Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 636/1095/18 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти встановленого порядку несення військової служби (військові злочини); Непокора.
Надіслано для оприлюднення: 31.07.2018. Зареєстровано: 01.08.2018. Забезпечено надання загального доступу: 03.08.2018.
Дата набрання законної сили: 30.08.2018
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ЧУГУЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		 
		Справа № 636/1095/18
		Провадження № 1-кп/636/374/18
		В И Р О К
		І М Е Н Е М        У К Р А Ї Н И
		 
		31 липня 2018 року Чугуївський міський суд Харківської області
		у складі: головуючого  судді ОСОБА_1 ,
		за участю секретаря судового засідання  ОСОБА_2 ,
		прокурора військової прокуратури Харківського гарнізону  ОСОБА_3 ,
		обвинуваченого  ОСОБА_4 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чугуєві обвинувальний акт по кримінальному провадженню № 42018220750000026, внесеному 19 березня 2018 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за обвинуваченням
		ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Діброва (с. Чапаєвка), Диканського району, Полтавської області, українця, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, неодруженого, раніше не засудженого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця за контрактом на посаді кулеметника 3 механізованого відділення 1 механізованого взводу 9 механізованої роти 3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 у військовому званні «солдат», -
		у вчиненні злочину, передбаченому ч. 3 ст. 402 КК України, -
		в с т а н о в и в:
		28 жовтня 2013 року ОСОБА_4 уклав контракт про проходження громадянами України військової служби у ЗС України з Міністерством оборони України в особі ТВО командира військової частини НОМЕР_1 підполковника ОСОБА_5 . На підставі наказу командира військової частини-польова пошта НОМЕР_2 ( НОМЕР_1 ) від 28 жовтня 2013 року № 211 ОСОБА_4 зарахований до списків особового складу вказаної військової частини, поставлений на всі види забезпечення та призначений на посаду кулеметника 3 механізованого відділення 1 механізованого взводу 9 механізованої роти 3 механізованого батальйону.
		Згідно з наказом командира військової частини - польова пошта НОМЕР_2 ( НОМЕР_1 ) від 28 жовтня 2016 року № 237 (по стройовій частині) про направлення штатних підрозділів військової частини з пункту постійної дислокації (військове містечко № НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 ) у підпорядкування оперативно-тактичного угрупування «Маріуполь», які залучені та беруть безпосередню участь в Антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей, забезпеченні її проведення, з метою виконання службових (бойових) завдань, солдат ОСОБА_4 мав вибути у підпорядкування оперативно-тактичного угрупування «Маріуполь».
		Припис ст. 65 Конституції України вказує на те, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.
		Стаття 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», розкриває поняття особливого періоду - це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
		Також, у ст. 1 Закону України «Про оборону України» надається визначення терміну особливий період як періоду, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
		З моменту видання виконувачем обов`язків Президента України Указу «Про часткову мобілізацію» № 303/2014 від 17.03.2014 на території України почав діяти особливий період, який триває до теперішнього часу.
		Про особливий період несення військової служби та порядок проходження військової служби солдату ОСОБА_4 достеменно було відомо.
		Будучи військовослужбовцем Збройних Сил України, солдат ОСОБА_4 , згідно з вимогами ст. ст. 9, 11, 16, 28, 30, 35, 37 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. З, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов`язаний свято і непорушно додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, бути дисциплінованим та виявляти повагу до командирів (начальників), беззастережно, неухильно, точно та у встановлений строк виконувати їх накази, знати та виконувати свої обов`язки, додержуватися вимог військових статутів, поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.
		Відповідно до вимог ст. ст. 28, 30 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, єдиноначальність є одним із принципів будівництва і керівництва Збройними Силами України і полягає в наділенні командира (начальника) всією повнотою розпорядчої влади стосовно підлеглих, наданні командирові (начальникові) права одноособово приймати рішення та віддавати накази, забезпеченні виконання зазначених рішень (наказів), виходячи із всебічної оцінки обстановки та керуючись вимогами законів і статутів Збройних Сил України. Командир (начальник) має право віддавати підлеглому накази, а підлеглий зобов`язаний їх виконати сумлінно, точно та у встановлений строк.
		Разом з тим, солдат ОСОБА_4 у порушення наведених вимог законодавства, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, посягаючи на встановлений порядок підлеглості, порушуючи військову дисципліну, з мотивів хибно зрозумілих інтересів служби, відмовився виконувати наказ командира (начальника).
