Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 128/230/17 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти життя та здоров'я особи; Умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження.
Надіслано для оприлюднення: 15.08.2018. Зареєстровано: 16.08.2018. Забезпечено надання загального доступу: 21.08.2018.
Дата набрання законної сили: 03.12.2018
Результат оскарження 03.12.2018 Вінницький апеляційний суд: залишено без змін вирок суду першої інстанції
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 128/230/17 
		 
		ВИРОК
		Іменем України
		 
		14 серпня 2018 року                Вінницький районний суд Вінницької області
		 
		в складі: головуючого судді              ОСОБА_1 
		секретаря судового засідання:             ОСОБА_2 
		прокурора:                         ОСОБА_3 
		адвокатів:                         ОСОБА_4 , ОСОБА_5 
		за участю
		обвинуваченого:                     ОСОБА_6 
		потерпілої:                         ОСОБА_7 
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці кримінальне провадження № 12016020100001403 про обвинувачення ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, освіта середня спеціальна, розлученого, непрацюючого, раніше судимого:
		08.08.2016 року Вінницьким міським судом Вінницької області за ст. 296 ч.2, ст. 75 КК України до 1 року обмеження волі, з іспитовим строком 1 рік
		 
		за ч. 1 ст. 122 КК України, -
		 
		ВСТАНОВИВ:
		03.10.2016 року, о 16 год. 15 хв., ОСОБА_6 , керував автомобілем «Chery Carry», сірого кольору, д.н.з. НОМЕР_1 , яким рухався по вулиці Д. Нечая в м. Вінниця, де поблизу будинку №166 зупинив автомобіль. На пасажирське сидіння спереду до вказаного автомобіля сіла його дружина - ОСОБА_7 , яка на той час йшла на зустріч з ним, за попередньою домовленістю, та під час зустрічі хотіла забрати в нього їх спільного сина - ОСОБА_8 , який перебував на задньому пасажирському сидінні автомобіля. ОСОБА_6 почав з`ясовувати стосунки з дружиною, оскільки остання на той час виявила намір розлучитись з чоловіком. ОСОБА_6 створив конфліктну ситуацію, в ході якої заблокував двері автомобіля та почав рухатись автомобілем в сторону с. Лука-Мелешківська, Вінницького району Вінницької області. Дорогою, ОСОБА_6 тягнув ОСОБА_7 рукою за волосся голови, тримаючи рукою за волосся умисно наносив удари її головою, а саме: обличчям останньої об поверхню панелі автомобіля, а також умисно наносив удари кулаком правої руки в область живота та в область спини. Доїхавши автомобілем до середини асфальтованої дороги, яка знаходиться між лісосмугою та полем в с. Майдан Чапельський, Вінницького району Вінницької області, ОСОБА_6 зупинив автомобіль та дав дружині можливість вийти з авто. Вийшовши з авто, ОСОБА_7 впала на грунтову поверхню поля. Підійшовши до дружини, ОСОБА_6 продовжив умисно наносити їй тілесні ушкодження, а саме: тягнув руками за волосся голови, піднімав її над землею та кидав її тілом об землю, умисно наносив удари кулаками обох рук в область живота, сідниць та спини, піднімав за ноги над поверхнею поля та ногами наносив удари в область спини. Після нанесення ударів дружині, ОСОБА_6 сів до автомобіля та поїхав в сторону м. Вінниця, залишивши ОСОБА_7 у вказаному місці. Вказаними вище діями ОСОБА_6 спричинив ОСОБА_7 тілесні ушкодження у вигляді: переломів поперечних відростків 2-4 поперекових хребців зправа без порушення функції спинного мозку, забою грудного та поперекового відділу хребта, які згідно висновку експертів Вінницького обласного бюро судово-медичної експертизи №1709 від 01.12.2016 року належать до середньої тяжкості тілесних ушкоджень, оскільки не являлись небезпечними для життя в момент спричинення та не супроводжувались загрозливими для життя явищами, але за своїм характером спричинили тривалий розлад (понад 21 день) здоров`я; закритої черепно-мозкової травми  струсу головного мозку, підшкірних крововиливів обличчя, лівого надбрів`я та волосистої частини голови, контузії середньої стадії лівого ока, які згідно вказаного вище висновку належать до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я (більше 6, але не більше 21 дня); забою передньої черевної стінки, забою, підшкірної гематоми тилу правої кисті, які згідно вказаного вище висновку належать до легких тілесних ушкоджень.
