Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 629/3694/18 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти життя та здоров'я особи; Умисне тяжке тілесне ушкодження.
Надіслано для оприлюднення: 13.08.2018. Зареєстровано: 14.08.2018. Забезпечено надання загального доступу: 17.08.2018.
Дата набрання законної сили: 13.09.2018
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Кримінальне провадження № 629/3694/18
		Номер провадження 1-кп/629/402/18
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		13 серпня 2018 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області у складі: головуючого - судді ОСОБА_1 , за участю секретаря: ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Лозова, Харківської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018220380001005 відносно:
		ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Надеждине, Сахновщинського району, Харківської області, громадянки України, з середньою освітою, вдови, не працюючої, яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,
		обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України,
		з участю сторін кримінального провадження:
		- обвинувачення  прокурора Лозівської місцевої прокуратури Харківської області ОСОБА_4 , потерпілого ОСОБА_5 , 
		- захисту  обвинуваченої ОСОБА_3 , - 
		В С Т А Н О В И В:
		30 травня 2018 року близько 16 год. 00 хв. ОСОБА_3 перебувала разом зі своїм сином ОСОБА_5 вдома за адресою:  АДРЕСА_1 . Через деякий час на ґрунті особистих неприязних відносин між ними виник словесний конфлікт, де у ході сварки ОСОБА_5 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, штовхнув в груди ОСОБА_3 , від чого вона впала на підлогу та вдарилась головою. ОСОБА_3 в свою чергу, діючи в результаті раптово виниклого умислу, спрямованого на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_5 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з метою умисного спричинення тілесних ушкоджень останньому, схопила з тумби, яка знаходилась в коридорі вищезазначеної квартири, кухонний ніж та нанесла ОСОБА_5 один удар ножем в область грудної клітини зліва, внаслідок чого заподіяла йому тілесні ушкодження у вигляді: колото-різаного поранення передньої поверхні грудної клітини зліва в області проекції 2-го ребра по середньо ключичній лінії, проникаюче в ліву плевральну порожнину з ушкодженням верхньої долі лівої легені, яке згідно висновку експерта № 152-ЛЗ/18 від 06.07.2018 року відноситься до тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння.
		Обвинувачена ОСОБА_3 винною себе в скоєнні злочину визнала та пояснила у судовому засіданні, що щиро кається у скоєному нею злочині. Також пояснила, що дійсно скоїла злочин при зазначених обставинах, а саме 30 травня 2018 року вона була вдома за адресою: АДРЕСА_1 , разом з сином. Син був у нетверезому стані, між ними виникла словесна сварка, син її штовхнув і вона впала на підлогу. Потім схопила кухонний ніж та нанесла йому один удар в область грудної клітини. Цивільний позов визнає.
		Визнавальні свідчення обвинуваченої ОСОБА_3 суд вважає правильними та достовірними, а також такими, що відповідають матеріалам справи, оскільки вони надані послідовно, несуперечливо та кладе в основу обвинувального вироку. 
		Зважаючи на те, що обвинувачена повністю визнала свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, погодилася з правовою кваліфікацією своїх дій, її свідчення відповідають суті обвинувачення, суд за згодою учасників судового провадження, які правильно розуміють обставини кримінального правопорушення, які ніким не оспорюються, переконавшись у добровільності її позицій, роз`яснивши їй положення ч. 3 ст. 349 КПК України про позбавлення в подальшому права оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку, за відсутності сумнівів у добровільності позиції обвинуваченої, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються та обмежився допитом обвинуваченої.
		Таким чином, суд знаходить вину обвинуваченої ОСОБА_3 повністю доведеною, а скоєне нею підлягаючим кваліфікації за ч. 1 ст. 121 КК України, як умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння. 
		Обвинувачена ОСОБА_3 винна у скоєнні даного кримінального правопорушення і підлягає покаранню.
		Призначаючи покарання обвинуваченій, у відповідності зі ст. 65 КК України та постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24.10.2003 року № 7 (із наступними змінами та доповненнями), суд враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особу винногота обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. 
