Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 810/1461/18 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Старі категорії (адм); збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Надіслано для оприлюднення: 16.08.2018. Зареєстровано: 17.08.2018. Забезпечено надання загального доступу: 21.08.2018.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		   КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		05 липня 2018 року           № 810/1461/18
		          Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щавінського В. Р., при секретарі судового засідання Сіренко Ю.П., за участю: представника позивача - ОСОБА_1, представника відповідача - Станіславського Д. М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправними та скасування вимоги про сплату боргу, рішення про застосування штрафних санкцій,
		встановив:
		Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Київській області  та просить суд:
		- визнати протиправною та скасувати вимогу від 11.01.2018 №Ф-0000221309 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на суму 91438,80 грн.;
		- визнати протиправним та скасувати рішення від 06.03.2018 № 0005361309 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску на суму 18287,76 грн.;
		- визнати протипраним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 11.01.2018 № 0000301309 про збільшення суми грошового зобов'язання з військового збору на суму 4075,61 грн.;
		- визнати протипраним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 11.01.2018 № 0000211309 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 59139,04 грн.;
		- визнати протипраним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 11.01.2018 № 0000291309 про застосування штрафних (фінансових) санкцій  (штрафу) за платежем з податку на додану вартість на суму 11423,00 грн.;
		- визнати протипраним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 11.01.2018 № 0000251309 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 52186,00 грн. 
		Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02.04.2018 відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження.
		В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки податкового органу про порушення ним вимог податкового законодавства не відповідають дійсності та не підтверджуються відповідними доказами.
		Вважає, що висновки контролюючого органу про факт відсутності товарів в залишках товарно-матеріальних цінностей і, відповідно, про факт реалізації таких товарів без використання РРО, є необґрунтованими.
		Зазначає, що висновки відповідача про факти заниження загального оподатковуваного доходу та завищення витрат, пов'язаних з підприємницькою діяльністю, є необґрунтованими. 
		Також, на думку позивача, під час визначення чистого оподатковуваного доходу, який є базою для нарахування єдиного внеску, податку на доходи фізичних осіб та військового збору, контролюючим органом не було враховано витрати на придбання товарів, що є порушенням вимог пункту 177.2 статті 177 Податкового кодексу України (далі - ПК України).
		Відповідач позов не визнав, надав суду письмовий відзив, в якому просив суд відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті з урахуванням вимог чинного законодавства, оскільки відповідач діяв в межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами. 
		Звертав увагу суду, що в ході перевірки позивача було встановлено порушення:
		- заниження податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності, що підлягає сплаті до бюджету на суму 47311,23 грн., в т.ч.: за 2014 в сумі 26596,44 грн.(без ПДВ), за 2015р. в сумі 6530,38 грн. (без ПДВ), за 2016р. в сумі 14184,41 грн. (без ПДВ);
		- заниження чистого доходу з якого відраховується єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2014р. по 31.12.2016р. на загальну суму 418204,50 грн. без ПДВ, що призвело до заниження єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування з сум доходу від здійснення підприємницької діяльності, на який нараховується єдиний внесок в сумі 91438,80 грн.;
		- заниження податкових зобов'язань по сплаті податку на додану вартість до Державного бюджету України на загальну суму 41749,00 грн. у т.ч. за 2014 рік в сумі 30846,00 грн., у т.ч. за 2016 рік в сумі 10903,00грн. та завищенні від'ємного значення на суму 11423,00 грн. Відповідно до рішення №0005361309 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або своєчасно не нарахованого єдиного внеску на підставі пункту 3 частини 11 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» у сумі 18287, 76 (20% від вимоги про сплату боргу «недоїмки» №Ф-0000221309 у сумі 91438.8). 
		У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі,  надавав відповідь на відзив. Просив суд позов задовольнити.
		Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив з мотивів, викладених у відзиві. Просив суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
		Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.
		Як вбачається з матеріалів справи, ФОП ОСОБА_3 зареєстрований - Києво-Святошинською районною державною адміністрацією Київської області 25.12.1998, номер державної реєстрації - НОМЕР_1.
		ФОП ОСОБА_3 перебуває на податковому обліку в Киево-Святошинській ОДПІ ГУ ДФС у Київській області з 11.03.1999 за номером 2842111876.
		Місцезнаходження суб'єкта підприємницької діяльності відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію: АДРЕСА_1.
		ФОП ОСОБА_3 здійснює роздрібну торгівлю в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами.
		У період з 04.12.2017 по 15.12.2017 посадовими особами Головного управління ДФС у Київській області проведена документальна планова виїзна перевірка фінансово - господарської діяльності з питань дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи та з питань нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період діяльності з 01.01.2014 по 31.12.2016.