		В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 свою вину в інкримінованому правопорушенні визнав повністю, пояснивши, що згідно рішення суду він позбавлений права керування транспортними засобами, однак, 03.10.2016 року керував автомобілем «Черрі», спиртних напоїв не вживав. З потерпілою у нього існував спір щодо виховання дитини. В той день вона зателефонувала і вони зустрілися, так як ОСОБА_9 хотіла забрати дитину. У них виникла сварка, потерпіла заважала керувати автомобілем: смикала за руки, дряпалася, а він її відштовхував: визнає механізм нанесення тілесних ушкоджень, як зазначено в обвинувальному акті. Коли виїхали за місто, потерпіла вийшла з автомобіля, він теж вийшов, почалася сварка, він знову почав наносити їй тілесні ушкодження. Після бійки потерпіла відмовилася їхати з ним, тому він поїхав сам, а вона залишилася. Після цього він намагався примиритися, але потерпіла не бажала цього, наполягаючи на суворій мірі покарання. Ним також пропонувалося відшкодування потерпілій компенсації за спричинену моральну шкоду в сумі 20 тис. гривень, однак ОСОБА_7 не погоджувалась на одержання даної суми. Цивільний позов в частині матеріальної шкоди він визнає повністю, моральну шкоду - частково. Про скоєне ним жалкує, щиро розкаюється у скоєному, просить суд його суворо не карати, запевняючи у неповторенні подібного та призначити мінімальне покарання, застосувавши до нього положення Закону України Про амністію у 2016 році, так як у нього є малолітня дитина - син ОСОБА_10 . ІНФОРМАЦІЯ_2 , відносно якого він не позбавлений батьківських прав.
		Потерпіла ОСОБА_7 суду пояснила, що влітку 2016 року вони розлучилися з обвинуваченим і у них склалися вкрай неприязні стосунки, зокрема, з приводу виховання дитини. 26.09.2016 року ОСОБА_6 забрав сина та не віддав його по домовленості. Вона йому зателефонувала, і коли він під`їхав в домовлене місце, вона сіла до нього в машину; її мати знала, що вона йде на зустріч з ОСОБА_11 . Також, їй було відомо про те, що колишній чоловік позбавлений права керувати транспортними засобами. Під час сварки, яка виникла вже в автомобілі, ОСОБА_11 заблокував двері та почав їхати в сторону с. Лука - Мелешківська. По дорозі тягнув її рукою за волосся голови та наносив удари головою об поверхню панелі автомобіля, також вдарив в живіт та в область спини. Доїхавши до лісосмуги, біля с. Майдан - Чапельський, він зупинив авто та дав можливість їй вийти з нього. Вийшовши з машини, вона впала на грунтову поверхню поля, а колишній чоловік продовжував її бити, а саме: піднімав її над землею та кидав тілом об грунтову дорогу. Також бив в область живота, сідниць, спини. В кінці бійки, коли дитина проснулася в автомобілі, то обвинувачений загасив недопалок у неї на підборідді. Після цього, ОСОБА_11 поїхав, а вона залишилася на дорозі. Будучи побитою, вона ледве дійшла через лісосмугу до села та побачивши людей - молодих чоловіків, які займалися будівництвом, звернулася до них з проханням зателефонувати матері та пояснила їм про те, що сталося з нею. Один з них завіз її додому, де і батьки вже викликали швидку. З 03.10.2016 року по 25.10.2016 року вона перебувала у лікарні після нанесених їй тілесних ушкоджень. В зв`язку з понесеними матеріальними витратами, звернулася з позовом до обвинуваченого про стягнення матеріальної шкоди в сумі 4197 грн. 70 коп., 4000 грн. 00 коп. за надання юридичної допомоги та 100000 грн. 00 коп. моральної шкоди, яка була спричинена їй такими діями обвинуваченого. На даний час вона також перебуває в пригніченому моральному стані, її звичний ритм життя після цього змінився в негативну сторону, тому вона просить задоволити її цивільний позов в повному обсязі, з метою відновлення втраченого здоров`я, а також суворо покарати ОСОБА_6 .
