Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 750/5060/17 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з відносин публічної служби, зокрема справи щодо:; проходження служби.
Надіслано для оприлюднення: 02.08.2018. Зареєстровано: 05.08.2018. Забезпечено надання загального доступу: 06.08.2018.
Дата набрання законної сили: 01.08.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		01 серпня 2018 року 
		Київ
		справа № 750/5060/17
		провадження № К/9901/2142/17
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		головуючого  Смоковича М.І.,
		суддів: Білоуса О.В., Желтобрюх І.Л.,
		розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу
		за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій неправомірними, скасування протоколу та зобов`язання вчинити дії, провадження в якій відкрито
		за касаційною скаргою  ІНФОРМАЦІЯ_1 на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду, прийняту 30 серпня 2017 року у складі колегії суддів: головуючого  Скалозуба Ю.О., суддів: Падій В.В., Непочатих В.О., та постанову Київського апеляційного адміністративного суду, прийняту 19 жовтня 2017 року у складі колегії суддів: головуючого  Мульничука В.П., суддів: Лічевецького І.О., Мацедонської В.Е.,
		в с т а н о в и в :
		У травні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Міністерства оборони України (далі також - МО України, відповідач 1), ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі також  ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідач 2), в якому просив:
		визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо залишення заяви ОСОБА_1 про призначення одноразової грошової допомоги у зв`язку з настанням інвалідності, внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні у країнах, де велись бойові дії без реалізації; 
		зобов`язати Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу, у зв`язку з встановленням ІІІ групи інвалідності з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні у країнах, де велись бойові дії у розмірі, встановленому пп. Б. п. 1 статті 13.2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»; 
		зобов`язати Міністерство оборони України протягом місяця з дня набрання рішенням законної сили подати звіт про виконання рішення суду.
		Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що Чернігівським обласним військовим комісаріатом порушено вимоги Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, оскільки останнім допущено неправомірні дії щодо залишення заяви позивача про призначення одноразової грошової допомоги без реалізації, а саме не направлення її з доданими до неї документами до Міністерства оборони України, для розгляду питання призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, у зв`язку з настанням інвалідності, внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні у країнах, де велись бойові дії.
		Чернігівський окружний адміністративний суд постановою від 04 серпня 2016 року позов задовольнив частково.
		Визнав неправомірними дії ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо залишення заяви ОСОБА_1 про призначення одноразової грошової допомоги без реалізації.
		В іншій частині позову відмовив.
		Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 19 жовтня 2017 року, постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2016 року в частині задоволених позовних вимог скасував, та ухвалив в цій частині нову постанову якою позовні вимоги задовольнив.
		Визнав неправомірними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо ненаправлення висновку та матеріалів відносно виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку з настанням інвалідності ІІІ групи внаслідок поранення (контузії).
		Зобов`язав ІНФОРМАЦІЯ_4 надати Департаменту фінансів Міністерства оборони України висновок та матеріали щодо виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку з настанням інвалідності ІІІ групи внаслідок поранення (контузії).
		В решті постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2017 року залишив без змін.
		Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі  КАС України), обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.
		За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
		Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їх рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.
		В мотивування своєї касаційної скарги Чернігівський обласний військовий комісаріат вказує, що ОСОБА_1 під час звернення із заявою про отримання одноразової грошової допомоги не додав документ, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) зокрема, про те, що воно не пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, відтак у позивача відсутнє право на призначення одноразової грошової допомоги. 
		Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
		Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 з 24 жовтня 1984 року по 20 жовтня 1986 року проходив строкову військову службу у лавах Збройних сил колишнього Радянського Союзу, в тому числі в період з 18 квітня 1985 року по 20 жовтня 1986 року приймав участь в бойових діях в республіці Афганістан, що підтверджується копією військового квитка позивача серії НОМЕР_1 від 24 жовтня 1984 року та довідкою від 04 травня 2016 року № 1376.
		У 1986 році ОСОБА_1 , при виконанні обов`язків військової служби перебуваючи у Демократичній Республіці Афганістан, отримав множинні вогнепальні осколкові поранення голови, спини, лівої ноги, контузію головного мозку.
