Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 638/4399/15-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти життя та здоров'я особи; Катування.
Надіслано для оприлюднення: 10.08.2018. Зареєстровано: 12.08.2018. Забезпечено надання загального доступу: 14.08.2018.

Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа №638/4399/15-к 
		Провадження № 1-кп/552/5/18
		У Х В А Л А 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		10 серпня 2018 рокуКиївський районний суд м.Полтави в складі :
		головуючого  судді ОСОБА_1 , 
		секретаря  ОСОБА_2 , 
		за участю прокурорів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , потерпілих  ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
		представників потерпілих ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
		захисників ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , 
		ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 ,
		обвинувачених  ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Полтаві кримінальне провадження №12014000000000098 по обвинуваченню 
		ОСОБА_15 ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця міста Харкова, з вищою освітою, працюючого на посаді Харківського міського голови, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
		у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 2,3 ст. 27, ч.2 ст. 146, ч. ч. 2,3 ст. 27, ч. 2 ст. 127, ч. ч. 2,3 ст. 27, ч. 1 ст. 129 КК України;
		ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, уродженця селища Рогань Харківської області, з вищою освітою, працюючого СБСМ «Грифон» ГУ МВС України у Харківській області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого
		у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 127, ч. 1 ст. 129 КК України;
		ОСОБА_16 ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянина України, уродженця міста Харкова, з вищою освітою, працюючого охоронцем охоронного агентства «Кратос», проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 , раніше не судимого
		у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 127, ч. 1 ст. 129 КК України,
		В С Т А Н О В И В :
		 
		ОСОБА_15 , ОСОБА_16 та ОСОБА_17 пред`явлено обвинувачення, яке сформульовано в обвинувальному акті наступного змісту.
		31.10.2010 за результатами виборів в одномандатному виборчому окрузі з виборів Харківського міського голови ОСОБА_15 обраний Харківським міським головою.
		5.11.2010Харківська міська виборча комісія Харківської області визнала ОСОБА_15 обраним Харківським міським головою. 
		24.11.2010 на засіданні 1 сесії Харківської міської ради 6 скликання
		 ОСОБА_15 прийняв повноваження Харківського міського голови та приступив до їх виконання.
		ОСОБА_15 проживає в готелі «Національ», який розташований за адресою: місто Харків, проспект Леніна, 21.
		З травня 2010 року охорону ОСОБА_15 здійснюють три працівника спеціального батальйону судової міліції «Грифон» ГУ МВС України в Харківській області: командир відділення №3 взводу №1 роти №2 СБСМ «Грифон» ГУМВС України в Харківській області ОСОБА_18 ; командир відділення №2 взводу №3 роти №2 СБСМ «Грифон» ГУМВС України в Харківській області ОСОБА_19 ;
		міліціонер відділення №3 взводу №1 роти №1 СБСМ «Грифон» ГУМВС України в Харківській області ОСОБА_17 .
		З 02.07.2012 охорону ОСОБА_15 додатково здійснюють працівники
		ТОВ «Охоронно-юридичне агентство «Кратос» ОСОБА_16 та ОСОБА_20 
		21 листопада 2013 року в Україні, зокрема в місті Харкові, як реакція на рішення Кабінету Міністрів України про призупинення процесу підготування до підписання Угоди про асоціацію між Україною та Євросоюзом, в знак протесту проти корупції, свавілля правоохоронних органів, а також на підтримку європейського вектору зовнішньої політики України розпочалися мирні акції протесту (мітинги, демонстрації, студентські страйки, тощо), які значно поширилися після силового розгону демонстрації в місті Києві вночі 30.11.2013 та тривали до кінця лютого 2014 року.
		Громадяни ОСОБА_6 , ОСОБА_21 та ОСОБА_22 підтримували європейський вектор зовнішньої політики України, виступали проти корупції, свавілля правоохоронних органів, та приймали активну участь в мирних акціях протесту, які проходили в місті Харкові. 
		25.01.2014 року приблизно о 21 годині ОСОБА_6 , ОСОБА_21 та
		 ОСОБА_22 їхали на автомобілі Honda Crosstourer з державним номерним знаком НОМЕР_1 по проспекту Леніна в місті Харкові з метою перевірки інформації про зібрання в різних районах міста Харкова груп людей, які мали намір із застосовуванням сили протидіяти мирним акціям протесту. Проїжджаючи повз готель «Національ», який розташований за адресою: місто Харків, проспект Леніна, 21, ОСОБА_6 , ОСОБА_21 та ОСОБА_22 помітили на зупинці для автомобілів перед центральним входом до готелю декілька автомобілів представницького класу з номерними знаками Російської Федерації. ОСОБА_6 , ОСОБА_21 та ОСОБА_22 , яким було відомо, що у готелі «Національ» проживає Харківський міський голова ОСОБА_15 , припустили, що в готелі готуються дії проти мирних акцій протесту в місті Харкові, та вирішили зняти на відеокамеру мобільного телефону зазначені автомобілі. ОСОБА_6 взяв мобільний телефон та почав робити відеозапис. Після проведення відеозйомки ОСОБА_22 , який був за кермом автомобіля Honda Crosstourer, з`їхав з проспекту Леніна в місті Харкові та під`їхав до тильної сторони готелю «Національ», де зупинився на майданчику перед в`їздом до стоянки автомобілів готелю.
		В цей же час, 25.01.2014 приблизно о 21 годині 20 хвилин, працівник
		міліції ОСОБА_17 , охоронець ОСОБА_16 та невстановлені слідством
		особи розповіли про описані вище події Харківському міському голові ОСОБА_15 , який дав їм вказівку затримати чоловіків, які на вказаному автомобілі HondaCrosstourer утекли від готелю «Національ», позбавити їх волі та, із застосуванням катувань, погроз вбивством, допитати і встановити мету їх знаходження поблизу готелю «Національ».