		Свідок ОСОБА_12 суду пояснила, що вона є матір`ю потерпілої ОСОБА_7 і 03.10.2016 року після 12 год. дня її дочка зателефонувала до ОСОБА_11 з проханням привезти дитину, але онука колишній зять не віддав, тому вони домовилися зустрітися о 16 год. 00 хв. Після 17 год. вечора їй зателефонувала з невідомого номера дочка та повідомила, що її побив ОСОБА_11 , пояснити де вона знаходиться, не могла. Тоді взяв трубку якийсь чоловік і повідомив, що вони перебувають в с. Парпурівці і що він привезе ОСОБА_9 додому, що згодом і зробив. По приїзду додому вона побачила, що дочка була вся побита, вирване волосся, на губі та підборідді було видно опіки від гасіння цигарки. Дочка розповіла, що це побив її колишній чоловік, а перед цим між ними виникла сварка, так як вона подала на розлучення і між ними склалися неприязні стосунки. Вона викликала швидку, доньку забрали в лікарню, де вона тривалий час перебувала на лікуванні. Приблизно через місяць після даних подій, мати обвинуваченого зателефонувала до неї і повідомила, щоб забрали телефон ОСОБА_13 , який вона знайшла в машині сина. За весь час перебування доньки в лікарні, ОСОБА_11 не навідував її, не пропонував ніякої допомоги, а його мати лише повідомила, що дитини їм не віддасть. 
		Свідок ОСОБА_14 суду пояснив, що він є батьком потерпілої ОСОБА_7 і йому відомо, що 03.10.2016 року дочка повинна була забрати сина у чоловіка - ОСОБА_6 . Після 14 год. дня вона пішла на зустріч, яку він їй і призначив, а вже після 17 год. зателефонували з невідомого номеру телефону та повідомили, що ОСОБА_15 побили. Її додому привіз якийсь чоловік, сама вона була вся побита, плакала, розповідала, що бійка почалася в машині, яка причина побиття, йому невідомо. Дочка також розповідала, що ОСОБА_11 бив її руками, ногами, рвав за волосся, гасив цигарку на обличчі. Коли цей чоловік на ім`я ОСОБА_16 привіз дочку додому, то вони вже викликали швидку і поліцію. Ввечері, коли вони поїхали до зятя з метою забрати онука, то останній все заперечував і лише посміхався. 
		Свідок ОСОБА_17 суду пояснив, що він є сусідом батьків потерпілої і самих обставин події він не бачив. Але, 03.10.2016 року особисто бачив, як ОСОБА_18 сідала в автомобіль сірого кольору, яким раніше керував її чоловік, так як часто бачив це авто біля двору ОСОБА_19 . Під вечір до сусідів - батьків ОСОБА_13 приїхали працівники поліції та швидка. Як виглядала ОСОБА_18 , він не бачив тому, що це було далеко від його будинку. Згодом, від своєї дружини, він дізнався, що це сталася якась сварка і бійка між подружжям ОСОБА_20 .
		Свідок ОСОБА_21 суду пояснив, що він є приватним підприємцем, займається будівництвом індивідуальних будинків і пам`ятає, що коли працював восени 2016 року на об`єкті в с. Майдан, то бачив потерпілу, яка плакала, будучи побитою, розповідала, що це її побив чоловік, просила телефон, щоб повідомити батькам про це. Коли він привіз її додому, то потерпіла розповідала, що чоловік забрав сина і вони сварилися; вона була дуже перелякана, навіть перебуваючи в його автомобілі, всю дорогу пригиналася тому, що дуже боялася чоловіка. Також розповідала, що він загасив цигарку об неї. 
