Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 916/1138/18 : Господарські справи (до 01.01.2019); Інтелектуальна власність; Авторське право і суміжні права.
Надіслано для оприлюднення: 15.08.2018. Зареєстровано: 16.08.2018. Забезпечено надання загального доступу: 20.08.2018.
Дата набрання законної сили: 05.09.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ
		 
		"13" серпня 2018 р. Справа № 916/1138/18
		Господарський суд Одеської області у складі: 
		судді Малярчук І.А.,
		 
		при секретарі судового засідання Матвієнко А.С., 
		 
		від позивача: Ступак В.Г., згідно довіреності №05У від 31.07.2018р. 
		від відповідача: Бурлака Р.А., згідно ордеру серії ОД №279312 від 16.07.2018р., 
		 
		дослідивши матеріали справи №916/1138/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Студия анимационного кино "Мельница" (юридична адреса: 193232, Російська Федерація, м. Санкт-Петербург, пр. Більшовиків, 34, корп. 2, літера А; поштова адреса: 65058, м. Одеса, пр. Шампанський, 9, оф.24) до Фізичної особи - підприємця Климович Світлани Віктрівни (АДРЕСА_1)  про стягнення 112000грн., 
		ВСТАНОВИВ: 
		          Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача, заяв, клопотань, процесуальні дії суду:
		Позивач в обґрунтування власних позовних вимог послався на те, що йому стало відомо, що в інтернет-магазині http://skrepka.net.ua/, через який здійснює свою підприємницьку діяльність ФОП Климович С.В., незаконно розповсюджуються контрафактні товари з зображенням персонажів аудіовізуального твору - мультиплікаційного серіалу «Лунтік і його друзі», а саме «Игра малая приключение друзей (Лунтик)». Представником позивача було замовлено 6 одиниць товару, що пропонувались до продажу відповідачем. Відповідачем позивачу замовлений товар поставлено за експрес-накладною №59998062600839 до відділення Нової пошти №33 за адресою: м. Одеса, вул. Романа Кармена,15. Оплата товару проводилась в формі післясплати «наложений платіж» за фіскальним чеком ТОВ «Пост фінанс» від 14.05.3018р. Так позивач вказує, що на вказаних товарах незаконно відтворено зображення персонажів «Лунтік», «Божа корівка Міла», «Кузя», «Бджола Баба Капа», «Шершень Генерал Шер», «Мураха», «Бджоленя», які є самостійними складовими частинами аудіовізуального твору - мультиплікаційного серіалу «Лунтік і його друзі», права на який належать ТОВ "Студия анимационного кино "Мельница".    
		Відповідач проти позову заперечує, подав відзив на позов від 08.08.2018р. за вх.№16029/18, де зазначає, що згідно роз'яснень, наведених у п.46 Постанови Пленуму ВГСУ №12 від 17.10.2012р. «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності», у вирішенні відповідних спорів суд повинен встановити, чи перебуває веб-сайт та розміщена на ньому інформація в розпорядженні особи, якій пред'явлено позовні вимоги, а також чим підтверджується факт порушення нею авторського права та/або суміжних прав. Також, відповідач зазначив, що суд з урахуванням конкретних обставин справи не позбавлений права провести огляд та дослідження веб-сторінки в місці її знаходження з фіксацією відповідних процесуальних дій у протоколі. Відповідач вказує, що позивачем не надано належних доказів порушення авторського права та факту використання вищезазначеного сайту ФОП Климович С.В. Крім того, відповідач зазначив, що у визначенні суми компенсації суд має виходити з того розміру мінімальної заробітної плати, який установлено на час прийняття судом відповідного рішення, що з врахуванням п.3 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», має складати 16000грн., а не 112000грн., які є фактично не компенсацією, а прибутком.            
		Ухвалою Господарського суду Одеської області від 12.06.2018р. відкрито провадження у справі №916/1138/18, постановлено розглядати справу за правилами Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України №2147-VIII від 03.10.2017р.) в порядку спрощеного позовного провадження, призначено розгляд справи по суті на „16" липня 2018р. об 11год.00хв.
		У судовому засіданні 16.07.2018р. відкладено розгляд справи на 30.07.2018р. о 12год.30хв.  
		У судовому засіданні 30.07.2018р. оголошено протокольну перерву до 08.08.2018р. о 12год.00хв.
		У судовому засіданні 08.08.2018р. оголошено протокольну перерву до 13.08.2018р. о 12год.00хв.   
		 
