Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 923/700/17 : Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Право власності на землю у тому числі:; Інший спір про право власності на землю; відшкодування шкоди, збитків.
Надіслано для оприлюднення: 09.08.2018. Зареєстровано: 09.08.2018. Забезпечено надання загального доступу: 10.08.2018.
Дата набрання законної сили: 03.08.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		03 серпня 2018 року 
		м. Київ
		 
		Справа №  923/700/17 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
		Дроботової Т.Б. - головуючого, Пількова К.М., Чумака Ю.Я.,
		здійснивши перегляд у порядку письмового провадження постанови Одеського апеляційного господарського суду від 24.04.2018 (судді: Лавриненко Л.В., Філінюк І.Г., Величко Т.А.)
		за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Тріус" у справі 
		за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Таврида-Плюс"
		до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Тріус" 
		про відшкодування збитків у сумі 264 885,42 грн,
		В С Т А Н О В И В:
		У липні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Таврида-Плюс" (далі - ТОВ "Таврида-Плюс") звернулося до Господарського суду Херсонської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Тріус" (далі - ТОВ "Агро-Тріус") 264 885,42 грн збитків у виді упущеної вигоди на підставі положень статей 22, 623 Цивільного кодексу України, статті 225 Господарського кодексу України,  статті 152 Земельного кодексу України, статті 27 Закону України "Про оренду землі".
		Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач на підставі договорів оренди, укладених у травні та у листопаді 2009 року із власниками земельних ділянок, користується земельними ділянками сільськогосподарського призначення, зокрема земельною ділянкою, кадастровий номер 6523255100:19:006:0006, площею 1,77 га, земельною ділянкою, кадастровий номер 6523255100:19:006:0043, площею 1,93 га та земельною ділянкою, кадастровий номер 6523255100:19:006:0045, площею 2,0 га, загальною площею 5,7 га, для вирощування товарної сільськогосподарської продукції. Проте відповідач самовільно зайняв ці ділянки та у квітні 2016 року посіяв на них рис, а згодом зібрав урожай. Позивач вважав, що внаслідок таких протиправних дій відповідача йому      заподіяно збитки у виді неодержаного доходу (упущена вигода) у заявленій до стягнення сумі, які має бути відшкодовано йому відповідачем у повному обсязі. 
		У відзиві на позов і додаткових поясненнях ТОВ "Агро-Тріус" заперечило проти позовних вимог, просило відмовити в їх задоволенні, посилаючись на недоведеність завдання саме відповідачем позивачеві спірних збитків, відсутність вини відповідача та акцентуючи на суперечливості наданих позивачем доказів на підтвердження викладених  у позові обставин, зокрема протоколу огляду місця події від 26.04.2016, протоколу допиту свідка ОСОБА_4 від 27.04.2016, протоколу допиту потерпілого ОСОБА_5 від 27.04.2016, протоколу допиту свідка ОСОБА_6 від 29.04.2016.
		Рішенням Господарського суду Херсонської області від 07.12.2017 (суддя Пінтеліна Т.Г.) у позові відмовлено.
		Аргументуючи судове рішення, місцевий господарський суд дійшов висновку про недоведеність позивачем факту самовільного зайняття саме відповідачем спірних земельних ділянок, кадастрові номери 6523255100:19:006:0006, 6523255100:19:006:0043, 6523255100:19:006:0045, загальною площею 5,7 га.
		Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 24.04.2018 (судді: Лавриненко Л.В., Філінюк І.Г., Величко Т.А.) рішення Господарського суду Херсонської області від 07.12.2017 скасовано, прийнято нове рішення про задоволення позову повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача збитки у виді упущеної вигоди у сумі 264 885,42 грн. Здійснено розподіл судових витрат.
		Апеляційний господарський суд    зазначив, що відповідач без правових підстав, без укладення договору із позивачем розпочав користування трьома спірними земельними ділянками, засіявши їх рисом, у зв'язку з чим позивач був позбавлений можливості використати ці земельні ділянки за їх цільовим призначенням та отримати дохід від реалізації вирощеного на цих земельних ділянках рису. Отже, суд апеляційної інстанції визнав обґрунтованим стягнення з відповідача збитків у заявленій позивачем до стягнення сумі.
		Не погоджуючись із висновками апеляційного господарського суду, ТОВ "Агро-Тріус" подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 24.04.2018, а рішення Господарського суду Херсонської області від 07.12.2017 залишити в силі.
