Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 812/111/18 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Старі категорії (адм); реалізації податкового контролю.
Надіслано для оприлюднення: 02.08.2018. Зареєстровано: 03.08.2018. Забезпечено надання загального доступу: 07.08.2018.
Дата набрання законної сили: 01.08.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		 
		ПОСТАНОВА
		 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 
		01 серпня 2018 року           справа №812/111/18 
		 
		приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
		 
		Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
		головуючого судді: Гаврищук Т.Г.
		суддів:                      Блохіна А.А.
		                                Сухарька М.Г.
		за участю секретаря судового засідання Борисові А.А. 
		за участю сторін по справі: 
		позивач: не з'явився
		відповідач: Комарова Г.О. (за довіреністю)
		розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Луганського окружного адміністративного (суддя - Чиркін С.М.) від 23 травня 2018 року (повний текст складено 04 червня 2018 року у м.Сєвєродонецьк) у справі №812/111/18 за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області про визнання протиправними та скасування вимоги про сплату боргу від 28.11.2017 року №0030691314, рішень від 28.11.2017 року №0030671314, №0030701314, -
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області про визнання протиправним та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) №0030691314 від 28.11.2017 року на суму 80 886,62 грн; рішення №0030671314 від 28.11.2017 року на суму 12 501,39 грн, рішення №0030701314 від 28.11.2017 року на суму 170,00 грн.
		Рішенням Луганського окружного адміністративного від 23 травня 2018 року в задоволенні позову відмовлено. 
		В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.
		В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Позивач вважає, що судом першої інстанції не прийнято до уваги відсутність у відповідача права на проведення перевірки. оскільки єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не є податком або збором, і до його справляння не регулюється податковим законодавством України. Крім того, згідно відомостей з реєстру платників єдиного податку, позивач в період, за який відповідачем було проведено донарахування єдиного внеску, мав статус платника єдиного податку 3 групи, і цей статус на момент прийняття оскаржуваних рішень не був анульований відповідачем. Таким чином, відповідач не мав права застосовувати інші ставки для нарахування єдиного внеску, ніж ті, що передбачені для платника єдиного податку 3 групи. Позивач зазначив, що суд не врахував оцінку договору доручення від 23.02.2015 року №2302-1 між позивачем та ТОВ «ХАЙ ВЕЙ ГРУП» на предмет реальності його виконання, оскільки зазначений договір не був наданий відповідачу під час перевірки в оригіналі, не був відображений у відповідних звітах позивача та не був прийнятий під час складання висновків. Позивач також вважає, що судом першої інстанції були оглянуті файли, що не мають статусу електронного документу. Записані на носії невідомого походження і з несанкціонованими змінами, що були зроблені невідомими особами у різний час. Такі докази не можна вважати допустимими. Виходячи з приписів п.1 ст.292.1 Податкового кодексу України оподатковуваним доходом платника податків є саме дохід, а не «надходження грошових коштів на рахунок», тобто при визначенні оподатковуваного доходу недостатньо мати інформацію лише про надходження коштів на рахунок платника податків, а є принциповим ставити їх правову природу.
		Позивач, у судове засідання не прибув, був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання.
		Суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційних скарг, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.
		Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що фізична особа підприємець ОСОБА_3 зареєстрована в Кремінській районній державній адміністрації Луганської області 22.01.2015 року отримала свідоцтво про державну реєстрацію НОМЕР_5, код основного виду діяльності 46.90. Взята на податковий облік у Рубіжанській ОДПІ (Кремінське відділення) як платник податків 23.01.2015 за                                     № 3992-121915007061.)
		Ухвалою від 20.12.2016р. слідчий суддя Голосіївського районного суду м. Києва в рамках досудового розслідування кримінального провадження № 4201610101000012 задовольнив клопотання слідчого СВ Голосіївського УП ГУ НП у м. Києві та призначив позапланову документальну перевірку дотримання вимог податкового законодавства України, в тому числі і відносно ФОП ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1) за період з 01.01.2015р. по 21.10.2016 р. з питань визначення повноти нарахування та своєчасної сплати податків. Проведення перевірки доручено співробітникам ДФС України.
		Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 13.07.2017р. № 812/821/17, (залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 29.08.2017р.) у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 про визнання протиправним та скасування наказу Головного Управління ДФС у Луганській області від 26.05.2017 року № 322 про проведення позапланової документальної невиїзної перевірки та визнання протиправними дій відповідача з проведення позапланової документальної невиїзної перевірки на підставі наказу від 26.05.2017 року № 322 відмовлено у повному обсязі.