		Діючи на виконання вказівки ОСОБА_15 працівник міліції
		 ОСОБА_17 , охоронець ОСОБА_16 та невстановлені слідством особи
		виїхали зістоянки дляавтомобілів намікроавтобусі VolkswagenTransporter з держаними номерними знаками НОМЕР_2 та перегородили автомобілю Honda Crosstourer, в якому знаходилися ОСОБА_6 , ОСОБА_21 та ОСОБА_22 , виїзд з вказаного майданчика. З мікроавтобуса VolkswagenTransporter вийшли охоронці ОСОБА_15 міліціонер СБСМ «Грифон» ГУМВС України в Харківській області ОСОБА_17 , працівник ТОВ «Охоронно-юридичне агентство «Кратос» ОСОБА_16 та інші невстановлені слідством особи в кількості приблизно два-три чоловіки, підійшли до автомобіля HondaCrosstourer та, погрожуючи застосуванням насилля, почали вимагати від ОСОБА_6 , ОСОБА_21 та ОСОБА_22 розповісти про свої дії у вказаному місці. Відчуваючи реальну загрозу життю та здоров`ю, ОСОБА_22 вирішив утекти від нападників та переїхав на автомобілі Honda Crosstourer, державний номерний знак НОМЕР_1 , в якому знаходився разом з ОСОБА_6 і ОСОБА_21 , через бордюр та поїхав внутрішніми дворами у напрямку будинку №22 по вулиці Новгородській в місті Харкові. Поблизу будинку №22 по вул. Новгородській в місті Харкові ОСОБА_22 заїхав у тупик та зупинився, внаслідок чого ОСОБА_6 та ОСОБА_21 вийшли з автомобіля та, тікаючи від нападників, побігли в різні сторони. Після цього ОСОБА_22 виїхав з тупика на вул. Новгородську в місті Харкові та продовжив тікати від нападників на автомобілі.
		В той момент працівник міліції ОСОБА_17 , охоронець ОСОБА_23 , інші невстановлені слідством особи, діючи на виконання вказівок Харківського міського голови ОСОБА_15 , почали наздоганяти ОСОБА_6 , ОСОБА_21 та ОСОБА_22 . Одні з них дворами побігли за автомобілем HondaCrosstourer, а інші на мікроавтобусі VolkswagenTransporter з державними номерними знаками НОМЕР_2 поїхали на вул. Новгородську в місті Харкові, щоб там перехопити ОСОБА_6 та ОСОБА_21 .
		Міліціонер ОСОБА_17 , охоронець ОСОБА_16 , невстановлені
		слідством особи, діючи на виконання вказівок Харківського міського голови
		 ОСОБА_15 , на вул. Новгородській в місті Харкові наздогнали ОСОБА_6 , силою повалили його на землю та затягнули до мікроавтобусу VolkswagenTransporter з державними номерними знаками НОМЕР_2 , який приїхав від готелю «Національ» в місті Харкові на вул. Новгородську.
		ОСОБА_21 і ОСОБА_22 не схопили, оскільки їм вдалося втекти від нападників.
		В мікроавтобусі VolkswagenTransporter нападники привезли
		 ОСОБА_6 на майданчик з тильної сторони готелю «Національ», де, діючи
		на виконання злочинних вказівок ОСОБА_15 , міліціонер ОСОБА_17 ,
		охоронець ОСОБА_16 , інші не встановлені слідством особи, з метою
		примусити ОСОБА_6 розповісти про те, що він робив поблизу готелю
		«Національ», а також хто був разом з ним в автомобілі Honda, почали руками та ногами наносити йому удари в різні частини тіла, погрожували ОСОБА_6 пістолетом, чим заподіяли останньому сильну фізичну біль та моральні страждання. Застосовуючи насилля та погрози насиллям, міліціонер ОСОБА_17 , охоронець ОСОБА_16 та інші невстановлені слідством особи подолали волю ОСОБА_6 до опору та примусили його по телефону домовитися з ОСОБА_21 про зустріч в ресторані «McDonalds», який
		розташований заадресою:місто Харків,вул.Пушкінська,37.
		25.01.2014 приблизно о 22 годині міліціонер ОСОБА_17 , охоронець
		 ОСОБА_16 , інші невстановлені слідством особи, діючи на виконання
		злочинних вказівок ОСОБА_15 , з метою затримання та допиту із
		застосуванням катувань і погроз вбивством ОСОБА_21 , застосовуючи
		побої, примусили ОСОБА_6 поїхати разом з ними до ресторану
		«McDonalds» для зустрічі з ОСОБА_21 . Відразу після цього міліціонер
		 ОСОБА_17 , охоронець ОСОБА_16 , інші невстановлені слідством особи
		на легковому автомобілі разом з ОСОБА_6 поїхали до ресторану
		«McDonalds» на вул. Пушкінській, 37 в місті Харкові. При цьому частина
		нападників поїхала до ресторану «McDonalds» наавтомобілі ToyotaLandCruiser з державними номерними знаками НОМЕР_3 .
		Поблизу ресторану «McDonalds» нападники зупинилися. З легкового автомобіля вийшов ОСОБА_16 , який вивів за собою ОСОБА_6 , решта нападників, зокрема ОСОБА_17 , залишилися на вулиці поблизу ресторану «McDonalds». ОСОБА_6 зайшов до ресторану «McDonalds» в супроводі охоронця ОСОБА_23 , який з метою реалізації свого злочинного умислу продовжував примушувати ОСОБА_6 , всупереч його волі виконувати вказівки нападників, які мали намір затримати ОСОБА_21 , коли той прийде назустріч з ОСОБА_6 .