		Зміст спірних правовідносин, фактичні обставини справи та докази, на підставі яких судом встановлені обставини справи:  
		Прокатне посвідчення №214057306 від 21.11.2006р., видане Державним регістром кіно- та відеофільмів Федеральної агенції по культурі та кінематографії, свідчить, що всі права на кіновідеофільм «Лунтік і його друзі» (20 серій, кольоровий, тривалістю 1год.30хв., випуск - Россія, 2006р.) належать ТОВ "Студия анимационного кино "Мельница" на строк дії авторського права на фільм.
		Згідно Посвідчення національного фільма, виданого Федеральною агенцією по культурі та кінематографії Міністерства культури Російської Федерації 14.04.2005р., анімаційний фільм «Лунтік і його друзі» налічує 389 серій, тривалістю 2год.37хв. та права на нього безстроково належать  ТОВ "Студия анимационного кино "Мельница".
		На підтвердження розповсюдження відповідачем товару із зображенням, що є об'єктом авторського права, позивач подав DVD - диск з відеозаписом першої серії аудіовізуального твору - мультиплікаційного серіалу «Лунтік і його друзі», відеофіксацією отримання замовлення у відділенні №33 Нової Пошти за адресою: м. Одеса, вул. Романа Кармена, 15, від 14.05.2018р., відеофіксацією дослідження сайту http://skrepka.net.ua/ від 17.05.2018р., службовий чек від 14.05.2018р., фіскальний чек від 14.05.2018р., експрес-накладну №59998062600839 від 08.05.2018р., фото придбаних товарів.   
		06.06.2018р. позивачем було надіслано відповідачу лист щодо припинення порушення авторських прав.  
		 
