Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 814/2292/17 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації податкової політики та за зверненнями податкових органів із деякими видами вимог, зокрема зі спорів щодо:; адміністрування окремих податків, зборів, платежів у тому числі:; плати за землю.
Надіслано для оприлюднення: 08.08.2018. Зареєстровано: 09.08.2018. Забезпечено надання загального доступу: 09.08.2018.
Дата набрання законної сили: 07.08.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		Київ
		 
		07 серпня 2018 року 
		справа №814/2292/17
		адміністративне провадження №К/9901/53116/18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),
		суддів: Гончарової І.  А., Олендера І.  Я.,
		 
		розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 січня 2018 року у складі судді Птичкіної В.В. та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2018 року у складі колегії суддів Шляхтицького О.І., Потапчука В.О., Семенюка Г.В. у справі №  814/2292/17 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області про скасування податкового повідомлення-рішення,
		 
		У С Т А Н О В И В :
		 
		У листопаді 2017 року ОСОБА_1 (далі - позивач у справі) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області (далі - податковий орган, відповідач у справі) про скасування податкового повідомлення-рішення від 30 червня 2017 року № 1307200-1302, яким визначено суму податкового зобов'язання з орендної плати за землю за 2017 рік в сумі 46 956,97 грн, з мотивів безпідставності його прийняття та використання податковим органом при визначенні суми грошового зобов'язання невірних даних щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки.
		 
		19 січня 2018 року рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2018 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено. 
		 
		Відмовляючи в задоволенні позову, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що при визначенні суми грошового зобов'язання податковий орган діяв відповідно до норм Податкового кодексу України. Незгода позивача з нормативною грошовою оцінкою земельної ділянки, за умови, що внесені до неї (після укладення договору) зміни не були в подальшому скасовані або визнані в установленому порядку нечинними, не є підставою для невиконання зобов'язань платника податків, встановлених договором та Податковим кодексом України.
		 
		У червні 2018 року позивачем до Верховного Суду подано касаційну скаргу, у якій  він посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права. Вказує, що ним оскаржені в судовому порядку дії Миколаївської міської ради та Управління Держгеокадастру у Миколаївській області щодо складання витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 12 жовтня 2016 року №34-14.03-0.3-2222/27-16 (справа № 814/789/17), виходячи з якого відповідачем здійснено розрахунок спірної орендної плати, внаслідок чого рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2018 року скасовано зазначений витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (на час прийняття оскаржуваної постанови, справа № 814/789/17 знаходилась на розгляді в суді апеляційної інстанції). Позивач вважає, що суд апеляційної інстанції мав запинити провадження у справі відповідно до пункту 3 частини 1 статті 156 Кодексу адміністративного судочинства України. Незадоволення судами клопотання про зупинення провадження у справі, на думку заявника касаційної скарги, стало причиною передчасного прийняття оскаржуваних рішень з порушенням пункту 289.1 статті 289 Податкового кодексу України. Просить скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій та ухвалите нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
		 
		14 червня 2018 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження та витребувано з Миколаївського окружного адміністративного суду справу № 814/2292/17.
		 
		22 червня 2018 року справа № 814/2292/17 надійшла до Верховного Суду.
		 
		Відзив від податкового органу на касаційну скаргу позивача не надходив, що не перешкоджає перегляду судових рішень по суті.
		 
		Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.
		 
		Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
		 
		Верховний Суд, переглянувши рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.
		          
		Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
		 
		Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.
		 
		Суди першої та апеляційної інстанцій установили.
		18 лютого 2011 року позивач і ОСОБА_2 уклали з Миколаївською міською радою договір оренди землі № 8180, відповідно до якого ОСОБА_1 і ОСОБА_2 прийняли в оренду на 15 років земельну ділянку загальною площею 1730 кв.м для обслуговування майнового комплексу нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_1.
		 