		В той же час ОСОБА_21 після розмови з ОСОБА_6 , підозрюючи, що особи, які напали на них поблизу готелю «Національ», спіймали ОСОБА_6 та примусили останнього запросити його на зустріч, щоб спіймати, попросив свого знайомого ОСОБА_5 зустрітися з ОСОБА_6 в ресторані «McDonalds» на вул. Пушкінській, 37 в місті Харкові та перевірити чи все добре у ОСОБА_6 . У відповідь на це ОСОБА_5 погодився зустрітися з раніше йому знайомим ОСОБА_6 
		25.01.2014, приблизно о 22 годині 15 хвилин, до ресторану «McDonalds», який розташований за адресою: місто Харків, вул. Пушкінська, 37, прибув ОСОБА_5 та сів за столик поруч з ОСОБА_6 . Відразу після цього до ОСОБА_6 та ОСОБА_5 підійшов охоронець ОСОБА_16 , який сидів за сусіднім столиком ресторану, забрав у них мобільні телефони та наказав вийти з ресторану на вулицю. ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , відчуваючи реальну загрозу своєму життю та здоров`ю, виконали вказівку ОСОБА_16 та вийшли на вулицю. На вулиці охоронець ОСОБА_16 , а також міліціонер ОСОБА_17 разом з невстановленими слідством особами підійшли до ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , повалили їх на землю та почали наносити їм удари по різних частинах тіла. При цьому нападники поблизу ресторану «McDonalds» сприйняли стороннього чоловіка, який сидів у автомобілі Volkswagen, за спільника ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , побили його автомобіль палицями, а коли той намагався втекти, стріляли йому вслід з пістолету. Далі охоронець ОСОБА_16 , міліціонер ОСОБА_17 та інші невстановлені слідством особи наказали ОСОБА_6 та ОСОБА_5 сідати до автомобіля ToyotaLandCruiser з державними номерними знаками НОМЕР_3 . ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , відчуваючи реальну загрозу своєму життю та здоров`ю, виконали вимогу нападників та сіли до вказаного автомобіля. На автомобілі Тоуоtа LandCruiser нападники привезли ОСОБА_6 та ОСОБА_5 на стоянку для автомобілів з тильної сторони готелю «Національ» та вивели їх з автомобіля.
		На стоянці для автомобілів з тильної сторони готелю «Національ»
		охоронець ОСОБА_23 , міліціонер ОСОБА_17 та інші невстановлені
		особи, діючи на виконання вказівок ОСОБА_15 щодо встановлення та допиту із застосуванням катування та погроз вбивством осіб, які того вечора під`їхали з тильної сторони до готелю «Національ» на автомобілі Ноndа, обступили ОСОБА_6 та ОСОБА_5 з метою подолання їх волі до опору. Після цього охоронець ОСОБА_16 , діючи спільно з ОСОБА_17 та іншими невстановленими особами на виконання злочинних вказівок ОСОБА_15 , відчуваючи значну перевагу над потерпілими в силі, підбіг до ОСОБА_5 та почав впродовж 10-15 хвилин наносити йому побої руками та ногами в різні частини тіла (наносив удар ногою в пах, тиснув пальцями на очні яблука) з метою заподіяння сильного фізичного болю та примушування ОСОБА_5 розповісти про події того вечора.
		Після цього,25.01.2014в періодчасу з22години 30хвилин до23години 30хвилин,охоронець ОСОБА_16 ,міліціонер ОСОБА_17 та іншіневстановлені слідствомособи завели ОСОБА_6 та ОСОБА_5 на першийповерх готелю«Національ»,де вцей часзнаходився Харківськийміський голова ОСОБА_15 .За вказівкоюХарківського міськогоголови ОСОБА_15 нападники завели ОСОБА_6 та ОСОБА_5 до малогоконференц-залуна першомуповерсі готелю«Національ»,до якогослідом заними зайшов ОСОБА_15 .Харківський міськийголова ОСОБА_15 ,якому булодостовірно відомо,що волядо опорупотерпілих подоланав результатізастосування доних катуваньта погрозвбивством,почав допитувати ОСОБА_6 та ОСОБА_5 про те,що вониробили поблизуготелю «Національ».Під часдопиту Харківськийміський голова ОСОБА_15 з метоюпримушування ОСОБА_5 до дачісвідчень тазаподіяння йомусильного фізичногоболю нанісйому ударкулаком вніс,чим заподіяв ОСОБА_5 легкі тілесніушкодження,а самезакриту травмулицьового черепа переломкісток носа.В цейже час,в присутностіХарківського міськогоголови ОСОБА_15 ,охоронця ОСОБА_16 , працівника міліції ОСОБА_17 один з невстановлених слідством нападників наносив удари рукою в обличчя ОСОБА_6 , від чого останній відчував сильний фізичний біль.
		Від удару ОСОБА_15 у ОСОБА_5 з носа пішла кров. Побачивши
		це, Харківський міський голова ОСОБА_15 пригрозив ОСОБА_5 вбивством, а саме повідомив, що якщо хоч капля крові впаде на підлогу, то ОСОБА_5 винесуть звідти «вперед ногами». При цьому, у ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , зважаючи на застосоване до них ОСОБА_15 , охоронцем ОСОБА_16 , міліціонером ОСОБА_17 та іншими невстановленими слідством особами насилля та погрози (зокрема погрози пістолетом), були реальні підстави побоюватися здійснення цієї погрози.
		Остаточно подавивши волю ОСОБА_6 та ОСОБА_5 шляхом
		вчинення вищевказаних дій, Харківський міський голова ОСОБА_15 повідомив, що зараз їх завезуть до міліції і вони там повинні будуть написати заяви про готування до вчинення хуліганських дій. ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , побоюючись, що у випадку відмови виконувати вказівки ОСОБА_15 їх будуть продовжувати незаконно утримувати та катувати, відчуваючи реальну загрозу своєму життю та здоров`ю, погодилися 
		написати в міліцію заяви про готування ними вчинення хуліганських дій.
		Після цього до приміщення готелю «Національ» викликали працівників Харківського міського управління ГУ МВС України в Харківській області, які забрали звідти ОСОБА_6 та ОСОБА_5 і завезли їх до приміщення ХМУ ГУ МВС України в Харківській області.
		25.01.2014, в період часу з 23 години 30 хвилин до 24 години 00 хвилин, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 в приміщенні ХМУ ГУ МВС України в Харківській області, відчуваючи реальну можливість подальшого заподіяння ОСОБА_15 , міліціонером ОСОБА_17 , охоронцем ОСОБА_16 та іншими невстановленими нападниками шкоди їх життю та здоров`ю, написали заяви про готування до вчинення хуліганських дій та передали їх працівникам міліції. За результатами розгляду заяви ОСОБА_6 працівники ХМУ ГУ МВС України в Харківській області внесли до ЄРДР за №12014220010000023 відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 15, ч. 2 ст. 296 КК України.