		Розглянувши матеріали справи, оцінивши пояснення представників сторін, їх мотивовану оцінку кожного аргументу щодо наявності підстав для задоволення чи відмови у позові, проаналізувавши нижченаведені норми чинного законодавства, суд дійшов наступних висновків.
		Статтею 418 Цивільного кодексу України визначено, що право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом. Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об'єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим законом. Право інтелектуальної власності є непорушним. Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, передбачених законом.
		Особа, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, може використовувати цей об'єкт на власний розсуд, з додержанням при цьому прав інших осіб; використання об'єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених цим Кодексом та іншим законом; умови надання дозволу (видачі ліцензії) на використання об'єкта права інтелектуальної власності можуть бути визначені ліцензійним договором, який укладається з додержанням вимог цього Кодексу та іншого закону (ч.ч.2-4 ст.426 ЦК України).
		Згідно ст.435 ЦК України первинним суб'єктом авторського права є автор твору. За відсутності доказів іншого автором твору вважається фізична особа, зазначена звичайним способом як автор на оригіналі або примірнику твору (презумпція авторства). Суб'єктами авторського права є також інші фізичні та юридичні особи, які набули прав на твори відповідно до договору або закону.
		Статтею 441 ЦК України визначено, що використанням твору, в тому числі, є його відтворення будь-яким способом та у будь-якій формі.
		За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України "Про авторське право і суміжні права", аудіовізуальний твір - це твір, що фіксується на певному матеріальному носії (кіноплівці, магнітній плівці чи магнітному диску, компакт-диску тощо) у вигляді серії послідовних кадрів (зображень) чи аналогових або дискретних сигналів, які відображають (закодовують) рухомі зображення (як із звуковим супроводом, так і без нього), і сприйняття якого є можливим виключно за допомогою того чи іншого виду екрана (кіноекрана, телевізійного екрана тощо), на якому рухомі зображення візуально відображаються за допомогою певних технічних засобів. Видами аудіовізуального твору є кінофільми, телефільми, відеофільми, діафільми, слайдофільми тощо, які можуть бути ігровими, анімаційними (мультиплікаційними), неігровими чи іншими.
		Частиною 1 статті 8 названого Закону до об'єктів авторського права віднесено твори у галузі науки, літератури і мистецтва, зокрема аудіовізуальні твори.
		Відповідно до ст.9 Закону України „Про авторське право і суміжні права" частина твору, яка може використовуватися самостійно, у тому числі й оригінальна назва твору, розглядається як твір і охороняється відповідно до цього Закону.
		Згідно до статті 15 Закону України "Про авторське право і суміжні права" до майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) належать: виключне право на використання твору, а також виключне право на дозвіл або заборону  використання  твору іншими особами. Майнові права автора (чи іншої особи, яка має авторське право) можуть бути передані (відчужені) іншій особі згідно з положеннями статті 31 цього Закону, після чого ця особа стає суб'єктом авторського права. Виключне право на використання твору автором (чи іншою особою, яка має авторське право) дозволяє йому використовувати твір у будь-якій формі і будь-яким способом. Виключне право автора (чи іншої особи, яка має авторське право) на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами дає йому право дозволяти або забороняти, зокрема, відтворення творів; здавання в майновий найм і (або) комерційний прокат після першого продажу, відчуження іншим способом оригіналу або примірників аудіовізуальних творів, комп'ютерних програм, баз даних, музичних творів у нотній формі, а також творів, зафіксованих у фонограмі чи відеограмі або у формі, яку зчитує комп'ютер.
		Статтею 443 Цивільного кодексу України встановлено, що використання твору здійснюється лише за згодою автора, крім випадків правомірного використання твору без такої згоди, встановлених цим Кодексом та іншим законом.
		Згідно статті 440 Цивільного кодексу України та частини третьої статті 15 Закону України "Про авторське право і суміжні права" майновими правами інтелектуальної власності на твір є: право на використання твору; виключне право дозволяти використання твору; право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.
		У відповідності до ч. 1 ст.31 названого вище Закону автор (чи інша особа, яка має авторське право) може передати свої майнові права, зазначені у статті 15 цього Закону, будь-якій іншій особі повністю чи частково. Передача майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) оформляється авторським договором. Майнові права, що передаються за авторським договором, мають бути у ньому визначені. Майнові права, не зазначені в авторському договорі як відчужувані, вважаються такими, що не передані.
		Частиною другою статті 32 Закону України "Про авторське право і суміжні права" передбачено, що використання твору будь-якою особою допускається виключно на основі авторського договору, за винятком випадків правомірного використання, передбачених статтями 21 - 25 цього Закону.
		Порушення права інтелектуальної власності, в тому числі невизнання цього права чи посягання на нього, тягне за собою відповідальність, встановлену Цивільним кодексом України, законом чи договором (ст.431 ЦК України).
		Статтею 445 ЦК передбачено право автора на плату за використання його твору, якщо інше не встановлено цим Кодексом та іншим законом.
		За приписами ч.1 ст.52 вищезгаданого Закону за захистом свого авторського права і (або) суміжних прав суб'єкти авторського права та суміжних прав мають право звертатися в установленому порядку до суду та інших органів відповідно до їх компетенції. Зі змісту ч.2 вищезазначеної статті вбачається, що суд має право постановити рішення чи ухвалу про виплату компенсації, що визначається судом, у розмірі від 10 до 50000 мінімальних заробітних плат, замість відшкодування збитків або стягнення доходу, крім того, при визначенні компенсації слід враховувати обсяг порушення та (або) наміри відповідача.
		Таким чином, предметом доведення по справі про стягнення компенсації за порушення авторського права є, по-перше, належність позивачу авторського права та/або суміжних прав чи права на їх захист, а також факт використання об'єктів даних прав відповідачем, по-друге, додержання відповідачем вимог Цивільного кодексу України і Закону України "Про авторське право і суміжні права" при використанні ним твору та/або об'єкту суміжних прав; в іншому разі фізична або юридична особа визнається порушником авторського права та/або суміжних прав, і для неї настають наслідки, передбачені цими законодавчими актами (п.29 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. №12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності").