		Окрім того, метою призначення покарання, виходячи із положень ч. 2 ст. 50 КК Україниє не лише кара, а й виправлення засудженого та запобігання вчиненню нових злочинів.
		При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості скоєних злочинів, дані про особу обвинуваченої, обставини, які пом`якшують та обтяжують її покарання. 
		Відповідно до ч.4 ст. 12 КК України обвинувачена ОСОБА_3 скоїла тяжкий злочини. 
		Дослідженням особи обвинуваченої ОСОБА_3 встановлено, що вона раніше не судима, на обліку у лікаря-психіатра не перебуває, з 2009 року перебуває на обліку у лікаря-нарколога з приводу синдрому залежності від алкоголю, має середню освіту, вдова, не працює, за місцем проживання характеризується формально.
		Обвинувачена ОСОБА_3 не з`явилася для участі у підготовці досудової доповіді, оцінка ризику вчинення повторного правопорушення проводилася лише по статистичним факторам. 
		Оцінка виявила високі ризики вчинення повторного кримінального правопорушення. Небезпека може виникати періодично в залежності від посилення впливу криміногенних факторів ризику.
		Відповідно до вимог ст. 66 КК України обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченій ОСОБА_3 , суд визнає щире каяття. 
		Відповідно до вимог ст. 67 КК України обставина, яка обтяжує покарання обвинуваченій ОСОБА_3 , судом не встановлена. 
		Суд приходить до висновку, що обставини, які пом`якшують покарання обвинуваченій ОСОБА_3 , не є винятковими і не знижують істотним чином міру тяжкості скоєних злочинів, не зменшують суспільну небезпеку злочину до рівня, що виходить за межі покарання, що виключає застосування до обвинуваченої ст. 69 КК України  призначення більш м`якого покарання, яке передбачено законом.
		Крім того, судом враховується досудова доповідь, складена Лозівським міськрайонним відділом філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області, згідно висновку якої ризик вчинення повторного кримінального правопорушення оцінюється як високий, виправлення ОСОБА_3 без позбавлення/обмеження волі на певний строк може становити небезпеку для суспільства. У разі призначення обвинуваченій покарання не пов`язаного з позбавлення волі, з метою виправлення та запобігання вчинення повторного правопорушення в майбутньому застосувати наступні заходи: контроль за поведінкою за місцем проживання; застосування соціально-виховних заходів. що необхідні для виправлення та запобігання вчиненню повторних кримінальних правопорушень.
		Із врахуванням ступеня тяжкості скоєного злочину, особи обвинуваченої ОСОБА_3 , обставин, які пом`якшують і обтяжують покарання, обставин скоєння злочину та відношення до скоєного, суд дійшов висновку про те, що виправлення обвинуваченої можливо без ізоляції від суспільства і призначає покарання ОСОБА_3 в межах санкції ч.1 ст. 121 КК України із застосуванням ст. 75 КК України, а саме звільнення обвинуваченої від відбування покарання з випробуванням та покладення на неї обов`язків передбачених ст. 76 КК України, яке сприятиме її виправленню, оскільки саме таке покарання, на думку суду, є справедливим та достатнім для її виправлення та попередження вчинення нею нового злочину.
		Запобіжний захід відносно обвинуваченої ОСОБА_3 судом не обирався.
		Цивільний позов, заявлений Лозівською місцевою прокуратурою Харківської області, яка діє в інтересах держави в особі комунального закладу охорони здоров`я «Лозівське територіальне медичне об`єднання» Лозівської міської ради Харківської області про відшкодування витрат завданих злочином, суд вважає необхідним задовольнити виходячи з наступного.
		Відповідно до ч. 1 ст. 1206 ЦК України на особу, яка вчинила злочин, покладено обов`язок відшкодувати закладові охорони здоров`я витрати на лікування потерпілого від злочину, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної самооборони або в стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого.
		Згідно з вимогами ст. 1206 ЦК України сума, витрачена на лікування потерпілого від злочину, підлягає стягненню на користь бюджету, з якого фінансується лікувальний заклад, в сумі фактичних витрат з особи, що скоїла злочин, тобто обвинуваченої по справі ОСОБА_3 .