		Вказані дії ОСОБА_15 , які виразились у наданні міліціонеру ОСОБА_17 ,охоронцю ОСОБА_16 та іншимневстановленим особамвказівки незаконнопозбавити волі ОСОБА_6 та ОСОБА_5 ;незаконному позбавленніволі     ОСОБА_6 та ОСОБА_5 міліціонером ОСОБА_17 ,охоронцем ОСОБА_16 ,невстановленими слідствомособами,на виконаннявказівки Харківськогоміського голови ОСОБА_15 ; безпосередньомувчиненні дійспрямованих напозбавлення волі     ОСОБА_6 та ОСОБА_5 ;наданні міліціонеру ОСОБА_17 ,охоронцю          ОСОБА_16 та іншимневстановленим слідствомособам вказівкикатувати     ОСОБА_6 та ОСОБА_5 ,тобто умиснозаподіювати ОСОБА_6 та     ОСОБА_5 сильний фізичнийбіль таморальні стражданняшляхом нанесенняпобоїв таінших насильницькихдій зметою примуситипотерпілих вчинитидії,що суперечатьїх волі,отримати відних відомостіпро нібитовчинені протиправнідії,покарати     ОСОБА_6 та ОСОБА_5 за скоєніними дії,а такожзалякування їх;катуванні ОСОБА_6 та ОСОБА_5 міліціонером ОСОБА_17 ,охоронцем ОСОБА_16 ,іншими невстановленимиособами,на виконаннявказівки Харківськогоміського голови ОСОБА_15 ,з метоюпримусити потерпілихвчинити дії,що суперечатьїх волі,отримати відних відомостіпро нібитовчинені протиправнідії,покарати ОСОБА_6 та      ОСОБА_5 за скоєніними дії,а такожзалякування їх;безпосередньому вчиненнікатування ОСОБА_6 та ОСОБА_5 з метоюпримусити потерпілихвчинити дії,що суперечатьїх волі,отримати відних відомостіпро нібитовчинені протиправнідії,покарати ОСОБА_6 та ОСОБА_5 за скоєніними дії,а такожзалякування їх;наданні міліціонеру ОСОБА_17 ,охоронцю ОСОБА_16 та іншимневстановленим слідствомособам вказівкипогрожувати вбивством ОСОБА_6 та ОСОБА_5 ,здійсненні міліціонером ОСОБА_17 ,охоронцем ОСОБА_16 та іншиминевстановленими слідствомособами,на виконаннявказівки ОСОБА_15 ,погроз вбивством ОСОБА_6 та ОСОБА_5 ;безпосередньому висловленніпогроз вбивством ОСОБА_5  органдосудового слідствакваліфікував яквчинення кримінальнихправопорушень,передбачених ч.ч.2,3ст.27,ч.2ст.146КК України,а самеорганізацію таприйняття безпосередньоїучасті унезаконному,за попередньоюзмовою групоюосіб,позбавленні волідвох осіб,що супроводжувалосязаподіянням їмфізичних страждань,ч.ч.2,3ст.27,ч.2ст.127КК України,а самеорганізацію таприйняття безпосередньоїучасті увчиненні запопередньою змовоюгрупою осібкатування,тобто умисномузаподіянні сильногофізичного болюта моральногостраждання шляхомнанесення побоївта іншихнасильницький дійз метоюпримусити потерпілихвчинити дії,що суперечатьїх волі,отримання відних відомостейта визнання,покарання їхза дії,скоєні ними,а такожзалякування,ч.ч.2,3ст.27,ч. 1 ст. 129 КК України, а саме організацію та безпосередньо висловлювання погрози вбивством в умовах, коли були реальні підстави побоюватися здійснення цієї погрози.
		Вказані дії ОСОБА_17 ,які виразились увчинені заописаних вищеобставин запопередньою змовоюз Харківськимміським головою ОСОБА_15 ,охоронцем ОСОБА_16 та іншиминевстановленими особаминезаконного позбавленняволі ОСОБА_6 та ОСОБА_5 ;за попередньоюзмовою зХарківським міськимголовою ОСОБА_15 ,охоронцем ОСОБА_23 та іншиминевстановленими особамикатування ОСОБА_6 та ОСОБА_5 ,з метоюпримусити потерпілихвчинити дії,що суперечатьїх волі,отримання відних відомостейта визнання,покарання їхза скоєніними дії,а такожзалякування;за попередньоюзмовою зХарківським міськимголовою ОСОБА_15 ,охоронцем ОСОБА_23 та іншиминевстановленими особамипогроз вбивством ОСОБА_6 та ОСОБА_5  органдосудового слідствакваліфікував як вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст.146 КК України, а саме, незаконне, за попередньою змовою групою осіб, позбавлення волі двох осіб, що супроводжувалося заподіянням їм фізичних страждань; ч.2 ст.127 КК України, а саме, катування за попередньою змовою групою осіб, тобто умисне заподіяння сильного фізичного болю та морального страждання шляхом нанесення побоїв та інших насильницьких дій з метою примусити потерпілих вчинити дії, що суперечать їх волі, отримання від них відомостей та визнання, покарання їх за вчинені ними дії, а також
		залякування; ч. 1 ст.129 КК України, а саме, висловлення погрози вбивством в умовах, коли були реальні підстави побоюватися здійснення цієї погрози.
		Вказані дії ОСОБА_16 , які виразились у вчинені за описаних вище обставин за попередньою змовою з Харківським міським головою ОСОБА_15 , міліціонером ОСОБА_17 та іншими невстановленими особами незаконного позбавлення волі ОСОБА_6 та ОСОБА_5 ; за попередньою змовою з Харківським міським головою ОСОБА_15 , міліціонером ОСОБА_17 та іншими невстановленими особами катування ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , з метою примусити потерпілих вчинити дії, що суперечать їх волі, отримання від них відомостей та визнання, покарання їх за скоєні ними дії, а також залякування; за попередньою змовою з Харківським міським головою ОСОБА_15 , міліціонером ОСОБА_17 та іншими невстановленими особами погроз вбивством ОСОБА_6 та ОСОБА_5 орган досудовогослідства кваліфікував як вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.146 КК України, а саме, незаконне, за попередньою змовою групою осіб, позбавлення волі двох осіб, що супроводжувалося заподіянням їм фізичних страждань, ч.2 ст.127 КК України, а саме, катування за попередньою змовою групою осіб, тобто умисне заподіяння сильного фізичного болю та морального страждання шляхом нанесення побоїв та інших насильницьких дій з метою примусити потерпілих вчинити дії, що суперечать їх волі, отримання від них відомостей та визнання, покарання їх за вчинені ними дії, а також залякування, ч. 1 ст.129 КК України а саме, висловлення погрози вбивством в умовах, коли були реальні підстави побоюватися здійснення цієї погрози.
