Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 813/106/16 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з відносин публічної служби, зокрема справи щодо:; звільнення з публічної служби.
Надіслано для оприлюднення: 03.08.2018. Зареєстровано: 05.08.2018. Забезпечено надання загального доступу: 06.08.2018.
Дата набрання законної сили: 02.08.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		02 серпня 2018 року 
		Київ
		справа №813/106/16
		адміністративне провадження №К/9901/21268/18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		судді-доповідача - Шарапи В.М.,
		суддів: Бевзенка В.М., Данилевич Н.А., 
		розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2017 у складі колегії суддів: Гуляка В.В. (головуючий), Довгополова О.М., Коваля Р.Й. у справі №813/106/16 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Міністра оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Західне територіальне квартирно-експлуатаційне управління, за участю Військової прокуратури Західного регіону України, про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на військовій службі,
		ВСТАНОВИВ:
		ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Міністра оборони України (далі  Відповідач-1), Міністерства оборони України (далі  Відповідач-2), третя особа на стороні відповідачів, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Західне територіальне квартирно-експлуатаційне управління, за участю Військової прокуратури Західного регіону України, в якому просив:
		- визнати незаконним і скасувати наказ Міністра оборони України №268-кп від 17.12.2015 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності»; 
		- визнати незаконним і скасувати наказ Міністра оборони України №1054 від 17.12.2015 «По особовому складу»;
		- поновити позивача на військовій службі і посаді, яку обіймав до звільнення з військової служби.
		Позов обґрунтований тим, що підставою притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, звільнення з військової служби та виключення зі списків особового складу стало порушення відносно нього кримінального провадження за вчинення корупційного правопорушення. На час винесення спірних наказів розслідування кримінального провадження не закінчено, відтак відсутнє рішення суду, яке набрало законної сили, про притягнення позивача до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, або кримінального правопорушення. Висновки Відповідача-1 про вчинення позивачем протиправних дій зроблені одноособово, без проведення перевірки та службового розслідування, ґрунтуються виключно на інформації, яка оприлюднена засобами масової інформації, а тому є передчасними та необґрунтованими. Позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності з порушенням вимог статей 84 та 91-1 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.
		Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2016 року позов задоволено повністю, внаслідок чого:
		- визнано протиправним та скасовано наказ Міністра оборони України №268-кп від 17 грудня 2015 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності»;
		- визнано протиправним та скасовано наказ Міністра оборони України №1054 від 17 грудня 2015 року «По особовому складу» в частині звільнення ОСОБА_1 з військової служби у запас за пунктом «ж» (у зв`язку з позбавленням військового звання в дисциплінарному порядку) та виключення зі списків особового складу Збройних Сил України з 17.12.2015;
		- поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника квартирно-експлуатаційного відділу міста Львова з 18 грудня 2015 року.
		Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позбавлення позивача військового звання і звільнення з військової служби були незаконними, оскільки здійснені з порушенням встановленого Дисциплінарним статутом Збройних Сил України порядку, а саме: перед накладенням дисциплінарного стягнення щодо позивача не було проведено службове розслідування для встановлення причин і умов, що сприяли вчиненню корупційного правопорушення. Cуд вказав, що притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності є можливим лише після притягнення його до кримінальної відповідальності за вчинення корупційного правопорушення, а на час розслідування кримінального провадження особа може бути лише відсторонена від виконання повноважень на відповідній посаді.
		Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2017 року постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2016 року скасовано та прийнято нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
		Приймаючи рішення, суд апеляційної інстанції виходив з того, що згідно зі змістом оскарженого позивачем наказу №268-кп від 17.12.2015 та матеріалами справи, до позивача застосовано дисциплінарне стягнення у виді позбавлення військового звання не за вчинення корупційного правопорушення, а за порушення службової дисципліни та неналежне виконання службових обов`язків. Оскільки на час винесення оскаржених наказів від 17.12.2015 не було встановленого в судовому порядку факту вчинення позивачем корупційного діяння, то є помилковими висновки суду першої інстанції про необхідність перед видачею вказаних наказів від 17.12.2015 провести службове розслідування щодо позивача з метою виявлення причин та умов, що сприяли вчиненню корупційного правопорушення. Суд вказав, що, визначаючи вид дисциплінарного стягнення, відповідач врахував характер і обставини вчинення порушень, його наслідки, попередню поведінку військовослужбовця та інші обставини, що мають значення для застосування дисциплінарного стягнення. Наявність незавершеного кримінального провадження щодо позивача за ознаками злочину, передбаченого частиною 3 статі 268 КК України, у даній ситуації не може бути перешкодою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни.