		Свідок ОСОБА_22 суду пояснив, що а ні з обвинуваченим, а ні з потерпілою, він незнайомий. В жовтні 2016 року він працював на будівництві, вони утеплювали будинок. Там десь з`явилася дівчина, яка плакала, була побитою та просила телефон. Він дав телефон, з якого вона повідомила матері про те, що з нею сталося. Його товариш - ОСОБА_23 , завіз її додому, до батьків. Дівчина була перелякана, розповідала, що її побив чоловік, десь в лісосмузі і разом з ними була дитина.
		Свідок ОСОБА_24 суду пояснила, що вона є сестрою потерпілої і остання 03.10.2016 року їй говорила про те, що їде за дитиною, але повернулася без сина. Згодом знову пішла і вже повернулася біля 17-18 год. вечора, вся побита і заплакана, говорила, що її побив чоловік.
		Свідок ОСОБА_25 суду пояснила, що є матір`ю обвинуваченого ОСОБА_6 і пам`ятає, що в той день ОСОБА_11 гуляв з сином, зустрічався з ОСОБА_9 , а ввечері приїхав, приніс сина сплячого, розповідав, що між ними сталася сварка, ОСОБА_18 чіплялася до нього, а дитина була подряпана. Потім приїхала поліція, онук ОСОБА_10 жив ще пів року з її сином. Коли ОСОБА_18 перебувала в лікарні, вона приходила до неї, намагалася примиритися, але колишня невістка в грубій формі відмовила їй.
		Свідок ОСОБА_26 суду пояснив, що 03.10.2016 року він гуляв з дитиною, зідзвонювався з ОСОБА_27 . Коли вони приїхали додому, ОСОБА_11 зателефонувала ОСОБА_18 , щоб він привіз дитину, і він поїхав. Через деякий час, ОСОБА_6 повернувся з сином, який вже спав; сам був схвильований, пояснював, що вони сварилися, ОСОБА_18 до нього чіплялася, він її відштовхував, у нього була пошкрябана ліва рука і шия. Після того, він зі своєю дитиною поїхав додому. Чи були тоді ОСОБА_11 і ОСОБА_18 розлучені, йому невідомо.
		Будучи допитаним в судовому засіданні експерт ОСОБА_28 суду пояснив, що працює експертом ВОБСМЕ і складав висновок по даному кримінальному провадженні, який підписував він і завідувач відділом експертизи потерпілих, обвинувачених та інших осіб. Повідомлення про кримінальну відповідальність він підписав вже після проведення експертизи, в зв`язку з завантаженістю та невідкладною роботою. Особисто він не оглядав потерпілу ОСОБА_7 , робив висновок на підставі медичних документів та матеріалів кримінального провадження, що і передбачено Інструкцією. Даний висновок № 1709 від 01.12.2016 року він підтримує в повному обсязі; тілесні ушкодження, виявлені та описані в ньому, неможливі при падінні потерпілої з висоти власного зросту. 
