Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/8017/18 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: 09.08.2018. Зареєстровано: 10.08.2018. Забезпечено надання загального доступу: 14.08.2018.
Дата набрання законної сили: 07.08.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		   ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaУХВАЛА
		07.08.2018Справа №  910/8017/18за позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю «Градо-Інжинірінг»
		до                    Прокуратури міста Києва
		про          скасування арешту нерухомого майна
		                                                                                                    Суддя Картавцева Ю.В.
		 
		Представники сторін: згідно з протоколом судового засідання
		ВСТАНОВИВ:
		Товариство з обмеженою відповідальністю «Градо-Інжинірінг» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Прокуратури міста Києва про скасування арешту нерухомого майна.
		Позовні вимоги обґрунтовані тим, що накладений за постановою старшого слідчого в ОВС ГСУ МВС України від 30.11.2011 №24-285 арешт на майно позивача порушує його право власності на таке майно, у зв'язку з чим позивач просить суд скасувати накладений згідно з постановою про накладення арешту на майно №24-285, що винесена старшим слідчим в ОВС ГСУ МВС України Олійник В.Е. арешт на все нерухоме майно позивача (реєстраційний номер обтяження 11910210, дата реєстрації 30.11.2011) та скасувати накладений згідно з постановою про накладення арешту на майно №24-285, що винесена старшим слідчим в ОВС ГСУ МВС України Олійник В.Е. арешт на нежитлову будівлю (літера А), нежитловий будинок площею 115,9 кв.м. (літ. А), адреса м. Київ, Паркова дорога, 6А, що належить позивачу (реєстраційний номер обтяження 11910210, дата реєстрації 30.11.2011).
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.06.2018 суд ухвалив: позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Градо-Інжинірінг» залишити без руху, встановити позивачу спосіб усунення недоліків позовної заяви шляхом: - надання до суду відомостей щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до позовної заяви; встановити позивачу строк для усунення недоліків - протягом п'яти днів з дня вручення даної ухвали.
		27.06.2018 від позивача до відділу діловодства суду надійшла заява про усунення недоліків.
		За змістом ст. 176 Господарського процесуального кодексу України, за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п'яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу.
		Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 12 Господарського процесуального кодексу України визначено, що загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
		Відповідно до ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
		Зважаючи на категорію та складність справи, дана справа підлягає розгляду в порядку загального позовного провадження.
		Згідно з приписами статті 181 Господарського процесуального кодексу України для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання. Дата і час підготовчого засідання призначаються суддею з урахуванням обставин справи і необхідності вчинення відповідних процесуальних дій.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.07.2018 суд ухвалив: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі, справу розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначити на 24.07.2018.
		У підготовче засідання 24.07.2018 прибули представники позивача та відповідача. Представник відповідача подав суду клопотання про закриття провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст. 231 ГПК України з тих підстав, що спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.
		У підготовчому засіданні 24.07.2018 оголошено перерву до 07.08.2018.
		У підготовче засідання 07.08.2018 прибули представники позивача та відповідача. Представник позивача подав суду заперечення проти клопотання про закриття провадження у справі, відповідно до яких позивач зазначав, що вимоги особи, що ґрунтуються на праві власності на арештоване майно, розглядаються за правилами, установленими для розгляду позовів про звільнення майна з-під арешту, а в порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством, коли арешт на майно накладено при  провадженні в кримінальній справі, розглядаються заяви боржників на правильність арешту майна.
		Розглянувши клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст. 231 ГПК України, суд дійшов висновку щодо його обґрунтованості з огляду на наступне.
		Згідно з приписами ст. 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу.
		При цьому, за приписами ст. 4 ГПК України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
		За змістом ст. 20 ГПК України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках.
		За приписами частини третьої статті 22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені законом до їх юрисдикції.
		Так, господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає приписам статті 4 ГПК, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер. У вирішенні питання про те, чи є правовідносини господарськими, а спір - господарським, слід виходити з визначень, наведених у статті 3 Господарського кодексу України. Господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб'єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
		Позов мотивовано тим, що згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 29.01.2018 щодо нежилого будинку за адресою: Паркова дорога, 6-а у м.Києві, власником якої є ТОВ «ГРАДО-ІНЖИНІРИНГ», наявні відомості про накладення декількох арештів на вищевказане майно.
		Так, позивач зазначає, що постановою старшого слідчого в ОВС ГСУ МВС України від 30.11.2011 №24-285 накладено арешт на все нерухоме майно позивача. Також, постановою старшого слідчого в ОВС ГСУ МВС України від 30.11.2011 №24-285 накладено арешт на нежитловий будинок площею 115,9 кв.м. (літ. А) за адресою: Паркова дорога, 6-а у м.Києві, що належить позивачу.
		Ураховуючи викладене, ТОВ «ГРАДО-ІНЖИНІРИНГ» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами щодо скасування арештів на нерухоме майно, накладених постановою старшого слідчого в ОВС ГСУ МВС України від 30.11.2011 №24-285.
