Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 916/2465/13 : Господарські справи (до 01.01.2019); Справи про банкрутство; Банкрутство.
Надіслано для оприлюднення: 17.08.2018. Зареєстровано: 17.08.2018. Забезпечено надання загального доступу: 20.08.2018.
Дата набрання законної сили: 08.08.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		08 серпня 2018 року 
		м. Київ
		 
		Справа №  916/2465/13 
		 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
		Жукова С.В. - головуючого, Білоуса В.В., Ткаченко Н.Г.
		за участі секретаря судового засідання Корпусенка А.О.
		 
		за участю представників: не з'явилися, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "ВіЕйБі Банк" Славкіної М.А.
		 
		на ухвалу господарського суду Одеської області від 15.11.2017
		(суддя - Грабован Л.І.)
		та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 26.12.2017
		(колегія суддів: Лашин В.В. - головуючий, Величко Т.А., Лавриненко Л.В.)
		у справі за заявою Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" 
		до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_7
		про визнання банкрутом, -
		 
		ВСТАНОВИВ:
		1. Ухвалою підготовчого засідання суду від 09.10.2013 (т. 1 а.с. 90-97) (суддя - Антощук С.І.) порушено у справі за заявою ПАТ „Всеукраїнський Акціонерний Банк" про визнання банкрутом ФОП ОСОБА_7; визнано грошові вимоги ПАТ „Всеукраїнський Акціонерний Банк" (далі в тексті - Банк) до ФОП ОСОБА_7 (далі в тексті - Боржник) у сумі 1 188 728,60 грн.; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.
		2. Постановою господарського суду Одеської області від 30.10.2013 (т. 1 а.с. 142-149) визнано банкрутом ФОП ОСОБА_7; відкрито відносно ФОП ОСОБА_7 ліквідаційну процедуру.
		3. Ухвалою господарського суду Одеської області від 17.03.2016 (т. 6 а.с. 125-127) затверджено звіт ліквідатора; затверджено ліквідаційний баланс ФОП ОСОБА_7; припинено ФОП ОСОБА_7; припинено повноваження ліквідатора банкрута - арбітражного керуючого Селезньова О.В.; припинено провадження у справі.
		4. Ухвала суду першої інстанції від 17.03.2016 переглядалася неодноразово.
		5. Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 13.07.2017 (т. 7 а.с. 162-168) апеляційну скаргу ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" задоволено; ухвалу господарського суду Одеської області від 17.03.2016 по справі № 916/2465/13 скасовано; справу передано на розгляд господарському суду Одеської області.
		6. У постанові зазначено, що ліквідатором не здійснено запити до: Державної служби інтелектуальної власності України; Митниці ДФС Одеської області; Державної фіскальної служби України; Головного управління Держгеокадастру в Одеській області; Головного управління Держземагентства в Одеській області; Державного підприємства "Український інститут промислової власності"; Українського центру інноватики та патентно-інформаційних послуг; Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Одеській області; Управління Держпраці в Одеській області; Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області; Головного управління статистики в Одеській області; Державного підприємства "Держреєстри України"; Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру. Ліквідатором банкрута не вжито всіх необхідних заходів щодо виявлення майна банкрута, яке підлягає включенню до ліквідаційної маси, для подальшого погашення вимог кредиторів, включених до реєстру вимог кредиторів, чим фактично порушено вимоги ст. 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
		Короткий зміст оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		7. Ухвалою господарського суду Одеської області від 15.11.2017, яка залишена без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 26.12.2017, затверджено звіт ліквідатора Фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 абітражного керуючого Селезньова Олександра Вікторовича; затверджено ліквідаційний баланс Фізичної особи-підприємця ОСОБА_7; припинено підприємницьку діяльність Фізичної особи-підприємця ОСОБА_7; припинено провадження у справі №916/2465/13; задоволено клопотання ліквідатора Фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 арбітражного керуючого Селезньова Олександра Вікторовича та заборонено звільнення ОСОБА_7 від зобов'язань, вирішено інші питання.