		Зазначеним судовим рішенням, яке набрало законної сили, встановлено факт правомірності наказу ГУ ДФС у Луганській області від 26.05.2017 року № 322 про проведення позапланової документальної невиїзної перевірки позивача та дій ГУ ДФС у Луганській області по проведенню цієї перевірки.
		Відповідно до частини четвертої статті 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи.
		Згідно із інформацією, наявною у постанові № 812/821/17, ухвала 26.12.2016 р. була відправлена Голосіївським управлінням поліції ГУ НП у м. Києві на адресу ДФС України для організації виконання та 05.01.2017 року прийнята до виконання Головним управлінням ДФС у Луганській області.
		Судовим рішенням по справі № 812/821/17 також встановлено, що 02.02.2017р. наказом Головного управлінням ДФС у Луганській області № 41 відповідно до ухвали слідчого судді призначено проведення позапланової документальної невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_3 за період з 01.01.2015 року по 21.10.2016 року з питань визначення повноти нарахування та своєчасної сплати податків з 06.02.2017 року, тривалістю три робочі дні.
		03.02.2017 позивач звернулась до Рубіжанської ОДПІ та Головного управління ДФС у Луганській області з заявою, в якій зазначила про втрату документів, які стосуються її фінансово-господарської діяльності як фізичної особи-підприємця, у звязку з чим вона планує вжити заходів щодо їх відновлення, а тому просила на строк 90 календарних днів, з дня отримання цієї заяви, утриматись від проведення будь-яких перевірок її діяльності.
		Вказана заява була розглянута ГУ ДФС у Луганській області та позивачу було надано 90 календарних днів на відновлення документів, починаючи з 09.02.2017. Наказом від 09.02.2017 проведення документальної позапланової перевірки відносно ОСОБА_3 припинено.
		Після спливу строку, встановленого для відновлення втрачених документів, наказом від 26.05.2017 р. № 322 Відповідачем на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78, пункту 82.2 статті 82 Податкового кодексу України відповідно до ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 20.12.2016 року призначено проведення позапланової документальної невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_3 за період з 01.01.2015 року по 21.10.2016 року з питань визначення повноти нарахування та своєчасної сплати податків з 30.05.2017, тривалістю пять робочих днів. Того ж дня було видано письмове повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки за № 66.
		У постанові № 812/821/17 також зазначено, що у період з 30.05.2017р. по 06.06.2017р. було проведено перевірку, за результатами якої складено акт від 13.06.2017р.                                                № 159/12-32-13-14/НОМЕР_1. Зазначений акт був складений за наслідками перевірки проведеної на виконання наказу від 26.05.2017р. № 322.
		Згідно із інформацією, наявною у листі відповідача від 25.07.2017р. № ФОП-218/12-32-13-14-01, останній повідомив позивача, що у зв'язку із поданням заперечень на акт від 13.06.2017 року №159/12-32-13-14/НОМЕР_1 буде призначено позапланову перевірку.
		21.07.2017р. відбулось засідання робочої групи по розгляду заперечень до акту перевірки від 13.06.2017 року № 158/13-32-13-14-2955014167, за результатами якого було вирішено провести позапланову перевірку ФОП ОСОБА_3 на підставі підпункту 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України. 25.07.2017 року відповідачем було прийнято наказ про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки № 427, який разом з повідомленням від 25.07.2017 року № 85 було направлено та вручено платнику податків.
		Наказом від 25.07.2017р. № 427 відповідачем була призначена позапланова невиїзна перевірка фізичної особи підприємця ОСОБА_3 за період з 01.01.2015р. по 21.10.2016р., в межах питань, що стали предметом оскарження з 03.10.2017 року, тривалістю пять робочих днів.
		Зазначений наказ був отриманий позивачем 29.07.2017р., що засвідчується відповідним поштовим повідомленням, та позивачем не оскаржувався.
