Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 805/246/18-а : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Старі категорії (адм); реалізації податкового контролю.
Надіслано для оприлюднення: 08.08.2018. Зареєстровано: 09.08.2018. Забезпечено надання загального доступу: 13.08.2018.
Дата набрання законної сили: 07.08.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		 
		ПОСТАНОВА
		 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 
		07 серпня 2018 року           справа №805/246/18-а 
		 
		приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
		 
		Донецький апеляційний адміністративний суд колегією суддів у складі: головуючого судді Міронової Г.М., суддів Компанієць І.Д., Ястребової Л.В.,  секретаря судового засідання Тішевського В.В., представника позивача  Тимченка В.П., представника відповідача Груєнка С.Л., розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу  Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій  області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 27 березня 2018 р. (у повному обсязі виготовлено 04 квітня 2018 року у м. Слов'янськ) у справі  № 805/246/18-а (головуючий І інстанції суддя Буряк І.В.) за позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю "Донпром"  до  Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління  ДФС у Донецькій  області про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,                                        
		                                          
		                                                 ВСТАНОВИВ:
		 
		Товариство з обмеженою відповідальністю "Донпром" (далі-позивач) 04.01.2018 звернулось до суду з позовом до   Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління  ДФС у Донецькій  області   (далі-відповідач), з урахуванням уточнень, просило визнати протиправною бездіяльність відповідача з приводу не підготовки висновку про повернення товариству коштів, надміру зарахованих до місцевого бюджету у розмірі 47671, 62 грн. та зобов'язати відповідача підготувати висновок про повернення  надміру зарахованих до бюджету грошових коштів у розмірі 47671, 62 грн. та направити його для виконання відповідному органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів (а.с. 87-88).  
		Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 27 березня 2018 року у справі № 805/246/18-а адміністративний позов задоволено частково.
		Зобов'язано Маріупольську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області підготувати висновок про повернення Товариству з обмеженою відповідальністю "Донпром" (ЄДРПОУ 30075693) надміру зарахованих до бюджету грошових коштів у розмірі 47671,62 (сорок сім тисяч шістсот сімдесят одна) гривня 62 коп. та направити його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.
		В задоволені решти позовних відмовлено.
		Вирішено питання судових витрат (а.с. 97-104).
		Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції,  відповідач подав апеляційну скаргу, в якій  просив скасувати  рішення суду першої інстанції та  ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
		В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що у позивача згідно зведеної картки особових рахунків відсутня переплата у розмірі 47 671, 62 грн.; подана платником уточнююча податкова декларація від 13.11.2017 року за 2014 рік, яка збережена позивачем в періоді 2017, не прийнята податковим органом як податкова декларація, у зв'язку з порушенням термінів для коригування податкового зобов'язання відповідно до ст. 102 Кодексу та допущеною помилкою ТОВ «Донпром» при зберіганні декларації. 
		У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити без задоволення апеляційну скаргу, а судове рішення залишити без змін.
		Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково  поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів  та вимог апеляційної скарги.
		Представник відповідача  підтримав доводи апеляційної скарги і наполягав на її задоволенні.
		Представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечував.  
		Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ТОВ «ДОНПРОМ» є юридичною особою, ідентифікаційний код - 30075693, перебуває на обліку у Маріупольській ОДПІ ДФС у Донецькій області, місцезнаходження - 83062, Донецька обл., місто Селидове, місто Гірник, вул. Енгельса-6, буд-1-А (а.с. 42-43).
		25.05.2010 року між Донецькою міською радою та ТОВ «ДОНПРОМ» укладено договір користування земельною ділянкою № 8/1250 (а.с. 11-12).
		Відповідно до вказаного договору позивач отримав у користування земельну ділянку за адресою пров. Веселий 1а, Куйбишевський район, м.Донецьк.
		Пунктом 4 договору № 8/1250, плата за земельну ділянку встановлюється відповідно до розрахунку плати за користування земельною ділянкою.
		Згідно розрахунку плати за користування земельною ділянкою до вказаного договору № 859 від 21.04.2010 року нормативна грошова оцінка земельної ділянки на час укладення договору складала 1 473 546,95 грн., плата за користування земельною ділянкою (3 % від нормативної грошової оцінки) складала - 44 206,41 грн. (а.с. 13).
