Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 826/3492/18 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу забезпечення сталого розвитку населених пунктів та землекористування, зокрема зі спорів у сфері:; містобудування; планування і забудови територій; архітектурної діяльності.
Надіслано для оприлюднення: 13.08.2018. Зареєстровано: 14.08.2018. Забезпечено надання загального доступу: 15.08.2018.
Дата набрання законної сили: 08.08.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		  КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД    01010,  м. Київ,  вул. Московська, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@apladm.ki.court.gov.ua
		 
		Головуючий суддя у першій інстанції: Кузьменко А.І.
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		  08 серпня 2018 року                                                                                   Справа № 826/3492/18
		 
		          Київський апеляційний адміністративний суд у складі: 
		Головуючого судді:                      Епель О.В., 
		суддів:                                               Губської Л.В., Троян Н.М.,
		за участю секретаря                      Лісник Т.В.,
		представника позивача                    ОСОБА_2,
		представника відповідача          Перепелиціна Л.М.,
		представника третьої особи          Кулакова В.В.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу заступника прокурора м. Києва на ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 червня 2018 року у справі
		 
		за позовом                     заступника прокурора м. Києва 
		                                        ОСОБА_5
		                              
		до                               Київської міської ради 
		 
		треті особи, які не заявляють 
		самостійні вимоги 
		на предмет спору:          Департамент містобудування та архітектури
		                                        Виконавчого органу Київської міської ради 
		                                        (Київської міської державної адміністрації),
		                                        приватне акціонерне товариство 
		                                        «Холдингова компанія «Київміськбуд»,
		 
		про                               визнання протиправним та скасування рішення,
		 
		В С Т А Н О В И В :
		 
		          Заступник прокурора м. Києва ОСОБА_5 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Київської міської ради (відповідач), треті особи, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору: Департамент містобудування та архітектури Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), приватне акціонерне товариство «Холдингова компанія «Київміськбуд» про визнання протиправним та скасування рішення Київської міської ради від 28.11.2017 р. № 679/3686 «Про затвердження детального плану території в межах бульвару Перова, вулиць Сулеймана Стальського, Петра Вершигори, проспекту Генерала Ватутіна у Дніпровському районі міста Києва».
		Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 червня 2018 року позовну заяву було залишено без розгляду.
		Не погоджуючись з таким рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та направити справу на продовження розгляду для вирішення питання про відкриття провадження у справі, посилаючись на те, що звертаючись з позовною заявою у цій справі, він захищає державні інтереси, а також стверджуючи, що оскаржуване ним рішення КМР прийнято всупереч інтересам територіальної громади міста Києва, а отже, порушує інтереси держави.
		З цих та інших підстав апелянт вважає, що оскаржуване ним рішення суду постановлено з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання про залишення позовної заяви без розгляду.
		ПрАТ «Холдингова компанія «Київміськбуд» подано відзив на апеляційну скаргу, в якому воно просить залишити її без задоволення, а ухвалу суду - без змін, наголошуючи на тому, що позивачем не доведено та взагалі не обґрунтовано порушення спірним рішенням КМР інтересів держави або, принаймні, конкретного громадянина, а також зазначаючи, що з даного питання вже склалася відповідна судова практика.
		Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду - без змін з наступних підстав.
		Колегія суддів встановила, що постановляючи ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що питання, порушене у позовній заяві, не належить до сфери державних інтересів, може бути розв'язане на регіональному рівні будь-якою зацікавленою особою та/або компетентним суб'єктом владних повноважень, а тому його вирішення не охоплюється правом прокурора, передбаченим ст. 53 КАС України та ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».
		Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне. 
		Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України), Законами України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 р. № 1697-VII (далі - Закон №  1697-VII), «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 р. № 280/97-ВР (далі - Закон № 280/97-ВР).
		Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
		Частинами 3, 4 статті 53 КАС України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
		Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу.
		У ч. 3 ст. 23 Закону № 1697-VII визначено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
		Поняття «державний інтерес» суд розглядає як закріплену Конституцією та законами України, міжнародними договорами та актами систему основних цінностей у найважливіших сферах життєдіяльності українського народу та суспільства. 
		Визначення поняття «інтереси держави» надано Конституційним Судом України в рішенні від 08.04.1999 р. № 1-1/99.
		У вказаному рішенні КСУ роз'яснив, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів та суттєво відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин, оскільки в основі перших завжди потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.
		При цьому, у резолютивній частині рішення від 08.04.1999 р. № 1-1/99 КСУ підкреслив, що прокурори та їх заступники подають до суду позови саме в інтересах держави, а не в інтересах підприємств, установ і організацій чи осіб незалежно від їх підпорядкування і форм власності. Саме тому Суд підійшов до визначення державних інтересів як предмета захисту прокуратурою, розуміючи їх як потребу в здійсненні глобальних загальнодержавних цінностей, що мають за мету захист суверенітету, цілісності та безпеки держави тощо.
		Відповідно до ст. 10 Закону № 280/97-ВР сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
		Представницькі органи місцевого самоврядування, сільські, селищні, міські голови, виконавчі органи місцевого самоврядування діють за принципом розподілу повноважень у порядку і межах, визначених цим та іншими законами.
		Системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що «інтереси держави» є оціночним поняттям і прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення інтересів держави, обґрунтовує в позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
		Таким чином, підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.
		Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на те, що предметом позовних вимог, заявлених заступником прокурора у даній справі, є рішення КМР від 28.11.2017 р. № 679/3686 «Про затвердження детального плану території в межах бульвару Перова, вулиць Сулеймана Стальського, Петра Вершигори, проспекту Генерала Ватутіна у Дніпровському районі міста Києва», тобто рішення органу місцевого самоврядування, яке стосується інтересів відповідної територіальної громади.
		Разом з тим, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що в межах розгляду даної адміністративної справи, перебравши на себе повноваження позивача, прокурор не обґрунтував та не довів належними і допустимими доказами наявність порушень відповідачем законних інтересів держави або інтересів конкретного громадянина у зв'язку з прийняттям спірного рішення КМР.
		Крім того, як було правильно встановлено судом першої інстанції, прокурором не доведено, що захист інтересів у сфері містобудівної діяльності не здійснює або не належним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.
		При цьому, доводи апелянта про те, що звертаючись з позовною заявою у цій справі, він захищає державні інтереси, а також стверджуючи, що оскаржуване ним рішення КМР прийнято всупереч інтересам територіальної громади міста Києва, а отже, порушує інтереси держави, є необґрунтованими, з огляду на вищезазначене, та суперечать приписам ст. 10 Закону № 280/97-ВР, якою чітко визначено органи місцевого самоврядування, уповноважені представляти інтереси територіальної громади.
		Таким чином, проаналізувавши ці та всі інші доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що вони не спростовують правильності висновків суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для залишення позовної заяви без розгляду.
		Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції повно і правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, відповідно до вимог ст. 242 КАС України.
		Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.          
		Отже, апеляційна скарга заступника прокурора м. Києва підлягає залишенню без задоволення, а ухвала Окружного адміністративного суду м.  Києва від 12 червня 2018 року - без змін.
		Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Апеляційну скаргу заступника прокурора м. Києва залишити без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 червня 2018 року - без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
		Повний текст рішення, відповідно до ч. 3 ст. 243 КАС України, виготовлено            13 серпня 2018 року.
		 
		 
		Головуючий суддя:          
		 
		 
		 
		Судді:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...