		Підпунктом 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України встановлено,що документальна позапланова перевірка здійснюється у тому числі у разі якщо платником податків подано в установленому порядку контролюючому органу заперечення до акта перевірки та/або додаткові документи в порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, або скаргу на прийняте за її результатами податкове повідомлення-рішення, в яких вимагається повний або частковий перегляд результатів відповідної перевірки або скасування прийнятого за її результатами податкового повідомлення-рішення у разі, коли платник податків у своїй скарзі (запереченнях) посилається на обставини, що не були досліджені під час перевірки, та об'єктивний їх розгляд неможливий без проведення перевірки. Така перевірка проводиться виключно з питань, що стали предметом оскарження.
		Таким чином, наказ від 25.07.2017 р.№ 427 прийнятий відповідачем з підстав передбачених діючим законодавством, у звязку з поданням позивачем заперечень до акту перевірки та додаткових документів.
		Згідно із статтею 2 Закону № 2464 дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
		У частині четвертій статті 8 Закону № 2464 встановлено, що порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування - Податковим кодексом України, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
		Відповідно до статті 12 Закону № 2464 завданнями центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є забезпечення адміністрування єдиного внеску шляхом його збору, ведення обліку надходжень від його сплати та здійснення контролю за сплатою єдиного внеску.
		Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, відповідно до покладених на нього завдань в тому числі: здійснює контроль за додержанням законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, правильністю нарахування, обчислення, повнотою і своєчасністю сплати єдиного внеску.
		За таких обставин, посилання позивача на відсутність у відповідача права на проведення перевірки, оскільки єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не є податком або збором, судом апеляційної інстанції не прийнято до уваги.
		За результатами перевірки проведеної на підставі наказу від 25.07.2017 р.№ 427, відповідачем був складений акт від 19.10.2017р. № 302/12-32-13-14/НОМЕР_1 та прийняті наступні рішення: -вимога про сплату боргу (недоїмки) від 28.11.2017 № 0030691314 на суму 80 886,62 грн, -рішення від 28.11.2017 № 0030671314 про застосування штрафних санкцій за донарахування своєчасно не нарахованого внеску на суму 12501,39 грн, -рішення від 28.11.2017 № 0030701314 на суму 170,00 грн. за не подання звітності.
		Підставою для прийняття спірних рішень послужив встановлений актом перевірки факт порушення позивачем, зокрема,: - частин другої, третьої пункту 1 статті 7 розділу III Закону України від 08.07.2010р. № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування» ( далі Закон № 2464-VI )- занижено суму єдиного внеску у сумі 80886,62 грн, у т.ч. за 2015 рік 44127,26 грн, за 2016 рік 36759,36 грн; - пункту 4 частини другої статті 6 Закону України від 08.07.2010 № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування» у результаті неподання звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування за 2016 рік; - пункту 44.3 статті 44, пункту 85.2 статті 85 Податкового кодексу України у результаті чого не забезпечено зберігання первинних, а також інших документів з питань обчислення і сплати належних сум податків (внеску) протягом установлених строків їх зберігання та/або ненадання платником оригіналів документів за період, що перевірявся.
		Під час перевірки встановлено, що у період часу з 01.01.2015 р. по 21.10.2016 р. фізична особа-підприємець, обравши відповідно до глави 1 розділу XIV Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ (зі змінами та доповненнями) (далі ПК України) спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, здійснювала діяльність із застосуванням ставки єдиного податку, встановленої для сплати єдиного податку платниками єдиного податку третьої групи та сплачувала до бюджету єдиний податок шляхом нарахування у 2015 році 4% від загальної суми отриманих доходів та у 2016 році 5 % від загальної суми отриманих доходів.
		Позивачем не надано до контролюючого органу податкову декларацію платника єдиного податку за 3 квартал 2016 року.
		Перевіркою дотримання встановленого порядку ведення Книги обліку доходів, встановлено, що на порушення вимог підпункту 296.1.1 пункту 296.1 статті 296 ПК України, яким передбачено, що платники єдиного податку третьої групи (фізичні особи - підприємці), які не є платниками податку на додану вартість, ведуть Книгу обліку доходів шляхом щоденного, за підсумками робочого дня, відображення отриманих доходів, позивачем не надано для перевірки Книгу обліку доходів.
		У відповідності до вимог пункту 44.6 статті 44 ПК України, якщо до закінчення перевірки платник податків не надає документи, що підтверджують показники податкової звітності, вважається що такі документи були відсутні на час складання такої звітності.
		Перевіркою достовірності визначення обсягу доходу в податковій декларації платника єдиного податку встановлено його заниження на загальну суму 54090497,98 грн, у т.ч. за І квартал 2015 року на суму 8452725,86 грн, наростаючим підсумком за півріччя 2015 року на суму 54090497,98 грн.
