Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 284/276/16-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про спадкове право.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 10.08.2018. Забезпечено надання загального доступу: 13.08.2018.
Дата набрання законної сили: 08.08.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		08 серпня 2018 року 
		м. Київ
		 
		справа № 284/276/16-ц
		провадження № 61-11070св18 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Червинської М. Є.,
		суддів: Антоненко Н. О., Журавель В. І., Крата В. І. (суддя-доповідач), Курило В. П., 
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_2,
		відповідач - Народницька селищна рада Народницького району Житомирської області,
		третя особа - ОСОБА_3,
		 
		розглянув у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2, підписану представником ОСОБА_4, на рішення Народицького районного суду Житомирської області від 23 серпня 2016 року у складі судді: Діброви О. В., та ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 04 жовтня 2016 року у складі суддів: Кочетова Л. Г.,  Товянської О. В., Микитюк О. Ю.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		У травні 2016 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Народицької селищної ради про визнання права власності та зобов'язання повернути житловий будинок.
		 
		Позовна заява мотивована тим, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, вона набула право власності на будинок АДРЕСА_1. Рішенням Народицького районного суду Житомирської області від 25 квітня 2007 року, зобов'язано Сухарівську сільську раду прийняти на свій баланс вказаний будинок та зобов'язано управління праці та соціального захисту населення в Народицькому районі поставити її на чергу для отримання компенсації вартості домоволодіння. На даний час компенсацію не виплачено, у зв'язку з чим вона бажає повернути будинок у свою власність та проживати в ньому. 
		 
		Просила визнати за нею право власності на спірний будинок та зобов'язати відповідача його повернути.
		 
		Ухвалою Народицького районного суду Житомирської області від 21 липня 2016 року ОСОБА_3 залучено до участі у справі як третю особу.
		 
		Рішенням Народицького районного суду Житомирської області від 23 серпня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Житомирської області від 04 жовтня 2016 року, в задоволенні позову відмовлено. 
		 
		Рішення судів першої та апеляційної інстанції мотивовані тим, що позивач та її представник не навели жодних фактів або аргументів щодо задоволення позову. Зарахування вказаного будинку на баланс сільради відбулося на підставі судового рішення, винесеного за позовом саме ОСОБА_2 і вказане рішення набуло законної сили.
		 
		У червні 2017 року ОСОБА_2, подала підписану представником ОСОБА_4 касаційну скаргу у якій просить оскаржені рішення скасувати і постановити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушені норми процесуального права. Суди при вирішенні справи зробили неправильний висновок про втрату нею права власності на спірний будинок, оскільки вона компенсацію не отримала. Вказує, що не було підстав для прийняття будинку на баланс сільради; право власності на будинок за відповідачем не зареєстровано; судами застосовано неналежні норми закону; суди безпідставно не застосували положення статті 353 ЦК України за аналогією закону щодо повернення майна.
		 
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 31 жовтня 2016 року відкрито касаційне провадження у справі.
		 
		У статті 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 3 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», який набрав чинності 15 грудня 2017 року, передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
		 
		На підставі підпункту 6 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України справа передана до Касаційного цивільного суду.
		 
		У листопаді 2016 року відповідач надіслав заперечення по суті касаційної скарги, в яких просив оскаржені рішення залишити без змін. Заперечення мотивовані тим, що позивач в добровільному порядку звернувся до відповідача взяти на баланс спірний будинок. Позивач перебуває в черзі для виплати компенсації за будинок і втратила право власності на будинок. 
		 
		Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 04 червня 2017 року справа призначена до судового розгляду.
		 
		Колегія суддів відхиляє аргументи, які викладені в касаційній скарзі, з таких мотивів.
		 
		Суди встановили, що ОСОБА_2 отримала у спадщину житловий будинок АДРЕСА_1, яка відповідно до Переліку населених пунктів Житомирської і Київської областей, відноситься до зони радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 106 від 23 липня 1991 року; розпорядженням Кабінету Міністрів України №17 від 12 січня 1993 року, відноситься до зони гарантованого добровільного відселення.
		 