		Згідно з довідкою комунального закладу охорони здоров`я «Лозівське територіальне медичне об`єднання» Лозівської міської ради Харківської області, потерпілий від даного злочину ОСОБА_5 , знаходився на стаціонарному лікуванні в хірургічному відділенні КЗОЗ «Лозівська ЦРЛ» з 30.05.2018 року по 08.06.2018 року. Загальна вартість витрачених державних коштів на стаціонарне лікування потерпілого від злочину ОСОБА_5 становить 3755 гривень 52 копійки, що підтверджується довідкою КЗОЗ «Лозівське територіальне медичне об`єднання» Лозівської міської ради Харківської області № 1402 від 12.06.2018 року. Вказаний розрахунок проведено відповідно до «Порядку обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 545 від 16.07.1993. Згідно з цим Порядком, сума коштів, що підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров`я, в якому на лікуванні перебуває потерпілий, з урахуванням кількості ліжко-днів, проведених ним у стаціонарі, та щоденної вартості його лікування.
		Судові витрати на проведення судових експертиз відсутні. 
		Крім цього, суд, вважає за необхідне зняти арешт з речових доказів по справі, виходячи з наступного.
		Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове позбавлення підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, у разі якщо до такої юридичної особи може бути застосовано захід кримінально-правового характеру у вигляді конфіскації майна, можливості відчужувати певне його майно за ухвалою слідчого судді або суду до скасування арешту майна у встановленому цим Кодексом порядку. Відповідно до вимог цього Кодексу арешт майна може також передбачати заборону для особи, на майно якої накладено арешт, іншої особи, у володінні якої перебуває майно, розпоряджатися будь-яким чином таким майном та використовувати його.
		Відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України, суд одночасно з ухваленням рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.
		Як вбачається з матеріалів справи, 01 червня 2018 року ухвалою Лозівського міськрайонного суду Харківської області був накладений арешт на майно, а саме на кухонний ніж; білу ганчірку; марлевий тампон; футболку жовтого кольору; червоні штани; гумові капці; труси; шорти.
		В зв`язку з тим, що провадження по даній кримінальній справі закінчується, суд вважає, що відпала потреба в подальшому застосуванні арешту на зазначене майно, оскільки зняття вказаного обтяження не перешкоджає виконанню судового рішення в майбутньому.
		Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст.100 КПК України.
		Керуючись ст. ст. 371, 374 КПК України, суд, -
		З А С У Д И В:
		Визнати  ОСОБА_6  винною в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.121 КК України та піддати її покаранню у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.
		На підставі ст. 75 КК України звільнити  ОСОБА_3  від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 (три) роки.
		На підставі ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 76 КК України покласти на  ОСОБА_3  обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання та не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
		Запобіжний захід відносно  ОСОБА_3  не обирався.
		Скасувати арешт, накладений на майно на підставі ухвали слідчого судді Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 01.06.2018 року, а саме на: кухонний ніж; білу ганчірку; марлевий тампон; футболку жовтого кольору; червоні штани; гумові капці; труси; шорти.
		Речові докази по справі:
		- кухонний ніж, білу ганчірку, марлевий тампон, зрізи нігтьових пластин, які передані до камери зберігання речових доказів Лозівського ВП ГУНП в Харківській області (номер книгу обліку 733, квитанція № 18/71) - знищити як такі що не мають цінності;
		- футболку, червоні штани, гумові капці, труси, шорти, які належать ОСОБА_3 та передані до камери зберігання речових доказів Лозівського ВП ГУНП в Харківській області (номер книгу обліку 733, квитанція № 18/71) - повернути засудженій, у разі відмови отримання - знищити як такі що не мають цінності.
		Долю речових доказів вирішити після набрання вироком законної сили.
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.
		Копію вироку негайно після його проголошення вручити засудженій та прокурору.
		Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст.394 КПК України до апеляційного суду Харківської області через Лозівський міськрайонний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги за відсутності такої скарги, а при оскарженні вироку - після постановлення ухвали апеляційним судом.
		 
		Суддя              ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...