Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/6510/18 : Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Розрахунки за продукцію, товари, послуги; Інші розрахунки за продукцію.
Надіслано для оприлюднення: 10.08.2018. Зареєстровано: 13.08.2018. Забезпечено надання загального доступу: 15.08.2018.
Дата набрання законної сили: 05.12.2018
Результат оскарження 05.12.2018 Північний апеляційний господарський суд: залишено рішення місцевого суду без змін, а скаргу без задоволення
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		   ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		м. Київ
		02.08.2018Справа №  910/6510/18
		Господарський суд міста Києва у складі судді Гулевець О.В. за участю секретаря судового засідання Письменної О.М., розглянувши матеріали господарської справи 
		 
		за позовом           Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "ОЛІМПІКС" 
		до           Товариства з обмеженою відповідальністю "СИГМА ТЕКНОЛОДЖИ" 
		про            стягнення 643397,66 грн.
		 
		за участю представників:
		від позивача:                     Мещеряков М.В.
		від відповідача:           Мельников Д.О.
		 
		ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
		 
		Товариство з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "ОЛІМПІКС" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "СИГМА ТЕКНОЛОДЖИ" про стягнення 643397,66 грн., з яких:  390000,00 грн. - основний борг, 160054,26 грн. - пеня, 18033,70 грн. -  3% річних, 75309,70 грн.  - інфляційні втрати.
		Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору від 27.01.2017 про розірвання договору  купівлі-продажу №01/07-18 від 14.07.2016 в частині своєчасного повернення попередньої оплати. 
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.05.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/6510/18 та призначено підготовче засідання у справі на 25.06.2018.
		18.06.2018 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву та заява про застосування строків позовної давності до вимог про стягнення пені.
		У відзиві на позов відповідач проти позову заперечив, посилаючись на те, що сторони в договорі купівлі-продажу №01/07-18 від 14.07.2016 та в договорі про розірвання договору      купівлі-продажу не погоди такої істотної умови як строк дії договору, а тому вказані договори не можуть вважатись укладеними; нарахування пені, всупереч ч. 6 ст. 232 ГК України, здійснено позивачем за період, що становить більше ніж шість місяців; відсутні правові підстави для застосування ст. 625 ЦК України до повернення суми попередньої оплати.
		25.06.2018 через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач заперечив наведені у відзиві обставини. 
		В судовому засіданні 25.06.2018, на підставі 183, 233 ГПК України, відкладено підготовче засідання на 17.07.2018, про що постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання. Відповідачу направлено ухвалу про виклик в судове засідання 17.07.2018.
		16.07.2018 та 17.07.2018 через відділ діловодства суду від відповідача надійшли   заперечення на відповідь на відзив, в яких відповідачем зазначено, що позивач помилково ототожнює строк дії договору та строк виконання зобов'язання. Також відповідачем зазначено, що попередня оплата є не грошовим зобов'язанням. 
		В судовому засіданні 17.07.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу № 910/6510/18 до судового розгляду по суті на 02.08.2018, про що постановлено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання.    
		19.07.2018 через відділ діловодства суду від відповідача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції. 
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.07.2018 відмовлено у задоволенні  заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "СИГМА ТЕКНОЛОДЖИ" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
		02.08.2018 через відділ діловодства суду від відповідача надійшла  заява про перенесення розгляду справи на іншу дату. 
		В судове засідання 02.08.2018 з розгляду справи по суті з'явились представники позивача та відповідача.
		Представник відповідача просив суд не розглядати клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки представник відповідача прибув в судове засідання.  
		За таких обставин, враховуючи те, що в судовому засіданні присутній представник відповідача, суд відхилив клопотання  відповідача про відкладення розгляду справи.
		Представник позивача у судовому засіданні 02.08.2018 надав пояснення по суті позову, позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.
		Представник відповідача  в судовому  засіданні 02.08.2018   надав  пояснення по суті своїх заперечень, просив суд відмовити у задоволенні позову. 