		Пунктом 4.3 вказаного договору передбачено, що розмір плати за користування переглядається, зокрема, у разі зміни розмірів нормативної грошової оцінки земельної ділянки,зміни розмірів земельного податку і орендної плати, підвищення цін, тарифів у тому числі внаслідок інфляції.
		21.12.2012 року Управлінням Держкомзему у м. Донецьку було видано позивачу витяг № 05-19-54472 з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за адресою пров. Веселий 1а, Куйбишевський район, м.Донецьк, за змістом якого нормативна грошова оцінка названої ділянки становила 15 738 357,14 грн. В зв'язку з чим, починаючи з 2013 року, плата за користування земельною ділянкою становила 47 350,71 грн. (а.с. 14).
		Відповідно декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки держаної або комунальної власності) № 9002937351, дата заповнення 28.01.2014 р., ТОВ «ДОНПРОМ» задекларувало до сплати за користування земельною ділянкою суму у розмірі 47 350,71 (а.с. 15-18).
		На виконання умов договору позивачем до місцевого бюджету Куйбишевського району м. Донецька здійснено наступні перерахування за платежем плата за користування земельною ділянкою:
		Платіжне доручення від 29.05.2014 року № 197 на суму 3 945,89 грн. за квітень 2014 року;
		Платіжне доручення від 27.06.2014 року № 230 на суму 3945,89 грн. за травень 2014 року;
		Платіжне доручення від 25.07.2014 року № 254 на суму 3945,89 грн., за червень 2014 року (а.с. 22-24).
		В подальшому, у зв'язку із здійсненням активної фази антитеррористичної операції позивачем сплата за користування земельною ділянкою не здійснювалась.
		У червні 2016 року Північне відділення Маріупольської ОДПІ ГУ ДФС в усному порядку повідомило позивача про наявність у нього заборгованості щодо плати за землю та штрафними санкціями згідно договору користування земельною ділянкою № 8/1250.
		13.06.2016 року ТОВ «ДОНПРОМ» сплатило суму у розмірі 37 558,21 грн., з яких:
		23 558,21 грн., плата за користування земельною ділянкою за період липень-грудень 2014 року;
		8009,40 грн., штрафні санкції (пеня) за прострочення платежу;
		5990,60 грн. - помилково перераховані кошти (а.с. 25-29).
		13.11.2017р. позивачем подана до Маріупольської ОДПІ уточнююча податкова декларація за 2017р., з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) № 9237272555. Відповідно до квитанції №2 вказана декларація прийнята Маріупольською ОДПІ 13.11.2017р. (а.с. 30-34).
		Листом від 01.07.2016 № 19/10/05-66-07 Маріупольська ОДПІ повідомила ТОВ «ДОНПРОМ» про неможливість повернення грошової суми у розмірі 5990,6, оскільки питання в частині погодження сформованих висновків у процесі повернення платникам податків помилково або надміру сплачених грошових коштів, що належать місцевим бюджетам вирішується на рівні ГУ ДФС у Донецькій області (а.с. 35).
		21.11.2017р. позивач звернувся до Північного відділення Маріупольської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області та управління Державної казначейської служби України у м. Донецьку, відповідно до якої просив повернути на рахунок ТОВ «ДОНПРОМ» зараховані до бюджету грошові кошти у розмірі 47 671,62 грн. (а.с. 36-37).
		Листом від 30.11.2017 № 05-17/3430 ГУ Державної казначейської служби у Донецькій області повідомило ТОВ «ДОНПРОМ», що для повернення коштів слід звернутись за належністю до Північного відділення Маріупольської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області для надання останнім відповідного висновку (а.с. 39). 
		Листом № 3/141/8/05-19-62-07 Маріупольська ОДПІ повідомила ТОВ «ДОНПРОМ», що на теперішній час механізм застосування норм пп 38.7 п. 38 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України відсутній, розробляється порядок віднесення надміру сплачених коштів в рахунок майбутніх платежів з орендної плати за землю для підприємств, які розташовані на тимчасово окупованій території  та/або території населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення (а.с. 64).
