Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 703/546/18 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Інші справи позовного провадження.
Надіслано для оприлюднення: 09.08.2018. Зареєстровано: 10.08.2018. Забезпечено надання загального доступу: 15.08.2018.
Дата набрання законної сили: 09.08.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		 
		 
		 
		Справа № 22-ц/793/1299/18Головуючий по 1 інстанції - Прилуцький В.О.  Категорія: 59 Доповідач в апеляційній інстанції - Бородійчук В.Г. 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		       09 серпня 2018 року Апеляційний суд Черкаської області в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
		 
		                  головуючого Бородійчука В.Г.
		                  суддів Карпенко О.В., Фетісової Т.Л.
		                 секретаря Матюхи В.І.
		розглянувши у судовому засіданні в місті Черкаси в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»  на рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 17 травня 2018 року (ухвалене 17 травня 2018  року в приміщенні Смілянського міськрайонного суду Черкаської області  під головуванням судді Прилуцького В.О.) у справі за позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», третя особа: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню. 
		Вивчивши матеріали справи, апеляційний суд, -
		 
		 
		в с т а н о в и в :
		 
		06 березня 2018 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ПАТ КБ «ПриватБанк», третя особа: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М. про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.
		На початку лютого 2018 року ОСОБА_3 дізналась, що з її заробітної плати утримуються кошти в розмірі 20 % на підставі постанови державного виконавця.
		У Смілянському міському відділі ДВС ГТУЮ у Черкаській області позивач була ознайомлена з виконавчим написом приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М., вчиненим 16 серпня 2016 року про стягнення з неї на користь ПАТ КБ «Приватбанк» грошових коштів в сумі 13 420,78 грн., які нібито є боргом за кредитним договором № б/н від 20 листопада 2009 року.
		Посилаючись на те, що виконавчий напис було вчинено з порушенням вимог ст. ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат», оскільки нотаріусом не було встановлено безспірності заборгованості, позивач вважає, що виконавчий напис не підлягає виконанню. 
		Просила суд позов задовольнити, визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М., вчинений 16 серпня 2016 року , зареєстрований в реєстрі № 6979, про стягнення грошових коштів у сумі 13 420,78 грн. з ОСОБА_3, що є її боргом за кредитним договором № б/н від 20 листопада 2009 року, укладеним між нею та ПАТ КБ «ПриватБанк». Стягнути з відповідача на користь позивача 2 093 грн. утриманих із заробітної плати на підставі цього виконавчого напису, а також стягнути з ПАТ КБ «Приватбанк» на її користь судові витрати.
		Рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 17 травня 2018 року позов задоволено.
		Визнано таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірини Михайлівни, вчинений 16 серпня 2016 року, зареєстрований в реєстрі № 6979, про стягнення з ОСОБА_3 13 420 грн. 78 коп. боргу за кредитним договором № б/н від 20 листопада 2009 року, укладеним між нею та публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «ПриватБанк», що є правонаступником закритого акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк».
		Стягнуто з ПАТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_3 2 093 грн. безпідставно отриманих коштів, 704,80 грн. судового збору та 3 200 грн. витрат на правничу допомогу, а всього 5 997,80 грн.
		В апеляційній скарзі представник ПАТ КБ «ПриватБанк» просить скасувати рішення  Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 17 травня 2018 року  як таке, що постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, вказує на невідповідність висновків суду обставинам справи, неповноту судового розгляду та просить ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову, витрати за подачу апеляційної скарги покласти на позивача.
		В обгрунтування вимог апеляційної скарги  ПАТ КБ «ПриватБанк»  вказує, що ухвалюючи рішення, суд послався на порушення нотаріусом п. 2.3 глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, оскільки позивач не отримав передбаченими вказаним пунктом письмової вимоги, яка є передумовою для вчинення виконавчого напису. Однак, на думку апелянта, дана норма застосовується виключно до договору іпотеки, а в даному випадку відповідач стягує за виконавчим написом кредитні кошти за кредитним договором, а не за договором іпотеки.
		Також вказує, що розмір заборгованості позивача перед банком підтверджується наданим розрахунком заборгованості, який позивачем не спростований, доказів відсутності перед банком матеріали справи не містять,  вчинений нотаріусом виконавчий напис був здійснений у відповідності до чинного законодавства, підстав для відмови у вчиненні нотаріальної дії у нотаріуса не було.
