Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 640/10064/16-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із сімейних правовідносин; Спори, що виникають із сімейних правовідносин про стягнення аліментів.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 10.08.2018. Забезпечено надання загального доступу: 13.08.2018.
Дата набрання законної сили: 09.08.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова  
		Іменем  України
		 
		09 серпня 2018 року
		м. Київ
		 
		справа № 640/10064/16-ц
		 
		провадження № 61-35771св18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Лесько А. О. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю.,                Штелик С. П.,
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_4,
		відповідач - ОСОБА_5,
		третя особа - ОСОБА_6,
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, третя особа - ОСОБА_6, про зміну розміру аліментів на утримання неповнолітньої дитини, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Київського районного суду 
		м. Харкова від 24 березня 2017 року у складі судді Золотарьова Л. І. та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 15 травня 2017 року у складі суддів: Костенко Т. М., Довгаль А. П., Коваленко І. П.,
		 
		ВСТАНОВИВ :
		 
		У червні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5, третя особа - ОСОБА_6, про зміну розміру аліментів на утримання неповнолітньої дитини.
		 
		Позовна заява мотивована тим, що від спільного проживання позивача з відповідачем у них народився син ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1. Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 18 вересня 2012 року з ОСОБА_4 на користь відповідача присуджено аліменти на утримання їх сина в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму, до досягнення ним повноліття. 03 березня 2012 року відповідач уклала шлюб з іншим чоловіком, змінивши прізвище з «ОСОБА_6» на «ОСОБА_6». 21 липня 2012 року позивач уклав шлюб з ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_5 року у нього народилася дочка ОСОБА_8. Після народження другої дитини його сімейний стан змінився, що свідчить про погіршення його матеріального становища, оскільки тепер йому потрібно утримувати двох дітей. Позивач працює викладачем та отримує щомісячну заробітну плату у розмірі 2 400,00 грн. У зв'язку з тим, що його сімейний стан після народження ІНФОРМАЦІЯ_5 року дочки ОСОБА_8, яка потребує також утримання змінився, то розмір аліментів також має бути змінено, а саме зменшено з 1/4 частини всіх видів заробітку щомісячно до 1/6 частини.
		У зв'язку з викладеним просив стягувати з нього на користь ОСОБА_5 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, щомісячно аліменти в новому розмірі, а саме замість 1/4 частини всіх видів його заробітку1/6 частину, але не менше 30% відсотків від прожиткового мінімуму доходів громадян відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття.
		 
		Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 24 березня 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 
		15 травня 2017 року, у задоволенні позову відмовлено.
		 
		Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що аліменти на утримання сина позивача за рішенням суду складають ? частину від його доходу, тому факт утримання дочки ОСОБА_8, з травня 2016 року не повинен автоматично призводити до зменшення розміру аліментів на сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_6, з 1/4 частки доходу позивача на 1/6 частку.
		 
		15 червня 2017 року ОСОБА_4 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив судові рішення першої та апеляційної інстанцій скасувати, та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкового висновку стосовно того, що оскільки на двох дітей припадає 50% його доходу, факт перебування на його утриманні дочки ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3, автоматично не призводить до зменшення розміру аліментів на утримання його неповнолітнього сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, з 1/4 частини всіх видів його заробітку на 1/6 частину. Також зазначає, що крім двох неповнолітніх дітей на його утриманні перебуває тимчасово непрацездатна дружина ОСОБА_6, яка у зв'язку з доглядом за новонародженою дитиною не має доходу. Вказує на те, що суд першої інстанції усупереч вимогам статті 27 ЦПК України 2004 року, не надав йому та третій особі у справі часу для надання доказів, чим порушив їхні права.
		 
		Заперечення на касаційну скаргу не надходили
		 
		13 липня 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.
		 
		Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII«Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - ЦПК України) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		 
		Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
		 
		Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		 
		Вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.
		 
		Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Відповідно до вимог частин першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		 
		Судами було встановлено, що позивач ОСОБА_4 та відповідач ОСОБА_5, яка змінила прізвище на «ОСОБА_5» у зв'язку з реєстрацією шлюбу 03 березня 2012 року з ОСОБА_12, є батьками ОСОБА_13 ІНФОРМАЦІЯ_1.
		 
		21 липня 2012 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 було зареєстровано шлюб.
		 
		Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 18 вересня 2012 року стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 аліменти на утримання малолітнього сина - ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/4 усіх видів заробітку щомісячно, починаючи з 06 липня 2012 року до досягнення дитиною повноліття.
		 
		ІНФОРМАЦІЯ_5 року від спільного проживання позивача ОСОБА_4 та 
		ОСОБА_6 народилася дочка ОСОБА_8.
		 
		Відповідно додовідки про доходи від 13 червня 2016 року № 455 позивач працює в ХНЕУ ім. С.Кузнеця на посаді викладача та отримує середньомісячну заробітну плату приблизно у розмірі 2 400,00 грн.
		 
		Відповідно до витягу з наказу від 02 вересня 2016 року № 1476 С ОСОБА_6 надано відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею 3-х річного віку з 27 серпня 2016 року до ІНФОРМАЦІЯ_7 року.
		 
		Відповідно до статті 51 Конституції України та статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
		 
		Відповідно достатті 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
		 
		Згідно з частинами першою, другою статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789 ХІІ (78912) та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
		 
		Відповідно до частин першої, другої статті 141 СК Українимати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
		 
		Згідно зі статтею 182 СК України у редакції, чинній на час розгляду справи, при визначені розміру аліментів, суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини, стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, інші обставини, що мають істотне значення. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
		 
		Відповідно до статті 183 СК України у редакції, чинній на час розгляду справи, при визначені розміру аліментів, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
		 
		Згідно з частиною першою статті 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
		 
		Як роз'яснено у пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 
		15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», відповідно достатті 192 СК Українирозмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.
		 
		Вирішуючи спір, суди визначили та дослідили обставини, передбачені статтею 182 СК України, і дійшли обгрунтованого висновку про відсутність підстав для зменшення розміру аліментів на підставістатті 192 СК України,оскільки позивач не надав доказів погіршення його матеріального стану.
		 
		Доводи ОСОБА_4 стосовно того, що суди обох інстанцій не врахували наявності на його утриманні малолітньої дочки ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_8, та дружини ОСОБА_6, яка перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею 3-х річного віку, не спростовують висноку судів першої та апеляційної інстанцій. Визначений за рішенням Київського районного суду м. Харкова від 18 вересня 2012 року розмір аліментів відповідає вимогам СК України, та його зменшення у зв'язку з наявністю на утриманні позивача доньки ОСОБА_8 та дружини ОСОБА_6 без підтвердження погіршення матеріального стану позивача не сприятиме належному забезпеченню його осина ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_1 та суперечитиме його інтересам.
		 
		Крім того, встановлено, що розмір аліментів, який стягується на підставі рішення Київського районного суду м. Харкова від 18 вересня 2012 року, не перевищує 50 % заробітної плати позивача.
		 
		Таким чином, висновки судів відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судами правильно застосовані.
		 
		Доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність оскаржуваних судових рішень не впливають, фактично стосуються переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
		 
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		 
		Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ :
		 
		Касаційну скаргуОСОБА_4 залишити без задоволення.
		 
		Рішення Київського районного суду м. Харкова від 24 березня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 15 травня 2017 року залишити без змін.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Судді:                                                                                                                      А. О. Лесько 
		 
		 С. Ю.Мартєв 
		 
		 С. П. Штелик

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...