		За результатами перевірки складено акт від 22.12.2018 №1027/10-36-13-09/2842111876 (далі - Акт перевірки), в якому вказується на порушення позивачем вимог податкового законодавства.
		На підставі висновків Акту перевірки прийнято та надіслано позивачу наступні податкові повідомлення - рішення, рішення про застосування штрафних санкцій, вимогу про сплату боргу (недоїмки):
		- податкове повідомлення-рішення від 11.01.2018 №0000301309 про збільшення суми грошового зобов'язання з військового збору на суму 4075,61;
		- податкове повідомлення-рішення від 11.01.2018 №0000211309 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 59139,04;
		- рішення від 11.01.2018 №0000241309 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску на 18287,76;
		- вимогу від 11.01.2018 №Ф-0000221309 про сплату боргу (недоїмки) на суму 91438,80;
		- податкове повідомлення-рішення від 11.01.2018 №0000251309 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 11423,00;
		- податкове повідомлення-рішення від 11.01.2018 №0000251309 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 52186,00;
		Судом встановлено, що 27.02.2018 не погоджуючись із висновками відповідача та прийнятими рішеннями про донарахування податкових зобов'язань, позивач звернувся із скаргою до ДФС України.
		ДФС України винесено рішення про результати розгляду скарги від 27.02.2018 №2839/Е/99-99-11-02-02-25, яким вимогу від 11.01.2018р. №Ф-0000221309 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на суму 91438,80 грн. залишено без змін, а рішення від 11.01.2018р.№0000241309 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску на суму 18287,76 грн. - скасовано у зв'язку з його невідповідністю за формою вимогам пп. З п. 2 розділу VII Інструкції про порядку нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
		Відповідачем винесено рішення від 06.03.2018 №0005361309 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску на суму 18287,76.
		Також винесено та направлено позивачу рішення про результати розгляду скарги від 28.03.2018 №4411 Е 99-99-1 02-01-14, яким в задоволені скарги відмовлено, а податкове повідомлення-рішення від 11.01.2018 №0000301309 про збільшення суми грошового зобов'язання з військового збору на суму 4075,61 грн., податкове повідомлення-рішення від 11.01.2018 №0000211309 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 59139,04 грн. податкове повідомлення-рішення від 11.01.2018 №0000291309 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) за платежем з податку на додану вартість на суму 11423 грн., податкове повідомлення-рішення від 11.01.2018 №0000251309 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 52186 грн. - залишено без змін.
		Позивач не погодившись з вказаними податковими-повідомленнями рішеннями звернувся до суду з даним позовом, в якому просив суд визнати протиправними та скасувати їх.
		Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.
		          Щодо податкового повідомлення-рішення від 11.01.2018р. №0000301309 про збільшення суми грошового зобов'язання з військового збору на суму 4075,61 грн., податкового повідомлення рішення від 11.01.2018р. №0000211309 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 59139,04 грн.
		Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010р. №2464 (далі - Закон №2464) платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі і ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
		Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 7 Закону №2464 єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб.
		Відповідно до підпункту 1.2 пункту 16 підрозділу 10 Розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України об'єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. В свою чергу відповідно до підпункту 163.1.1 пункту 163.1 статті 163 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.
		При цьому вказаною статтею 163 ПК України визначено об'єкти оподаткування податком на доходи фізичних осіб.
		Наведені вище положення чинного законодавства вказують на те, що у випадку оподаткування доходів фізичних осіб - підприємців, податок на доходи фізичних осіб, єдиний соціальний внесок та військовий збір мають один і той же об'єкт оподаткування - загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід. При цьому визначення такого оподатковуваного доходу здійснюється з врахуванням положень статті 177 Податкового кодексу України, оскільки позивач по даній справі має статус особи, яка здійснює підприємницьку діяльність.
		Висновок відповідача про заниження валового доходу в 2014 році були зроблені на підставі того, що під час перевірки було встановлено факт відсутності товару, придбаного в 2014 році, на загальну суму 167365,77 грн. Виходячи із середньої націнки на товар в розмірі 20%, контролюючим органом було зроблено висновок про факт реалізації товару на суму 200838,92 грн. без оприбуткування отриманої виручки.
		Висновок про заниження валового доходу в 2015 році відповідачем було зроблено у зв'язку з відсутністю в залишках товарно-матеріальних цінностей станом на 31.12.2015 продуктів харчування, які було придбано в 2015 році.