		У березні 2016 року пройшов судово-медичну експертизу у Київському міському клінічному бюро судово-медичних експертиз. За висновком спеціаліста в галузі судово-медичної експертизи від 22 березня 2016 року № 711/ж, рубці, які залишились після отримання позивачем множинного мінно- вибухового поранення наслідком загоєння ран, які могли утворитись внаслідок осколкових поранень, що могли бути спричинені під час проходження служби у 1985 році».
		Відповідно до протоколу від 22 березня 2016 року № 1238 Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв: «Поранення (контузія) та захворювання, так, пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії».
		У 1996 році відповідно до довідки МСЕК від 31 жовтня 1996 року серії МСЕ- ЧНВ № 172743 та у 2011 році відповідно до довідки серії МСЕ-ЧНВ № 147329 від 01 червня 2011 року ОСОБА_1 встановлено інвалідність, причиною інвалідності визнано загальне захворювання та захворювання пов`язане з впливом аварії на ЧАЕС.
		У квітні 2016 року позивач пройшов обстеження медико-соціальною експертною комісією. Відповідно до Довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВА № 029641 від 28 квітня 2016 року ОСОБА_1 встановлена III група інвалідності, причиною інвалідності зазначено «поранення (контузія) та захворювання, так, пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії».
		02 березня 2017 року позивачем на адресу військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_5 направлено заяву про виплату йому одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням ІІІ групи інвалідності, пов`язаної з виконанням позивачем обов`язків військової служби, з пакетом відповідних документів, яку у подальшому було направлено до Чернігівського обласного військового комісаріату.
		Листом від 09 березня 2017 року № 5/780с військовий комісар ІНФОРМАЦІЯ_1 повідомив позивача про той факт, що заява ОСОБА_1 про призначення та виплату одноразової грошової допомоги, у зв`язку із встановленням інвалідності та додані до неї документи повертаються без реалізації, оскільки з 01 січня 2017 року Законом України від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесено зміни до законодавства, які стосуються військовослужбовців. 
		У відповідності до підпункту 6 пункту 2 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов`язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов`язаному або резервісту при виконанні обов`язків військової служби або служби у військовому резерві, або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби, закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження строкової військової служби, цих зборів, служби у військовому резерві.
		Вважаючи протиправними дії Чернігівського обласного військового комісаріату щодо залишення заяви про призначення одноразової грошової допомоги у зв`язку з настанням інвалідності, внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні у країнах, де велись бойові дії без реалізації, а також з вимогою про зобов`язання Міністерства оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу, у зв`язку з встановленням ІІІ групи інвалідності з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні у країнах, де велись бойові дії у розмірі, встановленому пп. Б. п. 1 статті 13.2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
		Задовольняючи адміністративний позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача є правомірними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню частково.
		Суд апеляційної інстанції який переглядав постанову суду першої інстанції з таким висновком суду першої інстанції в повній мірі не погодився у зв`язку з порушенням судом першої інстанції норм процесуального права щодо визначення способу захисту порушених прав позивача та ухвалив в цій частині нове рішення про задоволення позову. 
		Верховний Суд зазначені висновки судів вважає вірними та такими, що зроблені на підставі правильно застосованих норм матеріального та процесуального права.
		Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Перебування особи на військовій службі є однією із форм реалізації закріпленого у статті 43 Конституції України права на працю, а тому необхідно керуватися, в тому числі, і положеннями частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України, яка визначає право звернення працівника до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком, в даному випадку стягнення грошового забезпечення військовослужбовця.
		Стаття 46 Конституції України визначає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
		Частиною п`ятою статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
		Відповідно до статті 41 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
		20 грудня 1991 року Верховною Радою України прийнято Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011-XII (далі  Закон № 2011-ХІІ), який відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
		Визначення соціального захисту військовослужбовців міститься у статті 1 Закону № 2011-ХІІ, та означає діяльність (функція) держави, спрямовану на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
		У відповідності до статті 1-2 Закону № 2011-ХІІ військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
		Згідно з пунктом 2 частини першої статті 3 Закону № 2011-XII дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов`язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.
