Позивач, на власний розсуд, здійснив перекручування змісту інформації, в результаті чого навів у позовній заяві спотворене формулювання, яке не поширювалось відповідачем в телевізійному ефірі. 
		Позивач для підтвердження своєї позиції використовує лише власне бачення та власні доводи, що не підкріплені фактами. Отже, аргументи позивача формуються лише на власних домислах і жодним чином не можуть вважатися поширеними відповідачем. 
		Одночасно, наявні у відео сюжеті цитати самі по собі не містять негативного навантаження, а набувають такого лише в інтерпретації позивача. 
		Невід'ємними елементами юридичного складу правопорушення у даній категорії справ є поширення недостовірної інформації та порушення прав внаслідок її поширення. 
		Натомість поширена відповідачем інформація сама по собі не порушує особистих немайнових прав позивача, оскільки в ній не стверджується про порушення позивачем норм чинного законодавства або вчинення аморальних дій. Відтак така негативна оцінка певних фактів щодо позивача, надана самим позивачем в позовній заяві. Будь-яких інших доказів негативного відображення цієї інформації немає.
		Враховуючи роль засобу масової інформації як «сторожового пса», як це визначено у п. 44 рішення Європейського суду з прав людини у справі Лінгенса 12/19984/84/131 від 08.07.1986 року, а також беручи до уваги соціально-важливий характер інформації, оскільки право громадськості отримувати цю інформацію переважає необхідність здійснювати зайву цензуру, відповідач вважав за необхідне висловити свої переконання, які виражають власну критичну оцінку діяльності позивача, з метою доведення такої інформації до громадськості у формі, обраній відповідачем. 
		Така позиція відповідача не йде у розріз з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини. Зокрема, у своєму рішенні у справі Де Хеєс і Гільзес проти Бельгії від 24.02.1997 року, Європейський суд з прав людини визначив, що стаття 10 Конвенції захищає не лише висловлені відомості і судження, але й форму в якій це робиться. В той же час суд підкреслив, що свобода слова застосовується не тільки стосовно інформації та ідей, що схвально сприймаються у суспільстві або розглядаються як необразливі чи не варті уваги, але й стосовно тих, які шокують, ображають та викликають занепокоєння у державі чи частини населення. Крім того, свобода журналіста включає право на можливу долю перебільшення і, навіть, провокації. 
		Слід звернути увагу і на той факт, що позивач є публічним діячем, який в силу його статусу піддається вищому ступеню уваги, критики та оцінки з боку громадськості та медіа. При цьому, будучи публічним діячем, позивач повинен бути готовим до такого рівня уваги та критики до своєї особи, на що звертає увагу Верховний Суд України, так і Європейський суд з прав людини у своїй численній практиці. 
		Пунктом 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 року №1 визначено, що оскільки політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні посади або здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях, вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися «виставити» себе на публічне політичне обговорення, то вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції. При цьому, зазначені діячі не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами. 
		З огляду на це, межа допустимої критики щодо політичного діяча чи іншої публічної особи є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. Публічні особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати. 
		Позивач помилково в обґрунтування недостовірності інформації посилається на її негативність. Презумпція, що негативна інформація вважається недостовірною, була виключена зі статті 277 ЦК України Законом України від 27.03.2014 року №1170-VІІ.
		З цих підстав не може застосовуватись п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України №1, оскільки воно зроблено на роз'яснення норм частини 3 ст. 277 ЦК України, яка виключена. 
		Відповідно до п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 року №1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», згідно з положеннями статті 277 ЦК України обов'язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації. Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права. 
		Крім того, відповідач має гарантовану п. 1 ст. 10 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, свободу вираження поглядів, яка становить одну з основних підвалин демократичного суспільства й одну з принципових умов його розвитку та умов самореалізації кожної особи. Саме в межах такої свободи вираження поглядів ним і реалізовано це право в межах власних суб'єктивних оцінок. 
		Такі оцінки відповідачем висловлені правомірно, адже базуються на фактологічній основі. 
		Так, ЄСПЛ у справі «Нова газета і Бородянський проти Російської Федерації» від 28.03.2013 року визначив, що мінімально фактичною основою для висловлювань, що містять оціночні судження, є загальновідомі факти, підтвердження висловлення певним джерелом та незалежне дослідження.
		У справі містяться роздруківки з мережі Інтернет, у яких йдеться про діяльність позивача і позивачем не спростовано зазначену інформацію, а відтак відповідач мав всі підстави вважати, що така інформація є достовірною. Саме оцінку відомостей з численних інформаційних джерел надав відповідач у ефірі програми.
		З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що вищезазначені висловлювання відповідача є його особистою думкою та сформованим переконанням, не містять будь-яких фактичних неправдивих даних, не несуть будь-якого негативного навантаження і, відповідно, враховуючи контекст і характер застосованих мовних засобів та стилістичних прийомів, жодним чином не посягають на честь, гідність та ділову репутацію позивача.
		Згідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Згідно ч.6 цієї ж статті доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		На основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які посилались сторони, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
		Керуючись Постановою Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 року №1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», ст. 30 Закону України «Про інформацію», ст.ст. 277, 297 ЦК України, суд, - 
		 
		В И Р І Ш И В :
		 
		У задоволенні позову ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Голдберрі» про захист ділової репутації та спростування недостовірних відомостей відмовити.
		Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Солом'янський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Позивач: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, місцезнаходження: АДРЕСА_2
		Відповідач: ТОВ «Голдберрі», код ЄДРПОУ 35920776, місцезнаходження: 03087, м. Київ, вул. Адама Міцкевича, 10 кв. 32.
		 
		Суддя

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...