		З  індивідуальної картки платника ТОВ «ДОНПРОМ» за 2014 р., 2017-2018 роки, станом на 30.06.2016 р. вбачається, що  у колонці «сплачено до бюджету» сума - 37 558,21 грн., у колонці сума пені - 8009,4 грн., у колонці сплачено/повернуто пені 8009,4 грн. Сальдо на початок року 5990,60 грн., у графі переплата, станом на 31.12.2017р.   (а.с. 69).
		Зазначені обставини не є спірними та не заперечуються сторонами.
		Спірним у цій справі є питання правомірності  дій податкового органу щодо неповернення позивачу надміру сплачених коштів зарахованих до місцевого бюджету за платежем «плата за користування земельною ділянкою» на загальну суму 47 671,62 грн. 
		Суд апеляційної інстанції вважає висновок суду першої інстанції  щодо часткового задоволення позову  правомірним, з огляду на наступне.
		Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
		Згідно п. 54.1 статті 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
		Пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Згідно з підпунктом 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.
		Відповідно до ч. 288.1. ст. 288  Податкового кодексу України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки, відповідно до ч. 288.7 зазначеної статті, податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу.
		Пунктом 286.2. статті 286 Податкового кодексу України передбачено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.
		Податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця, як визначено в пункті 287.3 статті 287 Податкового кодексу України.
		Указом Президента України № 405/2014 від 14 квітня 2014 року введено в дію рішення РНБО України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України» та розпочато проведення Антитерористичної операції (далі - АТО) на території Донецької і Луганської областей.
		Преамбулою Закону України №1669, який набув чинності 15.10.2014 року, визначено, що цей Закон визначає тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення. 
		Відповідно до статті 1 Закону України від 02 вересня 2014 року № 1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» (далі Закон № 1669-VII), період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.
		Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14 квітня 2014 року № 405/2014.
		На виконання Закону № 1669 Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1053-р від 30.10.2014 р. (далі - Розпорядження № 1053-р) затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, згідно з додатком до якого до зазначених населених пунктів належить, зокрема, м. Донецьк.   
		05.11.2014 р. Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 1079-р, яким було зупинено дію Розпорядження № 1053-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція». 
		Відповідно до п. 3 Розпорядження Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України» від 02.12.2015 р. N 1275-р (далі - Розпорядження № 1275-р) визнані такими, що втратили чинність Розпорядження № 1053-р та Розпорядження №1079-р. 
		Розпорядженням № 1275-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, до якого також включено, зокрема -м. Донецьк.
		Відповідно до частини 2-3 статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, і втрачає чинність через шість місяців з дня завершення антитерористичної операції, крім пункту 4 статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону. Дія цього Закону поширюється на період проведення антитерористичної операції та на шість місяців після дня її завершення. Закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону.
		На час спірних правовідносин  Президентом України Указ про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України не приймався.
		Так, відповідно до ст. 6 Закону України № 1669 передбачено, що під час проведення антитерористичної операції звільняються суб'єкти господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.
		Статтею 7 вищезазначеного закону передбачено скасування на період проведення антитерористичної операції орендної плати за користування державним та комунальним майном суб'єктам господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції.
		Крім того, закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечать Закону України № 1669.
		З огляду на викладене, оскільки земельна ділянка відносно якої нарахована спірна сума зобов'язання з орендної плати та пеня знаходиться на адміністративній території м. Донецька, у населеному пункті, на території якого здійснюється антитерористична операція, період проведення антитерористичної операції триває, а тому пільги, встановлені ст. 6 Закону № 1669-VII, поширювались на позивача як платника орендної плати за землю, яка знаходиться на території проведення антитерористичної операції у період з 14 квітня 2014 року по грудень 2014р. 
		Звільнення прямо встановленою нормою статті 6 Закону № 1669-VII, а саме звільнено суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.
		Таким чином, відповідно до положень Закону № 1669 достатньою підставою для звільнення від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності стосовно конкретних суб'єктів господарювання є встановлення факту здійснення ними діяльності на території проведення антитерористичної операції.
