Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 668/9918/1Зц : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 06.08.2018. Забезпечено надання загального доступу: 06.08.2018.
Дата набрання законної сили: 11.07.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України 
		 
		11 липня 2018 року
		м. Київ
		справа № 668/9918/13-ц
		провадження № 61-23262 св 18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Луспеника Д. Д.,            Черняк Ю. В.,
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_4; 
		представник позивача - ОСОБА_5;
		відповідачі: Друга Херсонська державна нотаріальна контора, комунальне підприємство «Херсонське державне бюро технічної інвентаризації», ОСОБА_7, ОСОБА_8;
		представник ОСОБА_7, ОСОБА_8 - ОСОБА_9;
		особа, яка подала касаційну скаргу, - ОСОБА_10;
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_10 нарішення апеляційного суду Херсонської області від 3 лютого 2014 року у складі колегії суддів: Цуканової І. В., Вейтас І. В., Склярської І. В.,  
		 
		В С Т А Н О В И В :
		 
		Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		 
		У вересні 2012 року ОСОБА_4 в особі представника - ОСОБА_5 - звернувся до суду з позовом до Другої Херсонської державної нотаріальної контори, комунального підприємства «Херсонське державне бюро технічної інвентаризації», ОСОБА_7, ОСОБА_8 про визнання права власності в порядку спадкування, зобов'язання вчинити дії, витребування майна із чужого незаконного володіння.
		 
		Позовна заява мотивована тим, що його мати - ОСОБА_11 була власником 1/2частки житлового будинку АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 6 січня 1975 року Першою Херсонською нотаріальною конторою. Власником іншої половини цього будинку є він, ОСОБА_4, відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 18 травня 1990 року.
		Рішенням Комсомольського районного суду м. Херсона від 29 вересня            2004 року у справі за позовом ОСОБА_11 до ОСОБА_12 про стягнення боргу за договором купівлі-продажу та за зустрічним позовом ОСОБА_12 до ОСОБА_11 про визнання договору купівлі-продажу дійсним, визнання права власності на нерухоме майно за ОСОБА_12 визнано право власності на 1/2 частку житлового будинку, визнано дійсним договір купівлі-продажу 1/2 частки домоволодіння, укладений 15 червня 2004 року між ОСОБА_11 та ОСОБА_12, та стягнуто з останнього на користь ОСОБА_11 9 800 грн за договором купівлі-продажу.
		4 листопада 2005 року між ОСОБА_12 і ОСОБА_10 укладено договір дарування 1/2 частки спірного житлового будинку. У подальшому згідно з договором дарування від 29 січня 2007 року ОСОБА_10 подарувала, а ОСОБА_7 і ОСОБА_8 прийняли в рівних частках спірне жиле приміщення. 
		Ухвалою Комсомольського районного суду м. Херсона від 22 вересня                2008 року задоволено заяву ОСОБА_12 про перегляд у зв'язку з нововиявленими обставинами рішення Комсомольського районного суду  м. Херсона від 29 вересня 2004 року. Ухвалою цього ж суду від 22 грудня 2008 року позов ОСОБА_11 до ОСОБА_12 про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу частини домоволодіння та за зустрічним позовом ОСОБА_12 до ОСОБА_11 про визнання дійсним договору купівлі-продажу частини будинку, визнання права власності залишено без розгляду. Тому перехід права власності на 1/2 частину спірного житлового будинку до ОСОБА_12 не відбувся.
		ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_11 померла. Відповідно до спадкової справи № 241/2010, відкритої після її смерті, спадкоємцем за заповітом            від 1 жовтня 2009 року був ОСОБА_13, який від спадщини відмовився.
		16 червня 2010 року він, ОСОБА_4, звернувся до Другої Херсонської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини та              18 листопада 2010 року йому було видано свідоцтво про право на спадщину на грошові вклади з належними до них процентами та нарахуваннями і компенсаційними виплатами, що знаходилися на зберіганні публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк» у м. Херсоні.
		Рішенням Суворовського районного суду м. Херсона від 11 липня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Херсонської області            від 23 жовтня 2013 року, визнано удаваним договір дарування 1/4 частини житлового будинку АДРЕСА_1, укладений 29 січня 2007 року між ОСОБА_10 та ОСОБА_7 і ОСОБА_8 Визнано, що 29 січня 2007 року між ОСОБА_10 та ОСОБА_7 і ОСОБА_8 укладено договір купівлі-продажу           1/2 частки жилого приміщення за вказаною адресою на земельній ділянці площею 1 159,7 кв. м. Визнано за ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у рівних частинах право власності на 1/2 частку спірного житлового будинку.
		Зазначав, що правова підстава, за якою ОСОБА_12 отримав право власності на частку спірного житлового будинку та подарував спірне майно ОСОБА_10, відпала, тому вважав, що з урахуванням статей 1212, 1268 ЦК України він має право успадкувати 1/2 частину спірного житлового будинку, яка належала його матері.
		Ураховуючи викладене ОСОБА_4 просив суд визнати за ним                      право власності на 1/2 частку житлового будинку АДРЕСА_1, витребувати по 1/4 частці вказаного житлового будинку від ОСОБА_7 і ОСОБА_8, зобов'язати Другу Херсонську державну нотаріальну контору видати ОСОБА_4 свідоцтво про право на спадщину на 1/2 частку зазначеного будинку.
		 
