Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 541/1243/17 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Інші справи позовного провадження.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 06.08.2018. Забезпечено надання загального доступу: 06.08.2018.
Дата набрання законної сили: 25.07.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова                                                      
		Іменем України                                              
		 
		25 липня 2018 року
		м. Київ
		 
		справа № 541/1243/17
		провадження № 61-1023св18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		головуючого - Луспеника Д. Д.,
		суддів:  Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Синельникова Є. В.,  Хопти С. Ф., 
		 
		учасники справи:
		позивач - Управління соціального захисту населення Миргородської міської ради Полтавської області,
		відповідач - ОСОБА_4,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на заочне рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області у складі судді Сидоренка Ю. В.       від 31 серпня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області у складі колегії суддів: Одринської Т. В., Карпушина Г. Л., Триголова В. М.,         від 04 грудня 2017 року,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		У червні 2017 року Управління соціального захисту населення Миргородської міської ради Полтавської області (далі - Управління) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення надмірно сплачених коштів державної допомоги.
		 
		 
		 
		Позовна заява мотивована тим, що 02 листопада 2014 року відповідач звернулася до їхньої установи із заявою про взяття її на облік, як особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, та про призначення щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території та районів проведення АТО для покриття витрат на проживання, в тому числі, на оплату житлово-комунальних послуг.
		При цьому, відповідача було попереджено про те, що грошова допомога для покриття витрат на проживання не призначається, якщо вона або будь-хто з членів її сім'ї має у власності житлове приміщення, розташоване в регіонах, інших, ніж тимчасово окупована територія. 
		ОСОБА_4, підписуючи заяву на отримання допомоги, підтвердила достовірність наданої інформації про те, що вона та члени її сім'ї не мають у власності такого житла.
		Разом із тим, згідно з довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, відповідачу на праві власності належить частина житлового будинку, який розташований в регіоні іншому, ніж тимчасово окупована територія, отже відповідач не мала права на таку допомогу.
		Загальна сума безпідставно виплачених відповідачу коштів за період             з 01 грудня 2016 року по 31 березня 2017 року становить 7 072,00 грн.
		20 березня 2017 року ОСОБА_4 написала заяву на ім'я начальника Управління, в якій зобов'язувалась сплачувати щомісяця суму переплати у розмірі 100,00 грн, однак сплатила лише 200,00 грн.
		Сума боргу на час звернення до суду становить 6 872,00 грн, які позивач просив стягнути з відповідача. 
		 
		Рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області                         від 31 серпня 2017 року позов Управління задоволено та стягнуто на його користь із ОСОБА_4 виплачені бюджетні кошти у вигляді щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, у розмірі 6 872,00 грн.
		 
		Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач, володіючи житловим приміщенням, яке розташоване у                         м. Миргороді, не повідомила про це позивача, звертаючись за адресною допомогою, тобто діяла недобросовісно, що є підставою для повернення надмірно перерахованих сум грошової допомоги на підставі статей 1212, 1215 ЦК України. 
		 
		Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 04 грудня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилено, рішення суду першої інстанції залишено без змін.
		Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що  суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для  задоволення позовних вимог Управління.
		 
		У січні 2018 року ОСОБА_4 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
		 
		Касаційна скарга ОСОБА_4 мотивована тим, що в її діях відсутня недобросовісність щодо повідомлення про наявність в неї частини житлового будинку, оскільки їй не було надано належного роз'яснення умов отримання допомоги працівниками Управління, а тому відсутні підстави для стягнення з неї на корить позивача суми отриманої нею допомоги.
		Також зазначала, що суди не врахували, що належне їй житлове приміщення - частина житлового будинку АДРЕСА_1 Полтавської області, непридатне для проживання.
		 
		Правом на подання відзиву на касаційну скаргу учасники справи не скористалися.
		 
		Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		 
		Касаційна скарга не підлягає задоволенню.
		 
		Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		 
		Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
		 
		Судами установлено, що 02 і 07 листопада 2016 року та 01 грудня 2016 року ОСОБА_4 зверталась до Управління із заявами про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції та про призначення щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території та районів проведення АТО, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.
		 
		Рішеннями Управління від 28 листопада 2016 року та від 07 грудня            2016 року така допомога була призначена ОСОБА_4 з 01 грудня 2016 року по 31 травня 2017 року у розмірі 1 768 грн щомісячно.
		 
		За результатами проведеної перевірки та даних інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 20 березня         2017 року позивачем встановлено, що відповідачу з 22 вересня 2016 року на підставі договору купівлі-продажу частини житлового будинку належить     3/8 частини житлового будинку АДРЕСА_1
		 
		20 березня 2017 року Управлінням на адресу ОСОБА_4 була направлена претензія з вимогою в термін до 15 квітня 2017 року повернути надмірно перераховану допомогу.
		 
		20 березня 2017 року ОСОБА_4 написала заяву на ім'я начальника Управління, в якій зобов'язувалась сплачувати щомісяця суму переплати у розмірі 100,00 грн.
		 
		13 квітня 2017 року та 18 травня 2017 року ОСОБА_4 перерахувала по 100,00 грн на рахунок Управління.
		 
		Звертаючись до суду з позовом, Управління просило стягнути з ОСОБА_4 виплачені за період з 01 грудня 2016 року по                  31 березня 2017 року бюджетні кошти у вигляді щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, розмір якої, з урахуванням сплачених відповідачем 200,00 грн, становить         6 872,00 грн.
		 
		Механізм надання тимчасової державної допомоги переміщеним особам на проживання регламентує Порядок призначення та виплати щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 505 (далі - Порядок).
		 
		У абзаці першому пункту 2 Порядку передбачено, що грошова допомога надається внутрішньо переміщеним особам, які перемістилися з тимчасово окупованої території України, населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населених пунктів, розташованих на лінії зіткнення, а також внутрішньо переміщеним особам, житло яких зруйновано або стало непридатним для проживання внаслідок проведення антитерористичної операції та які взяті на облік у структурних підрозділах з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органах з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - уповноважені органи), з дня звернення за її призначенням по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж на шість місяців.
		 
		Відповідно до пункту 5 Порядку для отримання грошової допомоги (у тому числі у разі призначення грошової допомоги на наступний шестимісячний строк, якщо її виплата раніше не здійснювалася через установи уповноваженого банку) уповноважений представник сім'ї звертається за фактичним місцем проживання (перебування) сім'ї до установи уповноваженого банку для відкриття в установленому порядку поточного рахунка, пред'являє паспорт громадянина України або інший документ, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, та подає на адресу уповноваженого органу відповідну заяву про надання грошової допомоги (для призначення грошової допомоги вперше) або заяву, в якій повідомляє про відсутність змін, що впливають на призначення грошової допомоги (у разі призначення грошової допомоги на наступний шестимісячний строк, якщо її виплата раніше не здійснювалася через установи уповноваженого банку). З метою визначення дати, часу та адреси подання заяви уповноважений представник сім'ї звертається у контакт-центр уповноваженого банку.
		 
		У заяві про надання грошової допомоги зазначаються такі відомості про всіх членів сім'ї, які претендують на отримання грошової допомоги, зокрема, наявність у будь-якого із членів сім'ї у власності житлового приміщення/частини житлового приміщення, розташованого в інших регіонах, ніж тимчасово окупована територія України, населені пункти, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення.
		 
		Згідно з пунктом 6 Порядку, у редакції чинній на час призначення допомоги,  грошова допомога не призначається у разі, коли: будь-хто з членів сім'ї має у власності житлове приміщення, розташоване в регіонах, інших ніж тимчасово окупована територія України, райони проведення антитерористичної операції та населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення.
		 