		Судом встановлено, що акт перевірки не містить відомостей щодо суми заниження валового доходу за 2016 рік.
		Оцінюючи об'єктивність висновків відповідача про факти виявленої недостачі товару варто вказати на те, що під час перевірки не було проведено інвентаризацію залишків товарно-матеріальних цінностей. Відповідачем не надано суду відповідного акту інвентаризації.
		Крім того, відповідачем не наведено переліку товарів, нестачу яких було виявлено під час проведення перевірки, не надано відомостей про вартість такого товару і не надано розрахунку доходу.
		Відповідно до статті 10 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» для забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства зобов'язані проводити інвентаризацію активів і зобов'язань, під час якої перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан і оцінка.
		Відповідно до пункту 5 Положення про інвентаризацію активів та зобов'язань, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02.09.2014 № 879, інвентаризація проводиться з метою забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства. Під час інвентаризації активів і зобов'язань перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан, відповідність критеріям визнання і оцінка. При цьому забезпечуються, зокрема, виявлення фактичної наявності активів та перевірка повноти відображення зобов'язань, коштів цільового фінансування, витрат майбутніх періодів; установлення лишку або нестачі активів шляхом зіставлення фактичної їх наявності з даними бухгалтерського обліку.
		Хоча зазначені норми регулюють питання обліку активів юридичних осіб, в той же час згідно підпункту 20.1.9 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право вимагати під час проведення перевірок від платників податків, що перевіряються, проведення інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки.
		Однак під час проведення перевірки інвентаризації у встановленому законом порядку проведено не було. Перевірка фактичного залишку товарів контролюючим органом не здійснювалась. Також податковим органом не було взято до уваги рух товарів, реалізація яких здійснювалась з 01.01.2017 по 04.12.2017.
		Таким чином висновки відповідача про факт відсутності товарів в залишках товарно-матеріальних цінностей і, відповідно, про факт реалізації таких товарів без використання РРО, є необґрунтованими.
		Норма пункту 177.2 статті 177 ПК України вказує на те, що чистий оподатковуваний дохід визначається як різниця між загальним оподатковуваним доходом і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.
		З матеріалів справи вбачається, що при визначенні розміру заниженого оподатковуваного доходу за період 2014 - 2016 років податковим органом не враховано витрати на придбання продукції.
		Зокрема, відповідач вказує на те, що в 2014 році вартість товару, який реалізовано без застосування Реєстраторів розрахункових операцій, становила 167365,77 грн. Тобто під сумою 167365,77 грн. відповідач розуміє вартість витрат позивача на придбання цього товару. Якщо прийняти до уваги середню націнку в розмірі 20%, яка була застосована відповідачем при розрахунку зобов'язань, то загальний оподатковуваний дохід від реалізації даного товару міг становити 200838,92 грн. В свою чергу чистий оподатковуваний дохід (за вирахуванням витрат на придбання товару в сумі 167365,77 грн.) міг складати 33473,15 грн. (200838,92-167365,77), а не 200838,92 грн., як вказується в акті перевірки.
		Відповідач також вказується на те, що в 2015 році вартість товару, який реалізовано без застосування Реєстраторів розрахункових операцій, становила 55496,63 грн. Тобто під сумою 55496,63 грн. відповідач розуміє вартість витрат позивача на придбання цього товару. Якщо прийняти до уваги середню націнку в розмірі 20%, яка була застосована відповідачем при розрахунку зобов'язань, то загальний оподатковуваний дохід від реалізації даного товару міг становити 66595,96 грн. В свою чергу чистий оподатковуваний дохід (за вирахуванням витрат на придбання товару в сумі 55496,63 грн.) міг складати 11099,33 грн. (66595,96 - 55496,63), а не 66595,96 грн., як вказується в акті перевірки.
		Суд вважає необґрунтованими висновки відповідача про завищення витрат, пов'язаних із здійснення підприємницької діяльності в 2015 році на суму 44861,23 грн., в 2016 році на 31136,94 грн.
		Такі висновки відповідачем зроблено на підставі того, що позивачем не доведено факту оплати за придбаний товар, який реалізовувався в 2014-2016 роках.
		Судом встановлено, що на час перевірки у позивача було наявні акти звірки взаємних розрахунків із постачальниками, однак дані документи податковим органом не досліджувались під час прийняття оскаржуваного рішення.
		Отже, висновки відповідача про факти заниження загального оподатковуваного доходу та завищення витрат, пов'язаних з підприємницькою діяльністю, є необґрунтованими. Також під час визначення чистого оподатковуваного доходу, який є базою для нарахування єдиного внеску, податку на доходи фізичних осіб та військового збору, контролюючим органом не було враховано витрати на придбання товарів, що є порушенням вимог пункту 177.2 статті 177 ПК України, а отже свідчить про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, що стосуються вказаних податків та зборів.