		Допитавши обвинуваченого, потерпілу, свідків, експерта, дослідивши докази, зібрані та надані стороною обвинувачення та стороною захисту: протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 03.10.2016 року (а.к.п. 147), витяг з кримінального провадження №12016020100001403, внесеного до ЄРДР 04.10.2016 року (а.к.п. 148), довідку з КЗ ВОПЛ ім. акад. О.І. Ющенка №20-3730 від 18.10.2016 року про те, що ОСОБА_6 на обліку в лікаря психіатра в даному медичному закладі не перебуває (а.к.п. 149), довідку КЗ ВОНД Соціотерапія № 2391 від 13.10.2016 року про те, що ОСОБА_6 на диспансерному наркологічному обліку в даному закладі не перебуває (а.к.п. 150), копію паспорта громадянина України ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.к.п. 151), вимогу ІЦ УМВС України у Вінницькій області щодо судимості ОСОБА_6 (а.к.п. 152), характеристику з квартального комітету Царина від 17.01.2017 року на ОСОБА_6 , яка носить позитивний характер (а.к.п. 153), копію вироку Вінницького міського суду Вінницької області від 08.08.2016 року, яким ОСОБА_6 визнаний винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 296 КК України та йому призначено покарання за даною статтею у виді 1-го року обмеження волі; на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування призначеного судом покарання з іспитовим строком на 1 рік з застосуванням положень п.п. 2,3.4 ч.1 ст. 76 КК України (а.к.п.154 - 156), висновок експерта №1709, проведений Вінницьким відділом СМЕ ВОБСМЕ 01.12.2016 року на підставі постанови слідчого СВ Вінницького РВП ВВП ГУНП у Вінницькій області капітана поліції ОСОБА_29 від 31.10.2016 року (а.к.п. 157 -158), довідку МКЛ ШМД від 03.01.2017 року про те, що громадянка ОСОБА_7 перебувала на лікуванні в хірургічному відділенні даної лікарні з 03.10.2016 року по 25.10.2016 року, вартість лікування хворої склала 6240 грн. 30 коп. (а.к.п. 162), протокол проведення слідчого експерименту від 13.01.2017 року (а.к.п. 163 -164), копію рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 25.10.2016 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_6 про розірвання шлюбу (а.к.п. 176), копію повторного свідоцтва про народження дитини серії НОМЕР_2 від 14.09.2017 року - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , де батьками зазначені ОСОБА_6 та ОСОБА_7 (а.к.п. 181), оглянувши DVD-диск із записом проведення слідчого експерименту 13.01.2017 року (а.к.п. 166), суд приходить до переконання про доведеність вини обвинуваченого в інкримінованому правопорушенні. 
		На думку суду дії обвинуваченого ОСОБА_6 , що виразилися в умисному нанесенні тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_7 , слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 122 КК України, як умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 Кримінального кодексу, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров`я та дана кваліфікація знайшла своє підтвердження в ході судового розгляду.
		При призначенні виду та розміру покарання обвинуваченому суд враховує характер та ступінь суспільної небезпечності вчиненого правопорушення, що відповідно до ст. 12 КК України воно відноситься до категорії середньої тяжкості, особу винного, те що він раніше судимий, інкриміноване правопорушення вчинив в період іспитового строку, позитивно характеризується за місцем проживання, на обліку в лікарів нарколога та психіатра не перебуває, невідшкодування завданого збитку, думку потерпілої щодо міри покарання обвинуваченому, згідно якої вона просить покарати ОСОБА_6 суворо.
		Обставиною, що відповідно до ст. 66 КК України, пом`якшує покарання обвинуваченого, суд встановив: визнання вини обвинуваченим.
		Обставин, що відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.
		Сукупність даних про обставини вчинення правопорушення та особу винного дають суду підстави вважати, що виправлення та перевиховання ОСОБА_6 можливе при призначенні йому покарання в межах санкції статті обвинувачення у виді позбавлення волі з застосуванням положень ст.ст. 71, 72 КК України. 
		При цьому також суд враховує, що відповідно до ст. 50 КК України покарання є заходом примусу та полягає в передбаченому законом обмеженні прав та свобод засудженого та у відповідності до ч. 2 ст. 50 КК України має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, запобігання вчиненню нових злочинів.
		При призначенні покарання ОСОБА_6 суд керується положенням п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 23.10.2003 року, згідно якого суди при призначенні 
		покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який 
		визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати 
		вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення 
		покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи 
		законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації 
		покарання. Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення 
		засудженого та попередження нових злочинів.
		Відповідно до ст.6 Європейської конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом. Кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод є складовою частиною загальнонаціонального законодавства України.
