Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 815/15/18 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з відносин публічної служби, зокрема справи щодо:; проходження служби.
Надіслано для оприлюднення: 10.08.2018. Зареєстровано: 12.08.2018. Забезпечено надання загального доступу: 14.08.2018.
Дата набрання законної сили: 02.08.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		 
		 
		П О С Т А Н О В А
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		02 серпня 2018 р.м.ОдесаСправа № 815/15/18
		Категорія: 12.2 Головуючий в 1 інстанції: Катаєва Е. В. 
		Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
		доповідача  судді Турецької І.О.
		суддів  Стас Л.В., Градовського Ю.М.
		за участі секретаря  Скоріної Т.С.
		 
		апелянта  ОСОБА_1 та його представника  Оскоми О.М.;
		представника відповідача  Дубчака Д.В.;
		представника третьої особи  Жука І.С.
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 березня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,
		за участі третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача  ІНФОРМАЦІЯ_1 , -
		 
		У С Т А Н О В И В:
		 
		У січні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом до Міністерства оборони України, в якому просив:
		-визнати протиправними дії щодо відмови в призначенні одноразової грошової допомоги, у зв`язку із встановленням інвалідності 2 групи з 16.01.2013 року, внаслідок поранення (контузії) та захворювань пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії;
		-зобов`язати розглянути питання щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги, відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року №499.
		В обґрунтування позовних вимог, посилаючись на статтю 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», позивач ОСОБА_1 зазначає, що має право на отримання одноразової грошової допомоги.
		Зокрема, позивач пояснює, що в період з 23.08.1986 року по 09.06.1988 року при проходженні служби в Республіці Афганістан, приймав участь в бойових діях в складі військової частини польова пошта НОМЕР_1 та отримав поранення.
		16.01.2013 року Одеською обласною медико-соціальною експертною комісією №2 за наслідками поранення та захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби йому встановлено 2 групу інвалідності.
		При зверненні до Міністерства оборони України про виплату йому одноразової грошової допомоги, у зв`язку із встановленням інвалідності 2 групи, внаслідок поранення (контузії), пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, йому було відмовлено, позаяк зміни до ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», що встановлюють таке право, набрали чинність з 01.01.2007 року, тобто після його звільнення зі служби.
		Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 30 березня 2018 року в задоволенні позову відмовлено.
		Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що з боку Міністерства оборони України права позивача не порушені, оскільки останнє не розглядало заяву про виплату одноразової грошової допомоги та, відповідно, не приймало будь-яких рішень за вказаною заявою.
		В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, просить його скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
		Так, апелянт звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що судом першої інстанції не дотримано вимоги Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції з 01.01.2014 року), за яким він має право на одноразову грошову допомогу, оскільки інвалідність встановлена внаслідок поранень пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.
		Також зазначає, що саме Міністерство оборони України порушило його право на отримання соціальних гарантій, необґрунтовано відмовивши йому у виплаті одноразової грошової допомоги.
		Апелянт та його представник в судовому засіданні суду апеляційної інстанції підтримали доводи, викладені в апеляції та просили її задовольнити.
		Представник відповідача та третьої особи в судовому засіданні суду апеляційної інстанції проти апеляційної скарги заперечили та просили рішення суду залишити без змін.
		Перевіривши правильність встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи, додержання норм матеріального та процесуального права, провівши аналіз доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про її часткове задоволення, з огляду на наступне.
		Фактичні обставини справи, що встановлені судом першої та апеляційної інстанцій свідчать про те, що ОСОБА_1 проходив військову службу в Збройних Силах в період з 27.10.1981 року по 16.11.1983 року та з 30.05.1984 року по 06.04.1991 року.
		Відповідно до довідки Балтського районного військового комісаріату від 26.05.2011 року № 4/42 позивач приймав участь в бойових діях на території Республіки Афганістан в період з 23.08.1986 року по 09.06.1988 року (а.с. 22).