		Позивачем занижено дохід, отриманий нею протягом податкового (звітного) періоду з 01.01.2015 по 30.06.2015 на загальну суму 54090497,98 грн, у т.ч. за І квартал 2015 року на суму 8452725,86 грн, наростаючим підсумком за півріччя 2015 року на суму 54090497,98 грн, за рахунок наступних порушень.
		Позивачем за перевіряємий період в податковій декларації платника єдиного податку самостійно задекларовано дохід платника єдиного податку, отриманий від провадження діяльності: за 2015 рік разом 431000,00 грн, у тому числі за 1 квартал 2015 року 24500,00 грн, за півріччя 2015 року 53875,00 грн, за 3 квартали 81000,00 грн; за півріччя 2016 року наростаючим підсумком з початку року задекларовано разом 43000 грн., у тому числі за 1 квартал 2016 року 25000,00 грн.
		За 3 квартали 2016 року позивачем податкову декларацію платника єдиного податку не подано.
		За даними перевірки дохід платника єдиного податку, отриманий від провадження діяльності, складає за 1 квартал 2015 року 8477225,86 грн., за півріччя 2015 року (наростаючим підсумком з початку року) 54144372,48 грн.
		Відповідач зазначив, що у зв'язку із перевищенням річної суми доходів в розмірі 20000000,00 грн. позивач повинна була перейти на сплату інших податків і зборів.
		За перевірений період з 01.01.2015р. по 26.10.2016р. позивачем від контрагентів на власний розрахунковий рахунок (з 26.02.2015р. (дата першої операції) по 29.05.2016р. (остання дата руху коштів по розрахунковому рахунку) отримано грошові кошти на загальну суму 187718 894,53 грн.,  з яких у сумі 28 828 757,50 грн. (з моменту визнання судом фіктивної фінансової діяльності), від трьох контрагентів, а саме: ТОВ «ДСМ IНЖЕНЕРIНГ» (ЄДРПОУ 39449695) у сумі 3240794,50 грн. з 22.07.2015р.; ТОВ «КОЛТОН» (ЄДРПОУ 39725769) у сумі 14067350,00 грн. з 30.06.2015р.; ТОВ «МАРІОН ТРЕЙДЕРІНГ» (ЄДРПОУ 40108515) у сумі 11520613,00 грн. з 01.12.2015р., по яким у судовому порядку визнано, що вказані підприємства були зареєстровані без наміру здійснення господарської діяльності та прикриваючись зовнішньо законним фактом реєстрації підприємства, особи які їх реєстрували, здійснювали фіктивні фінансові операції з метою прикриття незаконної діяльності та по яких винесено вирок про те, що посадових осіб вказаних підприємств визнано винними у вчиненні злочинів, передбачених частиною першою статті 205, частиною першою статті 205-1, частиною першою статті 358 КК України.
		При вирішені питання щодо сплати єдиного внеску в акті перевірки зазначено про відсутність первинних документів, що в свою чергу, не дає можливості остаточно встановити, на підставі яких саме документів обліковуються суми, на які нараховується єдиний внесок.
		В ході перевірки встановлено, що позивач, з урахуванням порушень, які викладено у пункті 2.1 акта перевірки, зобов'язана була перейти на загальну систему оподаткування починаючи з 1 липня 2015 року, оскільки саме в цей період був перевищений встановлений пунктом 291.4 ст. 291 ПК України дохід в сумі 20000000,00 грн.
		Актом перевірки також встановлено, та не заперечується позивачем, останнім було надано звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2015 рік до Кремінського відділення Рубіжанської ОДПІ 05 лютого 2016 року. Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2016 рік позивачем не було надано.
		Таким чином, перевіряючи дійшли висновку, що позивачем було порушено вимоги пункту 4 частини другої статті 6 Закону № 2464, в частині не надання звіту про суми нарахованого єдиного внеску за 2016 рік у встановлений законом термін.
		У відповідності до вимог статті 291 Податкового кодексу України (далі ПК України) спрощена система оподаткування, обліку та звітності - це особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених підпунктом 297.1 статті 297 ПК України.
		Згідно пп. 1 пункту 292.1 статі 292 ПК України доходом платника єдиного податку є : для фізичної особи - підприємця - дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній пунктом 292.3 цієї статті. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності.