		Не погоджуючись з постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2017 позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального та матеріального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, залишивши без змін постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20.12.2016.
		Аргументи скаржника на обґрунтування доводів касаційної скарги полягають у тому, що апеляційним судом під час розгляду справи не встановлено, які саме дії або бездіяльність позивача свідчать про порушення ним військової дисципліни або неналежне виконання службових обов`язків, не досліджено причинно-наслідкового зв`язку між діями (бездіяльністю) і наслідками, що підтверджують вину позивача у вчинені протиправних дій або порушень вимог статтей 11 та 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України.
		Вказує, що оскаржуваною постановою суду апеляційної інстанції продемонстровано право Міністра оборони України самостійно, без рішення суду та належним чином проведеного службового розслідування встановлювати провину військовослужбовця лише за повідомленням військової прокуратури. 
		Відповідачем-2 подано заперечення на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення апеляційного суду - без змін. 
		На обґрунтування заперечення відповідач вказує на те, що зміст постанови Львівського апеляційного адміністративного суду повністю відповідає приписам статті 163 КАС України, а правильність застосування судом норм законодавства при вирішенні справи підтверджується зібраними у справі доказами. 
		Зазначає, що дії ОСОБА_1 щодо вимагання та отримання від юридичних та фізичних осіб грошових коштів за виконання ним своїх службових обов`язків, окрім того, що містили ознаки корупційного діяння та кримінального правопорушення, містять і закінчений склад дисциплінарного правопорушення або порушення військової дисципліни, за які позивач і був притягнутий до дисциплінарної відповідальності. 
		Вказує на помилковість висновків суду першої інстанції про необхідність у даному випадку обов`язкового проведення службового розслідування, оскільки законодавцем чітко передбачено процедуру притягнення особи до дисциплінарної відповідальності у випадку скоєння корупційного правопорушення: спочатку  рішення суду із встановленням даного факту, потім  службове розслідування і притягнення до дисциплінарної відповідальності. 
		Під час прийняття спірних рішень відповідачем враховувалися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода (авторитет Збройних сил України), попередня поведінка позивача (лише за 2015 рік у ОСОБА_1 було вісім дисциплінарних стягнень).
		За наслідками розгляду справи колегія суддів касаційного суду, перевіривши доводи та вимоги касаційної скарги, а також правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, приходить до висновку про те, що касаційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав. 
		Відповідно до статті 341 КАС України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. 
		Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
		Судами попередніх інстанцій встановлено, що наказом Міністра оборони України №259 від 30 травня 2014 року ОСОБА_1 був призначений на посаду начальника квартирно-експлуатаційного відділу міста Львова Західного територіального квартирно-експлуатаційного управління. Наказом т.в.о. першого заступника Міністра оборони України №100 від 2 серпня 2014 року позивачу присвоєно військове звання «підполковник».
		Згідно з протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 16 грудня 2015 року ОСОБА_1 затриманий 16.12.2015 о 15:32 год. в порядку статті 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 368 КК України. 
		Про факт затримання позивача військовою прокуратурою Західного регіону України повідомлено Міністерство оборони України листом №10/1/2-1455 вих-15 від 16 грудня 2015 року.
		Наказом Міністра оборони України від 17 грудня 2015 року №268кп «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності», за неналежне виконання службових обов`язків визначених вимогами статей 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, порушення військової дисципліни, на начальника квартирно-експлуатаційного відділу міста Львова підполковника ОСОБА_1 накладено дисциплінарне стягнення у виді позбавлення військового звання. 
		17 грудня 2015 року тимчасово виконуючим обов`язки начальника Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України внесено подання про звільнення ОСОБА_1 з військової служби у запас відповідно до п.«ж» частин 6, 8 ст.26 (у зв`язку з позбавленням військового звання в дисциплінарному порядку) Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» з виключенням зі списків особового складу Збройних Сил України. 