		8. Ухвала суду першої інстанції від 15.11.2017 та постанова суду апеляційної інстанції від 26.12.2017 мотивовані наступним:
		8.1. Суд першої інстанції встановив, що ухвалою від 12.09.2017 ліквідатором банкрута арбітражним керуючим Селезньовим О.В. до господарського суду Одеської області надано звіт ліквідатора з підтверджуючими документами (т. 8 а.с. 23-57), в якому викладено прохання про його затвердження та затвердження ліквідаційного балансу; припинити провадження у справі про банкрутство № 916/2465/13; заборонити звільнення ФОП ОСОБА_7 від зобов'язань, як підлягають подальшому стягненню у порядку, встановленому Законом України „Про виконавче провадження".
		8.2. Також судом першої інстанції встановлено, що 04.10.2017 та 13.11.2017 ліквідатором банкрута арбітражним керуючим Селезньовим О.В. до господарського суду Одеської області надано пояснення до звіту ліквідатора з підтверджуючими документами (т. 8 а.с. 86-90, а.с. 124-125). Ліквідатором банкрута зазначено, що відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Головне управління Дерземагенство в Одеській області припинено 01.03.2016, а стосовно ДП „Український інститут промислової власності" та Український центр інноватики та патентно-інформаційних послуг в реєстрі відсутні будь-які відомості, тому отримання будь-якої інформації із вказаних установ неможливо. Ліквідатором банкрута зазначено, що відповідно до виписки з Інтернет сайту МВ України щодо розшукових дій щодо транспортного засобу Mersedes-benz 312 D, 1999р.в., кузов № НОМЕР_2 реєстраційний номер НОМЕР_1 не здійснюється. Стосовно відзиву ПАТ „Всеукраїнський Акціонерний Банк" на звіт ліквідатора, вказано, що відповідно до витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна № 53292311 від 31.08.2017 відсутня інформація щодо обтяжень рухомого майна за банкрутом. Твердження кредитора про те, що закриття провадження у справі про банкрутство перешкоджатиме проведенню слідчих дій у порушеному кримінальному провадженні стосовно банкрута ліквідатор банкрута вважає хибним, оскільки Банк має можливість звернутися з відповідним цивільним позовом в рамках кримінального провадження до судового розгляду справи. Ліквідатором банкрута зазначено, що він звернувся до господарського суду із заявою щодо не допущення звільнення фізичної особи-підприємця від зобов'язань у відповідності до ч. 5 ст. 92 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", що також дає можливість кредитору звертатись із цивільним позовом до суду навіть поза межами кримінального провадження.
		8.3. Суд першої інстанції встановив, що відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта (Боржника) № 87563236 від 31.08.2017 (т. 8 а.с. 50) у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, у Реєстрі прав власності на нерухоме майно, у Єдиному державному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, у Державному реєстрі іпотек відомості відсутні.
		8.4. Також судом першої інстанції встановлено, що згідно витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна № 53292311 від 31.08.2017 (т. 8 а.с. 51) у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна щодо Боржника інформація відсутня.
		8.5. В оскаржуваних рішеннях встановлено, що у довідці ПАТ КБ „ПРИВАТБАНК" №  08.7.0.0.0/151226020059 від 26.12.2015 (т. 6 а.с. 96) вказано, що рахунок №  НОМЕР_3 закритий 25.12.2015. Відповідно до довідки ПАТ КБ „ПРИВАТБАНК" № 08.7.0.0.0/151226005029 від 26.12.2015 (т. 6 а.с. 97) рахунок №  НОМЕР_4 закритий.
		8.6. Суд першої інстанції встановив, що у зв'язку з тим, що ліквідатором банкрута був виявлений лише один транспортний засіб, тоді як за ФОП ОСОБА_7 були зареєстровані інші транспортні засоби, 10.07.2014 ліквідатором Банкрута була направлена заява до прокуратури м. Одеси про кримінальне правопорушення (т. 2 а.с. 237).