		В статті 7 КПК України закріплено основоположні, загальні засади здійсненя кримінального провадження, такі як верховенство права, повага до людської гідності, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, доступ до правосуддя та обов`язковість судових рішень, змагальність сторін та свобода в поданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, диспозитивність, розумність строків та інші.
		В доктрині кримінального процесу під формулюванням обвинувачення розуміється короткий виклад тексту диспозиції кримінально-правової норми, порушення якої інкримінується особі, фабула обвинувачення виступає фактичною моделлю вчиненого злочину, а юридичне формулювання (формула та формулювання обвинувачення) це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому.
		Іншими словами обвинуваченням є офіційна, сформована органами досудового розслідування версія про вчинення діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність. 
		Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав та основних свобод людини 1950 року, кожна людина, обвинувачена у вчиненні кримінального злочину, вважається невинуватою доти, доки її вину не буде доведено згідно із законом. Аналогічні гарантії містить і Міжнародний пакт про громадянські і політичні права 1966 року, ратифікований Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 19.10.1973 року.
		Відповідно логічним є положенняст. 92 КПК України, згідно з яким на слідчого і прокурора покладається обов`язок доказування події кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інших обставин вчинення кримінального правопорушення), винуватості обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форми вини, мотиву і мети вчинення кримінального правопорушення.
		Кримінальне провадженняпо обвинуваченню ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 ,надійшло досуду 15квітня 2015року.Суд відповіднодо вимогст.22ч.6КПК Українизберігаючи об`єктивністьта неупередженість,створив необхідніумови дляреалізації сторонамиїхніх процесуальнихправ тавиконання процесуальнихобов`язків. В ходісудового розглядусправи булопроведено 75 судових засідань, під час яких допитано потерпілих, свідків, експертів, досліджено письмові докази, досліджено речові докази, вирішено ряд клопотань учасників процесу. 
		В судовому засіданні 25 червня 2018 року судом завершено з`ясування обставин та перевірку їх доказами і ухвалено рішення про перехід до наступної стадії судового розгляду  судових дебатів, які призначено на 02.07.2018 року у зв`язку із закінченням робочого часу.
		Судом було вжито заходів щодо забезпечення змагальності сторін, рівних прав на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених КПК України. Але сторона обвинувачення систематично намагалась перекласти тягар доведення факту вчинення обвинуваченими злочину на суд, що категорично недопустимо та не відповідає вимогам закону. 
		Саме після оголошення судових дебатів та призначення їх проведення з 2.07.2018 року, одночасно, стороною обвинувачення  прокурорами, потерпілими та їх представниками був залишений даний кримінальний процес.
		В Україні діє принцип презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини.
		Згідност. 9 Конституції Україничинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
		Оскільки Конституція України, як зазначено в її ст.8, має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно  правового акта з точки зору його 
		відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії. Судові рішення мають грунтуватись на Конституції, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй.
		Статтею 370 КПК Українипередбачено, що вирок суду повинен бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, а обґрунтованим є рішення на підставі об`єктивно з`ясованих обставин справи, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оцінені судом відповідно дост. 94 КПК України.
		Відповідно до ч. 3ст. 373 КПК України, обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення. У випадку, коли зібрані по справі докази не підтверджують обвинувачення і всі можливості збирання додаткових доказів вичерпані, суд зобов`язаний ухвалити виправдувальний вирок.
		 
		Оголосивши про закінчення судового слідства та перехід до судових дебатів суд вживав всі передбачені законодавством можливості будь-яким способом забезпечити участь прокурорів, потерпілих та представників потерпілих в судових дебатах шляхом вручення їм судових повісток, направлення судових викликів та повідомлень, надіслання повідомлень, листів, скарг у відповідні органи, проте примусити їх з`явитися для підтримання обвинувачення та взяти участь у судових дебатах суд не має законних підстав.
		Насамперед судові дебати є кульмінаційним моментом участі сторін процесу в розгляді кримінальної справи. Саме тут у своєму виступі остаточно визначаються і аргументуються точки зору обвинувачення і захисту. 
		Водночас, участь в судовому процесі прокурора та захисника є найвищим проявом принципу змагальності в кримінальному процесі. І саме даний аргумент є вихідною точкою щодо з`ясування суті судових дебатів. При змагальній побудові кримінального процесу суд має можливість перевірити кожен доказ, кожен аргумент як на користь обвинувачення, так і на користь обвинуваченого.
		Судові дебати  це самостійна частина судового розгляду кримінального провадження. Основу судових дебатів складають промови учасників судового розгляду, в яких вони дають оцінку діям обвинувачених, аналізують досліджені в суді докази, висловлюють висновки щодо винуватості чи невинуватості обвинуваченого, щодо кваліфікації дій, міри покарання, вирішення цивільного позову та інших питань, що повинен вирішити суд при постановленні вироку. Кожен з учасників судових дебатів доводить суду правильність своєї позиції з посиланням на досліджені під час судового розгляду докази. Основна мета промов учасників судових дебатів  домогтися того, щоб у суду склалось певне внутрішнє переконання щодо доведеності кожної з обставин кримінального провадження на підставі досліджених доказів.
		Якщо в судовому розгляді брали участь декілька прокурорів, у судових дебатах має право виступати один прокурор або кожен із них обґрунтовує у промові свою позицію у певній частині обвинувачення. У будь-якому разі у своїй промові прокурор, як державний обвинувач, повинен привернути увагу суду до таких основних питань: суспільної небезпечності вичиненого злочину, фактичних обставин справи, аналізу і оцінки зібраних і досліджених доказів, кваліфікації дій обвинуваченого за відповідними статтями Кримінального кодексу; обставин, що пом`якшують чи обтяжують покарання обвинуваченого; характеристики особи обвинуваченого і потерпілого.
