Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 333/2559/18 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, пов’язані із застосуванням Закону України ”Про захист прав споживачів”.
Надіслано для оприлюднення: 31.07.2018. Зареєстровано: 01.08.2018. Забезпечено надання загального доступу: 03.08.2018.
Дата набрання законної сили: 30.08.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		Справа № 333/2559/18
		Провадження № 2/333/1666/18
		                              ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
		Іменем України
		19 липня 2018 року                            м. Запоріжжя 
		Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі:
		судді                                     Дмитрієвої М.М.,
		за участю секретаря                             Барахової Г.В.,
		позивача                                 ОСОБА_1,
		представника позивача                         ОСОБА_2,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі Комунарського районного суду м. Запоріжжя, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Фізичної особи  підприємця ОСОБА_3 про захист прав споживачів, -
		В С Т А Н О В И В:
		Позивач ОСОБА_1 звернулася до Комунарського районного суду м. Запоріжжя з позовом до ФОП ОСОБА_3 про захист прав споживачів.
		В обґрунтування позовних вимог зазначила наступне.
		22 березня 2018 року представниками ФОП ОСОБА_3 позивачу було запропоновано здійснити оздоблення балконного блоку, за наслідками чого між позивачем та відповідачем укладено договір на виготовлення та передачу у власність ПВХ конструкцій. На виконання договору позивачем у якості завдатку було перераховано відповідачу 7500 грн., проте детально ознайомившись із умовами договору позивач вважає, що він повинен бути визнаний недійсним з наступних підстав. 
		Так, за умовами договору позивач повинна була внести завдаток  7500 грн. з наступним, протягом 14 календарних днів внесення іншої частини суми у розмірі 7470 грн. У разі ж невнесення залишку, виконавцем не виготовляється замовлення, а саму залишку не повертається. Позивач вважає вказане положення несправедливим та таким, що порушує положення позивача. Окрім цього умовами договору не передбачене право споживача на розірвання договору, в той час коли виконавець має право на розірвання договору в односторонньому порядку, що є несправедливим. При укладення договору не було надано усієї необхідної та доступної інформації про замовлення. З договору неможливо визначити як саме повинна виглядати ПВХ конструкція. У результаті укладення неправомірного договору позивачу була завдано моральну шкоду, яка полягає у значних моральних стражданнях. Лікарем було діагностовано гостру реакцію на стрес та зниження мнестичних функцій. 
		Позивач просить визнати укладений договір недійсним, стягнути з відповідача на її користь сплачених у якості завдатку за договором коштів у розмірі 7500 грн. та 3000 грн. моральної шкоди.
		Ухвалою суду від 31 травня 2018 року позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.
		Ухвалою суду від 03 липня 2018 року підготовче провадження у справі закрито, призначено справу до судового розгляду.
		У судовому засідання позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 дали пояснення, аналогічні вказаним у позові, просили позов задовольнити повністю. Проти ухвалення заочного рішення не заперечували.
		Відповідач ФОП ОСОБА_3, повідомлена своєчасно та належним чином, шляхом публікації оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, не зявилася, причини її неявки суду невідомі. Направлені за її зареєстрованим місцем проживання конверти із судовими повістками повернулися до суду із відміткою «за закінченням терміну зберігання».
		Оскільки суд не має відомостей про причини неявки відповідача, повідомленого належним чином, враховуючи відсутність відзиву, що позивач не заперечує проти ухвалення заочного рішення, суд ухвалив на підставі ст. 280 ЦПК України розглянути справу заочно.
		Вислухавши пояснення позивача та його представника, встановивши обставини справи і перевіривши їх доказами, суд дійшов до наступного.
		Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносин, що виникають у державі.
		У відповідності з п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 року, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов'язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.
		Відповідно до ст. 55 Конституції України,кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.  
		Згідно зі ст. 4 ЦПК України, кожна особа маєправо в порядку,встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
		Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
		Згідно зі ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
		Відповідно до ст.ст. 81, 76 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими, електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.
		Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
		22 березня 2018 року між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_3 укладеного договір №994, за яким замовник отримує, а виконавець зобовязується організувати роботи по виготовленню та передачі у власність ПВК конструкції за розрахунками виконавця. 
		Документи, які б підтверджували державну реєстрацію ФОП ОСОБА_3, види економічної діяльності що останньою можуть здійснюватися, матеріали справи не містять.
		За умовами договору вартість виробу складає 14970 грн. (п.2.1.); завдаток  7500 грн. (п.2.2.); борг до передачі у власність  7470 грн. (п.2.3.).
		На виконання умов договору, 22 березня 2018 року ОСОБА_1 перераховано на рахунок ФОП ОСОБА_3 завдаток у розмірі 7500 грн.
		Судом встановлено, що правовідносини між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_3 виникли із договору підряду.
		За договором підряду, згідно зі ст. 837 ЦК України, одна сторона зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
		Оскільки договір від 22 березня 2018 року укладений між фізичною особою та фізичною особою  підприємцем, враховуючи, що його результат у вигляді організації роботи з виконання та передачі у власність ПВХ конструкцій не призначений для використання переданого майна у підприємницьких цілях та отримання прибутку, договір направлений на задоволення побутових та інших особистих потреб ОСОБА_1 як замовника, спірний договір відноситься до договору побутового підряду (ст. 865 ЦК України).
		Зі змісту договору від 22 березня 2018 року вбачається, що необхідною умовою з виконання договору замовником є внесення завдатку.
		Положеннями ст. 873 ЦК України передбачено, що вартість робіт, виконаних за договором побутового підряду, визначається за погодженням сторін, якщо інше не передбачено у встановленому порядку прейскурантами (цінниками), тарифами тощо. Робота оплачується замовником після її остаточного передання підрядником. За згодою замовника робота може бути ним оплачена при укладенні договору побутового підряду шляхом видачі авансу або у повному обсязі.
		Тобто зазначення у договорі положення про внесення замовником грошових коштів у якості завдатку не відповідає положенням ЦК України.
		Згідно зі ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
		Враховуючи, що договір від 22 березня 2018 року в частині визначення внесених замовником коштів не відповідає положенням ЦК України, останнє в цій частині відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підлягає визнанню недійсним.
		Згідно зі ч. 3 ст. 865 ЦК України, до відносин за договором побутового підряду, не врегульованих цим Кодексом, застосовується законодавство про захист прав споживачів.
		Так, відповідно до ч.ч. 5, 6 ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів» у разі визнання окремого положення договору, включаючи ціну договору, несправедливим може бути визнано недійсним або змінено саме це положення, а не сам договір. Тільки у разі, коли зміна окремих положень або визнання їх недійсними зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача такі положення підлягають зміні або договір може бути визнаний недійсним у цілому.
		Визначення поняття «несправедливі умови договору» закріплено в ч. 2 ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів». Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обовязків на шкоду споживачу.
		Зі змісту ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів» вбачається, що для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (п. 6 ч. 1 ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обовязків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.
		   Так, положеннями договору від 22 березня 2018 року не передбачене право замовника на розірвання договору, в той час коли згідно зі ч. 2 ст. 267 ЦК України, замовник має право у будь-який час до здачі йому роботи відмовитися від договору побутового підряду, сплативши підрядникові частину встановленої ціни роботи пропорційно роботі, фактично виконаній до повідомлення про відмову від договору, та відшкодувавши йому витрати, здійснені до цього моменту з метою виконання договору, якщо вони не входять до частини ціни роботи, яка підлягає сплаті. Умови договору, що позбавляють замовника цього права, є нікчемними.
		   Вказані положення в розумінні ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів» суд вважає несправедливими, оскільки з умов договору вбачається дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.