		В судовому засіданні 02.08.2018 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
		Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників учасників процесу, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		14.07.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "ОЛІМПІКС"   (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "СИГМА ТЕКНОЛОДЖИ" (покупець) укладений договір  купівлі-продажу №01/07-18  (надалі -  договір), відповідно до умов якого продавець зобов'язався передати у власність покупцю товар (Екскаватор-навантажувач Марки: CATERPILLAR Модель: 434F (2015p.в.), новий. Країна походження: Англія вартістю 2018160,00 грн. з ПДВ), а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити його вартість у порядку і на умовах, визначених цим договором. 
		В пункті 2.1. договору сторони погодили, що передача товару здійснюється після його повної оплати на складі Продавця який розташований за адресою: м. Київ, вул. Миколи Трублаїні, 2а. 
		Відповідно до п. 2.2. договору, строк поставки товару - протягом 20 (двадцяти) робочих днів з моменту зарахування продавцю попередньої оплати в розмірі 50 % від вартості товару (п.4.2.1. договору).
		Згідно із п. 4.1. договору визначено, що ціна договору  (загальна вартість товару, визначеного в п. 1.1, цього договору) становить грошову суму 2018160,00 грн. з ПДВ еквівалентну 73 000,00 Євро на день укладання цього договору. 
		В пункті 4.2. договору сторони погодили, що покупець здійснює оплату вартості товару, визначеної в п. 1.1. та п. 4.1. договору, в наступному порядку: 
		попередня оплата в розмірі 50% від ціни договору, що складає на день укладання цього договору 1009080,00 в т.ч. ПДВ  сплачується покупцем протягом 2 (двох) робочих днів з моменту підписання договору.
		Остаточна оплата в розмірі 50% від ціни договору, що складає на день укладання цього договору 1009080,00 в т.ч. ПДВ  сплачується покупцем протягом 2 (двох) робочих днів з моменту надходження товару на митну територію України. 
		На виконання умов договору купівлі-продажу №01/07-18  від 14.07.2016 позивач перерахував на користь відповідача 800000,00 грн. попередньої оплати, що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками. 
		21.01.2017 між  сторонами укладений договір про розірвання договору купівлі-продажу №01/07-18  від 14.07.2016, відповідно до п.1.1. якого у зв'язку з невиконанням продавцем зобов'язань щодо поставки товару, сторони дійшли згоди розірвати договір №01/07-18 купівлі-продажу від 14 липня 2016 року з 28 січня 2017 року. 
		В пункті 2 договору про розірвання договору купівлі-продажу №01/07-18  від 14.07.2016 визначено, що продавець зобов'язується повернути покупцеві на вказаний у цьому договорі його поточний рахунок, отриману від останнього за договором № 01/07-18 купівлі-продажу від 14 липня 2016 року з 28 січня 2017 року попередню оплату в сумі 700000 (сімсот тисяч) грн., 00 коп. в тому числі ПДВ 116 666 (сто шістнадцять тисяч шістсот шістдесят шість) грн. 67 коп. протягом 30 календарних днів з дати підписання сторонами цього договору. 
		У відповідності до п. 3 договору про розірвання договору купівлі-продажу №01/07-18  від 14.07.2016, у випадку невиконання або неналежного виконання продавцем своїх обов'язків за цим договором щодо повернення продавцем покупцеві попередньої оплати, що була здійснена покупцем продавцеві за договором № 01/07-18 купівлі-продажу від 14 липня 2016 року з 28 січня 2017 року, подавець зобов'язаний сплатити покупцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості, за кожен день прострочення, за весь період прострочення до дня виконання зобов'язання за цим договором, а також інфляційні втрати пов'язані з таким неповерненням грошових коштів у відповідності до умов цього договору. 
		За умовами пункту 4 договору про розірвання договору купівлі-продажу №01/07-18  від 14.07.2016, договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами.
		Відповідачем здійснено повернення попередньої оплати за екскаватор на загальну суму 310000,00 грн. (23.06.2017 на суму 40000,00 грн., 03.07.2017 на суму 20000,00 грн., 22.09.2017 на суму 80000,00 грн., 11.10.2017 на суму 60000,00 грн., 01.11.2017 на суму 50000,00 грн., 07.12.2017 на суму 60000,00 грн.).
		Оскільки відповідач не повернув позивачу суму попередньої оплати у розмірі 390000,00 грн., позивач звернувся до суду про стягнення з відповідача вказаної суми боргу у судовому порядку. Також позивачем здійснено нарахування 160054,26 грн. - пені, 18033,70 грн. -  3% річних та  75309,70 грн.  - інфляційних втрат.
		Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.
		Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
		Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
		Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
		Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
		Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
		Як встановлено судом  вище, між сторонами укладено договір купівлі-продажу №01/07-18 від 14.07.2016 на виконання умов договору купівлі-продажу №01/07-18  від 14.07.2016 позивач перерахував на користь відповідача 800000,00 грн. попередньої оплати, що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками. 
		Відповідно до ч. 1 ст. 604 ЦК України, зобов'язання припиняється за домовленістю сторін.
		Як встановлено судом, між сторонами укладено договір від 21.01.2017 про розірвання договору купівлі-продажу №01/07-18  від 14.07.2016, згідно із умовами якого,  у зв'язку з невиконанням продавцем зобов'язань щодо поставки товару, сторони дійшли згоди розірвати договір № 01/07-18 купівлі-продажу від 14 липня 2016 року з 28 січня 2017 року. 
		Отже, у відповідності до умов договору про розірвання від 21.01.2017, договір купівлі-продажу №01/07-18  від 14.07.2016 припинив свою дію 28 січня 2017 року. 
		Згідно із п. 2 договору від 21.07.2017  про розірвання договору купівлі-продажу №01/07-18  від 14.07.2016 сторонами встановлено зобов'язання відповідача здійснити повернення позивачу  суми попередньої оплати в у розмірі  700000,00 грн. протягом 30 календарних днів з дати підписання сторонами цього договору.
		За змістом п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. 
		Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).  
		Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
		Таким чином, у договорі від 21.01.2017 про розірвання договору купівлі-продажу №01/07-18  від 14.07.2016, сторони встановили нове зобов'язання відповідача з повернення протягом 30 календарних днів з дати підписання сторонами цього договору (до 26.02.2017 включно) позивачу суми коштів 700000,00 грн. сплачених позивачем як попередня оплата за договором купівлі-продажу №01/07-18  від 14.07.2016.
		Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
		Відповідно до  ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		Зобов'язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).
		Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). 
		Як підтверджено наявними в матеріалах справи банківськими виписками, відповідачем здійснено часткове повернення попередньої оплати екскаватор на загальну суму 310000,00 грн. (23.06.2017 на суму 40000,00 грн., 03.07.2017 на суму 20000,00 грн., 22.09.2017 на суму 80000,00 грн., 11.10.2017 на суму 60000,00 грн., 01.11.2017 на суму 50000,00 грн., 07.12.2017 на суму 60000,00 грн.).
		При цьому, судом враховано що в призначеннях платежу зі здійснення вказаних вище оплат відсутнє посилання на договір  купівлі-продажу №01/07-18  від 14.07.2016 та договір про розірвання зазначеного договору. 
		Однак, з пояснень представник відповідача в  судовому засіданні 02.08.2018, повернення попередньої оплати у сумі 310000,00 грн. здійснювалась відповідачем за  екскаватор, поставка якого повинна була здійснюватись за договором купівлі-продажу №01/07-18  від 14.07.2016.
		Наявність залишку неповернутої суми у розмірі 390000,00 грн., яка сплачувалась позивачем за договором купівлі-продажу №01/07-18  від 14.07.2016 відповідачем не заперечується. 
		Враховуючи наведені  вище обставини, оскільки  невиконане зобов'язання за договором від 21.01.2017 про розірвання договору купівлі-продажу №01/07-18  від 14.07.2016  у розмірі 390000,00 грн. підтверджується матеріалами справи, доказів оплати заборгованості відповідачем не надано, суд дійшов висновку про задоволення позовної вимоги позивача про стягнення  заборгованості у розмірі 390000,00 грн.
		З приводу  посилань відповідача на те, що договір  про розірвання договору купівлі-продажу №01/07-18 від 14.07.2016 є неукладеним, так як сторони не погодили такої істотної умов як строк  розрівняння договору, то суд зазначає наступне. 
		Так, згідно із ч. 1 ст. 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. 
		У відповідності до ч. 2, ч. 3 ст. 180 Господарського кодексу України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
		Втім, суд зазначає, що договір про розірвання договору укладений сторонами з метою припинення договору купівлі-продажу №01/07-18 від 14.07.2016, а тому наведені приписи законодавства щодо погодження строку дії договору у даному випадку не можуть застосовуватись до договору про розірвання.