		Щодо податкового повідомлення-рішення від 11.01.2018 №0000291309 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) за платежем з податку на додану вартість на суму 11423,00 грн. та податкового повідомлення - рішення від 11.01.2018 №0000251309 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 52186,00 грн.
		Відповідно до абзацу 10 пункт 198.5 статті 198 ПК України у разі якщо на момент перевірки платника податку контролюючим органом в акті вибіркової (часткової) інвентаризації, проведеної платником податку на вимогу такого органу, виявлено нестачу придбаних таким платником товарів (крім випадку, якщо така нестача обумовлена знищенням внаслідок дії обставин непереборної сили, що підтверджується відповідно до законодавства), для цілей розділу V цього Кодексу такі товари вважаються використаними платником податку в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.
		Номенклатура товарів, які, на думку відповідача, були реалізовані позивачем та не включені до податкових зобов'язань як торговельна виручка, були отримані контролюючим органом з реєстру податкових накладних. 
		Таким чином судом встановлено, що відповідачем за суму неоприбуткованої виручки було взято загальну вартість товару, придбаного позивачем у своїх контрагентів. 
		Також під час визначення суми неоприбуткованої виручки контролюючим органом виколисувалась середня націнка на товар в розмірі 20%, без з'ясування фактичної націнки по кожній товарній позиції, яка реалізовувалась позивачем.
		Таким чином, висновок відповідача про факт реалізації ФОП ОСОБА_3 товару на суму 68441,00 грн. та не включення отриманої виручки до податкових зобов'язань з податку на додану вартість є не обґрунтованим.
		Щодо вимоги від 11.01.2018р. №Ф-0000221309 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на суму 91438,80 грн. та рішення від 06.03.2018р. №0005361309 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску на суму 18287,76 грн. суд зазначає наступне.
		Відповідно до підпункт 14.1.153. статті 14.1. статті 14 ПК України податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.
		Оскільки судом встановлено, що податкове повідомлення-рішення від 11.01.2018 № 0000301309 про збільшення суми грошового зобов'язання з військового збору на суму 4075,61 грн. та податкове повідомлення-рішення від 11.01.2018 № 0000211309 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 59139,04 грн. є протиправними, а висновки податкового органу про порушення позивачем вимог закону в цій частині є необґрунтованими, відповідно, рішення від 06.03.2018р. №0005361309 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску на суму 18287,76 грн. та вимога від 11.01.2018 №Ф-0000221309 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на суму 91438,80 грн. також є протиправними.
		Таким чином зазначені в Акті перевірки висновки є такими, що не ґрунтуються на нормах податкового законодавства, чинного у відповідних періодах здійснення ФОП ОСОБА_3 діяльності.
		За таких обставин винесені податкові повідомлення-рішення від 11.01.2018 №0000301309, від 11.01.2018 №0000211309, від 11.01.2018 №0000291309, від 11.01.2018 №0000251309 є протиправним та підлягає скасуванню.
		Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
		Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір. Доказів понесення інших судових витрат позивач суду не надав. Таким чином, судові витрати щодо сплати судового збору підлягають присудженню на користь позивача.
		Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 КАС України, суд
		в и р і ш и в:
		1. Адміністративний позов задовольнити.
		2. Визнати протиправною та скасувати вимогу від 11.01.2018 №Ф-0000221309 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на суму 91438,80 грн.
		3. Визнати протиправним та скасувати рішення від 06.03.2018 № 0005361309 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску на суму 18287,76 грн.
		4. Визнати протипраним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 11.01.2018 № 0000301309 про збільшення суми грошового зобов'язання з військового збору на суму 4075,61 грн.
		5. Визнати протипраним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 11.01.2018 № 0000211309 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 59139,04 грн. 
		6. Визнати протипраним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 11.01.2018 № 0000291309 про застосування штрафних (фінансових) санкцій  (штрафу) за платежем з податку на додану вартість на суму 11423,00 грн.
		7. Визнати протипраним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 11.01.2018 № 0000251309 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 52186,00 грн. 
		8. Стягнути сплачений судовий збір у розмірі 4438 (чотири тисячі чотириста тридцять вісім) грн. 39 коп. на користь ОСОБА_3 за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області.  
		 
		Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .
		У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
		Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд. 
		 
		Суддя                                                                                 Щавінський В.Р.
		 
		Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення -  10 липня 2018 р.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...