		Згідно з протоколом Військово-лікарської комісії Південного регіону по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв № 5 від 04.01.2013 року встановлено, що поранення старшого прапорщика запасу ОСОБА_1 : «Зміцнілі рубці потиличної області справа та лівого передпліччя, які являються наслідком заживлення поранень (1987 р.)», ТАК, пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії (а.с.116).
		Виписка з акту огляду МСЕК від 16.01.2013 року №957585 свідчить про те, що  ОСОБА_1 встановлена 2 група інвалідності, внаслідок поранень пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.
		04.12.2014 року позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням 2 групи інвалідності, внаслідок отримання травм та захворювань, що пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії, до якої надав відповідні документи, які зазначені в заяві (а.с. 112).
		ІНФОРМАЦІЯ_2 направив на адресу Департаменту фінансів Міністерства оборони України (далі  Департамент) висновок щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 з відповідними документами, про що було повідомлено позивача (а.с.118, 119).
		27.02.2015 року на адресу Одеського обласного військового комісаріату надійшов лист Департаменту від 13.02.2015 року №248/3/6/278, в якому зазначено, що під дію постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року №975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві», підпадають особи, яким інвалідність встановлена, починаючи з 01.01.2014 року. Оскільки ОСОБА_1 інвалідність встановлена у 2013 році його документи вважаються неправильно оформленими.
		Поряд з цим, Департамент повідомив військкомат, що права на виплату одноразової грошової допомоги позивач не має, оскільки був звільнений з військової служби до набуття чинності нової редакції статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», і на нього не поширюється дія вказаної статті, в редакції після 01 січня 2007 року (а.с.120-121).
		На підставі отриманої інформації ІНФОРМАЦІЯ_2 , повідомив ОСОБА_1 , що комісія Міністерства оборони України дійшла висновку про відмову в призначенні йому одноразової грошової допомоги, оскільки на день звільнення (06.04.1991 року) діяла ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», яка передбачала виплату страхових сум за державним обов`язковим особистим страхуванням військовослужбовців та не передбачала виплату одноразової грошової допомоги (а.с.122).
		До того ж, на запит позивача Департамент надав відповідь, в якій повідомив наступні обставини.
		Так Департаментом, було повідомлено, що відповідно до наказу Міністра оборони України від 14.08.2014 року №530, він як структурний підрозділ Міністерства оборони України здійснює прийом документів та готує пропозиції Міністру оборони України для прийняття рішення про призначення одноразової грошової допомоги.
		Оскільки за результатами вивчення документів позивача, було встановлено відсутність підстав для подання пропозицій Міністру оборони України для призначення та виплати одноразової грошової допомоги, останнім дане питання не розглядалось.
		Дослідивши фактичні обставини справи та проаналізувавши законодавчу базу, яка регулює спірні правовідносини, колегія суддів не може вважати правильною правову позицію суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
		Такого висновку, суд апеляційної інстанції дійшов ураховуючи наступне.
		Як свідчать матеріали справи, позивачу з 16 січня 2013 року встановлено інвалідність другої групи довічно.
		Станом на зазначену дату стаття 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі - Закон № 2011) передбачала, з-поміж іншого, що у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов`язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п`ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України (частини друга статті 16 Закону).
		На виконання положень статті 16 Закону № 2011 Кабінет Міністрів України постановою від 28 травня 2008 року № 499 (далі  Постанова № 499) затвердив Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб.
		За пунктом другим Постанови № 499 одноразова грошова допомога виплачується: <…> 2) військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової служби) у разі настання інвалідності в період проходження військової служби та особам, звільненим з військової служби, у разі настання інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення з такої служби чи після закінчення зазначеного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період її проходження, - у розмірі: <…> 24-місячного грошового забезпечення - інвалідам II групи; <…>.
		Пунктом 3 Постанови № 499 визначено перелік документів, які повинні надати особи, яким виплачується одноразова грошова допомога у разі поранення (контузії, травми або каліцтва) чи в разі настання інвалідності, за місцем проходження служби (зборів) або до військомату (далі - уповноважений орган).