		8.7. 08.08.2014 господарським судом Одеської області було направлено повідомлення прокурору Одеської області (т. 3 а.с. 23-25), оскільки банкрутом ФОП ОСОБА_7 свідомо не виконано рішення суду (постанова суду від 30.10.2013) щодо передачі ліквідатору майнових цінностей банкрута, у зв'язку з чим наявні ознаки правопорушень за ст.ст. 190 (Шахрайство), 191 (Привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем), 382 (Невиконання судового рішення) Кримінального кодексу України та те, що у діях гр. ОСОБА_7 по незаконному відчуженню майна банкрута, що у т.ч. перебувало на його відповідальному зберіганні, наявні ознаки правопорушень за ст.ст. 192 (Заподіяння майнової шкоди шляхом обману або зловживання довірою), 197 (Порушення обов'язків щодо охорони майна), ст. 166-16 (Незаконні дії під час банкрутства) Кодексу України про адміністративні правопорушення порушення; у діях гр. ОСОБА_10 ознаки правопорушення за ст. 358 (Підроблення документів, печаток, штампів та бланків, збут чи використання підроблених документів, печаток, штампів) Кримінального кодексу України.
		8.8. Судами встановлено, що у листі прокуратури Тарутинського району від 29.04.2015 № 916-470 5636их-15 (т. 4 а.с. 180) повідомлено, що на підставі письмового повідомлення господарського суду Одеської області від 08.08.2014 слідчим відділом Тарутинського РВ ГУМВС України в Одеській області в порядку ст. 214 КПК України розпочато кримінальне провадження за ч. 1 ст. 382 КК України; на даний час у кримінальному провадженні проводяться відповідні слідчі (розшукові) дії для повного, об'єктивного та неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження.
		8.9. Суд першої інстанції встановив, що з витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна № 43579381 від 27.02.2014 (т. 2 а.с. 25-26) вбачається, що був внесений запис 2 стосовно застави рухомого майна, а саме автомобіля Mersedes-benz 312 D, 1999р.в., реєстраційний номер НОМЕР_1, на підставі договору застави від 19.01.2007р.
		8.10. Однак, ПАТ „Всеукраїнський Акціонерний Банк", як встановлено в оскаржуваному судовому рішенні, ані суду, ані ліквідатору банкрута відповідний договір застави не надано.
		8.11. Відповідно до витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна №  53292311 від 31.08.2017 (т. 8 а.с. 51) у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, судом першої інстанції встановлено, що інформація відсутня.
		8.12. Згідно відповіді Регіонального сервісного центру в Одеській області № 31/15-5481 від 18.10.2017 (т. 8 а.с. 128), судами встановлено, що станом на 18.10.2017 транспортний засіб марки Mercedes-Benz 312D, кузов № НОМЕР_2, номерний знак НОМЕР_1, з 30.06.2006 по 03.04.2009 був зареєстрований за гр. ОСОБА_7 та з 03.04.2009 був знятий з обліку для реалізації; станом на 18.10.2017 вказаний транспортний засіб зареєстровано за гр. ОСОБА_11
		8.13. З наведеного, суд першої інстанції дійшов до висновку, що транспортний засіб Mersedes-benz 312 D, 1999р.в., реєстраційний номер НОМЕР_1 ще в 2009 був знятий з обліку для реалізації, а тому не міг бути об'єктом обтяження, оскільки не перебував у власності ФОП ОСОБА_7
		8.14. Враховуючи зазначені фактичні обставини справи, суди попередніх інстанцій дійшли до висновку, що ліквідатором ФОП ОСОБА_7 арбітражним керуючим Селезньовим О.В. в порядку ч. 2 ст. 41 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" були вжиті всі необхідні заходи в ліквідаційній процедурі.
		9. Рішення судів попередніх інстанцій обґрунтовані приписами ст. ст. 45, 46, 83, 92 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
		Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими доводами особи яка подала касаційну скаргу
		10. До Верховного Суду від Банку надійшла касаційна скарга у якій Банк просить суд скасувати ухвалу господарського суду Одеської області від 15.11.2017 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 26.12.2017, а справу № 916/2465/13 передати на розгляд до господарського суду Одеської області на стадію ліквідаційної процедури в іншому складі суду.
		11. В обґрунтування підстав для скасування оскаржуваних судових рішень з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції на стадію ліквідаційної процедури Банк у своїй касаційній скарзі наводить наступні доводи:
		11.1. Відсутні фактичні заходи, які б вживав арбітражний керуючий для розшуку належного Банкруту майна та його реалізації з метою погашення кредиторських вимог.
