Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 377/408/18 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Інші справи позовного провадження.
Надіслано для оприлюднення: 03.08.2018. Зареєстровано: 05.08.2018. Забезпечено надання загального доступу: 07.08.2018.
Дата набрання законної сили: 03.09.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Р І Ш Е Н Н Я 
		іменем України 
		 
		Справа №377/408/18 
		Провадження №2/377/198/18 
		    02 серпня 2018 року Славутицький міський суд Київської області у складі: головуючої -  судді Теремецької Н.Ф., за участю секретаря судового засідання  Ахутіної А.А., 
		представника позивача ОСОБА_1,
		представника відповідача ОСОБА_2,
		розглянувши у  відкритому судовому засіданні у залі суду  в м. Славутичі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 в особі представника за довіреністю ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК», треті особи: Славутицький міський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, -
		 
		УСТАНОВИВ:
		 
		22 червня 2018 року до суду надійшла позовна заява, у якій позивач в особі представника за довіреністю просить визнати виконавчий напис, вчинений 08 листопада 2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4, зареєстрований в реєстрі за № 19254 про стягнення з ОСОБА_3, РНОКПП НОМЕР_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3 на користь ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованості за кредитним договором № б/н від 28.07.2010 року у розмірі 159027,80 гривень та витрат, повязаних із вчиненням виконавчого напису, у розмірі 1800 гривень, таким, що не підлягає виконанню.
		Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 19.12.2017 року заступником начальника відділу Славутицького міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області ОСОБА_5, на підставі заяви про примусове виконання ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 55391547 про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» боргу у розмірі 160827,80 гривень на підставі виконавчого напису № 19254, виданого 08.11.2017 року, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4. Ознайомившись з копією виконавчого напису було встановлено, що 08 листопада 2017 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 на підставі Закону України «Про нотаріат» та відповідно до п. 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою КМУ від 29.06.1999 року № 1172, здійснив виконавчі дії та запропонував стягнути заборгованість на підставі цього виконавчого напису на користь ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» з ОСОБА_3, не сплачену в строк за кредитним договором № б/н від 28.07.2010 року. Даний виконавчий напис вчинений всупереч вимогам ст. 88 Закону України «Про нотаріат», оскільки з дня виникнення права вимоги минуло більше трьох років, а будь-яких письмових угод, на якому міститься підпис позивача про збільшення строку позовної давності, відсутні. В порушення п. 2.3 глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України позивач будь-якої вимоги про усунення порушень по кредитному договору від ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» не менше, як за 30 днів до вчинення виконавчого напису, про порушення кредитних зобовязань не отримував, чим відповідач позбавив позивача права оскаржити вимоги у судовому порядку або надати письмові заперечення. Крім того, приватний нотаріус при вчиненні виконавчого напису не перевірив наявність доказів належного направлення та отримання позивачем (боржником) письмової вимоги про усунення порушень, що призвело до порушення процедури вчинення напису.
		Представник відповідача подав відзив на позов, який мотивований тим, що 28.07.2010 року між позивачем та банком укладено договір про надання банківських послуг, у відповідності до умов якого позивач отримав кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на платіжну картку в обмін на повернення отриманих кредитних коштів і сплати відсотків та інших платежів, передбачених умовами договору. У звязку з неналежним виконанням позивачем умов вказаного договору банк направив позивачу письмову вимогу від 18.10.2017 року про усунення порушень за кредитним договором, та оскільки вимога була залишена без реагування, відповідач звернувся до нотаріуса з заявою вчинити нотаріальний напис на борговому документі. 08.11.2017 року на підставі наданої банком виписки з рахунку боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення боргу за кредитним договором, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 вчинив виконавчий напис № 19254 про стягнення з позивача на користь ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованості за кредитним договором від 28.07.2010 року в загальній сумі 159027,80 гривень. Письмову вимогу банку на імя позивача, як боржника, було надіслано 22.10.2017 року цінним листом з описом вкладення на адресу, зазначену позивачем в кредитному договорі, яка є адресою його зареєстрованого місця проживання. Таким чином, банк проінформував позивача про розмір заборгованості, до вчинення виконавчого напису повідомив його про порушення кредитних зобовязань, та не позбавив боржника права оскаржити вимоги у судовому порядку або виставити банку, як кредитору, письмові заперечення щодо розміру або наявності боргу. Крім того, позивачем, як підставою заявленої вимоги про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, зазначено не відсутність боргу повністю або в частині перед стягувачем, а вказано зокрема на пропуск трирічного строку давності, передбаченого ст. 88 Закону України «Про нотаріат» та ст. 257 ЦК України. Проте, з виписки по рахунку кредитної картки вбачається, що позивач на протязі 2011  2015 років вносив кошти на погашення заборгованості за кредитним договором, що свідчить про визнання ним боргу та вказує на переривання перебігу строків давності у відповідності до ч. 1, ч. 3 ст. 264 ЦК України. Згідно п. п. 3.1, 3.3, 3.4 п. 3 Глави 16 Розділу ІІ Наказу Міністерства юстиції України «Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» від 22.02.2012 року № 296/5, нотаріус вчиняє виконавчий напис за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями  не більше одного року, а строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюються з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу. Таким чином, передбачені законодавством строки вчинення виконавчого напису, нотаріусом були дотримані.
		Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі. Суду пояснив, що приватний нотаріус при вчиненні виконавчого напису не перевірив наявність доказів належного направлення та отримання позивачем(боржником) письмової вимоги про усунення порушень, що призвело до порушення процедури вчинення напису, передбаченої пунктом 2.3 глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій. Позивач будь-якої вимоги про усунення порушень по кредитному договору від ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» не менше, як за 30 днів до вчинення виконавчого напису не отримував від відповідача про порушення кредитних зобовязань. В порушення ст. 87 Закону України «Про нотаріат», підпунктів 3.1, 3.4 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріус вчинив виконавчий напис, хоча з дня виникнення права вимоги минуло більше трьох років, а будь-які письмові угоди, на яких міститься підпис позивача про збільшення строку позовної давності, відсутні. Заборгованість, зазначена у виконавчому написі, на момент його вчинення була спірною. Зокрема, позивач не погоджується з розміром процентів за користування кредитом, який зазначений у виконавчому написі нотаріуса як безспірна заборгованість. До виконавчого напису включена неустойка(штраф, пеня), яка не передбачена умовами договору. Крім того, на час вчинення виконавчого напису нотаріусом постановою Київського апеляційного адміністративного суду у справі № 826/20084/14 від 22.02.2017 року визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України№ 662від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», зокрема, п.2 Переліку документів, яким передбачено стягнення заборгованості у безспірному порядку з підстав, що випливають з кредитних відносин. 
		Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, посилаючись на те, що у звязку з неналежним виконанням позивачем умов вказаного договору банк направив позивачу письмову вимогу від 18.10.2017 року про усунення порушень за кредитним договором, та оскільки вимога була залишена без реагування, відповідач звернувся до нотаріуса з заявою вчинити нотаріальний напис на борговому документі. 08.11.2017 року на підставі наданої банком виписки з рахунку боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення боргу за кредитним договором, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 вчинив виконавчий напис № 19254 про стягнення з позивача на користь ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованості за кредитним договором від 28.07.2010 року в загальній сумі 159027,80 гривень. З виписки по рахунку кредитної картки вбачається, що позивач на протязі 2011  2015 років вносив кошти на погашення заборгованості за кредитним договором, що свідчить про визнання ним боргу та вказує на переривання перебігу строків давності у відповідності до ч. 1, ч. 3 ст. 264 ЦК України. Таким чином, передбачені законодавством строки вчинення виконавчого напису, нотаріусом були дотримані. Приватний нотаріус за наявності документів, що були надані банком, не мав підстав для відмови у вчиненні нотаріальної дії  виконавчого напису, оскільки банком нотаріусу було надано всі необхідні документи, що підтверджували безспірність заборгованості, а також докази належного направлення письмової вимоги про усунення порушень.
		Славутицький міський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області, третя особа у справі, свого представника в судове засідання не направив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, подавши до суду заяву про розгляд справи за відсутності представника.
		Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4, третя особа у справі, в судове засідання не зявився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Надіслав до суду заяву, в якій просив проводити судовий розгляд справи за його відсутності.
		Вислухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, оглянувши матеріали виконавчого провадження № 55391547, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі з наступних підстав.
		Судом встановлено, що 08 листопада 2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4, на підставі ст. ст. 87-91 Закону України «Про нотаріат» та п. 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою КМУ від 29.06.1999 року № 1172, було вчинено виконавчий напис № 19254, за яким запропоновано стягнути заборгованість на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» з ОСОБА_3 не сплачену в строк за кредитним договором № б/н від 28.07.2010 року. Строк за який провадиться стягнення  2621 день, а саме з 28.07.2010 року по 30.09.2017 року. Сума, що підлягає стягненню, становить 159027,80 гривень та яка складається з наступного: 11517,67 гривень  заборгованість за тілом кредиту; 136838,15 гривень  заборгованість за відсотками; 2623,04 гривень  заборгованість з пені та комісії; 500 гривень  заборгованість по штрафам (фіксована частина); 7548,94 гривень  заборгованість по штрафам (відсоток від суми заборгованості).
		19грудня 2017року виконуючийобовязки начальника Славутицького міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області ОСОБА_5 було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження на підставі вказаного виконавчого напису нотаріуса за № 5539157.