		Датою отримання доходу платника єдиного податку є дата надходження коштів платнику єдиного податку у грошовій (готівковій або безготівковій) формі, дата підписання платником єдиного податку акта приймання-передачі безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг). Для платника єдиного податку третьої групи, який є платником податку на додану вартість, датою отримання доходу є дата списання кредиторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності  (п.292.6 ст. 292 ПК України).
		Платники єдиного податку першої - третьої груп ведуть облік у порядку, визначеному підпунктами 296.1.1 - 296.1.3 пункту 296.1статті 296 ПК України.
		Платники єдиного податку першої і другої груп та платники єдиного податку третьої групи (фізичні особи - підприємці), які не є платниками податку на додану вартість, ведуть книгу обліку доходів шляхом щоденного, за підсумками робочого дня, відображення отриманих доходів (підпункту 296.1.1 пункту 296.1 статті 296 ПК України).
		Порядок ведення книги обліку доходів платників єдиного податку першої і другої груп та платників єдиного податку третьої групи, які не є платниками податку на додану вартість, затверджено наказом Міністерства фінансів України від 19.06.2015 № 579 (далі - Порядок № 579), який набрав чинності з 28.07.2015 року.
		Пунктом 292.4. статті 292 ПК України встановлено, що у разі надання послуг, виконання робіт за договорами доручення, комісії, транспортного експедирування або за агентськими договорами доходом є сума отриманої винагороди повіреного (агента).
		Разом з цим, при заповненні податкової декларації платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця до доходу включається лише сума отриманої винагороди повіреного (агента). При заповненні податкової декларації платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця використовуються дані книги обліку доходів або книги обліку доходів та витрат, тому їх показники у відповідності до норм пункту 44.1 статті 44 ПК України повинні бути підтверджені первинними документами, які мають право вивчати та перевіряти контролюючі органи під час проведення перевірок згідно із пп. 20.1.6 п. 20.1 ст. 20 ПК України.
		Як встановлено з матеріалів справи, позивач не здійснювала декларування.
		Пунктом 296.3. статті 296 ПК України визначено, що платники єдиного податку третьої групи подають до контролюючого органу податкову декларацію платника єдиного податку у строки, встановлені для квартального податкового (звітного) періоду.
		Відповідно до пункту 296.5. статті 296 ПК України отримані протягом податкового (звітного) періоду доходи, що перевищують обсяги доходів, встановлених пунктом 291.4 статті 291 цього Кодексу, відображаються платниками єдиного податку в податковій декларації з урахуванням особливостей, визначених підпунктами 296.5.1-296.5.5 цієї статті.
		Сума перевищення обсягу доходу відображається у податковій декларації за податковий (звітний) період, у якому відбулося таке перевищення (пункт 296.6 статті 296 ПК України).
		Згідно з підпунктом 298.2.3. пункту 298.2 статті 298 ПК України платники єдиного податку зобов'язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у таких випадках та в строки: 1) у разі перевищення протягом календарного року встановленого обсягу доходу платниками єдиного податку першої і другої груп та нездійснення такими платниками переходу на застосування іншої ставки - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому відбулося таке перевищення; 2) у разі перевищення протягом календарного року обсягу доходу, встановленого підпунктом 3 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу, платниками єдиного податку першої і другої груп, які використали право на застосування інших ставок, встановлених для третьої групи, - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому відбулося таке перевищення; 3) у разі перевищення протягом календарного року встановленого обсягу доходу платниками єдиного податку третьої групи - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому відбулося таке перевищення.
		Відповідно до підпункту 299.11 статті 299 ПК України у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку субєкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом.
		У разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення виїзних документальних перевірок платника єдиного податку четвертої групи невідповідності вимогам підпункту 4 пункту 291.4 та пункту 291.5-1 статті 291 цього Кодексу у податковому (звітному) році або у попередніх періодах, такому платнику за такі періоди нараховуються податки та збори, від сплати яких він звільнявся як платник єдиного податку четвертої групи, та штрафні (фінансові) санкції (штрафи), передбаченіглавою 11 розділу II цього Кодексу. Такий платник податку зобовязаний перейти до сплати податків за загальною системою оподаткування, починаючи з наступного місяця після місяця, у якому встановлено таке порушення.
		Суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції про те, що системний аналіз зазначених норм свідчить про обов'язок саме позивача змінити систему оподаткування у разі перевищення встановленого розміру доходу. 