		Як вже зазначалось вище, на виконання умов договору позивачем до місцевого бюджету Куйбишевського району м. Донецька здійснено перерахування за платежем плата за користування земельною ділянкою: у сумі 3 945,89 грн. за квітень 2014 року;  у сумі 3945,89 грн. за травень 2014 року;  у сумі 3945,89 грн., за червень 2014 року (а.с. 22-24).
		13.06.2016 року ТОВ «ДОНПРОМ» сплатило суму у розмірі 37 558,21 грн., з яких: 23 558,21 грн., плата за користування земельною ділянкою за період липень-грудень 2014 року; 8009,40 грн., штрафні санкції (пеня) за прострочення платежу; 5990,60 грн. - помилково перераховані кошти (а.с. 25-29).
		13.11.2017 року позивачем подано до податкового органу уточнюючу податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) № 9237272555, в якій була зменшена сума плати за користування земельними ділянками, а саме: нараховано до зменшення податкові зобов'язання в сумі 33 671,62 за 2014 р.
		Таким чином, позивач сплачував зобов'язання з орендної плати за землю, що знаходиться на тимчасово окупованій території (м. Донецьк) у період з 14 квітня по грудень 2014 р. 
		Разом з тим,  нормативного обов'язку сплачувати вказане вище зобов'язання у позивача, відповідно до положень законодавства, чинного на момент спірних правовідносин, не було, що кореспондує з відсутністю підстав у податкового органу нараховувати пеню за несвоєчасну сплату такого зобов'язання.   
		Факт сплати зобов'язання з орендної плати за землю у розмірі 33 671,62 грн. (за основним платежем), 8009,40 грн. (пеня), та 5990,60 грн., помилково перераховані кошти, у загальній сумі 47 671,62 грн., відповідачем не заперечується та підтверджується матеріалами справи. 
		Враховуючи вищевикладені обставини,  суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо визнання  вказаної  суми такою, що сплачена позивачем надміру.
		21.12.2016 р. Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні № 1797 підрозділ 10 розділу ХХ Податкового кодексу України доповнено п. 38.7 наступного змісту: «Не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки, які розташовані на тимчасово окупованій території та/або території населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення та перебувають у власності та/або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних або юридичних осіб, у період з 14 квітня 2014 року до 31 грудня року, в якому завершено антитерористичну операцію. Нараховані та сплачені за період проведення антитерористичної операції суми плати за землю відповідно до статей 269-289 цього Кодексу вважаються надміру сплаченими грошовими зобов'язаннями та підлягають поверненню.
		В подальшому 23.03.2017 р. згідно Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо уточнення деяких положень та усунення суперечностей, що виникли при прийнятті Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» № 1989-VIII пп. 38.7 п. 38 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України викладено в чинній на даний час редакції: «Не нараховується та не сплачується у період з 14 квітня 2014 року по 31 грудня року, в якому завершено проведення антитерористичної операції, плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки, що розташовані на тимчасово окупованій території та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних або юридичних осіб.
		Не нараховується та не сплачується у період з 14 квітня 2014 року по 31 грудня року, в якому завершено проведення антитерористичної операції, плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки (крім земель сільськогосподарського призначення), що розташовані на території населених пунктів на лінії зіткнення та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних або юридичних осіб.
		Нараховані та сплачені за період проведення антитерористичної операції суми плати за землю відповідно до статей 269-289 цього Кодексу за земельні ділянки, розташовані на тимчасово окупованій території та/або території населених пунктів на лінії зіткнення, та/або території проведення антитерористичної операції, не підлягають поверненню на поточний рахунок платника податку, не спрямовуються на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших податків, зборів, не повертаються у готівковій формі за чеком у разі відсутності у платника податків рахунка в банку. До зазначених сум надміру сплачених грошових зобов'язань не застосовуються строки давності, встановлені статтею 102 цього Кодексу, крім сум надміру сплачених податкових зобов'язань платників податків, які припиняють свою діяльність.
		У примітках до п. 38 зазначено, що підрозділ 10 розділу XX доповнено пунктом 38 згідно із Законом № 1797-VIII від 21.12.2016; в редакції Закону № 1989-VIII від 23.03.2017 - застосовується до податкових періодів, починаючи з 1 січня 2017 року.