		За пунктом 7 Постанови № 499 керівник уповноваженого органу подає в 15-денний строк з дня реєстрації документів головному розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 3 і 4 цього Порядку.
		Головний розпорядник коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів на їх підставі рішення про призначення одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або в разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.
		Одноразова грошова допомога виплачується особі шляхом її перерахування уповноваженим органом на рахунок в установі банку, зазначений одержувачем виплати, або через касу уповноваженого органу.
		У справі встановлено, що після встановлення інвалідності позивач вперше звернувся про отримання одноразової грошової допомоги, встановленої Законом № 2011, в грудні 2014 року.
		Заяву відповідного змісту з пакетом документів позивач адресував Одеському ОВК, який, в свою чергу, направив на адресу Департаменту висновок щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 .
		Однак, документи, разом із заявою позивача, повернулися від Департаменту до Одеського ОВК без реалізації.
		Однією з підстав для невиплати позивачу одноразової грошової допомоги є те, що положення статті 16 Закону № 2011 (в редакції, чинній станом на дату звільнення позивача з військової служби) передбачали державне обов`язкове особисте страхування і не передбачали виплати одноразової грошової допомоги.
		Станом на дату звернення позивача із вказаною заявою про отримання одноразової грошової допомоги (грудень 2014 року) статтю 16 Закону № 2011 викладено в новій редакції (згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законів України з питань соціального захисту військовослужбовців» від 04.07.2012 року № 5040-VI (далі  Закон № 5040), який набрав чинності з 1 січня 2014 року).
		За частиною першою статті 16 Закону № 2011 (в редакції, чинній з 1 січня 2014 року) одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
		За частиною другою цієї статі одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі: <…> 4) встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті; <…>.
		Щодо розміру такої допомоги, то відповідно до статті 16-2 Закону № 2011-ХІІ (в редакції Закону № 5040) одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі: <…> б) 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи.
		Згідно з частиною другою статті 16-3 Закону № 2011 у випадках, передбачених підпунктами 4-9 пункту 2 статті 16 цього Закону, одноразова грошова допомога призначається і виплачується відповідним військовослужбовцям, військовозобов`язаним або резервістам.
		Відповідно до частин шостої, восьмої, дев`ятої статті 16-3 Закону № 2011 одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.
		Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.
		Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
		З метою реалізації наведених вище положень Закону №2011 Кабінет Міністрів України ухвалив постанову № 975 від 25 грудня 2013 року (далі  Постанова № 975) «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» (дана постанова набрала чинності з набранням чинності Законом № 5040).
		Пунктом 2 цієї Постанови установлено, що особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги:
		-допомога, що була призначена, виплачується відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 499, <…>;
		-допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.
		Відповідно до пункту 3 Постанови № 975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є: <…> у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності  дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
		За пунктом 6 Постанови № 975 одноразова грошова допомога призначається і виплачується: 1) військовослужбовцю (крім військовослужбовця строкової служби), інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин, у розмірі: <…> 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення інвалідності II групи; <…>.
		Відповідно до пунктів 12-15 Постанови № 975 призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов`язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, <…>.
		Отже, станом на дату звернення позивача із заявою про виплату одноразової грошової допомоги правове регулювання цих правовідносин змінилося. Зокрема, на законодавчому рівні змінено розмір такої допомоги і врегульовано її призначення та виплату.
		Поряд з тим, як Постанова № 499, яка була прийнята на виконання статті 16 Закону № 2011 в попередній редакції, так і Постанова № 975, прийняті у відповідності до положень пункту 2 статті 16-1 та пункту 9 статті 16-3 Закону № 2011, які встановлюють послідовність дій як особи, яка має право на отримання грошової допомоги, так і органів, які здійснюють роботу із соціального забезпечення військовослужбовців.
