Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 757/1815/18-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти громадської безпеки; Завідомо неправдиве повідомлення про загрозу безпеці громадян, знищення чи пошкодження об'єктів власності.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 05.08.2018. Забезпечено надання загального доступу: 07.08.2018.
Дата набрання законної сили: 24.07.2018
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
		 
		 
		Справа № 11-кп/796/1212/2018 Головуючий в 1 інст.:  ОСОБА_1 
		Категорія КК: ч.1,2 ст. 259 КК України Доповідач: ОСОБА_2  
		 
		  У Х В А Л А
		 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		24 липня 2018 року  м. Київ
		 
		Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі: 
		головуючого судді  ОСОБА_2 ,
		суддів  ОСОБА_3 ,  ОСОБА_4 , 
		секретаря судового засідання  ОСОБА_5 ,
		розглянувши, у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду, кримінальне провадження №12017100060003830 за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 13 квітня 2018 року щодо 
		ОСОБА_6 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, українця, громадянина України, неодруженого, з професійно-технічною освітою, непрацюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , без постійно місця проживання, раніше не судимого,
		до якого застосовано примусові заходи медичного характеру у виді госпіталізації до психіатричного закладу із звичайним наглядом,
		за участю учасників кримінального провадження:
		прокурора    ОСОБА_7 , 
		особи, відносно якої  
		застосовано примусові 
		заходи медичного характеру  ОСОБА_6 ,
		захисника        ОСОБА_8 ,
		 
		в с т а н о в и л а:
		 
		Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 13 квітня 2018 року, застосовано до ОСОБА_6 примусові заходи медичного характеру у виді госпіталізації до психіатричного закладу із звичайним наглядом.
		Міру запобіжного заходу ОСОБА_6 у вигляді тримання під вартою  змінено на поміщення до психіатричного закладу в умовах, що виключають його небезпечну поведінку.
		Вирішено питання щодо речових доказів.
		Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду, особа, відносно якої застосовано примусові заходи медичного характеру ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить, змінити ухвалу Печерського районного суду від 13.04.2018 року, та відмінити застосування щодо нього примусових заходів медичного характеру згідно ч. 4 ст. 503 КПК України, змінити запобіжний захід, та перекваліфікувати його дії з ч. 1, ч. 2 ст. 259 КК України на ч.ч. 1, 2, 3 ст. 39 КК України, закрити кримінальне провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України.
		 Мотивуючи доводи апеляційної скарги, ОСОБА_6 , зазначає, що під час судового розгляду його справи були допущенні суттєві порушення вимог п. 3, п. 14 ст. 42, ст. 290, п. 3 ч. 1 ст. 412, ст. 507 КПК України, вказані порушення суттєво обмежили та порушили його Конституційні права на захист та справедливий суд. 
		Іншими учасниками судового провадження, які мають право подати апеляційну скаргу, вирок суду першої інстанції в апеляційному порядку не оскаржений.
		Заслухавши доповідь судді-доповідача, особу, відносно якої застосовано примусові заходи медичного характеру ОСОБА_6 та його захисника ОСОБА_9 , які підтримали подану апеляційну скаргу та просили їх задовольнити, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги особи, відносно якої застосовано примусові заходи медичного характеру ОСОБА_6 задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.
		Суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_6 03.08.2017 року приблизно о 19:10 год., знаходячись за адресою: м. Київ, вул. Архітектора Городецького, маючи умисел на порушення громадської безпеки, в частині надання недостовірної інформації про загрозу вибуху і поширення неправдивих відомостей, створення обстановки загального страху, паніки, та порушення безпеки суспільства, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки у вигляді шкоди громадській безпеці, бажаючи настання таких наслідків, прагнучи дезорганізувати діяльність установи, здійснив дзвінок із власного мобільного номеру телефону  НОМЕР_1 на спецлінію «102» та оператору чергової частини завідомо неправдиво повідомив про замінування будівлі Адміністрації президента України, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Банкова, 11, в якому в цей час проходив робочий процес.
		Крім того, 18.09.2017 року приблизно о 11:08 год.,  ОСОБА_6 , знаходячись за адресою: АДРЕСА_2 , маючи умисел на повторне порушення громадської безпеки, в частині надання недостовірної інформації про загрозу вибуху і поширення неправдивих відомостей, створення обстановки загального страху, паніки, та порушення безпеки суспільства, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки у вигляді шкоди громадській безпеці, бажаючи настання таких наслідків, прагнучи дезорганізувати діяльність установи, здійснив дзвінок із таксофону № 0100016, абонентський номер НОМЕР_2 на спецлінію «102» та оператору чергової частини повторно, завідомо неправдиво повідомив про замінування будівлі Національного банку України, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Інститутська, 9-А, в якому в цей час проходив робочий процес та біля самої будівлі проходив мітинг.
		Дії ОСОБА_6 кваліфіковані за ч. 1ст. 259 КК України, як умисні дії, які виразились у завідомо неправдивому повідомленні про підготовку вибуху, що загрожує загибеллю людей та інших тяжких наслідків, та за ч. 2ст. 259 КК України, як умисні дії, які виразились у повторному завідомо неправдивому повідомленні про підготовку вибуху, що загрожує загибеллю людей та інших тяжких наслідків.
		Під час досудового розслідування відносно ОСОБА_6 проведено стаціонарну комісійну судово-психіатричну експертизу № 213 від 19.12.2017 року, згідно з якою, в період часу, до якого відноситься діяння, особа, яка вчинила суспільно небезпечне діяння ОСОБА_6 виявляв ознаки «Біполярного афективного розладу, поточного епізоду манії без психотичних симптомів» (згідно з МКХ-10, шифр F31.1), і за своїм психічним станом не міг усвідомлювати свої дії та керувати ними.
		Наявний у ОСОБА_6 психічний розлад вперше виявлений у 2012 році.
		В період часу, до якого відносяться діяння, особа, яка вчинила суспільно небезпечне діяння ОСОБА_6 не перебував у стані тимчасового розладу психічної діяльності, а виявляв ознаки «Біполярного афективного розладу, поточного епізоду манії без психотичних симптомів» (згідно з МКХ- 10, шифр F 31.1) і за своїм психічним станом не міг усвідомлювати свої дії та керувати ними,
		На даний час ОСОБА_6 виявляє ознаки «Біполярного афективного розладу, поточного епізоду манії без психотичних симптомів» і за своїм психічним станом не може усвідомлювати свої дії та керувати ними, потребує застосування до нього примусових заходів медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу із звичайним наглядом.
		У зв`язку з наявністю у ОСОБА_6 психічного розладу, яке позбавляє його можливості усвідомлювати свої дії, орган досудового розслідування звернувся до суду з клопотанням про застосування щодо ОСОБА_6 примусових заходів медичного характеру у виді госпіталізації до психіатричного закладу із звичайним наглядом у примусовому порядку.
		Таким чином судовим розглядом встановлено, що  ОСОБА_6 вчинив в стані неосудності суспільно-небезпечні діяння, передбачені ч. 1 ст. 259, ч. 2 ст. 259 КК України, а саме умисне завідомо неправдиве повідомлення про підготовку вибуху, що загрожує загибеллю людей та інших тяжких наслідків та повторне умисне завідомо неправдиве повідомлення про підготовку вибуху, що загрожує загибеллю людей та інших тяжких наслідків.
		З такими висновками суду першої інстанції, колегія суддів погоджується, виходячи з наступного. 
		Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах поданих апеляційних скарг.
		Відповідно дост. 370 КПК Українисудове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об"єктивно з"ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно достатті 94 цього Кодексу.
		Як вбачається з ухвали яка оскаржується, ОСОБА_6 вчинив суспільно-небезпечні діяння передбачені ч.1 ст.259, ч. 2 ст.259 КК України. Суд першої інстанції обґрунтував свої висновки на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені сукупністю доказів, досліджених під час судового розгляду та які суд оцінив у відповідності до вимог, передбачених ст.94 КПК України, з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
		Суд на підставі ч. 1 ст. 512 КПК України визнав можливим проводити розглядклопотання про застосування примусових заходів медичного характеру без участі особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного характеру, за участю його захисника та прокурора, з чим погоджується колегія суддів.
		Так, судом встановлено, що вчинення ОСОБА_6  суспільно-небезпечних діянь підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами, а саме:
		- даними протоколу огляду місця події від 03.08.2017 року/т. 1 а.с. 17-24/ ;
		- даними протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 28.09.2017 року /т. 1 а.с.26-32/;
