Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 180/683/13-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Інші справи.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 06.08.2018. Забезпечено надання загального доступу: 06.08.2018.
Дата набрання законної сили: 25.07.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		25 липня 2018 року
		м. Київ
		 
		справа № 180/683/13-ц
		провадження № 61-14316св18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		 
		головуючого - Стрільчука В. А.,
		суддів:                Кузнєцова В. О.,                                             Погрібного С. О.,
		                             Ступак О. В. (суддя-доповідач),                  Усика Г. І.,
		 
		учасники справи: 
		 
		заявник - ОСОБА_3,
		суб'єкт оскарження - державний виконавець Кіровського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції Біловол Віталій Олексійович,
		 
		розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» на ухвалу Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 11 лютого 2016 року у складі судді Нанічкіної Н. М. та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 червня 2016 року у складі колегії суддів: Котушенко С. П., Красвітної Т. П., Романюк М. М.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		У квітні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду із скаргою на бездіяльність державного виконавця Кіровського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції (далі - Кіровський ВДВС Дніпропетровського МУЮ).
		 
		Скарга обґрунтована тим, що з квітня 2014 року на виконанні Кіровського ВДВС Дніпропетровського МУЮ знаходиться виконавче провадження відкрите за виконавчим листом № 2/180/585/2014 виданим Марганецьким міським судом Дніпропетровської області про стягнення на його користь з Державного підприємства «Придніпровська залізниця» моральної шкоди у розмірі 30 00,000 грн. 13 травня 2014 року ним отримана частина стягнутої суми у розмірі 25 143,00 грн після вирахування податку у сумі 4 856,40 грн.
		 
		Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_3 просив визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Кіровського ВДВС Дніпропетровського МУЮ Біловола В. О. щодо невиконання рішення в частині стягнення 4 856,40 грн моральної шкоди та зобов'язати Кіровський ВДВС Дніпропетровського МУЮ стягнути з ДП «Придніпровська залізниця» на його користь зазначену суму.
		 
		Ухвалою Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 11 лютого 
		2016 року скаргу ОСОБА_3 задоволено. Визнано бездіяльність старшого державного виконавця Кіровського ВДВС Дніпропетровського МУЮ Біловола В. О. щодо невиконання у повному обсязі рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області про стягнення 30 000,00 грн моральної шкоди на користь ОСОБА_3 неправомірною.
		 
		Зобов'язано Кіровський ВДВС Дніпропетровського МУЮ виконати рішення у повному обсязі, достягнувши на користь ОСОБА_3 моральну шкоду в сумі 4 856,40 грн за виконавчим листом № 2/180/585/2014 року, виданим Марганецьким міським судом Дніпропетровської області 22 квітня 2014 року. 
		 
		Суд першої інстанції мотивував свою ухвалу тим, що фактично в період добровільного виконання, виконавчий лист боржником не виконаний, оскільки сума, яка зазначена в рішенні суду, боржником на користь стягувача перерахована не в повному обсязі.
		 
		Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 червня 2016 року задоволено клопотання ПАТ «Українська залізниця» про заміну апелянта Державного підприємства «Придніпровська залізниця» його правонаступником.
		 
		Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 червня 2016 року апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» - правонаступника Державного підприємства «Придніпровська залізниця» відхилено. Ухвалу Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 11 лютого 
		2016 року залишено без змін.
		 
		Постановляючи ухвалу про відхилення апеляційної скарги суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, визнав їх законними та обґрунтованими, постановленими з додержанням норм матеріального та процесуального права.
		 
		У липні 2016 року Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на ухвалу Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 11 лютого 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області 
		від 15 червня 2016 року, в якій просить скасувати оскаржувані ухвали та справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права та неправильним застосування норм матеріального права.
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції без належного з'ясування дійсних обставин у справі погодився з висновком суду першої інстанції стосовно стягнення на користь ОСОБА_3 моральної шкоди у розмірі 30 000,00 грн, яка не є доходом громадян, а тому не підлягає оподаткуванню згідно з нормами ПК України, проте ДП «Придніпровська залізниця» отримала письмову податкову консультацію Головного управління Міністерства доходів у Дніпропетровській області від 20 березня 2014 року № 1630/10/04-36-17-01-16, із якої вбачається, що суми відшкодування матеріальної або немайнової (моральної шкоди), які відшкодовуються громадянину внаслідок заподіяння шкоди здоров'ю громадянина чи його майну, є доходом громадянина і підлягають оподаткуванню на загальних підставах за ставками, визначеними пунктом 167.1 ПК України, а отже, ДП «Придніпровська залізниця» виступило податковим агентом щодо нарахування, утримання і перерахування до відповідного бюджету податку на доходи фізичних осіб від імені та за рахунок коштів платника податків ОСОБА_3 з доходу, отриманого ним у вигляді відшкодування моральної шкоди на підставі рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 січня 2014 року. Крім того, апеляційний суд повинен був скасувати ухвалу Марганецького міського суду Дніпропетровської області 
		від 11 лютого 2016 року та направити справу до суду першої інстанції для об'єднання в одне провадження вимог за скаргами ДП «Придніпровська залізниця» та 
		ОСОБА_3 для правильного вирішення справи по суті, оскільки ДП «Придніпровська залізниця» також звернулося до суду зі скаргою на дії державного виконавця.
		 