		Відповідачем під час перевірки правильності нарахування єдиного внеску з сум доходу, на який нараховується єдиний внесок у розмірі 34,7% за період з 01.07.2015 р. по 31.12.2015р., та 22,0 % за період з 01.01.2016р. по 31.10.2016р. встановлено, що позивачем занижено розмір єдиного внеску за період з 01.07.2015р. по 31.12.2015р. в сумі 46885,24 грн, за період з 01.01.2016р. по 31.10.2016р. в сумі 37895,00 грн.
		Згідно із поясненнями представників сторін та інформацією наявною в акті перевірки, розмір доходу позивача за спірний період був визначений в першу чергу за результатами дослідження інформації, наявної на оптичних дисках CD-R (які сторони називають лазерними або електронними), наданих слідчим супровідним листом від 21.01.2017р. (т.2 а.с. 215, Оптичний диск № 1), представником позивача разом із супровідним листом від 03.10.2017 (т.1 а.с. 216-217, оптичний диск № 2) та аналітичному досліджені проведеному в межах кримінальної справи (т.2 а.с. 28-59).
		Згідно із поясненнями представника позивача оптичний диск № 2 він отримав від адвоката , який його захищає у кримінальному проваджені. Згідно із листом адвоката на оптичному диску була інформація про рух коштів на рахунку за групою типу 2620 (кошти на вимогу фізичних осіб), у той час як відповідач досліджував рух коштів на рахунках типу 2600 (кошти на вимогу суб'єктів господарювання).
		Під час дослідження оптичних дисків, представник позивача зазначив, що можливо загальна сума коштів, зазначена на оптичних дисках, акті перевірки, роздруківці з рахунків, співпадає. Спірним за його твердженням є призначення платежів, оскільки позивач лише отримувала оплату за комісійні послуги, тому вся сума, яка поступала на рахунок та була сплачена позивачем за вказівкою уповноваженої особи ТОВ «Хай ВЕЙ ГРУП» не може враховуватись в дохід позивача. При цьому відсутня інформація про засвідчення інформації електронним підписом. Таким чином, позивач фактично не оспорював зазначені в акті перевірки № 302, роздруківці по рахунках, суми коштів, які надходили на рахунок типу 2600 та їх подальшу витрату.
		Представник відповідача стверджував, що на розрахунковий рахунок позивача типу 2600 надходили саме ті суми, які зазначені в акті № 302, встановлені на підставі сукупності інформації, яка надійшла від слідчого та позивача.
		У відповідності до вимог пункту 83.1 статті 83 ПК України для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: 83.1.1. документи, визначені цим Кодексом; 83.1.2. податкова інформація; 83.1.3. експертні висновки; 83.1.4. судові рішення; 83.1.5. виключено; 83.1.6. інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.
		Згідно з підпунктом 14.1.171 пункту 14.1 статті 14 ПК України, у Податковому кодексі України поняття податкова інформація - вживається у значенні, визначеному Законом України «Про інформацію».
		Статтею 16 Закону України «Про інформацію» визначено, що податкова інформація - сукупність відомостей і даних, що створені або отримані суб'єктами інформаційних відносин у процесі поточної діяльності і необхідні для реалізації покладених на контролюючі органи завдань і функцій у порядку, встановленому Податковим кодексом України. Правовий режим податкової інформації визначається Податковим кодексом України та іншими законами.
		Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, позивач відносно диску № 1 зайняв суперечливу позицію. З одного боку стверджував, що це не належний доказ, з іншого, не спростовуючи інформації про надходження коштів, посилався на власну правову позицію за якою кошти отримані за договором доручення не є доходом Повіреного. При цьому аналіз його пояснень та наданих доказів свідчить про надання представником позивача інформації на оптичному диску, отриманому як копія з матеріалів кримінального провадження. Таким чином, позивач мав доступ до матеріалів кримінального провадження, наявної там інформації та мав можливість надати інформацію на спростування висновків акту перевірки. Тобто, на виконання вимог статті 77 КАС України позивач не надав інформацію на спростування доводів відповідача.
		Відповідно до пункту 44.5. статті 44 ПК України у разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов'язаний у п'ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити контролюючий орган за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та контролюючий орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації.