		11.2. Суди попередніх інстанцій неправильно застосували вимоги ст. 46 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
		Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі
		12. До Верховного Суду від арбітражного керуючого Селезньова О.В. надійшов відзив на касаційну скаргу у якому учасник справи просить суд касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
		Позиція Верховного Суду
		13. Ухвалою Верховного Суду від 11.07.2018 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "ВіЕйБі Банк" Славкіної М.А. на ухвалу господарського суду Одеської області від 15.11.2017 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 26.12.2017 у справі  №  916/2465/13; призначено до розгляду касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "ВіЕйБі Банк" Славкіної М.А. у відкритому судовому засіданні на 08 серпня 2018 року.
		14. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, виходячи з наступного.
		15. Відповідно ст. 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
		16. Суд касаційної інстанції саме в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		17. Щодо доводу касаційної скарги про те, що відсутні фактичні заходи, які б вживав арбітражний керуючий для розшуку належного Банкруту майна та його реалізації з метою погашення кредиторських вимог, колегія суддів зазначає наступне.
		18. Зазначений довід обґрунтований тим, що ліквідатором не отримані всі відповіді до надісланих запитів щодо наявності зареєстрованого за банкрутом майна та не надіслано всі необхідні запити.
		19. Також в обґрунтування вищевикладеного доводу касаційної скарги, Банк вказує про те, що матеріали справи свідчать, що жодної бухгалтерської документації на підприємстві Боржника не виявлено, що є на переконання Банку, свідченням того, що Ліквідатор поверхнево підійшов до виконання своїх обов'язків.
		20. Законом про банкрутство передбачена певна сукупність дій, яку необхідно вчинити ліквідатору в ході ліквідаційної процедури та перелік додатків, які додаються до звіту ліквідатора і є предметом дослідження в судовому засіданні за підсумками ліквідаційної процедури, що проводиться за участю кредиторів (комітету кредиторів); подання звіту та ліквідаційного балансу здійснюється ліквідатором за наслідком всіх проведених ним дій в ході ліквідаційної процедури. Обов'язком ліквідатора є здійснення всієї повноти заходів спрямованих на виявлення активів боржника, при цьому ні у кого не повинен виникати обґрунтований сумнів, щодо їх належного здійснення (принцип безсумнівної повноти дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі) (висновок про застосування норм права, який викладений у постанові Верховного Суду від 14.02.2018 у справі №  927/1191/14).
		21. Принцип безсумнівної  повноти дій ліквідатора полягає в тому, що кредитор повинен обґрунтовувати, що саме не вчинив ліквідатор і як це вплинуло на результат формування ліквідаційної маси (висновок про застосування норм права, який викладений у постанові Верховного Суду від 06.06.2018 у справі №  904/4863/13).
		22. Банк зазначаючи про те, що ліквідатором не отримані всі відповіді до надісланих запитів щодо наявності зареєстрованого за банкрутом майна та не надіслано всі необхідні запити, не вказує конкретні запити на які, як зазначено в касаційній скарзі, не отримано відповіді, також Банк не вказує жодного конкретного органу державної влади чи іншого розпорядника відомостей, до якого ліквідатором не надіслано необхідного запиту.
		23. Щодо того, що матеріали справи, як вказує Банк у касаційній скарзі, свідчать про те, що жодної бухгалтерської документації на підприємстві Боржника не виявлено, що є на переконання Банку, свідченням того, що Ліквідатор поверхнево підійшов до виконання своїх обов'язків, слід зазначити, що судом першої інстанції в оскаржуваному судовому рішенні встановлено наступне:
		23.1. ухвалою господарського суду Одеської області від 19.03.2014 (т. 2 а.с. 52-54) клопотання (вх.№6899/14 від 19.03.2014) ліквідатора банкрута задоволено; на виконання п.5 постанови суду від 30.10.2013 по справі №916/2465/13 видано наказ суду (т. 2 а.с. 55), де зазначено: „Зобов'язати банкрута ФОП ОСОБА_7 передати ліквідатору банкрута арбітражному керуючому Селезньову.В. бухгалтерську та іншу документацію банкрута, печатки, штампи, матеріальні та інші цінності".