		Рішенням Суворовського районного суду м. Херсона від 31 жовтня              2013 року у складі судді Рябцевої М. С. у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.
		 
		Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем не надано належних та допустимих доказів вибуття спірного житлового будинку з власності ОСОБА_11 поза її волею. Крім того, за життя ОСОБА_11 не зверталась до суду за захистом своїх прав. При цьому суд послався на те, що рішенням Суворовського районного суду м. Херсона від 9 квітня            2012 року, яким відмовлено у задоволенні позову прокурора Херсонської області в інтересах ОСОБА_4 до ОСОБА_12, ОСОБА_10,                 ОСОБА_7, ОСОБА_8 про визнання права власності на                           1/2 частину житлового будинку, визнання недійсним договору дарування, укладеного 4 листопада 2005 року між ОСОБА_12 та ОСОБА_10, витребування майна із чужого незаконного володіння ОСОБА_7, ОСОБА_8, вирішено питання щодо дійсності договору дарування частини спірного житлового будинку, укладеного 4 листопада 2005 року між ОСОБА_12 та ОСОБА_10
		 
		Рішенням апеляційного суду Херсонської області від 3 лютого 2014 року апеляційну скаргу прокурора м. Херсона задоволено. Рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 31 жовтня 2013 року скасовано. Ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_4 задоволено частково. Визнано за ОСОБА_4 право власності на 1/2 частку житлового будинку АДРЕСА_1 у порядку спадкування після смерті ОСОБА_11, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 року. Витребувано з володіння ОСОБА_7 та ОСОБА_8 по 1/4 частці вказаного житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами. У решті позовних вимог ОСОБА_4 відмовлено.
		 
		Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що ОСОБА_4 подано належні та допустимі докази на підтвердження порушення його права власності на 1/2 частку житлового будинку як спадкоємця після смерті ОСОБА_11, оскільки остання за життя не відчужувала свою частину домоволодіння на користь ОСОБА_12 При цьому суд врахував, що зі скасуванням судового рішення втрачаються ті наслідки, які з нього випливають. Отже, у ОСОБА_12 не було правових підстав для відчуження майна. 
		 
		У лютому 2014 року ОСОБА_7 та ОСОБА_8 подали до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення апеляційного суду Херсонської області                  від 3 лютого 2014 року.
		 
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 2 липня 2014 року касаційну скаргу ОСОБА_7 та ОСОБА_8 відхилено, рішення апеляційного суду Херсонської області від 3 лютого 2014 року залишено без змін. 
		 
		У квітні 2017 року ОСОБА_10, яка не була залучена до участі у справі, подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій просила рішення апеляційного суду скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, і залишити в силі рішення суду першої інстанції. 
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що унаслідок прийняття судового рішення про витребування у ОСОБА_7 частки житлового будинку, яку він придбав за договором купівлі-продажу, в неї виникає обов'язок щодо повернення грошових коштів ОСОБА_7, сплачених ним за придбання частки житлового будинку.
		Зазначала, що 16 березня 2017 року ухвалою Цюрупинського районного суду Херсонської області відкрито провадження у справі №664/307/17 за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_10 про стягнення грошових коштів, отриманих за відчужене йому майно. Позов мотивовано витребуванням у ОСОБА_7 на підставі оскаржуваного рішення апеляційного суду частки житлового будинку АДРЕСА_1, яку ОСОБА_7 придбав у неї за 25 тис. доларів США. Оскаржуваним рішенням апеляційного суду витребувано з володіння ОСОБА_7                  1/4 частину вказаного житлового будинку, проте на час ухвалення рішення апеляційного суду було припинено право спільної часткової власності ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на вказаний житловий будинок на підставі рішення Постійно діючого третейського суду при товарній біржі «Аграрна Біржа» від 25 липня 2008 року у справі № 57/2008 та виділено їм у натурі конкретні приміщення у житловому будинку. Вважала помилковим висновок апеляційного суду про те, що наслідком скасування рішення суду, на підставі якого ОСОБА_12 набув право власності на частину спірного житлового будинку, є повернення майна спадкоємцям ОСОБА_11, оскількиосновною вимогою для повернення майна шляхом витребування від добросовісного набувачає відсутність волі відчужувачамайна. Доказів відсутності волі у ОСОБА_11 на відчуження майна матеріали справи не містять. Крім того, судом неправомірно не залучено її до участі у справі, так як рішення суду стосується її прав та інтересів.
		 
