Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 367/8159/16-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів; Спори, що виникають із договорів купівлі-продажу.
Надіслано для оприлюднення: 16.08.2018. Зареєстровано: 17.08.2018. Забезпечено надання загального доступу: 21.08.2018.
Дата набрання законної сили: 06.08.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа № 367/8159/16-ц      Головуючий у І інстанції Оладько С. І.Провадження № 22-ц/780/2420/18      Доповідач у 2 інстанції Мережко М. В.Категорія 19      06.08.2018 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України 
		06 серпня 2018 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі : 
		 
		Головуючого - Мережко М.В. 
		Суддів - Суханової Є.М., Гуль В.С. 
		Секретар - Шуляк Д.О.
		 
		Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 14 березня 2018 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення коштів 
		Заслухавши доповідь судді апеляційного суду , дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів ,-
		 
		В с т а н о в и л а :
		 
		У листопаді 2016 року позивач звернулась до суду із зазначеним позовом.
		Свої вимоги обгрунтовувала тим, що маючи намір придбати житло, вона  домовилась із ОСОБА_3 про купівлю-продаж квартири і 14 квітня 2014 року уклала попередній договір у письмовій формі з відповідачем, інтереси якого на підставі довіреності представляв ОСОБА_5.
		Попередній договір про продаж квартири від 14 квітня 2014 року був укладений ОСОБА_3 під час перебування у шлюбі із ОСОБА_4 
		За умовами п. 1.1 цього договору , позивач   та ОСОБА_3, не пізніше 14 травня 2014 року мали укласти нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1
		Вартість квартири була визначена в сумі 63 000 доларів США, що відповідно до встановленого Нацбанком України курсу валют станом на той час складало 882 000 гривень.
		Із обумовленої суми при підписанні договору ,14 квітня 2014 року, вона  передала відповідачу ОСОБА_3 кошти в сумі 2 500 доларів США, що було еквівалентно 35 000 гривень, які вони визначили як завдаток.
		Крім того, на виконання умов договору ,14 квітня 2014 року, позивач передала ОСОБА_5 .( який представляв інтереси відповідача) кошти в сумі 30 250 доларів США, що та той час було еквівалентно 423 500 гривень
		Також, на прохання відповідача ,на виконання умов договору ,28 квітня 2014 року позивач оплатила повну вартість квартири і передала ОСОБА_5.( який представляв інтереси відповідача ) кошти в сумі 30 250 доларів США, що та той час було еквівалентно 423 500 гривень.
		Всього в рахунок оплати вартості квартири за адресою :АДРЕСА_1 , вона  передала відповідачу ОСОБА_3 через його представника - ОСОБА_5 кошти в сумі 63 000 доларів США, яка на той час була еквівалентна 882 000 гривень. 
		У договорі позивач та відповідач ОСОБА_3 вказані кошти назвали завдатком та гарантійною сумою, але по своїй правовій природі ці кошти є авансовим платежем.
		Позивач зазначає,що укладений нею та ОСОБА_3 попередній договір не був посвідчений нотаріально, тому він є нікчемною угодою згідно положень ст.ст. 635, 657, 203, 215 ЦК України.
		На час подачі позову згідно встановленого Нацбанком України курсу гривні до іноземних валют 63 000 доларів США складає 1 608 566 гривень. (25, 5328 гривень за 1 долар США).
		Крім того позивач вважає, що відповідачі мають відшкодувати їй доходи, які вони одержали внаслідок користування моїми коштами починаючи з 15 травня 2014 року по теперішній час.
		Позивач просить стягнути солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4, на її користь у повернення авансового платежу 1 608 566  гривень.
		Стягнути солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4, на користь позивача, як відшкодування одержаних доходів 944 598 ,22 грн та судові витрати.
		Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 14 березня 2018 року в задоволенні позову відмовлено .
		Не погоджуючись з рішенням суду, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права , та ухвалити нове рішення , яким позов задовольнити . В апеляційній скарзі зазначала , що суд неповно з»ясував обставини ,що мають значення для вирішення справи і дійшов невірного висновку про відсутність обов»язку відповідачів повернути їй кошти у вигляді авансового платежу, які вони отримали за нікчемним договором через повіреного .
		До апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від ОСОБА_3, ОСОБА_4 У відзиві відповідачі зазначають , що рішення суду є законним і обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 є безпідставними . 
		Відповідно до ст. 44 ЦПК України, особи , які беруть участь у справі зобов»язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов»язки.
		Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав..
		Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		    Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.  Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності
		Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість:
		1) керує ходом судового процесу;
		2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами;
		3) роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій;
		4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом;
		5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
		  Відповідно до ч 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
		Відповідно до ст. 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.
		Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору.
		Відповідно до ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається в письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
		Судом першої інстанції встановлено , що 14 квітня 2014 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, від імені якого діяв за довіреністю ОСОБА_5 , було укладено попередній договір (а.с. 6-8).
		За умовами договору сторони зобов'язались у строк до 14 травня 2014 року укласти договір купівлі-продажу квартири за адресою : АДРЕСА_1 Вказаний договір було укладено в письмовій формі, проте не було посвідчено нотаріально. Вказані обставини  сторони по справі визнають. 
		Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою, третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
		Відповідно до ч. 1 ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимог закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.
		За таких обставин укладення нікчемного договору не створює цивільних прав та обов»язків сторін . 
		З урахуванням зазначеного передача грошей ОСОБА_5, який уклав з позивачкою нікчемний договір, не свідчить про обов'язок відповідачів повернути отримане за таким договором.
		Звертаючись до суду із позовом, позивач обґрунтовує свої вимоги положеннями  ст.ст 1212 та 1214 ЦК України.
		Відповідно до ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.
		Відповідно до ст.1214 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. У разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).
		На обґрунтування вимог про стягнення коштів із відповідачів , позивач ОСОБА_2 не надала доказів тих обставин,що відповідач ОСОБА_3 отримав кошти від позивача згідно договору від 14 квітня 2014 року. Не надано таких доказів і до апеляційної скарги. 
		Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 04 грудня 2015 року ( а.с. 74) , було відмовлено ОСОБА_2 у стягненні коштів з ОСОБА_3 за попереднім договором від 14 квітня 2014 року . Рішенням було встановлено , що кошти були передані ОСОБА_2 за розписками від 28 квітня 2014 року та від 14 травня 2014 року ОСОБА_5, а відтак відсутні правові підстави для стягнення коштів із ОСОБА_3 . Рішення набрало законної сили. 
		В матеріалах справи містяться розписки від 28 квітня 2014 року та від 14 травня 2014 року ( а.с. 12, 13) , з яких видно , що ОСОБА_5 отримав від ОСОБА_2 суми 423 500 грн , та 423 500 грн . 
		Суд першої інстанції вірно вважав , що сам факт існування розписок (а.с.12,13) не є підставами,передбаченими ст.ст.1212,1214 ЦК України для стягнення коштів із відповідача ОСОБА_3 та його дружини ОСОБА_4
		За фактом неукладеності договору у сторін не виникає жодних цивільних прав та обов'язків, а тому тут необхідно застосовувати загальні положення про повернення майна у зв?язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави (статті 1212, 1213 ЦКУ)
		Позивач ОСОБА_2 будь-яких позовних вимог про стягнення коштів із ОСОБА_5 не заявляла, а відтак наявні в матеріалах справи розписки не є предметом спору , і не були предметом дослідження суду першої інстанції .
		Враховуючи викладені обставини,суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_2 .
		Постановляючи рішення, суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, вірно послався на закон, що регулює спірні правовідносини, дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову , тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не вбачає.
		 
		 
		 
		Керуючись ст.ст. 365, 367,369,374,375,381 - 384    ЦПК України, колегія суддів,
		 
		 
		постановила:
		 
		 
		 
		Апеляційну скаргуОСОБА_2 залишити без задоволення .
		Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 14 березня 2018 року залишити без змін.
		Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
		Касаційна скарга на постанову може бути подана до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня її проголошення .
		Повний текст постанови буде виготовлений не пізніше 16 серпня 2018 року.
		 
		Головуючий 
		 
		Судді

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...