		Так, 28 жовтня 2016 року, близько 18 год. 00 хв., під час вечірнього шикування в усній формі до особового складу військової частини було доведено наказ командира військової частини - польова пошта НОМЕР_2 ( НОМЕР_1 ) від 28 жовтня 2016 року № 237 (по стройовій частині) про направлення штатних підрозділів військової частини з пункту постійної дислокації (військове містечко № НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 ) у підпорядкування оперативно-тактичного угрупування «Маріуполь», які залучені та беруть безпосередню участі в Антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей, забезпеченні її проведення, з метою виконання службових (бойових) завдань.
		При цьому наказ виданий у встановленому Законом порядку, відповідною особою в межах наданих йому повноважень, зміст наказу не суперечив чинному законодавству та не був пов`язаний з порушенням конституційних прав та свобод солдата ОСОБА_4 , не носив в собі явно злочинного змісту, у зв`язку з чим підлягав беззастережному та неухильному виконанню з боку останнього.
		Однак, солдат ОСОБА_4 всупереч вимог ст. ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст. ст. 9, 11, 16, 28, 30, 35, 37, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. З, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, порушуючи військову дисципліну, діючи умисно, в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, не вдаючись до обману, завідомо знаючи про те, що на виконання вимог наказу командира військової частини-польова пошта НОМЕР_2 ( НОМЕР_1 ) від 28 жовтня 2016 року № 237 (по стройовій частині) він зобов`язаний вибути у підпорядкування оперативно-тактичного угрупування «Маріуполь» з метою виконання службових (бойових) завдань на території Донецької та Луганської областей, усно та письмово відмовився виконати даний наказ, доведений йому 28 жовтня 2016 року, близько 18 год. 00 хв., заступником командира військової частини з морально-психологічної роботи - начальником відділення морально-психологічного забезпечення військової частини - польова пошта НОМЕР_2 ( НОМЕР_1 ) під час вечірнього шикування особового складу військової частини.
		Таким чином, солдат ОСОБА_4 , проходячи військову службу за контрактом на посаді кулеметника 3 механізованого відділення 1 механізованого взводу 9 механізованої роти 3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , діючи в порушення вимог ст. ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст. ст. 9, 11, 16, 28, 30, 35, 37, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. З, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи умисно, в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, не вдаючись до обману, відкрито, усно відмовився виконати наказ командира військової частини польова пошта НОМЕР_2 ( НОМЕР_1 ) від 28 жовтня 2016 року № 237 (по стройовій частині) про направлення штатних підрозділів військової частини з пункту постійної дислокації (військове містечко № НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 ) у підпорядкування оперативно-тактичного угрупування «Маріуполь», які залучені та беруть безпосередню участі в Антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей, забезпеченні її проведення, з метою виконання службових (бойових) завдань, доведений йому 28 жовтня 2016 року, близько 18 год. 00 хв. заступником командира військової частини з морально-психологічної роботи - начальником відділення морально-психологічного забезпечення військової частини - польова пошта НОМЕР_2 ( НОМЕР_1 ).
		Вказані дії солдата  ОСОБА_4  органом досудовогорозслідування кваліфікуютьсяза ч.3ст.402КК Українияк непокора, тобто відкрита відмова виконати наказ начальника, вчинена в умовах особливого періоду, крім воєнного стану.
		Обвинувачений в судовому засіданні свою вину в інкримінованому йому злочині визнав повністю, щиро розкаявся та повністю підтвердив зазначені в обвинувальному акті обставини, але від надання пояснень відмовився.
		Показання  ОСОБА_4  є послідовними, логічними і не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.
		За згодою сторін згідно з ч. 3 ст. 349 КПК України судом було визнано недоцільним дослідження таких доказів по справі, як покази свідків та інших доказів, що були зібрані в ході досудового розслідування стосовно фактичних обставин справи, оскільки обвинувачений та інші учасники судового розгляду правильно розуміють зміст цих обставин, немає сумнівів у добровільності та істинності їх позиції, а також фактичні обставини справи ніхто не оспорює.
		Тому суд обмежив дослідження фактичних обставин справи допитом обвинуваченого та дослідженням таких матеріалів кримінальної справи, що характеризують особу обвинуваченого:
		- довідки ОСК МВС України в Харківській області ОСК ГУНП в Харківській області № 226-19032018/63091 від 19.03.2018 року, згідно якої обвинувачений ОСОБА_4 раніше не засуджений;
		- інформації Диканської центральної районної лікарні № 01-13/336 та № 01-13/337 від 19.03.2018 року, згідно яких обвинувачений ОСОБА_4 на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває (а.к.п. 71, 73).
		Оцінюючи всукупності всідосліджені докази,суд вважаєвстановленим,що своїмиумисними діями,які виразились у відкритій відмові виконати наказ начальника, вчиненій в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, тобто непокорі,  ОСОБА_4  вчинений злочин, передбачений ч. 3 ст. 402 КК України.
