Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № П/811/1680/17 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Старі категорії (адм); реалізації податкового контролю.
Надіслано для оприлюднення: 09.08.2018. Зареєстровано: 10.08.2018. Забезпечено надання загального доступу: 10.08.2018.
Дата набрання законної сили: 08.08.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		08 серпня 2018 року 
		м. Київ
		справа №П/811/1680/17
		адміністративне провадження №К/9901/11219/18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		судді-доповідача - Бившевої Л.І.,
		суддів: Шипуліної Т.М.,  Хохуляка В.В., 
		розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13.10.2017 (суддя - Петренко О.С.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2017 (судді - Панченко О.М., Іванов С.М., Чередниченко В.Є.) у справі за позовом ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2.) до Кропивницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області (далі - ОДПІ) про визнання дій протиправними та скасування наказу про проведення перевірки,
		У С Т А Н О В И В:
		ОСОБА_2 11.10.2017 звернувся до суду з адміністративним позовом до ОДПІ, у якому просив: визнати протиправними та безпідставними дії працівників контролюючого органа перед і під час фактичної перевірки; скасувати наказ від 19.10.2016 № 431 про проведення фактичної перевірки у період з 20.09.2016 по 21.09.2016.
		Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив про безпідставність і неправомірність проведеної контролюючим органом перевірки та зазначив про наявність правових підстав для скасування спірного наказу на проведення перевірки, оскільки у визначений таким наказом строк перевірку проведено не було.
		Кіровоградський окружний адміністративний суд ухвалою від 13.10.2017, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2017, адміністративний позов залишив без розгляду з тих підстав, що позивач пропустив законодавчо встановлений шестимісячний строк для звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів особи.
		ОСОБА_2 подав до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, просить скасувати зазначені судові рішення першої та апеляційної інстанції.
		На обґрунтування вимог касаційної скарги позивач зазначає, що суд не застосував до нього підхід, який був би найбільш сприятливим для заявника - платника податку. Крім того, позивач вказує, що звернувся до суду своєчасно, а саме - за результатами закінчення процедури адміністративного оскарження спірних дій та наказу у строк, встановлений пунктом 56.19 статті 56 Податкового кодексу України.
		Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 02.03.2018 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою позивача та ухвалою від 02.08.2018 та визнав за можливе проведення касаційного розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами
		Відповідач не реалізував своє процесуальне право щодо подання відзиву на касаційну скаргу позивача.
		Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи позивача та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
		Суди встановили, що предметом оскарження у даній справі є дії суб'єкта владних повноважень, які мали місце у період з 20.09.2016 по 21.09.2016 у зв'язку з проведенням фактичної перевірки, та рішення суб'єкта владних повноважень від 19.10.2016 - наказ про проведення такої перевірки.
		Суди також встановили, що фактична перевірка відбувалась 20.10.2016 у присутності позивача, цього ж дня (20.10.2016) останній був ознайомлений з оскаржуваним наказом від 19.10.2016 №431, а до суду позивач звернувся лише у жовтні 2017 року, тобто через рік.
		Вказані обставини позивач не заперечує.
		Відповідно до частини першої  статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
		Згідно з частиною другою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
		Частиною другою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що провадження в адміністративних справах здійснюються відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
		Відповідно до статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала. Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.
		Строк звернення до адміністративного суду - це встановлений законом проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із її заявою за вирішенням цього спору і за захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Строки адміністративного судочинства спрямовані саме на якнайшвидше здійснення такого захисту шляхом суворого їх дотримання судом та особами, які беруть участь у справі.
		Наслідком пропущення процесуальних строків є залишення позовної заяви без розгляду. Виключенням з цього правила  є факт визнання судом причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.
		На стадії і вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі відповідні процесуальні дії суду передбачено пунктом 5 частини першої статті 107 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону, чинного на час розгляду позовної заяви), де вказано про те, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи подано адміністративний позов у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
		Суди першої та апеляційної інстанцій правильно зазначили, що встановлення процесуальних строків законом та судом передбачено з метою своєчасного виконання учасниками адміністративного судочинства передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
		Водночас, положеннями пункту 56.19 статті 56 Податкового кодексу України, якими позивач обґрунтовує касаційну скаргу щодо причини звернення до суду лише у жовтні 2017 року, передбачено, що у разі коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.
		Суд апеляційної інстанції обґрунтовано зазначив, що зі змісту та правового аналізу наведеного пункту вбачається встановлення місячного строку оскарження, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження, для податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу саме про нарахування грошового зобов'язання. Між тим дії суб'єкта владних повноважень щодо проведення перевірки та наказ про її проведення не опосередковані приписами викладеного пункту, а отже його положення не підлягають застосуванню у спірних правовідносинах.
		Крім того, наказ від 19.10.2016 № 431, як ненормативний правовий акт одноразового застосування, вичерпав свою дію фактом його виконання.
		А питання про необґрунтованість призначення та проведення перевірки платник податків може поставити саме на етапі допуску до такої перевірки, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення податкового контролю щодо себе. Водночас допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні податкової перевірки.
		Відтак наведені позивачем доводи щодо своєчасності звернення до суду з позовом є такими, що не відповідають правильному застосуванню законодавчих норм та обґрунтовано були відхилені судами першої та апеляційної інстанцій. Окремо клопотання про поновлення пропуску строку позивач не заявляв.
		Крім того, суди першої та апеляційної інстанцій правильно вказали, що практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, у тому числі і встановленням строків для звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс та інші Проти Великобританії» рішення від 22.10.1996, справа «Девеер проти Бельгії» рішення від   27.02.1980).
		У даному випадку, колегія суддів не знаходить належного підтвердження доводів касаційної скарги та погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанції про наявність підстав для залишення позову без розгляду.
		Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
		Керуючись пунктом 1 частини 1 статті 349, статті 350, частинами 1, 5 статті 355, статтями 356, 359, суд, - 
		П О С Т А Н О В И В:
		Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13.10.2017 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2017 залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Судді Верховного Суду Л.І. Бившева
		 
		                    В.В. Хохуляк
		 
		                                                                                                    Т.М. Шипуліна

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...