		Постановою Народицького районного суду Житомирської області від 25 квітня 2007 року у справі № 2а-119/07 за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Народицької райдержадміністрації, Сухарівської сільради, сільрада зобов'язана прийняти на баланс вказаний будинок, Управління праці та соціального захисту населення Народицької райдержадміністрації зобов'язано поставити позивача на чергу для отримання компенсації за домоволодіння АДРЕСА_1. При цьому підставою для задоволення позовних вимог були положення статей 4 та 35 Закону України «Про статус і соціальних захист громадян які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та Постанови Кабінету Міністрів України № 755 від 15 липня 1997 року.
		 
		10 травня 2007 року ОСОБА_2 отримала виконавчий лист по справі № 2а-119/07 та звернула його до виконання.
		 
		15 червня 2007 року ОСОБА_2 було включено до списку громадян, які знаходяться на обліку в управлінні праці та соціального захисту населення Народицької районної державної адміністрації Житомирської області для отримання грошової компенсації й станом на 01 серпня 2016 року позивач перебуває на черзі за №60.
		 
		22 травня 2007 року рішенням Сухарівської сільської ради Народицького району Житомирської області будинок АДРЕСА_1 було прийнято на баланс сільської ради.
		 
		Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
		 
		Тлумачення вказаних норм дозволяє зробити висновок, що для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права або інтереси позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав чи інтересів позивач звернувся до суду. 
		 
		Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа,  так і від характеру його порушення.
		 
		Згідно частини третьої статті 61 ЦПК України (у редакції, чинній на момент прийняття оскарженого рішення) обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
		 
		У постанові Верховного Суду України від 24 червня 2015 року у справі № 6-318цс15 зроблено висновок, що за правилами статті 392 ЦК України позов про визнання права власності може бути пред'явлено, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує його право власності. Таким чином, з огляду на те, що відповідно до статті 328 ЦК України набуття права власності - це певний юридичний склад, з яким закон пов'язує виникнення в особи суб'єктивного права власності на певні об'єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав чи в який передбачений законом спосіб позивач набув права власності на спірний об'єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, передбаченому статті 392 ЦК України.
		 
		Встановивши, що ОСОБА_2, як особа, що отримала у спадщину право на будинок у зоні радіоактивного забруднення, на підставі судового рішення за її позовом набула право на компенсацію взамін права на будинок у зоні радіоактивного забруднення, зробили обґрунтований висновок про відмову в задоволенні позову.
		 
		Колегія суддів відхиляє аргумент касаційної скарги, що суди безпідставно не застосували положення статті 353 ЦК України за аналогією закону щодо повернення майна, з таких мотивів.
		 
		Тлумачення статті 353 ЦК України свідчить, що під реквізицією варто розуміти примусове оплатне відчуження майна державою у власника при існуванні надзвичайних обставин на підставі та в порядку, встановленому законом, за умови попереднього і повного відшкодування його вартості або без такого. Метою реквізиції є усунення або запобігання тим наслідкам, що виникли або можуть виникнути наступити через стихійне лихо, аварію, епідемію, епізоотію, воєнний або надзвичайний стан та за інших надзвичайних обставин. У статті 353 ЦК України відбувається регулювання оплатного примусового припинення права власності. Натомість позивач, на підставі судового рішення набула право на компенсацію взамін права на будинок у зоні радіоактивного забруднення. Тобто позивач, як спадкоємець, сам примусив відповідні органи для набуття права на компенсацію за допомогою судового рішення. 
		 
		Згідно частини другої статті 410 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
		 
		Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
		 
		Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів у справі, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржені рішення постановлено без додержання норм матеріального і процесуального права. Колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржені рішення без змін.
		 
		Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_2, підписану представником ОСОБА_4, залишити без задоволення.
		 
		Рішення Народицького районного суду Житомирської області від 23 серпня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 04 жовтня 2016 року залишити без змін.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Головуючий                                                                                               М. Є. Червинська
		 
		Судді:                                                                                                          Н. О. Антоненко
		 
		                                                                                                                             В. І. Журавель
		 
		                                                                                                                             В. І. Крат
		 
		                                                                                                                             В.П. Курило

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...