Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 748/2340/17 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із сімейних правовідносин; Спори, що виникають із сімейних правовідносин про стягнення аліментів.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 08.08.2018. Забезпечено надання загального доступу: 09.08.2018.
Дата набрання законної сили: 06.08.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		06 серпня 2018 року
		м. Київ
		 
		справа № 748/2340/17
		провадження № 61-12495св18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Журавель В. І., 
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_4,
		відповідачі: ОСОБА_5, ОСОБА_6,
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 08 листопада 2017 року у складі судді: Майбороди С.М. та постанову апеляційного суду Чернігівської області від 03 січня 2018 року у складі суддів: Висоцької Н. В., Бобрової І. О., Мамонової О. Є.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		У вересні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання, додаткових витрат на оплату навчання та проживання у гуртожитку, аліментів за минулий період.
		 
		Позовна заява мотивована тим, що з 2016 року позивач навчається в Чернігівському національному педагогічному університеті імені Т. Г. Шевченка на денній формі навчання. Протягом останніх років батьки його не утримують, а він не має змоги влаштуватися на роботу, самостійно отримувати заробіток, крім щорічної сплати за навчання та за гуртожиток позивач має інші додаткові потреби (харчування, одяг, інше). 
		 
		Просив стягнути з відповідачів на свою користь: аліменти у зв'язку з навчанням у розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу), але не менше одного прожиткового мінімуму (з кожного відповідача, щомісяця), починаючи з дати подання позову та до закінчення навчання чи до досягнення двадцятитрьохрічного віку - у зв'язку з тим, яка з цих обставин настане першою; додаткові витрати на оплату навчання в розмірі 1/2 витрат до закінчення навчання; додаткові витрати на оплату навчання та гуртожиток за перший семестр за 2017/2018 навчальний рік в розмірі 7500 грн (а з кожного відповідача по 3750 грн); додаткові витрати на оплату навчання та гуртожиток за 2016/2017 навчальний рік в розмірі 14320 грн (а з кожного відповідача по 7 160 грн); аліменти за минулий час у твердій грошовій сумі (згідно прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку), тобто за останні три роки на дату подання позову, а саме з 01 серпня 2014 року по 01 серпня 2017 року, або за останні три роки до досягнення позивачем повноліття, а саме з 12 липня 2014 року по ІНФОРМАЦІЯ_4 року в розмірі 98 392 грн (а з кожного відповідача по 49 196 грн).
		 
		Рішенням Чернігівського районного суду від 08 листопада 2017 року позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4, який продовжує навчання, аліменти у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходів) щомісячно з кожного, починаючи з 11 вересня 2017 року по 30 червня 2020 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. З відповідачів стягнуто судовий збір.
		 
		Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач потребує матеріальної допомоги, а відповідачі в змозі надавати таку допомогу, оскільки є особами працездатного віку. Позивачем в судовому засіданні не доведено, що ним вживались заходи щодо одержання аліментів, але він їх не зміг одержати у зв'язку з ухиленням відповідачів від їх сплати, а тому позовні вимоги в частині стягнення аліментів за минулий період в твердій грошовій сумі задоволенню не підлягають. Норма статті 185 СК України в частині стягнення додаткових витрат не застосовується до правовідносин, що виникають між батьками та повнолітніми дітьми, що продовжують навчання. Відповідно вимоги щодо стягнення з відповідачів додаткових витрат на оплату навчання, на оплату навчання та гуртожиток за 2016/2017 навчальний рік та на оплату навчання та гуртожиток за перший семестр 2017/2018 навчальний рік задоволенню не підлягають.
		 
		Постановою апеляційного суду Чернігівської області від 03 січня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено частково. Рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 08 листопада 2017 року скасовано в частині відмови в задоволенні позову про стягнення додаткових витрат оплати на навчання за 1 семестр 2016 року, 2 семестр 2017 року та гуртожиток за 2016/2017 навчальний рік, позовні вимоги в цій частині задоволено.
		 
		Стягнуто із ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь ОСОБА_4 додаткові витрати понесені на оплату гуртожитку в розмірі 1035 грн та на оплату навчання 5 000 грн. Стягнуто із ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь ОСОБА_4 додаткові витрати понесені на оплату гуртожитку в розмірі 1 035 грн та на оплату навчання 5000 грн. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
		 
		Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що позивачем не доведено, що ним вживались заходи, щодо одержання аліментів, але він не зміг їх отримати у зв'язку з ухиленням відповідачів від їх сплати.Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення з відповідачів на користь позивача аліменти на навчання, суд першої інстанції виходив з положень статті 199 СК України врахувавши, що позивач продовжує навчання, потребує матеріальної допомоги, а відповідачі в змозі таку надавати. Апеляційний суд, при частковому скасуванні рішення суду першої інстанції, врахував, що позивач ОСОБА_4 досяг повноліття ІНФОРМАЦІЯ_4 року, а тому стягнув додаткові витрати саме до вказаної дати.
		 