		23.2. Згідно акту прийому-передачі від 07.05.2014 (т. 2 а.с. 98) ліквідатору банкрута від ФОП ОСОБА_7 було передано свідоцтво платника єдиного податку серії НОМЕР_5; свідоцтво про державну реєстрацію ФОП серії НОМЕР_6; ліцензія Міністерства транспорту та зв'язку України серії НОМЕР_7. При цьому, у зазначеному акті   ОСОБА_7 зроблений напис про те, що інших документів у нього не має, передати більше нічого.
		24. Зазначене спростовує аргумент касаційної скарги щодо того, що матеріали справи свідчать про те, що жодної бухгалтерської документації на підприємстві Боржника не виявлено, що є на переконання Банку, свідченням того, що Ліквідатор поверхнево підійшов до виконання своїх обов'язків.
		25. Згідно положень ч. 1, 2 ст. 4-3 ГПК України (редакція яка була чинна до 15.12.2017), судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
		26. Згідно ч. 3 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
		27. За таких обставин, враховуючи те, що Банк, як кредитор у справі про банкрутство, не обґрунтував з конкретним посиланням на докази, які були чи не були дослідженні судами попередніх інстанцій, що саме не вчинив ліквідатор і як це вплинуло на результат формування ліквідаційної маси, колегія суддів дійшла до висновку про необґрунтованість доводу касаційної скарги про те, що  відсутні фактичні заходи, які б вживав арбітражний керуючий для розшуку належного Банкруту майна та його реалізації з метою погашення кредиторських вимог.
		28. Щодо доводу касаційної скарги про те, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували вимоги ст. 46 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", колегія суддів зазначає наступне.
		29. Відповідно до приписів ч. ч. 2, 3 ст. 46 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", якщо за результатами ліквідаційної процедури після задоволення вимог кредиторів не залишилося майна, господарський суд виносить ухвалу про ліквідацію юридичної особи - банкрута. Копія цієї ухвали надсилається державному реєстратору для проведення державної реєстрації припинення юридичної особи - банкрута, а також власнику майна. Якщо ліквідатор не виявив майнових активів, що підлягають включенню до складу ліквідаційної маси, він зобов'язаний подати господарському суду ліквідаційний баланс, який засвідчує відсутність у банкрута майна.
		30. Особливості задоволення вимог кредиторів фізичної особи, визнаної банкрутом регулюються приписами статтею 92 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", відповідно до ч. 5 якої, господарський суд за вмотивованим клопотанням будь-кого з учасників у справі про банкрутство, арбітражного керуючого або за власною ініціативою може не допустити звільнення фізичної особи від зобов'язань, якщо боржник: ухилявся від виконання зобов'язань щодо погашення боргів; вчинив дії щодо приховування майна; не надавав необхідну інформацію або надавав недостовірну інформацію господарському суду, який розглядає справу про банкрутство.
		31. Банк у своїй касаційній скарзі зазначає, що висновки ліквідатора Селезньова О,В. про недостатність майна боржника для задоволення вимог кредиторів на момент прийняття судом першої інстанції ухвали про затвердження звіту ліквідатора банкрута не відповідають дійсності, оскільки активи та пасиви боржника та факт перевищення кредиторських зобов'язань над активами належним чином не виявлений та не встановлений.
		31.1. Зазначений аргумент касаційної скарги мотивований тим, що 19.01.2007 між Банком та Боржником укладено договір  застави автомобіля, для забезпечення виконання зобов'язань  за кредитним договором № 03/07ю, відповідно до умов якого в заставу передано автомобіль Mersedes-benz 312 D, 1999 року випуску.
		32.  Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта (Боржника) № 87563236 від 31.08.2017 (т. 8 а.с. 50) у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, у Реєстрі прав власності на нерухоме майно, у Єдиному державному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, у Державному реєстрі іпотек відомості відсутні.
		33. Також судом першої інстанції встановлено, що згідно витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна № 53292311 від 31.08.2017 (т. 8 а.с. 51) у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна щодо Боржника інформація відсутня.