		Зокрема, рішенню головного розпорядника бюджетних коштів (Міністерства) щодо призначення одноразової грошової допомоги передує висновок уповноваженого органу (військомату) щодо можливості її виплати, який останній надсилає після реєстрації відповідних документів, які надійшли від військовослужбовця.
		Так, рішення щодо призначення одноразової грошової допомоги військовослужбовцю є компетенцією Міністерства, втручання в яку є неприпустимим.
		Тобто, рішення щодо призначення одноразової грошової допомоги Міністерство як головний розпорядник коштів приймає на підставі документів (в тому числі згаданого вище висновку), які надходять від керівника уповноваженого органу (військомату).
		На час звернення позивача у грудні 2014 року порядок виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, відповідно до ст.16 Закону №2011, врегульований наказом Міноборони №530 від 14.08.2014 року «Про затвердження Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей» (далі  Наказ №530), який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20 жовтня 2014 року за № 1294/26071.
		Відповідно до п.4.6 Наказу №530 документи на одержання одноразової грошової допомоги в разі встановлення інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності особам, звільненим з військової служби (зборів, резерву), оформляє та подає в Департамент обласний військовий комісар за місцем проживання цих осіб.
		Висновок стосовно можливості виплати одноразової грошової допомоги, згідно з п. 4.8 Наказу № 530 подається відповідними органами в 15-денний строк з дня реєстрації документів до Департаменту. Якщо документів, необхідних для прийняття рішення про виплату одноразової грошової допомоги, немає, уповноважений орган письмово повідомляє заявника та в разі необхідності надає допомогу в їх оформленні.
		Департамент доводить рішення головного розпорядника коштів про виплату одноразової грошової допомоги до розпорядників коштів другого ступеня - обласних військових комісаріатів, військових частин, та здійснює переказ коштів на реєстраційні рахунки (в установах Державного казначейства України) розпорядників коштів другого ступеня, обласних військових комісаріатів, військових частин, які фінансуються через Департамент (п.4.10 Наказу № 530).
		Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що прийняття рішення про виплату чи про відмову у виплаті одноразової допомоги є виключною компетенцією Міністерства оборони України, а не Департаменту, на який покладено обов`язок по проведенню відповідних процедурних дій по оформленню відповідних документів для вирішення питання про виплату такої допомоги та реалізації рішення головного розпорядника коштів (Міністерства оборони) розпорядниками нижчої ланки.
		За таких обставин, коли розгляд заяви позивача відбувся без дотримання процедури, визначеної Постановою № 975 та Наказом № 530, оскільки будь-яке рішення з даного питання Міністерством оборони України не приймалося, колегія суддів вважає за необхідне захистити право позивача шляхом зобов`язання Міністерства оборони України вирішити питання щодо призначення одноразової грошової допомоги.
		При цьому, Департамент не є органом державної влади та у відповідності до його Положення, затвердженого наказом Міністра оборони України № 445 від 22.07.2011 року, він є структурним підрозділом Міністерства оборони України. Тому, Департамент не є самостійним суб`єктом владних повноважень та не може бути відповідачем у справі. Належним відповідачем у справі є Міністерство оборони України.
		Суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні позовних вимог, дійшов правильного висновку про те, що Міністерство оборони України не приймало будь-яких рішень за заявою позивача, однак, колегія суддів вважає, що це не може бути самостійною підставою для відмови в задоволенні позовних вимог у спірних відносинах, оскільки структурний підрозділ Міністерства оборони України безпідставно повернув заяву та документи позивача про виплату одноразової грошової допомоги без реалізації.
		Далі необхідно зазначити, що позивач в позові просить суд призначити та виплатити одноразову грошову допомогу згідно Постанови №499. Аналогічної позиції дотримується і Департамент, яку він висловив в листі від 13.02.2015 року №248/3/6/278. Дана позиція обґрунтована тим, що під дію Постанови №975 підпадають особи, яким інвалідність встановлена, починаючи з 01.01.2014 року, а позивачу інвалідність встановлена у 2013 році, тому, на їх думку, застосуванню належить Постанова №499.
		Вирішуючи питання положення якого нормативного акта слід застосовувати до спірних відносин  Постанови № 975 чи Постанови № 499, то колегія суддів виходить з наступного.
		Станом на дату звернення позивача (грудень 2014 року) Закон № 2011 діяв вже в редакції Закону № 5040, частиною другою Прикінцевих положень якого встановлено, що дія цього Закону не поширюється на осіб, стосовно яких до набрання чинності цим Законом прийнято рішення про виплату їм одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, або які отримали замість зазначеної допомоги інші компенсаційні виплати відповідно до законодавства.