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 липня 2016 року відкрито касаційне провадження в указаній справі, а ухвалою від 30 листопада 2016 року зазначену справу призначено до судового розгляду.
		 
		У серпні 2016 року ОСОБА_3 подав заперечення на касаційну скаргу, в яких просив відхилити касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», посилаючись на те, що ухвали суду першої та апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими, ухваленими з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому відсутні підстави для їх скасування.
		 
		15 грудня 2017 року набув чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).
		 
		У березні 2018 року Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ передано вказану цивільну справу до Верховного Суду.
		 
		Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		 
		Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		 
		Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		 
		Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу. 
		 
		Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню. 
		 
		Висновок суду касаційної інстанції ґрунтується на такому.
		 
		Судом установлено, що на виконанні Кіровського ВДВС Дніпропетровського МУЮ знаходиться виконавчий лист № 2/180/585/2014 виданий Марганецьким міським судом Дніпропетровської області про солідарне стягнення з ДП «Придніпровська залізниця» та ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 моральної шкоди у розмірі 30 000,00 грн.
		 
		07 травня 2014 року державним виконавцем Біловолом В. О. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з наданням строку для добровільного виконання рішення. На виконання постанови Державне підприємство «Придніпровська залізниця» 13 травня 2014 року перерахувало на розрахунковий рахунок ОСОБА_3 25 143,60 грн на відшкодування моральної шкоди та на рахунок Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області податок із суми моральної шкоди у розмірі 4 856,40 грн.
		 
		Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
		 
		У відповідності до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
		 
		Відповідно до статті 383 ЦПК України 2004 року сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
		 
		Статтею 387 ЦПК України 2004 року встановлено, що у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи. 
		 
		Розглядаючи скаргу стягувача на бездіяльність державного виконавця, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, дійшов висновку, що оскільки судове рішення виконано не в повному обсязі, тому бездіяльність державного виконавця щодо виконання рішення в повному обсязі є неправомірною.
		 
		Такі висновки судів в повній мірі відповідають положенням чинного законодавства. 
		 
		Дійсно, моральна шкода є негативним наслідком (втратою) немайнового характеру, яка виникла в результаті фізичних та душевних страждань, яких особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.
		 
		Конкретний спосіб, на підставі якого здійснюється відшкодування моральної шкоди, обирається потерпілою особою, з урахуванням характеру правопорушення, його наслідків та інших обставин. 
		 
		Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану та інші обставини. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
		 
		Разом з тим порядок оподаткування доходів, отриманих фізичними особами, врегульовано розділом IV Податкового кодексу України, яким визначено види отриманих фізичними особами доходів, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу (стаття 164 ПК України), та доходів, що не включаються до розрахунку загального (річного) оподатковуваного доходу (стаття 165 ПК України).
		 
		Так, згідно з підпунктом «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України визначено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров'ю.
		 
		При цьому, відповідно до підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК України, податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 ПК України.
		 
		Відповідно до підпункту 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV ПК України, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV ПК України.
		 
		Отже, чинним податковим законодавством передбачено, що суми відшкодування немайнової (моральної) шкоди, стягнуті на підставі судового рішенням, включаються до оподатковуваного доходу платника податку, відповідно підлягають оподаткуванню, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров'ю. 
		 
		Зі змісту рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області 
		від 13 січня 2014 року, зміненого ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 березня 2014 року в частині розміру стягнутих сум вбачається, що судами ухвалено рішення про стягнення з Державного підприємства «Придніпровська залізниця» на користь ОСОБА_3 на відшкодування моральної шкоди, спричиненої внаслідок ушкодження здоров'я.
		 
		З огляду на викладене, суд першої інстанції, з яким обґрунтовано погодився суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про те, що оскільки виконується рішення суду про стягнення на користь потерпілого відшкодування моральної шкоди, спричиненої ушкодження здоров'я, тому стягнута на підставі рішення суду сума не підлягає оподаткуванню, відповідно державний виконавець зобов'язаний виконати судове рішення про стягнення відшкодування у повному розмірі, а саме 30 000,00 грн.
		 
		Ухвали судів першої та апеляційної інстанції про задоволення скарги 
		ОСОБА_3 постановлені із правильним застосуванням норм матеріального права, отже, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.
		 
		Керуючись статтями 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» залишити без задоволення.
		 
		Ухвалу Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 11 лютого 
		2016 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 червня 
		2016 року залишити без змін. 
		 
		Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                 В. А. Стрільчук
		 
		Судді:                                                                           В. О. Кузнєцов
		 
		                                                                                                           С.О. Погрібний
		 
		                                                                                     О.В. Ступак
		 
		  Г. І. Усик

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...