		34. Суд апеляційної інстанції встановив, що на запити ліквідатора були отримані наступні відповіді: Головного управління Держпраці в Одеській області № 15/01-33-3164 від 06.04.2017 р. /т. 8, а.с. 30/; Головного управління Держгеокадастру в Одеській області № 33-15-0.8-3669/2-17 від 10.04.2017 р. /т. 8, а.с. 31/; Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області № 1015-05/1-2215 від 06.03.2017 р. /т. 8, а.с. 32/; Державної інспекції сільського господарства України № 65 від 09.03.2017 р. /т. 8, а.с. 33/; Одеської митниці ДФС /т. 8, а.с. 34/; Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру № 33-28-0.20-4875/2-17 від 03.04.2017 р. /т. 8, а.с. 37/; Державної фіскальної служби України № 3601/с/99-99-17-02-14 від 16.03.2017 р. /т. 8, а.с. 38/.
		35. При цьому, як зазначено в оскаржуваній постанові суду апеляційної інстанції, ліквідатором було встановлено, що автомобіль Mersedes-benz 312 D, 1999 року випуску, який був зареєстрований за гр. ОСОБА_7, 03 квітня 2009 року знятий з обліку для реалізації та станом на 18.10.2017 зареєстрований за іншим громадянином (відповідь Регіонального сервісного центру в Одеській області Міністерства внутрішніх  справ України /т.8, а.с.128/).
		36. Житловий будинок по АДРЕСА_1 та земельна ділянка площею 0,0448 га за банкрутом не зареєстровано й належить гр. ОСОБА_12 /т.8, а.с. 54-56/, про що зазначено в оскаржуваних судових рішеннях.
		37. Доводи касаційної скарги не спростовують встановлених фактичних обставин про те, за наявними матеріалами та додатково наданими відповідями вбачається відсутність у Банкрута зареєстрованих на праві власності активів.
		38. За таких обставин, колегія суддів суду касаційної інстанції дійшла до висновку про правильне застосування судами попередніх інстанцій приписів ст. 46 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
		39. З урахуванням наведеного є необґрунтованим довід касаційної скарги Банку про те, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували вимоги ст. 46 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
		40. Разом з тим, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції враховуючи те, що ОСОБА_7 зобов'язань перед ПАТ „Всеукраїнський Акціонерний Банк" не виконав, незаконно розпорядився наявним майном, не надав необхідну інформацію, задовольнив клопотання ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Селезньова О.В. та заборонив звільнення ОСОБА_7 від зобов'язань в порядку ч. 5 ст. 92 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
		41. Наведене вказує про те, що суд першої інстанції приймаючи рішення про затвердження звіту та ліквідаційного балансу і припинення провадження у справі №  916/2465/13 про банкрутство Фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 з урахуванням фактичних обставин справи врахував особливості задоволення вимог кредиторів фізичної особи, визнаної банкрутом.
		42. Згідно приписів п. 1 ч. 1 ст. 308 ГПК України, суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
		43. Відповідно положень ст. 309 ГПК України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
		44. Колегія суддів суду касаційної інстанції за результатами касаційного перегляду ухвали господарського суду Одеської області від 15.11.2017 та постанови Одеського апеляційного господарського суду від 26.12.2017 у справі № 916/2465/13 дійшла до висновку, що зазначені судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		45. За таких обставин, касаційна скарга Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "ВіЕйБі Банк" Славкіної М.А. на ухвалу господарського суду Одеської області від 15.11.2017 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 26.12.2017 у справі № 916/2465/13 підлягає залишенню без задоволення, а зазначені судові рішення підлягають залишенню без змін.
		Керуючись ст.ст. 240,  300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд, -
		П О С Т А Н О В И В :
		1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "ВіЕйБі Банк" Славкіної М.А.  на ухвалу господарського суду Одеської області від 15.11.2017 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 26.12.2017 у справі № 916/2465/13 залишити без задоволення.
		 
		2. Ухвалу господарського суду Одеської області від 15.11.2017 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 26.12.2017 у справі № 916/2465/13 залишити без змін.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Головуючий                                                                                          С.В. Жуков
		 
		Судді                                                                                                    В.В. Білоус
		 
		                                                                                                                      Н.Г. Ткаченко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...