		Крім того зазначає, що судом безпідставно стягнуто з відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу, обґрунтувавши це тим, що йому надано акт виконаних робіт, однак відсутність обґрунтування розміру витрат та порядку оплати не доводить законність та обґрунтованість вимог про стягнення таких витрат, оскільки матеріали справи не містять визначених законодавством належних і допустимих доказів такого факту.
		У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_3 зазначила, що розрахунок суми заборгованості не є документом, який підтверджує безспірність вимог баку, а тому судом першої інстанції було було вірно встановлено, що банком не було надано нотаріусу документів, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання, як того вимагає п.п б п.1 переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженою постановою КМУ від 29 червня 1999 року № 1172.
		Тому вважає рішення рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 17 травня 2018 року про задоволення своїх вимог законним, а вимоги апеляційної скарги безпідставними.      
		Відповідно до п. 8 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.
		У відповідності до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
		Перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
		Судом першої інстанції встановлено, що 20.11.2009 року між ОСОБА_3 та ПАТ КБ «Приватбанк» було укладено кредитний договір у вигляді встановленого кредитного ліміту на картку.
		За умовами договору кредитний ліміт становив 2530 грн., базова процентна ставка  2,5% на місяць на залишок заборгованості. У разі порушення позичальником термінів платежів за будь-яким із грошових зобов'язань, передбачених цим договором, більш як на 120 днів, у зв'язку з чим банк буде змушений звернутись до суду, позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф у розмірі 250 грн. + 5% від суми позову. 
		16 серпня 2016 року приватним нотаріусом Дніпропетровського (Дніпровського) нотаріального округу Бондар І.М. було вчинено виконавчий напис за реєстровим № 6979 на строк 6 років 7 місяців 10 днів, а саме з 20 листопада 2009 року по 30 червня 2016 року, яким запропоновано задовольнити вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» та стягнути з ОСОБА_5 13 420, 78 грн. грошових коштів, з них: залишок заборгованості за кредитом в сумі 5 668,94 грн., залишок заборгованості за відсотками в сумі 4 993, 71, пеню та комісію в сумі 500 грн., штраф в сумі 558,13 грн. Крім того, з позивача запропоновано стягнути 1700 грн. витрат, пов'язаних із вчиненням виконавчого напису. 
		Ст. 87 Закону України «Про нотаріат» визначено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
		Приписами ст. 88 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
		Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» від 29 червня 1999 року № 1172 передбачено, що для стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами, а також звернення стягнення на заставлене майно нотаріусу подаються: оригінал нотаріально посвідченої угоди, документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
		Пунктом 3.1. глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012  року N 296/5 передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.
		При цьому, безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 N 1172.
		Згідно із п. 3.5. глави 16 вищевказаного Порядку при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 N 1172.
		Тобто, вказаними приписами законодавства встановлено, що нотаріус при вчиненні виконавчого напису про звернення стягнення на предмет іпотеки перевіряє наявність документів з урахуванням положень Переліку, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку.
		Тому, виконавчий напис - це розпорядження нотаріуса про примусове стягнення з боржника на користь кредитора грошових сум або передачі чи повернення майна кредитору, здійснене на документах, які підтверджують зобов'язання боржника. В основі вчинення цієї нотаріальної дії знаходиться факт безспірності відповідальності боржника.
		Документом, що встановлює прострочення виконання зобов'язання за нотаріально посвідченим договором, є заява стягувача про прострочення платежу, передана боржнику безпосередньо стягувачем або надіслана боржникові поштою зі зворотним повідомленням, або передана через нотаріуса в порядку, передбаченому ст. 84 Закону України «Про нотаріат». При цьому, вказані документи не є підтвердженням існуючого боргу, вони лише можуть доповнювати інформацію про існуючий борг.
		Заява боржника про підтвердження ним суми боргу, письмова відповідь боржника стягувачу про причини прострочення сплати заборгованості чи повернення майна, письмове прохання боржника про надання відстрочки виконання тощо - також документи, які є додатковою інформацією про наявність боргу.
		Чинним законодавством, не надано визначення поняття «безспірна заборгованість», тому підтвердження наявності заборгованості боржника щодо виконання грошового зобов'язання стосовно юридичних осіб має ґрунтуватися на даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності контрагентів за договором, виходячи з такого.