		При призначенні обвинуваченому  ОСОБА_4  покарання суд, згідно з вимогами ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відноситься до категорії тяжких злочинів, конкретні обставини вчиненого злочину та дані про особу обвинуваченого, а саме: раніше не засуджений, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.
		Обставинами, що пом`якшують покарання ОСОБА_4 , суд визнає його щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину та визнання вини. Обставин, що обтяжують покарання, судом не встановлено.
		Крім того, ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» (далі - Європейський суд) передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.
		Як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), так і у справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський суд зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистого надмірного тягаря для особи». 
		При призначенні покарання суд виходить із положень статті 65 КК України, а саме: з принципів законності, справедливості, індивідуалізації, а також достатності покарання для виправлення та попередження нових злочинів, враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого злочину, який, відповідно до ст. 12 КК України, віднесено до категорії тяжких злочинів, пом`якшуючі покарання обставини, відсутність обтяжуючих покарання обставин, особу обвинуваченого, його відношення до скоєного злочину, і вважає, що виправлення  ОСОБА_4  і попередження скоєння ним нових злочинів можливо без ізоляції від суспільства. 
		Беручи доуваги вказаніобставини вїх сукупностіта відсутністьтяжких наслідків,а такожвраховуючи даніпро особу,суд вважаєза можливеу даномувипадку,призначивши ОСОБА_4  покарання увигляді позбавленняволі,застосувати донього ст.75КК Україниі звільнитийого відвідбування покаранняз випробуванням,одночасно поклавшина засудженогообов`язки,які сприятимутьйого виправленню,оскільки саметаке покарання,на думкусуду,є справедливим,а такожнеобхідним ідостатнім дляйого виправленнята попередженнявчинення нимнового злочину. 
		Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.
		Судових витрат та речових доказів по справі немає.
		Обвинувачений ОСОБА_4 у судовому засіданні надав заяву та просив застосувати до нього Закон України «Про амністію у 2016 році», оскільки він є учасником бойових дій, додавши копію посвідчення серії НОМЕР_4 .
		Статтею 2 Закону України «Про амністію у 2016 році» передбачено, що звільненню від відбування покарання у вигляді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов`язаних з позбавленням волі, підлягають особи, визнані винними у вчиненні злочину, що не є особливо тяжким злочином проти життя та здоров`я особи та не є діянням, передбаченим частинами другою, третьою і четвертою статті 408, статтею 410, частинами другою, третьою і четвертою статті 411 Кримінального кодексу України, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, отримали статус учасника бойових дій (крім осіб, зазначених у частині четвертій статті 86 Кримінального кодексу України, статті 4 Закону України "Про застосування амністії в Україні" та статті 9 цього Закону).
		Обставини, за якими ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченому ч. 3 ст. 402 КК України, мали місце 28 жовтня 2016 року, тобто до набрання чинності Законом України «Про амністію у 2016 році». Згідно наданого посвідчення серії НОМЕР_4 , виданого 14.07.2015р., ОСОБА_4 є учасником бойових дій.
		Обставини, які перешкоджають застосуванню до ОСОБА_4 акту амністії, суд не вбачає, він є суб`єктом амністії. 
		За таких обставин суд приходить до висновку про звільнення ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання на підставі статті 2 Закону України «Про амністію у 2016 році».
		Згідно ч. 2 ст. 3 Закону України «Про застосування амністії в Україні», установивши в стадії судового розгляду кримінальної справи наявність акта амністії, що усуває застосування покарання за вчинене діяння, суд, за доведеності вини особи, постановляє обвинувальний вирок із звільненням засудженого від відбування покарання.
		Запобіжні заходи відносно  ОСОБА_4  не обирались.
		На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 369, 370, 371, 373, 374, 376 КПК України, суд,-
		з а с у д и в :
		ОСОБА_4  визнати винним у вчиненні злочину, передбаченому ч. 3 ст. 402 КК України, та призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років.
		На підставі ст. 75 КК України звільнити  ОСОБА_4  від відбування призначеного покарання, якщо він протягом іспитового строку тривалістю 1рік не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього відповідно до ст. 76 КК України обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
		На підставі статті 2 Закону України «Про амністію у 2016 році»  ОСОБА_4  від призначеного покарання - звільнити.
		Роз`яснити, що учасники судового провадження мають право подати клопотання про помилування, право на ознайомлення з журналом та технічним записом судового засідання і подати на них письмові зауваження.
		На вирок може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Харківської області через Чугуївський міський суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Копію вироку негайно після його проголошення вручити засудженому та прокурору.
		 
		Суддя

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...