		Підставами для скасування оскарженої постанови у справі скаржник зазначає неповне з'ясування судом апеляційної інстанції обставин справи, ненадання належної оцінки зібраним у справі доказам, якими сторони обґрунтовують свої вимоги. Скаржник вважає, що правових підстав для стягнення з нього спірних збитків немає, оскільки позивачем не доведено завдання таких збитків саме відповідачем. Він також наголошує, що стягнення з відповідача збитків можливе лише за наявності усіх передбачених законом умов, сукупність яких утворює склад правопорушення, яке є підставою для цивільно-правової відповідальності. При цьому саме на позивача покладено обов'язок довести розмір збитків у виді неодержаних доходів (упущеної вигоди), які не можуть бути абстрактними. Скаржник наголошує на суперечливості поданих позивачем документів на підтвердження своїх вимог з огляду на розбіжності щодо викладених у них обставин, зокрема протоколу огляду місця події від 26.04.2016, протоколу допиту потерпілого ОСОБА_5 від 27.04.2016, протоколу допиту свідка ОСОБА_6 від 29.04.2016, постанови про закриття кримінального провадження № 12016230180000321 від 01.11.2017, акта обстеження земельної ділянки від 20.05.2016 № 000021, листа Державної інспекції сільського господарства в Херсонській області від 24.08.2016 № 04-13/3201/1489, протоколу допиту свідка ОСОБА_7 від 18.08.2016, протоколу допиту свідка ОСОБА_8 від 06.08.2016, та вважає, що ці документи не доводять факту завдання відповідачем позивачеві збитків.
		Від ТОВ "Таврида-Плюс" відзиву на касаційну скаргу до суду не надійшло.
		Переглянувши оскаржену у справі постанову, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши наявні матеріали справи щодо правильності застосування апеляційним господарським судом норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
		Відмовляючи у позові, місцевий господарський суд дійшов висновку про необґрунтованість і недоведеність позову, зазначивши, що наявні у справі докази, зокрема акт обстеження земельної ділянки від 20.05.2016 № 000021 Державної інспекції сільського господарства в Херсонській області, витяг із кримінального провадження, постанова про закриття кримінального провадження № 12016230180000312 від 01.11.2017, протокол огляду місця події від 26.04.2016, протокол допиту потерпілого ОСОБА_5 від 27.04.2016, протокол допиту свідка ОСОБА_4 від 27.04.2017, протокол допиту свідка ОСОБА_8 від 06.08.2016, протокол допиту свідка ОСОБА_7 від 18.08.2016, протокол допиту свідка ОСОБА_6 від 29.04.2016, на які, зокрема, послався позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, не підтверджують факту завдання позивачеві спірних збитків саме відповідачем.
		Скасовуючи судове рішення, суд апеляційної інстанції дійшов протилежного висновку про обґрунтованість позову та наявність підстав для його задоволення. При цьому апеляційним господарським судом також було надано оцінку переліченим вище документам та зазначено про самовільне зайняття відповідачем і засівання рисом орендованих позивачем земельних ділянок, що у свою чергу призвело до неможливості використання позивачем спірних земельних ділянок за їх цільовим призначенням, отримання доходу від реалізації вирощеного на них рису, та, відповідно, до завдання позивачеві збитків у сумі, заявленій до стягнення.
		Однак наведені висновки апеляційного господарського суду слід визнати передчасними через нез'ясування судом усіх обставин, що мають значення для правильного вирішення цього спору, із наданням оцінки усім зібраним у справі доказам і доводам сторін.
		Господарські суди попередніх інстанцій встановили та підтверджено матеріалами справи, що ТОВ "Таврида-Плюс" (позивач)      є сільгоспвиробником і здійснює господарську діяльність на орендованих землях на території Каланчацького району Херсонської області.
		Із 2009 року позивач на підставі договорів оренди землі від 12.05.2009, від 09.11.2009, укладених із власниками землі, орендує земельні ділянки, зокрема, кадастровий номер 6523255100:19:006:01006, площею 1,77 га, кадастровий номер 6523255100:19:006:0043, площею 1,93 га, кадастровий номер 6523255100:19:006:0045, площею 2,0 га (спірні земельні ділянки загальною площею 5,7 га). Ці земельні ділянки використовуються для вирощування рису.
		Позивач в обґрунтування позову послався на те, що у квітні 2016 року ці земельні ділянки було самовільно зайнято відповідачем, який засіяв їх рисом та зібрав урожай. Внаслідок таких дій відповідача позивачеві було завдано збитків у виді неодержаних доходів (упущеної вигоди) у сумі 264 885,42 грн, що є предметом даного судового розгляду.
		За змістом статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання чи оспорювання. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
		Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.      Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). 
		Зазначена норма кореспондується з положеннями      статей 224, 225 Господарського кодексу України, за змістом яких учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом. 