		Згідно із Законом України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
		Так, відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо, то безпосередньо після її закінчення. Згідно з Інструкцією про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України, затвердженою постановою Правління Національного банку України № 280 від 17 червня 2004 року, до первинних документів відносяться рахунки бухгалтерського обліку банків.
		Таким чином, нотаріус при вчиненні виконавчого напису повинен мати виписки з рахунків бухгалтерського обліку банків, на які перераховуються гроші боржником за виконання основного зобов'язання.
		В апеляційній скарзі представник ПАТ КБ «ПриватБанк» зазначив, що неотримання чи несвоєчасне отримання боржником повідомлення про порушення зобов'язання не може слугувати підставою для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню та не свідчить про порушення нотаріусом вимог чинного законодавства під час вчинення виконавчого напису не встановляє права та обов'язки учасників правовідносин, а лише перевіряє наявність необхідних документів.
		Однак, на думку колегії суддів, така обставина не є обгрунтованою, оскільки нотаріус не отримав первинні бухгалтерські документи на підтвердження заборгованості боржника. 
		Як вбачається з матеріалів справи, виконавчий напис за реєстровим № 3537 від 21 квітня 2017 року був вчинений на підставі наступних документів: заяви № б/н від 15 серпня 2016 року; довіреності від 16 грудня  2015 року; інформаційної довідки з Єдиного реєстру спеціальних бланків нотаріальних документів; скороченого витягу з Єдиного реєстру довіреностей № 31921298 від 16 серпня 2018 року; письмової вимоги про усунення порушень за кредитним договором від 20 листопада 2009року; квитанції від 09 серпня 2016 року на суму 13,56 грн.; заяви позичальника; виписки з рахунку боржника із зазначенням суми заборгованості станом на 30 червня 2016 року, яка фактично є розрахунком заборгованості за кредитом.
		Тому, колегія суддів погоджується з висновком районного суду про те, що при вчиненні виконавчого напису нотаріус не отримав первинні бухгалтерські документи на підтвердження безспірності заборгованості боржника (документів щодо видачі кредитних коштів, погашення кредиту, сплати відсотків та інших платежів за кредитним договором, виписок з позичкового рахунку).
		Ст. 1212 ЦК України визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.  З наданої позивачем довідки про доходи від 27 лютого 2018 року вбачається, що  із заробітної плати позивача з листопада 2017 року по січень 2018 року включно було стягнуто 2093 грн. за виконавчим листом. Оскільки суд прийшов до висновку, що виконавчий напис нотаріуса не підлягає виконанню, а відповідно і стягнення заборгованості з позивача є протиправним, з чим погоджується і колегія суддів, то вірно підлягають поверненню ОСОБА_3 кошти в сумі 2093 грн., як безпідставно набуті відповідачем ПАТ КБ "ПриватБанк".
		           стосовно доводів апеляційної скарги щодо неправомірності стягнення витрат на правову допомогу слід зазначити наступне.
		Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків встановлених законом.
		За змістом ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
		Статтею 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
		Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків, тощо) (п. 8 ч. 2 ст. 141 ЦПК України).
		Враховуючи зазначені положення законодавства, якими встановлено, що витрати, пов'язані з оплатою правничої допомоги адвоката, несуть сторони, а також той факт, що позивач у справі належним чином документально підтвердив такі витрати, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про їх стягнення відповідача на користь позивача.
		Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а є власним суб'єктивним тлумаченням норм права та обставин справи відповідачем. 
		Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
		Ч. 3 ст. 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а є власним суб'єктивним тлумаченням норм права та обставин справи представником відповідача. 
		Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Колегія суддів вважає, що позивачем повністю доведено обґрунтованість своїх позовних вимог, відповідач не спростував їх належними вмотивованими доказами, тому підстав для зміни чи скасування судового рішення колегія суддів не вбачає. 
		Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Апеляційний суд, - 
		 
		п о с т а н о в и в  :
		 
		Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» - залишити без задоволення.
		Рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 17 травня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», третя особа: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню залишити без змін.
		Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її  прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України. 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		Головуючий -           
		 
		Судді -
		 
		 
		Повний текст постанови виготовлено 09 серпня 2018 року.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...