		З викладеного вбачається, що до податкових періодів з 01.01.2017 р. мають застосовуватись правила оподаткування п. 38 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України в редакції Закону № 1989-VIII від 23.03.2017.
		Як вказувалось вище зобов'язання з орендної плати за землю, що є спірними у даній справі, сплачені позивачем за податковий період з 14 квітня по грудень 2014 р.
		Крім того, 28.01.2014 р. ТОВ «ДОНПРОМ» подало податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) № 9002937351 за 2014 р., за змістом якої задекларувало річну плату за землю у розмірі 47 350,71 грн., щомісячний платіж - 3 945,89 грн.
		Відповідно п. 286.2 ст. 286 Податкового кодексу України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.
		Платник плати за землю має право подавати щомісяця звітну податкову декларацію, що звільняє його від обов'язку подання податкової декларації не пізніше 20 лютого поточного року, протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним. (п. 286.3 ст. 286 Податкового кодексу України).   
		Таким чином,  подання уточнюючої декларації з орендної плати за землю від 13.11.2017 р. № 9237272555 ТОВ «ДОНПРОМ» не змінює податкового періоду, відносно якого здійснюється таке уточнення.
		Відповідно до п. п. 43.1, 43.3 43.5 ст. 43 Податкового кодексу України помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.
		У разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов'язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків.
		Обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.
		Платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку. У разі повернення надміру сплачених грошових зобов'язань з податку на додану вартість такі кошти підлягають поверненню виключно на рахунок платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.
		Контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.
		На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
		Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.
		Судом встановлено, що позивач двічі звертався до податкового органу із заявами про повернення помилково/надміру сплачених коштів, а саме: 
		- у червні 2016 р., відносно помилково перерахованих коштів у сумі 5 990,6 грн.,  про що свідчить наявна у матеріалах справи відповідь податкового органу від 01.07.2016р. № 19/10/05-66-07 та вказаний факт відповідачем не заперечується.
		- 21.11.2017 р. заява № 77/11 про повернення на рахунок ТОВ «ДОНПРОМ» надміру зарахованих до бюджету коштів у розмірі 47 671,62 грн.   
		Щодо твердження апелянта стосовно того, що декларація № 9237272555 від 13.11.2017р., подана ТОВ «ДОНПРОМ» з порушенням строку давності 1095 днів (ст. 102 Податкового кодексу України), оскільки граничний термін надання уточнюючих податкових декларацій зі сплати за землю за 2014 р. сплинув 20.02.2017р., суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
		Відповідно п. 49.8 ст. 49 Податкового кодексу України прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають
		За змістом п. 48.3 ст. 48 Податкового кодексу України податкова декларація повинна містити такі обов'язкові реквізити:
		тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий);
		звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація;
		звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку);
		повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами;
		код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер;
		реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті);
		місцезнаходження (місце проживання) платника податків;
		найменування контролюючого органу, до якого подається звітність;
		дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми);
		інформація про додатки, що додаються до податкової декларації та є її невід'ємною частиною;
		ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків;
		підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).
		За умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання контролюючим органом (п. 49.9 ст. 49 Податкового кодексу України).
		За умови дотримання вимог, встановлених статтями 48 і 49 цього Кодексу податкова декларація, надана платником, також вважається прийнятою: 49.9.1. за наявності на всіх аркушах, з яких складається податкова декларація та, за бажанням платника податків, на її копії, відмітки (штампу) контролюючого органу, яким отримана податкова декларація, із зазначенням дати її отримання, або квитанції про отримання податкової декларації у разі її подання засобами електронного зв'язку, або поштового повідомлення з відміткою про вручення контролюючому органу, у разі надсилання податкової декларації поштою; 49.9.2. у разі, якщо контролюючий орган із дотриманням вимог пункту 49.11 цієї статті не надає платнику податків повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації або у випадках, визначених цим пунктом, не надсилає його платнику податків у встановлений цією статтею строк.
		Відповідно до пп 49.11. Податкового кодексу України у разі подання платником податків до контролюючого органу податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий контролюючий орган зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови: у разі отримання такої податкової декларації, надісланої поштою або засобами електронного зв'язку, - протягом п'яти робочих днів з дня її отримання (пп.49.11.1. п. 49.11 ст. 49 Податкового кодексу України).