		Про наявність вказаного виконавчогонапису позивачу сталовідомо вчервні 2018року від виконуючого обовязкиначальника Славутицького міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області, після чого він в особі свого представника звернувся з позовом до суду про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.
		Вирішуючи спір згідно встановлених обставин справи та відповідних їм правовідносин, суд виходить з наступного.
		   За загальним правилом статей15,16 ЦК Україникожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першоюстатті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
		   При цьому, відповідно достатті 18 ЦК Українинотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
		   Згідно з частиною першоїст. 1 ЗУ «Про нотаріат»(далі в тексті - чинною на момент виникнення спірних правовідносин), нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.
		   Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону «Про нотаріат»). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерстваюстиції України22лютого 2012року №296/5та зареєстрованийу Міністерствіюстиції України22 лютого 2012 року за № 282/20595 (далі  Порядок вчинення нотаріальних дій, Порядок). 
		Вчинення нотаріусом виконавчого напису  це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій. 
		Так, згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
		Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями  не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
		Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).
		Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.
		У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку). Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень  письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв'язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу (підпункт 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку). 
		Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі  Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій. 
		Стаття 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти. 
		Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису  це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обовязків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису  надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобовязання боржником. 
		Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем. 
		Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника  це обовязкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). 
		Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками  наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів. 
		Захист прав боржника в процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається в спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку,  шляхом надіслання іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобовязаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності. 
		Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Проте, сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого. 
		З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису. 
		Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису. 
		Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів. 
		   Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України у справі № 6-887цс17.
		   В обґрунтування позову представник позивача послався на те, що приватний нотаріус при вчиненні виконавчого напису не перевірив наявність доказів належного направлення та отримання позивачем(боржником) письмової вимоги про усунення порушень, що призвело до порушення процедури вчинення напису, передбаченої пунктом 2.3 глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій. Позивач будь-якої вимоги про усунення порушень по кредитному договору від ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» не менше, як за 30 днів до вчинення виконавчого напису не отримував від відповідача про порушення кредитних зобовязань, чим позбавив позивача права оскаржити вимоги в судовому порядку або виставити письмові заперечення кредитору. Представник позивача також зазначив, що в порушення ст. 87 Закону України «Про нотаріат», підпунктів 3.1, 3.4 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріус вчинив виконавчий напис, хоча з дня виникнення права вимоги минуло більше трьох років, а будь-які письмові угоди, на якому міститься підпис позивача про збільшення строку позовної давності, відсутні. Під час розгляду справи представник позивача доповнив обґрунтування позову та послався також на те, що заборгованість, зазначена у виконавчому написі, на момент його вчинення була спірною. Зокрема, позивач не погоджується з розміром процентів за користування кредитом, який зазначений у виконавчому написі нотаріуса як безспірна заборгованість. До виконавчого напису включена неустойка(штраф, пеня), яка не передбачена умовами договору. Крім того, на час вчинення виконавчого напису нотаріусом постановою Київського апеляційного адміністративного суду у справі № 826/20084/14 від 22.02.2017 року визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України№ 662від 26.11.2014року «Провнесення зміндо перелікудокументів,за якимистягнення заборгованостіпровадиться убезспірному порядкуна підставівиконавчих написівнотаріусів»,зокрема,п.2 Перелікудокументів,за якимистягнення заборгованостіз підстав,що випливаютьз кредитнихвідносин,  провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172. 
		   Як вбачається з наданих приватним нотаріусом копій документів, на підставі яких було вчинено виконавчий напис № 19254, ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернулося до приватного нотаріусу Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 з заявою про вчинення виконавчого напису, надавши наступні документи: копію анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг від 28.07.2010 року; письмову вимогу про усунення порушень зобовязання за кредитним договором; докази направлення 22.10.2017 року поштовою кореспонденцією вимоги; виписку по рахунку відповідача із зазначенням суми заборгованості станом на 30.09.2017 року.
		Згідно анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг від 28.07.2010 року, ОСОБА_3 було зазначено свої персональні дані, інформацію особистого характеру та бажання оформити на своє імя платіжну картку кредитка «Універсальна». При цьому надана суду копія даного документа не містить зазначення відомостей щодо розміру бажаного кредитного ліміту по платіжній картці кредитка «Універсальна», а також не містить умов кредитного договору( умов кредитування), в тому числі таких істотних умов як строк його погашення, розмір відсотків за користування кредитом, наявність штрафних санкцій за невиконання позичальником своїх зобовязань. 
		Крім того, як видно із оскаржуваного виконавчого напису, до нього включено, окрім заборгованості за кредитом та відсотками, пеню, комісії та штрафи, розмір яких не передбачено в анкеті-заяві про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг від 28.07.2010 року.
		Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника  це обовязкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису.