		Вирішуючи питання щодо цивільного позову потерпілої ОСОБА_7 , суд приходить до висновку, що він підлягає до часткового задоволення відповідно до положень ст. ст. 22, 23, 1166, 1167 ЦК України, ст. ст. 76 - 81, 137 ЦПК України, ст. ст. 91, 92, 120, 128 КПК України і завдана потерпілій матеріальна та моральна шкода має бути стягнута з обвинуваченого ОСОБА_6 . Зокрема, з обвинуваченого підлягають до стягнення на користь потерпілої ОСОБА_7 4197 грн. 70 коп. заподіяної майнової шкоди, визнаної обвинуваченим ОСОБА_6 .
		Визначаючись щодо розміру компенсації за спричинену потерпілій моральну шкоду, суд враховує характер діяння винного, негативні наслідки в здоров`ї та житті ОСОБА_7 , необхідність подальшого та постійного медичного обстеження та лікування, молодий вік даної особи, тривалість моральних страждань та зважаючи на те, що життя і здоров`я людини є безцінним, і виходячи з принципу розумності та справедливості, вважає за необхідне стягнути з обвинуваченого на користь потерпілої 30000 грн. компенсації за спричинену моральну шкоду. 
		З урахуванням часткового задоволення позовних вимог потерпілої ОСОБА_7 , з обвинуваченого ОСОБА_6 підлягають до стягнення частково на користь потерпілої судові витрати, пов`язані з наданням професійної правничої допомоги в розмірі 1313 грн. 00 коп.
		В судовому засіданні обвинувачений та його захисники просили застосувати до ОСОБА_6 . Закон України «Про амністію у 2016 році», оскільки останній є суб`єктом амністії в зв`язку з тим, що він має малолітню дитину, відносно якої не позбавлений батьківських прав.
		Потерпіла ОСОБА_7 не заперечувала проти застосування до обвинуваченого амністії, просила задоволити її позов, стягнувши з ОСОБА_6 матеріальну та моральну шкоду, спричинену їй.
		Суд, дослідивши матеріали кримінального провадження, заслухавши думку учасників процесу, вважає, що ОСОБА_6 підлягає звільненню від відбування покарання на підставі п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році» від 22.12.2016 року, який набув чинності 07.09.2017 року, оскільки він вчинив злочин середньої тяжкості до набрання чинності вищезазначеним законом, є батьком малолітнього ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відносно якого він не позбавлений батьківських прав (а.к.п. 181); свою вину інкримінованому злочині визнав повністю, проти застосування до нього амністії не заперечує; протягом десяти останніх років амністія до нього не застосовувалася.
		Питання щодо судових витрат та речових доказів судом не вирішується, оскільки такі докази стороною обвинувачення суду не надавалися. 
		Керуючись ст. ст. 128, 370, 373, 374, 376 КПК України, Законом України «Про амністію у 2016 році», суд 
		 
		ЗАСУДИВ:
		 
		Визнати винним ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КК України та призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 (три) роки. 
		На підставі ст.ст. 71,72 КК України до призначеного покарання ОСОБА_6 повністю приєднати невідбуту частину покарання за вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 08.08.2016 року та остаточне покарання ОСОБА_6 призначити у виді 3 -х (трьох) років 6-ти (шести) місяців позбавлення волі.
		Звільнити  ОСОБА_6 від відбування призначеного судом покарання на підставі п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році».
		Цивільний позов ОСОБА_7 до  ОСОБА_6 про стягнення майнової і моральної шкоди, завданої злочином задоволити частково.
		Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 4197 грн. 70 коп. майнової шкоди, 30000 грн. 00 коп. компенсації за спричинену моральну шкоду та 1313 грн. 00 коп. судових витрат за надання професійної правничої допомоги, а всього: 35510 грн. 70 коп.
		Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Вінницької області через Вінницький районний суд Вінницької області шляхом подачі апеляції протягом 30 днів з дня його проголошення.
		 
		Суддя                              ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...