		У липні 2017 року комунальне підприємство «Херсонське державне бюро технічної інвентаризації» подало заперечення на касаційну скаргу, в яких зазначило, що комунальне підприємство є неналежним відповідачем у справі, оскільки з 1 січня 2013 року було позбавлено права доступу до Реєстру речових прав на нерухоме майно, а реєстрацію права власності та права користування на об'єкти нерухомого майна здійснює Державна реєстраційна служба України та її представництва.
		 
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 6 червня 2017 року поновлено строк на касаційне оскарження рішення апеляційного суду Херсонської області від 3 лютого 2014 року, провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_10 відкрито. 
		  
		Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
		 
		У травні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду. 
		 
		Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		 
		Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		 
		Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване рішення апеляційного суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
		 
		Відповідно до статті 41 Конституції України, право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
		 
		Згідно з частиною першою статті 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
		 
		Добросовісність набуття у розумінні статті 388 ЦК України полягає в тому, що майно придбавається не безпосередньо у власника, а в особи, яка не мала права його відчужувати.
		 
		Наслідком угоди, укладеної з таким порушенням, є не двостороння реституція, а повернення майна від набувача, при цьому випадки такого витребування законодавством обмежуються, зокрема пунктом 3 частини першої статті 388 ЦК України, якою передбачено, що витребування майна можливе в разі його вибуття з володіння власника не з його волі іншим шляхом.
		 
		Відповідно до частини першої статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
		 
		Вирішуючи спір, належним чином дослідивши та давши оцінку поданим сторонами доказам, врахувавши наведені вище норми права, Задовольняючи частково позов, апеляційний суд дійшов правильного висновку, що ОСОБА_12 не набув права власності на частину спірного житлового будинку, яка вибула із власності ОСОБА_14 поза її волею, оскільки висновком експерта від 14 липня 2011 року встановлено, що підпис від імені ОСОБА_11 в позовній заяві до ОСОБА_12 про стягнення боргу за договором купівлі-продажу від 15 червня 2004 року та підписи, які містяться в технічному зображенні зазначеного договору купівлі-продажу, виконані не ОСОБА_11, а іншою особою. Відтак, наявні підстави для витребування спірного майна у добросовісних набувачів (ОСОБА_7 та ОСОБА_8.) на користь позивача, як спадкоємця ОСОБА_11
		При цьому ОСОБА_12 відчужив майно, не маючи на це правових підстав, оскільки набув його за скасованим у подальшому рішенням суду. А зі скасуванням рішення суду втрачаються ті правові наслідки, які з нього випливають.
		 
		Посилання касаційної скарги на те, що ОСОБА_15 за життя не оспорювала укладений нею з ОСОБА_12 договір купівлі-продажу 1/2 частки домоволодіння є безпідставними, оскільки апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_11 до смерті проживала у своєму будинку, про наявність рішення Комсомольського районного суду м. Херсона                      від 29  вересня 2004 року про визнання дійсним договору купівлі-продажу 1/2 частки домоволодіння, укладеного 15 червня 2004 року між                ОСОБА_11 та ОСОБА_12, ОСОБА_11 стало відомо у 2008 році, коли вказане рішення суду було скасовано ухвалою цього ж суду                   від 22 вересня 2008 року, а 1 вересня 2009 року нею надано довіреність ОСОБА_5 для захисту її інтересів в усіх судових установах. 
		 
		При цьому колегія суддів враховує, що рішенням Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 3 квітня                   2013 року скасовано рішення Суворовського районного суду м. Херсона              від 11 липня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Херсонської області             від 23 жовтня 2013 року, якими визнано удаваним договір дарування                1/4 частини житлового будинку АДРЕСА_1, укладений 29 січня 2007 року між ОСОБА_10 та                   ОСОБА_7 і ОСОБА_8 Тобто ОСОБА_7 та ОСОБА_8 залишилися власниками спірного майна на підставі договору дарування.
		 
		Посилання касаційної скарги на рішення Європейського суду з прав людини щодо доведеності «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня                   1978 року «Ірландія проти Сполученого Королівства») безпідставні, оскільки стосується критеріїв доведення вини у кримінальному провадженні щодо злочинів проти життя і здоров'я особи. Крім того, зазначене стосується інституту доказування і залежить від обставин конкретної справи. У цій справі позивач свої вимоги довів належними й допустимими доказами, яким судами дана належна правова оцінка.
		 
		Інші доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на законність ухваленого рішення суду не впливають, а направлені виключно на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
		 
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		 
		Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		 П О С Т А Н О В И В :
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_10 залишити без задоволення.
		 
		Рішення апеляційного суду Херсонської області від 3 лютого 2014 року залишити без змін. 
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:                                                                                                           Б. І. Гулько
		 
		Д. Д. Луспеник
		 
		Ю. В. Черняк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...