		   Таким чином, суд погоджується з доводами представника позивача, наведеними в судовому засіданні про те, що заборгованість, яка запропонована приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 до стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», не є безспірною, оскільки позивач вважає неправомірним підвищення процентної ставки і як наслідок не згоден з розміром заборгованості по процентам, також не згоден з нарахуванням пені, комісії та штрафів, а вказана копія анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг від 28.07.2010 року, яка була надана приватному нотаріусу, не відображає умови їх нарахування, не дивлячись на те, що відповідно до п.6.2 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій неустойка ( штраф, пеня) включається до виконавчого напису, якщо це передбачено умовами договору.
		   При цьому, не отримання позивачем письмової вимоги про усунення порушень, не менше, як за 30 днів до вчинення виконавчого напису, про що зазначив представник позивача в судовому засіданні, не є підставою для визнання виконавчого напису нотаріусу таким, що не підлягає виконанню, оскільки п. 2.3 глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій передбачено направлення такої письмової вимоги іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця.
		Відповідно до статті 88 Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями  не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
		В оспорюваному виконавчому написі зазначено строк, за яким провадиться стягнення  2621 день, а саме з 28.07.2010 року по 30.09.2017 року.
		Відповідно до ч. 1 ст. 256 ЦК України, позовна давність  це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
		Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ч. 1 ст. 257 ЦК України).
		В статті 259 ЦК України зазначено, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.
		Як вбачається з пояснень учасників справи , позивачем будь-яких письмових угод про збільшення строку позовної давності немає.
		Відповідно до ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Тобто позовна давність застосовується лише за наявності порушеного права особи.
		У разі неналежного виконання позичальником зобовязань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та відсотків за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку чергового платежу. 
		При цьому якщо виконання зобовязання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини ( чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших( невизнаних) частин платежу.
		Суди повинні дослідити графік погашення кредитної заборгованості та встановити чи передбачають умови кредитного договору виконання зобовязань частинами або у вигляді періодичних платежів, і у випадку вчинення боржником оплати чергового платежу, чи не свідчить така дія про визнання лише певної частини боргу, а відтак така не може бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших( невизнаних) частин платежу.
		Вказана право позиція висловлена Верховним Судом України у справі № 6-1457цс16.
		Як вбачається з розрахунку заборгованості, позивач, починаючи з жовтня 2011 року несвоєчасно вносив періодичні платежі та не у повному обсязі, тому у випадку вчинення ним оплати чергового платежу, необхідно визначити чи не свідчить така дія про визнання лише певної частини боргу, а відтак така не може бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших( невизнаних) частин платежу.
		Крім того, постановою Київського апеляційного адміністративного суду у справі № 826/20084/14 від 22.02.2017 року, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України№ 662від 26.11.2014року «Провнесення зміндо перелікудокументів,за якимистягнення заборгованостіпровадиться убезспірному порядкуна підставівиконавчих написівнотаріусів»,зокрема,п.2 Перелікудокументів,за якимистягнення заборгованостіз підстав,що випливаютьз кредитнихвідносин,  провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, на який послався приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 у виконавчому написі від 08 листопада 2017 року. 
		   Заперечення представника відповідача не ґрунтуються на положеннях закону, тому до уваги судом не приймаються.
		    Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, а виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4, зареєстрований в реєстрі за № 19254 від 08.11.2017 року, про стягнення з ОСОБА_3 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» заборгованості за кредитним договором № б/н від 28.07.2010 року в сумі 159027,80 гривень, слід визнати таким, що не підлягає виконанню. 
		   Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір, від сплати якого звільнений позивач у розмірі, передбаченому п.п.2 п.1 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», що становить 704 гривні 80 копійок.
		На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 258, 263-265 ЦПК України, -   
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		Позов задовольнити в повному обсязі.
		Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4, вчинений 08 листопада 2017 року, зареєстрований в реєстрі за № 19254, про стягнення з ОСОБА_3 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» заборгованості за кредитним договором № б/н від 28.07.2010 року в сумі 159027,80 гривень.
		Стягнути з публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» код ЄДРПОУ 14360570, юридична адреса: м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1 Д, судовий збір на користь держави у розмірі 704 гривні 80 копійок. 
		Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Київської області. Апеляційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. 
		Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		   Учасники справи:
		   Позивач ОСОБА_3, місце проживання: Київська область. АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1.
		   Відповідач публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК», місце знаходження: м. Київ, вул. Грушевського, 1-Д, код ЄДРПОУ 14360570.
		   Третя особа Славутицький міський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області, місце знаходження: Київська область, м. Славутич, Московський кв-л, 12, код ЄДРПОУ 34845599.
		   Третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4, місце знаходження: м. Київ, вул. Лютеранська, 3, офіс 31, свідоцтво № 7626. 
		   Повне рішення виготовлено 03 серпня 2018 року. 
		 
		Суддя                                     Н. Ф. Теремецька

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...