		Також суд зазначає, що визначення договору як неукладеного може мати місце на стадії укладення договору, а не за наслідками виконання його сторонами п. 2.6. постанови  Пленуму Вищого господарського суду України № 11  від 29.05.2013 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними"). За таких обставин,  враховуючи те, що дії сторін свідчать про виконання договору купівлі-продажу (сплата позивачем попередньої оплати та повернення відповідачем сум попередньої оплати за товар який погоджений сторонами договором купівлі-продажу), доводи відповідача про те, що  договір  купівлі-продажу №01/07-18 від 14.07.2016 є також неукладеним визнаються судом безпідставними.
		Позивачем заявлено до стягнення з відповідача   160054,26 грн. - пені ( нараховані за періоди з 27.02.2017 по 23.06.2017, з 24.06.2017 по 03.07.2017, з 04.07.2017 по 22.09.2017, з 23.03.2017 по 11.10.2017, з 12.10.2017 по 01.11.2017, з 02.11.2017 по 07.12.2017, з 08.12.2017 по 02.04.2018), 18033,70 грн. -  3% річних (нараховані за періоди з 27.02.2017 по 23.06.2017, з 24.06.2017 по 03.07.2017, з 04.07.2017 по 22.09.2017, з 23.03.2017 по 11.10.2017, з 12.10.2017 по 01.11.2017, з 02.11.2017 по 07.12.2017, з 08.12.2017 по 02.04.2018) та  75309,70 грн.  - інфляційних втрат (нараховані  за березень-червень 2017 року, за липень-серпень 2017 року, за вересень 2017 року, за жовтень 2017 року, за листопад 2017 року, за грудень 2017 року, за січень-лютий 2018 року).
		В пункті 1.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" визначено, що з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.
		Оскільки, матеріалами справи підтверджено факт наявності прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання встановленого у договорі про розірвання, то позивачем правомірно здійснено нарахування  пені, інфляційних втрат та 3% річних.
		Відповідач в заперечення заявлених вимог посилається на безпідставність застосування ст. 625 ЦК України, оскільки, на думку відповідача зобов'язання з повернення попередньої оплати є не грошовим.
		Частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу  України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
		Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. 
		Грошові зобов'язання, як і будь-які інші цивільно-правові або господарські зобов'язання, можуть виникати з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України і статтею 174 ГК України. 
		За змістом статей 524 та 533 ЦК грошовим є зобов'язання, яке виражається в грошових одиницях України (або грошовому еквіваленті в іноземній валюті), тобто будь-яке зобов'язання зі сплати коштів.
		Судом встановлено, що в договорі про розірвання договору купівлі-продажу №01/07-18 сторони встановили зобов'язання відповідача з повернення суми коштів у розмірі 700000,00 грн., сплачених позивачем за договором купівлі-продажу як попередня  оплата та встановили конкретний строк виконання зобов'язання, внаслідок чого вказане  зобов'язання є грошовим.
		Таким чином, зобов'язання відповідача зі сплати на корить позивача коштів у сумі 700000,00 грн.  є грошовим зобов'язанням, а тому нарахуванням позивачем інфляційних втрат та 3% річних на суму заборгованості у розмірі 390000,00 грн. є обґрунтованим.
		Розрахунок  3% річних у розмірі 18033,70 грн. є арифметично вірним, у зв'язку із чим вимоги у цій частині підлягають задоволенню.
		Перевіривши  розрахунок інфляційних втрат судом встановлено, що сума інфляційних втрат  становить 64109,70 грн., а тому вимоги у цій частині суд задовольняє частково. 
		За змістом з ч. 2 ст. 217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).
		За приписами ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
		Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).
		В пункті  3 договору про розірвання договору купівлі-продажу №01/07-18  від 14.07.2016 сторони погодили, що у випадку невиконання або неналежного виконання відповідачем  своїх обов'язків за цим договором щодо повернення позивачу попередньої оплати, відповідач  зобов'язаний сплатити покупцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості, за кожен день прострочення, за весь період прострочення до дня виконання зобов'язання за цим договором. 
		Згідно із ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. 
		Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
		Відповідно до. 2.5. постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.
		Отже, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців.  
		З аналізу пункту 3  договору про розірвання, вбачається, що сторони, реалізуючи при укладенні договору про розірвання своє законодавчо визначене право забезпечення виконання грошових зобов'язань встановленням відповідальності у вигляді пені, узгодили обов'язок відповідача сплатити позивачу пеню за весь період прострочення до дня виконання зобов'язання за цим договором. 