		Статтею 16 вказаного Закону № 2011-XII у редакції чинній на момент виникнення правовідносин передбачено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі  одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
		У разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов`язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п`ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.
		Відповідно до частини першої статті 16-2 № 2011-XII у редакції чинній на момент виникнення правовідносин, одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі:
		а) 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб,  у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпунктах 1 - 3 пункту 2 статті 16 цього Закону;
		б) 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб,  у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб,  у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи (підпункт 4 пункту 2 статті 16 цього Закону).
		Одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів  військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (частина 6 статті 16-3 Закону).
		Згідно з частиною восьмою статті 16-3 Закону особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.
		З аналізу наведених норм даного Закону вбачається, що застосування статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» пов`язується не з фактом звільнення позивача зі служби, а з часом встановлення йому інвалідності внаслідок захворювання, що мало місце в період проходження військової служби, незалежно від строку, що минув після звільнення з військової служби.
		Аналогічний правова позиція викладена Верховним Судом України у постановах від 18 листопада 2014 року у справі № 21-446а14 та від 21 квітня 2015 року у справі № 21-135а15.
		Також, аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 06 лютого 2018 року у справі № 372/1258/16-а, № провадження К/9901/6800/18.
		З матеріалів справи вбачається, що 2 березня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_6 із заявою про призначення одноразової грошової допомоги у зв`язку з отриманням інвалідності Ш групи, яке пов`язане з виконання обов`язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії та додавав документи, передбачені Порядком № 975, проте відповідач повернув документи без реалізації.
		Відповідно до пункту 3 Порядку № 975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
		Згідно з пунктом 11 Порядку № 975 військовослужбовець, військовозобов`язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв`язку інвалідності чи втрати працездатності.
		До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв`язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім`я та по батькові і місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).
		З рішення Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв Міністерства оборони України від 22 березня 2016 року № 1238 вбачається, що отримані позивачем поранення (контузія) та захворювання пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.
		Відповідно до пункту 21.7 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого Наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402 (далі  Положення № 402) постанова ВЛК про причинний зв`язок поранення (травми, контузії, каліцтва) приймається відповідно до висновку, зазначеного в довідці про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), або засвідченої копії Акта про нещасний випадок (додаток 1 до Інструкції про розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 06 лютого 2001 року № 36, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23 лютого 2001 року за № 169/5360 (зі змінами)), у яких зазначаються обставини отримання поранення (контузії, травми, каліцтва).
		При медичному огляді військовослужбовців, колишніх військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на збори, які одержали поранення (травму, контузію, каліцтво) до введення в дію Положення про військово-лікарську експертизу та медичний огляд у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 4 січня 1994 року № 2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 липня 1994 року за № 177/386, і не мають довідки, виданої військовою частиною, ВЛК можуть бути прийняті до уваги достовірні документи про причини і обставини одержання військовослужбовцем поранення (контузії, травми, каліцтва) (записи про первинне звернення по медичну допомогу із зазначенням обставин одержання поранення (травми), витяг із історії хвороби, матеріали службового розслідування, дізнання, досудового слідства за фактом поранення (травми) та інші медичні або військово-облікові документи) (п.21.8 Положення № 402).
		За такого правового врегулювання, при наданні висновку про причинний зв`язок поранення позивача, Центральною військово-лікарською комісією встановлювались обставини отримання поранення та зроблено висновок, що захворювання пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.
		Разом із тим, з висновку спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи від 22 березня 2016 року № 711/ж вбачається, що ушкодження, які виявлені у позивача, а саме рубці є наслідком загоєння ран, які могли утворитися внаслідок осколкових поранень, що могли бути спричинені під час проходження служби у 1985 році.
		В довідці до акта огляду МСЕК серії АВА № 029641 від 28 квітня 2016 року вказано, що позивачу встановлена ІІІ група інвалідності з 28 квітня 2016 року внаслідок поранення (контузія) та захворювання пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.
		Зазначені документи долучені позивачем до заяви та передані військовому комісару ІНФОРМАЦІЯ_6 .