		Наказом Міністра оборони України №1054 від 17 грудня 2015 року «По особовому складу», відповідно до частин 6, 8 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», на підставі наказу Міністра оборони України №268кп від 17 грудня 2015 року, ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас за пунктом «ж» (у зв`язку з позбавленням військового звання в дисциплінарному порядку) та виключено зі списків особового складу Збройних Сил України з 17 грудня 2015 року. 
		Відповідно до наказу начальника Західного територіального КЕУ № 179 від 17 грудня 2015 року «По стройовій частині» позивача з 17 грудня 2015 року виключено зі списків особового складу квартирно-експлуатаційного відділу міста Львова, всіх видів забезпечення і направлено на військовий облік до Личаківсько-Залізничного ОРВК м.Львова. 
		Статтею 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року N548-XIV (далі  Статут N548-XIV), визначені обов`язки військовослужбовців, зокрема, свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України; поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини; бути пильним, суворо зберігати державну таємницю; вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.
		Відповідно до статті 16 Статуту N548-XIV, кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою.
		Сутність військової дисципліни, обов`язки військовослужбовців щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг визначає Дисциплінарний статут Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24 березня 1999 року N551-XIV (далі  Дисциплінарний Статут).
		Відповідно до пункту 1 Дисциплінарного Статуту, військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України.
		Порядок притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності визначений пунктами 84 та 85 Дисциплінарного Статуту. Зокрема, такими нормами визначено, що прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини. 
		У кожному випадку вчинення корупційного правопорушення або невиконання військовими посадовими особами вимог Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» з метою виявлення причин та умов, що сприяли його вчиненню, службове розслідування призначається командиром самостійно або проводиться за його рішенням за поданням спеціально уповноваженого суб`єкта у сфері протидії корупції.
		Службове розслідування призначається письмовим наказом командира, який вирішив притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром, доручено офіцерові чи прапорщикові (мічманові), а у разі вчинення правопорушення рядовим (матросом) чи сержантом (старшиною) - також сержантові (старшині).
		Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). У необхідних випадках цей термін може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більш як на один місяць
		Згідно з пунктом 86 Дисциплінарного статуту, після розгляду письмової доповіді про проведення службового розслідування командир проводить бесіду з військовослужбовцем, який вчинив правопорушення. Якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир приймає рішення про накладення дисциплінарного стягнення.
		Дисциплінарне стягнення має бути накладене не пізніше ніж за 10 діб від дня, коли командирові (начальникові) стало відомо про правопорушення, а у разі провадження службового розслідування - протягом місяця від дня його закінчення. Під час накладення дисциплінарного стягнення командир не має права принижувати гідність підлеглого (пункт 87 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України».
		Аналіз вказаних приписів законодавства дає підстави дійти висновку, що призначення службового розслідування є правом командира і проводиться з метою виявлення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення. 
		Натомість, у випадку вчинення військовослужбовцем корупційного правопорушення службове розслідування призначається у всіх випадках. Результати такого службового розслідування повинні враховуватись командиром при прийнятті рішення про накладення дисциплінарного стягнення.
		Відповідно до визначення, наведеного в статті 1 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» від 7 квітня 2011 року №3206-VI в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин (далі  Закон №3206-VI), корупційне правопорушення - умисне діяння, що містить ознаки корупції, вчинене, зокрема, військовою посадовою особою Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів військових формувань, за яке законом установлено кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність.
		Корупція - використання особою, зазначеною в частині першій статті 4 цього Закону, наданих їй службових повноважень та пов`язаних із цим можливостей з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття обіцянки/пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб або відповідно обіцянка/пропозиція чи надання неправомірної вигоди особі, зазначеній в частині першій статті 4 цього Закону, або на її вимогу іншим фізичним чи юридичним особам з метою схилити цю особу до протиправного використання наданих їй службових повноважень та пов`язаних із цим можливостей.
		Аналогічні за змістом визначення корупційного правопорушення та корупції містить Закон України «Про запобігання корупції» від 14 жовтня 2014 року №1700-VII (далі  Закон №1700-VII).
