Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 334/3161/17 : Окремі процесуальні питання; Інші процесуальні питання.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 06.08.2018. Забезпечено надання загального доступу: 06.08.2018.
Дата набрання законної сили: 30.07.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Ухвала
		Іменем  України
		 
		30 липня 2018 року
		м. Київ
		справа № 334/3161/17
		провадження № 61-38929ск18 
		Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		Білоконь О. В. (суддя-доповідач), СинельниковаЄ. В., Хопти С. Ф.,
		розглянув касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Ленінського районного суду м. Запоріжжя, у складі судді Гнатюк О. М.,                   від 12 лютого 2018 року та постанову Апеляційного суду Запорізької області, у складі колегії суддів: Кримської О. М., Дашковської А. В., Подліянової Г. С., від 15 травня 2018 року про забезпечення позову ОСОБА_5 до ОСОБА_4, треті особи: приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Вартанова Олеся Степанівна, ОСОБА_7, ОСОБА_8, про визнання свідоцтва про право власності (правочину) недійсним,
		ВСТАНОВИВ:
		У травні 2017 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до                   ОСОБА_4, треті особи: приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Вартанова О. С., ОСОБА_7, ОСОБА_8, про визнання свідоцтва про право власності (правочину) недійсним.
		У липні 2017 року ОСОБА_5 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, у якій просив вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру, розташовану за адресою:                     АДРЕСА_2 що належить на праві власності ОСОБА_4, посилаючись на те, що остання може вчинити дії, які у подальшому можуть ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.
		Ухвалою, Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 12 лютого 2018 року, залишеною без змін постановою Апеляційного суду Запорізької області                від 15 травня 2018 року, заяву ОСОБА_5 задоволено.
		Накладено арешт на квартиру АДРЕСА_3, що належить ОСОБА_8, та заборонено органам та особам, що здійснюють державну реєстрацію прав на нерухоме майно, вчиняти дії щодо реєстрації зміни власника квартири АДРЕСА_4
		У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати оскаржувані судові рішеннята ухвалити нове, яким у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити, посилаючись на порушення судами норм процесуального права.
		Касаційна скарга мотивована тим, що вжиті судом заходи забезпечення позову неспівмірні заявленим позивачем вимогам. Суд безпідставно наклав арешт на майно належне третій особі.
		Перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла такого висновку.
		Відповідно до статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду. 
		Пунктом 1 частини першої статті 150 ЦПК України передбачено забезпечення позову шляхом накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.
		Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина 3 статті 150 ЦПК України). 
		Суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, встановивши, що предметом цього спору є правомірність набуття відповідачем права власності на нерухоме майно, яке було відчужене нею третій особі, дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення заяви, оскільки невжиття заходів забезпечення позову може призвести до утруднення або неможливості виконання рішення у випадку задоволення позовних вимог. 
		Доводи касаційної скарги про неспівмірність вжитих судом заходів забезпечення позову та заявлених позовних вимог, у зв'язку з тим, що ці позовні вимоги є немайновими - безпідставні, оскільки правомірність набуття права власності є майновою вимогою, вирішення якої може бути підставою для виникнення, зміни і припинення правовідносин щодо спірного нерухомого майна.
		При цьому колегія суддів бере до уваги, що власник спірного майна - ОСОБА_8 не оскаржувала вжиті заходи забезпечення позову, а права ОСОБА_4 забороною розпоряджатися майном, що не є її власністю, не порушуються.
		Відповідно до пункту 5 частини другої статті 394 ЦПК України у відкритті касаційного провадження у справі належить відмовити, якщо суд в порядку, передбаченому частинами четвертою, п'ятою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
		Згідно з пунктом 2 частини четвертої статті 394 ЦПК України у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. 
		Зі змісту касаційної скарги, оскаржуваного судового рішення та доданих до касаційної скарги матеріалів убачається, що касаційна скарга, подана на ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, якими вирішено лише процесуальне питання, є необґрунтованою. Правильне застосовування норм статей 149-150 ЦПКУкраїни є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення. 
		Згідно з частиною п'ятою статті 394 ЦПК України, у разі якщо суддя-доповідач дійде висновку, що подана касаційна скарга є необґрунтованою, вирішення питання про відкриття провадження здійснюється постійною колегією суддів, до складу якої входить суддя-доповідач. Якщо жоден суддя із складу колегії не дійде висновку про необхідність відкриття касаційного провадження через необґрунтованість скарги, колегія суддів постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження.
		Керуючись пунктом 5 частини другої, частинами четвертою, п'ятою та шостою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		УХВАЛИВ :
		Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Ленінського районного суду                         м. Запоріжжя від 12 лютого 2018 року та постанову Апеляційного суду Запорізької області від 15 травня 2018 року про забезпечення позову ОСОБА_5 до ОСОБА_4, треті особи: приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Вартанова Олеся Степанівна, ОСОБА_7, ОСОБА_8, про визнання свідоцтва про право власності (правочину) недійсним.
		Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.
		Ухвала оскарженню не підлягає.
		 
		Судді                                                                                                О. В. Білоконь
		Є. В. Синельников
		С. Ф. Хопта

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...