		Отже,  сторони передбачили інший період нарахування пені, аніж шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України), а тому  в даному випадку період нарахування пені не обмежується шестимісячним строком.
		З урахуванням наведеного доводи  відповідача про  нарахування пені з порушенням ч. 6 ст. 232 ГК України є безпідставними. 
		Водночас, відповідачем було заявлено про застосування позовної давності до вимог про стягнення пені. 
		Згідно зі ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
		Відповідно до ч. 2 ст. 258  Цивільного кодексу України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
		Відповідно до ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
		Згідно з ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
		Європейський суд з прав людини юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що "позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу" (п. 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою N 14902/04 у справі ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії"; п. 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства").
		Початком прострочення виконання зобов'язання відповідачем за договором про розірвання та нарахування пені є 27 лютого 2017 року.
		Оскільки, позивач звернувся з даним позовом до суду 22.05.2018 (згідно із  штемпеля на поштовому конверті), а доказів переривання позовної давності щодо нарахування інфляційних втрат  позивачем суду не надано, то   вимоги про стягнення пені, які нараховані за період з 27.02.2017 по 21.05.2017 заявлено із пропуском позовної давності, у зв'язку із чим суд відмовляє у задоволенні позовних вимог  в цій  частині.
		Отже, обґрунтованими є вимоги про стягнення пені у розмірі 117440,56  грн. нарахованої за періоди з 22.05.2017 по 23.06.2017, з 24.06.2017 по 03.07.2017, з 04.07.2017 по 22.09.2017, з 23.03.2017 по 11.10.2017, з 12.10.2017 по 01.11.2017, з 02.11.2017 по 07.12.2017, з 08.12.2017 по 02.04.2018.
		Водночас, частиною 1 ст. 233 ГК України встановлено, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкції. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, а й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
		Також, згідно із ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. 
		Зі змісту наведених норм випливає, що зменшення розміру пені  є правом  суду.
		Суд зазначає, що право суду зменшувати неустойку є втіленням принципів цивільного законодавства, заснованих, в тому числі, на забезпеченні судового захисту цивільних прав та інтересів на засадах справедливості, добросовісності та розумності.
		За таких обставин, враховуючи співвідношення розміру основної заборгованості та суми нарахованої пені, з огляду на те, що відповідачем частково виконувалось зобов'язання з повернення суми попередньої оплати, з урахуванням принципів розумності та справедливості, суд приходить до висновку про зменшення розміру пені на 50% від суми, що заявлена до стягнення, у зв'язку із чим, з відповідача на корить позивача підлягає стягненню пеня у розмірі  58720,28  грн.
		Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
		Приписами ст. ст. 76, 77  Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. 
		Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
		Статтею  86  Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
		Враховуючи наведене, з'ясувавши повно і всебічно обставини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "ОЛІМПІКС" до Товариства з обмеженою відповідальністю "СИГМА ТЕКНОЛОДЖИ" про  стягнення 643397,66 грн.
		Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.
		При цьому, судом враховано, що  у разі коли господарський суд  зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.
		Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
		 
		ВИРІШИВ:
		Позов задовольнити  частково.
		Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю  "СИГМА ТЕКНОЛОДЖИ" (04080, м. Київ, ВУЛИЦЯ ЮРКІВСЬКА, БУДИНОК 34-А, ідентифікаційний  код  37146634) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "ОЛІМПІКС" (01601, м. Київ, ВУЛИЦЯ БАНКОВА, БУДИНОК 2, ідентифікаційний код 39288133) основну заборгованість  розмірі 390000,00 грн., пеню у розмірі 58720,28 грн., 3% річних у розмірі 18033,70 грн., інфляційні втрати у розмірі 64109,70 грн. та судовий збір у розмірі 8843,76 грн.
		В іншій частині позовних вимог відмовити.
		Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
		 
		Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення
		 
		Повний текст рішення складено та підписано:   10.08.2018.
		 
		 
		 
		 
		Суддя                                                                                                              О.В. Гулевець

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...