		За умовами п. 1.4  п. 1.8 договору загальна площа виробу складає 6,7 кв. м.; колір профілю  білий, заповнення  4-16-4-і; профіль  «СТЕКО», вид конструкції на вид конструкції на технічному кресленні з боку петель. 
		З наданої ТОВ «Завод Стекло» відповіді вбачається, що відсутність у договорі кількість камер профільної системи та їх манкіровки, наявності або відсутності механізму відкривання конструкції та його параметри, та параметри фурнітури не дають можливість здійснити обрахунок конструкції.
		Тобто договір не містить повної інформації для його виконання належним чином.
		Окрім цього спірний договір та додаток взагалі не містять графічного зображення виду замовлених позивачем ПВХ конструкцій.
		Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЗУ «Про захист прав споживачів», споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги). Інформація про продукцію не вважається рекламою.
		Таким чином, аналіз змісту спірного договору дає підстави дійти висновку, що він складений з численними порушеннями ЦК України, містить несправедливі умови, якими виключені та обмежені права замовника як споживача, що призводить до істотного дисбалансу договірних прав та обовязків сторін, завдають шкоди споживачеві,
		Визнання окремих положень договору недійсними зумовлює зміну інших положень договору, що призводить до визнання згідно зі ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів» недійсним договору у цілому.
		Частиною 1 ст. 216 ЦК України визначено, що у разі недійсності правочину кожна із сторін зобовязана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.
		Таким чином, вимога про стягнення з відповідача на користь позивача 7 500 грн., сплачених останнім на виконання договору, підлягає задоволенню.
		Щодо вимог позивача про стягнення моральної шкоди суд приходить до наступного.
		Відповідно до положень статей 32, 56, 62 Конституції України і норм ЦК, фізичні та юридичні особи мають право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди, заподіяної внаслідок порушення їх прав і свобод та законних інтересів. Встановлене Конституцією та законами України право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди є важливою, гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб і є одним із засобів захисту порушених цивільних прав і інтересів, які передбачені ст. 16 ЦК.
		З наданої позивачем позовної заяви та наданих у судових засіданнях пояснень неможливо встановити у чому саме полягає моральна шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується, тому у задоволенні позовної заяви в частині стягнення моральної шкоди необхідно відмовити.
		Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача у дохід держави необхідно стягнути судовий збір пропорційно розміру позовних вимог  1 208 грн. 23 коп.
		На підставі викладеного, керуючись ст.ст.5, 6, 15, 18 ЗУ «Про захист прав споживачів», ст.ст. 16, 23, 203, 216, 267, 509, 837, 865, 873 ЦК України, ст.ст. 4, 12, 13, 76, 81, 247, 280-284, 417 ЦПК України, суд, - 
		В И Р І Ш И В:
		Позовну заяву ОСОБА_1 до Фізичної особи  підприємця ОСОБА_3 про захист прав споживачів  задовольнити частково.
		Визнати договір № 994, укладений 22 березня 2018 року між ОСОБА_1 та Фізичною особою  підприємцем ОСОБА_3 на суму 14970 (чотирнадцять тисяч девятсот сімдесят) грн. 00 коп. про виготовлення та передачу у власність ПВХ конструкції недійсним.
		Стягнути з Фізичної особи  підприємця ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживаючої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП: НОМЕР_1, 7500 (сім тисяч пятсот) грн. 00 коп. 
		В іншій частині позовних вимог  відмовити.
		Стягнути із Фізичної особи підприємцяОСОБА_3 в дохід держави судовий збір у розмірі 1208 (одна тисяча двісті вісім) грн. 23 коп.
		Рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Позивач має право оскаржити рішення в апеляційному порядку в Апеляційний суд Запорізької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		Рішення суду набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення суду залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
		Повне рішеннясуду складено30липня 2018року. 
		 
		 
		 
		Суддя Комунарського районного суду
		м. Запоріжжя                              М.М. Дмитрієва

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...