		- даними протоколу прослуховування аудіо записів від 04.10.2017 року/т.1 а.с. 29-33/;
		- даними протоколу огляду місця події від 18.09.2017 року/т.1 а.с. 37-47/;
		- даними протоколу прослуховування аудіо записів від 06.10.2017 року/т.1 а.с. 54-56/.
		Таким чином, оцінившидосліджені в судовому засіданні вищевказані докази, суд першої інстанціїобґрунтовано встановив, що ОСОБА_6 вчинив суспільно-небезпечні діяння, передбачені ч. 1 ст. 259, ч. 2 ст.259 КК України. 
		Такакваліфікація його дій є правильною, у відповідності до встановлених фактичних обставин вчиненого кримінального правопорушення. 
		Ухвала суду у справі про застосування примусових заходів медичного характеру має відповідати вимогам кримінального процесуального закону і крім вирішення питань, передбаченихст. 513 КПК України, повинна містити в собі як формулювання суспільно небезпечного діяння, визнаного судом установленим, так і посилання на перевірені в судовому засіданні докази, якими суд обґрунтовує свої висновки і мотиви прийнятого ним рішення по суті, що також передбачено п.14постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 03.06.2005 «Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та лікування».
		Згідно з вимогами п.п. 1, 2 ч. 1ст. 513 КПК України, під час постановлення судом ухвали про застосування примусових заходів медичного характеру він зобов`язаний з`ясувати чи мало місце суспільно небезпечне діяння, чи вчинено суспільно небезпечне діяння (кримінальне правопорушення) особою.
		Визнавши доведеним, що ця особа вчинила суспільно небезпечне діяння у стані неосудності або після вчинення кримінального правопорушення захворіла на психічну хворобу, яка виключає можливість застосування покарання, суд постановляє ухвалу про застосування примусових заходів медичного характеру.
		З системного аналізу наведених вище нормКПК Українивбачається, що при вирішенні питання про застосування примусових заходів медичного характеру суд у кожному випадку зобов`язаний встановити факт вчинення суспільно небезпечного діяння (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення), вчинення його тією особою щодо якої вирішується питання про застосування примусових заходів медичного характеру та дослідити надані сторонами та наявні у справі докази із надання їм юридичної оцінки відповідно до ст.ст. 94,84-89 КПК України.
		Окрім цього, як вбачається з п. 12постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 03.06.2005 «Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та лікування», суди повинні мати на увазі, що застосування у справах вказаної категорії скороченої процедури дослідження доказів не передбачено.
		Як убачається із матеріалів провадження, суд першої інстанції дотримався вказаних норм та провів повний судовий розгляд, встановив факт вчинення суспільно небезпечного діяння (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення), вчинення його тією особою щодо якої вирішується питання про застосування примусових заходів медичного характеру та дослідив надані сторонами та наявні у справі докази із наданням їм юридичної оцінки відповідно до ст.ст. 94,84-89 КПК України. Також дослідив мотиви клопотання прокурора про необхідність застосування примусових заходів медичного характеру щодо ОСОБА_6 у виді госпіталізації до психіатричного закладу із звичайним наглядом.
		Відповідно до ч. 2 ст. 19КК України, не підлягає кримінальній відповідальності особа, яка під час вчинення суспільно небезпечного діяння, передбаченого цим кодексом, перебувала в стані неосудності, тобто не могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними внаслідок хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки. До такої особи за рішенням суду можуть бути застосовані примусові заходи медичного характеру.
		Згідност. 93 КК України, примусові заходи медичного характеру можуть бути застосовані судом до осіб, які вчинили у стані неосудності суспільно небезпечні діяння.
		Відповідно до ч. 2ст. 513 КПК Українивизнавши доведеним, що особа вчинила суспільно небезпечне діяння у стані неосудності або після вчинення кримінального правопорушення захворіла на психічну хворобу, яка виключає можливість застосування покарання, суд постановляє ухвалу про застосування примусових заходів медичного характеру.
		Тому враховуючи, що суспільно небезпечні діяння були вчинені ОСОБА_6 у стані неосудності і в даний час ОСОБА_6 виявляє ознаки психічного розладу, яке позбавляє його можливості усвідомлювати свої дії та керувати ними, з урахуванням характеру та тяжкості захворювання, тяжкості вчинених ним діянь та ступеня небезпечності психічного хворого, суд прийшов до правильного висновку, що необхідно застосувати до ОСОБА_6 примусові заходи медичного характеру, які вказані у висновку експертизи, а саме у виді госпіталізації до психіатричного закладу із звичайним наглядом.
		Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо зміни обраного раніше ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою на поміщення до психіатричного закладу в умовах, що виключають його небезпечну поведінку.
		Доводи апелянта про те, що судом порушено вимоги п.3 ч. 2 ст. 412 КПК України, є безпідставними, оскільки суд вправі був на підставі ч. 1 ст. 512 КПК України визнати можливим проводити розгляд клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру без участі особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного характеру, за участю його захисника та прокурора.
		Доводи про порушення права ОСОБА_6 на захист, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, оскільки розгляд клопотання про застосування щодо ОСОБА_6 примусових задів медичного характеру у виді госпіталізації до психіатричного закладу зі звичайним наглядом проводився за участю його захисника ОСОБА_9 В Апеляційному суді м.Києва ОСОБА_6 не заявляв відвід захиснику та не заперечував щодо його участі у даному розгляді. 
		Твердження апелянта про те, що йому не відкрито матеріали кримінального провадження, не знайшло свого підтвердження під час апеляційного розгляду. Оскільки з реєстру матеріалів досудового розслідування вбачається, що ОСОБА_6 та його захиснику відповідно до протоколу від 11.01.2018 про надання доступу до матеріалів досудового розслідування, відкривались матеріали досудового розслідування.
		Істотних порушень вимог КПК України при розгляді даного провадження колегією суддів не встановлено, та інших переконливих доводів апеляційної скарги, які б безумовно спростовували висновки суду в ухвалі та були підставою для її скасування або зміни, апелянтом не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено.
		Керуючись ст. ст.376;404;405;407409;418;419 КПК України, колегія суддів
		 
		 п о с т а н о в и л а:
		 
		Апеляційну скаргу ОСОБА_6 , - залишити без задоволення.
		Ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 13 квітня 2018 року, якою застосовано до ОСОБА_6 примусові заходи медичного характеру у виді госпіталізації до психіатричного закладу із звичайним наглядом - без змін.
		Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення. 
		Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 3х місяців з дня її проголошення, а  ОСОБА_6 у цей же строк з часу отримання ним копії цієї ухвали.
		 
		 Судді:
		 
		 
		 _____________ _____________ _____________
		  ОСОБА_2   ОСОБА_3   ОСОБА_4

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...