		Як вбачається з позовної заяви, ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 06.11.2017 у справі №752/7937/17 задоволено клопотання прокуратури міста Києва, внесеного у рамках кримінального провадження №32012110070000045 від 04.12.2012, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 187, ч.2 ст. 398, ч.1 ст. 357, ч.2 ст. 233, ч.4 ст. 358, ч.2 ст. 364, ч.3 ст. 212, ч.5 ст. 191, ч.3 ст. 209 КК України. Накладено арешт на об'єкт нерухомого майна - нежилий будинок загальною площею 115, 9 кв.м. за адресою: Паркова дорога, 6-а у м.Києві шляхом заборони відчужувати, розпоряджатись будь-яким чином зазначеними приміщеннями до скасування його у порядку встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України.
		Відповідно до ч. 1 ст. 174 Кримінального процесуального кодексу України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.
		Позивач зазначає, що ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 12.04.2018 у справі №752/7937/17 задоволено клопотання ТОВ «ГРАДО-ІНЖИНІРИНГ» про зняття арешту з майна та скасовано арешт об'єкту нерухомого майна - нежилий будинок загальною площею 115, кв.м. за адресою: Паркова дорога,6-а у м.Києві.
		Разом з тим, позивач вказує, що арешти, які накладені постановами старшого слідчого в ОВС ГСУ МВС України від 30.11.2011 №24-285 не скасовані та підлягають скасуванню у рамках розгляду справи в порядку господарського судочинства.
		Згідно з пунктом 9 розділу XI Перехідних положень Кримінального процесуального кодексу України запобіжні заходи, арешт майна, відсторонення від посади, застосовані під час дізнання та досудового слідства до дня набрання чинності цим Кодексом, продовжують свою дію до моменту їх зміни, скасування чи припинення у порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом.
		Тобто, при вирішенні питання про скасування арешту, застосовуються норми попереднього процесуального закону.
		Ураховуючи, що арешт був накладений постановою слідчого 30.11.2011 року, до набрання чинності діючого Кримінального процесуального кодексу України, в даному випадку підлягають застосуванню норми Кримінально-процесуального кодексу України (від 28.12.1960 року).
		Разом з тим, ч.6 ст. 126 Кримінально-процесуального кодексу України передбачено, що накладення арешту на майно скасовується постановою слідчого, коли в застосуванні цього заходу відпаде потреба.
		Таким чином, Кримінально-процесуальним кодексом України від 28.12.1960 чітко визначено, що питання скасування арешту майна на час досудового розслідування відноситься до компетенції слідчого, який наклав арешт.
		Приписами ст. 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
		Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
		Згідно з п. 1 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03.06.2016 №5 "Про судову практику в справах про зняття арешту з майна", за наявності кримінального провадження власник чи інший володілець майна може звернутися до суду за захистом свого порушеного, невизнаного чи оспорюваного права власності у загальному порядку. Після підтвердження цього права зазначена особа, як і титульний власник майна, у тому числі й особа, яка не є учасником кримінального провадження, має право на звернення з клопотанням про скасування арешту та вирішення інших питань, які безпосередньо стосуються її прав, обов'язків чи законних інтересів, у порядку, передбаченому статтями 174, 539 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), до суду, що наклав арешт чи ухвалив вирок. 
		З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що посилання позивача, що поданий позов спрямований на захист права власності, а тому підлягає розгляду за правилами господарського судочинства, є необґрунтованими, оскільки як нормами чинного Кримінального процесуального кодексу України, так і Кримінально-процесуального кодексу України (1960 року) прямо передбачено, що розгляд вимог, які становлять предмет позову у даній справі, здійснюється за правилами кримінального судочинства.
		Європейський суд з прав людини в рішенні від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» вказав, що фраза «встановлений законом»  поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі «Занд проти Австрії» (заява № 7360/76, доповідь Європейської комісії з прав людини від 12 жовтня 1978 року) висловлено думку, що термін «суд, встановлений законом» у ст. 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів».
		З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що даний спір повинен розглядатись в порядку кримінального судочинства України, оскільки правовідносини, з яких виник спір, не мають господарського характеру, а отже такий спір не підвідомчий господарському суду.
		Відповідно до ст. 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу зокрема про закриття провадження у справі.
		За змістом п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
		З огляду на наведене, суд дійшов висновку про необхідність закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України.
		При цьому, разом з позовом позивачем було подано клопотання про витребування доказів, а саме постанови про накладення арешту на майно №24-285, винесеної старшим слідчим в ОВС ГСУ МВС України Олійник В.Е. 30.11.2011. В той же час, оскільки суд дійшов висновку, що спір у даній справі не підвідомчий господарському суду, відсутні підстави для витребування вказаних доказів, а тому в задоволенні даного клопотання судом відмовлено.
		На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 185, п.1 ч.1 ст. 231, ч. 2 ст. 232, ст.ст. 233, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
		УХВАЛИВ:
		1.          Закрити провадження у справі №910/8017/18. 
		2.          Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена у порядку, встановленому статтею 256 Господарського процесуального кодексу України. 
		 
		 
		Суддя                                                                                          Ю.В. Картавцева

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...