		На основі своєї промови прокурор пропонує суду визнати обвинуваченого винуватим (або невинуватим  у разі відмови від обвинувачення, яке під час судового розгляду, на думку прокурора, не підтвердилося) у вчиненні конкретного злочину або злочинів, із зазначенням кваліфікації за частинами, пунктами та статтями КК України, виду і розміру покарання; висловлює свою думку з приводу цивільних позовів, які він підтримує, відшкодування матеріальних збитків, завданих злочином, а також з інших питань, які суд повинен вирішити при постановленні вироку згідно ст.368 КПК України.
		В судових дебатах принцип змагальності сторін отримує найбільш яскравий прояв не тільки в плані їx можливості без обмеження в часі i засобах доводити перед судом свою правоту, відстоювати власні чи представлені права та законні інтереси, а й у порядку судових дебатів. Оскільки предметом судового розгляду є представлене на суд прокурором обвинувачення  першою в судових дебатах виступає сторона обвинувачення, за тим, на противагу їй, сторона захисту. Логічну побудову має i черговість промов представників сторін. 
		Учасники судових дебатів виступають у визначеному порядку, передбаченому ч. 1 ст. 364 КПК України,  прокурор, потерпілий, його представник та законний представник, цивільний позивач, його представник та законний представник, цивільний відповідач, його представник, обвинувачений, його законний представник, захисник. Суд зобов`язаний дотримуватися саме такого порядку. Така черговість не може бути змінена ні судом, ні самими учасниками процесу.
		Послідовність виступів учасників судових дебатів забезпечує змагальність сторін кримінального провадження, а також створює умови для здійснення обвинуваченим і його захисником захисту від обвинувачення. З урахуванням засад змагальності, промови прокурора, потерпілого та його представника, цивільного позивача, цивільного відповідача, обвинуваченого і захисника мають бути з належним аналізом фактичних обставин кримінального провадження, матеріального і процесуального закону, що підлягає застосуванню, доказів, досліджених у судовому засіданні. 
		Таким чином, прокурор не лише самоусунувся від виконання своїх процесуальних обов`язків, а і позбавив інших учасників судового процесу можливості виступити у судових дебатах та останньому слові обвинувачених, а суд  можливості винести рішення по суті обвинувачення.
		Участь у дебатах  це не тільки право, це обов`язок прокурора. Якщо вважати правовий обов`язок неодмінною умовою виконання процесуальної функції, то прокурор не зобов`язаний брати участь у судових дебатах, лише якщо дійде висновку, що дані судового розгляду не підтверджують пред`явленого особі обвинувачення. 
		Повідомленням на ім`я Генерального прокурора України від 02.07.2018 року суд звернувся до Генерального прокурора України з проханням про забезпечення одного із 19 прокурорів Генеральної прокуратури України для участі у судових дебатах по кримінальному провадженню, яке розглядається судом четвертий рік поспіль та прокурорам було запропоновано підтвердити своє бажання підтримати пред`явлене обвинувачення, оскільки ухилення прокурорів від участі у судових дебатах може бути розцінене судом як відмова від обвинувачення.
		Жодної відповіді, листа чи повідомлення з цього приводу на адресу суду не надходило, а суд не вправі примусово доставляти до суду для участі в судових дебатах будь-кого із 19 прокурорів Генеральної прокуратури України, визначених згідно постанови про зміну групи прокурорів від 02.10.2015 р.
		Згідно з п. 1 ст. 131-1 Конституції України та п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України Про прокуратуру однією з найголовніших конституційних функцій прокуратури є підтримання державного обвинувачення в суді. Ця функція поставлена законодавцем першою серед інших конституційних функцій прокуратури, що відповідає її ролі та значенню.
		Участь прокурора у судовому процесі повинна максимально сприяти суду у виконані вимог кримінально-процесуального закону про всебічний, повний і об`єктивний розгляд кримінальних справ та постановлення обґрунтованих законних судових рішень. А тому, підтримання державного обвинувачення на належному рівні, особливо вимагає від прокурора удосконалення професійної майстерності, фаховості, сумлінного ставлення до обвинувальної діяльності в суді.
		На державного обвинувача покладається вся відповідальність за доведення обвинувачення, його обґрунтованості, подання та оцінку доказів і доведення їх переконливості. 
		Саме ж прокурор, як представник держави обстоює позицію держави стосовно обвинувачення, котра відповідає фактичним обставинам справи. При відмові прокурора від державного обвинувачення його функції не можуть перекладатися на суд, діяльність якого не направлена на обґрунтування чи формулювання обвинувачення. Тому відмова прокурора від обвинувачення має бути перешкодою для подальшого розгляду справи, адже припинення функціонування такого елемента кримінально-процесуальної системи, як державний обвинувач має бути підставою і до припинення судового розгляду кримінальної справи.
		Прокурор,керуючись вимогамизакону ісвоїм внутрішнімпереконанням,підтримує передсудом державнеобвинувачення,подає докази,бере участьу дослідженнідоказів,заявляє клопотанняі висловлюєсвою думкущодо клопотанняінших учасниківсудового розгляду,викладає своїміркування зприводу застосуваннякримінального законуі мірипокарання.Однак законзобов`язує прокурора,що колив результатісудового розглядувін прийдедо переконання,що данісудового слідстване підтверджуютьпред`явленого особі обвинувачення, він повинен відмовитися від обвинувачення і в своїй постанові викласти мотиви такої відмови (ч. 1 ст. 340 КПК). Таке положення досить чітко визначає позицію суду в правових ситуаціях, коли один із учасників процесу (прокурор) за передбачених законом підстав самоусувається від участі в ньому, що робить судовий розгляд кримінальної справи безпредметним.
		Саме з огляду на це, можливо пояснити системну неявку прокурорів, потерпілих та їх представників в судові засідання для участі в судових дебатах, які були належним чином повідомлені про час і дату судового засідання, та свідчить про умисне, свідоме небажання закінчувати розгляд справи та демонструє зверхність і неповагу до загальних засад кримінального провадження, враховуючи той факт, що справа розглядається четвертий рік поспіль. 
		Великою активністю прокурори відзначалися на початковому етапі судового процесу, в матеріалах справи наявне клопотання прокурора ОСОБА_3 про забезпечення належного дотримання розумних строків судового провадження шляхом призначення щотижневих судових засідань, не менше 2 судових засідань в тиждень, та протягом трьох років судового розгляду дотримання розумних строків судового провадження втратило для прокурорів значимість. 