		Згідно з пунктами 4.2, 4.3, 4.4 договору, річна орендна плата за землю встановлюється у розмірі 3% від її нормативної грошової оцінки (у 2011 році складала 511 907 грн.); розмір нормативної грошової оцінки не є сталим та змінюється у зв'язку з проведенням її щорічної індексації та внесенням змін на підставі вимог діючого законодавства й інших нормативних документів, розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки змінюватиметься без внесення змін та доповнень до цього договору; річна орендна плата за землю вноситься орендарями в рівних долях з 01 січня 2011 року за поточний рік протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення, але не пізніше першого вересня поточного року; у разі неотримання податкового повідомлення-рішення до першого липня поточного року орендар повинен звернутися до податкового органу за місцем розташування земельної ділянки для уточнення суми орендної плати та отримання податкового повідомлення-рішення.
		 
		30 червня 2017 року податковим повідомленням-рішенням № 1307200-1302 податковий орган згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54, пунктом 286.5 статті 286 Податкового кодексу України визначив суму грошового зобов'язання позивача з орендної плати за земельну ділянку за 2017 рік - 46 956,97 грн.
		 
		Відповідно до витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 24 лютого 2012 року № 571-05, складеного Управлінням Держкомзему у місті Миколаїв, нормативна грошова оцінка (НГО) земельної ділянки складає 1 650 039,40 грн.
		 
		Податковий орган визначив суму грошового зобов'язання позивача шляхом ділення НГО на 2 (оскільки земельною ділянкою користуються дві особи), кумулятивного застосування індексації та множення на 3% (як передбачено договором).
		 
		Відповідно до пункту 288.1 статті 288 Податкового кодексу України підставою для  нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.
		 
		Розмір та умови внесення орендної плати відповідно до пункту 288.4 тієї самої статті встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. 
		 
		Податковий кодекс України у пункті 288.5 статті 288 визначає тільки обмеження щодо максимального та мінімального розміру орендної плати за землю. За цим виключенням, питання щодо розміру орендної плати регулюються виключно договором оренди.
		 
		Інші елементи механізму справляння орендної плати за землю - податковий період, порядок обчислення орендної плати, строку сплати та порядок її зарахування до бюджетів відповідно до пункту 288.7 статті 288 Податкового кодексу України встановлюються статтями 285-287 цього кодексу.
		 
		Окрім того, статтею 21 Закону України «Про оренду землі» розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).
		 
		Таким чином, законодавством України чітко визначено, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, Податковий кодекс України регулює лише строки внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, податковий період, порядок обчислення орендної плати та порядок її зарахування до бюджетів відповідно.
		Згідно з пунктами 289.1, 289.2 статті 289 Податкового кодексу України, для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року, що визначається за формулою: Кі = І:100, де І - індекс споживчих цін на попередній рік. Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель.
		 
		Встановлені судами попередніх інстанцій обставини свідчать про те, що визначення податковим органом податкового зобов'язання позивачу здійснено на підставі у межах повноважень та у спосіб передбачений договором оренди та Податковим кодексом України.
		 
		Неприйнятними є посилання заявника касаційної скарги на судову процедуру, в межах якої оскаржується витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 12 жовтня 2016 року №34-14.03-0.3-2222/27-16, та порушення судами попередніх інстанцій положень статті 156 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки податковим органом розрахунок орендної плати здійснений на підставі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 24 лютого 2012 року № 571-05, що встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи. 
		 
		Жодних доводів щодо неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм Податкового кодексу України, на підставі яких прийнято спірне податкове повідомлення-рішення, неправильного тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню, позивачем в касаційній скарзі не наведено.
		 
		Верховний Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга позивача залишається без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
		 
		Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
		 
		П О С Т А Н О В И В:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		 
		Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 січня 2018 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2018 року у справі № 814/2292/17 залишити без змін.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                           Р.Ф.Ханова 
		 
		Судді:                                                                                                     І.А.Гончарова
		 
		                                                                                                       І.Я.Олендер

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...