		Відповідно до 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
		Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що відшкодування збитків (упущеної вигоди) є видом цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, дії чи бездіяльності, негативного результату такої поведінки (збитків), причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками, вини правопорушника. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.
		Отже, відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише за наявності передбачених законом умов, сукупність яких утворює склад правопорушення, яке є підставою для цивільно-правової відповідальності. 
		При цьому на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.
		Суб'єктом права вимоги (потерпілим) у зазначеному зобов'язанні може бути будь-яка особа, якій заподіяно шкоду. Носієм обов'язку відшкодувати шкоду, в свою чергу, можуть виступати: безпосередній заподіювач шкоди та інші особи (незавдавачі шкоди),            на яких законом покладено обов'язок із відшкодування шкоди.
		Вимагаючи відшкодування збитків у виді упущеної вигоди, особа повинна довести, що за звичайних обставин вона мала реальні підстави розраховувати на одержання певного доходу. При цьому важливим елементом доказування наявності неодержаних доходів (упущеної вигоди) є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої особи. Слід довести, що протиправна поведінка, дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи - наслідком такої протиправної поведінки. 
		Однак переглядаючи справу в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції залишив наведене поза увагою. Дійшовши висновку про обґрунтованість позову, апеляційний господарський суд не з'ясував повно та об'єктивно всіх обставин спору щодо наявності складу цивільного правопорушення у діях відповідача, тобто підстав цивільно-правової відповідальності останнього. Як убачається із матеріалів справи, відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, упродовж усього розгляду спору посилався на недоведеність позивачем правових підстав для стягнення з відповідача заявлених збитків, зокрема протиправної поведінки відповідача, факту завдання позивачем збитків та акцентував на відсутності вини відповідача у цьому випадку, проте ці доводи у повному обсязі не було оцінено судом апеляційної інстанції при здійсненні апеляційного розгляду справи, як і не було зазначено мотивів, з яких суд відхилив той чи інший аргумент учасника справи.
		Разом із тим відповідно до частини 1 статті 142 Господарського кодексу України прибуток (доход) суб'єкта господарювання є показником фінансових результатів його господарської діяльності, що визначається шляхом зменшення суми валового доходу суб'єкта господарювання за певний період на суму валових витрат та суму амортизаційних відрахувань.
		Неодержаний дохід (упущена вигода) - це рахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб'єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення. Якщо ж кредитор не вжив достатніх заходів, щоб запобігти виникненню збитків чи зменшити їх, шкода з боржника не стягується.
		При цьому пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов'язків. При визначенні реальності неодержаних доходів мають враховуватися заходи, вжиті кредитором для їх одержання. У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються ті збитки, які могли б бути реально отримані при належному виконанні зобов'язання. Наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу ще не є підставою для його стягнення (постанови Верховного Суду України від 14.06.2017 у справі № 923/2075/15, від 09.12.2014 у справі № 5023/4983/12). 
		Проте викладене не було взято до уваги судом апеляційної інстанції при ухваленні постанови у справі, хоча дослідження і перевірка розміру та складу заявленої до стягнення суми неодержаних доходів (упущеної вигоди) з огляду на реальність їх характеру має суттєве значення для правильного вирішення спору, виходячи із предмета і підстав цього позову. 
		Таким чином, суду для правильного вирішення спору у цій справі необхідно урахувати наведене, встановити усі обставини, що входять до предмета доведення такого позову, з'ясувати дійсні права та обов'язки сторін, і виходячи з установленого, застосувати ті норми права, якими регулюються спірні правовідносини.
		Положеннями статті 300 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
		За змістом статті 236 Господарського процесуального кодексу України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
		Згідно з частинами 3, 4 статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом.
		Ураховуючи, що суд апеляційної інстанції допустив порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення цього спору, та з огляду на межі розгляду справи судом касаційної інстанції, який не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, оскаржена постанова у справі підлягає скасуванню із направленням справи на новий розгляд до апеляційного господарського суду, а касаційна скаргу - частковому задоволенню. 
		Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
		Керуючись статтями 300, 301, пунктом 2 частини 1 статті 308, статтями 310, 314, 315, 316, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
		П О С Т А Н О В И В :
		Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Тріус" задовольнити частково.
		Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 24.04.2018 у справі № 923/700/17 скасувати, а справу передати на новий розгляд до Одеського апеляційного господарського суду.
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		Головуючий                                                                                                 Т.Б. Дроботова
		Судді:                                                                                                              К.М. Пільков
		                                                                                                       Ю.Я. Чумак

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...