		Згідно зі статтею 28 КПК України під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об`єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Розумні строки не можуть перевищувати передбачені цим Кодексом строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень. Проведення досудового розслідування у розумні строки забезпечує прокурор, слідчий суддя (в частині строків розгляду питань, віднесених до його компетенції), а судового провадження  суд. Критеріями для визначення розумності строків кримінального провадження є: 1) складність кримінального провадження, яка визначається з урахуванням кількості підозрюваних, обвинувачуваних та кримінальних правопорушень, щодо яких здійснюється провадження, обсягу та специфіки процесуальних дій, необхідних для здійснення досудового розслідування тощо; 2) поведінка учасників кримінального провадження; 3) спосіб здійснення слідчим, прокурором і судом своїх повноважень.
		Відповідно до ч. 2 ст. 28 КПК України проведення досудового розслідування у розумні строки забезпечує прокурор, слідчий суддя (в частині строків розгляду питань, віднесених до його компетенції), а судового провадження  суд.
		Пунктом 7 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 11 «Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення» визначено, що судді повинні усвідомлювати особисту відповідальність за розгляд справ у встановлені законом строки, не допускати фактів зволікання, вживати всіх необхідних заходів з метою неухильного дотримання процесуальних строків.
		Відповідно достатті 6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод,яка згідноз частиноюпершою статті9Конституції Україниє частиноюнаціонального законодавстваУкраїни,кожен маєправо насправедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
		Недотримання строків розгляду кримінальних справ порушує конституційне право на судовий захист, гарантований статтею 55 Конституції України.
		В п.4Постанови пленумуВищого спеціалізованогосуду Україниз розглядуцивільних ікримінальних справвід 17жовтня 2014р.№ 11зазначено,що оцінюючиспосіб здійсненняслідчим,прокурором і судом своїх повноважень, слід враховувати послідовність та своєчасність здійснення процесуальних дій; наявність періодів бездіяльності (неактивності), причини якої мають з`ясовуватись у кожному конкретному провадженні. Крім того, згідно із тим же пунктом зазначеної Постанови, на оцінку строків з точки зору розумності впливають і такі чинники, як проведення судових засідань у призначений час; вжиття заходів, спрямованих на недопущення недобросовісної поведінки учасників кримінального провадження; характер та ефективність дій, спрямованих на прискорення кримінального провадження тощо (справи «Смірнова проти Росії» від 24 липня 2003 року, «Вітрук проти України» від 16 вересня 2010 року, «Юртаєв проти України» від 31 січня 2006 року та інші). 
		З метою недопущення порушення однієї із загальних засад кримінального провадження  розумності строків, суд зберігаючи об`єктивність та неупередженість, в порядку та у спосіб передбачений Главою 11 КПК України, здійснював судовий виклик сторін та інших учасників судового провадження для участі у судових засіданнях на наступні дати: 02.07.2018, 03.07.2018, 04.07.2018, 05.07.2018, 06.07.2018, 09.07.2018 та 10.07.2018 року, сприяв зверненню з дисциплінарною скаргою на прокурорів з підстав невиконання ними своїх службових обов`язків, проте, в жодне із призначених судом засідань сторона обвинувачення в особі прокурорів Генеральної прокуратури України не з`явилась.
		Відповідно до постанови про визначення групи прокурорів, що міститься в матеріалах кримінальної справи встановлений склад групи прокурорів Генеральної прокуратури України у кількості 19 осіб. 
		Таким чином, кожен із 19 зазначених прокурорів уповноважений державою підтримувати державне обвинувачення в суді у конкретному кримінальному провадженні. 
		Перелік поважних причин неприбуття особи на виклик встановлений ч. 1 ст. 138 КПК України. 
		Проте, сторона обвинувачення не з`явилася до суду на протязі семи засідань, не повідомивши суд про поважність причин свого неприбуття. Таким чином, та керуючись п. 4 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 р. № 11, суд оцінює таку процесуальну поведінку прокурорів у даному кримінальному провадженні, як бездіяльність (неактивність) та констатує, що вказані посадові особи прокуратури не прибули до суду без поважних причин, внаслідок чого порушується принцип розумності строків та верховенства права. 
		Відповідно до положень ст.114 КПК України для забезпечення виконання сторонами кримінального провадження вимог розумного строку суд має право встановлювати процесуальні строки у межах граничного строку, передбаченого цим Кодексом, з урахування обставин, встановлених під час відповідного кримінального провадження. Будь-які строки, що встановлюються прокурором, слідчим суддею або судом, не можуть перевищувати меж граничного строку, передбаченого Кодексом та мають бути такими, що дають достатньо часу для вчинення відповідних процесуальних дій або прийняття процесуальних рішень та не перешкоджають реалізації права на захист. 
		Незважаючи на положення ч.1 ст. 318 КПК України, якою закріплено, що судовий розгляд має бути проведений і завершений протягом розумного строку, Генеральною прокуратурою України вчиняються дії спрямовані на позбавлення суду можливості винесення вироку по суті пред`явленого обвинувачення.
		Судом були створені необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків в рівній мірі. Проте, в судові засідання 02.07.2018, 03.07.2018, 04.07.2018, 05.07.2018, 06.07.2018, 09.07.2018, 10.07.2018 група прокурорів Генеральної прокуратури України, які підтримують державне обвинувачення у кількості 19 чоловік не прибула для участі у судових дебатах. Причини неприбуття членів групи, які підтримують державне обвинувачення суду повідомлені не були. Зрив судових засідань приводить до втрати суті визначення групи прокурорів, які підтримують державне обвинувачення.
		На відміну від прокурора, участь якого у суді є обов`язковою, потерпілий має право проте не зобов`язаний брати участь у судовому розгляді, що відповідає принципу диспозитивності закріпленому у ч. 1 ст. 26 КПК України відповідно до якого сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України. 
		Разом з тим, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 57 КПК України потерпілий зобов`язаний прибути за викликом до суду, а в разі неможливості своєчасного прибуття - завчасно повідомити про це, а також про причини неможливості прибуття. 
		В порушення вказаної вище норми потерпілі ОСОБА_6 і ОСОБА_5 та їх представники адвокати ОСОБА_8 і ОСОБА_7 , з невідомих суду причин, як і прокурор, також не з`явились в судові засідання призначені на 2-10 липня 2018 року. Про поважність причин їх неявки суд також не повідомляли.