		Отже, у Перехідних положеннях цього Закону окреслено коло осіб, на яких його положення, які набрали чинність з 1 січня 2014 року, не поширюються (зокрема, такими є особи, стосовно яких вже прийнято рішення про виплату одноразової грошової допомоги).
		За Законом № 2011 (в редакції від 1 січня 2014 року) особа, яка має право на отримання одноразової грошової допомоги, може його реалізувати протягом трьох років з дня виникнення такого права.
		Позивач звернувся про отримання одноразової грошової допомоги в грудні 2014 року вперше, тобто рішення щодо виплати цієї допомоги стосовно нього раніше не приймалося.
		Тобто, із встановлених у справі обставин, з дати призначення позивачу інвалідності у зв`язку з виконанням військового обов`язку і до дати його звернення з відповідною заявою трирічний строк ще не минув.
		Поряд з тим урядова постанова, яку прийнято на реалізацію положень Закону № 2011 (в редакції Закону № 5040) містить положення (абзац третій пункту 2 Постанови № 975), за якими одноразова допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, яке діяло на день виникнення права на отримання допомоги.
		Звідси можна зробити висновок, що порівняно з положеннями Закону № 2011 (в редакції Закону № 5040) такі норми Постанови № 975 звужують право на отримання одноразової грошової допомоги, відповідно до статті 16, 16-2, 16-3 Закону № 2011 (в редакції від 1 січня 2014 року), осіб (позивача зокрема), які до 1 січня 2014 року не зверталися про отримання цієї допомоги (в межах трирічного строку) і щодо яких, відповідно, не приймалося рішення щодо її призначення.
		Так, право на отримання грошової допомоги у позивача виникло до набрання чинності Законом № 5040 (з дати встановлення інвалідності у січні 2013 року), проте про отримання цієї допомоги він звернувся тоді, коли Закон № 2011 (яким передбачено виплату одноразової грошової допомоги) діяв в новій редакції і передбачав, серед іншого, інші розміри такої допомоги (порівняно з попередньою редакцією цього Закону, яка діяла на дату встановлення позивачу інвалідності).
		Аналізуючи зміст положень пункту 2 Постанови № 975, пункту 2 Перехідних положень Закону № 5040, а також зваживши на те, що станом на дату звернення позивача трирічний строк, встановлений частиною восьмою статті 16-3 Закону № 2011 (в редакції від 1 січня 2014 року) для реалізації такого права не минув, колегія суддів дійшла висновку, що при прийнятті рішення стосовно призначення позивачу одноразової грошової допомоги слід керуватися положеннями законодавства, чинного станом на його дату звернення (передусім Закону № 2011 і Постанови № 975).
		В свою чергу, позивач в позові просить суд призначити та виплатити одноразову грошову допомогу згідно Постанови №499.
		Однак, суд апеляційної інстанції вважає, що застосування до спірних правовідносин Постанови №499 не буде відповідати принципам верховенства права, оскільки розмір вказаної допомоги є значно меншим, ніж розмір, зазначений в Постанові № 975.
		У зв`язку з цим, суд апеляційної інстанції, відповідно до ч.2 ст.9 КАС України, вважає за необхідним вийти за межі позовних вимог, оскільки це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивача та зобов`язати Міністерство оборони України призначити та виплатити одноразову грошову допомогу згідно Постанови № 975.
		Аналогічний правовий висновок міститься і в постановах Верховного Суду від 10 квітня 2018 року (справа №822/6069/15) та від 19 червня 2018 року (справа № 333/2340/17), який, відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України, враховується при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
		Підсумовуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що з боку суду першої інстанції було неправильне застосування норм матеріального права, а це відповідно до вимог ст. 317 КАС України, є підставою для скасування рішення.
		 
		Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, суд, -
		 
		П О С Т А Н О В И В:
		 
		Апеляційну скаргу ОСОБА_1  задовольнити частково.
		Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 березня 2018 року  скасувати.
		Ухвалити у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії нове рішення  про часткове задоволення позову.
		Зобов`язати Міністерство оборони України розглянути питання щодо призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, відповідно до «Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975.
		У задоволенні іншої частини позову  відмовити.
		 
		Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
		 
		 
		 
		Доповідач  суддяІ.О. Турецька
		 
		 
		суддяЛ.В. Стас
		 
		 
		суддяЮ.М. Градовський
		 
		 
		 
		Повне судове рішення складено 07.08.2018 року.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...