		При цьому апеляційний суд вказав, що не ґрунтуються на нормах права посилання щодо безпідставного не зазначення судом при визначенні розміру аліментів мінімального розміру з посиланням на частину другу статті 182 СК України, оскільки розмір аліментів не може бути меншим ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, дане обмеження застосовується при визначенні розміру аліментів на неповнолітню дитину, проте, як вбачається на момент звернення до суду позивач ОСОБА_4 досяг повноліття, а аліменти просить стягнути посилаючись на норми статті 199 СК України, яка передбачає обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання.
		 
		У лютому 2018 року ОСОБА_4 подав касаційну скаргу, у якій просив скасувати оскаржені судові рішення і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог не передаючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Посилався на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Вважає, що судами не враховано вимоги статті 182 СК України та неправильно розраховано суми стягнення на його користь. Суди не застосували аналогію права і закону. Рішення суду про стягнення аліментів з батька, за позовом матері не мають для нього преюдиційного значення. Аліменти за минулий період також підлягають стягненню в повному обсязі.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 14 березня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі.
		 
		Колегія суддів відхиляє аргументи, які викладені в касаційній скарзі, з таких мотивів.
		 
		Суди встановили, що ОСОБА_5 та ОСОБА_6 є батьками ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3.
		 
		На час розгляду справи ОСОБА_4 навчався на денній формі навчання Чернігівського національного педагогічного університету імені Т.Г.Шевченка, термін навчання: 01 вересня 2016 року по 30 червня 2020 року, на контрактній основі. Згідно додаткової угоди до договору № ф/в-4 від 19 серпня 2016 року, укладеної між ЧНПУ імені Т.Г.Шевченка та ОСОБА_4, загальна вартість освітньої послуги за весь строк навчання становить 48 500 грн. 
		 
		Згідно частини другої статті 27 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
		 
		Тлумачення статті 199 СК України дозволяє зробити висновок, що обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: походження дитини від батьків або наявність між ними іншого юридично значущого зв'язку (усиновлення); досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину). 
		 
		Встановивши, що позивач продовжує навчання, потребує матеріальної допомоги, а відповідачі в змозі таку надавати, суди зробили обґрунтований висновок про задоволення позову в цій частині.
		 
		Аналіз статті 191 СК України свідчить, що для стягнення аліментів за минулий час позивач повинен довести: (а) вжиття заходів щодо одержання аліментів з відповідача; (б) ухилення відповідача від надання утримання дитині.
		 
		Встановивши, що позивачем не доведено, що ним вживались заходи, щодо одержання аліментів, але він не зміг їх отримати у зв'язку з ухиленням відповідачів від їх сплати, суди зробили обґрунтований висновок про відмову в задоволенні позову в цій частині.
		 
		Згідно статті 201 СК України до відносин між батьками і дочкою, сином щодо надання їм утримання застосовуються норми статей 187, 189-192 і 194-197 цього Кодексу. Тлумачення статті 201 СК України дозволяє стверджувати, що стаття 185 СК України не поширюється на правовідносини між батьками та повнолітніми дітьми, які продовжують навчання. 
		 
		У постанові від 13 вересня 2017 у справі № 6-1489цс17 Верховний Суд України зробив правовий висновок, що «СК виходить з принципу рівності прав та обов'язків батьків. Відповідно до закону брати участь у додаткових витратах зобов'язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким з них проживає дитина. При визначенні розміру стягнення з одного з батьків суд відносить частину витрат на іншого. Згідно із частиною першою статті 185 СК той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Це положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається цією статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат, у тому числі у зв'язку з розвитком певних її здібностей. Визначення таких особливих обставин відноситься до компетенції суду, і вони є індивідуальними в кожному конкретному випадку. За частиною другою статті 185 СК розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення».
		 
		Апеляційний суд встановив, що позивач ОСОБА_4 досяг повноліття ІНФОРМАЦІЯ_4 року. До досягнення повноліття позивач поніс такі додаткові витрати: сплата за проживання в гуртожитку - 2070 грн; плата за навчання - 10 000 грн. 
		 
		Встановивши розмір понесених додаткових витрат за період, коли позивач був неповнолітнім, апеляційний суд зробив обґрунтований висновок про часткове задоволення позову в цій частині. 
		 
		Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
		 
		Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржені рішення постановлено без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що, відповідно до положень статті 400 ЦПК, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржені рішення без змін.
		 
		Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.
		 
		Рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 08 листопада 2017 року в нескасованій частині та постанову апеляційного суду Чернігівської області від 03 січня 2018 року залишити без змін.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:                                                                                                         В. І. Крат
		 
		 
		Н. О. Антоненко
		 
		 
		В. І. Журавель

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...