		Згідно із інформацією, наявною у постанові № 812/821/17,  позивач звернувся із заявою про втрату документів наступного дня після призначення первісної перевірки 02.03.2017р. Таким чином, позивач не виконав обов'язок зі своєчасного повідомлення про втрату документів.
		Згідно із частиною другою пункту 44.5 статті 44 ПК України платник податків зобов'язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до контролюючого органу.
		У разі неможливості проведення перевірки платника податків у випадках, передбачених цим підпунктом, терміни проведення таких перевірок переносяться до дати відновлення та надання документів до перевірки в межах визначених цим підпунктом строків.
		Таким чином, обов'язок по відновленню документів покладається  на позивача.
		Відповідно до пункту 44.6 статті 44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.
		Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.
		Наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 № 727 затверджений Порядок оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами (далі - Порядок № 727), згідно із пунктом 2 частини четвертої якого відповідач зобов'язаний у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства та відсутності первинних документів, документів податкового або бухгалтерського обліку, інших документів, що підтверджують факт порушення, або у разі ненадання їх для перевірки - зазначити перелік цих документів.
		Системний аналіз зазначених норм свідчить про обов'язок відповідача ,у тому числі у разі відсутності первинних документів, провести перевірку на підставі наявної інформації.
		Згідно із пунктом 6 Порядку № 727 результати документальної перевірки щодо дотримання вимог законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску оформляються аналогічно результатам перевірки дотримання вимог податкового законодавства. При цьому встановлений перелік питань які підлягають обов'язковому дослідженню та відображенню в акті (довідці) документальної перевірки .
		Згідно із ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
		Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
		У листі адвоката від 18.05.2018 зазначено, що інформацію про рух коштів на карткових рахунках типу 2620 він отримав з матеріалів кримінального провадження шляхом копіювання з комп'ютера слідчого. 
		Порядок засвідчення копій документів визначений пунктами 5.26, 5.27 Національного стандарту України Державної уніфікованої системи документації, Уніфікованої системи організаційно - розпорядчої документації «Вимоги до оформлювання документів» (ДСТУ 4163-2003, затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 07.04.2003 № 55.
		За вказаним нормативно-правовим актом, відмітка про засвідчення копії документа складається зі слів «Згідно з оригіналом», назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії, яка проставляється нижче підпису.
		Надана відповідачем виписка по рахункам, у тому числі типу 2600 засвідчена відповідно до вимог національного стандарту, наявна в ній інформація позивачем не оспорювалась та не спростовувалась. Сторонами визнано, що саме інформація зазначена у виписках по рахункам використовувалась при проведені перевірки.
		Згідно із Порядком № 727 акт перевірки є носієм інформації. Акт перевірки № 302 містить інформацію про перевірку рахунків позивача у тому числи по типу 2600, таким чином відповідач досліджував спірні обставини.
		За таких обставин, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції наведені документи правомірно прийняті в якості належних доказів.
		Як встановлено судом, під час перевірки позивач надав перевіряючим лише копії документів, які описані в акті перевірки, але не спростовують висновки відповідача щодо призначення платежів.
		Крім того, представником позивача 10.10.2017 р. надано пояснення про те, що раніше втрачені документи не вдалося відновити у повному обсязі, тому розбіжність між розміром доходів, які задекларовано , та розміром доходів, вказаним у раніше наданих в ході перевірки поясненнях, виникла тому, що у поясненнях розрахунок доходів було зроблено на підставі наявних документів, що надані в копіях для перевірки. Таким чином, відповідач надав їм відповідну оцінку.
		На підставі отриманої від слідчого інформації відповідачем під час перевірки встановлено, що за період з 01.01.2015р. по 16.06.2016р. (дата останнього руху коштів) разом надійшло 187718894,53грн., списано з розрахункового рахунку 186869646,85 грн.
		Відповідно до даних розрахункового рахунку позивача встановлено, що підприємцем протягом перевіреного періоду було перераховано коштів на загальну суму 166989742,00 грн. на картрахунки громадян (детальна інформація наведена у додатку до акта 5), які не є підприємцями, призначення платежу «повернення безвідсоткової фінансової допомоги згідно договорів», частина з яких була перерахована на картрахунки громадян, місце проживання яких є непідконтрольна територія України. Інформація про перерахунок коштів на користь фізичних осіб кореспондується даними наявними у додатку 5 до акту № 302.