		За змістом пункту 11 Порядку уповноважений представник сім'ї, якому призначено грошову допомогу, зобов'язаний повідомляти уповноваженому органу про зміну обставин, які впливають на призначення грошової допомоги, протягом трьох днів з дня настання таких обставин. Суми грошової допомоги, виплачені надміру внаслідок подання документів з недостовірними відомостями, повертаються уповноваженим представником сім'ї на вимогу уповноваженого органу. У разі відмови добровільного повернення надміру перерахованих сум грошової допомоги вони стягуються у судовому порядку.
		 
		Установивши, що при зверненні до Управління з заявою про призначення щомісячної адресної допомоги відповідач не повідомила позивача про факт належності їй на праві власності нерухомого майна, що розташовано у         м. Миргороді Полтавської області, тобто в районі, який не є тимчасово окупованою територією України, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про те, що відповідач отримувала допомогу без достатньої правової підстави.
		 
		Відповідно до частини першої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно  або  зберегла  його  у  себе  за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
		 
		Згідно з вимогами статті 1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті: 1) заробітна  плата  і  платежі,  що  прирівнюються до  неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною  особою  добровільно, за відсутності  рахункової  помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача;  2) інше майно, якщо це встановлено законом.
		 
		Установивши, що відповідач отримувала допомогу без достатньої правової підстави, діяла недобросовісно та добровільно повернула лише частину суми, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача безпідставно отриманої суми державної допомоги.
		 
		Доводи ОСОБА_4 про те, що в її діях відсутня недобросовісність щодо неповідомлення про наявність в неї у власності частини житлового будинку, оскільки їй не було надано належного роз'яснення умов отримання допомоги працівниками управління, є безпідставними. 
		 
		Так, у неодноразових зверненнях ОСОБА_4 до Управління із заявами про надання грошової допомоги вона власноруч вказувала про відсутність у неї на праві власності житлового приміщення, розташованого в інших регіонах, ніж тимчасово окупована територія України. 
		 
		Доводи, що позивач не роз'яснив їй необхідність зазначення про наявність на праві приватної власності майна в інших регіонах, ніж тимчасово окупованих, є безпідставними, оскільки саме таке роз'яснення спеціально міститься графою у заяві, яку відповідач, неодноразово заповнюючи власноручно, знаючи про наявність у неї на праві власності житлового приміщення, розташованого в регіонах, інших ніж тимчасово окупована територія України, райони проведення антитерористичної операції та населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення, не повідомила про них, тобто повідомила недостовірну інформацію.
		 
		При цьому, підписуючи цю заяву, відповідач підтвердила достовірність наданої інформації, а також те, що вона повідомлена про відповідальність за подання недостовірної інформації, а саме про повернення надмірно нарахованих коштів у разі подання неповних чи недостовірних відомостей (а. с. 5, 7).
		 
		Також безпідставними є доводи ОСОБА_4 про те, що належне їй на праві власності житлове приміщення - частина житлового будинку АДРЕСА_1 Полтавської області, непридатне для проживання.
		 
		Так, згідно зі статтею 379 ЦК України житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше жиле приміщення, призначені та придатні для постійного або тимчасового проживання в них.
		 
		Матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що належне відповідачу жиле приміщення непридатне для проживання та доказів того, що ці обставини є підставою отримувати державну допомогу на підставі Порядку, враховуючи те, що пунктом 6 Порядку, у редакції чинній на час призначення допомоги, передбачено, що підставою для відмови у призначенні допомоги є наявність у власності будь-якого житлового приміщення або його частини, розташованого в інших регіонах, ніж тимчасово окупована територія України.
		 
		Інші доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновком судів стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами, які їх обґрунтовано спростували. В силу вимог вищезгаданої статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.
		 
		Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		 
		Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а  судові рішення - без змін.
		 
		Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.
		 
		Рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області                 від 31 серпня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області     від 04 грудня 2017 року залишити без змін.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий  Д. Д. Луспеник    Судді:   О. В. Білоконь     Б. І. Гулько      Є. В. Синельников      С. Ф. Хопта

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...