		Згідно з ч. 6 ст. 340 КПК України повторне неприбуття в судове засідання потерпілого, який був викликаний у встановленому порядку, без поважних причин або без повідомлення про причини неприбуття після настання обставин, передбачених у частині другій і третій цієї статті, прирівнюються до його відмови від обвинувачення і має наслідком закриття кримінального провадження за відповідним обвинуваченням.
		Неявка прокурорів, потерпілих та їх представників в судові дебати порушує принцип змагальності сторін, закріплений у ст.22 КПК України, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів та порушує принцип рівності всіх перед законом і судом (ст. 10 КПК України).
		Стаття 28 Конституції України нормативно закріплює право на повагу до людської гідності. Ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню. Наведена конституційна норма є відображенням положень міжнародного права, а саме ст. 5 Загальної декларації прав людини, статей 7 і 10 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, ст. 3 Європейської конвенції з прав людини, Конвенції ООН проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання.
		Сторона обвинувачення своєю поведінкою в процесі, а саме неявкою без поважних причин в судові засідання, порушує закріплений у ст.11 КПК України принцип поваги до людської гідності та закріплені у ст.10 КПК України додаткові гарантії для певних категорій осіб (неповнолітні, іноземці, особи з розумовими і фізичними вадами), що є недопустимим. Головуючий у судовому засіданні наділений особливими повноваженнями, він забезпечує своїми рішеннями і діями дотримання всіх принципів правосуддя і створює всі умови для реалізації змагальності, рівноправності сторін. 
		На головуючого покладений обов`язок забезпечити повагу до людської гідності та сприяти захисту одних учасників процесу від посягання інших.
		Оскільки судом вичерпані можливості забезпечення участі прокурорів та потерпілих в такій важливій стадії судового процесу як судові дебати, суд позбавлений можливості прийняти остаточне рішення по суті обвинувачення, а тому слід звернутися до можливості застосувати аналогію права в кримінальному процесі.
		Хоча в Кримінальному процесуальному кодексі України відсутні норми, які закріплювали б правову аналогію, але законодавець при регулюванні кримінально-процесуальних відносин передбачив використання принципу правового регулювання, згідно з яким відсутність вказівки на можливість використання аналогії не є перешкодою для її затосування, оскільки можна говорити, що коли законодавець відмовився від застосування аналогії, такий його намір повинен бути ясно сформульований в законі. Таким чином, аналогія дозволена скрізь, де немає спеціальної заборони, і там, де не пов`язується настання правових наслідків з конкретним законом. 
		Відсутність заборони на застосування аналогії в законодавстві слід розуміти як можливість застосування аналогії насамперед в процесуальному праві, оскільки відмова в судовому захисті за мотивом неврегульованості процедури суперечить сенсу і значенню регулятивного права в цілому і процесуальному зокрема. Кримінально-процесуальний закон не встановлює, які дії визнаються злочинами, а регулює правовідносини суб`єктів, в ході провадження по справі. Тому аналогія в кримінальному процесі не розширює межі можливих репресій, а відіграє позитивну роль, надаючи динамізму кримінально-процесуальним відносинам.
		У демократичній, правовій державі закон має відповідати праву. Таким чином, принцип верховенства закону прямо та безпосередньо залежить від принципу панування права. 
		Згідно статті8Конституції Українив Українівизнається ідіє принципверховенства права. 
		Як визначено частиною першою статті 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
		Статтею 62 Конституції України визначено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
		Частиною 2 статті 370 КПК України визначено, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
		Обгрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.
		Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
		На підставі викладеного, навівши відповідні підстави і мотиви, суд внаслідок блокування прокурорами судових дебатів позбавлений можливості вирішити обвинувачення по суті, але враховуючи що згідно з ч.2 ст.30 КПК України відмова у здійсненні правосуддя не допускається, суд зобов`язаний сприяти забезпеченню виконання позитивного обов`язку держави  надання доступу до правосуддя.
		 
		Відповідно до ст.9 п.6 КПК України у випадках, коли положення Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 КПК України. 
		Підсумовуючи вищевикладені обставини судового розгляду, аналізуючи положення національного та міжнародного права, суд приходить до висновку, що відмова прокурорів, потерпілих та їх представників від участі у дебатах та їх систематична тривала неявка до суду без підтвердження поважності причин неприбуття, має бути розцінена як відмова від обвинувачення.
		Згідно ч.5 с.28 КПК України кожен має право, щоб обвинувачення щодо нього в найкоротший строк або стало предметом судового розгляду, або щоб відповідне кримінальне провадження щодо нього було закрите.
		Таким чином грубе порушення закону, а саме неявка сторони обвинувачення (прокурорів, потерпілих та їх представників) сім разів на судові дебати, суд визнає як відмову від обвинувачення, а тому кримінальне провадження підлягає закриттю.
		Виходячи звище викладеного,враховуючи поведінкусторони обвинуваченняу процесі,суд керуєтьсяпринципом верховенстваправа танедопущення порушеннязагальних засадкримінального провадження,таких як поваги долюдської гідності,презумпції невинуватостіта забезпеченнядоведеності вини,доступу доправосуддя,змагальності сторін,розумності строків, і приходитьдо висновкупро закриттяпровадження посправі напідставі п.2ч.2ст.284КПК України. 
		 
		Керуючись ст.ст. 7, 9, 11, 17, 22, 28, 284, 369, 372 КПК України, ст.3, 8, Конституції України, суд  
		 
		У Х В А Л И В :
		 
		   Кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_15 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 2,3 ст. 27, ч.2 ст. 146, ч. ч. 2,3 ст. 27, ч. 2 ст. 127, ч. ч. 2,3 ст. 27, ч. 1 ст. 129 КК України, ОСОБА_17 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 127, ч. 1 ст. 129 КК України, ОСОБА_16 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 127, ч. 1 ст. 129 КК України закрити в зв`язку з відмовою сторони обвинувачення від підтримання обвинувачення у справі. 
		Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду Полтавської області протягом 7 днів з дня її проголошення.
		 
		 
		Головуючий     ОСОБА_1 
		 
		10.08.2018

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...