		Відповідно наявної у матеріалах справи квитанції № 2 податкова декларація № 9237272555 була надіслана ТОВ «ДОНПРОМ» засобами електронного зв'язку. 
		Подання електронної звітності до органів ДФС України, на момент подання позивачем податкової декларації № 9237272555, було врегульоване наказом Державної податкової адміністрації України від 10.04.2008 № 233 «Про подання електронної податкової звітності», яким затверджено Інструкцію з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку (надалі Інструкція).
		За змістом пп. 7.4-7.6 розділу ІІІ вказаної інструкції перша квитанція є підтвердженням платнику податків передачі його податкових документів в електронному вигляді до органу ДПС засобами  телекомунікаційного зв'язку. Ця квитанція надсилається  органами ДПС на електронну адресу платника податків, з якої було надіслано податкову звітність. Другий примірник першої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС. Якщо на електронну адресу платника податків не надійшла перша квитанція, то податковий документ вважається неодержаним; 
		Підтвердженням платнику податків прийняття його податкових документів до бази даних ДПС є друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, в якій визначаються реквізити прийнятого податкового документа в електронній  формі, відповідність податкового документа в електронній формі затвердженому формату (стандарту) електронного документа, результати перевірки ЕЦП, інформація про платника податків, дата та час приймання, реєстраційний номер, податковий період, за який подається податкова звітність, та дані про відправника квитанції. На цю квитанцію накладається ЕЦП органу ДПС, здійснюється її шифрування та надсилання платнику податків засобами телекомунікаційного зв'язку. Другий примірник другої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС; 
		Якщо надіслані податкові документи сформовано з помилкою, то платнику податків надсилається друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття податкових документів в електронному вигляді із зазначенням причин. На цю квитанцію накладається ЕЦП органу ДПС, здійснюється її шифрування  та надсилання платнику податків засобами телекомунікаційного зв'язку. Другий примірник другої квитанції в електронному  вигляді зберігається в органі ДПС; 
		Таким чином  саме друга квитанція є належним підтвердженням, у розумінні п. 49.11 ст. 49 Податкового кодексу України та відповідно вказаної вище інструкції, яким податковий орган зазначає про прийняття чи відмову у прийнятті податкової звітності та повідомляє причини такої відмови.  
		Суд звертає увагу, що одним із обов'язкових реквізитів податкової декларації є період за який остання подається, а тому податковий орган мав можливість дослідити коментовану декларацію на предмет відповідності строкам подання останньої.
		Натомість, як вже зазначалось вище, відповідач надіслав ТОВ «ДОНПРОМ» квитанцію № 2 про прийняття документу - реєстраційний номер № 9237272555.
		Оскільки повноваження щодо прийняття чи відмови у прийнятті податкової звітності належать виключно податковим органам, суд може застосовувати у якості обставин, що спростовують чи обґрунтовують вимоги сторін виключно факти, що підтверджуються доказами, які відповідають вимогам належності, достовірності, допустимості та достатності.  
		В даному випадку кваліфікація факту подання декларації з реєстраційним номером 9237272555 та її врахування чи неврахування податковим органом є предметом доказування у даній справі, який встановлюється на підставі  засобів доказування, що відповідають наведеним вище критеріям, такими засобами доказування є письмові докази, а саме названа вище квитанція №2. 
		Таким чином, оскільки податковим органом прийнято декларацію з реєстраційним номером 9237272555, що підтверджується квитанцією № 2, суд у якості доказу у справі застосовує саме вказану квитанцію № 2 та ті правові наслідки, які у розумінні вимог Податкового кодексу України остання створює.  
		Згідно п. 102.1 ст. 102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
		Відповідно п.102.5 ст. 102 Податкового кодексу України заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.
		В даному випадку, суд вказує на те, що правовою підставою для повернення надміру сплачених грошових коштів є зміни, що внесені Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» від 21.12.2016р. № 1797-VIII, а тому відлік строку, встановлений ст. 102 Податкового кодексу України, має починатися з дати набрання чинності вказаними змінами.
