Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 756/1891/18 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про спадкове право.
Надіслано для оприлюднення: 03.08.2018. Зареєстровано: 05.08.2018. Забезпечено надання загального доступу: 08.08.2018.
Дата набрання законної сили: 09.08.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		09.07.2018 Справа № 756/1891/18
		                
		Унікальний №756/1891/18
		Провадження №2/756/3013/18
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ
		 
		09 липня 2018 року                     Оболонський районний суд м. Києва у складі: 
		головуючого судді                                                 Луценко О.М.,
		за участі секретаря                                     Галелюк Т.О.,
		розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: ОСОБА_3 про витребування квартири від добросовісного набувача та визнання права власності на неї в порядку спадкування,-
		ВСТАНОВИВ:
		Представник позивача звернувся до суду із вказаним позовом до вищевказаного відповідача із позовом, в якому просив витребувати з володіння добросовісного набувача - ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1 та повернути її ОСОБА_1, визнавши за нею право власності на вказану квартиру в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4, скасувати попередню державну реєстрацію права власності на вказану квартиру за ОСОБА_3 та ОСОБА_2, стягнути з відповідача судові витрати. 
		Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірна квартира, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, належала ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власності на житло, яке було зареєстровано в БТІ м. Києва. За своє життя ОСОБА_4 склала заповіт, за яким все майно заповіла позивачу. Після її смерті позивач вступила у спадщину, проте під час оформлення спадкових прав їй стало відомо, що вказана квартира була кілька разів відчужена та на даний час право власності на квартиру зареєстроване за відповідачем, який придбав її у ОСОБА_3 За своє життя ОСОБА_4 спірну квартиру нікому не відчужувала, проживала і була зареєстрована в ній на момент своє смерті, а її квартирою заволоділи шахрайським шляхом невідомі особи.
		Представник позивача просив розглянути справу за його відсутності та відсутності Відповідача, задовольнити вимоги в повному обсязі позов, на підставі наявних в справі доказів.
		Відповідач та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача в судове засідання не з'явилися, про день, час і місце судового засідання повідомлялися належним чином, причини неявки суду не повідомили, заяв та клопотань від них в адресу суду не надходило. 
		Суд, дослідивши матеріали справи вважає встановленим наступне.
		ОСОБА_4 була власником квартири АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 12.03.1996 р., яке було видано Державним комунальним управлінням житлового господарства Мінського району згідно з розпорядженням № 404, та зареєстроване в БТІ м. Києва за № 731/1025 від 25.03.1996 р.
		Згідно з інформаційною довідкою БТІ м. Києва від 28.02.2017 р. вказана квартира  на праві власності зареєстрована за ОСОБА_4 на підставі вищевказаного свідоцтва. 
		За своє життя ОСОБА_4 склала заповіт, за яким все майно заповіла позивачу. 
		ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4, що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_4, виданого Відділом державної реєстрації смерті Головного територіального управління юстиції у м. Києві 25.11.2016 р. 
		Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина, яка складається зокрема із квартири АДРЕСА_1. Позивач у встановлений ч. 1 ст. 1270 ЦК України шестимісячний строк звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини в порядку ст. 1269 ЦК України, згідно якої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою В.О. було заведено спадкову справу 07/2016 щодо майна померлої ОСОБА_4
		Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 21.02.2017 р. право власності на квартиру АДРЕСА_1 17.02.2017 р. було зареєстровано приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Нацина-Марченко О.О. за відповідачем на підставі договору купівлі-продажу від 17.02.2017 р., посвідченого тим же нотаріусом та зареєстровано в реєстрі за № 145. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1175935780000, номер запису про право власності: 19073432).
		Згідно договору купівлі-продажу від 17.02.2017 р. попереднім власником спірної квартири був ОСОБА_3, якому на момент відчуження спірна квартира належала на підставі договору купівлі-продажу укладеного з ОСОБА_4 від 18.02.2004 р., посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ІвановимП.Ю. та зареєстрованого в реєстрі № 634. Право власності на нерухоме майно було зареєстроване за ОСОБА_3 в Київському БТІ на праві приватної власності та записано у реєстрову книгу № д 908-22 за реєстровим № 4996 20 лютого 2004 року.
		Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 26.10.2017 р., яке не оскаржувалося і набрало законної сили, в цивільній справі № 756/3860/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Іванов П. Ю., ОСОБА_2, про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним, судом було відмовлено у визнанні недійсним як "першого правочину" договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладеного 18.02.2004 р. між ОСОБА_3 (як покупцем) та ОСОБА_4 (як продавцем), посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ІвановимП.Ю. та зареєстрованого в реєстрі № 634, оскільки «судом встановлено, що вказаний договір взагалі не є укладеним між сторонами та нотаріусом ІвановимП.Ю. не посвідчувався, тому він є нікчемний.». Оболонський районний суд м. Києва у вказаному рішенні встановив факт порушення права власності ОСОБА_4 на квартиру, а також факт вибуття квартири із законного володіння ОСОБА_4 поза її волею та факт нікчемності (недійсності) договору купівлі-продажу квартири, укладеного 18.02.2004 р. Такий договір взагалі не укладався, таким чином ОСОБА_3 не набув права власності на спірну квартиру, тому він не мав права відчужувати в подальшому спірну квартиру ОСОБА_2, адже в силу ст. 41 Конституції України, ст. ст. 321, 319, 658 ЦК України право продажу майна належить лише власникові.
		Судом також було витребувано та досліджено спадкову справу 07/2016 щодо майна померлої ОСОБА_4
		 
