Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 592/11194/14-ц : Справи про адмінправопорушення (з 01.01.2019); У порядку процесуального законодавства; В порядку ЦПК України.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 17.08.2018. Забезпечено надання загального доступу: 17.08.2018.
Дата набрання законної сили: 01.08.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України                                            
		 
		01 серпня 2018 року 
		м. Київ
		 
		справа № 592/11194/14-ц
		 
		провадження № 61-13759св18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Висоцької В. С.,
		суддів: Лесько А. О. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю. Пророка В. В.,            Штелик С. П.,
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_4,
		відповідач - ОСОБА_5,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_6 на ухвалу Апеляційного суду Сумської області від 30 вересня 2016 року у складі судді Попруга С. В.,
		 
		ВСТАНОВИВ :
		 
		У жовтні 2014 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до                  ОСОБА_5 про стягнення боргу, процентів та пені за договором позики.
		 
		Позовна заява з урахуванням уточнених вимог мотивована тим, що 20 червня 2011 року між ним та ОСОБА_5 було укладено договір позики, відповідно до якого відповідач позичив у нього 15 000,00 грн та зобов'язався повернути борг до 20 серпня 2011 року. За прострочення повернення позики відповідач зобов'язувався сплатити пеню у розмірі 0,5% за кожен день прострочення повернення позики. Позика у визначені цим договором строки позичальником повернута не була. 20 вересня 2013 року між ним та ОСОБА_5 було укладено додаток до договору позики від 20 червня 2011 року, відповідно до якого відповідач позичив у нього 26 000,00 грн та зобов'язався їх повернути до 20 вересня 2014 року. За прострочення повернення позики відповідач зобов'язувався сплатити пеню у розмірі                0,5 % за кожен день прострочення повернення позики. За усною домовленістю між сторонами ціна додаткового договору зумовлена нарахованими процентами за позику, що складають 11 000,00 грн та продовженням дії договору позики до 20 вересня 2014 року. Оскільки відповідач суму боргу не повернув, позивач просив суд стягнути з              ОСОБА_5 на його користь суму боргу 26 000,00 грн, проценти -                4 922,11 грн, пеню - 130,00 грн, моральну шкоду - 5 000,00 грн та судовий збір у розмірі 310,52 грн.
		 
		Ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми від 01 грудня 2014 року провадження у справі у частині позовних вимог про стягнення процентів                у розмірі 4 922,11 грн, пені - 130 грн, моральної шкоди - 5 000,00 грн закрито.
		 
		Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 01 грудня 2014 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 заборгованість за договором позики від 20 червня 2011 року у розмірі             26 000,00 грн та 260, 00 грн судового збору.
		 
		Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_6 подано апеляційну скаргу.
		 
		Ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 30 вересня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_6 визнано неподаною та повернуто заявнику.
		 
		У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_6, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу апеляційного суду та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що стаття 37 ЦПК України 2004 року не встановлює особливої процедури залучення до участі у справі в якості правонаступника. До апеляційної скарги нею було додані належні та допустимі докази, які підтверджують її статус правонаступника, а саме: свідоцтво про смерть ОСОБА_5, свідоцтво про шлюб та свідоцтво про право на спадщину за законом. Суд апеляційної інстанції надані нею докази не дослідив, не надав їм оцінки та безпідставно повернув її апеляційну скаргу.
		 
		Заперечення на касаційну скаргу не надходили.
		 
		Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення»                 ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - ЦПК України) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		 
		Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
		 
		26 березня 2018 року справу передано до Верховного Суду.
		 
		Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		 
		Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		 
		Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.
		 
		Як убачається з матеріалів справи, апеляційний суд, повертаючи апеляційну скаргу ухвалою від 30 вересня 2016 року, виходив з того, що ОСОБА_6 на даний час не залучена до участі у справі в якості правонаступника ОСОБА_5, а з рішення суду першої інстанції від 01 грудня 2014 року вбачається, що суд не вирішував питання про її права та обов'язки.
		 
		Відповідно до частини першої статті 292 ЦПК України 2004 року сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
		 
		Згідно з частиною першою статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
		 
		У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства. Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.
		 
		Згідно з пунктом 8 частини третьої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.
		 
		Конституційний Суд України у Рішенні від 11 грудня 2007 року № 11-рп/2007 зазначив, що реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини).
		 
		За змістом статті 292 ЦПК України 2004 року право на апеляційне оскарження мають особи, які не брали участі у справі, проте ухвалене судове рішення завдає їм шкоди, що виражається у несприятливих для них наслідках, і обмежує їх права.
		 
		Аналогічний висновок викладений Верховним Судом України у постанові від 03 лютого 2016 року у справі № 6-885цс15 та у постанові від 06 вересня              2017 року у справі № 1844цс16.
		 
		Отже, висновок суду апеляційної інстанції про відсутність у особи права на оскарження рішення суду першої інстанції на тій підставі, що суд не вирішував питання про її права та обов'язки, може бути зроблений лише після з'ясування, яким чином таке рішення впливає на обсяг прав, інтересів чи обов'язків особи, яка подала апеляційну скаргу.
		 
		Проте апеляційний суд, порушивши вимоги частини першої                            статті 292 ЦПК України 2004 року на це уваги не звернув, належним чином не перевірив доводів ОСОБА_6 та не дослідив додані нею до апеляційної скарги докази, які підтверджують її статус правонаступника, а саме: свідоцтво про смерть ОСОБА_5, свідоцтво про укладення шлюбу, що посвідчує факт перебування її у шлюбі з померлим ОСОБА_5, та свідоцтво про право на спадщину за законом, що посвідчує факт прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5
		 
		Повертаючи апеляційну скаргу ОСОБА_6, апеляційний суд зазначених доводів апеляційної скарги належним чином не перевірив та дійшов передчасного висновку про відсутність у заявника права на апеляційне оскарження.
		 
		За наведених обставин ухвала Апеляційного суду Сумської області від                    30 вересня 2016 року не може вважатись законною і обґрунтованою та підлягає скасуванню, а справа передачі до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду (частина шоста статті 411 ЦПК України).
		 
		Керуючись статтями 406, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргуОСОБА_6 задовольнити.
		 
		Ухвалу Апеляційного суду Сумської області від 30 вересня 2016 року скасувати, справу передати до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий   СуддіВ. С. Висоцька   А. О. Лесько   С. Ю. Мартєв   В. В. Пророк    С. П. Штелик

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...