		За таких обставин Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про надання позивачем належних документів, які зазначені в пункті 11 Порядку № 975, що свідчать про причини та обставини його поранення, травми, контузії та захворювання.
		Відповідно до пункту 12 Порядку № 975 призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов`язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів).
		Керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку.
		Приписами пункту 13 Порядку № 975 обумовлено, що розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.
		Одноразова грошова допомога виплачується особі шляхом її перерахування уповноваженим органом на рахунок в установі банку, зазначений одержувачем виплати, або через касу уповноваженого органу (пункт 14 Порядку № 975).
		Отже, порядок призначення та виплати допомоги полягає у наступному: особи, які мають право на одноразову грошову допомогу звертаються з документами в обласний військовий комісаріат; обласний військовий комісаріат подає розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, та надсилається за належністю в Департамент фінансів Міністерства оборони України для розгляду їх Комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової допомоги; перевірені фахівцями документи розглядаються Комісією та подаються Міністру оборони України для прийняття рішення про призначення одноразової допомоги; після прийняття рішення Міністром оборони України кошти надсилаються в обласний військовий комісаріат (військову частину), до якого були подані документи, для виплати одноразової допомоги отримувачам. Виплата одноразової допомоги провадиться в порядку черговості відповідно до дати подання документів після отримання Міністерством оборони коштів, передбачених на ці цілі.
		Порядком № 975 саме до дискреційних повноважень Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової допомоги, віднесена можливість або прийняти рішення про призначення, або відмовити у призначенні одноразової грошової допомоги.
		Водночас, Чернігівський обласний військовий комісаріат не наділений повноваженнями на самостійне визначення наявності/відсутності в осіб права на призначення чи відмову в отриманні одноразової грошової допомоги у зв`язку із інвалідністю, або залишення їх заяв без реалізації.
		Разом з тим, судом першої інстанції було встановлено, що Чернігівський обласний військовий комісаріат, всупереч викладеним у Порядку № 975 положенням, вийшов за межі наданих чинним законодавством України повноважень та фактично самостійно розглянув подану ОСОБА_1 заяву про виплату йому одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням IІІ групи інвалідності, пов`язаної з виконанням позивачем обов`язків військової служби з додатками та прийняв рішення про залишення її без реалізації, повернувши позивачу, у зв`язку із чим неправомірно перебрав на себе повноваження Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги.
		При цьому, ІНФОРМАЦІЯ_7 було проігноровано свій обов`язок, визначений пунктом 13 Порядку № 975, щодо направлення заяви позивача та доданих до неї документів на адресу Міністерства оборони України, чим, у свою чергу, допущено неправомірні дії відносно ОСОБА_1 .
		Отже, правильним є висновок судів попередніх інстанцій про те, що в спірних правовідносинах Чернігівський обласний військовий комісаріат діяв протиправно, оскільки не мав права приймати рішення щодо можливості виплати позивачу одноразової грошової допомоги, а повинен був лише здійснити дії щодо підготовки поданих позивачем документів, необхідні для виплати одноразової грошової допомоги, з подальшою передачею їх до Міністерства оборони України для вирішення питання про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги, а тому наявні підстави для задоволення даного адміністративного позову в цій частині та визнати такі дії відповідача протиправними.
		Також, враховуючи принцип ефективності судового захисту, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про необхідність захисту прав позивача шляхом зобов`язання Чернігівського обласного військового комісаріату надати Департаменту фінансів Міністерства оборони України висновки та матеріали щодо виплати одноразової грошової допомоги у зв`язку з настанням інвалідності ІІІ групи внаслідок поранення (контузії), отриманого позивачем.
		Доводи ж касаційної скарги не спростовують висновки судів першої та апеляційної інстанцій і зводяться до переоцінки встановлених судами обставин справи.
		Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення  без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
		З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні. 
		Доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновків судів та обставин справи не спростовують.
		Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд
		п о с т а н о в и в :
		Касаційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 залишити без задоволення.
		Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2017 року в не скасованій частині та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2017 року у цій справі залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		ГоловуючийМ. І. Смокович
		 
		СуддіО. В. Білоус
		 
		І. Л. Желтобрюх

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...