		Факт здійснення переплати встановлено уточнюючою податковою декларацією № 9237272555, що подана, доставлена та прийнята Маріупольською ОДПІ 13.11.2017 р. 
		З урахуванням зазначеного,  заява «Про повернення коштів, надміру зарахованих до місцевого бюджету» від 21.11.2017 р. подана ТОВ «ДОНПРОМ» в межах строків, встановлених ст. 102 Податкового кодексу України. 
		Таким чином, грошові кошти, сплачені ТОВ «ДОНПРОМ» за платежем орендна плата за землю за період 14.04.2014 - грудень 2014 р. у загальному розмірі 47 671,62 є по-перше власністю позивача, по-друге, такими, що сплачені надміру.
		За приписами статті 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
		Відповідно до ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції «Про захист прав людини та основоположних свобод» (протокол ратифіковано Законом України № 475/97-ВР від 17.07.97) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
		У  рішенні «Щокін проти України» (заяви № 23759/03 та № 37943/06) ЄСПЛ констатує: "Найпершою та найбільш важливою вимогою ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції є те, що будь-яке втручання державних органів у мирне володіння майном повинне бути законним: друге речення першого параграфу наділяє правом позбавляти майна лише "на умовах, передбачених законом" і другий параграф визначає, що Держава має право контролювати використання майна шляхом введення в дію "законів". Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, притаманний всім статтям Конвенції. Це поняття (поняття "закону") вимагає, перш за все, щоб заходи, що застосовуються, ґрунтувалися на національному законодавстві. Воно також посилається на якість закону, що застосовується, вимагаючи його доступності для осіб, яких він стосується, точності та передбачуваності в його застосуванні."
		Слід додати, що Рішення ЄСПЛ у справі ВАТ «Нефтяная компания ЮКОС» проти РФ (Заява №14092/04), у п. 559 якого зазначено, що перша і сама важлива вимога статті 1 Протоколу №2 до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в безперешкодне користування власністю повинне бути законним, тобто втручання має відповідати національному законодавству і бути достатньо зрозумілим, щоб дозволити заявнику передбачати наслідки своїх дій.
		З урахуванням зазначеного, відповідач не має права створювати перешкоди у володінні позивачем своєю власністю, а зобов'язаний повернути їх власнику, оскільки законні підстави для позбавлення товариства таких коштів за національним законодавством - відсутні.
		Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, щодо задоволення позовної вимоги   про зобов'язання Маріупольської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області підготувати висновок про повернення ТОВ «ДОНПРОМ» надміру сплачених до місцевого бюджету грошових коштів у розмірі 47 671,62 грн. та направити його для виконання відповідному органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. 
		Разом з тим, позовна вимога про визнання бездіяльності Маріупольської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області з приводу не підготовки висновку про повернення ТОВ «ДОНПРОМ» коштів, надміру зарахованих до місцевого бюджету у розмірі 47 671,62 грн., задоволенню не підлягає, оскільки відповідачем на заяви позивача про повернення надміру сплачених коштів надавались відповіді, тобто вчинено певні дії. 
		Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб що передбачені Конституцією та законами України.
		Частиною 1 статі 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
		В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.   
		Відповідачем під час розгляду справи не  доведено, що  неповертаючи позивачу надміру сплачених коштів зарахованих до місцевого бюджету за платежем «плата за користування земельною ділянкою» на загальну суму 47 671,62 грн. податковий орган діяв правомірно.
		На підставі викладеного, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги позивача    підлягають частковому    задоволенню.  
		З урахуванням вищевикладеного,  суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції  правильно встановлені обставини справи та судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи  апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги  та  скасування  рішення  суду  не  вбачається.
		Керуючись ст. ст. 308, 310, 313, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,      
		 
		                                      ПОСТАНОВИВ:
		 
		Апеляційну  скаргу Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій  області -  залишити без задоволення.
		Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 27 березня 2018 р.  у справі  № 805/246/18-а - залишити без змін.
		Повне судове рішення  складено 08 серпня 2018 року.
		Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.  
		 
		 
		Головуючий          суддя                                                                          Г.М. Міронова                                            
		 
		Судді                                                                                             І.Д. Компанієць                 
		 
		                                                                                                          Л.В. Ястребова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...