		Внаслідок вказаних дій позивач, як спадкоємець за заповітом була позбавлена спадщини.
		 
		Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи. Часом відкриття спадщини є день смерті особи.
		Відповідно до ч. 1, 3 ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
		Згідно із ч. 1 ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
		Відповідно до норм ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини, а згідно із ч. 3 ст. 1296 ЦК відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
		Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
		Згідно із ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
		За змістом ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
		Згідно зі ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.
		Згідно зі ст. 228 Цивільного кодексу України нікчемним є правочин, що порушує публічний порядок, зокрема який спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини та громадянина, незаконне заволодіння майном фізичної особи.
		Ст. 41 Конституції України закріплено також, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.
		В Узагальненнях Верховного Суду України «Практика розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними» (Вісник Верховного Суду України. - 2009. - № 1 (101)) зазначено, що «на відміну від норм ч. 1 ст. 216 ЦК норми гл. 29 ЦК є спеціальними. У них закріплено основні способи захисту права власності, що можуть застосовуватися власником майна, зокрема з метою повернення майна в натурі, переданого за недійсним правочином (наприклад, віндикація). Вважаємо, що ст. 330 ЦК чітко розмежовує випадки, в яких належним способом захисту порушеного права є визнання правочину недійсним та застосування наслідків його недійсності, від випадків, коли має заявлятися позов про витребування майна з чужого незаконного володіння. Якщо майно передане власником за правочином, який є нікчемним або оспорюваним, то позов про визнання правочину недійсним та (або) про застосування наслідків недійсності правочину має пред'являтися тоді, коли майно залишається у набувача. Тобто якщо вчинений один правочин і повернути майно можна шляхом застосування реституції, то ефективним способом захисту буде визнання правочину недійсним. Якщо ж набувач, який набув майно за недійсним правочином, надалі відчужив таке майно іншій особі, потрібно звертатися з віндикаційним позовом. Якщо після укладення недійсного правочину було укладено ще декілька, то вбачається правильним визнавати недійсними не всі правочини, а лише перший і заявляти позов про витребування майна в останнього набувача. Проте в цьому випадку немає перешкод для задоволення лише віндикаційного позову, оскільки право на витребування майна з чужого володіння не потребує визнання недійсним правочину, за яким майно вибуло від законного власника, воно лише обмежене добросовісністю набувача і зберігається за власником за умови, якщо майно вибуває з володіння власника поза його волею, що й повинно бути доведено в суді. Застосування реституції та повернення майна за недійсним правочином, враховуючи положення ст. 216 ЦК, є можливим тоді, коли предметом спору є правочин за участю власника і першого покупця (набувача).»
		Згідно зі ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
		Відповідно до ч. 1 ст. 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
		 
		Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави (глава 83 ЦК України) застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи. 
		Згідно з ст. 1213 ЦК України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. 
		Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об'єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі: рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно.
		Відповідно до ч. 2 ст. 26 цього ж Закону у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.
		Відповідно до ч. 4, 5 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.
		Враховуючи викладене та оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є законними та обґрунтованими, а отже такими, що підлягають задоволенню.
		Статтею 141 ЦПК України встановлено, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
		З викладеного, керуючись ст.ст. 12, 81, 137, 141, 263-265, 280-282, 354 ЦПК України,
		в и р і ш и в:
		Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: ОСОБА_3 про витребування квартири від добросовісного набувача та визнання права власності на неї в порядку спадкування- задовольнити.
		Витребувати з володіння ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) квартиру АДРЕСА_1 та повернути її ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2), визнавши за нею право власності на вказану квартиру в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4.
		Скасувати попередні записи про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3) та ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1).
		 Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) судовий збір в розмірі 1 499 грн.
		Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. 
		Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Суддя                                О.М. Луценко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...