		Згідно із проведеним відповідачем аналізом рахунків відсутня інформація про оплату ТОВ «ХАЙ ВЕЙ ГРУП» на користь позивача послуг за  виконання договора доручення та актів виконаних робіт.
		Позивачем не надано повної та об'єктивної інформації про фактичне виконання і реальну мету договору доручення з ТОВ «ХАЙ ВЕЙ ГРУП».
		Згідно із службовою запискою ТОВ «ХАЙ ВЕЙ ГРУП» не здійснює господарську діяльність.
		Враховуючи викладене, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про те, що у своїй сукупності зазначені докази, не зважаючи на певні недоліки, та наявна в них інформація, свідчать про недоведеність позивачем виконання договору доручення та отримання лише доходу у вигляді оплати комісійних.
		З огляду на відсутність в матеріалах справи доказів про оплату ТОВ «ХАЙ ВЕЙ ГРУП» на користь позивача послуг за  виконання договора доручення, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правомірно не було надано оцінку цьому договору.
		Як вже було встановлено, позивач починаючи з 1 липня 2015 року повинен був перейти на загальну систему оподаткування. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 7 розділу III Закону №2464 єдиний внесок нараховується, для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць, але не більше максимальної величини базі нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом.
		Перевіркою правильності нарахування єдиного внеску з сум доходу, на який нараховується єдиний внесок у розмірі 34,7% за період з 01.07.2015 р. по 31.12.2015р. та 22,00% за період з 01.01.2016р. по 31.10.2016 р. встановлено, що позивачем занижено розмір єдиного внеску за період з 01.07.2015р. по 31.12.2015р. в сумі 46 885,24 грн, за період з 01.01.2016р. по 31.10.2016р. в сумі         37 895,00 грн.
		Слід звернути увагу, що у 2015 році «максимальна величина бази нарахування єдиного внеску - максимальна сума доходу застрахованої особи на місяць, що дорівнює 17 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом, на яку нараховується єдиний внесок», а саме: з січня по серпень 1218,00 х 17 = 20706,00 грн; з вересня по грудень 1378,00 х 17 = 23426,00 грн, де 1218,00 грн та 1378,00 грн - прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом.
		У 2016 році «максимальна величина бази нарахування єдиного внеску - максимальна сума доходу застрахованої особи на місяць, що дорівнює двадцяти п'яти розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом, на яку нараховується єдиний внесок», а саме: з січня по квітень 1378,00 х 25 =34450,00 грн; з травня по листопад 1450,00 х 25 = 36250,00 грн; в грудні 1600,00 х 25 = 40000,00 грн, де 1378,00 грн, 1450,00 грн та 1600,00 грн - прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом.
		У відповідності до вимог пункту 3 частини першої статті 7 розділу III Закону № 2464, для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 51 частини першої статті 4 цього Закону, єдиний внесок нараховується: - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб.
		При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
		Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, в порушення частини другої та частини третьої пункту 1 ст. 7 розділу III Закону № 2464 позивачем занижено єдиний внесок на загальну суму 80 886,62 грн, у т.ч. за 2015 рік - 44 127,26 грн, за 2016 рік - 36 759,36 грн. За таких обставин, відповідачем правомірно було сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки)                  № Ф-0030691314 від 28.11.2017 було та прийнято рішення № 0030671314 про застосування фінансових санкцій у розмірі 12 501 грн. 39 коп.
		Під час розгляду справи також встановлено, що позивачем звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2016 рік не було надано.Таким чином, позивачем було порушено вимоги п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону № 2464, а тому відповідачем правомірно було прийнято рішення від 28.11.2017 № 0030701314 про застосування штрафних санкцій у розмірі 170,00 грн.
		Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.
		Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
		Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, а тому відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін.
		Керуючись статтями 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Луганського окружного адміністративного від 23 травня 2018 року у справі №812/111/18 - залишити без задоволення.
		Рішення Луганського окружного адміністративного від 23 травня 2018 року у справі №812/111/18 - залишити без змін.
		Вступна та резолютивна частина постанови прийнята у нарадчій кімнаті та проголошена у судовому засіданні 01 серпня 2018 року.
		Повне судове рішення складено 02 серпня 2018 року.
		Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з 01 серпня 2018 року та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
		 
		 
		Головуючий:                                                                                                 Гаврищук Т.Г.
		 
		 
		    Судді:                                                                                                          Блохін А.А. 
		 
		 
		                                                                                                                          Сухарьок М.Г.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...