		Відповідно до п.51.3. Постанови Пленуму ВГСУ №12 від 17.10.2012р. "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності" у визначенні розміру такої компенсації господарським судам необхідно виходити з конкретних обставин справи і загальних засад цивільного законодавства, встановлених статтею 3 ЦК України, зокрема, справедливості, добросовісності та розумності. Розмір компенсації визначається судом у межах заявлених вимог у залежності від характеру порушення, ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується: тривалість порушення та його обсяг (одно- або багаторазове використання об'єкта авторського права); передбачуваний розмір збитків потерпілої особи; розмір доходу, отриманого внаслідок правопорушення; кількість потерпілих осіб; наміри відповідача; наявність раніше вчинених відповідачем порушень виключного права даного позивача; можливість відновлення попереднього стану та необхідні для цього зусилля тощо. Відповідні мотиви визначення розміру компенсації мають бути наведені в судовому рішенні. У визначенні суми компенсації господарський суд має виходити з того розміру мінімальної заробітної плати, який установлено на час прийняття судом відповідного рішення.
		Водночас відповідно до пункту 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 06.12.2016 № 1774-УІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі 1600 гривень.
		Наразі, такі зміни до Закону не внесені. Водночас виплата згаданої компенсації підпадає під ознаки "інших виплат", про які йдеться у наведеному приписі Закону України від 06.12.2016 № 1774-VIII, тобто розмір мінімальної заробітної плати, визначений цим Законом, на даний час не підлягає застосуванню як розрахункова величина при визначенні компенсації, пов'язаної з порушенням авторського права і (або) суміжних прав.
		Спираючись на наведені положення п.3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 06.12.2016 № 1774-УІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", Вищий господарський суд України у листі №07.01-11/1085/17 від 06.07.2017р., вказує, що при визначенні розміру відповідної компенсації слід виходити з приписів пункту 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 06.12.2016р. №1774-УІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" та застосовувати розрахункову величину у розмірі 1600грн.
		Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.ч.1, 2 ст.73, ч.ч.ч.1, 3 ст.74 ГПК України).
		Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.2 ст.76,  ч.1 ст.77, ч.ч.1, 2 ст.79 ГПК України).
		Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про наявність у позивача виключних майнових авторських прав на аудіовізуальний твір мультиплікаційний серіал «Лунтік і його друзі» та на його складові частини, в тому числі і зображення персонажів «Лунтік», «Божа корівка Міла», «Кузя», «Бджола Баба Капа», «Шершень Генерал Шер», «Мураха», «Бджоленя», які є самостійними складовими частинами аудіовізуального твору - мультиплікаційного серіалу «Лунтік і його друзі», а отже, і наявність права захищати свої права, у тому числі шляхом звернення до суду з позовом. 
		Факт розповсюдження відповідачем товарів із зображеннями, що є об'єктом авторського права, а саме зображеннями персонажів «Лунтік», «Божа корівка Міла», «Кузя», «Бджола Баба Капа», «Шершень Генерал Шер», «Мураха», «Бджоленя», DVD - диск з відеозаписом першої серії аудіовізуального твору - мультиплікаційного серіалу «Лунтік і його друзі», відеофіксацією отримання замовлення у відділенні №33 Нової Пошти за адресою: м. Одеса, вул. Романа Кармена, 15, від 14.05.2018р., відеофіксацією дослідження сайту http://skrepka.net.ua/ від 17.05.2018р., фіскальним чеком від 14.05.2018р., службовим чеком від 14.05.2018р., який свідчить про сплату уповновденим представником позивача на користь відповідача 510 грн. готівки за товар, що надійшов експрес-накладною №59998062600839 від 08.05.2018р., а також фотографіями придбаних товарів.   
		Таким чином, судом встановлено факт порушення ФОП Климович С.В. майнових авторських прав на  персонажі «Лунтік», «Божа корівка Міла», «Кузя», «Бджола Баба Капа», «Шершень Генерал Шер», «Мураха», «Бджоленя», як складові частини аудіовізуального твору мультиплікаційного серіалу «Лунтік і його друзі», шляхом розповсюдження товару, що містить зображення персонажу "Лунтік", що складають 7 окремих творів образотворчого мистецтва та є окремими об`єктами авторських прав і отримують правову охорону нарівні з твором.
		Звідси, з врахуванням п.3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 06.12.2016 № 1774-УІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", листа Вищого господарського суду України у листі №07.01-11/1085/17 від 06.07.2017р., за наявності встановленого порушення у вигляді розповсюдження товарів з порушенням авторського права, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, внаслідок чого стягненню з відповідача підлягає сума 112 000грн. (1600грн.*10=16000грн.; 16000грн.*7=112000грн.), яка знаходиться у межах, визначених приписом пункту "г" частини другої статті 52 Закону, тобто, в межах від 10 до 50000 мінімальних заробітних плат. 
		Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 23.05.2018р. по справі №916/2464/17.   
		За попереднім розрахунком позивача суми судових витрат, які він поніс у зв'язку з розглядом даної справи, судові витрати складають 1762грн. судового збору.
		Згідно ч.1 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Положення п.2 ч.1 ст.129 ГПК України передбачають, що судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. 
		Враховуючи те, що позовні вимоги позивача підлягають повному задоволенню судом, відшкодування йому підлягає судовий збір в сумі 1762грн.
		Керуючись ст.ст. 123, 124, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд 
		УХВАЛИВ: 
		1. Задовольнити позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Студия анимационного кино «Мельница» (юридична адреса: 193232, Російська Федерація, м. Санкт-Петербург, пр. Більшовиків, 34, корп. 2, літера А; поштова адреса: 65058, м. Одеса, пр. Шампанський, 9, оф.24, ОДРН 1037843046141, ІНН 7825124659) повністю. 
		2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Климович Світлани Вікторівни (АДРЕСА_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Студия анимационного кино «Мельница» (юридична адреса: 193232, Російська Федерація, м. Санкт-Петербург, пр. Більшовиків, 34, корп. 2, літера А; поштова адреса: 65058, м. Одеса, пр. Шампанський, 9, оф.24, ОДРН 1037843046141, ІНН 7825124659) 112000 (сто дванадцять тисяч) грн. компенсації за порушення авторських прав, 1762 (одну тисячу сімсот шістдесят дві) грн. судового збору.      
		 
		У відповідності до ч.1 ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		Відповідно до ч.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.
		Повне рішення складено 15 серпня 2018 р. 
		 
		Суддя                                                                              І.А. Малярчук

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...