		Судами попередніх інстанцій встановлено, що підставою для винесення оскаржених наказів №268кп від 17.12.2015 та №1054 від 17.12.2015 було повідомлення військової прокуратури Західного регіону України про факт затримання ОСОБА_1 за підозрою у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 368 КК України, а саме: вимагання та отримання від суб`єкта підприємницької діяльності неправомірної вигоди у розмірі 15000 грн. за сприяння у підписанні актів прийому-передачі квартир Міністерству оборони України. Саме ця обставина стала підставою для притягнення Відповідачем-1 позивача до дисциплінарної відповідальності та, надалі, для звільнення його з військової служби.
		За приписами статті 368 КК України прийняття пропозиції, обіцянки або одержання службовою особою неправомірної вигоди, а так само прохання надати таку вигоду для себе чи третьої особи за вчинення чи невчинення такою службовою особою в інтересах того, хто пропонує, обіцяє чи надає неправомірну вигоду, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди, є діянням, за яке передбачена кримінальна відповідальність.
		Згідно зі статтею 1 Закону №3206-VI та статтею 1 Закону №1700-VII, неправомірна вигода - грошові кошти або інше майно, переваги, пільги, послуги, нематеріальні активи, які обіцяють, пропонують, надають або одержують без законних на те підстав.
		Проаналізувавши наведені норми, колегія суддів касаційного адміністративного суду вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що діяння, за підозрою у вчиненні якого затримано позивача та, надалі, позбавлено його військового звання, має ознаки корупційного правопорушення, а тому проведення службового розслідування у даному випадку було обов`язковим для встановлення причин та умов, що сприяли його вчиненню, а також встановлення наявності підстав для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності.
		Оскільки службове розслідування щодо обставин вчинення позивачем корупційного правопорушення відповідачами проведено не було, накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення було здійснено з порушенням порядку, передбаченого Дисциплінарним Статутом.
		Порядок притягнення до відповідальності особи, що вчинила корупційне правопорушення передбачено статтею 65 Закону №1700-VII, згідно з приписами якої за вчинення корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень особи, зазначені в частині 1 статті 3 цього Закону, притягаються до кримінальної, адміністративної, цивільно-правової та дисциплінарної відповідальності у встановленому законом порядку.
		Виходячи із змісту конституційного принципу «ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення» (ст.61 Конституції України), притягнення особи, що вчинила корупційне правопорушення до дисциплінарної відповідальності, не виключає притягнення її ж до кримінальної відповідальності. 
		При цьому, дисциплінарна відповідальність працівників є одним із видів юридичної відповідальності, що встановлена законодавством за протиправну поведінку працівника, а кримінальна відповідальність - встановлена законодавством за вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого Кримінальним кодексом України.
		Тобто, особа за вчинення корупційного правопорушення може бути притягнута одночасно як до дисциплінарної, так і до кримінальної відповідальності.
		Колегія суддів касаційного адміністративного суду бере до уваги пояснення Відповідача-2, викладені у запереченні на касаційну скаргу про те, що за своєю суттю спірний наказ від 17.12.2015 №268кп є наказом про застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення, проте зазначає, що застосування такого стягнення було здійснене з порушенням встановленого Дисциплінарним Статутом порядку, без проведення службового розслідування, обов`язковість якого у даному випадку передбачена пунктом 86 Дисциплінарного статуту.
		Наведені обставини судом апеляційної інстанції враховані не були, що призвело до скасування законного та обґрунтованого рішення суду першої інстанції.
		Таким чином, колегія суддів касаційного адміністративного суду дійшла висновку, що доводи касаційної скарги спростовують висновки суду апеляційної інстанції, а викладені обставини підтверджують законність судового рішення суду першої інстанції.
		Відповідно до статті 352 КАС України, суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції було скасоване судове рішення, яке відповідає закону.
		Керуючись статтями 341-343, 352, 355-356, 359 КАС України, суд, -
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
		Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2017 року у справі №813/106/16 за позовом ОСОБА_1 до Міністра оборони України, Міністерства оборони України, третя особа на стороні відповідачів, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Західне територіальне квартирно-експлуатаційне управління, за участю Військової прокуратури Західного регіону України, про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на військовій службі скасувати та залишити в силі постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2016 року.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.
		 
		Суддя-доповідач Шарапа В.М.
		 
		Судді Бевзенко В.М. 
		 
		Данилевич Н.А.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...